Рішення

від 12.02.2021 по справі 640/23858/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 лютого 2021 року справа №640/23858/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) доДівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (далі по тексту - відповідач, Дівичківська сільська рада) про 1) визнання протиправним та скасування рішення відповідача в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; 2) зобов`язання відповідача на черговій (позачерговій) сесії прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 11 грудня 2020 року у справі №640/23858/19 Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив частково адміністративний позов ОСОБА_1 , визнав протиправним та скасував рішення Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області від 17 липня 2019 року №787-18-VII, зобов`язав Дівичківську сільську раду Переяслав-Хмельницького району Київської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 08 липня 2019 року про надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, в іншій частині адміністративного позову відмовив.

В позовній заяві представником позивача заявлено вимогу про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, 17 грудня 2020 року представником позивача надано письмові докази щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Розгляд питання щодо ухвалення додаткового рішення призначено на 08 лютого 2021 року; в судове засідання представники учасників справи не прибули; на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду питання в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву та додаткові докази, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18.

Отже, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду наступні документи:

- оригінал ордеру на надання правової допомоги від 22 квітня 2019 року серії КС №488841;

- копію договору про надання правової допомоги від 25 січня 2019 року №02/19;

- копію акта приймання-передачі наданих послуг від 14 грудня 2020 року;

- оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру №81.

Зі змісту наданого позивачем акта приймання-передачі вбачається, що адвокатом Татунцем надано послуг на загальну суму 4 000,00 грн.

Частинами п`ятою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що представником позивача документально підтверджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. та вважає за можливе задовольнити заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Дівичківська сільська рада Переяслав-Хмельницького району Київської області (08456, Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, село Дівички, вул. Сонячна, 1-а; ідентифікаційний код 04361491).

Суддя В.А. Кузьменко