Постанова

від 16.02.2021 по справі 927/879/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2021 р. Справа№ 927/879/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хальтфрайзен Груп" на рішення господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 у справі № 927/879/20 (суддя - Фесюра М.В.)

за позовом Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хальтфрайзен Груп"

про стягнення 70 976,12 грн

ВСТАНОВИВ:

Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Хальтфрайзен Груп про стягнення 70 976,12 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем ремонтних робіт, визначених договором підряду № 52 про закупівлю послуг за державні кошти Поточний середній ремонт автомобільної дороги комунальної власності по вул. Якова Рощепія в с. Осовець Бобровицького району Чернігівської області (ДК 021:2015-45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь ) , у встановлений ним строк.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 у справі № 927/879/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ Хальтфрайзен Груп на користь Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації 70 976,12 грн штрафу та 2102,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ Хальтфрайзен Груп звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 у справі № 927/879/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, неправильно оцінені наявні у матеріалах справи докази, зокрема, договір № 52 від 19.08.2020, а також не враховано правової позиції, викладеної у постановах Верховного суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17 та від 14.01.2019 у справі № 911/728/18. Так, скаржник вказує, що згідно з календарним графіком надання послуг останнім днем виконання всіх етапів робіт на загальну суму 709761,17 грн є 31.08.2020. Водночас відповідно до п. 10.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2020. Отже, фактично строк виконання відповідачем робіт за договором встановлений до 31.12.2020. З наведеного слідує, що відповідальність у вигляді сплати штрафу, передбачена п. 7.3.2 договору, може бути застосована до відповідача лише після 31.12.2020 та у разі невиконання ним підрядних робіт у цілому, а не окремих етапів. Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є передчасним.

26.11.2020 матеріали справи разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Калатай Н.Ф., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 927/879/20 апеляційну скаргу залишено без руху з підстав невиконання апелянтом вимог п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України та не надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 153,00 грн.

15.12.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано доказ сплати судового збору в розмірі 3 153,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2020 у справі № 927/879/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Хальтфрайзен Груп" на рішення господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 у справі № 927/879/20, розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

06.01.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач проти доводів скаржника заперечує та просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

11.01.2012 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - витягу із загального журналу робіт і відповідних фотографій, що підтверджують факт початку виконання робіт.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021, у зв`язку зі звільненням у відставку судді Калатай Н.Ф., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 02.02.2021 у справі №927/879/20, у зв`язку зі звільненням у відставку судді Калатай Н.Ф., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Руденко М.А.

Ухвалою Півічного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хальтфрайзен Груп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 у справі №927/879/20 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Руденко М.А.

Розглянувши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За змістом ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Разом з тим, заявляючи клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - витягу із загального журналу робіт і відповідних фотографій на підтвердження факту початку виконання робіт, скаржник взагалі не вказав причини їх неподання до суду першої інстанції, зазначивши лише, що вони були у нього відсутні на момент подання апеляційної скарги.

Так, із наданого відповідачем витягу із загального журналу робіт вбачається, що останній датований 01.12.2020, тобто вже після ухвалення судом першої інстанції 03.11.2020 рішення у даній справі.

Наведене свідчить, що докази, які відповідач просить суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи, взагалі не існували на момент розгляду даного спору по суті місцевим господарським судом.

На переконання колегії суддів, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість їх прийняття судом апеляційної інстанції як додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.

Навпаки, допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме своїм наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 у справі №922/393/18 та від 16.12.2020 у справі №908/1908/19.

Враховуючи викладене та виходячи з положень ст. ст. 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду подані відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткові докази.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 19.08.2020 між Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Хальтфайзен груп (виконавець) було укладено договір підряду № 52 про закупівлю послуг за державні кошти Поточний середній ремонт автомобільної дороги комунальної власності по вул. Якова Рощепія в с. Осовець Бобровицького району Чернігівської області (ДК 021:2015-45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь ) .

За умовами п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець на свій ризик, своїми та/або залученими силами і засобами, обладнанням, матеріалами і механізмами здійснює надання послуги: Поточний середній ремонт автомобільної дороги комунальної власності по вул. Якова Рощепія в с. Осовець Бобровицького району Чернігівської області (ДК 021:2015 - 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь ) , і передає їх замовнику.

Склад та обсяги надання послуг, що доручаються виконавцю, визначаються проектною документацією та можуть бути переглянуті в процесі ремонту, у разі внесення змін до проектної документації (п.1.3 договору).

Пунктом 3.2 договору сторони погодили ціну договору - 709 761,17 грн.

Замовник проводить розрахунки за надані послуги на підставі підписаних сторонами актів форми № КБ-2в (акт приймання виконаних будівельних робіт) та форми № КБ-3 (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат), при цьому сторони домовилися про те, що строк (термін) оплати замовником наданих виконавцем послуг визначається відкладальною обставиною, а саме - після надходження коштів з бюджету на рахунок замовника за надані послуги, які є предметом даного договору (п. 4.2 договору).

Розділом 5 договору сторони погодили строки надання послуг: початок серпень 2020 року; закінчення - відповідно до календарного графіку надання послуг, в якому зазначаються місяць початку та закінчення надання послуг, передбачених даним договором. Календарний графік надання послу, що є невід`ємною частиною договору, складає виконавець та передає його замовнику до початку надання послуг.

Так, поданим виконавцем та затвердженим замовником календарним графіком надання послуг передбачено виконання всього договірного обсягу робіт на загальну суму 709 761,17 грн у серпні 2020 року (а.с. 28-29).

Згідно з п. 6.3.2, 6.3.7 договору виконавець зобов`язався забезпечити якісне надання послуг у встановлений цим договором строк, відповідно до календарного графіку надання послуг та інформувати в установленому порядку замовника про обставини, що перешкоджають виконанню умов договору, а також про заходи, необхідні для їх усунення.

У разі виникнення обставин, що не залежать від виконавця і які можуть вплинути на строки надання послуг, передбачені цим договором, виконавець зобов`язаний в 10-денний термін письмово сповістити замовника про настання таких обставин. У такому разі, за домовленістю сторін, строк надання послуг, встановлений цим договором, може бути змінений. Про перегляд строків надання послуг складається додаткова угода до цього договору, яка підписується сторонами, та новий календарний графік надання послуг (п. 11.1 договору).

Строки надання послуг за домовленістю сторін можуть переноситись на час дії обставин, що не залежать від діяльності виконавця, із врахуванням часу на відновлення послуг і можливе їх перенесення на більш сприятливу пору року (п. 11.2 договору).

Підставою для звільнення від відповідальності за ненадання або неналежне надання зобов`язань, передбачених договором, є дія непереборної сили (форс - мажорні обставини), а також відсутність фінансування - відсутність надходжень бюджетних коштів на надання послуг, передбачених даним договором (п. 11.3 договору).

Пунктом 7.3.2 договору сторони погодили, що у разі затримки надання послуг або надання не в повному обсязі з вини виконавця, з порушенням встановлених термінів, заявлених замовником, виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 10% від суми договору.

Відповідно до п. 10.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020 року, а у разі ненадання сторонами зобов`язань, передбачених договором - діє до повного надання сторонами своїх зобов`язань.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив, що взяті на себе зобов`язання за договором відповідач не виконав, поточний середній ремонт автомобільної дороги комунальної власності по вул. Якова Рощепія в с. Осовець Бобровицького району Чернігівської області у встановлений договором строк не здійснив, у зв`язку з чим Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації на підставі п. 7.3.2 договору було нараховано ТОВ Хальтфрайзен Груп 70 976,12 грн штрафу, про сплату якого направлено претензію № 01-11/2177 від 31.08.2020 (а.с. 30-31). Вказана претензія була отримана відповідачем 02.09.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400605614304, однак, залишена останнім без відповіді та без задоволення.

Встановивши, що доказів виконання відповідачем та прийняття позивачем обумовлених договором робіт у визначений ним строк матеріали справи не містять, господарський суд Чернігівської області дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а відтак підпадає під правове регулювання глави 61 Підряд ЦК України.

Так, у силу частин 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як уже зазначалося, з поданого виконавцем та затвердженого замовником календарного графіку надання послуг вбачається, що увесь договірний обсяг робіт на загальну суму 709 761,17 грн мав бути виконаний відповідачем у серпні 2020 року (а.с. 28-29).

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 14 ГПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У силу ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Принцип допустимості доказів, закріплений ст. 77 ГПК України, полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 названого Кодексу).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ст. 79 названого Кодексу ).

Однак, усупереч наведеним нормам, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів виконання обумовлених договором робіт у визначений ним строк.

Не містять матеріали справи й доказів повідомлення позивача у порядку п. 11.1, 11.2 договору про виникнення обставин, які можуть вплинути на строк виконання робіт та укладання сторонами додаткової угоди про зміну останнього, так само як і доказів виникнення форс-мажорних обставин, які у розумінні п. 11.3 договору є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як уже зазначалося, у п. 7.3.2 договору сторони погодили, що у разі затримки надання послуг або надання не в повному обсязі з вини виконавця, з порушенням встановлених термінів, заявлених замовником, виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 10% від суми договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем обґрунтовано нараховано штраф у розмірі 70 976,12 грн на підставі п. 7.3.2 договору, а відтак вимога про його стягнення з відповідача правомірно задоволена судом першої інстанції.

Як на підставу скасування ухваленого рішення суду, відповідач посилається на те, що хоча за календарним графіком надання послуг останнім днем виконання робіт на загальну суму 709761,17 грн є 31.08.2020, проте відповідно до п. 10.1 договору останній діє до 31.12.2020. Отже, фактично строк виконання відповідачем робіт за договором встановлений до 31.12.2020, а тому відповідальність у вигляді сплати штрафу, передбачена п. 7.3.2 договору, може бути застосована до відповідача лише після 31.12.2020 та у разі невиконання ним підрядних робіт у цілому, а не окремих етапів.

Отже, доводи апелянта, наведені у поданій скарзі, фактично зводяться до ототожнення поняття строку виконання зобов`язання зі строком дії договору , проте вони не є рівнозначними.

Так, ст. 509 ЦК України визначає цивільно-правове зобов`язання, як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Поняття цивільно-правового договору визначено в ст. 626 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту наведенного слідує, що договір є підставою виникнення і формою існування зобов`язання, яке, у свою чергу, складає зміст договору, тобто ці поняття не є тотожними.

Ст. 530 ЦК України визначає строк (термін) виконання зобов`язання. Згідно частини 1 наведеної норми, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 наведеної норми).

Водночас ч. 1 ст. 631 ЦК України закріплює, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Отже, строк (термін) виконання зобов`язання - це певний період (момент) у часі, у який повинно бути виконано те чи інше зобов`язання, передбачене договором. Тобто строк (термін) виконання зобов`язання по своїй суті відображає часову характеристику його виконання та є складовою частиною принципу належного виконання зобов`язання.

У свою чергу строк дії договору - це період у часі, протягом якого діють умови договору, існують ті чи інші зобов`язання, передбачені договором. Причому на підставі договору може виникати як одне, так і кілька зобов`язань, кожне з яких може мати власні строки виконання.

З наведеного слідує, що поняття "строк виконання зобов`язання" та "строк дії договору" не є тотожними чи рівнозначними, більше того, вони тягнуть за собою різні правові наслідки.

Так, недотримання строку договору зазвичай не зумовлює настання негативних наслідків. Навпаки, порушення строку (терміну) виконання зобов`язання призводить до такого негативного результату, як прострочення.

Тобто саме строк (термін) виконання зобов`язання, будучи складовою принципу його належного виконання, впливає на застосування правових конструкцій, пов`язаних з порушенням зобов`язання, а саме: зумовлює визначення дати порушення зобов`язання, з якою пов`язується виникнення у кредитора права на нарахування санкцій, у тому числі і штрафу, які боржник повинен сплатити за невиконання (неналежне виконання) взятого на себе обов`язку.

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що право на нарахування штрафу, передбаченого п. 7.3.2 договору, виникло у позивача саме зі спливом строку виконання підрядних робіт, визначеного календарним графіком, а не з закінченням строку дії самого договору.

Доводи скаржника про те, що застосування штрафних санкцій можливе лише після підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт, колегією суддів відхиляється, оскільки у розумінні п. 7.3.2 договору можливість реалізації замовником права на нарахування штрафу у разі затримки підрядником виконання робіт, виконанням їх не в повному обсязі, з порушенням встановленого строку, не обумовлена підписанням сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт, у той час як відсутність останніх станом на 31.08.2020 сама по собі свідчить про порушення підрядником вказаного строку виконання зобов`язання.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17 та від 14.01.2019 у справі № 911/728/18 також не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача штрафу за порушення строку виконання взятого на себе зобов`язання при відсутності у матеріалах справи доказів виконання відповідачем поточного середнього ремонту автомобільної дороги комунальної власності по вул. Якова Рощепія в с. Осовець Бобровицького району Чернігівської обл. та прийняття вказаних робіт позивачем станом на 31.08.2020 ніяким чином не суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у вказаних постановах.

Отже, доводи апелянта, наведені у поданій скарзі, за результатами її розгляду свого підтвердження не знайшли, а тому не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухваленого ним рішення у справі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хальтфрайзен Груп" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 03.11.2020 у справі № 927/879/20 - без змін.

3. Справу повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко