Постанова

від 16.02.2021 по справі 420/796/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/796/20 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар - Недашковська Я.О.,

за участю: представника апелянта - Моргун Х.О.

представника позивача - Янчук В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 по справі № 420/796/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АМБРА ІМПЕКС до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2019 , -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2020 року ТОВ АМБРА ІМПЕКС звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 23.12.2019 № 0010701405.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що п.3.1.1.2.2. п.п. (Б) Акту перевірки, контролюючим органом встановлені порушення в частині не обґрунтованого включення до складу втрат певного періоду витрати у сумі 184058,00 грн. на закордонне відрядження, та як наслідок, не сплата податку на доходи фізичних осіб у сумі 40402, 57 грн. (п. 3.1.6.2.) та 2 760, 87 грн. військового збору (п. 3.1.7).

За результатами відрядження надано звіти по відрядженню, з яких вбачається, що мета відрядження працівників повністю відповідає господарській діяльності підприємства, а отже, як по суті так і за формою, є службовим відрядженням працівників.

Відповідно до п.3.5 Положення про службові відрядження працівників ТОВ АМБРА ІМПЕКС від 10.01.2016 року витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: фіскальних чеків, квитанцій до прибуткових касових ордерів, транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Уповноваженим працівником підприємства ОСОБА_1 , внесено до каси ТОВ АРТ ФЛАЙ 07.02.2019 готівкові кошти в якості оплати за договорами Про надання туристичних послуг № 9, № 10 та № 11 від 07.02.2018 та на підтвердження отримання готівки TOB АРТ ФЛАЙ видано ОСОБА_1 , квитанції до прибуткових касових ордерів за типовою формою КО-1 на суму отриманої готівки, після чого ОСОБА_1 подано керівнику підприємства авансовий звіт від 07.02.2018.

У відповідності до положень стандарту бухгалтерського обліку, вищенаведені витрати платником податків відображено за ДТ рах. 92 Адміністративні витрати Кт рах. 372 Розрахунок з підзвітними особами з подальшим віднесенням до фінансових результатів.

Оригінали відривних квитанцій до прибуткових касових ордерів з підписами головного бухгалтера-касира та відбитком печатки ТОВ АРТ ФЛАЙ за типовою формою КО-1 від 07.02.2018 є належним та допустимим доказом здійснення оплати у готівковій формі та віднесення таких витрат до складу адміністративних витрат відповідно до п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 Витрати , затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Контролюючий орган в п.3.1.6.2. Акту зазначає, що відшкодування витрат відрядженим працівникам є доходом з джерелом походження з України, який підлягає оподаткуванню в розумінні пп. є , пп. 164.2 17. п. 164.17 ст. 164 ПК України в сумі 40 402,57 грн. та справлянню відповідно до п. 3.1.7 Акту 1.5% військового збору в сумі 2760,87 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що ГУ ДПС в Одеській області повністю правомірно винесено податкове повідомлення - рішення від 23.12.2019 № 0010701405 про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 184 058,00 грн, оскільки ТОВ Амбра Імпекс не доведено використання туристичних послуг у господарській діяльності підприємства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 23 жовтня 2020 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 23.12.2019 № 0010701405.

Стягнув з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю АМБРА ІМПЕКС суму судового збору за подання адміністративного позову за платіжним дорученням № 721 від 03.02.2020 у сумі 2 760,87 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят гривень 87 коп.)

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- судом першої інстанції не взято до уваги, що перевіркою встановлено подання авансових звітів за витрачені кошти без оригіналу відповідного розрахункового документа;

- ТОВ "АМБРА ІМПЕКС" не доведено використанні туристичних послуг у господарській діяльності підприємства;

- судом першої інстанції не застосовано пункт 44.6 статті 44 ПК України, до спірних правовідносин;

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ АМБРА ІМПЕКС , код ЄДРПОУ 38573378, є юридичною особою, що здійснює наступні види діяльності (за КВЕД): 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 82.92 Пакування; 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту відповідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі підпункту 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, пункту 77.1 ст. 77 ПК України, плану графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області № 5701 від 17.07.2019, направлень від 18.07.2019 ГУ ДФС в Одеській області №№ 4509/14-05, 4505/14-05, 4503/14-05, 4508/14-05, 4506/14-05, 4504/14-05, 4507/14-05 проведена планова виїзна перевірка ТОВ АМБРА ІМПЕКС .

07.08.2019 за наслідками проведеної перевірки складено Акт № 1596/15-32-14-05/38573378 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю АМБРА ІМПЕКС (код ЄДРПОУ 38573378) податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.19.2018 , яким встановлені порушення, зокрема (які є предметом розгляду):

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від`ємне значення об`єкту оподаткування: 2017 - 173 906,4 грн.; 3 квартали 2018 року - 614 880, 00 грн.

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (рядок 21 декларації) завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування у вересні 2018 року на 471 636 грн.

- п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу встановлено факти відсутності реєстрації податкових накладних на загальну суму 99 565,04 грн;

- п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу встановлено факти несвоєчасної реєстрації податкових накладних до 15-ти днів на суму 3 068,48 грн.

- пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп. г , пп. е пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п. 168.1 ст.168, пп.170.9.1 п.170.9 ст.170, п.171.2 ст. 171, пп. а п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями у результаті чого відбулось неутримання та неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб у лютому 2018 року у розмірі 40 402,57 грн.,

- пп.1.2 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163, пп. г , пп. е пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, пп. 170.9.1 п.170.9 ст.170, п.171.2 ст.171, пп. а п.176.2 ст.1 76 176 Податкового Кодексу України, податкових розрахунків включені недостовірні дані, щодо не повного відображення у перевіряємому періоді відомостей про доходи, виплачених громадянам від надання в оренду об`єктів нерухомого майна з ознакою доходу 106 , не відображення соціальних виплат з відповідних бюджетів з ознакою доходу 128 ,

- п.п.141.4.4, п.п.141.4.6 п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України в частині неотримання та не перерахування до бюджету податку від суми сплаченого доходу нерезиденту, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента в сумі 5 381,73 грн., в т.ч.: 1 півріччя 2017-7 829,30 грн.

- п.п.16.1.3. п.16.1 ст. 16. п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України № 897 від 20.10.2015 року Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства , в частині неподання Додатків ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства відносно виплат доходів нерезидентам за 1 квартал 2017 року, 1 півріччя 2017 року, 3 квартали 2017 року, 2017 рік,

- п.2.11 гл.2 Положення Про ведення касових операцій в національної валюті в Україні , затвердженого Постановою правління НБ України від 15.12.2004 № 637 із змінами га доповненнями га п 19 розділу II Положення Проведення касових операцій в національній валюті в Україні від 29.12.2017 № 148 із змінами та доповненнями, а саме подання авансових звітів за витрачені кошті без оригіналів відповідного розрахункового документа на загальну суму 239 558,00 грн.

Податковий орган вказує, на не доведення ТОВ АМБРА ІМПЕКС використання туристичних послуг у господарській діяльності.

Пунктом 3.1.6.2. Акту перевірки встановлено, що перевіркою первинних документів по рахунку 3721 - Розрахунки з підзвітними особами з метою обґрунтованості видачі працівникам грошових сум під звіт на господарські потреби та на відрядження встановлено, що працівнику підприємства ОСОБА_1 відшкодовувались грошові кошти за придбаний тур у ТОВ Арт Флай у сумі 184 058,00 грн., (авансовий звіт від 07.02.2018), а саме: квитанція № 7.фев від 07.02.2018 - оплата туру ОСОБА_2 у сумі 61 000,00 грн., квитанція № 7.фев від 07.02.2018 - оплата туру ОСОБА_3 у сумі 61 000,00 грн., квитанція №7.фев від 07.02.2018 - оплата туру ОСОБА_4 у сумі 62 058,00 грн.

Перевіркою правильності оподаткування військовим збором доходів (як у грошовій, так і не грошовій формах) встановлено порушення вимог пп.1.2 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп. г , пп. е пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п. 168.1 ст.168, пп.170.9.1 п.170.9 ст.170, п.171.2 ст.171, пп. а п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України в наслідок порушень, описаних в пп.3.2.2 акту перевірки.

За наслідками перевірки відповідно пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України донарахований військовий збір у розмірі - 2 760,87 грн.

В порушення пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп. г , пп. е пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п. 168.1 ст.168, пп.170.9.1 п.170.9 ст.170, п.171.2 ст. 171, пп. а п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, відбулось неутримання та неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб у лютому 2018 року у розмірі 40 402,57 грн.,

09.09.2019 за № 09/09/19 від ТОВ АМБРА ІМПЕКС подано заперечення на Акт перевірки № 1596/15-32-14-05/38573378.

18.09.2019 за № 1008/10-15-32-05-06-04 Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено рішення про результати розгляду скарги, яким зокрема, висновки Акту перевірки щодо службового відрядження працівників (п.3.1.1.2.2 п.п. Б , п. 3.1.6.2) визнані такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.

23.12.2019 Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0010701405, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 184 058,00 грн.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні господарські операції (оплата туристичних послуг на відрядження) здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п.п.168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст.167 цього Кодексу.

Відповідно до пп.164.2.11 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається зокрема сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Згідно з п. 164.5. ст. 164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К= 100 : (100 -Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об`єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

При цьому, пунктом 167.1 ст.167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з п. 14.1.47 ст. 47 ПК України додаткове благо - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170 ПК України до оподаткованого доходу не включаються витрати на відрядження, не підтвердженні документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв`язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день.

Сума добових визначається в разі відрядження у межах України та країн, в`їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в`їзд), згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.

Для підприємств недержавної форми власності чинним законодавством не встановлено верхньої межі добових, а тому такі підприємства мають право встановлювати добові витрати, в тому числі і в розмірі, що перевищує граничні норми витрат з розрахунку на добу.

Згідно з підпунктами 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків .

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до частини 6 статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та в порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно абзацу дев`ятого, частини другої статті 9 неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення підприємством податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15.05.2018р. у справі № 870/9721/12, від 27.02.2018 у справі № 813/1766/17.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, перевіркою встановлено подання авансових звітів за витрачені кошті без оригіналів відповідного розрахункового документа, на загальну суму 184 058 грн.

Вказані кошти сплачені згідно договору на туристичне обслуговування №11 від 07.02.2018 з ТОВ Арт Флай (код ЄДРПОУ 38226700).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано, а судом досліджено наказ директора ТОВ АМБРА ІМПЕКС від 07.02.2018 року № 35, яким менеджеру з продажів ОСОБА_1 наказано організувати бронювання квитків для перельоту, номерів готелю та трансферту; головному бухгалтеру ОСОБА_5 відшкодувати витрати, що будуть понесені на організацію відрядження або сплатити надані рахунки за попереднім погодженням з керівником; відрядити на 6 календарних днів у службове відрядження до Дубай, ОАЕ, для участі у Міжнародній виставці Goolfood 2018 ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 ; установити добові - 90 доларів США за кожен день службової поїздки; бухгалтерії видати аванс у розмірі, передбаченому кошторисом; відзвітувати про витрачені кошти не пізніше 5 (п`яти) днів після повернення з відрядження, склавши Звіт про використання коштів виданих на відрядження або під звіт.

На підтвердження використання в господарській діяльності підприємства туристичних послуг ТОВ АМБРА ІМПЕКС до суду першої інстанції надані:

- договір про надання туристичних послуг №11 від 07.02.2018 (між Турагентом ТОВ Арт Флай та громадянкою ОСОБА_1 , що діє за усним дорученням громадянина ОСОБА_3 );

- звіт про використання коштів, виданих на відрядження №1 від 07.02.2018;

- типова форма № KO-1 ТОВ Арт Флай (Квитанція прибуткового касового ордера № 07.фев. від 07.02.2018) на суму 61000, 00 грн. (оплата туру ОСОБА_7 );

- договір про надання туристичних послуг № 10 від 07.02.2018 (між Турагентом ТОВ Арт Флай та громадянкою ОСОБА_4 , що діє за усним дорученням ОСОБА_7 );

- типова форма № KO-1 ТОВ Арт Флай (Квитанція прибуткового касового ордера № 07.фев. від 07.02.2018) на суму 61 000, 00 грн. (оплата туру ОСОБА_7 ).;

- договір про надання туристичних послуг № 9 від 07.02.2018 (між Турагентом ТОВ Арт Флай та громадянкою ОСОБА_1 );

- типова форма № KO-1 ТОВ Арт Флай (Квитанція прибуткового касового ордера №07.фев. від 07.02.2018) на суму 62 000, 00 грн (оплата туру ОСОБА_4 );

- витяг з касової книги (каса за 15.02.2018 року), що підтверджує внесення 1620,00 USD;

- прибутковий касовий ордер №1 від 15.02.2018 на суму 1 620,00 USD;

- видаткові касові ордери (три) від 15.02.2018 на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 (кожен на суму 540,00 USD);

- заява на видачу готівки № 1139548 від 13.02.2018 у сумі 1620,00 USD (еквівалент 43180,71 грн.);

- довіреність № 5 від 15.02.2018 на ім`я ОСОБА_8 на отримання від ПАТ Промінвестбанк цінностей (1 620,00 USD);

- лист розрахунок про видачу авансу у відрядження № 1/702 (службове відрядження в Дубай, ОАЕ на 6 діб з 17.06.2018 по 22.02.2018).

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, вищезазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які б в силу частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, були настільки суттєвими, що спричинили би втрату ними юридичної сили і доказовості.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, договори про надання туристичних послуг № 9,10, 11 від 07.02.2018, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Додатково під час розгляду справи в апеляційному суді позивачем надані копії документів, які також підтверджують понесені витрати на відрядження, а також пояснення щодо відправлення у відрядження засновника ТОВ "АМБРА ІМПЕКС" ОСОБА_3 (а.с.132-183, т.2)

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.10.2020 по справі № 826/11085/18, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Підсумовуючи наведене вище колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріали справи містять необхідні документи на підтвердження здійснення спірної господарські операції (оплата туристичних послуг на відрядження), яка здійснена позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності та спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Відповідачем не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ТОВ Амбра Імпекс , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів, якщо така мала місце.

При цьому суд зазначає, що при вирішенні податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умови договорів не виконано.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для збільшення ТОВ Амбра Імпекс , суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб відсутні, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 23.12.2019 № 0010701405 є протиправним та належить до скасування.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань , які б спростували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Окремо суд зазначає, що посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не застосовано пункт 44.6 статті 44 ПК України, до спірних правовідносин, спростовується наступним.

В мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 815/986/16 (№ К/9901/35533/18) зазначено:

...принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази"

Також у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 по справі № 814/115/16 зазначається про таке:

"У своїй касаційній скарзі Товариство зазначає, що норми статті 44 ПК України лише визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Водночас, без належного дослідження судом первинних документів, які долучено позивачем до матеріалів справи, не може бути обґрунтованою підставою для висновку про заниження платником податків грошових зобов`язань та винесення обґрунтованого та законного рішення у справі.

Принцип всебічності з`ясування обставин вимагає від суду надати правову оцінку кожному доводу, а у випадку неприйняття - навести відповідні аргументи".

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції позивача, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлень-рішень.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 11967/12/2670 (К/9901/40965/18) від 06.05.2020.

Довід апеляційної скарги, що ТОВ "АМБРА ІМПЕКС" не доведено використанні туристичних послуг у господарській діяльності підприємства спростовується матеріалами справи.

Крім того, позивач на підтвердження своєї правової позиції, зокрема пояснив підстави відправлення у відрядження засновника ТОВ "АМБРА ІМПЕКС" та віднесення витрат до фінансових результатів.

Так, як вбачається зі Статуту ТОВ "АМБРА ІМПЕКС" (який діяв на час відрядження) управління Товариством здійснюється Зборами учасників та директором (ст.11.1 Статуту).

Оскільки Збори учасників товариства є його найвищим органом управління, то ОСОБА_3 , який є учасником Зборів товариства відноситься до керівного органу товариства і відповідно може бути направлений у відрядження, а компенсовані витрати на відрядження не є доходами платника податку - фізичної особи відповідно до підпункту "а" підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПК України.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Амбра Імпекс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 по справі № 420/796/20 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 16 лютого 2021 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Семенюк Г.В. Домусчі С.Д.