Постанова

від 12.02.2021 по справі 826/16120/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 826/16120/17

касаційне провадження № К/9901/16553/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВіДі Ван

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року (головуючий суддя -Бояринцева М.А.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ключкович В.Ю.; судді - Кузьмишина О.М., Беспалов О.О.)

у справі № 826/16120/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВіДі Ван

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВіДі Ван (далі - ТОВ ВіДі Ван ; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2017 року № 00006751402 та від 04 грудня 2017 року № 00008941402.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 19 лютого 2019 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 04 грудня 2017 року № 00008941402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 209157,00 грн за основним платежем та 52290,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також від 25 вересня 2017 року № 00006751402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 127955,00 грн за основним платежем та 31989,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позову відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ТОВ ВіДі Ван звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю адміністративний позов.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає про реальний (товарний) характер господарських операцій із придбання ним товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю Профпідряд та Товариства з обмеженою відповідальністю Ламберг .

Верховний Суд ухвалою від 20 червня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ ВіДі Ван .

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ВіДі Ван з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного - за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 28 серпня 2017 року № 335/26-15-14-02-05/30305087.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю Профпідряд та Товариства з обмеженою відповідальністю Ламберг з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДФС у м. Києві посилалося на вироки Печерського районного суду м. Києві від 09 грудня 2015 року у справі № 757/44864/15-к та від 18 жовтня 2016 року у справі № 757/14966/16-к, якими ОСОБА_1 (директора Товариства з обмеженою відповідальністю Профпідряд ) та ОСОБА_2 (директора Товариства з обмеженою відповідальністю Ламберг ) визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, а саме - у створенні суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Зазначеними вироками, зокрема, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самостійно підприємницьку діяльність не здійснювали, угод фінансового характеру від імені очолюваних юридичних осіб не укладали, печаткою підприємств не користувалися, не призначали та не звільняли з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю Профпідряд та Товариства з обмеженою відповідальністю Ламберг передали невстановленим особам.

На підставі зазначеного акта перевірки, за результатами адміністративного оскарження та з огляду на вказані порушення контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 04 грудня 2017 року № 00008941402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 60877,00 грн за основним платежем; від 25 вересня 2017 року № 00006751402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 72001,00 грн за основним платежем та 18000,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названих актів індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У спірному випадку контролюючий орган послався на фіктивність безпосередніх постачальників позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Профпідряд і Товариства з обмеженою відповідальністю Ламберг як суб`єктів господарювання та свої доводи підтверджував вироками Печерського районного суду м. Києві від 09 грудня 2015 року у справі № 757/44864/15-к та від 18 жовтня 2016 року у справі № 757/14966/16-к, що набрали законної сили.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, висловленого, зокрема, в постанові від 01 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пеппермінт до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд, у тому числі в постановах від 20 листопада 2018 року у справі № П/811/3013/14, від 09 квітня 2019 року у справі № 2а-6493/09, від 21 січня 2020 року у справі № 826/6170/16, від 20 січня 2021 року у справі № 805/1728/16-а.

За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю Профпідряд та Товариством з обмеженою відповідальністю Ламберг господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ ВіДі Ван без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині задоволення позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВіДі Ван залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова