Постанова

від 04.02.2021 по справі 507/498/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2322/21

Номер справи місцевого суду: 507/498/19

Головуючий у першій інстанції Дармакука Т. П.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2021 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 507/498/19

Номер провадження: 22-ц/813/2322/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

- за участю секретаря судового засідання - Бикової К.А.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідачі - 1) Фермерське господарство Гіперіон , 2) державний реєстратор Любашівської районної державної адміністрації Одеської області Стратієвський Володимир Сергійович,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Гіперіон , державного реєстратора Любашівської районної державної адміністрації Одеської області Стратієвського Володимира Сергійовича про скасування державної реєстрації та визнання недійсним договору оренди землі, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Дармакуки Т.П. о 14 годині 08 хвилині 09 вересня 2019 року, повний текст рішення складений 18 вересня 2019 року,

встановив:

1. Описова частина

1.1 Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, площею 1,9392 га., укладеного між ним та Фермерським господарством Гіперіон (далі - ФГ Гіперіон ); 2) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 1,9392 га., укладений між ним та ФГ Гіперіон .

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 02 квітня 2018 року на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області йому було надано у власність земельну ділянку, площею - 1,9392 га., що розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району, для ведення особистого селянського господарства (земля сільськогосподарського призначення). 23 травня 2018 року державний реєстратор Стратієвський В.С. зареєстрував його право власності на вказану земельну ділянку. 25 травня 2018 року голова ФГ Гіперіон - Артеменко Д.А. звернувся до нього із проханням підписати ряд документів по його земельній ділянці, так як закінчилася процедура виготовлення технічної документації. ОСОБА_2 відкрив папку із документами і вказав декілька аркушів, на яких він поставив свій підпис. Через деякий час він звернувся до ОСОБА_2 , щоб останній передав йому документи по земельній ділянці. Тоді виявилося, що ним було підписано договір оренди землі, а не технічна документація на землю. На технічній документації замість нього підпис поставлений іншою особою, а на договорі оренди землі поставлений саме його підпис. Тобто ОСОБА_2 просто ввів його в оману, підставивши разом із документами на земельну ділянку, договір оренди, який він підписав, як технічну документацію.

Вказуючи на зазначені обставини, позивач наполягав на тому, що відповідно до ст. 230 ЦК України є підстави для визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації (а. с. 1 - 3).

1.2 Позиція відповідачів в суді першої інстанції

Адвокат Пілюк Р.В., діючий від імені ФГ Гіперіон , позов не визнав, вказуючи на те, що дійсно голова ФГ Гіперіон допомагав позивачу в оформлені документів щодо права власності на земельну ділянку. Між сторонами була домовленість про те, що позивач після оформлення права власності на землю надасть свою земельну ділянку в оренду ФГ Гіперіон . Позивач свідомо підписав договір оренди землі, що зафіксовано на фотографії, з якої видно, що позивач підписує саме договір оренди землі, який оформлений на форматі А-3. Тому, замінити будь-яку сторінку не можливо. Вказував на те, що ніякого обману із боку відповідача не було, а тому в задоволенні позову просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав. Пояснив, що під час реєстрації договору оренди землі ним була допущена технічна помилка. Так, 25 травня 2019 року до нього звернувся голова ФГ Гіперіон Артеменко Д.А., щоб зареєструвати договір оренди землі від 25 травня 2019 року. Оскільки він редагував заявку ПП Універсал від 15 травня 2019 р. то в заяві ФГ Гіперіон він зареєстрував договір 15 числом, замість 25-го.

1.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2019 року в задоволенні вищезазначеного позову ОСОБА_1 повністю відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності правових підстав, визначених статтею 230 ЦК України для визнання спірних угод недійсними (а. с. 102 - 105 зворотна сторона).

1.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Любашівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2019 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову в повному обсязі .

1.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, дійсним обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

ОСОБА_4 звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_2 умисно ввів його в оману, коли просив підписати документи. Інші доводи та обставини, що викладені апеляційні скарзі, тотожні змісту позовної заяви.

1.6 Узагальнені доводи відповідача в апеляційному суді

Відповідачі правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відзиві на апеляційну скаргу не надійшли

1.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.10.2019 року поновлено ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження рішення Любашівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2019 року, зупинено дію рішення Любашівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2019 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2019 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.10.2019 року призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Гіперіон , державного реєстратора Любашівської районної державної адміністрації Одеської області Стратієвського Володимира Сергійовича про скасування державної реєстрації та визнання недійсним договору оренди землі до розгляду.

Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 09 квітня 2020 року №914/0/15-20 суддю ОСОБА_5 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку.

На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл.

Матеріали цивільної справи передано до Одеського апеляційного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Заїкін А.П., судді Громік Р.Д., Таварткіладзе О.М.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.05.2020 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фермерського господарства Гіперіон , державного реєстратора Любашівської районної державної адміністрації Одеської області Стратієвського Володимира Сергійовича про скасування державної реєстрації та визнання недійсним договору оренди землі, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2019 року прийнято до свого провадження.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин.

Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).

На підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, відповідно до частини 2 статті 29 Закону України Про судоустрій і статус суддів , постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (зі змінами) та від 22 липня 2020 року № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами), рішення Ради суддів України за №19 від 17 березня 2020 року, постанови головного державного санітарного лікаря України №16 від 09 травня 2020 року, рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайної ситуації від 15 жовтня 2020 року, у зв`язку з ускладненням епідеміологічної ситуації в місті Одесі та із підтвердженням у працівників Одеського апеляційного суду діагнозу COVID-19, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед співробітників та відвідувачів Одеського апеляційного суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду ухвалено розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду .

Пунктами 1, 5, 12 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду передбачено, що тимчасово, на час установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: помаранчевий або червоний , зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Це розпорядження набрало чинності з 26 жовтня 2020 року.

Отже, вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину, установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: помаранчевий або червоний .

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, неодноразове призначення справи до розгляду, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею - 1,9392 га., яка розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 5123381400:01:001:0571. Зазначений факт підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який сформовано 21 травня 2018 року Державним реєстратором Стратієвським В.С. (а. с. 7).

25 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ Гіперіон , в особі голови ОСОБА_2 , укладено договір оренди землі, загальною площею - 1,9392 га., кадастровий номер - 5123381400:01:001:0571, терміном на 7 років (а. с. 8 - 9). Також 25 травня 2018 року сторонами підписано акт приймання-передачі вищезазначеної земельної ділянки (а. с.10).

В матеріалах справи міститься заява позивача від 13 серпня 2018 року, адресована голові ФГ Гіперіон , в якому останній просить розірвати договір оренди землі, та заява від 29 грудня 2018 року , яка теж адресована відповідачу, із змісту якої вбачається, що позивач не згоден із розміром орендної плати та вважає договір оренди розірваним (а. с. 14 - 15).

Судом першої інстанції встановлено, що під час реєстрації договору оренди землі державним реєстратором Любашівської районної державної адміністрації Одеської області Стратієвським В.С. була допущена технічна помилка, а саме - замість вірної дати договору оренди землі - 25 травня 2019 року , вказано не вірну дату - 15 травня 2019 року .

3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Частиною 4 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). За правилами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини 1 статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину (активний обман), або якщо сторона замовчує їх існування (пасивний обман).

Відповідно до ч.1 ст.26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом в пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

А відповідно до ст. 37 цього ж Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу

Як підставу звернення до суду з позовною вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 зазначає те, що вказаний вище договір був підписаний ним під впливом обману з боку відповідача. Підписуючи документи, він вважав, що підписує технічні документи на земельну ділянку, а не договір оренди земельної ділянки з ФГ Гіперіон .

Проте, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність правових підстав, визначених статтею 230 ЦК України, для визнання спірної угоди недійсною.

Цивільний кодекс встановлює презумпцію правомірності договору (ст. 204). Це означає, що договір є дійсним, якщо: він не визнаний недійсним судом; його недійсність не випливає з норми закону.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини 1 статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину (активний обман), або якщо сторона замовчує їх існування (пасивний обман).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

ОСОБА_1 не довів, з посиланням на належні докази той факт, що ним підписано оспорюваний договір оренди землі під впливом обману. Той факт, що позивач добровільно підписавши наданий йому на підпис документ - договір оренди земельної ділянки, не ознайомився з його змістом, не свідчить про вчинення договору під впливом обману зі сторони відповідача.

Підписуючи оспорюваний договір, позивач як дієздатна особа знав або ж мав знати (був зобов`язаний) його зміст. Обставини, які є наслідком недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін договору не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним.

Із змісту позовної заяви можна зробити висновок, що при підписанні договору оренди, позивач внаслідок власного недбальства (через неуважність, не читаючи змісту документу, який підписував, або з інших причин, які він не називає) погодився із його змістом, що вказує на відсутність правових підстав для визнання цієї угоди недійсною із передбачених статтями 229, 230 ЦК України.

В матеріалах справи міститься заява позивача від 13 серпня 2018 року адресована голові ФГ Гіперіон , в якому він просить розірвати договір оренди землі та заява від 29 грудня 2018 року, яка теж адресована відповідачу, із змісту якої вбачається, що позивач не згоден із розміром орендної плати та вважає договір оренди розірваним (а. с. 14 - 15).

Наявність заяви від 13 серпня 2018 року підтверджує, що договір підписаний ОСОБА_1 добровільно і він має бажання його розірвати при невиконанні висунутих ним вимог.

Інших доказів на спростування факту добровільного підписання договору оренди земельної ділянки позивачем не надано.

Разом із тим, не може бути самостійною підставою для визнання договору недійсним, посилання позивача на те, що договір оренди від 25 травня 2019 року, зареєстрований 15 травня 2019 року. Так, в судовому засіданні відповідач державний реєстратор Стратієвський В.С. пояснив, що 25 травня 2019 року до нього звернувся голова ФГ Гіперіон Артеменко Д.А. щоб зареєструвати договір оренди землі від 25 травня 2019 року. Оскільки він редагував заявку ПП Універсал від 15 травня 2019 р., то помилково в заявці ФГ Гіперіон зареєстрував оспорюваний договір, тому дата реєстрації зазначена неправильна - 15 травня, замість правильної - 25 травня.

У суді першої інстанції була допитана в якості свідка ОСОБА_6 , яка пояснила, що працює державним реєстратором та підтвердила, що за обставин, про які вказує ОСОБА_3 , технічна помилка дійсно можлива.

Позивач ОСОБА_1 не оспорює той факт, що на договорі його підпис та договір він підписував саме 25 травня 2019 року. Допущена державним реєстратором технічна помилка не є підставою для визнання договору недійсним. Так, законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в разі порушення порядку реєстрації договору не передбачено такого правового наслідку як визнання недійсним договору оренди землі.

3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

З рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Васильєв проти України (заява № 11370/02) від 21 червня 2007 року вбачається, що перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до фермерського господарства Гіперіон , державного реєстратора Любашівської районної державної адміністрації Одеської області Стратієвського Володимира Сергійовича про скасування державної реєстрації та визнання недійсним договору оренди землі відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню.

3.6 Порядок та строк касаційного оскарження

Підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, передбачені частиною другою цієї статті.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України,

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 15 лютого 2021 року.

Головуючий А. П. Заїкін

Судді С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе