Постанова

від 04.02.2021 по справі 500/2241/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2241/20 пров. № А/857/369/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Кухтея Р.В.,

Шевчук С.М.,

секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Мандзій О.П.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі о 11 год. 54 хв. 17 листопада 2020 року, повне судове рішення складено 23 листопада 2020 року, у справі №500/2241/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пуск і наладка до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

19.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Пуск і наладка (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2020/600060/2 від 17.07.2020.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Суд першої інстанції вказав, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи - рахунок-проформа №254 від 25.06.2020 та рахунок-фактура (інвойс) №252 від 14.07.2020 за назвою і змістом відповідає вимогам п.3 ч.2 ст.53 МК України. Суд першої інстанції зазначив, що митному органу надано документи зазначені в п.1, 6 ч.2 ст.53 МК України (декларація митної вартості №4823 від 17.07.2020, а також заявка-договір на міжнародне перевезення вантажу №1 від 07.07.2020 та автотранспортна накладна №SK0780882 від 14.07.2020. Суд першої інстанції дійшов висновку, що митну вартість імпортованого товару, що вказана декларантом у митній декларації №UA209220/2020/011229 від 16.07.2020, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. Суд першої інстанції вказав на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною, яка вказана в договорі поставки продукції №07/20/19 від 01.07.2020 та рахунку-фактурі (інвойс) №252 від 14.07.2020, з огляду на надання декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору, та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено неможливість застосування попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару, загальні посилання на норми МК України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками автоматизованою системою митного оформлення Інспектор згенеровано форми митного контролю та визначено перелік необхідних до виконання митних процедур. Скаржник вказує, що при перевірці поданої до митного оформлення митної декларації від 16.07.2020 та долучених документів встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за оцінюваний товар, до митного оформлення не надано документів, які підтверджують таку складову митної вартості як фактурну вартість. Скаржник зазначає, що наданий платіжний документ не є належним документом, який підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром та здійсненою операцією купівлі-продажу. Скаржник вказує, що позивачем не надано банківського платіжного документа, який би свідчив про проведену передоплату за товар. Зазначає, що позивач не надав всіх витребуваних документів. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 17.07.2020 прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, таке є законним та обґрунтованим.

Товариство подало відзив на апеляційну скаргу, зазначивши, що подані документи підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факту порушення позивачем митного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанцію.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Пуск і наладка зареєстроване як юридична особа 06.09.1995, основний вид економічної діяльності - виробництво електричного освітлювального устаткування.

15.07.2020 на виконання умов договору поставки продукції, укладеного Товариством з ООО Чернятинский стекольний завод 01.07.2020 №07/20/19 на територію Тернопільської митниці ДФС для розмитнення та подальшої доставки Товариству ввезено вироби для оснащення електричних освітлювальних приладів: ковпак 1594/у - 2800 шт.; ковпак 1595/у - 3150 шт.; розсіювач ПТ-04 - 10584 шт.; плафон БАЄ-003-001-000-01 б/цв - 1932 шт., загальною вартістю 448793,80 RUB

Уповноваженою особою Товариства, митним брокером ТОВ ЕСКОРТ , з метою митного оформлення ввезеного товару 16.07.2020 подано митну декларацію №UA209220/2020/011229, в якій заявлено до митного оформлення товар - вироби для оснащення електричних освітлювальних прилад, ціну такого визначеного за основним методом - ціною договору у розмірі 448793,80 RUB.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №UA209220/2020/011229 від 16.07.2020 митної вартості товару та обраного методу визначення такої, разом з декларацією декларантом надано митному органу документи на підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення, а саме: пакувальний лист №б/н від 14.07.2020; рахунок-проформа №254 від 25.06.2020; рахунок-фактура (інвойс) №252 від 14.07.2020; автотранспортну накладну №SK 0780882 від 14.07.2020; сертифікат про походження товару №0091000520/9871014 від 13.07.2020; банківський платіжний документ №б/н від 06.07.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 14.07.2020; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 01.07.2020; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, №В-0497 від 14.07.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.07.2020, від 07.07.2020; зовнішньоекономічний договір поставки продукції №07/20/19 від 01.07.2020; договір про надання послуг митного брокера №14 від 01.02.2020; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосування Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом єдиного вікна з використанням електронних засобів передачі інформації №5682716 від 15.07.2020; калькуляція №б/н від 16.07.2020; лист б/н від 17.07.2020; лист №б/н від 15.07.2020; копію митної декларації країни відправлення №10129060/140720/0095173 від 14.07.2020.

Під час автоматизованого контролю, автоматизованою системою митного оформлення Інспектор згенеровано форми митного контролю: 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів ; 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів . Також, автоматизованою системою митного оформлення Інспектор проінформовано: По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689. Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 статті 53 МК України .

Посадовою особою підрозділу митного оформлення направлено до спеціалізованого підрозділу - відділу аналізу митної вартості та роботи з ціновою інформацією запит №81 від 17.07.2020 щодо правильності визначення митної вартості товарів.

16.07.2020 розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до ч.2 ст.53 МК України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст.53 МК України надати (за наявності): договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); копію митної декларації країни відправлення; каталоги, специфікації виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновок щодо вартісних характеристик, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

На вимогу митного органу уповноваженою особою Товариства 16.07.2020 додатково надано висновок щодо вартісних характеристик, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №В-0497 від 14.07.2020; калькуляцію; копію митної декларації країни відправлення №10129060/140720/0095173 від 14.07.2020, а також, листом від 17.07.2020 повідомлено про те, що додаткові документи, що підтверджують числове значення складової митної вартості товару, документи для підтвердження класифікації товару та країни походження надані із митною декларацією; додаткових документів надано не буде.

17.07.2020 митним органом за результатами розгляду поданої митної декларації №UA209220/2020/011229 від 16.07.2020 та доданих до неї документів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/600060/2 від 17.07.2020, яким визначено митну вартість імпортованого товару за резервним методом визначення митної вартості товарів згідно з ст.64 МК України у розмірі 898051,70 RUB.

Вважаючи вказане рішення про коригування митної вартості товару протиправним, таким, що підлягає скасуванню, Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ ( Митна вартість товарів та методи її визначення ) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16).

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість ввезеного товару визначена Товариством за першим методом - за ціною договору.

У відзиві на позовну заяву митним органом зазначено, що при перевірці поданої до митного оформлення митної декларації №UA209220/2020/011229 від 16.07.2020 та документів, долучених до декларації, митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб; до митного оформлення не надано документів (банківських платіжних документів), які підтверджують таку складову митної вартості як фактурну вартість - ціну, яка фактично сплачена за товар; подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Скаржник вказує, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/600060/2 від 17.07.2020 зазначено: Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товару, який імпортується, у зв`язку з тим, що заявлена митна вартість є нижчою, ніж рівень вартості аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено, а також, у зв`язку з тим, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а саме: в рахунку-проформі №254 від 25.06.2020 наявне посилання на контракт №07/20/19 від 01.07.2020, який на момент виставлення проформи укладений сторонами не був; до митного оформлення не подано банківські платіжні документи, що стосуються товару, передоплата, за який повинна бути здійснена відповідно до п. 2.3 контракту №07/20/19 від 01.07.2020; висновок ТПП №B-0497 від 14.07.2020 не може бути прийнятий до уваги, оскільки в описовій частині п.6 Висновку зазначено, що аналіз був проведений в рамках порівняльного підходу, проте розрахунок ринкової вартості здійснювався на основі лише товаросупровідних документів, що може свідчити про його необ`єктивність. На вимогу митного органу декларантом не було подано додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме: платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, та додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МК України, а саме: каталоги, специфікації виробника товару. В результаті проведеної консультації з декларантом дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості згідно ЕМД UA100070/2019/813794 від 18.12.2019 на рівні 0,82 дол США/кг, що на момент подання ЕМД становить 58,1 RUB/кг. .

Таким чином, скаржник вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 17.07 . 2020 №UA209000/2020/600060/2 прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 16.07.2020 під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме уповноваженій особі декларанта направлено електронне повідомлення наступного змісту: У зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а також у зв`язку з тим, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а саме: відомості про зовнішньоекономічний контракт та специфікацію у поданому до митного оформлення платіжному документі б/н від 06.07.2020 не відповідають відомостям про зовнішньоекономічний контракт та специфікацію зазначеним у графі 44 митної декларації та сертифікаті про походження товарів, прошу відповідно до ч.2 ст.53 МКУ надати документи: - якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - копію митної декларації країни відправлення; - каталоги, специфікації виробника товару; - виписку з бухгалтерської документації; - висновок щодо вартісних характеристик, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. .

Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

На вимогу митниці уповноваженою особою декларанта додатково надано наступні документи: висновок щодо вартісних характеристик, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №B-0497 від 14.07.2020; калькуляцію; копію митної декларації країни відправлення № 10129060/140720/0095173 від 14.07.2020.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість , визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Згідно з частинами 1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ Пуск і наладка та ООО Чернятинский стекольний завод 01.07.2020 укладено договір поставки продукції №07/20/19 відповідно до якого предметом договору є скловироби світлотехнічного призначення. Сторонами визначено форму оплати: передоплата 50% суми вказаної в специфікації та інші 50% суми покупець зобов`язаний оплатити протягом 30 календарних днів з моменту отримання партії товару і підписання товарної накладної.

Сторонами узгоджено в протоколі погодження цін на продукцію та в специфікації №1 найменування, кількість, ціну за одиницю продукцію та загальну суму у розмірі 448793,80 RUB.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, ТОВ Пуск і наладка , на підставі виставленого ООО Чернятинский стекольний завод рахунку №254 від 25.06.2020, 06.07.2020 перерахувало аванс у розмірі 50% від загальної вартості товару у розмірі 224396,90 RUB. Повна оплата, інші 50% суми в розмірі 224396,90 RUB, здійснена 06.08.2020.

На підтвердження заявленої вартості придбаних у ООО Чернятинский стекольний завод виробів для оснащення електричних освітлювальних приладів Товариством подано договір поставки продукції №07/20/19 від 01.07.2020, разом з додатками до нього - протоколом погодження цін від 01.07.2020 та специфікацією №1 від 01.07.2020, рахунок-проформу №254 від 25.06.2020, рахунок-фактуру (інвойс) №252 від 14.07.2020, банківськими платіжними документами від 06.07.2020 та від 06.08.2020, автотранспортну накладну №SK0780882 від 14.07.2020, а також декларацію митної вартості №4823 від 17.07.2020 та митну декларацію країни відправлення №10129060/140720/0095173 від 14.07.2020.

Рахунок-фактура (інвойс) №252 від 14.07.2020 як документ, який супроводжує переміщувані через митний кордон України товари й інші предмети, вказує їх вартість та дозволяє ідентифікувати такі, містить інформацію про дату продажу, назву та артикули ввезених товарів, назви та реквізити фірм продавця і покупця, скріплені підписом представника продавця.

Відповідно до пункту 7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.

В свою чергу відповідач не надав суду жодного належного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойс) №252 від 14.07.2020, щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем імпортованого товару та отримання або не отримання від позивача коштів за вказаний товар.

Щодо рахунку-проформа №254 від 25.06.2020, то як зазначено позивачем такий надано лише як додатковий документ, а вказана у такому вартість імпортованого товару відповідає зазначеній в рахунку-фактурі (інвойс) №252 від 14.07.2020 та в інших, поданих до митного оформлення, документах.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що рахунок-проформа за своєю суттю є комерційним документом, який містить відомості про кількість, ціну та вартість товару, але не є розрахунковим документом, бо не містить вимоги про сплату зазначеної в ньому суми, тому не виступає платіжним документом. У міжнародній практиці рахунок-проформа є товаросупровідним документом і на відміну від рахунку-фактури, одержувач рахунку-проформи не зобов`язаний оплачувати зазначену в ньому суму, відповідно і той, хто його складає, нічого не отримує. Рахунок-проформа може підтверджувати замовлення й обидві сторони документують умови майбутньої угоди або ціну чи кількість продукту та погоджуються з ними.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною 7 статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Отже, квитанція або платіжне доручення підтверджують факт переказу певної суми коштів, а тому навіть у випадку ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення, достовірність інших доказів, які прямо вказують на митну вартість товару, не може ставитись під сумнів.

При цьому, положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Щодо долученого до митного оформлення платіжного документа, в якому платником виступає не позивач, а ПП Спортовець , то суд апеляційної інстанції зауважує, що скаржником, як суб`єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами не підтверджено, що саме цей платіжний документ прикріплено до документів, наданих Товариством, та не спростовано твердження позивача щодо долучення належного банківського документа, що стосується товару та який, в подальшому, долучено до позовної заяви.

До того ж, з врахуванням вище вказаного, зазначений аргумент скаржника не може розглядатись як самодостатній доказ підставності здійснення коригування митної вартості ввезеного Товариством товару.

Згідно з положеннями розділу 5 вказаних Методичних рекомендацій під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) це сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками під час митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів. Основними напрямками контролю АСАУР є достовірність декларування, правильність визначення митної вартості, країни походження та класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, дотримання заходів нетарифного регулювання, та ін. Основне завдання АСАУР полягає в тому, щоб на підставі всіх діючих профілів здійснити оцінку ризику митної декларації, яка прийнята до митного оформлення та видати повідомлення із вказівками необхідних заходів.

Спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 квітня 2019 року (справа №809/784/16), від 25 лютого 2020 року (справа №260/718/19), від 24 березня 2020 року (справа №826/11012/16).

Крім того, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок формування, ведення такої, отримання інформації, а також порядок використання даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Як зазначено у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару за основу для обрахунку митної вартості ввезеного позивачем товару взято інформацію щодо вартості згідно ЕМД UA100070/2019/813794 від 18.12.2019 на рівні 0,82 дол США/кг, що на момент подання ЕМД становить 58,1 RUB/кг.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Саме таке регулювання спірних правовідносин було покладено в основу правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 8 лютого 2019 року у справі №825/648/17 та у постанові від 09 вересня 2020 року (справа №400/3133/18).

Відповідно до ЕМД UA100070/2019/813794 від 18.12.2019 ввезено товар, який за параметрами, характеристиками та країною походження не відповідає товару ввезеному позивачем, тоді як скаржник не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, а з огляду на те, що імпорт товару здійснено з різних країн (Російська Федерація/Китайська народна республіка), формування ціни на імпортовані товари є різним, що відповідачем не враховано.

При цьому у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а тому таке рішення не може вважатись обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, самостійне визначення митним органом митної вартості ввезеного товару за ЕМД № UA100070/2019/813794 від 18.12.2019, не може бути категоричною підставою для визначення митної вартості у спірних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що не наведення у рішенні про коригування митної вартості обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, розглядається Верховним Судом як самостійна підстава для скасування таких рішень у постановах від 21 грудня 2018 року (справа №815/1670/17), від 10 червня 2020 року (справа №1.380.2019.004752).

Щодо зауважень скаржника до змісту наданого позивачем експертного висновку №В-0497 від 14.07.2020, то достовірність наведених в ньому відомостей не спростована скаржником ні під час судового розгляду у суді першої інстанції, ні під час судового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що контролюючий орган, визначаючи необхідним до застосування одного із другорядних методів визначення митної вартості товарів, спирався виключно на аргументи, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок, скаржником порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на неї обов`язків. Водночас, спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/600060/2 від 17.07.2020.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №500/2241/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 15.02.2021 згідно з ч.3 ст.321 КАС України