Постанова

від 15.02.2021 по справі 640/24425/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24425/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рагард" до Головного управління ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Рагард з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2), у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:

1) № 1339253/40480817 від 27.11.2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 66 від 25.06.2019 року;

2) № 1339254/40480817 від 27.11.2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної №68 від 26.06.2019 року.

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, подані Товариством з обмеженою відповідальністю Рагард , а саме:

- № 66 від 25.06.2019 року, і вважати її прийнятою та зареєстрованою датою направлення;

- № 68 від 26.06.2019 року і вважати її прийнятою та зареєстрованою датою направлення.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема тим, що на переконання позивача жодних законних підстав для відмови у реєстрації податкових накладних у податкового органу не було, оскільки Товариством надавались всі необхідні первинні документи, якими підтверджуються реальність здійснення операцій по цим податковим накладним. Разом з цим, позивач звертає увагу, що в оскаржуваних рішеннях не зазначено конкретних підстав та мотивів його прийняття.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається виключно на норми Постанови КМУ від 21.02.2018 № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН" без обґрунтування неправильності чи неповноти дослідження доказів і встановлення обставин у справі судом першої інстанції, а також без обґрунтування яких саме норм вказаного Порядку не було дотримано судом першої інстанції. При цьому, в обґрунтування правомірності прийнятих рішень посилається на судову практику судів першої інстанції за 2018 та 2019 роки.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи основним видом діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю "Рагард" є КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Проваджуючи господарську діяльність, 15.02.2019 ТОВ Рагард (Постачальник) уклало договір поставки нафтопродуктів № ПММ - 2019/4 з ТОВ "Кремресурс" (Покупець), згідно умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця нафтопродукти (а.с. 21-23).

В результаті господарської діяльності позивачем було складені податкові накладні на отримувача - покупця ТОВ "Кремресурс" №66 від 25.06.2019 та №68 від 26.06.2019 (а.с. 15, 18).

Після направлення вказаних ПН на реєстрацію їх в ЄРПН позивачем отримано квитанції від 16.09.2019 про зупинення реєстрації податкової накладної (а.с.16, 19). У вказаних квитанціях зазначено, шо податкові накладні прийняті, проте реєстрація зупинена у зв`язку із тим, що "Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку . Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

31.10.2019 позивачем були подані до відповідача пояснення та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено (а.с. 52, 21-50).

Однак, 27.11.2019 Комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийняла рішення про відмову в реєстрації податкових накладних № 66 від 25.06.2019 та № 68 від 26.06.2019 (а.с. 17, 20)

Як вбачається із оскаржуваних рішень, підставою їх прийняття стало ненаданням платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі і рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Не погоджуючись з прийнятими суб`єктом владних повноважень рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог (в оскаржуваній апелянтом частині), суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій та з метою реєстрації податкових накладних подано пояснення по суті господарських операцій та копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, у той час як відповідачем не було зазначено конкретної підстави внаслідок якої контролюючий орган дійшов висновку про відповідність податкової накладної Критеріям ризиковості платника податку, а з аналізу оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації податкової накладної контролюючого органу не вбачається, яких саме первинних документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачами не доведено правомірність зупинення реєстрації спірних податкових накладних.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який визначав механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно п. 12 цього Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 12 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (чинною на час виникнення спірних відносин) у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 13 цього Порядку).

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості платника податку були визначені у листі Державної фіскальної служби України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18. Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідачами не надано доказів, які б підтверджували затвердження вказаних критеріїв у відповідності до вимог чинного законодавства України станом на час прийняття оскаржуваного рішення. Разом з цим, як правильно було зазначено судом першої інстанції, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України і не можуть бути підставою для прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та інших осіб, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Отже, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушувало принцип правової визначеності та передбачуваності, а, відтак, було неправомірним.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладено, зокрема, у постанові від 21 травня 2020 року у справі 560/391/19, від 06 червня 2020 року у справі №640/962/19 та інших.Початок форми

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної залежить, зокрема від чіткого визначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Водночас, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначено, що реєстрацію податкової накладної зупинено та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

При цьому, відповідачем не вказано конкретного переліку документів, необхідних для прийняття такого рішення.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 140/2160/18, від 07 травня 2020 року у справі № 300/183/19, від 27 квітня 2020 року у справі № 360/1050/19 та інших.

Колегія суддів зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Проте, як правильно було встановлено судом першої інстанції, в даному випадку відповідачем було порушено наведені вимоги законодавства, оскільки рішення відповідача містять лише загальне твердження про ненадання документів, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані, без з`ясування специфіки проведених господарських операцій.

При цьому, в межах даних правовідносин суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на підставі яких складено спірні ПН, оскільки вказане питання не є предметом судового розгляду у справах щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які стосуються наявності чи відсутності підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних згідно виключних підстав для вчинення податковим органом таких дій та прийняття рішень, що передбачені податковим законодавством. Вказане питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог ПК України.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. При цьому, здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у постановах від 23 жовтня 2018 року по справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року по справі №0940/1240/18, 27 квітня 2020 року у справі № 360/1050/19 та інших).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації є необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи контролюючого органу не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович