ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.02.2021 справа № 914/2447/20
Господарський суд Львівської області у складі
Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Іваночка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІТОН", Дніпропетровська область, м.Дніпро;
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВІТРЕЙД", Львівська область, Пустомитівський район, с.Відники;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Мобіліс-Логістик , м.Київ;
про: стягнення заборгованості
ціна позову: 96314,50грн.
Представники:
Позивача: Корнілова Е.Ю. - представник, адвокат (ордер від 30.09.2020р. серія АЕ №1037948);
Відповідача: Опришко О.З. - представник, адвокат (ордер від 12.10.2020р. серія ЛВ №121736);
Третьої особи: не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
22.09.2020р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІТОН" від 15.09.2020р. вих. №495 (вх. №2602) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВІТРЕЙД" про стягнення заборгованості; ціна позову: 96314,50грн.
Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати виконаного Відповідачем перевезення вантажу згідно Договору перевезення, укладеного на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №331292.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.2020р. у даній справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; задоволити клопотання Позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 20.10.2020р.; клопотання Позивача від 15.09.2020р. б/н про витребування доказів задоволити; зобов`язати Державну митну службу України (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.11-г; ідентифікаційний код: 43115923) в строк до 13.10.2020р. надати суду письмову інформацію: які умови INCOTERMS було зазначено ТОВ "ЛЕВІТРЕЙД" (ЄДРПОУ: 40286794) при митному оформленні товару згідно CMR №331292 (митне оформлення відбулось 03.02.2020р., товар - печиво, місце оформлення - Львівська митниця ДФС); належним чином завірену копію контракту, який було надано ТОВ "ЛЕВІТРЕЙД" (ЄДРПОУ: 40286794) при митному оформленні товару згідно CMR №331292 (митне оформлення відбулось 03.02.2020р., товар - печиво, місце оформлення - Львівська митниця ДФС); визначити Відповідачеві п`ятиденний з дня вручення ухвали строк для можливості подати заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. У випадку подання такої заяви копію надіслати (надати) іншим Учасникам справи, докази такого надіслання (надання) надати суду; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.
12.10.2020р. за вх.№29405/20 на виконання вимог ухвали суду у даній справі від 22.09.2020р. Галицькою митницею Держмитслужби надіслано до суду листа від 07.10.2020р. №7.4-1-18/8/26037, в якому повідомляється, що 03.02.2020р. при митному оформленні товарів печиво сухе GULLON , ТОВ ЛІВІТРЕЙД (ЄДРПОУ 40286794) використовувались умови поставки INCOTERMS 2010: EXW ES AGUILAR DE CAMPOO , згідно умов зовнішньоекономічного контракту від 29.09.2018 №ES/02 та зміною №2 (доповнення) до цього контракту від 20.12.2019р. До митного оформлення подано CMR №331292 від 27.01.2020. До листа від 07.10.2020р. №7.4-1-18/8/26037 додано копію контракту від 29.09.2018р. №ES/02, зміна №2 (доповнення) до цього контракту від 20.12.2019р., вказані документи судом оголошено, оглянуто в судовому засіданні 20.10.2020р. та долучено до матеріалів справи.
12.10.2020р. за вх.№29541/20 Позивачем засобами поштового зв`язку надіслано до суду клопотання від 05.10.2020р. б/н про проведення судових засідань у режимі відеоконференції, у якому просить суд провести судове засідання 20.10.2020р. в режимі відеоконференції, відповідальним судом за проведення якої визначити Третій апеляційний адміністративний суд, а також провести всі судові засідання у даній справі, які будуть призначені після 20.10.2020р. в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Третьому апеляційному адміністративному суду (49005, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Василя Жуковського, буд.23), Господарському суду Дніпропетровської області (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Винниченка, буд.1А), Центральному апеляційному господарському суду (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, просп.Д.Яворницького, буд.65), Бабушкінському районному суду м.Дніпро (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, просп.Д.Яворницького, буд.57), Жовтневому районному суду м.Дніпро (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Паторжинського, буд.18-А), Кіровському районному суду м.Дніпро (49101, Дніпропетровська область, м.Дніпро, просп.Пушкіна, буд.29), Красногвардійському районному суду м.Дніпро (49006, Дніпропетровська область, м.Дніпро, просп.Пушкіна, буд.77-Б), Дніпропетровському окружному адміністративному суду (49089, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Академіка Янгеля, буд.4).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.10.2020р. у даній справі судом постановлено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІТОН" від 05.10.2020р. б/н (вх. №29541/20 від 12.10.2020р.) про проведення судових засідань у режимі відеоконференції в частині проведення судового засідання у даній справі, яке призначене на 20.10.2020р. о 10:00год., відхилити.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.10.2020р. у даній справі суд постановив: заяву від 12.10.2020р. вх. №29560/20 представника ТзОВ Левітрейд Опришка Олега повернути заявнику без розгляду; відкласти судове засідання до 05.11.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; у строк до 02.11.2020р.: керівнику Позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІТОН"), або іншій посадовій особі за дорученням керівника надати відповіді на поставлені Відповідачем запитання у формі заяви свідка, копію якої надіслати (надати) Відповідачу, докази такого надіслання (надання) подати до суду; Позивач вправі: надати письмове пояснення щодо зазначеного у пункті 5 Письмових пояснень від 05.10.2020р. (вх. №29542/20 від 12.10.2020р.).
Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 23.10.2020р. суд постановив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІТОН" від 05.10.2020р. б/н (вх. №29541/20 від 12.10.2020р.) про проведення судових засідань у режимі відеоконференції в частині проведення судового засідання у даній справі, яке призначене на 05.11.2020р. о 10:00год., задоволити.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.11.2020р. у даній справі судом постановлено відкласти судове засідання з розгляду спору по суті до 19.11.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.11.2020р. у дані справі суд постановив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІТОН" від 05.10.2020р. б/н (вх. №29541/20 від 12.10.2020р.) та від 09.11.2020р. б/н (вх.№32311/20 від 09.11.2020р.) про проведення судових засідань у режимі відеоконференції в частині проведення судового засідання у даній справі, яке призначене на 19.11.2020р. о 12:30год., задоволити; судове засідання у справі №914/2447/20, призначене на 19.11.2020 р. о 12:30 год. провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Дніпропетровської області (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Винниченка, буд.1А).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.11.2020р. у даній справі судом постановлено залучити до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Мобіліс-Логістик (01014, м.Київ, вул.Звіринецька, буд.63; ідентифікаційний код: 40052726); здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче судове засідання на 03.12.2020р.; явка представників Позивача та Відповідача в судове засідання не визнається обов`язковою; явка представника Третьої особи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати в судове засідання повноважного представника Третьої особи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.11.2020р. у даній справі суд постановив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІТОН" від 05.10.2020р. б/н (вх. №29541/20 від 12.10.2020р.), від 09.11.2020р. б/н (вх.№32311/20 від 09.11.2020р.) та від 13.11.2020р. вх. №32774/20 про проведення судових засідань у режимі відеоконференції в частині проведення судового засідання у даній справі, яке призначене на 03.12.2020р. о 14:10год. задоволити; судове засідання у справі №914/2447/20, призначене на 03.12.2020 р. о 14:10 год. провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Третьому апеляційному адміністративному суду (49005, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Василя Жуковського, буд.23).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.12.2020р. у даній справі суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 17.12.2020р.; явка повноважних представників Позивача та Відповідача в судове засідання не визнається обов`язковою; явка повноважного представника Третьої особи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати в судове засідання повноважного представника Третьої особи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.12.2020р. у даній справі судом постановлено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІТОН" від 05.10.2020р. б/н (вх. №29541/20 від 12.10.2020р.), про проведення судових засідань у режимі відеоконференції в частині проведення судового засідання у даній справі, яке призначене на 17.12.2020р. о 12:00год. задоволити; судове засідання у справі №914/2447/20, призначене на 17.12.2020р. о 12:00год., провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Третьому апеляційному адміністративному суду (49005, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Василя Жуковського, буд.23).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.12.2020р. у даній справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 18.01.2021р.; явка повноважних представників Позивача та Відповідача в судове засідання не визнається обов`язковою; явка повноважного представника Третьої особи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати в судове засідання повноважного представника Третьої особи; керівнику Львівської дирекції Акціонерного товариства Укрпошта (79000, м.Львів, вул.Словацького, 1, ідентифікаційний код ВП: 22336769) в строк до 30.12.2020р. повідомити про причини невручення поштових відправлень за ідентифікаторами 7901413611043 та 7901413587878.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.12.2020р. у даній справі судом постановлено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІТОН" від 05.10.2020р. б/н (вх. №29541/20 від 12.10.2020р.), про проведення судових засідань у режимі відеоконференції в частині проведення судового засідання у даній справі, яке призначене на 18.01.2021р. о 11:00год. задоволити; судове засідання у справі №914/2447/20, призначене на 18.01.2021р. о 11:00год. провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Третьому апеляційному адміністративному суду (49005, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Василя Жуковського, буд.23).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.01.2021р. у даній справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 04.02.2021р.; явка повноважних представників Позивача та Відповідача в судове засідання не визнається обов`язковою; явка повноважного представника Третьої особи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати в судове засідання повноважного представника Третьої особи; керівнику Львівської дирекції Акціонерного товариства Укрпошта (79000, м.Львів, вул.Словацького, 1, ідентифікаційний код ВП: 22336769) в строк до 28.01.2021р. повідомити Господарський суд Львівської області про причини невиконання вимог ухвали від 17.12.2020р. у справі №914/2447/20 та в цей же строк повідомити про причини невручення поштових відправлень за ідентифікаторами 7901413611043, 7901413587878 та 7901413651509.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.01.2021р. у даній справі судом постановлено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІТОН" від 05.10.2020р. б/н (вх. №29541/20 від 12.10.2020р.), про проведення судових засідань у режимі відеоконференції в частині проведення судового засідання у даній справі, яке призначене на 04.02.2021р. о 14:15год. задоволити; судове засідання у справі №914/2447/20, призначене на 04.02.2021р. о 14:15год. провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Третьому апеляційному адміністративному суду (49005, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Василя Жуковського, буд.23).
Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".
В порядку ч.3 ст.63 ГПК України за дорученням головуючого судді обов`язки секретаря судового засідання виконує помічник судді Фартушка Т.Б. Іваночко Василь Володимирович.
Представникам Учасників справи роз`яснено право під час здійснення таких повноважень заявити відвід помічнику судді з підстав, передбачених цим Кодексом для відводу секретаря судового засідання.
Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.
Представник Позивача в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, при цьому зазначивши, що розумним розміром плати за перевезення, яку слід сягнути з Відповідача та з розміром якої Позивач погоджується, є 76860грн.; зазначила про подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.
25.01.2021р. за вх. №1698/21 від Позивача до суду засобами поштового звязку надійшли письмові пояснення щодо судового засідання 18.01.2021р. Вказані пояснення оголошено, оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.
Представник Відповідача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до відмови в позові, зазначив про подання всіх наявних у Відповідача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.
01.02.2021р. за вх. №2251/21 Відповідачем подано до суду Відповіді на запитання, поставлені в судовому засіданні 18.01.2021р. Вказані Відповіді оголошено, оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.
Представник Третьої особи в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважного представника Третьої особи в судове засідання визнавалась судом обов`язковою.
Приписами ч.ч.1 та 2 ст.27 ГПК України встановлено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.10 ст.11 ГПК України у випадку, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Згідно із п.п.1, 2 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.п.1, 3, 4 ч.5 ст.13 ГПК України).
Приписами п.п.2, 3 ч.1 ст.42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
З врахуванням наведеного суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2020 у справі №43/122, що учасник справи, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право участь в судовому процесі та подання письмових заяв по суті спору. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.11.2020р. про залучення до участі у справі третьої особи, розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання у даній справі 25.11.2020р. надіслано судом на зазначену Відповідачем місцезнаходження Третьої особи: 01014, м.Київ, вул.Звіринецька, буд.63, проте 04.12.2020р. за вх. №34826/20 поштовий конверт із вказаним процесуальним документом повернувся на адресу суду із відміткою відділення поштового звязку адресат не знайдений .
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.12.2020р. у даній справі 07.12.2020р. надіслано судом на зазначену Відповідачем місцезнаходження Третьої особи: 01014, м.Київ, вул.Звіринецька, буд.63, проте 29.12.2020р. за вх. №36854/20 поштовий конверт із вказаним процесуальним документом повернувся на адресу суду із відміткою відділення поштового звязку адресат не знайдений .
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.12.2020р. у даній справі 23.12.2020р. надіслано судом на зазначену Відповідачем місцезнаходження Третьої особи: 01014, м.Київ, вул.Звіринецька, буд.63, проте 06.01.2021р. за вх. №241/21 поштовий конверт із вказаним процесуальним документом повернувся на адресу суду із відміткою відділення поштового звязку адресат не знайдений .
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.01.2021р. у даній справі 21.01.2021р. надіслано судом на зазначену Відповідачем місцезнаходження Третьої особи: 01014, м.Київ, вул.Звіринецька, буд.63, проте 02.02.2021р. за вх. №2365/21 поштовий конверт із вказаним процесуальним документом повернувся на адресу суду.
Як вбачається із витягу інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901413689565 "Трекінг" з інтернет-порталу АТ "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), поштове відправлення не вручено адресату із посиланням відділення поштового зв`язку 01014, м.Київ інші причини .
При цьому, як встановлено судом із безкоштовного запиту з ЄДРЮОФОП та ГФ, розміщеного на веб-порталі Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search), місцезнаходженням юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Мобіліс-Логістик є адреса: 01014, м.Київ, вул.Звіринецька, буд.63, їй присвоєно ідентифікаційний код: 40052726.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд зазначає, що у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відтак неотримання Третьою особою поштової кореспонденції було зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою учасника справи щодо отримання кореспонденції. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 16.05.2018р. у справі №910/15442/17 та від 11.12.2018р. у справі №921/6/18.
При цьому, суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15, що свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася судом може бути розцінено Судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.
Водночас Суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).
У свою чергу, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Зокрема, право на публічний розгляд , передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає право на усне слухання . І це право було б позбавлене смислу, якби сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана до суду таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.
Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (пункт 97 та інші рішення у справі Schmidt v. Latvia від 27 квітня 2017 року). У § 87 у справі Салов проти України (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain , рішення від 23 червня 1993 року, серія A, № 262, с. 25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands , рішення від 27 жовтня 1993 року, серія A, № 274, с. 19, параграф 33, та Ankerl v. Switzerland , рішення від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, параграф 38).
Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі Надточій проти України (заява №7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.
Судові рішення, пов`язані з рухом цієї справи надсилались судом на адресу Третьої особи (зокрема ухвала від 19.11.2020р. від 03.12.2020р., від 17.12.2020р. та від 18.01.2020р. у даній справі), а також були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З врахуванням наведеного суд приходить до висновків про повідомлення Третьої особи про залучення до участі у справі, а також про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб, а також надання Учасникам справи достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2018р. у справі №910/33054/15.
Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").
Суд зазначає, що станом на час ухвалення рішення суду в матеріалах справи відсутні, Учасниками справи не подані та не оголошені у встановленому п.2 розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) клопотання про продовження чи поновлення процесуальних строків.
При цьому, з наявних матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням Відповідача є м.Київ, тобто населений пункт, з яким, станом на час проведення судового засідання та розгляду спору по суті відновлено регулярні пасажирські перевезення автомобільним та залізничним транспортом.
У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення Третьої особи про дату, час та місце розгляду спору по суті, беручи до уваги строки розгляду справи в порядку спрощеного провадження, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності повноважного представника Третьої особи за наявними у справі документами.
Позиція Позивача:
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що ним в період з 27.01.2020р. по 03.02.2020р. виконано перевезення вантажу згідно CMR №331292, замовником перевезення, власником вантажу та його отримувачем є Відповідач. Таким чином, згідно доводів Позивача, між сторонами укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом, факт укладення якого і надання за ним послуг підтверджується міжнародною вантажно-транспортною накладною CMR №331292.
З врахуванням того, що узгоджений розмір оплати за перевезення, яке було здійснено на підставі міжнародної вантажно-транспортної накладної CMR №331292, Сторонами не було зафіксовано у вказаній накладній, плата за надані послуги становить 96314,50грн. виходячи із наступних складових: добові по Україні - 472,30грн., добові за кордоном з 28.01.2020р. - 14822,77грн., витрати дизельного пального - 48193,35грн., інші витрати (дозвільні документи на митницю, оплата доріг, тощо) - 5306,08грн., дохід перевізника - 27520грн., що підтверджується копіями відповідної бухгалтерської довідки, подорожнього листа, звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та відповідних розрахункових документів.
З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 96314,50грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу.
Позивач у поданій 02.11.2020р. за вх. №31492/20 Відповіді на відзив від 28.10.2020р. б/н в спростування викладених Відповідачем у відзиві на позовну заяву доводів зазначає, що наданий Відповідачем Договір від 24.01.2020р. №24/01 та Заявка до нього жодним чином не підтверджує сплату Відповідачем вартості перевезення на користь Позивача CMR №331292.
При цьому, Позивач зазначає, що надання Третьою особою послуг за Договором від 24.01.2020р. №24/01 є неможливим з огляду на те, що автопоїзд НОМЕР_1 / НОМЕР_2 є власністю Позивача, а водій ОСОБА_1 є працівником Позивача. Відтак, згідно доводів Позивача, Третя особа не могла надати в оренду Відповідачу транспортний засіб, який не власністю Третьої особи, із водієм, який не є працівником Третьої особи.
Також, Позивач звертає увагу суду на те, що Договір від 24.01.2020р. №24/01 за своєю правовою природою є договором перевезення, за яким Третя особа, як Перевізник, зобов`язується доставити вантаж, що також не є можливим з огляду на відсутність у Третьої особи ліцензії на здійснення послуг з міжнародного перевезення вантажів. З огляду на визначення Сторонами у згаданому Договорі строку його дії до 31.12.2019р., зазначення в Заявці-Договорі даних транспорту, який належить Позивачу та водія, який є працівником Позивача, а також незазначення в CMR №331292 Третьої особи як перевізника чи іншого учасника перевезення, Позивач робить висновки про те, що такий Договір штучно створений Відповідачем, а відтак, викладені у Відзиві міркування Відповідача не відповідають обставинам справи та не підтверджують сплату Відповідачем вартості перевезення Позивачу.
У поданих 25.01.2021р. за вх. №1698/21 письмових поясненнях від 22.01.2021р. б/н Позивач зазначає, що Бухгалтерською довідкою Позивача від 23.03.2020р. №482 обґрунтовується розумна ціна перевезення виходячи із складових його витрат, оскільки розумна ціна - це ціна, яка покриває витрати перевізника та забезпечує отримання ним прибутку.
При цьому, Позивач звертає увагу суду на те, що Відповідач, зазначивши у Відзиві та надавши суду рахунок-фактуру від 03.02.2020р. №138, а також Заявку-договір на перевезення вантажу від 23.01.2020р. та Платіжне доручення від 13.02.2020р. №1015 про сплату 76860грн. із призначенням платежу оплата транспортних послуг згідно рахунку №138 від 03.02.2020р. фактично визнав обставину, що розумна плата за перевезення по маршруту 34800 Aguillar de Campoo (Palencia) (Іспанія) - м.Львів (Україна) становить 76860грн.
Щодо вказаних в Бухгалтерській довідці від 23.03.2020р. №482 відомостей Позивач зазначає, що добові водія було обчислено на підставі ст.170.9.1 ПК України, отже добові по території України визначаються за 03.02.2020р.; добові за кордоном визначаються за період з 28.01.2020р. по 02.02.2020р. (6 діб) з огляду на те, що 27.01.2020р. водій був присутній на вивантаженні на іншому об`єкті. Курс євро для розрахунку добових береться на день подання авансового звіту.
Витрати та вартість пального пораховано виходячи із середньої витрати дизельного пального за рейс в 42,55л/100км., відстані по рейсу 34800 Aguillar de Campoo (Palencia) (Іспанія) - м.Львів (Україна) становить 3225км.; витрата пального по рейсу - 1372л. придбано 1000л. пального за ціною 1,32 євро та 372л. за ціною 1,26 євро. Конкретна кількість пального та кілометраж відображено в Подорожньому листі №651700. Інші витрати включають в себе оплату за проїзд дорогами на території європейського союзу, дозвільні документи на митниці.
Щодо подання довідки Позивач зазначає, що така подана для ілюстрації механізму нарахування вартості перевезення з урахуванням умов конкретного перевезення, однак, зазвичай, Позивач розраховує відповідну вартість виходячи з показника в 1,20 євро за 1 кілометр пробігу. В вказану ціну включено середні витрати перевізника на здійснення перевезення та його прибуток.
Щодо подання Позивачем документів іноземною мовою Позивач зазначає, що понесені Позивачем витрати підтверджуються копіями Звітів про використання коштів, виданих на відрядження водію ОСОБА_1 , який згідно наказів Позивача в період з 09.01.2020р. по 10.02.2020р. перебував у відрядженні у кругорейсі до Іспанії, тобто здійснював перевезення вантажу з України до Іспанії, а потім - з Іспанії до України, оскільки прямування транспорту до місця завантаження порожнім не вигідно і значно здорожчує вартість перевезення.
На кругорейс оформлюється одне відрядження, а всі здійснені водієм в межах кругорейсу перевезення відображаються в Подорожньому листі вантажного автомобіля.
При цьому, надані Позивачем первинні документи додатково підтверджують здійснення перевезення згідно CMR №331292 саме Позивачем на своєму автотранспорті та із залученням водія, який є працівником Позивача та відряджений для здійснення кругорейсу наказами керівника Позивача.
При цьому, згідно доводів Позивача, вказані чеки є додатками до Звітів водія, а відтак, доказами, які підтверджують здійснені Позивачем витрати є не самі чеки, а Звіти водія про здійснені ним витрати коштів.
Щодо поданих Позивачем зображень з інтернет-сторінок транспортно-інформаційного сервісу https://lardi-trans.com ., Позивач зазначає, що на відповідному порталі проходять так звані торги між замовниками та перевізниками, а інформація по перевезенню зазначається тільки в розрізі маршруту, вагових характеристик та типу автомобіля. Всю іншу інформацію щодо вантажу чи умов перевезення з`ясовується приватно, коли потенційні сторони перевезення домовились про таке. Подана Позивачем інформація підтверджує розумні ціни на перевезення по маршруту в діапазоні від 3600 до 4800 євро.
З врахуванням наведеного Позивач підсумовує, що Відповідач, надавши відзив, визнав всі обставини справи, які не потребують додаткового доказування, зокрема факт укладення договору міжнародного перевезення, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №331292; факт здійснення міжнародного перевезення по маршруту Aguillar de Campoo (Іспанія) - м.Львів (Україна); факт здійснення перевезення саме перевізником - ТзОВ Адітон ; розумну ціну на послуги перевезення по маршруту Aguillar de Campoo (Іспанія) - м.Львів (Україна) в розмірі 76860грн.
Позиція Відповідача:
Відповідач у поданому 16.10.2020р. за вх. №29934/20 Відзиві на позовну заяву від 13.10.2020р. б/н проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що Позивач забезпечував перевезення вантажу Відповідача згідно CMR №331292, проте договірні відносини в Відповідача в частині оплати таких послуг із Позивачем відсутні так, як Відповідачем укладено із Третьою особою Договір про надання послуг щодо оренди вантажних автомобілів з водієм від 24.01.2020р. №24/01, за яким Третя особа надала, а Відповідач прийняв міжнародні транспортно-експедиційні послуги по маршруту 34800 Aguillar de Campoo (Palencia) - Львів (Україна) на загальну суму 76860грн., передумовою до надання яких була Заявка-Договір, в якій зазначено транспортний засіб, який здійснював перевезення, водія автомобіля, місце завантаження, замитнення, розмитнення, розвантаження та інші необхідні дані.
По факту здійсненого перевезення Третьою особою виставлено Відповідачу до оплати рахунок на суму 76860грн., який було оплачено Відповідачем згідно Платіжного доручення від 13.02.2020р. №1015.
З наведеного Відповідач підсумовує, що правовідносини щодо поставки вантажу по CMR №331292 по маршруту 34800 Aguillar de Campoo (Palencia) - Львів (Україна) автомобілем DAF НОМЕР_1 / НОМЕР_2 надані Відповідачу Третьою особою в межах транспортно-експедиційних послуг і оплачені Відповідачем в повному обсязі, а відтак, ТзОВ Левітрейд не є належним відповідачем у справі.
При цьому, з підстав відсутності в CMR №331292 інформації щодо того, ким, коли, кому, на яких умовах та в якому розмірі повинна бути здійснена оплата послуг перевезення Відповідач робить висновки про відсутність відповідних зобов`язань у Відповідача, оскільки такі врегульовано Договором від 24.01.2020р. №24/01 та виконано Відповідачем належним чином.
Відповідач у поданих 04.11.2020р. за вх. №31834/20 Письмових поясненнях від 04.10.2020р. б/н зазначає, що подані Позивачем в обґрунтування розміру плати за перевезення докази не стосуються перевезення згідно CMR №331292, оскільки підтверджують витрати Позивача за період з 13.01.2020р. по 05.02.2020р. в той час, як згідно доводів Позивача, перевезення згідно CMR №331292 тривало з 27.01.2020р. по 03.02.2020р. При цьому, частина документів складена іноземною мовою та не містить призначення платежу, а відтак, не дає уявлення, що саме, ким, де і з якою метою оплачувалось.
Також, Відповідач у поданих 16.11.2020р. за вх. №32910/20 Запереченнях від 13.10.2020р. б/н зазначає, що в межах Договору від 24.01.2020р. №24/01 Третьою особою надавались Відповідачу експедиторські послуги з перевезення вантажу, що підтверджується умовами відповідного договору, а також виставленим Третьою особою рахунком та його оплатою Відповідачем. При цьому, Третя особа, як експедитор, не зобов`язана особисто брати участь в перевезенні, а лише має обов`язок організувати таке перевезення перевізником. Вказаним на думку Відповідача, спростовуються доводи Позивача щодо неможливості перевезення вантажу згідно CMR №331292 на автомобілі, який є власністю Позивача.
Щодо можливості передання Третьою особою прав і обов`язків за Договором від 24.01.2020р. №24/01 іншим особам Відповідач зазначає, що така можливість закріплена в ст.929 ЦК України, а відтак, її закріплення в Договорі не є обов`язковим.
Окрім того, з огляду на закріплену в цивільному законодавстві презумпцію правомірності правочину, а також відсутність доказів визнання недійсним чи нікчемним Договору від 24.01.2020р. №24/01 Відповідач просить суд не брати до уваги доводи Позивача про неналежність відповідного Договору.
Відповідач у поданих 01.02.2021р. за вх. №2251/21 Відповідях на питання, поставлених в судовому засіданні 18.01.2021р. від 01.02.2021р. б/н зазначає, що зміст договору транспортного експедирування складають умови, пов`язані зі виконанням перевезення вантажу та організацією перевезення вантажу, а відповідно, всі права і обов`язки по Договору, стосуються чи перевезення чи організації перевезення, входять в диспозицію договору експедиції
Відтак, права і обов`язки сторін в Договорі від 24.01.2020р. №24/01 стосуються Договору експедиції, всі необхідні умови перевезення вантажу за яким визначено також в Заявці-Договорі від 23.01.2020р.
Вказані угоди були належним чином виконані їх сторонами, Третьою особою виставлено рахунок на оплату конкретних послуг, які, в подальшому, були оплачені Відповідачем.
При цьому, Відповідач зазначає, що Позивачем в судовому засіданні визнано факт одержання заявки на перевезення в телефонному режимі, проте, всупереч вимог ст.74 ГПК України, не подано відповідних доказів. З підстав наведеного Відповідач зазначає про введення Позивачем суду в оману і перекладення відповідальності на Відповідача, який є неналежним відповідачем у справі.
Позиція Третьої особи:
Третя особа не скористалась своїм правом подання пояснень по суті спору та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, враховуючи критерії розумності строків з врахуванням встановлених ГПК України строків розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Третьої особи за наявними у справі матеріалами.
За результатами дослідження наданих Сторонами доказів, наведених доводів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.
Рішенням Державної служби України з питань безпеки на транспорті від 04.03.2016р. №79 Товариству з обмеженою відповідальністю Адітон дозволено міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів).
Повідомленням від 20.09.2019р. вих. №1153 ТзОВ Адітон просило Державну службу з безпеки на транспорті ввести інформацію про зміну даних до ліцензійної справи, а саме включити транспортні засоби згідно додатку №3.
Пунктом 3 Відомостей про власні, орендовані, надані ліцензіату в кредит або в лізинг транспортні засоби Позивачем визначено сідловий тягач DAF д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 року випуску, серія та № свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3 .
Сідловий тягач DAF 460 FT д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 року випуску належить на праві власності ТзОВ Адітон , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 18.09.2019р. серії НОМЕР_3 .
Спеціалізований напівпричіп - платформа Е KRONE SD, д.н.з. НОМЕР_2 , 2010 року випуску належить на праві власності ТзОВ Адітон , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 18.09.2019р. серії НОМЕР_4 .
Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю Адітон ОСОБА_2 від 09.01.2020р. №5-т для подовження виконання міжнародного рейсу до Іспанії, м.Мадрид з метою виконання послуг з перевезення вантажу відряджено водія ОСОБА_1 на автомобілі DAF НОМЕР_1 та напівпричіпі НОМЕР_2 строком на 20 днів в тому числі за кордоном 15 днів, включаючи роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, що потрапляють на період даного відрядження з 09.01.2020р. по 28.01.2020р. за маршрутом Дніпро - Мадрид.
Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю Адітон ОСОБА_2 від 28.01.2020р. №5/1 у звязку із службовою необхідністю подовжено термін відрядження водієві ТОВ Адітон ОСОБА_1 на автомобілі DAF НОМЕР_1 та напівпричіпі НОМЕР_2 на 11 календарних днів з 28.01.202р. по 07.02.2020р. включно.
09.01.2020р. на підставі наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю Адітон ОСОБА_2 від 09.01.2020р. №5-т відрядженому до Іспанії, м.Мадрид водію ТзОВ Адітон ОСОБА_1 видано Посвідчення про відрядження №5.
Згідно відміток про вибуття у відрядження, прибуття у пункт призначення, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи ОСОБА_1 09.01.2020р. вибув з м.Дніпро та 27.01.2020р. прибув в м.Мадрид; 27.01.2020р. вибув з м.Мадрид і прибув в м. Аквіллар де Кампо; 27.01.2020р. вибув з м.Аквіллар де Кампо і 03.02.2020р. прибув у м.Львів; 03.02.2020р. вибув з м.Львів і 05.02.2020р. прибув у м.Дніпро.
Відмітка від 03.02.2020р. про прибуття у м.Львів та вибуття з м.Львова завірена відтиском печатки Відповідача.
Згідно Подорожнього листа вантажного автомобіля в міжнародному сполученні від 09.01.2020р. серії 10 ААА №651700 автомобіль DAF НОМЕР_1 / НОМЕР_2 вибув з гаража 10.01.2020р. та повернувся в гараж 10.02.2020р. Водій ОСОБА_1 . Автомобіль рухався за маршрутом Україна - Іспанія, та перевозив колеса вагою 16,228т. за маршрутом Дніпро - Мадрид (відстань 4280км.); печиво вагою 11,962т. за маршрутом Аквіллар - Львів (3225км.); метал вагою 4,000т. за маршрутом Львів - Дніпро (1155км.).
24.01.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Левітрейд (за Договором Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мобіліс- Логістик (Третя особа, за Договором - Виконавець) укладено Договір про надання послуг щодо оренди вантажних автомобілів з водієм № 24/01 (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Виконавець зобов`язується надати Замовникові послуги.
Згідно п.2.1. Договору послуги надаються Виконавцем на підставі погодженої заявки Замовника. В Заявці, яка подається Замовником, зазначається найменування вантажу, його кількість, вага, габарити (розміри), умови та термін перевезення, маршрут перевезення, вартість послуги, місце та час завантаження та розвантаження (адреси), інші необхідні умови.
Відповідно до п.2.2. Договору нормативний термін завантаження/розвантаження становить: при внутрішньому перевезенні - 24 години; при міжнародному перевезенні - 48 годин.
Згідно п.4.1. Договору вартість послуг визначається за домовленістю Сторін по кожному конкретному випадку та зазначається в Заявці.
Вартість послуг Виконавця оплачується Замовником у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця (п.4.2. Договору).
Відповідно до п.4.3. Договору оплата за надані послуги здійснюється на підставі акту наданих послуг Виконавцем, протягом 1-2 банківських днів з моменту отримання оригіналів, товарно-транспортних накладних, підписання Замовником акта приймання-передачі наданих послуг.
Згідно п.8.1. Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання. Термін дії Договору встановлюється до 30.12.2019р.
Відповідно до п.8.3. Договору зміни, доповнення та поправки до Договору дійсні лише, якщо вони оформлені в письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками.
Сторона, яка залучила до виконання своїх зобов`язань за Договором третю особу, відповідає перед іншою стороною по даному Договору за виконання обов`язків цією особою, як за свої власні дії.
Заявкою-Договором на перевезення вантажу Відповідач звертався до Третьої особи із замовленням на перевезення вантажу за маршрутом Іспанія - Україна. Номер автомобіля НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Водій ОСОБА_1 . Тип П.П. тент. Вантаж до 23т. (86 м.куб.). Дата завантаження 24.01.2020р. Адреса завантаження та замитнення Gullon CTRA de Burgos km 1.5, 34800 Aguillar de Campoo (Palencia). Митний перехід Краківець . Адреса розмитнення МП Городок Львівської митниці. Адреса розвантаження м.Львів, вул.Зелена, 301, заїзд з вул.Вулецької. Вартість експедирування 2800 євро.
Вказаний Договір та Заявку-Договір підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.
03.02.2020р. Третьою особою виставлено Відповідачу до оплати Рахунок-фактуру №138 на оплату міжнародних транспортно-експедиційних послуг по маршруту від 34800 (Іспанія) - Рава-Руська (Україна). Автомобіль ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 вартістю 68625грн. та міжнародних транспортно-експедиційних послуг по маршруту Рава-Руська (Україна) - Львов (Україна). Автомобіль ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 вартістю 8235грн., що в сумі становить 76860грн.
Платіжним дорученням від 13.02.2020р. №1015 Відповідачем сплачено на користь Третьої особи 76860грн. оплати за транспортні послуги згідно рахунку від 03.02.2020р. №138 без ПДВ.
В період з 27.01.2020р. по 03.02.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю Адітон (надалі - Позивач, перевізник) здійснювало перевезення вантажу за маршрутом Аквіллар де Кампо, Паленсія, Іспанія (Aquilar de campo, Palencia, Spain) - 81157, с.Відники, Львівська область, що підтверджується копією Транспортної накладної (CMR) від 27.01.2020р. №331292.
Згідно відомостей Транспортної накладної (CMR) від 27.01.2020р. №331292 вантажовідправником товару за вказаним перевезенням є Galletas Gullon S.A., вантажоодержувачем Товариство з обмеженою відповідальністю Левітрейд (надалі - Відповідач, Вантажоодержувач), перевізником Позивач.
Як вбачається із Транспортної накладної CMR від 27.01.2020р. №331292, вантаж передано до перевезення Galletas Gullon S.A., прийнято Позивачем до перевезення та одержано Відповідачем, про що свідчать відповідні підписи уповноважених представників та відтиски печаток у графах 22, 23 та 24 CMR від 27.01.2020р. №331292.
03.02.2020р. Позивачем складено Акт надання послуг №528, яким передано Відповідачу транспортні послуги авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , вод. ОСОБА_1, Aquilar de campo - м.Львів (Україна), CMR від 27.01.2020р. №331292.
Також, 03.02.2020р. Позивачем виставлено Відповідачу до оплати Рахунок на оплату №499 на суму 96314,50грн. за транспортні послуги авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , вод. ОСОБА_1, Aquilar de campo - м.Львів (Україна), CMR від 27.01.2020р. №331292.
Розрахунком добових до Подорожнього листа вантажного автомобіля в міжнародному сполученні від 09.01.2020р. серії 10 ААА №651700 водію ОСОБА_1 нараховано 43675,03грн. добових, що в перерахунку складає 1360 євро.
Звітом Транспортного відділу ТзОВ Адітон про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 10.02.2020р. №39 встановлено, що водій-міжнародник ОСОБА_1 у відрядженні витратив 8123,99грн., що підтверджується долученими до звіту документами.
Звітом Транспортного відділу ТзОВ Адітон про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 10.02.2020р. №41 встановлено, що водій-міжнародник ОСОБА_1 у відрядженні витратив 3207,97 євро, що підтверджується долученими до звіту документами.
25.02.2020р. Позивачем Листом від 24.02.2020р. вих. №181 надіслано Відповідачу Акт надання послуг від 03.02.2020р. №528 у двох примірниках, Рахунок від 03.02.2020р. №499 та оригінал CMR №331292. Відповідачем вказаного листа одержано 05.03.2020р., що підтверджується відміткою уповноваженої особи Відповідача на Повідомленні про вручення поштового відправлення від 25.01.2020р. №4902303700690, проте залишено без відповіді та реагування.
Бухгалтерською довідкою від 23.03.2020р. вих. №482 Позивач визначає формування вартості транспортних послуг на перевезення за маршрутом 34800 Aguillar de Campoo (Palencia) - м.Львів (Україна), водій ОСОБА_1 , згідно CMR №331292 від 27.01.2020р., виходячи із наступних складових: добові по Україні 1 доба - 472,30грн., добові за кордоном з 28.01.2020р. - 14822,77грн., витрати дизельного пального (подача під завантаження) - 48193,35грн., інші витрати (дозвільні документи на митницю, сплата за дороги) - 5306,08грн., дохід підприємства - 27520грн. загальна вартість витрат даної послуги становить 96314,50грн.
Вказану довідку підписано генеральним директором та головним бухгалтером ТзОВ Адітон , їх підписи засвідчено відтиском печатки ТзОВ Адітон .
Запитом Адвоката від 02.04.2020р. представник Позивача зверталась до Державної митної служби України про надання інформації щодо умов ІНКОТЕРМС, які були зазначені Відповідачем при митному оформленні товару згідно CMR №331292, товар - печиво, місце оформлення - Львівська митниця ДФС.
З метою досудового врегулювання спору Позивач 06.04.2020р. звертався до Відповідача Претензією від 06.04.2020р. вих. №501 із вимогою про сплату у семиденний термін на користь Позивача вартість перевезення згідно CMR від 27.01.2020р. №331292 в розмірі 96314,50грн. Відповідачем вказану Претензію одержано 09.04.2020р., що підтверджується відміткою уповноваженої особи Відповідача на Повідомленні про вручення поштового відправлення від 06.04.2020р. №4900080955028, проте залишено без відповіді та реагування. Докази повного або часткового задоволення вказаної Претензії в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду спору Учасниками справи суду не заявлені та не подані.
Листом від 09.04.2020р. вих. №15/15-02-01/8.19/842 Державна митна служба України повідомила адвоката Корнілову Е.Ю. про те, що за результатами розгляду запиту встановлено, що ТзОВ Адітон надає послуги з перевезення компанії ТзОВ Левітрейд . Жодних документів щодо наявності дозволу ТзОВ Левітрейд на надання інформації, яка стосується зовнішньоекономічної операції, не надано, з підстав чого, у Митниці відсутні підстави до надання запитуваної інформації.
Також, Листом від 10.04.2020р. вих. №23-23/23-04/8.19/318 Державна митна служба України відмовила у наданні вищенаведеної інформації з підстав її конфіденційності та про можливість витребування такої судом в порядку ст.84 ЦК України, ст.81 ГПК України чи ст.80 КАС України.
Листом від 07.10.2020р. вих. №7.4-1-18/8/26037 Галицька митниця Держмитслужби Державної митної служби України на виконання вимог ухвали суду вказало, що 03.02.2020р. при митному оформленні товарів печиво сухе GULLON , ТзОВ Левітрейд (ЄДРПОУ 40286794) використовувались умови поставки INCOTERMS 2020: EXW AGUILAR DE CAMPOO , згідно умов зовнішньоекономічного контракту від 29.09.2018р. №ES/02 та зміною №2 (доповнення) до цього контракту від 20.12.2019р. До митного оформлення надано CMR №331292 від 27.01.2020р. При цьому, Митницею надано копію міжнародного контракту.
Відповідно до п.1.1. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Левітрейд (За контрактом - Покупець) та GALLETAS GULLON S.A. (за контрактом - Продавець) Контракту від 29.09.2018р. №ES/02 (надалі - Контракт) Продавець продає, а Покупець купує і оплачує товар.
Згідно п.3.1. Контракту товар постачається на умовах 100% передоплати.
Пунктом 3.2. Контракту Покупець здійснює оплату шляхом переказу грошових коштів на рахунок Продавця.
Відповідно до п.3.3. Контракту умови поставки FCA Aquillar del Campoo, (Іспанія). Витрати з переказу грошових коштів кожна сторона несе за свій банк.
Товар постачається на територію України (п.3.4. Контракту).
Згідно п.4.1. Контракту Продавець передає товар Покупцю на території свого складу відповідно до умов п.3.3. Контракту.
Відповідно до п.12.3. Контракту термін дії Контракту до 31.12.2019р. В частині виконання зобов`язань, що наступили для Сторін до закінчення терміну Контракту, останній діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.
Змінами від 20.12.2019р. №2 до Контракту Сторонами погоджено внести зміни в п.3.3. Контракту: Умови поставки EXW (Aquillar del Campoo), Spain.
Пункт 3.1. Контракту: Товар може постачатись на умовах передоплати та післяоплати.
Пункт 12.3. Контракту: термін дії Контракту до 31.12.2021р. В частині виконання зобов`язань, що наступили для Сторін до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.
Заявою свідка від 28.10.2020р. генеральний директор ТзОВ Адітон ОСОБА_2 повідомив суд про те, що він є засновником ТОВ АДІТОН , володіє часткою у розмірі 80,87% статутного капіталу Товариства, та є Генеральним директором Товариства.
З 1994 року, тобто з моменту заснування ТОВ АДІТОН , більше 26 років, він безпосередньо керую роботою Товариства. Одним з основних видів діяльності ТОВ АДІТОН є надання послуг з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілям (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів) на підставі ліцензії, яка додана як доказ до матеріалів позовної заяви. Отже ОСОБА_2 зазначає, що досконало знає всі господарські процеси товариства в тому числі і всі укладені договори перевезення. З єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_2 стало відомо про те що Відповідач по справі №914/2447/20 подав заяву, у якій в порядку ст. 90 ГІІК України поставив питання до Позивача ТОВ АД1ТОН . Виконуючи вимоги чинного процесуального законодавства ОСОБА_2 надає відповіді на поставлені запитання.
Питання 1.
Умови оплати послуги перевезення по CMR 331292 визначено у зовнішньоекономічному контракті, який супроводжував поставку вантажу - печиво сухе GULLON, про що згідно вимог ухвали суду по даній справі, повідомила Галицька митниця Держмитслужби (контракт №ЕS/02 від 29.09.2018 р. зі змінами).
Ці умови є EXW ES AGUILLAR DEL CAMPOO INKOTERMS 2010. Це означає, що покупець товару отримує його умовах самовивіз . Відповідальність продавця по даним умовам постачання припиняється в момент передачі товару Покупцю (Відповідачу) у вказаному місті. За базисом поставки ЕХW ES AGUILLAR DEL CAMPOO покупець несе всі види ризиків та всі видатки, пов`язані з доставкою товару до визначеного місця призначення (розділ З CMR 331292, м. Львів).
Тобто Відповідач - ТОВ ЛЕВІТРЕЙД несе витрати по доставці вантажу з місця навантаження ES AGUILLAR DEL CAMPOO (розділ 1 CMR 331292) до місця розвантаження вантажу - місто Львів (розділ З CMR 331292). Ці витрати по доставці включають витрати по вивозу товару зі складу, перевезенню, митному оформленню тощо.
Питання 2.
Замовлення на перевезення від Відповідача було отримано менеджером Позивача по телефону. Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956р., яка регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів та застосовується до перевезення згідно CMR 331292, встановлює, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної (ст.4). В даному випадку CMR 331292. Вищевказана Конвенція не визначає та не встановлює обов`язкового укладення будь-яких інших домовленостей, оформлених у вигляді заявок тощо. Наявність або відсутність заявки не впливає на дійсність договору перевезення. Згідно ст.9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956р. вантажна накладна (CMR 331292) є первинним доказом укладення договору перевезення, умов його договору і прийняття вантажу перевізником (Позивачем).
При цьому, ОСОБА_2 заявляє про готовність з 'явитись за викликом до Господарського суду Львівської області для підтвердження наданих вданій заяві свідчень.
Вказану Заяву свідка посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Єлькіною М.О., про що вчинено запис в реєстрі за №719.
Заявою від 02.11.2020р. б/н (вх. №31582/20 від 02.11.2020р.) директор ТзОВ Левітрейд ОСОБА_3 в порядку ст.90 ГПК України надав відповіді на поставлені питання:
1. Коли ТОВ Левітрейд (ЄДРПОУ 40286794) отримало вантаж в свою адресу згідно CMR №331292?
- ТОВ Левітрейд (ЄДРПОУ 40286794) отримало вантаж на свою адресу (згідно CMR 331292) 03 лютого 2020року;
2. Які умови поставки товару визначено у відповідному контракті на поставку товару згідно CMR №331292?
- Умови поставки товару в CMR №331292 не визначені;
3. Хто зазначений перевізником в графі 16 CMR №331292?
- Перевізником в графі 16 CMR №331292 зазначено ADITON LTD;
4. Яким вантажним засобом було доставлено вантаж на адресу ТОВ Левійтрейд згідно CMR №331292?
- Вантаж на адресу ТОВ Левітрейд доставлено автомобілем DAF НОМЕР_2 / НОМЕР_1 .
При цьому, директор ТзОВ Левітрейд Пліхівський Б.Я. зазначив про надання згоди на допит як свідка та про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих свідчень.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що ним в період з 27.01.2020р. по 03.02.2020р. виконано перевезення вантажу згідно CMR №331292, замовником перевезення, власником вантажу та його отримувачем є Відповідач. Таким чином, згідно доводів Позивача, між сторонами укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом, факт укладення якого і надання за ним послуг підтверджується міжнародною вантажно-транспортною накладною CMR №331292.
З врахуванням того, що узгоджений розмір оплати за перевезення, яке було здійснено на підставі міжнародної вантажно-транспортної накладної CMR №331292, Сторонами не було зафіксовано у вказаній накладній, плата за надані послуги становить 96314,50грн. виходячи із наступних складових: добові по Україні - 472,30грн., добові за кордоном з 28.01.2020р. - 14822,77грн., витрати дизельного пального - 48193,35грн., інші витрати (дозвільні документи на митницю, оплата доріг, тощо) - 5306,08грн., дохід перевізника - 27520грн., що підтверджується копіями відповідної бухгалтерської довідки, подорожнього листа, звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та відповідних розрахункових документів.
В обґрунтування розумної плати за перевезення Позивач надає копії роздруківок з інтернет-сторінок транспортно-інформаційного сервісу https://lardi-trans.com ., згідно з якими вартість аналогічних послуг становить від 2800 євро до 4500 євро.
При цьому, Позивач звертає увагу суду на те, що послуги з міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом є видом діяльності, котрий потребує ліцензії і така наявна в Позивача.
Окрім того, Позивач зазначає, що автомобіль ДАФ д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричіп KRONE д.н.з. НОМЕР_2 належить Позивачу на праві власності, що підтверджується відповідними документами.
З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 96314,50грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу.
Відповідач у поданому 16.10.2020р. за вх. №29934/20 Відзиві на позовну заяву від 13.10.2020р. б/н проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що Позивач забезпечував перевезення вантажу Відповідача згідно CMR №331292, проте договірні відносини в Відповідача в частині оплати таких послуг із Позивачем відсутні так, як Відповідачем укладено із Третьою особою Договір про надання послуг щодо оренди вантажних автомобілів з водієм від 24.01.2020р. №24/01, за яким Третя особа надала, а Відповідач прийняв міжнародні транспортно-експедиційні послуги по маршруту 34800 Aguillar de Campoo (Palencia) - Львів (Україна) на загальну суму 76860грн., передумовою до надання яких була Заявка-Договір, в якій зазначено транспортний засіб, який здійснював перевезення, водія автомобіля, місце завантаження, замитнення, розмитнення, розвантаження та інші необхідні дані.
По факту здійсненого перевезення Третьою особою виставлено Відповідачу до оплати рахунок на суму 76860грн., який було оплачено Відповідачем згідно Платіжного доручення від 13.02.2020р. №1015.
З наведеного Відповідач підсумовує, що правовідносини щодо поставки вантажу по CMR №331292 по маршруту 34800 Aguillar de Campoo (Palencia) - Львів (Україна) автомобілем DAF НОМЕР_1 / НОМЕР_2 надані Відповідачу Третьою особою в межах транспортно-експедиційних послуг і оплачені Відповідачем в повному обсязі, а відтак, ТзОВ Левітрейд не є належним відповідачем у справі.
При цьому, з підстав відсутності в CMR №331292 інформації щодо того, ким, коли, кому, на яких умовах та в якому розмірі повинна бути здійснена оплата послуг перевезення Відповідач робить висновки про відсутність відповідних зобов`язань у Відповідача, оскільки такі врегульовано Договором від 24.01.2020р. №24/01 та виконано Відповідачем належним чином.
Позивач у поданій 02.11.2020р. за вх. №31492/20 Відповіді на відзив від 28.10.2020р. б/н в спростування викладених Відповідачем у відзиві на позовну заяву доводів зазначає, що наданий Відповідачем Договір від 24.01.2020р. №24/01 та Заявка до нього жодним чином не підтверджує сплату Відповідачем вартості перевезення на користь Позивача CMR №331292.
При цьому, Позивач зазначає, що надання Третьою особою послуг за Договором від 24.01.2020р. №24/01 є неможливим з огляду на те, що автопоїзд НОМЕР_1 / НОМЕР_2 є власністю Позивача, а водій ОСОБА_1 є працівником Позивача. Відтак, згідно доводів Позивача, Третя особа не могла надати в оренду Відповідачу транспортний засіб, який не власністю Третьої особи, із водієм, який не є працівником Третьої особи.
Також, Позивач звертає увагу суду на те, що Договір від 24.01.2020р. №24/01 за своєю правовою природою є договором перевезення, за яким Третя особа, як Перевізник, зобов`язується доставити вантаж, що також не є можливим з огляду на відсутність у Третьої особи ліцензії на здійснення послуг з міжнародного перевезення вантажів. З огляду на визначення Сторонами у згаданому Договорі строку його дії до 31.12.2019р., зазначення в Заявці-Договорі даних транспорту, який належить Позивачу та водія, який є працівником Позивача, а також незазначення в CMR №331292 Третьої особи як перевізника чи іншого учасника перевезення, Позивач робить висновки про те, що такий Договір штучно створений Відповідачем, а відтак, викладені у Відзиві міркування Відповідача не відповідають обставинам справи та не підтверджують сплату Відповідачем вартості перевезення Позивачу.
Відповідач у поданих 04.11.2020р. за вх. №31834/20 Письмових поясненнях від 04.10.2020р. б/н зазначає, що подані Позивачем в обґрунтування розміру плати за перевезення докази не стосуються перевезення згідно CMR №331292, оскільки підтверджують витрати Позивача за період з 13.01.2020р. по 05.02.2020р. в той час, як згідно доводів Позивача, перевезення згідно CMR №331292 тривало з 27.01.2020р. по 03.02.2020р. При цьому, частина документів складена іноземною мовою та не містить призначення платежу, а відтак, не дає уявлення, що саме, ким, де і з якою метою оплачувалось.
Також, Відповідач у поданих 16.11.2020р. за вх. №32910/20 Запереченнях від 13.10.2020р. б/н зазначає, що в межах Договору від 24.01.2020р. №24/01 Третьою особою надавались Відповідачу експедиторські послуги з перевезення вантажу, що підтверджується умовами відповідного договору, а також виставленим Третьою особою рахунком та його оплатою Відповідачем. При цьому, Третя особа, як експедитор, не зобов`язана особисто брати участь в перевезенні, а лише має обов`язок організувати таке перевезення перевізником. Вказаним на думку Відповідача, спростовуються доводи Позивача щодо неможливості перевезення вантажу згідно CMR №331292 на автомобілі, який є власністю Позивача.
Щодо можливості передання Третьою особою прав і обов`язків за Договором від 24.01.2020р. №24/01 іншим особам Відповідач зазначає, що така можливість закріплена в ст.929 ЦК України, а відтак, її закріплення в Договорі не є обов`язковим.
Окрім того, з огляду на закріплену в цивільному законодавстві презумпцію правомірності правочину, а також відсутність доказів визнання недійсним чи нікчемним Договору від 24.01.2020р. №24/01 Відповідач просить суд не брати до уваги доводи Позивача про неналежність відповідного Договору.
У поданих 25.01.2021р. за вх. №1698/21 письмових поясненнях від 22.01.2021р. б/н Позивач зазначає, що Бухгалтерською довідкою Позивача від 23.03.2020р. №482 обґрунтовується розумна ціна перевезення виходячи із складових його витрат, оскільки розумна ціна - це ціна, яка покриває витрати перевізника та забезпечує отримання ним прибутку.
При цьому, Позивач звертає увагу суду на те, що Відповідач, зазначивши у Відзиві та надавши суду рахунок-фактуру від 03.02.2020р. №138, а також Заявку-договір на перевезення вантажу від 23.01.2020р. та Платіжне доручення від 13.02.2020р. №1015 про сплату 76860грн. із призначенням платежу оплата транспортних послуг згідно рахунку №138 від 03.02.2020р. фактично визнав обставину, що розумна плата за перевезення по маршруту 34800 Aguillar de Campoo (Palencia) (Іспанія) - м.Львів (Україна) становить 76860грн.
Щодо вказаних в Бухгалтерській довідці від 23.03.2020р. №482 відомостей Позивач зазначає, що добові водія було обчислено на підставі ст.170.9.1 ПК України, отже добові по території України визначаються за 03.02.2020р.; добові за кордоном визначаються за період з 28.01.2020р. по 02.02.2020р. (6 діб) з огляду на те, що 27.01.2020р. водій був присутній на вивантаженні на іншому об`єкті. Курс євро для розрахунку добових береться на день подання авансового звіту.
Витрати та вартість пального пораховано виходячи із середньої витрати дизельного пального за рейс в 42,55л/100км., відстані по рейсу 34800 Aguillar de Campoo (Palencia) (Іспанія) - м.Львів (Україна) становить 3225км.; витрата пального по рейсу - 1372л. придбано 1000л. пального за ціною 1,32 євро та 372л. за ціною 1,26 євро. Конкретна кількість пального та кілометраж відображено в Подорожньому листі №651700. Інші витрати включають в себе оплату за проїзд дорогами на території європейського союзу, дозвільні документи на митниці.
Щодо подання довідки Позивач зазначає, що така подана для ілюстрації механізму нарахування вартості перевезення з урахуванням умов конкретного перевезення, однак, зазвичай, Позивач розраховує відповідну вартість виходячи з показника в 1,20 євро за 1 кілометр пробігу. В вказану ціну включено середні витрати перевізника на здійснення перевезення та його прибуток.
Щодо подання Позивачем документів іноземною мовою Позивач зазначає, що понесені Позивачем витрати підтверджуються копіями Звітів про використання коштів, виданих на відрядження водію ОСОБА_1 , який згідно наказів Позивача в період з 09.01.2020р. по 10.02.2020р. перебував у відрядженні у кругорейсі до Іспанії, тобто здійснював перевезення вантажу з України до Іспанії, а потім - з Іспанії до України, оскільки прямування транспорту до місця завантаження порожнім не вигідно і значно здорожчує вартість перевезення.
На кругорейс оформлюється одне відрядження, а всі здійснені водієм в межах кругорейсу перевезення відображаються в Подорожньому листі вантажного автомобіля.
При цьому, надані Позивачем первинні документи додатково підтверджують здійснення перевезення згідно CMR №331292 саме Позивачем на своєму автотранспорті та із залученням водія, який є працівником Позивача та відряджений для здійснення кругорейсу наказами керівника Позивача.
При цьому, згідно доводів Позивача, вказані чеки є додатками до Звітів водія, а відтак, доказами, які підтверджують здійснені Позивачем витрати є не самі чеки, а Звіти водія про здійснені ним витрати коштів.
Щодо поданих Позивачем зображень з інтернет-сторінок транспортно-інформаційного сервісу https://lardi-trans.com ., Позивач зазначає, що на відповідному порталі проходять так звані торги між замовниками та перевізниками, а інформація по перевезенню зазначається тільки в розрізі маршруту, вагових характеристик та типу автомобіля. Всю іншу інформацію щодо вантажу чи умов перевезення з`ясовується приватно, коли потенційні сторони перевезення домовились про таке. Подана Позивачем інформація підтверджує розумні ціни на перевезення по маршруту в діапазоні від 3600 до 4800 євро.
З врахуванням наведеного Позивач підсумовує, що Відповідач, надавши відзив, визнав всі обставини справи, які не потребують додаткового доказування, зокрема факт укладення договору міжнародного перевезення, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №331292; факт здійснення міжнародного перевезення по маршруту Aguillar de Campoo (Іспанія) - м.Львів (Україна); факт здійснення перевезення саме перевізником - ТзОВ Адітон ; розумну ціну на послуги перевезення по маршруту Aguillar de Campoo (Іспанія) - м.Львів (Україна) в розмірі 76860грн.
Відповідач у поданих 01.02.2021р. за вх. №2251/21 Відповідях на питання, поставлених в судовому засіданні 18.01.2021р. від 01.02.2021р. б/н зазначає, що зміст договору транспортного експедирування складають умови, пов`язані зі виконанням перевезення вантажу та організацією перевезення вантажу, а відповідно, всі права і обов`язки по Договору, стосуються чи перевезення чи організації перевезення, входять в диспозицію договору експедиції
Відтак, права і обов`язки сторін в Договорі від 24.01.2020р. №24/01 стосуються Договору експедиції, всі необхідні умови перевезення вантажу за яким визначено також в Заявці-Договорі від 23.01.2020р.
Вказані угоди були належним чином виконані їх сторонами, Третьою особою виставлено рахунок на оплату конкретних послуг, які, в подальшому, були оплачені Відповідачем.
При цьому, Відповідач зазначає, що Позивачем в судовому засіданні визнано факт одержання заявки на перевезення в телефонному режимі, проте, всупереч вимог ст.74 ГПК України, не подано відповідних доказів. З підстав наведеного Відповідач зазначає про введення Позивачем суду в оману і перекладення відповідальності на Відповідача, який є неналежним відповідачем у справі.
У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.
Згідно із ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Приписами ч.1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення; загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них; умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічне правове положення закріплено в ч.1 ст.307 ГК України.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.3 ст.909 ЦК України).
Приписами ч.4 ст.909 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами; договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно ч.2 вказаної статті суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція (ч.4 ст.306 ГК України).
Відповідно до ч.5 ст.306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Нормами ст.3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", встановлено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно ст.1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956р., ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначенні в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Відповідно до ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956р., договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Частиною 1 ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956р., встановлено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (ч.1 ст.9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956р.).
Згідно умов поставки Інкотермс 2010, умови поставки EXW - означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. Всі ризики випадкового псування і загибелі товару, починаючи з моменту надання його продавцем (експортером), несе покупець.
Згідно ст. 93 ГК України, суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.311 ГК України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З врахуванням наведеного судом встановлено, що між Позивачем, як перевізником, та Відповідачем, як вантажовідправником та вантажоодержувачем, виникли правовідносини перевезення, замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем за якими був Відповідач, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №331292. Відтак, з урахуванням того, що матеріалами справи підтверджується, а Сторонами не заперечується факт отримання Відповідачем вантажу згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №331292, у Відповідача виник обов`язок з оплати наданих Позивачем послуг з перевезення.
В той же час, суд вважає необґрунтованими і відхиляє доводи Відповідача щодо виникнення між Відповідачем та Третьою особою правовідносин транспортного експедирування на підставі укладеного Договору про надання послуг щодо оренди вантажних автомобілів з водієм від 24.01.2020р. №24/01 та Заявки-договору на перевезення вантажу від 23.01.2020р., оскільки послуги з міжнародного перевезення регулюються Конвенцією про договори міжнародного автомобільного перевезення вантажів, згідно з якою єдиний доказ укладення договору перевезення - це є міжнародна товаро - транспортна накладна - СМR.
СМR - це є міжнародна товарно-транспортна накладна, яка застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях. СМR заповнюється вантажовідправником на основі інструкцій та вказівок, які він отримує від транспортно-експедиторської компанії. Вантажовідправник несе солідарну відповідальність за правильність заповнення СМR. Згідно порядку заповнення СМR, в графі 23 вказується номер и дата шляхового листа, по якому здійснюється перевезення, прізвище водія, що здійсните перевезення, печатка транспортної організації, а також підпис водія (експедитора), який прийняв вантаж.
В той же час, матеріалами справи, зокрема міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №331292, спростовується участь Третьої особи, в тому числі як перевізника, у вказаному перевезенні вантажу, оскільки Сторонами визнається обставина визначення перевізником в міжнародній товарно-транспортній накладній CMR №331292 саме ТзОВ Адітон , тобто Позивача у справі.
Суд зазначає, що Відповідачем не надано доказів того, що укладений між Відповідачем та Третьою особою Договір про надання послуг щодо оренди вантажних автомобілів з водієм від 24.01.2020р. №24/01 та Заявка-договір на перевезення вантажу від 23.01.2020р. містять ознаки, які б підтверджували виникнення між Відповідачем та Третьої особою відносин транспортного експедирування, відмінних від відносин перевезення. При цьому, у Заявці-договорі на перевезення вантажу від 23.01.2020р. ТзОВ Мобіліс-Логістик (Третя особа) визначено саме як Перевізник.
При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів існування правовідносин щодо означеного перевезення між Позивачем та Третьою особою.
Крім того, суд бере до уваги і вважає слушними доводи Позивача щодо того, що здійснення міжнародних перевезень є видом діяльності, який потребує отримання відповідних дозволів (ліцензій). В той же час, матеріалами справи, зокрема Рішенням Державної служби України з питань безпеки на транспорті від 04.03.2016р. №79, підтверджується отримання Позивачем дозволу на здійснення міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів). При цьому, доказів скасування вказаного дозволу Позивача, а також доказів наявності відповідного дозволу в Третьої особи Учасниками справи суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Аналогічним чином не знаходять свого підтвердження доводи Відповідача щодо укладення між Позивачем та Третьою особою будь-яких правочинів, за якими Позивачем Третій особі передавалось право користування, володіння чи розпорядження автопоїздом НОМЕР_1 / НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 в період з 27.01.2020р. по 03.02.2020р., при тому, що у наданій Відповідачем копії заявки від 23.01.2020р. зазначено саме транспортний засіб Позивача (д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) та водія Позивача ОСОБА_1 .
Натомість матеріалами справи, зокрема, Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 18.09.2019р. серії НОМЕР_3 та Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 18.09.2019р. серії НОМЕР_4 підтверджується належність Позивачу на праві власності сідлового тягача DAF 460 FT д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 року випуску спеціалізованого напівпричіпа - платформи Е KRONE SD, д.н.з. НОМЕР_2 , 2010 року.
Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю Адітон ОСОБА_2 від 28.01.2020р. №5/1 та Посвідченням про відрядження від 09.01.2020р. №5 підтверджується перебування у відрядженні працівника Позивача - водія ОСОБА_1 на автомобілі DAF НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_2 у період з 09.01.2020р. по 10.02.2020р., а згідно Відміток про вибуття у відрядження, прибуття у пункт призначення, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи ОСОБА_1 27.01.2020р. вибув з м.Аквіллар де Кампо і 03.02.2020р. прибув у м.Львів; 03.02.2020р. вибув з м.Львів і 05.02.2020р. прибув у м.Дніпро. Відмітка від 03.02.2020р. про прибуття у м.Львів та вибуття з м.Львова завірена відтиском печатки Відповідача.
Згідно Подорожнього листа вантажного автомобіля в міжнародному сполученні від 09.01.2020р. серії 10 ААА №651700 автомобіль DAF НОМЕР_1 / НОМЕР_2 вибув з гаража Позивача 10.01.2020р. та повернувся в гараж 10.02.2020р. під керуванням водія ОСОБА_1 . Автомобіль рухався за маршрутом Україна - Іспанія, та перевозив, зокрема печиво вагою 11,962т. за маршрутом Аквіллар де Кампо - Львів (3225км.).
При цьому, факт укладення Відповідачем правочинів з іншими особами, в тому числі Третьою особою у справі, не спростовує факту здійснення перевезення згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №331292 саме Позивачем, як і не доводить виникнення у Позивача правовідносин з Третьою особою.
Щодо визначення розумної плати суд зазначає, що з врахуванням того, що міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №331292 не визначено розмір провізної плати за перевезення, плата за надані послуги у відповідності до ст.ст. 4, 9 Конвенції про договори міжнародного автомобільного перевезення вантажів) розрахована Позивачем на підставі понесених ним витрат, виходячи із наступних складових: добові по Україні - 472,30грн., добові за кордоном з 28.01.2020р. - 14822,77грн., витрати дизельного пального - 48193,35грн., інші витрати (дозвільні документи на митницю, оплата доріг, тощо) - 5306,08грн., дохід перевізника - 27520грн., що підтверджується копіями Бухгалтерської довідки від 23.03.2020р. №482, Подорожнього листа вантажного автомобіля в міжнародному сполученні від 09.01.2020р. серії 10 ААА №651700, Звітів Транспортного відділу ТзОВ Адітон про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 10.02.2020р. №39 та від 10.02.2020р. №41 та відповідних розрахункових документів.
В обґрунтування розумності провізної плати Позивачем подано в якості доказів скріншоти інтернет-сторінок з загальнодоступного транспортно - інформаційного сервісу https://lardi-trans.com . Даний Інтернет сервіс створений для пошуку послуг з вантажоперевезення та пошуку вантажів, які необхідно перевезти по визначеному маршруту. Учасники вищевказаної Інтернет - платформи реєструються на ній та використовують для пошуку контрагентів. Позивач зазначає, що на відповідному порталі проходять так звані торги між замовниками та перевізниками, а інформація по перевезенню зазначається тільки в розрізі маршруту, вагових характеристик та типу автомобіля. Всю іншу інформацію щодо вантажу чи умов перевезення з`ясовується приватно, коли потенційні сторони перевезення домовились про таке. Позивач зареєстрований з 2009 року.
При цьому, суд бере до уваги надані Позивачем у поданих 25.01.2021р. за вх. №1698/21 письмових поясненнях від 22.01.2021р. б/н пояснення щодо розміру розумної плати за перевезення згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №331292 по маршруту Aguillar de Campoo (Іспанія) - м.Львів (Україна) в розмірі 76860грн з огляду на визнання такої суми та сплати відповідних коштів Відповідачем.
В судовому засіданні 04.02.2021р. представник Позивача зазначила, що сума в розмірі 76860грн. за перевезення вантажу згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №331292 по маршруту Aguillar de Campoo (Іспанія) - м.Львів (Україна) відповідає критеріям розумності і, в цілому, може бути реальною платою за подібне перевезення з огляду на те, що на транспортно - інформаційному сервісі https://lardi-trans.com відбуваються торги щодо ціни перевезення і визначена в замовленні ціна не є остаточною, а обговорюється Сторонами в залежності від кон`юнктури ринку перевезення в певному регіоні у кожному конкретному випадку.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на "balanceofprobabilities" ("баланс ймовірностей") для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує "баланс ймовірностей". У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.
У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.
Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).
Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.
У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт наявності у Позивача дозволу на здійснення міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів), а також відсутність доказів існування відповідного дозволу у Третьої особи; беручи до уваги недоведеність факту укладення між Позивачем та Третьою особою будь-яких правочинів, за якими Позивачем Третій особі передавалось право користування, володіння чи розпорядження автопоїздом НОМЕР_1 / НОМЕР_2 під керуванням водія Позивача ОСОБА_1 в період з 27.01.2020р. по 03.02.2020р., підтвердження факту належності Позивачу на праві власності сідлового тягача DAF 460 FT д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 року випуску та спеціалізованого напівпричіпа - платформи Е KRONE SD, д.н.з. НОМЕР_2 , 2010 року, перебування у відрядженні працівника Позивача - водія ОСОБА_1 на автомобілі DAF НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_2 у період з 09.01.2020р. по 10.02.2020р. та вибуття його 27.01.2020р. з м.Аквіллар де Кампо і прибуття 03.02.2020р. у м.Львів, а також завірення відмітки про прибуття і вибуття 03.02.2020р. у м.Львів відтиском печатки Відповідача; враховуючи факт виникнення між Позивачем як Перевізником та Відповідачем як Вантажовідправником та Вантажоодержувачем правовідносин перевезення, замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем за якими був Відповідач, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №331292, отримання Відповідачем вантажу згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №331292; беручи до уваги недоведеність виникнення між Відповідачем та Третьою особою правовідносин транспортного експедирування на підставі укладеного Договору про надання послуг щодо оренди вантажних автомобілів з водієм від 24.01.2020р. №24/01 та Заявки-договору на перевезення вантажу від 23.01.2020р., а також участі Третьої особи у перевезенні згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №331292; враховуючи визнання Позивачем у поданих 25.01.2021р. за вх. №1698/21 письмових поясненнях від 22.01.2021р. б/н та в судовому засіданні 04.02.2021р. розміру розумної плати за перевезення згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №331292 в розмірі 76860грн., розмір якої є меншим від розміру плати згідно представлених Позивачем доказів, та означення розумності плати в розмірі 76860грн. для Позивача, суд дійшов висновків про те, що Позивачем надано суду достатньо об`єктивних та переконливих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а Відповідачем не спростовано заявлених позовних вимог. Відтак позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 96314,50грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу є частково мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 76860грн., в решті в позові слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року для працездатних осіб в розмірі 2102 гривні.
Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Частиною третьою вказаної статті встановлено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2102грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору та 16000грн витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, що в сумі становить 18102грн.
Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 15.09.2020р. №4958 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2102грн.
Окрім того, поданою 12.10.2020р. за вх. №29543/20 Заявою від 05.10.2020р. Позивачем долучено до матеріалів справи докази в обґрунтування розміру понесених судових витрат на оплату послуг професійної допомоги, зокрема копії Договору про надання правової допомоги від 01.02.2017р., Додаткової угоди від 12.03.2020р., Протоколу узгодження розміру гонорару від 12.03.2020р., Платіжних доручень від 13.03.2020р. №4307 та від 30.09.2020р. №5066, а також Акту виконаних робіт від 05.10.2020р..
При цьому, Позивачем зазначено, що Договором про надання правової допомоги від 01.02.2017р. та додатковою угодою від 12.03.2020р. було узгоджено фіксований розмір гонорару у сумі 16000 грн. та зазначено, що даний фіксований розмір гонорару не залежить не від кількості витрачених годин адвокатом, не від кількості підготовлених документів, сплачується в формі попередньої оплати. Даний фіксований розмір гонорару адвокат та Позивач вважали найбільш доцільним, так як це дало можливість спрогнозувати витрати Позивача та не призвело до їх збільшення в процесі судового розгляду справи. Гонорар сплачено згідно платіжного доручення №4307 від 13.03.2020р.та №5066 від 30.09.2020р. Отже розрахунок гонорару не надається, так як він може бути наданий тільки в разі залежності розміру гонорару адвоката від певної величини годин, кількості підготовлених заяв по суті справи, кількості сторінок та/або кількості судових засідань тощо.
Відповідно до умов укладеного 01.02.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Адітон (за Договором - Клієнт) та адвокатом Корніловою Е.Ю. (за Договором - Адвокат) Договору про надання правової допомоги б/н (п.п.1.1., 1.2. Договору) Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Юридична (правова) допомога по даному договору надається як по місцезнаходженню Клієнта, так і на робочому місці Адвоката.
Згідно п.2.1.4. Договору Адвокат, на підставі звернення Клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної (правової) допомоги, зокрема, представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що юридичну (правову) допомогу, що надається Адвокатом, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми (згідно п.4.2.1) до 5 числа кожного поточного місяця на протязі дії договору.
Відповідно до п.4.2.1. Договору юридична (правова) допомога Адвоката по даному договору оплачується в формі авансу в розмірі визначеному у протоколі узгодження розміру гонорару, який є невід`ємною частиною Договору.
Даний договір укладений на не визначений строк та набирає чинності з моменту його підписання (п.7.1. Договору).
Пунктом 1. Додаткової угоди від 12.03.2020р. б/н до Договору Сторонами погоджено, що на виконання пункту 2.1.4 Договору про надання правової допомоги від 01.02.2017р. Сторони узгодили, що Адвокат надає клієнту наступну правову (правничу) допомогу: досудове та судове врегулювання спору ТОВ АДІТОН з ТОВ ЛЕВІТРЕЙД (ЄДРПУО 40286794) щодо стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні по договору перевезення, укладеного згідно CMR №331292.
Відповідно до п.2 Додаткової угоди від 12.03.2020р. б/н до Договору гонорар Адвоката за надання правничої допомоги , визначеної у п.1 даної Додаткової угоди визначається у відповідному протоколі узгодження розміру гонорару Розмір гонорару Адвоката є фіксованою сумою, та не залежить від кількості документів та/або годин, витрачених адвокатом для надання правничої допомоги. Додатково до визначеного розміру гонорару, Адвокату відшкодовуються фактичні витрати на дорогу до суду та в зворотному напрямку, проживання а також добові у розмірі, визначеному чинним законодавством.
Протоколом узгодження розміру гонорара від 12.03.2020р. б/н до Договору Сторони узгодили, що правова допомога Адвоката по даному договору та додатковій угоді від 12.03.2020р. оплачується в формі попередньої оплати в сумі 16000грн. Гонорар виплачується за таким графіком: частина гонорару у сумі 8000грн. сплачується до подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області, друга частина гонорару у сумі 8000грн. сплачується після подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області до проведення першого підготовчого засідання по справі.
Розмір гонорару Адвоката є фіксованою сумою, та не залежить від кількості документів та/або годин, витрачених адвокатом для надання правничої допомоги, визначеної згідно Договору про надання правової допомоги від 01.02.2017р., Додаткової угоди від 12.03.2020р. до даного договору.
Даний розмір включає в себе правничу допомогу на етапі врегулювання спору у судовій інстанції при розгляді спору по суті (підготовка претензії, запиту адвоката, підготовка позовної заяви, запитань відповідачу, клопотань про витребування доказів , збір доказів для подання до суду, участь при судовому розгляді у суді першої інстанції). В разі перегляду рішення суду в апеляційній інстанції та/або у касаційній інстанції, розмір додаткового гонорару Адвоката визначається угодою сторін. Гонорар поверненню не підлягає. Всі документи (претензія, позовна заява, клопотання та інші) які були підготовлені та подані в зв`язку зі стягненням вищевказаної заборгованості є такими що підготовлені та виконані адвокатом, незалежно від того від імені кого вони підписані.
Згідно п.2 Протоколу додатково до гонорару Адвокату Клієнт оплачує необхідні витрати для надання правової допомоги, такі як судовий збір, інші адміністративні збори або платежі, поштові витрати, вартість проведення експертиз, оплата вартості висновків фахівця, послуги перекладача та інші витрати пов`язання з виконанням даного Договору та додаткової угоди до нього.
В разі необхідності представляти інтереси Клієнта за межами міста Дніпро, останній оплачує Адвокату проїзд до визначеного населеного пункту проживання, добові в розмірі згідно чинного законодавства (п.3. Протоколу).
Вказаний Договір, Додаткову угоду до нього та Протокол узгодження розміру гонорару підписано повноважними представниками Клієнта та Адвоката.
Платіжним дорученням від 13.03.2020р. №4307 Позивачем перераховано на користь Адвоката 8000грн. призначення платежу: Сплата згідно дод. угоди про надання правової допомоги від 12.03.2020р. Без ПДВ. .
Окрім того, Платіжним дорученням від 30.09.2020р. №5066 Позивачем перераховано на користь Адвоката 8000грн. Призначення платежу: Сплата згідно дод угоди від 12.03.2020р до договору про надання правової допомоги від 01.02.2017р. без ПДВ. .
Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 05.10.2020р. б/н Адвокат передала, а Клієнт прийняв правову допомогу згідно Договору про надання правової допомоги від 01.02.2017р та Додаткової угоди від 12.03.2020р. до даного договору. Адвокатом надана (надається) наступна правова (правнича) допомога (справа №914/2447/20): ознайомлення з господарськими документами Клієнта з контрагентом ТОВ ЛЕВІТРЕЙД (ЄДРПУО 40286794), узгодження правової позиції з Клієнтом, підготовка та складення претензії, підготовка та складання позовної заяви, збір доказів ( включаючи подання запиту адвоката), підготовка матеріалів позову для подання до суду, роздруківка тексту згідно кількості сторін, відправлення від імені Клієнта сторонам по справі та до суду вчиненні інших дій та/ або підготовка тексту інших заяв, клопотань та інших заяв по суті, в яких виникне необхідність при розгляді справи у Господарському суді Львівської області ознайомлення з матеріалами справи (за необхідності), участь у судовому засіданні (за необхідності), отримання процесуальних рішень по справі від імені Клієнта.
Гонорар за надану правову допомогу складає 16000грн. без ПДВ. Гонорар сплачено 13.03.2020р п/д №4307 та 30 09 2020р п/д №5066.
Цим Актом сторони підтверджують що відповідно до Договору про надання правової допомоги від 01.02.2017р., додаткової угоди від 12.03.2020р допомогу надано (роботу виконано) в повному обсязі, претензій та зауважень у сторін немає. Правнича допомога надана адвокатом відповідно до вищевказаного договору та додаткової угоди незалежно від того від імені кого підписані позовна заява та інші процесуальні документи.
Вказаний акт підписано повноважними представниками Клієнта та Адвоката.
Корнілова Еліна Юріївна є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 20.01.2017р. серії ДП №3260 та Ордеру від 30.09.2020р. серії АЕ №1037948.
Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).
17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей") для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує "баланс ймовірностей". У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.
У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.
Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).
Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.
У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Частиною третьою вказаної статті встановлено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).
У відповідності до ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.п.6, 9 ст.1 Закону).
Згідно ст.19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно п.28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017р.) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Згідно ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно правової позиції, викладеної, зокрема в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2018р. у справі №904/8308/17 та від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, розмір судових витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що були присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично і чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною чи її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2018р. у справі №910/23210/17.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.
Також судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постановах від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 та від 18.12.2019р. у справі №910/13731/18, відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019р. у справі №922/902/19, від 12.12.2019р. у справі №922/1897/18 та від 20.12.2019р. у справі №903/125/19.
При цьому суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.
Як вказує Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України.
Зокрема відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція підтримана та застосована у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З врахуванням вищенаведеного, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши подані Позивачем докази в підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що подані Позивачем в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу докази в своїй сукупності підтверджують дійсність, необхідність та розумність таких витрат для забезпечення належного захисту прав Позивача під час розгляду справи №914/2447/20 Господарським судом Львівської області.
При цьому, суд звертає увагу на те, що Відповідачем не подано жодних доказів в спростування обставин дійсності, необхідності та розумності понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.
Відтак, сума документально підтверджених понесених Позивачем судових витрат у справі на оплату послуг професійної правничої допомоги становить 16000грн.
Відповідач у поданій 16.10.2020р. за вх. №29933/20 до суду Заяві від 13.10.2020р. б/н зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Відповідач поніс і очікує понести у звязку із розглядом справи, становить 15000грн. і включає: аналіз правової ситуації, пов`язаної із спірними правовідносинами - 2000грн.; складання відзивів, заяв, клопотань, інших процесуальних документів у справі - 4000грн.; аналіз судової практики у справі - 2000грн.; участь в судових засіданнях - 1500грн. за засідання; гонорар за позитивне вирішення справи - 5000грн.
Опришко Олег Зіновійович є адвокатом та представником Відповідача, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 02.12.2010р. №1814 та Ордеру від 12.10.2020р. серії ЛВ №121736.
В судовому засіданні 04.02.2021р. представник Відповідача до закінчення судових дебатів зазначив, що докази в обґрунтування розміру понесених Відповідачем судових витрат у справі будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.
З врахуванням наведеного суд зазначає, що відповідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат. (ч.1, п.5 ч.6 ст.238 ГПК України).
Окрім того, суд зазначає що Третя особа наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористалась.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приписами п.3 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2102грн., а також 16000грн. вартості послуг правничої допомоги, заяви представника Відповідача про подання таких доказів в порядку ч.8 ст.129 ГПК, , а також недоведення Третьою особою розміру понесених у справі судових витрат, суд дійшов висновків про те, що сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 2102грн. та витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 16000грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1677,42грн. судового збору та 12768,17грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, в решті судові витрати Позивача залишити за Позивачем.
Також суд дійшов висновків про наявність правових підстав до призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл понесених Відповідачем судових витрат у справі на 15:30год. 18.02.2021р. та встановлення Відповідачу п`ятиденного строку на подання суду та іншим Учасникам справи доказів понесених судових витрат.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п.1,3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.1, 4, 5, 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956р., ст.ст.93, 173, 174, 179, 180, 193, 306, 307, 311 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 509, 510, 525 - 527, 530, 599, 610, 612, 626, 627, 629, 638, 908, 909, 916 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", суд -
УХВАЛИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕВІТРЕЙД (81157, Львівська область, Пустомитівський район, с.Відники, буд.1022; ідентифікаційний код: 40286794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІТОН" (49051, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Курсантська, буд.3А; ідентифікаційний код 21870366) 76860грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу, 1677,42грн. судового збору та 12768,17грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.
3. В решті в позові відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Відповідачем судових витрат у справі на 18.02.2021р. о 15:30год.
6. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю ЛЕВІТРЕЙД п`ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та Позивачу доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.
7. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.
8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 15.02.2021р.
Головуючий суддя Т.Б. Фартушок
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 04.02.2021 |
Оприлюднено | 16.02.2021 |
Номер документу | 94896960 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Фартушок Т. Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні