Постанова

від 15.02.2021 по справі 916/2952/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2952/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання : Молодов В.С.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса - Немерцалова С.В. на підставі ордеру серія ОД № 688748 від 19.01.2021 року.

від Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м. Одеса - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м.Одеса

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.01.2021 року про закриття провадження у справі, м. Одеса, суддя Гут С.Ф., повний текст складено та підписано 11.01.2021 року

у справі № 916/2952/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м.Одеса

до відповідача Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м. Одеса

про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, вимог заяви та ухвали суду першої інстанції.

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м. Одеса, в якій просило суд розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 02.10.2020 року за № 415 Про демонтаж металевої огорожі на прилеглій території між житловим будинком № 5 та нежитловими будівлями № 3 по вул. Садовій в місті Одесі - визнати недійсним повністю, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за умовами оскаржуваного розпорядження, позивачу фактично належить демонтувати металеву огорожу на прилеглій території між житловим будинком № 5 та нежитловими будівлями № 3 по вулиці Садовій у місті Одесі, яка, за твердженням позивача, належить останньому на праві приватної власності та знаходиться на орендованій земельній ділянці. Відтак, на переконання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса, відповідач, шляхом винесення оскаржуваного рішення, втрутився в реалізацію позивачем своїх повноважень орендаря та порушив історично встановлений ще з 19 сторіччя порядок користування внутрішнім двором по вул. Садова, буд. 3, оскільки вказані у спірному розпорядженні ворота конструкційно є елементом арки, яка була побудована наприкінці 19 сторіччя, як архітектурний елемент, та використовувалась як окремий вхід до внутрішніх будівель та внутрішнього двору.

При цьому, незважаючи на те, що на думку позивача, фактично розпорядження Приморської районної адміністрації порушує права останнього на користування земельною ділянкою, отриманою в оренду на підставі нотаріально посвідченого договору, спірне розпорядження було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса вже після того, як сплинув строк на його добровільне виконання; Приморська районна державна адміністрація не має повноважень на проведення демонтажу, тим більше із залученням поліції; представники позивача не були запрошені та не брали участі у комісійному обстеженні 17.09.2020 року, жодних актів представникам позивача не надсилалося; не було встановлено суб`єкта порушених прав та факту належності об`єкта до самочинного будівництва.

Крім того, у поданому до Господарського суду Одеської області позові, окрім зазначеного вище, позивач вказав, що у даній справі спір пов`язаний не із порушенням позивачем правил благоустрою чи законодавства у сфері будівництва, а з тим, що, на думку відповідача, існуючі металеві ворота позбавляють можливості мешканців будинку № 5 по вул. Садовій в м. Одесі доступу до прилеглої до їх житлового будинку території. Відтак, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса, належить розглядати саме за правилами господарського судочинства, оскільки спір про захист права конкретної особи на майно є не публічним, а приватноправовим. При цьому, на думку підприємства, держава, юридичні особи публічного права, можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного або господарського судочинства, виходячи із суб`єктного складу сторін, як, наприклад, у цьому випадку, а той факт, що відповідачем є орган місцевого самоврядування, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Посилаючись на низку правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду, позивач підсумовує, що спір, який розглядається, не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому, його належить розглядати у порядку господарського судочинства.

20.10.2020 року ухвалою Господарського суду Одеської області у справі №916/2952/20 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено дату та час судового засідання.

10.11.2020 року до Господарського суду Одеської області від Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м. Одеса надійшло клопотання про закриття провадження та скасування забезпечення позову (вх. № 30124/20), у якому відповідач просив суд закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м. Одеса про визнання недійсним рішення та скасувати заходи забезпечення позову, з огляду на те, що спірне розпорядження не порушує прав позивача на вільне володіння та користування внутрішнім двором будинку № 3 по вулиці Садовій, територія якого орендується позивачем. При цьому, як зазначив відповідач, спірне розпорядження не зменшує, змінює або скасовує прав позивача на земельну ділянку, оскільки стосується безпосередньо металевої огорожі, право власності на яку у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса відсутнє. А тому, з огляду на зазначене вище, відповідач вказав, що райадміністрація, приймаючи оскаржуване розпорядження, реалізовувала владно-розпорядчі функції, як суб`єкт владних повноважень та спір виник саме у зв`язку з виконанням адміністрацією функцій органу публічної влади, з огляду на що справа № 916/2952/20 повинна розглядатись за правилами адміністративного судочинства, а провадження по ній - підлягає закриттю.

Поряд із зазначеним вище, відповідач звернув увагу Господарського суду Одеської області на ту обставину, що в порушення процесуальних вимог, позивачем пред`явлено аналогічний позов до тієї самої сторони та з тих же підстав до Одеського окружного адміністративного суду, за фактом чого 20.10.2020 року головуючим суддею Єфіменко К.С. відкрито провадження у справі № 420/10652/20. Відтак, на думку відповідача, враховуючи наявність вищевказаної справи в Одеському окружному адміністративному суді, у разі, якщо Господарський суд Одеської області не закриє провадження у справі № 916/2952/20, є підстави для залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2021 року (суддя Гут С.Ф.) клопотання Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м. Одеса - задоволено; провадження по справі № 916/2952/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м. Одеса про визнання недійсним рішення - закрито; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м.Одеса, що розгляд справи № 916/2952/20 віднесено до юрисдикції адміністративного суду; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 23.10.2020 року, якою заборонено Приморській районній адміністрації Одеської міської ради, КП ЖКС Порто-франківський , ДП ЖУ Ренесанс-ЛТД , Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради - проводити дії по демонтажу металевої огорожі (воріт) на прилеглій території між житловим будинком № 5 та нежитловими будівлями № 3 по вулиці Садовій у місті Одесі до винесення рішення суду по суті справи.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки спір між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса та Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради стосується розпорядження від 02.10.2020 року № 415, враховуючи предмет спору, предмет позову, предмет доказування, сутність та мету прийняття самого спірного розпорядження від 02.10.2020 року № 415, яке не порушує прав позивача на вільне володіння та користування внутрішнім двором будинку № 3 по вулиці Садовій, територія якого ним орендується; не зменшує, змінює або скасовує прав позивача на земельну ділянку, а в свою чергу стосується безпосередньо металевої огорожі, право власності на яку у позивача відсутнє, позов між сторонами справи, який по суті є публічно-правовим, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а тому провадження по справі № 916/2952/20 було закрито.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.01.2021 року та направити справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м.Одеса до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м. Одеса про визнання недійсним розпорядження Приморської районної адміністрації від 02.10.2020 року № 415 на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що вимоги про демонтаж металевої огорожі, зазначені в оскаржуваному рішенні, ухваленому відповідачем, що є частиною належного йому на праві власності будинку, є неправомірними з огляду на те, що металеві ворота були встановленi орієнтовно у 1883 році попередніми власниками з метою недопущення вiльного проходу на земельну ділянку, яку наразі орендує позивач, а отже, фактично спiр виник iз захисту позивачем свого права користування (оренди) земельною ділянкою.

Таким чином, на переконання скаржника, в оскаржуваному розпорядженні фактично обумовлюється користування мешканцем будинку № 5 двором будинку № 3 по вулицi Садовiй у мiстi Одесi, яке має реалізовуватись шляхом знесення iсторичних ворiт, якi є частиною фасаду-будинку по вулицi Садовiй, 3 у місті Одесі.

Посилаючись на умови охоронного договору від 27.09.2018 року № 4-02/2330сп на пам`ятку культурної спадщини щодо охорони нежитлової будiвлi-пам`ятки (лiтера А) загальною площею 2629,5 кв.м., по вулицi Садова, будинок 3 (три), скаржник зауважує, що твердження суду про те, що розпорядження стосується безпосередньо металевої огорожi, право власностi на яку у позивача відсутнє і не стосуються цивiльних прав позивача, є хибним та таким, що не відповідає дiйсностi.

З огляду на наведене вище, скаржник вважає, що спір між ним та відповідачем виник у зв`язку iз реалiзацією мешканки квартири № 42 по вул. Садовiй, 5 у мiстi Одесi громадянки ОСОБА_1 права на користування двором будинку № 3 по вул. Садовiй, 3, у зв`язку з чим, мова йде про захист цивiльного права, незважаючи на виконання публiчно-владних управлiнських функцiй вiдповiдними суб`єктами владних повноважень шляхом прийняття рiшень, здiйснення дiй чи бездiяльностi, у зв`язку з чим, захист такого порушеного права особи має здiйснюватися в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 року за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.01.2021 року про закриття провадження у справі № 916/2952/20 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до судового розгляду.

15.02.2021 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м.Одеса надійшов відзив (вх. № 451/21/Д2), у якому відповідач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.01.2021 року про закриття провадження у справі № 916/2952/20 без змін.

Зокрема, відповідач, посилаючись на свою позицію, викладену у клопотанні про закриття провадження та скасування забезпечення позову, додаткових поясненнях щодо підсудності спору, наданих ним до суду першої інстанції, наявних у матеріалах справи, відзив обґрунтовує тим, що спірне розпорядження № 415 не створює, змінює або скасовує речових прав позивача або третіх осіб ні на об`єкти нерухомого майна, ні на земельну ділянку, адже заявлені позовні вимоги не стосуються цивільних прав позивача, що, в свою чергу свідчить про відсутність спору у даній справі про права останнього. При цьому, відповідач зазначив, що вказане вище розпорядження прийнято лише з метою відновлення благоустрою прибудинкової території, на виконання владних управлінських повноважень та з метою захисту прав територіальної громади, членом якої також є заявниця ОСОБА_1 , за заявою якої і відбулася перевірка використання металевих ґрат.

Відтак, на думку Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради, м. Одеса, спір щодо законності розпорядження є суто публічно-правовим, що унеможливлює його розгляд за правилами господарського судочинства.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржувану ухвалу - скасувати. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить наявна у матеріалах справи телефонограма, якою скаржника було повідомлено про дату та час розгляду його апеляційної скарги, будь-яких заяв чи клопотань суду не надав.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а подальше затягування розгляду справи може призвести до порушення прав та інтересів особи, яка з`явилась в судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме, про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 05.01.2021 року про закриття провадження у справі № 916/2952/20 не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м. Одеса, в якій просило суд розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 02.10.2020 року за № 415 Про демонтаж металевої огорожі на прилеглій території між житловим будинком № 5 та нежитловими будівлями №3 по вул. Садовій в місті Одесі визнати недійсним повністю, а також стягнути з відповідача судовий збір.

Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса ґрунтується на таких обставинах:

- 12.10.2020 року на адресу позивача по справі надійшов лист Приморської районної адміністрації від 06.10.2020 року № 01-17/962, яким останньому було направлено розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 02.10.2020 року за № 415 Про демонтаж металевої огорожі на прилеглій території між житловим будинком № 5 та нежитловими будівлями №3 по вул. Садовій в місті Одесі ;

- за змістом вказаного вище розпорядження вбачається, що за результатами комісійного обстеження підтверджено факт розміщення металевої огорожі, яка перешкоджає вільному доступу до прилеглої території житлового будинку № 5 по вул. Садовій;

- крім того, Товариству з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса винесено припис, що до 08.10.2020 року, з метою надання вільного доступу, останній повинен демонтувати металеву огорожу на прилеглій території між житловим будинком №5 та нежитловими будівлями №3 по вул. Садовій у місті Одесі. У разі невиконання п. 1 розпорядження у встановлений термін ПК ЖКС Портофранківський спільно з ДП ЖУ Ренесанс-ЛТД департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради до 12.10.2020 року здійснити заходи, згідно чинного законодавства, по демонтажу металевої огорожі за вказаною адресою. Приморському відділу поліції в м.Одесі ГУ НП України в Одеській області забезпечити громадський порядок під час здійснення заходів по демонтажу металевої огорожі за вказаною адресою;

- виданням оспорюваного розпорядження Приморська райадміністрація втрутилася у реалізацію Товариством з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м.Одеса повноважень орендаря земельної ділянки;

-крім того, як зазначив позивач, оспорюване розпорядження по суті порушує історично встановлений з 19 сторіччя порядок користування внутрішнім двором по вул. Садова, 3, на час існування у даному приміщенні Одеського земського банку, який мав окремо побудований в`їзд на свою територію;

- позивач вказує, що будь-яких жодних обмежень чи сервітутів, чи обов`язків забезпечити прохід мешканцям житлового будинку по вул. Садова, 5 у договорі оренди земельної ділянки - не встановлено, а тому, останній є належним та правомірним власником нежитлових будівель по вул. Садова, 3 та орендарем 2-х земельних ділянок, виділених на праві оренди Одеською міською радою - під вказаними будівлями та внутрішнім двором;

- розпорядження Приморської районної адміністрації порушує права позивача на користування земельною ділянкою, отриманою в оренду на підставі нотаріально посвідченого договору оренди земельної ділянки від 07.09.2020 року, оскільки надання будь-яких приписів щодо демонтажу власності позивача, яка не порушує жодні будівельні норми та правила благоустрою - фактично зводиться до обмеження права орендаря на самостійне користування своїм орендованим майном;

- також, позивач вказує, що Приморська районна адміністрація не має повноважень на проведення демонтажу, тим більше із залученням поліції, оскільки такими повноваженнями наділений лише суд;

- представники позивача не були запрошені та не брали участь у комісійному обстеженні 17.09.2020 року, акти позивача на адресу відповідача не надсилалися.

Щодо підсудності та господарської юрисдикції спору, позивач зазначив таке.

Посилаючись на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса заявляються позовні вимоги щодо визнання недійсним розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м. Одеса про демонтаж металевих воріт, належних позивачу, оскільки останні перешкоджають доступу на земельну ділянку мешканцям житлового будинку № 5 по вул. Садовій в м. Одесі, позивач вважає, що у даній справі спір пов`язаний не із порушенням правил благоустрою чи законодавства у сфері будівництва, а з приводу належного користування позивачем виділеною йому в оренду земельною ділянкою, а відтак, він є не публічним, а приватно-правовим і тому повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

На підтвердження вищезазначених обставин, позивачем до суду було надано:

- супровідний лист Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м.Одеса від 06.10.2020 року № 01-17/962, про направлення до відома та виконання копію розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м. Одеса від 02.10.2020 року за № 415;

- копію розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м.Одеса від 02.10.2020 року за № 415 Про демонтаж металевої огорожі на прилеглій території між житловим будинком № 5 та нежитловими будівлями № 3 по вул. Садовій в місті Одесі ;

- копію поштового конверта зі штемпелем поштового відділення від 09.10.2020 року;

- копію довідки про отримання і реєстрацію вхідної кореспонденції від 12.10.2020 року № 55;

- копію договору оренди землі від 14.09.2020 року, укладеного між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Садова, буд. 3;

- копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 14.09.2020 року;

- копію технічного паспорту на громадський будинок, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Садова, буд. 3;

- копію схематичного плану земельної ділянки громадського будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Садова, буд. 3;

- копії кадастрових планів земельних ділянок з кадастровими номерами: 5110137500:11:001:0014, 5110137500:11:001:0013;

- копії скриншотів;

- історичну довідку про походження громадського будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Садова, буд. 3.

Крім того, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановлено, що матеріали справи містять витяг з Реєстру пам`яток культурної спадщини, серед яких мається за № 825 будівля Земського банку (арх. Маас В.Ф., Кабіольський В.М. ), розташована за адресою: м. Одеса, вул. Садова, буд. 3.

Також матеріали справи містять копії:

- охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини від 27.09.2018 року № 04-02/2330сп;

- акта технічного стану пам`ятки - колишньої будівлі Земського банку, спорудженої у 1883 році за проектом архітекторів Мааса В.Ф. , Кабіольського В.М. та розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Садова, буд. 3 ;

- опису архітектурно-художніх елементів пам`ятки культурної спадщини колишньої будівлі Земського банку, спорудженої у 1883 році, який погоджено заступником начальника управління - начальником відділу охорони об`єктів культурної спадщини від 03.09.2018 року;

- фотофіксації архітектурно-художніх елементів, які входять до складу пам`ятки культурної спадщини по вул. Садовій, 3 у м. Одесі , а саме: фрагмент чільного фасаду, фрагменти внутрішнього фасаду, фрагмент парадних сходів, фрагмент каміну;

- звернення ОСОБА_1 від 08.09.2020 року;

- звернення ОСОБА_4 від 09.09.2020 року;

- звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_4 від 08.09.2020 року;

- свідоцтва про право на спадщину від 07.06.1996 року;

- свідоцтва про право на спадщину від 26.08.2020 року;

- технічних паспортів на квартиру АДРЕСА_2 від 12.04.1993 року;

- поверхових планів будинків, топографічного плану;

- акта обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні за забудові на території м. Одеси від 17.09.2020 року;

- акта перевірки дотримання вимого земельного законодавства від 30.09.2020 року №001614;

- акта від 05.10.2020 року;

- листа Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса від 12.10.2020 року за вих. № 01-12/20 надісланого на адресу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м. Одеса;

- листів департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 16.12.2020 року та 18.12.2020 року;

- викопіювання з Постійного паспорту пофарбування фасаду будівлі-пам`ятки по вул. Садовій, 3 в м. Одеса , розробленого ПП Ретроград від 17.05.2017 року.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2021 року у справі № 916/2952/20 (суддя Гут С.Ф.) клопотання Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м. Одеса задоволено; провадження по справі № 916/2952/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м.Одеса до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м. Одеса про визнання недійсним рішення закрито; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса, що розгляд справи №916/2952/20 віднесено до юрисдикції адміністративного суду; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 23.10.2020 року, якою заборонено Приморській районній адміністрації Одеської міської ради, КП ЖКС Порто-франківський , ДП ЖУ Ренесанс-ЛТД , Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради - проводити дії по демонтажу металевої огорожі (воріт) на прилеглій території між житловим будинком № 5 та нежитловими будівлями № 3 по вулиці Садовій у місті Одесі, до винесення рішення суду по суті справи.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з доводами скаржника, викладеними ним в апеляційній скарзі.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Термін "суд, встановлений законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язане з процесуальним законодавством.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1 та 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій) справою адміністративної юрисдикції є публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття судами рішень) установлено право на судовий захист і зазначено, що кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб`єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Так, закриваючи провадження по справі № 916//2952/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м. Одеса про визнання недійсним рішення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Госкодарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За правилами ч. 1 та 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначення терміну публічно-правовий спір наведено в п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами цієї норми публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, наявність хоча б однієї з ознак, перелічених у п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для віднесення спору до категорії публічно - правових, які належать до юрисдикції адміністративних судів.

Натомість, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Тобто, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 року у справі № 910/4286/20)

При цьому, при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №761/12676/17, від 29.08.2018 року у справі № 807/719/15 та від 27.06.2018 року у справі №815/6945/16.

У контексті конкретних обставин справи, яка переглядається, зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем та Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради, м. Одеса і визначення яких залежить від з`ясування позиції позивача, статусу відповідача, його повноважень та обов`язків, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, функцій, які на нього покладаються.

Разом з тим, аналізуючи зміст наведених вище правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області, викладеним в оскаржуваній ухвалі про закриття провадження у справі № 916/2952/20 про те, що фактично спірні правовідносини в цій справі стосуються реалізації права захисту позивача у сфері публічно-правових відносин від можливих порушень з боку органа місцевого самоврядування, а не на захист майнових прав, що, в свою чергу, виключає можливість розгляду цієї справи за правилами господарського судочинства з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Суд враховує, що з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Так, предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, окрім суб`єктного складу сторін є: наявність між сторонами господарських правовідносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних правовідносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Так, в даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приморської районної адміністрації, Одеської міської ради, м. Одеса, в якій просило суд розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 02.10.2020 року за № 415 Про демонтаж металевої огорожі на прилеглій території між житловим будинком № 5 та нежитловими будівлями № 3 по вул. Садовій в місті Одесі визнати недійсним повністю, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги фактично обґрунтовано тим, що за умовами оскаржуваного розпорядження, позивачу фактично належить демонтувати металеву огорожу на прилеглій території між житловим будинком № 5 та нежитловими будівлями № 3 по вулиці Садовій у місті Одесі, яка, за твердженням позивача, належить останньому на праві приватної власності та знаходиться на орендованій земельній ділянці, право на користування якої позивачем порушується з боку відповідача.

Дослідивши вказані у поданому позові предмет та підстави позову, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зауважує, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що фактично в даному випадку позивачем оскаржується розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, м.Одеса щодо демонтажу металевої огорожі на прилеглій території між житловим будинком №5 та нежитловими будівлями № 3 по вул. Садовій в місті Одесі, як органом, що здійснює публічно-владні управлінські функції, у відповідності до Положення про Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради, що затверджене рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 року № 1934.

Як убачається з указаного вище Положення, Приморська райадміністрація є виконавчим органом Одеської міської ради та створюється нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Приморського району міста Одеси згідно із Законом України Про місцеве самоврядування в Україні . Приморська райадміністрація у сфері житлово-комунального господарства виконує функції уповноваженого органу власника щодо управління житловим фондом на території району в порядку та на умовах, визначених законодавством; вживає заходи щодо недопущення самочинного будівництва, псування жилих будинків та об`єктів благоустрою. У галузі благоустрою рай адміністрація здійснює перевірки території району, об`єктів благоустрою району щодо стану їх благоустрою і додержання юридичними та фізичними особами законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території міста Одеси на території району, вживає необхідні заходи; у разі виявлення порушень (п. 2.4., 2.5. Положення).

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що райадміністрація, приймаючи оскаржуване розпорядження, реалізовувала саме владно-розпорядні функції, як суб`єкт владних повноважень та даний спір виник саме у зв`язку із виконанням відповідачем таких функцій.

Щодо факту наявності або відсутності при розгляді справи № 916/2952/20 права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме), а також права оренди, реєстрації або обліку прав на майно, що є предметом спору, колегія суддів зауважує наступне.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами по справі, що оскаржуване розпорядження відповідача стосується саме здійснення відповідних дій по демонтажу металевої огорожі на прилеглій території між житловим будинком № 5 та нежитловими будівлями №3 по вул. Садовій в місті Одесі, натомість, жодним чином не стосується права оренди позивача на земельну ділянку, яку останній використовує на правах оренди. Більш того, як видно з Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.09.2020 року № 001614, у результаті перевірки встановлено, що між будинками № 3 та № 5 по вул. Садова в м. Одесі встановлені металеві ворота, які обмежують прохід та проїзд до земельної ділянки орієнтовною площею 60 кв.м., яка не входить до площ орендованих земельних ділянок та належить територіальній громаді міста.

Таким чином, колегією суддів встановлено відсутність факту порушення прав позивача оскаржуваним розпорядженням на користування земельною ділянкою яка перебуває у нього на умовах оренди, що, в свою чергу, спростовує викладені скаржником доводи апеляційної скарги в цій частині.

З приводу доводів скаржника про наявність у останнього права власності на металеву огорожу, яке, на думку позивача, у повній мірі порушується оскаржуваним розпорядженням Приморської районної адміністрації від 02.10.2020 року за № 415 судова колегія зазначає таке.

За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса, викладеним ним в апеляційній скарзі, металева огорожа (ворота) є власністю Товариства, відтак, на думку останнього, оскаржуване розпорядження порушує право власності позивача, а тому, у даній справі нібито вбачається спір про право. Крім того, Товариство зазначило, що несе відповідальність за збереження зазначеної огорожі (воріт) як частину пам`ятки архітектурної спадщини.

Але такі доводи скаржника спростовуються наявними у матеріалах справи документами. А саме, позивачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів того, що металева огорожа, яка відповідно до оскаржуваного розпорядження повинна бути демонтована, належить на праві власності позивачеві. Одночасно з цим, з листа директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса від 12.10.2020 року № 01-12/20, надісланого на адресу в.о. голови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради вбачається, що позивач повідомив відповідача про те, що розпорядження № 415 виконано і металеву огорожу на прилеглій території між житловим будинком № 5 та нежитловими будівлями № 3 по вул. Садовій в місті Одесі - демонтовано, встановлено металеві ворота, які запобігають проникненню на територію нежитлових будівель № 3 та будівлі № 5 сторонніх осіб, проте в той же час забезпечують вільний доступ мешканцям квартири № 42 будинку № 5 до свого житла, як то і було передбачено розпорядженням.

З наведеного вище колегією суддів вбачається, що твердження скаржника про його відповідальність за збереження зазначеної огорожі (воріт) як частину пам`ятки архітектурної спадщини не відповідає дійсності, а відтак, не приймається апеляційним судом як спроможне.

Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 7, 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Також відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Характерною ознакою публічно-правового спору є існування принаймні двох учасників публічно-правових відносин щодо відповідного спору. Обов`язковим його учасником є суб`єкт владних повноважень, як носій публічної влади та виразник публічного інтересу. За загальним правилом, публічно-правовий спір виникає в разі порушення суб`єктом владних повноважень суб`єктивних публічних прав і законних інтересів суб`єктів приватного права.

Отже спір у даній справі за своєю правовою природою є публічно-правовим, що унеможливлює його розгляд за правилами господарського судочинства, а тому повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса щодо неправомірності висновку суду першої інстанції, викладеного в ухвалі про закриття провадження по справі № 916/2952/20 не знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, відхиляються колегією суддів у повному обсязі, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Одеської області від 05.01.2021 року про закриття провадження у справі № 916/2952/20 відповідає вимогам процесуального законодавства і відсутні достатні правові підстави для її скасування. Будь-яких інших доводів для скасування оскаржуваної ухвали апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "САДОВА", м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.01.2021 року про закриття провадження у справі № 916/2952/20 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.01.2021 року про закриття провадження у справі № 916/2952/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 15.02.2021 року.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2021 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош