Постанова

від 12.02.2021 по справі 826/15372/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15372/17 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року (повний текст складено 25 вересня 2020 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецсервіс до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ГУ ДПС у м.Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.08.2017 №0005291402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.08.2017 №0005291402 в частині збільшення грошового зобов`язання ТОВ Торговий дім Укрспецсервіс за платежем податок на додану вартість на 51425,39 грн, в тому числі на 34283,59 грн за основним платежем та на 17141,80 грн за штрафними санкціями. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що контрагенти позивача ТОВ Крокус Прайм та ТОВ БТС Інвест у 2014, 2015, 2017 роках не подавали податкові декларації з ПДВ, та щодо вказаних підприємств в АІС Податковий блок відображено стан платника 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження, при цьому керівники вказаних підприємств свідчать про їх непричетність до реєстрації та господарської діяльності підприємств, а тому відповідні господарські операції щодо поставки товарів від вказаних контрагентів позивачу не можна вважати такими, що фактично відбулись.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що він правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені під час придбання товарів у ТОВ Крокус Прайм , ТОВ БТС Інвест , адже господарські операції ТОВ ТД Укрспецсервіс із вказаними контрагентами є реальними та документально підтвердженими, товари та послуги отримані та використані позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядались в порядку письмового провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 05.07.2017 по 07.07.2017 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ ТОВ Крокус Прайм , ТОВ БТС Інвест за період з 01.12.2014 по 31.12.2017, ТОВ Горсан за період з 01.08.2015 по 31.08.2015 та ТОВ Ветавія за період з 01.05.2015 по 30.06.2015, за результатами якої складено акт від 14.07.2017 №259/26-15-14-02-04/37063548 (а.с.15-30 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 146351,00 грн в тому числі: за грудень 2014 - 34284,00 грн, за травень 2015 - 46232,00 грн, за червень 2015 - 41635,00 грн, за серпень 2015 - 24200,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.08.2017 №0005291402 (а.с.13), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на 219526,50 грн, в тому числі за основним платежем - 146351,00 грн, за штрафними санкціями - 73175,50 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що надані позивачем документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ Ветавія та ТОВ Горсан не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту є безпідставним. В той же час, ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді вироки щодо посадових осіб ТОВ Крокус Прайм та ТОВ БТС Інвест не існували, а тому відповідач безпідставно вказує на фіктивність діяльності ТОВ Крокус Прайм та ТОВ БТС Інвест .

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Як вбачається з матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на не підтвердженні реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Крокус Прайм та ТОВ БТС Інвест .

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2014 між позивачем та ТОВ Крокус Прайм укладено договір купівлі-продажу (а.с.35-36 т.1), за умовами якого ТОВ Крокус Прайм зобов`язався поставляти ТОВ ТД Укрспецсервіс мастильні матеріали, гідравлічні рідини, а позивач зобов`язався приймати товар та оплачувати. Відповідно до п. 5.1. договору приймання-передача товару здійснюється сторонами та засвідчується шляхом підписання видаткової накладної. Умови постачання товару - DDP - склад ТОВ ТД Укрспецсервіс . Постачання товару здійснюється силами і транспортом ТОВ Крокус Прайм (п.5.5 Договору). Оплата товарів покупцем здійснюється протягом 10 банківських днів після отримання товару на складі та підписання відповідної видаткової накладної (п. 6.2 Договору).

На підтвердження реального виконання умов вказаного Договору позивач надав видаткову накладну № 112/29 від 01.12.2014, товарно-транспортну накладну № 0.112/29 від 01.12.2014, податкову накладну від 01.12.2014, рахунок-фактуру №0012/29 від 01.12.2014, платіжне доручення № А-0000000004 від на суму 51587,28 грн (а.с.37-39 т.1). Видатковою накладною №812/9 від 08.12.2014, рахунком-фактурою № 0812/9 від 08.12.2014, товарно-транспортною накладною № 812/9 від 01.12.2014, платіжним дорученням № А-0000000005 від 18.12.2014 на суму 22144, 24 грн (а.с.62-67 т.1).

Проведення розрахунків за вказаними господарськими операціями підтверджується випискою по рахунку позивача (а.с.91-92 т.1).

Придбані позивачем у ТОВ Крокус Прайм товари були використані в господарській діяльності шляхом їх подальшої реалізації контрагентам: ПАТ Київське центральне конструкторське бюро Арматуробудування (видаткова накладна № А00000848 від 02.12.2014, довіреність № 1675 від 02.12.2014, видаткова накладна №А00000849 від 02.12.2014, довіреність №1675 від 02.12.2014), ТОВ ТД Укрспецмасла (видаткова накладна №А00000841 від 01.12.2014, довіреність № 80 від 01.12.2014), ПрАТ Берті (видаткова накладна №А00000842 від 01.12.2014, довіреність №920 від 26.11.2014), ДП Придніпровська залізниця (видаткова накладна №А00000846 від 02.12.2014, довіреність №502914 від 02.12.2014), ПАТ Київський завод Радар (видаткова накладна № А0000085 від 03.12.2014, довіреність № 481 від 01.12.2014, договір № 01/08/10 від 01.05.2010), ПП Система Оптимум (видаткова накладна № А00000884 від 15.12.2014, довіреність № 1290 від 12.12.2014) (а.с.40-61 т.1). ДП Науково-виробничий комплекс газотурбобудування ЗОРЯ - МАШПРОЕКТ (видаткова накладна № А-00000858 від 08.12.2014, довіреність 12 ААЕ № 245129, договір № 220555 від 08.08.2012), ТОВ Смарт Оіл Груп (видаткова накладна № А-00000869 від 10.12.2014, довіреність № 11 від 09.12.2014), Національний авіаційний університет ВСП Кіровоградська льотна академія (видаткова накладна № А-00000868 від 10.12.2014, довіреність № 1140 від 10.12.2014, договір № 91214/334 від 09.12.2014), Казенне підприємство НВК Іскра (видаткова накладна № А-00000864 від 09.12.2014, довіреність №2688 від 09.12.2014, договір № 120904 від 04.09.2012) (а.с.68-90 т.1).

08.12.2014 між позивачем (Замовником) та ТОВ БТС Інвест (Виконавець) укладено Договір № К-912 (а.с.52-53 т.2) про надання інформаційних (консультаційних) послуг, за умовами якого Виконавець зобов`язався надати спеціальну інформацію (кваліфіковані консультації), а Позивач зобов`язався прийняти послугу та оплатити її. Винагорода Виконавця визначена в п. 4.1. Договору та становить 132000,00 грн. Підтвердженням виконання Виконавцем послуг за Договором є підписання сторонами Актів здачі-приймання (п. 6.1. Договору).

На підтвердження факту виконання послуг за вказаним договором, позивачем подано до матеріалів справи копії акту-приймання наданих послуг від 31.12.2014, акту надання послуг №3112/50 від 31.12.2014, рахунок на оплату №3112/50 від 31.12.2014 на загальну суму 132000,00 грн, в тому числі ПДВ 22000,00 грн, оборотно-сальдову відомість по рахунку, звітів про надані послуги з висновками та рекомендаціями, а також банківську виписку по рахунку на підтвердження проведення розрахунків за надані послуги (а.с.53-62).

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

Посилання контролюючого органу на не подання контрагентами позивача податкової звітності, або наявність в АІС Податковий блок запису про відсутність за місцезнаходженням контрагентів позивача в жодному разі не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо наявності карток суб`єкта фіктивного підприємництва від 05.01.2016 №66/8/26-55-20-05, згідно з якою директор, засновник та головний бухгалтер ТОВ БТС Інвест ОСОБА_1 надав покази про непричетність до реєстрації та діяльності підприємства та від 02.04.2015 №715/8/15-05/07-02-08, згідно з якою директор, засновник та головний бухгалтер ТОВ Крокус Прайм ОСОБА_2 надала покази про непричетність до реєстрації та діяльності підприємства, колегія суддів зазначає, що на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироків суду у кримінальних справах за кримінальними провадженнями щодо вказаних контрагентів позивача.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є КПК України.

У ч.1 ст.23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Матеріали досудового розслідування за відповідними кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності вказаних товариств.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права наведені у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670, від 26 червня 2018 року у справі №808/2360/17, від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Зазначена позиція була неодноразово висвітлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постанові від 18.03.2020 у справі №826/18952/14.

В той же час, наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання платником податків від його контрагента товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів зазначає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України не доведено відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Крокус Прайм та ТОВ БТС Інвест , не наведено обставин, які б свідчили про неможливість виконання відповідних операцій з купівлі-продажу товарів (послуг) з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, тощо.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об`єктивної можливості здійснення господарської діяльності, адже комерційна діяльність не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо, або виконувати посередницькі функції при здійсненні операцій з купівлі продажу товарів (робіт/послуг).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його безпосереднього постачальника, зокрема, вироку по кримінальній справі щодо контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача з такими контрагентами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2020, який має бути врахований судом при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги, що наданими позивачем первинними документами підтверджується фактичне отримання позивачем товарів (послуг) від ТОВ Крокус Прайм та ТОВ БТС Інвест , колегія суддів доходить висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі первинних документів, з огляду на встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності придбаних товарів (послуг), а тому висновки податкового органу про порушення ТОВ ТД Укрспецсервіс вимог податкового законодавству при взаємовідносинах з даними контрагентами є безпідставними, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування спірного податкового-рішення в частині визначення позивачу грошового зобов`язання з ПДВ та нарахування штрафних санкцій за вказаними господарськими операціями.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування суми ПДВ та застосування штрафних санкцій по взаємовідносинам з ТОВ Ветавія та ТОВ Горсан , а тому, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 12 лютого 2021 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма