Рішення

від 16.02.2021 по справі 140/17707/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/17707/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Берестечківська міська рада про визнання протиправними та скасування відмови, наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Берестечківська ОТГ, про визнання протиправною та скасування відмови, виданої наказом від 24 грудня 2020 року №3-8249/15-20-СГ; визнання протиправним та скасування наказу від 31 грудня 2020 року №58-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині передачі у комунальну власність Берестечківської ОТГ земельної ділянки з кадастровим номером 0720883800:00:001:1078; зобов`язання затвердити проект землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району у відповідності до вимог Конституції України, Земельного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району, площею 2,0 га, з кадастровим номером 0720883800:00:001:1078 для ведення особистого селянського господарства.

Відповідач, наказом від 24 грудня 2020 року №3-8249/15-20-СГ відмовив у затвердженні проекту землеустрою з підстав, що даний проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, а саме витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку не засвідчений підписом та печаткою Державного кадастрового реєстратора.

Позивач вважає, що підстави відмови у затвердженні проекту землевідведення відсутні, а тому, відповідач зобов`язаний був затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району, площею 2,0 га, з кадастровим номером 0720883800:00:001:1078 для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, відповідачем протерміновано розгляд заяви про затвердження документації.

В заяві про збільшення позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 31.12.2020 №58-ОТГ відбулась передача у комунальну власність Берестечківської територіальної громади земельних ділянок загальною площею 646,8497 га, в тому числі і земельна ділянка з кадастровим номером 0720883800:00:001:1078.

Позивач вважає, що відповідач при винесені наказу від 31.12.2020 №58-ОТГ діяв в супереч вимогам Постанови Кабінету Міністрів України №1113 від 16.11.2020 Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин , оскільки документація із землеустрою була подана на затвердження до 15 грудня 2020 року.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Берестечківську ОТГ на її правонаступника - Берестечківську міську раду.

Ухвалою судді від 05 січня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 26 січня 2021 року №9-3-0.6-483/2-21 відповідач позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що позивачем до клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було додано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру про ділянку, який не засвідчений підписом та печаткою Державного кадастрового реєстратора. Наказом від 24.12.2020 №3-8249/15-20-СГ Головним управлінням відмовлено у затвердженні документації із землеустрою з посиланням на те, що проект землеустрою не в повні мірі відповідає вимогам чинного законодавства, а саме витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку не засвідчений підписом та печаткою Державного кадастрового реєстратора. Разом з тим, на підставі доповідної записки провідного спеціаліста відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення Н. Петрович , у зв`язку з допущеною помилкою, 29.12.2020 наказом Головного управління №3-8418/15-20-СГ внесено зміни у наказ від 24.12.2020 №3-8249/15-20-СГ, а саме підстави відмови виклали у такій редакції: Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який поданий до Вашої заяви не відповідає вимогам пункту 176 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 із змінами .

Вважає, що ГУ Держгеокадастру у Волинській області правомірно відмовило позивачу в затвердженні документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на підставі поданої ним заяви.

Крім того, наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 31.12.2020 №58-ОТГ передано Берестечківській територіальній громаді, в особі Берестечківської міської ради Горохівського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 646,8497 га, в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 0720883800:00:001:1078. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Берестечківська міська рада Горохівського району в поясненні від 05.02.2021 щодо позовної заяви зазначила, що відповідно до частини 1 статті 117 Земельного кодексу України, Головним управлінням реалізовано наказ від 31.12.2020 №58-ОТГ, що підтверджується підписаним актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 31.12.2020. Берестечківська міська рада Горохівського району приймаючи земельні ділянки діяла виключно в рамках чинного законодавства України та являється добросовісним набувачем. Просила відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 19.10.2020 №756-УБД Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району, орієнтовний розмір - 2,0 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому, товариством з обмеженою відповідальністю Волинський аукціонний інститут було розроблено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району.

ОСОБА_1 12.11.2020 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із клопотанням про затвердження документації із землеустрою. До клопотання були додані завірена належним чином копія документації із землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

ГУ Держгеокадастру у Волинській області наказом від 24 грудня 2020 року №3-8249/15-20-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою відмовив ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою з підстав, що даний проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, а саме витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку не засвідчений підписом та печаткою Державного кадастрового реєстратора.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України Про землеустрій .

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статті 118 ЗК України.

Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста статті 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).

Статтею 186 ЗК України унормовано загальні приписи щодо погодження та затвердження документації із землеустрою.

Так, частинами 15, 17, 20 вказаної статті передбачено таке:

- оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб`єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації;

- підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації;

- погодження документації із землеустрою здійснюється за місцем розташування земель (земельних ділянок) територіальними органами центральних органів виконавчої влади, утвореними у районі, місті обласного, республіканського значення (Автономної Республіки Крим), містах Києві та Севастополі, або міжрегіональним територіальним органом, у разі якщо повноваження його поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України, якою визначені повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частинами 5, 6, 8 статті 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм ЗК України видно, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.10.2018 у справі №820/4852/17, яка враховується судом при розгляді цієї справи у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, проект землеустрою ОСОБА_1 погоджено, про що свідчить висновок ГУ Держгеокадастру у Львівській області про розгляд документації із землеустрою від 10.11.2020 №19766/82-20, у якому зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам, в тому числі ОСОБА_1 , за адресою: Волинська область Горохівський район Мервинська сільська рада (за межами населених пунктів) погоджується.

Відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою, відповідач підставою відмови у затвердженні документації з землеустрою у наказі від 24 грудня 2020 року №3-8249/15-20-СГ зазначив, що даний проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, а саме витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку не засвідчений підписом та печаткою Державного кадастрового реєстратора.

Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.08.2018 у справі №817/586/17 та від 24.01.2020 у справі №316/979/18, відповідно до яких перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Головне управління Держгеокадастру в області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Відповідно до статті 50 Закону України Про землеустрій витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не є частиною проекту землеустрою, а тому невідповідність витягу Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 не може слугувати підставою для відмови в затвердження проекту землеустрою.

Крім того, клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою зареєстроване в ГУ Держгеокадастру у Волинській області 26.11.2020 за №Ж-11276/0/94-20, а наказ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою №3-8249/15-20-СГ винесений 24.12.2020. Отже, ГУ Держгеокадастру у Волинській області при винесенні оспорюваного наказу порушено вимоги статті 118 ЗК України щодо строку прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За таких обставин, суд констатує, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 24 грудня 2020 року №3-8249/15-20-СГ Про відмову у затверджені документації із землеустрою не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та винесений з порушенням строку, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, з урахування чого позов у цій частині вимог належить задовольнити.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 31 грудня 2020 року №58-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині передачі у комунальну власність Берестечківської ОТГ земельної ділянки з кадастровим номером 0720883800:00:001:1078, суд виходить з такого.

Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області 31 грудня 2020 року видано наказ №58-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність , яким передано Берестечківській територіальній громаді, в особі Берестечківської міської ради Горохівського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 646,8497 га, згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність. В додатку до даного наказу зазначений перелік земельних ділянок, які передаються в комунальну власність, зокрема серед яких є земельна ділянка з кадастровим номером 0720883800:00:001:1078, по якій позивачу ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки.

Питання передачі земельних ділянок із державної до комунальної власності врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України № 1113 від 16.11.2020 Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин (далі Постанова № 1113).

Вказаною Постановою, серед іншого, зобов`язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 р. документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України (пункт 4 Постанови № 1113).

З аналізу наведеної норми вбачається, що не підлягають до передачі у комунальну власність земельні ділянки документацію із землеустрою подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру до 15 грудня 2020 року.

Як вбачається із матеріалів справи, клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою зареєстроване в ГУ Держгеокадастру у Волинській області 26.11.2020 за №Ж-11276/0/94-20, тобто до 15 грудня 2020 року.

Отже, оскільки позивачем до відповідача подано на затвердження документацію із землеустрою до 15 грудня 2020 року, а також враховуючи, що наказ від 24 грудня 2020 року №3-8249/15-20-СГ Про відмову у затверджені документації із землеустрою визнається протиправним та скасовується, тому суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування наказу від 31 грудня 2020 року №58-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині передачі у комунальну власність Берестечківської ОТГ в особі Берестечківської міської ради Горохівського району земельної ділянки з кадастровим номером 0720883800:00:001:1078.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання затвердити проект землеустрою, суд зазначає наступне.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), п. 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі Джорджевич проти Хорватії , п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі Ван Остервійк проти Бельгії , п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12 ).

З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Частиною третьою статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено судом, відповідач протиправно відмовив позивачу у затвердженні документації із землеустрою.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Більш того, суд в межах даної справи надає правову оцінку виключно діям і рішенням відповідача, а саме: наказів Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №3-8249/15-20-СГ від 24 грудня 2020 року та №58-ОТГ від 31 грудня 2020 року Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині передачі у комунальну власність Берестечківської ОТГ в особі Берестечківської міської ради Горохівського району земельної ділянки з кадастровим номером 0720883800:00:001:1078, тому на думку суду, саме на відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області покладається обов`язок відновити порушене право позивача щодо затвердження документації із землеустрою.

З урахуванням наведеного, зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення землевпорядної документації з метою отримання земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації та недоведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 у даному випадку буде саме зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району, кадастровий номер 0720883800:00:001:1078.

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2724 грн, сплачений відповідно до квитанції від 04.01.2021 №34, №36 та №64.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №3-8249/15-20-СГ від 24 грудня 2020 року Про відмову у затвердженні документації із землеустрою .

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №58-ОТГ від 31 грудня 2020 року Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині передачі у комунальну власність Берестечківської ОТГ в особі Берестечківської міської ради Горохівського району земельної ділянки з кадастровим номером 0720883800:00:001:1078.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району, кадастровий номер 0720883800:00:001:1078.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 67, код ЄДРПОУ 39767861) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк