Рішення

від 02.11.2020 по справі 761/36692/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/36692/18

Провадження № 2/761/6171/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,

за участі:

представника позивача - Приходька А.С.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 .

З урахуванням заяви від 24 грудня 2018 року про збільшення розміру позовних вимог позивач просив суд, визнати недостовірною та зобов`язати спростувати інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській , поширену ОСОБА_1 у відеозаписі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом розміщення під відеозаписом з назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 посилання на відеозапис із спростуванням наступного змісту: Я, ОСОБА_1 , спростовую недостовірну інформацію, поширену мною у відеозаписі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 . Недостовірна інформація, поширена мною про Товариство з обмеженою відповідальністі Дім на Пушкінській , не була мною перевірена належним чином. Право власності Товариством з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській на нежитлові будинки (майнового комплексу) №33 А (літ. А, Б, В) по АДРЕСА_1 набуто у законний спосіб на підставі прийнятого у передбачений законами спосіб Рішення Старокиївської районної ради від 12 червня 2001 року №348, що підтверджено судом у справі №5011-38/11533-2012. Заявляю, що не переконався у достовірності інформації про безоплатність передачі у приватну власність будівлі по АДРЕСА_1 та спростовую її. Законність набуття Товариством з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській у власність житлових будинків АДРЕСА_1 підтверджено судом у справі №910/541/15-г. Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській здійснює першочергові протиаварійні роботи, під час виконання яких діє в правовому полі. Протиправних дій по відношенню до будівель дошкільного навчального закладу №183 та пам`яток архітектури Садиба Міхельсона не вчиняло, навпаки метою проведення робіт є укріплення будинків. Роботи виконуються на підставі Дозволу на виконання першочергових протиаварійних робіт від 07 липня 2017 року №47, виданого Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), строк дії якого продовжено до кінця 2018 року листом Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22 березня 2018 року №060-2243. Враховуючи, що протиаварійні роботи не є складовими підготовчих або будівельних робіт, тому для їх проведення оформлення права власності або користування земельною ділянкою під об`єктами нерухомого майна чинним законодавством України не вимагається. Я, ОСОБА_1 , прошу вибачення за використання по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській та його працівників і партнерів образливих слів сволочи , варвары , вандалы .Я, ОСОБА_1 , заявляю, що я не переконався в достовірності поширеної мною інформації, як того вимагає закон, а тому така інформація є лише плодом моєї уяви, є надуманою та не підкріплена жодними доказами ; визнати недостовірною та зобов`язати спростувати інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській , поширену ОСОБА_1 у публікації під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом розміщення під публікацією з назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 публікації із спростуванням наступного змісту: Я , ОСОБА_1 , спростовую недостовірну інформацію, поширену мною у публікації під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 . Недостовірна інформація, поширена мною про Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській , не була мною перевірена належним чином. Право власності Товариством з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській на нежитлові будинки (майнового комплексу) №33 А (літ. А, Б, В) по АДРЕСА_1 набуто у законний спосіб на підставі прийнятого у передбачений законами спосіб Рішення Старокиївської районної ради від 12.06.2001р. №348, що підтверджено судом у справі №5011-38/11533-2012. Заявляю, що не переконався у достовірності інформації про безоплатність передачі у приватну власність будівлі по АДРЕСА_1 та спростовую її. Законність набуття Товариством з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській у власність житлових будинків АДРЕСА_1 підтверджено судом у справі №910/541/15-г. Я, ОСОБА_1 , заявляю, що я не переконався в достовірності поширеної мною інформації, як того вимагає закон, а тому така інформація є лише плодом моєї уяви, є надуманою та не підкріплена жодними доказами ; визнати недостовірною та зобов`язати спростувати інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській , поширену ОСОБА_1 у публікації під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом розміщення під публікацією з назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 публікації із спростуванням наступного змісту: Я, ОСОБА_1 , спростовую недостовірну інформацію, поширену мною у зверненні на адресу Заступника голови Київської міської державної адміністрації Спасибка О.В. від 07.06.2018 року №996. Недостовірна інформація, поширена мною про Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській , не була мною перевірена належним чином. Право власності Товариством з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській на нежитлову будівлю (майновий комплекс) №33 А (літ. А, Б, В) по АДРЕСА_1 набуто у законний спосіб на підставі прийнятого у передбачений законами спосіб Рішення Старокиївської районної ради від 12.06.2001р. №348, що підтверджено судому справі №5011-38/11533-2012. Заявляю, що не переконався у достовірності інформації про безоплатність передачі у приватну власність будівлі по АДРЕСА_1 та спростовую її. Законність набуття Товариством з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській у власність житлових будинків АДРЕСА_1 підтверджено судом у справі №910/541/15-г. Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській здійснює першочергові протиаварійні роботи, під час виконання яких діє в правовому полі. Протиправних дій по відношенню до будівель дошкільного навчального закладу №183 та пам`яток архітектури Садиба Міхельсона не вчиняло, навпаки метою проведення робіт є укріплення будинків. Я, ОСОБА_1 , заявляю, що я не переконався в достовірності поширеної мною інформації, як того вимагає закон, а тому така інформація є лише плодом моєї уяви, є надуманою та не підкріплена жодними доказами. ; визнати недостовірною та зобов`язати спростувати інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській (місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 28, ідентифікаційний код: 36386638), поширену ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) у публікації під назвою ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом розміщення під публікацією з назвою ІНФОРМАЦІЯ_4 публікації із спростуванням наступного змісту: Я , ОСОБА_1 , спростовую недостовірну інформацію, поширену мною у публікації під назвою ІНФОРМАЦІЯ_4 . Недостовірна інформація, поширена мною про Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській , не була мною перевірена належним чином; визнати недостовірною та зобов`язати спростувати інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській , поширену ОСОБА_1 у скарзі на участь ДП НДІБК у проекті, при виконанні якого вчинено кримінальний злочин проти культурної спадщини від 27 липня 2018 року №1012 шляхом направлення письмового звернення на адресу ДП НДІБК із спростуванням наступного змісту Я, ОСОБА_1 , спростовую недостовірну інформацію, поширену мною у скарзі на участь ДП НДІБК у проекті, при виконанні якого вчинено кримінальний злочин проти культурної спадщини від 27 липня 2018 року № 1012. Недостовірна інформація, поширена мною про Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській , не була мною перевірена належним чином. Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській здійснює першочергові протиаварійні роботи, під час виконання яких діє в правовому полі. Протиправних дій по відношенню до будівель дошкільного навчального закладу №183 та пам`яток архітектури Садиба Міхельсона не вчиняло, навпаки метою проведення робіт є укріплення будинків. Роботи виконуються на підставі Дозволу на виконання першочергових проти аварійних робіт від 07 липня 2017 року №74, виданого Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), строк дії якого продовжено до кінця 2018 року листом Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22 березня 2018 року №060-2243. Враховуючи, що протиаварійні роботи не є складовими підготовчих або будівельних робіт, тому для їх проведення оформлення права власності або користування земельною ділянкою під об`єктами нерухомого майна чинним законодавством України не вимагається. Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській не зносило будинок АДРЕСА_1 , ця подія мною вигадана. Я, ОСОБА_1 , заявляю, що я не переконався в достовірності поширеної мною інформації, як того вимагає закон, а тому така інформація є лише плодом моєї уяви, є надуманою та не підкріплена жодними доказами .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розповсюдження відповідачем недостовірної та неправдивої інформації про позивача, внаслідок чого репутації останнього завдано шкоди. Неправдива інформація, яку просить спростувати позивач, була доведена відповідачем до широкого кола осіб шляхом: розміщення відеозапису під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 ; розміщення публікації під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 , розміщення публікації під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 , розміщення публікації під назвою ІНФОРМАЦІЯ_4 , поширення інформації у скарзі на участь ДП НДІБК у проекті, при виконанні якого вчинено кримінальний злочин проти культурної спадщини від 27 липня 2018 року № 10123.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року закрито підготовче судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року витребувано від адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет дані (прізвище, ім`я, по-батькові, ідентифікаційний номер, адресу місця проживання (перебування), засоби зв`язку, якщо власником є фізична особа; або організаційно- правову форму, повне найменування ідентифікаційний код, адресу місцезнаходження, засоби зв`язку, якщо власником є юридична особа, про власників веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6

Заочним рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року позовні вимоги було задоволено в повному обсязі.

14 січня 2020 року на адресу суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року було залишено без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення.

17 лютого 2020 року на адресу суду надійшла заява про перегляд заочного рішення від відповідача по справі - ОСОБА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2020 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 09 грудня 2019 року. Скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року. Справу призначено до розгляду.

30 червня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якої вбачається, що відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову.

06 серпня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні, яке відбулося 22 жовтня 2020 року представником відповідача було долучено письмові пояснення.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, що викладені у ньому.

Відповідач зі своїм представником у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі, просили суд відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській є власником нежитлового будинку АДРЕСА_6 , 35 Б , 37 А , АДРЕСА_1 , що підтверджується Договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 10 червня 2010 року та 15 липня 2010 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. та зареєстрованих в реєстрі за № № 1259, 1243, 1256, 1251, 1994.

Як стверджує позивач і це підтверджено матеріалами справи, у 2012 та 2015 роках проти позивача було організовано судові процеси (справа №5011-38/11533-2012 та справа №910/541/15-г), метою яких було незаконно відібрати у позивача нежитловий будинок (майновий комплекс) АДРЕСА_7 та житлові будинки АДРЕСА_1 . Проте, Рішеннями у вищевказаних справах було підтверджено законність набуття позивачем права власності на вказані об`єкти нерухомого майна, а саме: рішенням Господарського суду м. Києва від 19 року 2017 року, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2017 року та Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11 квітня 2018 року, у справі №5011-38/11533-2012, та рішенням Господарського суду м. Києва від 13.10.2015р. у справі №910/541/15-г.

Однак, знаючи про судові рішення у вказаних справах, на переконання позивача, ОСОБА_1 поширив недостовірну та негативну інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській , чим завдав значної шкоди його діловій репутації.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідач на інтернет-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_8 опублікував на каналі YouTube за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 відеозапис під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач в даному відео повідомляє:

- они должны делать реставрацию, но после того как получат это самое разрешение города, где все будет определено чего можно чего нельзя. Все , (час з 02 хв. 09 сек. до 02 хв. 16 сек.);

- кирпичи эти, судя по тому, что там половинки всякие... Это тоже там разваливается что-то и здесь складывается . (час з 03 хв. 05 сек. до 03 хв. 12 сек.);

- Это же наше, киевское майно. По какой-то поддельной бумажке, ни копейки городу не заплатив, взяли хапнули. Вот смотрим, вот внутренности отих домов, вот до чего они их довели, сволочи. Видите? Вот шо тут творишся , (час з 04 хв. 37 сек. до 04 хв. 52 сек.);

- все угробили, эти варвары... Эти вандалы, которых вообще, не то шо... да и в город Киев нельзя пускать , (час з 05 хв. 44 сек. до 05 хв. 52 сек.).

Як вбачається з матеріалів справи, Київська міська рада як представницький орган київської громади, в особі Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надав дозвіл на виконання першочергових протиаварійних робіт від 07 липня 2017 року №47.

В подальшому, а саме ІНФОРМАЦІЯ_10 на сторінці інтернет-ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_11 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12 відповідачем, була розміщена публікація під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В даній публікації відповідач стверджує:

- було виготовлено документ під назвою Рішення Старокиївської районної у м. Києві ради депутатів № 348 , яким передавалася споруда (3 корпуси) по АДРЕСА_1 у власність комерційній структурі. Насправді, як свідчили документи, одержані прокурором з Держархіву Києва, на сесії Рішення 348 не приймалося. Отже, було підроблене. Свідоцтво про право власності було анульовано. Одержавши споруди дитсадка безплатно, комерційна структура продала його на підставі цього анульованого свідоцтва іншому ТОВ, а те перепродало ще раз. .

ІНФОРМАЦІЯ_13 на сторінці інтернет-ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_11 за посиланням ± ІНФОРМАЦІЯ_14 відповідачем була розміщена публікація під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В даній публіках відповідач стверджує:

- и в этом комбинаторы преуспели с помощью "хороших людей" из районной администрации. А также не менее "отзивчивых" товарищей из прокуратури и милиции, синхронно закривших глаза на все проделки комбинаторов. 4 дома шустрые предприниматели получили таки в собственность. Однако для отого им пришлось "попросить " содействия глави районной власти. Просьба оказалась убедительной и принесла просителям бумагу за подписью упомянутого лица о том, что райсовет передает дома бесплатно в полную что ни на єсть частную собственность. Хотя била шероховатость - на самом деле депутати такое решение не принимали. БТИ же эту липовую собственность на 12,5 тисяч кв. м. благополучно зарегистрировало .

- как известно, аппетит приходит во время еды. Удачливим приватизаторам понравился еще и детсад по соседству. После, надо думать, не менее "убедительной просьби " им были бесплатно переданы еще и все три корпуса этого детсада. По той же схеме, а именно, липовым решением райсовета. Как и 4 дома, без приватизационного конкурса, без договора купли-продажи - безвозмездно, то єсть даром .

ІНФОРМАЦІЯ_15 на сторінці інтернет-ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_11 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_16 - ІНФОРМАЦІЯ_17 , відповідачем була розміщена публікація під назвою ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В даній публікації, відповідач стверджує:

- на днях в центре Києва началась расправа над одним из наиболее ценных киевских архитектурних памятников 19-го века - ОСОБА_4 . Эта расправа стала свидетельством полной беспомощности перечисленних органов, если не их продажности. И местние жители имеют основания так считать, потому что бессчетно уведомляли и КГГА, и ГАСИ, и мэра Києва ОСОБА_5 о незаконних строительних роботах, ведущихся на принадлежащей городу земле. Об зкскаваторах, видиравших с корнями бесценний культурний слой без проведеная археологических исследований, ведь там могли находиться артефакти древнего Києва, о которих теперь можно забить навсегда. Об уничтожении строения и подземних сооружений конца 19 века на территории усадьбы, бывших ее неотьемлемой составляющей. .

- в аренде земля, на которой располагается ОСОБА_6 , не пребивает и продана не била. Все знают, что у застройщика нет права пользоваться зтой землей, что-то на ней строить и тем более разрушать. Но власти задумчиво смотрят мимо зтого бандитизма в туманную даль, время от времени клянясь, что обожают культуру. Никакой реакции ни от киевской власти, ни от госорганов. А отсутствие реакции застройщик закономерно воспринимает как поощрение действовать и дальше в том же духе. .

- памятник истории или архитектуры, внесенны в Госреестр, охраняется законом. Это значиш: всякий, кто не то что возьмется разрушать, а камень из стеньї вынет, подлежит уголовному преследованию. В нашем случае не камень вынули, а начали полномасштабное истребление ОСОБА_7 на улице ОСОБА_8 , которая в минуте ходьбы от площади Толстого в самом центре столицы .

Судом встановлено що в скарзі на участь ДП НДІБК у проекті, при виконанні якого вчинено кримінальний злочин проти культурної спадщини від 27 липня 2018 року №1012 відповідачем зазначено:

- протягом вересня 2017 року - липня 2018 року проводяться незаконні роботі наслідком яких стало часткове руйнування пам`ятки архітектури 19-го сторіччя Садиба Міхельсона , занесеного наказом Мінкультури № 747/0/16-06 від 07 вересня 2006 року по АДРЕСА_1 за № 231/1, 231/2, 231/3. На дату 24 липня 2018 знищено майже повністю четвертий поверх будинків 35-Б та 37-Б ;

- у вересні 2017 знесено будинок АДРЕСА_1 , який належить до комунальної власності, а також підземні споруди у дворі Садиби. При цьому забудовник вважав, що зносив будинок АДРЕСА_1 , тоді як це не так, що свідчить карта Києва ;

- проектом не передбачено знищення фасадів вказаних будинків та будинку АДРЕСА_1 ;

- виконавець свідомо порушив і продовжує порушувати Закон України охорону культурної спадщини ... За нашою заявою Департамент культури Київської міської державної адміністрації (КМДА) направив виконавцю робіт ТОВ Укрроснафтогазбуд (ЄДРПОУ 36691140) припис про негайне зупинення робіт. Проте роботи продовжувалися 23 липня 2018 року та 24 липня 2018 року. Зупинено їх тільки після втручання заступника прокурора м. Києва ;

- усі роботи ведуться без права користування земельною ділянкою, що підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів КМДА... Незаконні будівельні роботи ведуться на земельній ділянці, яка належить місту. Права оренди ділянки Київська міська рада не надавала та ділянку не продавала .

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи (далі - ППВСУ №1 ), належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформанті в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Відповідно до пункту 15 ППВСУ №1 передбачено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації;

б) поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до положень ст. 32 Конституції України кожен має право вимагати в судовому порядку спростування недостовірної інформації, що порочить його честь і гідність та членів його сім`ї.

Статтею 55 Конституції України закріплено право захисту своїх праві свобод від порушень та протиправних посягань.

У статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року та пунктом 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, встановлено, що ніхто не повинен зазнавати незаконних і безпідставних посягань на його честь і репутацію.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація (ст. 201 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Отже, відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Так, оспорювана інформація була розміщена на сайті ІНФОРМАЦІЯ_8 на каналі YouTube за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 відеозапис під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 , на сторінці інтернет-ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_11 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 , на сторінці інтернет-ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_11 за посиланням ± ІНФОРМАЦІЯ_14 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 , на сторінці інтернет-ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_11 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_17 , під назвою ІНФОРМАЦІЯ_4 , в скарзі на участь ДП НДІБК у проекті, при виконанні якого вчинено кримінальний злочин проти культурної спадщини від 27 липня 2018 року №1012, вказана інформація стосується особи позивача.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Суд, дослідивши матеріали справи, а саме статті, дійшов наступних висновків, що зі змісту творів неможливо дійти до висновку, що мова може йти саме про Позивача, тобто ТОВ Дім на Пушкінській , а тому самі по собі публікації не можуть вважатися такими, які порушують ділову репутацію Позивача, а відтак не підлягає спростуванню. Твердження Відповідача у статтях та відеозаписі є знеособленими, не містять будь-якої явної чи прихованої інформації про ТОВ Дім на Пушкінській .

Варто зауважити, що висловлювання Відповідача в текстах статей та відеозаписі не містять недостовірної інформації, проте містять оціночні судження.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини, винесеного у справі Лінгенс проти Австрії суд зазначив про необхідність розрізняти факти та оціночні судження, оскільки наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії , заява №9815/82 від 08 липня 1986 року).

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Крім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей , які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Карпюк та інші проти України , заяви № 30582/04, 32152/04 від 06 жовтня 2015 року).

Аналогічної думки дійшов Європейський суд з прав людини при розгляді заяви у справі Дюльдін і Кіслов проти Росії 37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до ч. 2 ст. 10, вона стосується не лише інформації або ідей , які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує демократичного суспільства (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Дюльдін і Кіслов проти Росії , заява №25968/02 від 31 липня 2007 року).

Аналогічні висновки містяться у Рішеннях Європейського суду Бодрожич та Вуїін проти Сербії , Нільсен і Йонсен проти Норвегії , Соколовські проти Польщі , в яких зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду за ч. 2 ст. 10 Європейської конвенції з прав людини можливості обмеження дебатів з питань суспільного інтересу є мізерним, адже свобода вираження поглядів утворює одну із важливих засад демократичного суспільства та є основною умовою для його прогресу і самореалізації кожної особи (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Бодрожич та Вуїін проти Сербії , № 38435/05 від 23 червня 2009 року, Рішення Європейського суду з прав людини у справі Нільсен і Йонсен проти Норвегії , заява № 23118/93 від 25 листопада 1999 року, Рішення Європейського суду з прав людини у справі Соколовські проти Польщі від 29 червня 2005 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, зокрема у рішенні Нова газета та Бородянський проти Росії , що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Нова газета та Бородянський проти Росії , заява №14087/08 від 28 березня 2013 року).

Провокативні, грубі та агресивні висловлювання є оціночними судженнями. Європейський суд підкреслює, що використання, навіть, вульгарних фраз само по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто стилістичним цілям , оскільки стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Тушалп проти Туреччини від 21 лютого 2012 у справі).

Недоречна сатира звичайно захищається Конвенцією. Європейський суд з прав людини вважає, що ця форма вираження поглядів може відгравати дуже важливу роль у відкритій дискусії з питань, що становлять суспільний інтерес, необхідну умову демократичного суспільства (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Еон проти Франції заява №26118/10, від 14 березня 2013 року).

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність як особистих немайнових прав.

Судом було встановлено, що 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Державного підприємства Українське бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України з заявою на проведення лінгвістичної експертизи.

Для проведення лінгвістичної експертизи ОСОБА_1 було надано тексти таких публікацій та копію відеозапису:

1) ІНФОРМАЦІЯ_2 , код доступу ІНФОРМАЦІЯ_19 ;

2) ІНФОРМАЦІЯ_3 , код доступу ІНФОРМАЦІЯ_21:

3) ІНФОРМАЦІЯ_4 , код доступу ІНФОРМАЦІЯ_17 :

4) ІНФОРМАЦІЯ_20 , код доступу ІНФОРМАЦІЯ_17 ;

5) відеозапис інтерв`ю ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , код доступу ІНФОРМАЦІЯ_22.

На розгляд експерта було винесено такі питання:

1. Чи містить текстовий матеріал статей та інтерв`ю з відеозапису, надані для експертизи, негативну інформацію щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській ? Якщо так, то які саме висловлювання містять таку інформацію?

2. Якщо текстовий матеріал та відеозапис, надані для експертизи, містять негативну інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській , у якій формі її виражено: твердження чи оціночного судження?

Експертизу проводило Державне підприємство Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України .

Відповідно до висновку експерта №056/314 від 17 жовтня 2019 року Державного підприємства Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України : Результати експертизи вбачається наступне:

Відповідь на питання 1.

Наданий для дослідження текстовий матеріал: тексти статей ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_20 та відеосюжет, в якому є уривки інтерв`ю з ОСОБА_10 , не містить негативної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській .

Відповідь на питання 2.

З урахуванням заперечної відповіді на питання 1 питання 2 не розглядається .

З висновку експерта Державного підприємства Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України №056/314 від 17 жовтня 2019 року вбачається, що в жодній з публікацій, наданих для експертизи та у відеозаписі інтерв`ю ІНФОРМАЦІЯ_1 , не міститься негативної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській .

Отже, як вбачається з вищенаведеного, Відповідач ОСОБА_1 не є автором відеозапису під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 , не порушував ділову репутацію Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській , оскільки в зазначених статтях та відеозаписі висвітлені фактичні обставини, Відповідач висловлює свої суб`єктивні думки та оціночні судження.

Суд звертає увагу на те, що позивач заперечував щодо долучення до матеріалів справи висновку експерта Державного підприємства Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України №056/314 від 17 жовтня 2019 року, оскільки, Відповідач не надав доказів акредитації експертної установи та наявності спеціальних знань в експерта, у зв`язку з чим додана до відзиву експертиза не може бути прийнята як доказ.

Однак суд не може погодитися з даними твердженням у зв`язку з тим, що згідно ст. 72 ЦПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи.

Таким чином, ЦПК України не вимагає спеціальної акредитації, а вимагає спеціальних знань.

Також відповідно до ч. 5 ст. 31 ЗУ Про наукову і науково-технічну експертизу наукові організації академій наук України, заснованих на державній власності, вищі навчальні заклади, атестовані центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері науки, провідні науково-технічні установи галузевих міністерств і інших центральних органів виконавчої влади можуть здійснювати спеціалізовану експертну діяльність без додаткової державної акредитації на підставі статутних положень, якими така діяльність передбачається.

Таким чином, оскільки ДП Українське бюро лінгвістичних експертиз є науковою організацією Національної академії наук України та засноване на державній власності, то воно може здійснювати експертну діяльність без додаткової державної акредитації.

Згідно з ч. 1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

За ч. 6 та 7 цієї статті у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Отже, в аспекті ч. 6 ст. 102 ЦПК України при складанні висновку експерта не вимагається обов`язкове присвоєння експерту кваліфікації судового експерта.

ОСОБА_11 у відповідності до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД № 688353 є керівником ДП Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України , має вищу освіту за спеціальністю англійська мова і література , диплом доктора філологічних наук зі спеціальності українська мова, загальне мовознавство , атестат професора 12 ПР № 010215 зі спеціальності загальне мовознавство (копії містяться в матеріалах справи).

Тому суд вважає за доцільне приєднати висновок експерта Державного підприємства Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України №056/314 від 17 жовтня 2019 року до матеріалів справи.

Стосовно позовної вимоги про визнання недостовірною та зобов`язання скасувати інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській у скарзі до Органу самоорганізації населення будинковим комітетом Квартал Пушкінська- Червоноармійська на участь ДП НДІБК у проекті, при виконанні якого вчинено кримінальний злочин проти культурної спадщини від 27.07.2018 року № 1012 суд зазначає насьупне.

Відповідно до пункту 15 ППВСУ №1 під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованихіншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

27 липня 2018 року Орган самоорганізації населення Будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська , код за ЄДРПОУ: 35084592 (далі - ОСН), керівником якого є відповідач ОСОБА_1 , подав скаргу № 1012 на до Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій на участь останнього у проекті. Дане звернення було адресоване директору ДП НДІБК ОСОБА_13

Позивач у своїй позовній заяві наводить цитати із зазначеної Скарги на участь ДП НДІБК у проекті, при виконанні якого вчинено кримінальний злочин проти культурної спадщини .

Суд зауважує, що Відповідачем у даній справі є фізична особа - ОСОБА_1 , а не юридична особа - суб`єкт подання цього звернення, а також подання скарги до органу державної влади не можна вважати поширенням інформації в контексті розгляду даного спору.

Згідно із абзацом 4 статті 3 Закону України Про звернення громадян скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Отже, за своєю правовою природою скаргу Органу самоорганізації населення будинкового комітету Квартал Пушкінська-Червоноармійська як різновиду звернення фізичних та юридичних осіб до органу державної влади неможливо вважати поширенням неправдивої та негативної інформації в контексті даного спору з огляду на те, що вищезгадану скаргу не було розміщено Відповідачем ані в засобах масової інформації, ані в мережі Інтернет, ані з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку тощо. Більше того, повідомлення оспорюваної інформації здійснювалося лише тій особі, якої вона безпосередньо стосувалася - Державному підприємству Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій .

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року у справі № 756/4814/16-ц ...надсилання листів та заяв є реалізацією особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширенням недостовірної інформації .

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2019 року у справі № 727/5418/17. У своїй постанові Касаційний цивільний суд зазначив, що: ... відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суд касаційної інстанції наголосив на тому, що суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Оскільки зі змісту скарги вбачається, що саме неотримання вчасно коштів відповідачем стало причиною звернення та реалізацією свого права на звернення, ВС визнав правильним висновок судів про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорювана позивачем інформація не може вважатися недостовірною або відомостями, які порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки в даному випадку має місце реалізація відповідачем конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Суд касаційної інстанції зазначив, що доводи позивача щодо правомірності дій по виконанню платіжних доручень не спростовують висновків про те, що коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, то вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову .

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно положення частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, під час подання скарги орган самоорганізації населення будинкового комітету Квартал Пушкінська-Червоноармійська лише реалізував своє конституційне право, передбачене статтею 40 Основного Закону, а не поширював недостовірну інформацію. При цьому, вказану скаргу було подано Органом самоорганізації населення, а ОСОБА_1 як фізичною особою.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській у своїй позовній заяві зазначає, що звернення містить обвинувачення .

Суд не погоджується з даними твердженнями, адже ні ОСН, ні ДП НДІБК не є правоохоронними органами, а тому обвинувачення юридичних та фізичних осіб не є їх функцією та не входить до кола повноважень їх посадових осіб.

Окрім того, у скарзі ОСН в жодній формі не згадується найменування юридичної особи позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській . Із змісту скарги не вбачається, що інформація, викладена в скарзі, стосується саме особи Позивача.

ОСН в своїй скарзі лише зверталась до ДП НДІБК із такими проханнями:

- повідомити посади та прізвища тих виконавців ДП НДІБК, які через халатність у вигляді відсутності нагляду за виконанням проекту або шляхом протизаконних проектних рішень сприяли вчиненню злочину;

- притягти вказаних осіб до відповідальності в межах своєї компетенції та повідомити нас про вжиті заходи;

- провести негайну перевірку стану об`єктів, допущених відхилень від проекту, підстав для знищення споруди по АДРЕСА_1 на території пам`ятки Садиба Міхельсона та часткового руйнування будинків в„–в„– 35-А , 35-Б , 37-А , 37-Б , а також виконання заходів на зміцнення фундаментів, профілактики втрати стійкості стін після знищення перекриттів, зведення легкої покрівлі та повідомити нас про її результати .

У постанові від 08 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №573/2178/16-ц зазначив, що ...вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем .

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі №369/1052/16-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 161/4827/17, провадження № 61-30218 св18,17 липня 2019 року у справі № 686/7636/17, провадження № 61-14875св18 та ін.

Більше того, суд має звертати увагу й на те, що вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей , які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну 3 принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї інформації чи тих ідей , які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, (рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року).

Отже, із вищевикладених прохань неможливо встановити, що ці твердження можуть стосуватися саме Позивача. Більше того, Позивач належними та допустимими доказами не довів, що викладена у скарзі інформація є неправдивою і була поширена фізичною особою ОСОБА_1 , а тому з огляду на вищенаведене, дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Тобто, поняття недостовірна інформація є ширшим, ніж інформація, що не відповідає дійсності , оскільки не містить елементу категоричності і включає в себе приховане посилання на її суб`єктивну оцінку зі сторони розповсюджувача. Під час розгляду спорів про захист гідності, честі та ділової репутації абсолютну дійсність, як і істину, встановити неможливо, отже, неможливо зробити і точну оцінку відповідності опублікованої інформації дійсності...

... За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту... .

14 листопада 2019 року Верховний Суд при розгляді справи №202/6673/17 (провадження №61-44742св18) дійшов наступного висновку: ...Відповідно до частини другої статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь- який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені)... .

Однією з засад судочинства, регламентованих пунктом 3 частини 1 статті 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 5 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 78 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Вимогами статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, тлумачення наведених норм права свідчать про те, що не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При розгляді справи принципи змагальності учасників процесу та рівності між собою є основоположними. Засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині 1 статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною 1 статті 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства.

Слід зважати, що рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав. При цьому слід зважати, що рівність учасників процесу встановлюються не обмежено в конкретному судовому процесі, а стосовно всіх суб`єктів, які звернулися до суду за захистом своїх прав. Рівність має забезпечуватися навіть в окремих непов`язаних судових провадженнях.

Європейський суд з прав людини приділяє особливу увагу дотриманню аналізованих принципів як невід`ємної складової права на справедливий суд, практичне застосування яких відбувається при дослідженні доказів та оскарженні невмотивованих рішень суду, коли влучні аргументи сторін судом просто проігноровані.

Рішенням у справі Руїз-Матеос проти Іспанії від 23.05.1993 р. ЄСПЛ вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз-Матеос проти Іспанії , заява №12952/87 від 23.05.1993 року).

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії , заява №18390/91 від 09 грудня 1994 року).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Суомінен проти Фінляндії , заява №37801/97 від 01 липня 2003 року).

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не доведено поширення відповідачем недостовірної інформації, такої, що порушує особисті немайнові права позивача, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні поданого позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Щодо відшкодування судових витрат понесених відповідачем у справі суд зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеної у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на обгрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу, а саме відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а тому вимога щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 32, 55 Конституції України, ст.ст. 91, 94, 277 ЦК України, ст.ст. 17, 30 Закону України Про інформація , ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 137, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дім на Пушкінській , адреса місце знаходження - 01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 28, код ЄДРПОУ 36386638,

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_1

Повний текст рішення складений 18 січня 2021 року.

Суддя: