Постанова
від 21.01.2021 по справі 927/500/17
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2021 р. Справа№ 927/500/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Нагулко А.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.01.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2018 (повний текст підписано 19.07.2018)

у справі №927/500/17 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом Заступника керівника Менської місцевої прокуратури Чернігівської області в особі Городнянської міської ради Городнянського району Чернігівської області

до Приватного акціонерного товариства "Етнопродукт" (відповідач - 1)

Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області (відповідач - 2)

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

В судовому засіданні 21.01.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 Заступник керівника Менської місцевої прокуратури Чернігівської області в особі Городнянської міської ради Городнянського району Чернігівської області звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Етнопродукт", Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 525,5 га, з них: на території Городнянської міської ради 8,9 га, на території Бутівської сільської ради 28,6 га, на території Хотівлянської сільської ради 488,0 га, укладеного 24.04.2002 між Городнянською районною державною адміністрацією та СВАТ Городнянське по відгодівлі худоби , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Етнопродукт , та зареєстрованого у Городнянському районному відділі земельних ресурсів 24.04.2002 за №1, 2, 13.

Позов обґрунтований тим, що спірні договори оренди укладено з грубим порушенням вимог діючого земельного законодавства, а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у порядку, встановленому законодавством, у зв`язку з чим невірно визначений розмір орендної плати.

Короткий зміст рішень у даній справі

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017, позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 525,5 га, з них: на території Городнянської міської ради 8,9 га, на території Бутівської сільської ради 28,6 га, на території Хотівлянської сільської ради 488,0 га, укладений 24.04.2002 між Городнянською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством Городнянське по відгодівлі худоби , зареєстрований у Городнянському районному відділі земельних ресурсів 24 квітня 2002 за № 1, 2, 13, а також стягнуто з відповідачів на користь Прокуратури Чернігівської області судовий збір.

Постановою Верховного Суду від 07.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2018 у справі №927/500/17 в позові відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь Приватного акціонерного товариства "Етнопродукт" 1760,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 1920,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, безпідставністю застосуванням до спірних правовідносин строку позовної давності та застосуванням в якості джерел права практики Європейського суду з прав людини, яка, у даному випадку, не підлягала застосуванню.

Прокурор зазначає, що суд не повинен був брати до уваги в якості доказів довідки Городнянського районного відділу земельних ресурсів Чернігівської області від 12.04.2020 про визначення грошової оцінки земельних ділянок, які надані СВАТ Городнянське по відгодівлі худоби .

Прокурор не погоджується з висновками суду щодо непропорційності способу захисту суспільних інтересів меті, яка має бути досягнута внаслідок втручання в право користування ПрАТ "Етнопродукт" земельною ділянкою, оскільки звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо забезпечення відповідності укладеного договору оренди землі вимогам законодавства та, як наслідок, отримання бюджетом додаткових коштів, які можуть бути спрямовані на виконання програм соціального та культурного розвитку відповідних територій.

Прокурор заперечує висновки суду, що перебіг позовної давності необхідно рахувати з часу, коли саме Городнянська РДА дізналась або могла дізнатись про порушення прав держави, а не з моменту коли Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області (як позивачу в особі якого в інтересах держави звернувся прокурор) стало відомо про порушення, оскільки Городнянська РДА не є спеціально уповноваженим органом, який реалізує державну політику у сфері регулювання земельних відносин.

На думку прокурора, посилання суду на особливу роль державного органу у процесі укладення та виконання господарського договору є неправильним і таким, що суперечить конституційним принципам та нормам цивільного і господарського законодавства, зокрема, щодо рівності перед законом та суб`єктів господарських відносин незалежно від форми власності та однакової міри відповідальності за наслідки своїх дій чи бездіяльності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - 1 заперечує проти доводів апеляційної скарги з підстав їх необґрунтованості, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з неподанням документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 апеляційну скаргу повернуто заявнику без розгляду у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги, визначених ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018.

18.09.2018 прокурор повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до акту прийняття - передачі судової справи від 05.10.2018 справу №927/500/17 (3 тома, апеляційна скарга на рішення від 09.07.2018) передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 05.11.2018 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2018 у справі №927/500/17 залишено без руху з огляду на відсутність даних щодо зарахування судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі №927/500/17 поновлено прокурору строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 14.02.2019.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції розгляд справи відкладався, останній раз на 20.06.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господароського суду від 16.05.2019 замінено позивача у справі №927/500/17 - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області його процесуальним правонаступником - Городнянською міською радою Городнянського району Чернігівської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №587/430/16-ц.

Зазначена ухвала мотивована необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", що є предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №587/430/16-ц.

Від заступника прокурора Чернігівської області та від заступника прокурора міста Києва надійшли клопотання про поновлення провадження у справі, які обґрунтовані тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі, усунуті та повідомили суд, що Великою Палатою Верховного Суду 26.06.2019 за результатами розгляду касаційної скарги прийнято постанову у справі №587/430/16-ц.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019, у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці з 04.11.2019 по 13.11.2019 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суд 13.11.2019 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, поновлено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 19.12.2019.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 у задоволенні клопотання Городнянської міської ради Городнянського району Чернігівської області, Приватного акціонерного товариства "Етнопродукт", Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про затвердження мирової угоди у справі №927/500/17 відмовлено.

Апеляційне провадження у справі №927/500/17 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 та опублікування повного тексту судового рішення.

28.07.2020 від прокурора у справі надійшло клопотання про поновлення апеляційного провадження, яке обґрунтоване опублікуванням в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 поновлено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 15.10.2020.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2020, у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці з 12.10.2020 по 16.10.2020 включно для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 26.11.2020.

26.11.2020 розгляд справи №927/500/17 не відбувся у зв`язку з перебуванням суддів Скрипки І.М. та Михальської Ю.Б. у відпустці, судді Тищенко А.І. на лікарняному.

Після виходу суддів Скрипки І.М. та Михальської Ю.Б. з відпусток, судді Тищенко А.І. з лікарняного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 розгляд справи призначено на 21.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у задоволенні чергового клопотання про затвердження мирової угоди у справі №927/500/17 відмовлено.

Явка представників сторін

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.01.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача - 1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.01.2021 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник позивача, відповідача - 2 в судове засідання апеляційної інстанції 21.01.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача та відповідача - 2 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Розпорядженням Городнянської районної державної адміністрації від 25.03.2002 №87 надано СВАТ Городнянське по відгодівлі худоби в оренду земельні ділянки з земель державної власності площею 525,5 га, з яких по Городнянській міській раді 8,9 га, рілля; Бутівській сільській раді 28,6 га, рілля; по Хотівлянській сільській раді 488,0 га, з них рілля 384,0 га пасовище 64,5 га, сіножаті 39,5 га (т. 1 а.с. 15).

Згідно з довідками Городнянського районного відділу земельних ресурсів Чернігівської області від 12.04.2002 про визначення грошової оцінки земельних ділянок, які надані СВАТ Городнянське по відгодівлі худоби (т. 1 а.с. 138-140):

- грошова оцінка земельної ділянки, яка розташована на території Городнянської міської ради, цільове призначення оренда земельної ділянки, площа земельної ділянки 8,9 га, становить 5366,70 грн. (ставка земельного податку на одиницю площі 6,03 грн. за га, розмір земельного податку 53,667 грн.);

- грошова оцінка земельної ділянки, яка розташована на території Бутівської сільської ради, цільове призначення оренда земельної ділянки, площа земельної ділянки 28,6 га, становить 15015,00 грн. (ставка земельного податку на одиницю площі 5,25 грн. за га, розмір земельного податку 150,15 грн.);

- грошова оцінка земельних ділянок, які розташовані на території Хотівлянської сільської ради, цільове призначення оренда земельної ділянки:

площа земельної ділянки 384,0 га, становить 218112,00 грн. (ставка земельного податку на одиницю площі 5,68 грн. за га, розмір земельного податку 2181,12 грн.);

площа земельної ділянки 64,5 га, становить 29541,00 грн. (ставка земельного податку на одиницю площі 4,58 грн. за га, розмір земельного податку 295,41 грн.);

площа земельної ділянки 39,5 га, становить 23107,50 грн. (ставка земельного податку на одиницю площі 5,85 грн. за га, розмір земельного податку 231,075 грн.).

Усього грошова оцінка земельних ділянок, які розташовані на території Хотівлянської сільської ради, становить 270760,50 грн.

У вказаних довідках зазначено, що вони складені відповідно до діючого порядку грошової оцінки землі.

24.04.2002 між Городнянською районною державною адміністрацією (далі - Орендодавець) та Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством Городнянське по відгодівлі худоби (далі - Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі Договір) (т. 1 а.с.16-19).

Відповідно до п. 1 Договору власник землі - Держава в особі Городнянської районної державної адміністрації на підставі розпорядження від 27.03.2002 за №87 передає, а Орендар - СВАТ Городнянське по відгодівлі худоби набуває права на оренду земельної ділянки, що знаходяться:

на території Городнянської міської ради площею 8,9 га - ріллі;

на території Бутівської сільської ради площею 28,6 га - ріллі;

на території Хотівлянської сільської ради площею 488,0 га , у тому числі ріллі - 384,0 га; пасовищ - 64,5 га; сіножаті - 39,5 га.

Грошова оцінка земельної ділянки: на території Городнянської міської ради 8,9 га 5366,70 грн.; Бутівської сільської ради 28,6 га 15015,00 грн.; Хотівлянської сільської ради 488 га - 270760,50 грн.

Земельна ділянка передається в оренду з метою сільськогосподарського виробництва для вирощування сільськогосподарських культур (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 2.2 Договору його укладено на строк п`ятдесят років.

Відповідно до п. 2.3 Договору орендна плата вноситься Орендарем щорічно у вигляді вартості земельного податку, яка вноситься щомісячно до 10 числа на рахунок відповідно Городнянської міської ради, Бутівської сільської ради та Хотівлянської сільської ради.

За згодою сторін розмір орендної плати може бути переглянутий у випадках:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- підвищення цін, тарифів тощо;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря;

- збільшення розмірів ставки земельного податку;

- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Орендна плата справляється також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

Згідно з п. 8 Договору цей Договір набирає чинності після його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і підлягає державній реєстрації у Городнянському районному відділі земельних ресурсів.

Договір посвідчений 24.04.2002 приватним нотаріусом Городнянського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_8 та зареєстрований у Городнянському районному відділі земельних ресурсів 24.04.2002, реєстраційний № 1, 2, 13.

Згідно з довідкою ПрАТ Етнопродукт від 28.02.2017 №34 СВАТ Городнянське по відгодівлі худоби на підставі протоколу загальних зборів № 1 від 18.08.2010 перейменовано в Приватне акціонерне товариство Етнопродукт , яке є правонаступником СВАТ Городнянське по відгодівлі худоби (т. 1 а.с. 24).

Відповідно до листа Городнянської районної державної адміністрації від 14.04.2017 № 02-16/292 протокол та рішення 19 сесії Городнянської районної ради ІІІ скликання від 11 січня 2002 та протокол та рішення 1 сесії Городнянської районної ради ІV скликання від 23 квітня 2002 не містять відомостей про затвердження грошової оцінки земельних ділянок, які перебувають у користуванні ПрАТ Етнопродукт на територіях Городнянської міської ради, Бутівської та Хотівлянської сільських рад (т. 1 а.с. 21).

За повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 19.04.2017 №10-25-0.551-9838/2-17 середня нормативна грошова оцінка ріллі по Чернігівській області станом на 01.01.2017 становить 24423,15 грн./га (т. 1 а.с. 25).

Згідно з повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 16.05.2017 №10-25-0.5-10432/2-17 середня нормативна грошова оцінка пасовищ по Чернігівській області станом на 01.01.2017 становить 7812,68 грн./га та середня нормативна грошова оцінка сіножатей по Чернігівській області станом на 01.01.2017 становить 10052,42 грн./га (т. 1 а.с. 26).

Відповідно до листа Городнянської районної державної адміністрації від 01.06.2018 №01-26/358 грошова оцінка земельних ділянок, розташованих на території Хотівлянської сільської ради площами 384,0 га; 64,5 га; 39,5 га; на території Бутівської сільської ради площею 28,6 га; на території Городнянської міської ради площею 8,9 га, Городнянською районною державною адміністрацією не затверджувалась; СВАТ Городнянське по відгодівлі худоби з питаннями виготовлення чи затвердження грошової оцінки вищезазначених земельних ділянок до Городнянської РДА до 12.04.2002 не зверталось (т. 2 а.с. 196).

Прокурор, посилаючись на норми Закону України Про плату землю , Закону України Про оренду землі , Закону України Про оцінку земель та Податкового кодексу України, зазначає, що в порушення імперативних норм вказаних правових актів технічна документація з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки не розроблялась та не погоджувалась, на розгляд Городнянської районної ради не надавалась та останньою не затверджувалась. Прокурор вважає, що внаслідок не проведення нормативної грошової оцінки землі невірно визначений розмір орендної плати, який є істотною умовою договору оренди. Отже, на думку прокурора, недотримання сторонами договору оренди земельної ділянки істотних умов, передбачених ст. 14 Закону України Про оренду землі (у редакції на час укладення правочину), вимог ст.ст. 13, 20, 23 Закону України Про оцінку земель , непроведення нормативної грошової оцінки землі є підставою для визнання недійсним спірного договору.

У наданих письмових поясненнях прокурор зазначає, що розрахунок вартості земельних ділянок, який зазначений у наданих відповідачем при поданні апеляційної скарги довідках, не відповідає вимогам чинного на той час законодавства. Посилаючись на положення Закону України Про плату за землю , який був чинним на момент виникнення спірних відносин, та Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213, у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, прокурор зазначає, що грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення була обов`язковою для правильного визначення розміру орендної плати за землю.

Також прокурор вказує, що згідно з листом Городнянської районної державної адміністрації від 14.04.2017 №02-16/292, протоколом та рішенням 19 сесії Городнянської районної ради ІІІ скликання від 11.01.2002 та протоколом та рішенням 1 сесії Городнянської районної ради IV скликання від 23.04.2002 відомості про затвердження грошової оцінки земельних ділянок, які перебувають у користуванні ПрАТ Етнопродукт та територіях Городнянської міської ради, Бутівської та Хотівлянської сільських рад відсутні.

Прокурор вважає, що договір не відповідає чинному на час його укладення законодавству, а тому підлягає визнанню недійсним.

Як зазначає прокурор, у зв`язку з невірно визначеним розміром орендної плати до бюджету не надходять кошти у розмірі, визначеному законодавством, чим порушуються інтереси держави.

Крім того, прокурор вважає, що у спірному договорі відсутня така істотна умова, як орендна плата, а саме її розмір та індексація, що є підставою для визнання договору недійсним.

У своїй відповіді на відзив прокурор вказує, що відповідачами не надано доказів проведення грошової оцінки спірних земельних ділянок, а відповідно до листа Городнянської районної державної адміністрації від 01.06.2018 №01-26/358 грошова оцінка земельних ділянок, розташованих на території Хотівлянської сільської ради площами 384,0 га; 64,5 га; 39,5 га; на території Бутівської сільської ради площею 28,6 га; на території Городнянської міської ради площею 8,9 га, Городнянською районною державною адміністрацією не затверджувалась; СВАТ Городнянське по відгодівлі худоби з питаннями виготовлення чи затвердження грошової оцінки вищезазначених земельних ділянок до Городнянської РДА до 12.04.2002 не зверталось.

Прокурор заперечує проти доводів відповідача-1 щодо неможливості застосування у спірних відносинах положень Господарського та Цивільного кодексів України щодо недійсності правочинів (договорів) з огляду на наступне. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у редакції 2003 передбачено, що стосовно цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Аналогічні положення містяться і у Прикінцевих положеннях Господарського кодексу України. Оскільки права та обов`язки сторін за спірним договором продовжують існувати і на теперішній час, прокурор вважає, що до спірних правовідносин застосовуються положення Цивільного і Господарського кодексів України щодо недійсності правочинів (договорів).

Щодо застосування строків позовної давності прокурор в суді першої інстанції зазначає, що на момент подачі позову розпорядником орендованих відповідачем-1 земельних ділянок є Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, а не Городнянська районна державна адміністрація, і про існування спірного договору Головне управління довідалось лише після отримання позовної заяви від прокуратури, а тому вважає, що строк позовної давності не пропущено.

Відповідач-1 зазначає, що посилання прокурора на непроведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та невірно визначений розмір орендної плати, що призвело до ненадходження до бюджету коштів у розмірі визначеному законодавством, як на підставу звернення з позовом про визнання договору оренди землі недійсним, є неправомірними, оскільки суперечать ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Так, відповідач-1 вказує, що Законом України Про оренду землі , у редакції на момент укладення договору, станом на 24.04.2002, такого поняття як нормативна грошова оцінка земельної ділянки не передбачалося, як і норм абзацу п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України (набрав чинності 02.02.2010) та Закон України Про оцінку землі (набрав чинності 11.12.2003), на які посилається прокурор у своїй позовній заяві. Отже, ст. 13 Закону України Про оцінку земель не поширюється на регулювання договору від 24.04.2002.

Щодо доводів прокурора про обов`язковість грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення на момент укладення спірного договору та відсутність відомостей щодо її затвердження, що підтверджується наданими листом Городнянської районної державної адміністрації від 14.04.2017 №02-16/292, протоколом та рішенням 19 сесії Городнянської районної ради ІІІ скликання від 11.01.2002 та протоколом та рішенням 1 сесії Городнянської районної ради IV скликання від 23.04.2002, відповідач-1 зазначає, що на той час затвердження грошової оцінки землі до повноважень Городнянської районної ради не входило, а довідки про визначення грошової оцінки видавались територіальними органами Відділу земельних ресурсів Чернігівської області.

Крім того, відповідач-1 вважає, що непроведення грошової оцінки спростовується п. 1 спірного договору, у якому зазначено розмір грошової оцінки земельних ділянок.

Перед укладенням спірного договору Городнянським районним відділом земельних ресурсів Чернігівської області 12.04.2002 були видані довідки про визначення грошової оцінки земельних ділянок, які відповідач-1 вважає належними і достатніми підставами визначення орендної плати при укладенні спірного договору.

На думку відповідача-1, чинне на момент виникнення спірних відносин законодавство не передбачало обов`язкового проведення грошової оцінки земельної ділянки при укладенні договору її оренди. Грошова оцінка земельної ділянки використовувалась орендарем при визначенні розміру орендної плати, разом з тим, останній міг застосовувати оцінку попередніх років, уточнивши її на коефіцієнти індексації.

Також відповідач-1 зазначає, що прокурором у своїх поясненнях не вказано, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Як зазначає відповідач-1, він використовує земельну ділянку відповідно до умов договору, не допускає погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки та сплачує кошти за її користування.

Стосовно зазначення прокурором доводів про невідповідність розміру орендної плати чинному законодавству, відповідач-1 вказує, що ані Городнянська районна державна адміністрація, ані Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ані будь-хто в інтересах останнього, не звертались до відповідача-1 з пропозицією переглянути розмір орендної плати.

Також відповідач-1 заперечує проти зазначеного прокурором розрахунку орендної плати за 2016 рік, розраховану відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки прокурором взято середній розмір нормативної грошової оцінки 1 га ріллі, пасовищ та сіножатей на території Чернігівської області, проте бонітет земель Городнянського району є одним із найнижчих у Чернігівській області, а тому не можна брати середнє значення та застосовувати його у підрахунку для визначення розміру орендної плати.

Відповідач-1 вважає, що норми ст. 207 ГК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, на підставі яких прокурор просить визнати спірний договір недійсним, застосуванню у спірних правовідносинах не підлягають, оскільки зазначені кодекси набрали чинності з 01.01.2004, а отже ці норми на момент вчинення спірного правочину ще не діяли.

Посилаючись на норми ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, відповідач-1 вважає, що прокурор звернувся із позовною заявою після спливу трьохрічного строку позовної давності, оскільки, на його думку, прокурор і позивач як суб`єкти владних повноважень знали про зазначений договір ще у 2002 році, а тому просить застосувати строк позовної давності у цьому спорі.

Відповідач-1 заперечує проти доводів прокурора про відсутність у спірному договорі розміру орендної плати, оскільки у п. 2.3 Договору зазначено, що орендна плата вноситься орендарем щорічно у вигляді вартості земельного податку, та вважає, що вартість земельного податку і є розміром орендної плати. При цьому, відповідач-1 зазначив, що у разі, якщо б у договорі був зазначений конкретний розмір орендної плати, а у подальшому б змінився розмір або порядок нарахування земельного податку, встановлений у грошовій одиниці розмір орендної плати був би недійсним.

На питання суду щодо зазначення у спірному договорі індексації орендної плати, представник відповідача-1 відповів, що у п. 2.3 Договору зазначено випадки перегляду розміру орендної плати, зокрема, в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Представник відповідача-1 вважає, що саме в ці інші випадки входить також індексація орендної плати.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У ст. 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч. 3 ст. 78 Земельного кодексу України).

Суб`єктами права на землі державної власності згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача у власність, користування, оренду, встановлення розміру орендної плати є складовими поняття щодо розпорядження землею.

Згідно з ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для сільськогосподарського використання.

Як вбачається з Договору, Орендодавцем є Городнянська районна державна адміністрація, яка на час його укладення 24.04.2002 діяла у межах повноважень, встановлених ст. 122 Земельного кодексу України.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 6 вересня 2012 №5308-VI, який набрав чинності 01.01.2013, внесені зміни до Земельного кодексу України і ст. 122 викладено в новій редакції, де у ч. 4 зазначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

08 квітня 2011 Президентом України видано Указ № 445/2011 "Про Державне агентство земельних ресурсів України", яким затверджено Положення про Державне агентство земельних ресурсів України.

Відповідно до п. 1 зазначеного Положення Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Тобто, починаючи з 01.01.2013 до Головного управління Держземагентства у Чернігівській області перейшли права щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення для всіх потреб.

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області діє на підставі положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 №12, зареєстроване 24.04.2015 за №10641020000011941, відповідно до п. 4.1 якого головне управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Чернігівської області, а відтак, спірні питання належать до компетенції останнього.

Таким чином, особою, яка мала право вимагати визнання недійсним спірного договору на момент подачі позову було Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, яке є розпорядником земель державної форми власності, не вжито заходів щодо усунення порушень земельного законодавства, допущених при укладенні спірного договору, прокурор звернувся із даним позовом до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, здійснюючи надані законом функції, реалізує покладені на нього від імені повноваження по захисту державних інтересів.

За приписами ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

За приписами ст. 3 Закону України Про оренду землі , у редакції, чинній на час укладання договору, оренда землі це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця (ч. 2 ст. 7 Закону України Про оренду землі , у редакції, чинній на час укладання договору).

Згідно зі ст. 12 цього ж Закону договір оренди землі це угода сторін про взаємні зобов`язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк, при цьому орендна плата (ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України Про оренду землі ) за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, її розмір, форма і строки внесення встановлюються за угодою сторін у договорі оренди.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 14 Закону України Про оренду землі , у редакції, чинній на час укладання договору, визначено, що умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України.

Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: 1) об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) термін договору оренди; 3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); 4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; 5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; 7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; 8) відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог ст.ст. 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі ст. 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України Про плату за землю (редакція чинна на час укладання договору) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 23 Закону України Про плату за землю ).

Грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України (ст. 24 Закону України Про плату за землю ).

Для регулювання відносин у сфері проведення грошової оцінки земельних ділянок Кабінет Міністрів України, своє постановою, затвердив відповідну Методику грошової оцінки (постанова Кабінету Міністрів України Про Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів № 213 від 23 березня 1995), згідно з п. 1 якої, грошова оцінка земель здійснюється з метою регулювання відносин при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств, об`єднань, кооперативів.

У подальшому було затверджено також Порядок проведення грошової оцінки (спільний Наказ Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Мінсільгоспприроди України та Української академії аграрних наук України №76/230325/150 від 27 листопада 1995), в пп. 1.3. якого визначено, що грошова оцінка земель здійснюється з метою створення умов для економічного регулювання земельних відносин при передачі земель у власність, у спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розмірі внеску до статутних фондів колективних сільськогосподарських підприємств, спільних підприємств, акціонерних товариств, об`єднань, кооперативів.

Враховуючи вищевикладене, проведення грошової оцінки земельних ділянок було обов`язковою умовою при укладанні договорів оренди таких ділянок, як станом на сьогодні, так і станом на день укладання спірного договору.

У якості доказів проведення грошової оцінки земельних ділянок, які передані відповідачу-1 в оренду за спірним договором, ПрАТ Етнопродукт надано довідки Городнянського районного відділу земельних ресурсів Чернігівської області від 12.04.2002 про визначення грошової оцінки земельних ділянок, відповідно до яких:

- грошова оцінка земельної ділянки, яка розташована на території Городнянської міської ради, цільове призначення оренда земельної ділянка, площа земельної ділянки 8,9 га, становить 5366,70 грн. (ставка земельного податку на одиницю площі 6,03 грн. за га, розмір земельного податку 53,667 грн.);

Вказані розміри грошової оцінки спірних земельних ділянок зазначені також у п. 1 Договору.

Жодних інших доказів, які б підтверджували проведення грошової оцінки спірних земельних ділянок відповідачем-1 суду не надано.

Прокурор у своїх поясненнях та відповіді на відзив вказує, що грошова оцінка земельних ділянок, яка міститься у цих довідках, обрахована всупереч Методики грошової оцінки та всупереч Порядку проведення грошової оцінки - не затверджена.

На підтвердження того, що грошова оцінка спірних земельних ділянок не затверджувалась, прокурором надано листи Городнянської районної державної адміністрації від 14.04.2017 № 02-16/292 та від 01.06.2018 №01-26/358.

Так, у листі від 14.04.2017 № 02-16/292 зазначено, що протокол та рішення 19 сесії Городнянської районної ради ІІІ скликання від 11 січня 2002 та протокол та рішення 1 сесії Городнянської районної ради ІV скликання від 23 квітня 2002 не містять відомостей про затвердження грошової оцінки земельних ділянок, які перебувають у користуванні ПрАТ Етнопродукт на територіях Городнянської міської ради, Бутівської та Хотівлянської сільських рад.

Згідно з п. 1.7 Порядку грошової оцінки земель для організації і проведення робіт з грошової оцінки земель і встановлення їх ціни, включаючи земельні ділянки несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, виконкоми міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів, районні державні адміністрації створюють комісії у складі спеціалістів управлінь (відділів) земельних ресурсів, сільського господарства і продовольства, містобудування і архітектури, планово-економічного, фінансового, охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки, комунального господарства, сільськогосподарських й інших підприємств, працівників тих сільських, селищних та міських (міст районного підпорядкування) Рад народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки, що приватизуються. Комісії очолюють заступники голів відповідних державних адміністрацій та виконкомів міських Рад народних депутатів.

Результати грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, міст районного підпорядкування, селищ міського типу і сільських населених пунктів, у тому числі грошової оцінки і ціни земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу у цих населених пунктах та за їх межами, розглядаються і погоджуються місцевими органами Держкомзему та містобудування і архітектури. Дані грошової оцінки затверджуються районними державними адміністраціями за поданням комісій, зазначених у п.1.7 (п. 1.8 Порядку грошової оцінки земель).

Представник відповідача-2 визнав, що грошова оцінка спірних земельних ділянок не проводилась, а представник відповідача-1 не заперечує проти дійсності інформації, зазначеній у листі Городнянської районної державної адміністрації від 01.06.2018 №01-26/358.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що грошова оцінка спірних земельних ділянок не проводилась, відповідачем-1 не надано доказів її проведення відповідно до вказаного Порядку, а тому довідки Городнянського районного відділу земельних ресурсів Чернігівської області від 12.04.2002 про визначення грошової оцінки земельних ділянок не можуть вважатись належними, допустимими та достатніми доказами проведення грошової оцінки земельних ділянок.

При цьому, цим Порядком не передбачено обов`язку звернення орендаря до районної державної адміністрації з питання виготовлення та затвердження грошової оцінки.

З наведеного вбачається, що дані грошової оцінки затверджуються районними державними адміністраціями за поданням комісій, зазначених у пп. 1.7 цього ж порядку, при цьому ці комісії створюються, зокрема, районними державними адміністраціями.

Непроведення та незатвердження грошової оцінки спірних земельних ділянок не є виною відповідача-1, оскільки її проведення та затвердження покладено на органи державної влади.

Укладаючи спірний договір оренди, відповідач-1 не міг знати про те, що грошова оцінка спірних земельних ділянок не проводилась та не затверджувалась, оскільки він звернувся до орану державної влади Городнянського районного відділу земельних ресурсів Чернігівської області, який надав йому довідки про визначення грошової оцінки спірних земельних ділянок, та не був зобов`язаний перевіряти достовірність вказаної у довідках інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини концепція "майна" в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном" ("Іатрідіс проти Греції" від 25 березня 1999 (п. 54).

У справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (п.32) Суд вказав, що згідно з усталеною практикою органів Конвенції, поняття майно може означати існуюче майно або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчиненні з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відповідно відбулось порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

У своєму рішенні від 13 червня 1979 у справі Маркса Суд охарактеризував мету ст. 1 Протоколу № 1 таким чином: "Визнаючи право кожного на мирне володіння своїм майном, ст.1 Протоколу № 1, по суті, гарантує право власності.

Відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання у "володіння" має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Намагання забезпечити цей баланс відображено у структурі ст. 1 в цілому, включаючи другий пункт. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями.

Більш того, в інших сферах соціальної, фінансової та економічної політики національні органи користуються певною свободою самостійного оцінювання під час імплементації законів, що регулюють власність та договірні відносини (див. mutatis mutandis, AGOSI v. The United Kingdom, рішення від 24 жовтня 1986, серія А, N 108, п. 52) - п. 28 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01 червня 2006.

Судом першої інстанції також враховано практику Європейського суду з прав людини у застосуванні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986, Щокін проти України від 14 жовтня 2010, Сєрков проти України від 7 липня 2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно - правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 в справі Трегубенко проти України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Як зазначає відповідач-1 та не заперечується сторонами, він як орендар вже протягом багатьох років користується земельними ділянками і протягом такого строку жодних зауважень з боку орендодавця щодо непроведення грошової оцінки спірних земельних ділянок та неправильного визначення розміру орендної плати до нього не заявлялося.

Орендар, виходячи із правомірності рішень і дій органів державної влади, не міг передбачати, що під час укладання угоди (15 років тому) відбулися правопорушення у вигляді непроведення грошової оцінки земельних ділянок, тим більше, що держава, реєструючи договір, офіційно визнала його права на користування такими ділянками.

Однак, пославшись при зверненні з позовом на необхідність захисту суспільного інтересу щодо повернення орендарем орендодавцю земельної ділянки державної власності, прокурор не обґрунтував та не довів, що вказані заходи втручання в право особи на мирне володіння майном є сумісними із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Визнання недійсним спірного договору з підстав непроведення грошової оцінки земельних ділянок та позбавлення відповідача-1 як добросовісного орендаря земельної ділянки, який не вчинив жодних порушень при укладенні договору, а лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку державного органу, призведе до непропорційного втручання у право відповідача-1 на мирне володіння своїм майном та порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при зверненні до суду із позовом прокурором не дотримано справедливого балансу між державними інтересами та інтересами відповідача-1.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що підстави для визнання спірного договору недійсним у зв`язку з непроведенням грошової оцінки відсутні.

Закон України Про оцінку земель та Податковий кодексу України щодо нормативної грошової оцінки земель, на які посилається прокурор у позовній заяві, у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закон України Про оцінку земель набрав чинності 13.01.2004, а Податковий кодекс України 01.01.2011, тобто вже після укладення спірного договору.

При цьому, дійсність договору перевіряється судом на момент його укладення, тобто відповідно до нормативно-правових актів, які діяли на час його укладення.

Оскільки вказані нормативно-правові акти на момент укладення спірного договору ще не були чинними, їх норми у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають, а тому суд погоджується з доводами відповідача-1 у цій частині.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про оренду землі , у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди земельної ділянки є, зокрема, орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду). Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог ст.ст. 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі ст. 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

За згодою сторін розмір орендної плати може бути переглянутий у випадках:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- підвищення цін, тарифів тощо;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря;

- збільшення розмірів ставки земельного податку;

- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Як вбачається з зазначеного пункту, у ньому лише зазначено, що оренда плата вноситься у вигляді земельного податку, проте не зазначено сам розмір орендної плати, оскільки розмір будь-якої плати, тобто грошового зобов`язання, повинен виражатись у грошових одиницях.

Інші пункти Договору також не містять розміру орендної плати.

Так, представник відповідача-1 зазначив, що у разі, якщо б у договорі був зазначений конкретний розмір орендної плати, а у подальшому б змінився розмір або порядок нарахування земельного податку, встановлений у грошовій одиниці розмір орендної плати був би недійсним.

Вказані доводи відповідача-1 відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки п. 2.3 договору на такий випадок передбачено можливість перегляду розміру орендної плати саме у разі збільшення розмірів ставки земельного податку.

На підставі викладеного, відхиляються доводи відповідача-1 про те, що у Договорі зазначений розмір орендної плати у вигляді вартості земельного податку.

Крім того, у Договорі відсутня умова щодо індексації орендної плати.

Отже, у спірному договорі відсутні розмір орендної плати та її індексація, які були істотними умовами на час його укладання.

Відповідно до п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (далі Постанова №11) не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

У зв`язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (ст.ст. 205-210, 640 ЦК України, ч.ч. 2, 5, 7 ст. 180 ГК України тощо).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Оскільки сторонами підписано договір оренди земельної ділянки від 24.04.2002, відповідно до якого відповідач-1 отримав в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення, відповідач-1 користується об`єктом оренди, сплачує орендну плату та не повернув вказане майно позивачу, що визнається сторонами, тобто сторонами вчинено відповідні дії щодо передачі в оренду земельних ділянок та користування ними, суд дійшов висновку, що зазначений договір оренди земельної ділянки фактично є вчиненим (укладеним).

У зв`язку з цим, у даному спорі підлягають застосуванню положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, що узгоджується з приписами ч. 8 ст. 181 ГК України.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи слід зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п. 54 рішення).

Крім того, позовні вимоги відповідають критерію законності, а саме на підставі норм ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України.

Вимоги Закону України Про оренду землі , які були порушені відповідачами, відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційний текст зазначеного нормативно-правового акту в актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Сумніви суб`єктів звернення в правильності тлумачення та застосування цих норм судами не можуть свідчити про незаконність втручання в право власності.

Отже, не може бути покладення вини у подібних відносинах виключно на органи державної влади.

За таких обставин результат розгляду судом позову по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України у справах №6-2510ц15, 6-92цс13, 6-2902цс15, 6-2903цс.

Оскільки у Договорі відсутня така істотна умова як розмір орендної плати та індексація орендної плати, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним згідно зі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

При цьому, місцевим господарським судом відхилені доводи відповідача-1 про неможливість застосовувати у даному спорі ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки зазначений кодекс набрав чинності з 01.01.2004, тобто після вчинення спірного правочину, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки спірний договір на момент подання прокурором позову та на теперішній час є дійсним, тобто правовідносини між сторонами продовжували існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України, тому положення цього кодексу підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Саме дійсність договору перевіряється судом на моменту його укладення, відповідно до нормативно-правових актів, які діяли на час його укладення.

Норми ст. 207 ГК України у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають, оскільки на момент прийняття рішення ст. 207 виключено із ГК України.

Разом з тим, відповідачем-1 заявлено про застосування строку позовної давності, оскільки він вважає, що прокурор звернувся із позовною заявою після спливу трьохрічного строку позовної давності. На його думку, прокурор і позивач як суб`єкти владних повноважень, знали про зазначений договір ще у 2002 році.

Прокурор заперечив проти застосування строку позовної давності та зазначає, що на теперішній час розпорядником орендованих відповідачем-1 земельних ділянок є Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, а не Городнянська районна державна адміністрація, і про існування спірного договору Головне управління довідалось лише після отримання позовної заяви від прокуратури, а тому вважає, що строк позовної давності не пропущено.

Розглянувши заяву відповідача-1 про застосування строку позовної давності судом встановлено наступне.

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом із тим ч.ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

При цьому враховується припис п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за змістом якого до позовів про визнання оспорюваного правочину недійсним, а також про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину правила ЦК України про позовну давність застосовуються за умови, коли право на подання відповідного позову виникло після 01.01.2004; до позовів же, право на подання яких виникло до зазначеної дати, застосовується попереднє законодавство про позовну давність, тобто відповідні норми ЦК Української РСР.

За змістом ст.ст. 71, 72, 83 ЦК Української РСР позовна давність щодо вимог про визнання оспорюваного правочину недійсним встановлюється у три роки.

Згідно зі ст. 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і ст.ст. 78, 79 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Положеннями ч. 1 ст. 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Орендодавцем за спірним договором є Городнянська районна державна адміністрація, яка на час його укладення 24.04.2002 діяла у межах повноважень, встановлених ст. 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності змін до Земельного кодексу України, зокрема у ч. 4 ст. 122, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з Положенням про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 №445/2011 Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів

Отже, з 01.01.2013 до Головного управління Держземагентства у Чернігівській області перейшли права щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення для всіх потреб.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади та наказу Держземагенства України від 29.04.2015 №14, Головне управління Держземагенства у Чернігівській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, яке на момент подачі позову розпоряджалося землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Чернігівської області.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Перебіг позовної давності у справах за позовами, заявленими прокурором в інтересах держави в особі її органів, починається від дня коли про порушене право довідався або міг довідатися саме такий державний орган, а не прокурор, який звернувся з позовом до суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 23.12.2014 у справі №3-194гс14, від 23.03.2015 у справі №3-21гс15, від 01.07.2015 у справі №6-178цс15.

В даному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, яке в процесі розгляду даної справи було замінено його процесуальним правонаступником - Городнянською міською радою Городнянського району Чернігівської області.

Наказом Головного управління №25-7562/14-18-сг від 27.09.2018 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передано Городнянській міській раді Городнянського району Чернігівської області у комунальну власність Городнянської міської об`єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7408,6605 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Городнянської міської об`єднаної територіальної громади, згідно акту прийманні - передачі земельних ділянок.

Відповідно до наказу Головного управління №25-7562/14-18-сг від 27.09.2018, акта приймання - передачі земельних ділянок відповідно до зазначеного наказу, витягів з Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок, відповідно до яких форма власності земельних ділянок визначена як комунальна.

Отже, при вирішенні питання про пропуск позовної давності, слід виходити з того, коли про порушення прав та законних інтересів стало чи могло стати відомо саме державному органу.

Зміна розпорядника землі не може мати наслідком зміни позовної давності, оскільки повноваження державних органів здійснювати на підставі ст. 13 Конституції України від імені Українського народу права власника на землю не припинялися, а передавалися від одного органу до іншого.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за діяльність її органів, прийняття нормативно-правових актів не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11.05.2016 зі справи №910/3723/14.

На момент укладення оскаржуваного договору оренди землі уповноваженим органом держави щодо розпорядження цими землями, в силу вимог чинної на той час ст. 122 та п. 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України була Городнянська РДА.

На момент розгляду справи в суді першої інстанції, внаслідок змін в чинному законодавстві України до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області, повноваження якого у подальшому перейшли до позивача перейшли повноваження Городнянської РДА щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею.

При цьому, місцевим господарським судом вірно зазначено, що в спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, а тому зміна уповноваженого органу не змінює порядок перебігу позовної давності.

Визначаючи початок перебігу позовної давності в даній справі, слід враховувати, коли про порушене право дізналась або могла дізнатись держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний орган, який виконував відповідні функції в той чи інший час та змінювався в результаті прийняття нових нормативних актів.

Відтак, при дослідженні питання пропуску позовної давності в даному спорі слід з`ясувати, коли про порушення своїх прав довідалася або могла дізнатись держава в особі уповноваженого органу.

Для юридичної особи (суб`єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу позовної давності за позовом про визнання правочину (договору) недійсним слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (постанови Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі № 3-1157гс15 та від 19.08.2014 у справі № 3-59гс14)

Судом першої інстанції встановлено, що про порушення прав держави уповноважений орган держави (Городнянська РДА) знав на момент укладення оскаржуваного договору, оскільки не міг не бачити, підписуючи спірний договір, що у ньому відсутні істотні мови, встановлені законодавством, а також не міг не знати про відсутність грошової оцінки, оскільки сам і мав її затверджувати, що визнала також представник відповідача-2 у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що перебіг позовної давності необхідно рахувати з часу, коли саме Городнянська РДА дізналась або могла дізнатись про порушення прав держави, а не з моменту, коли Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (як позивач в особі якого в інтересах держави звернувся прокурор) довідалось про порушення прав.

Для держави в особі її уповноваженого органу (Городнянської РДА) строк позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору оренди почав свій перебіг з моменту укладення оскаржуваного договору та закінчився 24.04.2005, а тому наявні підстави для відмови у позові про визнання недійсним цього договору у зв`язку зі спливом строку позовної давності та наявності заяви відповідачів про застосування наслідків такого спливу.

За вказаних обставин у спірних правовідносинах суб`єктом прав на спірні земельні ділянки є саме держава, а не її конкретний орган, а тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження та управління земельними ділянками держави, не змінює порядок перебігу позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.21.2018 у справі №914/801/17, від 12.04.2018 у справі №914/801/17, від 10.05.2018 у справі №914/1708/17.

Наведене узгоджується і з приписами ст. 77 ЦК Української РСР, відповідно до якої зміна осіб у зобов`язанні не тягне за собою зміни строку позовної давності, оскільки при зміні органу, уповноваженого діяти від імені держави у подібних відносинах, відбувається лише заміна юридичної особи саме як сторони зобов`язання і до такого уповноваженого органу переходять відповідні права і обов`язки попереднього.

Згідно практики ЕСПЛ щодо принципів "належного урядування" і правової визначеності, відповідно до якої повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері цивільних правовідносин, а ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу (справи "Рисовський проти України", "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Гаші проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії"), зважаючи на укладення оскаржуваного договору більш як 15 років тому, безпосередню участь уповноваженого органу держави в укладенні такого договору, а також наявну можливість у такого органу виправити свою помилку та захистити права держави шляхом визначення грошової оцінки спірної земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовна заява подана прокурором з пропущенням строку позовної давності.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, та правомірно задовольнив заяву представника відповідача - 1 про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

При вирішенні даного спору судом апеляційної інстанції у відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України та ч. 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.02.2018 у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументи прокурора (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.

Доводи Приватного акціонерного товариства "Етнопродукт", викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2018 у справі №927/500/17.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на прокурора.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2018 у справі №927/500/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2018 у справі №927/500/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/500/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 16.02.2021.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	21.01.2021
Оприлюднено	17.02.2021
Номер документу	94895578
Судочинство	Господарське

Скрипка І.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 21.01.2021 по справі 927/500/17ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —927/500/17

Постанова від 21.01.2021

Постанова
від 21.01.2021 по справі 927/500/17
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД