Постанова

від 10.02.2021 по справі 2-4809/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 2-4809/10

провадження № 61-14780св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду :

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів : Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротун В. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний Комерційний Банк Індустріалбанк ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного Комерційного Банку Індустріалбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у складі судді: Кулікової С. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2010 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний Комерційний Банк Індустріалбанк (далі - ПАТ АКБ Індустріалбанк , банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 11 грудня 2006 року № КRCK/0300/364/06 (далі - кредитний договір) в розмірі 181 904,85 грн та судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ АКБ Індустріалбанк посилалося на те, що 11 грудня 2006 року між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано в користування кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн строком до 10 грудня 2009 року зі сплатою за користування 9 % річних. Відповідач взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не належним чином виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 10 грудня 2010 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ Індустріалбанк заборгованість за кредитним договором у сумі 181 904,85 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідач не виконав взятих на себе за кредитним договором зобов`язань з повернення коштів, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд ухвалою від 23 вересня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2010 року відмовив. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2010 року відмовив.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту рішення суду першої інстанції про задоволення позову, що є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. При цьому суд виходив з того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, а тому він пропустив річний строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, визначений частиною другою статті 358 ЦПК України , який є присічним і поновленню не підлягає.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин частину другу статті 358 ЦПК України, оскільки при вирішенні питання про відкриття провадження суд повинен був керуватися частиною першою статті 294 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом (далі - ЦПК України 2004 року). Оголошення у пресі про розгляд справи є неналежним доказом повідомлення його про судове засідання, оскільки він з 14 вересня 2010 року до 21 листопада 2012 року перебував на заробітках в Італії, що також спростовує висновок апеляційного суду про отримання ним копії рішення місцевого суду 17 січня 2011 року.

У листопаді 2020 року ПАТ АКБ Індустріалбанк подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, посилаючись на те, що це судове рішення є законним і обґрунтованим, оскільки апеляційний суд правильно застосував норми процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

09 листопада 2020 року справа № 2-4809/10 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 був викликаний в суд через оголошення у пресі відповідно до частини дев`ятої статті 74 ЦПК України 2004 року, що дає підстави вважати, що ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про розгляд справи.

Згідно із супровідним листом Голосіївського районного суду міста Києва від 15 грудня 2010 року ОСОБА_1 було направлено копію рішення суду від 10 грудня 2010 року за адресою: АДРЕСА_1 , яке ОСОБА_1 отримав 17 січня 2011 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Апеляційний суд не дотримав основні принципи цивільного судочинства.

Так, згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Результат аналізу зазначеної правової норми дає підстави для висновку про те, що, за умови неповідомлення учасника справи про розгляд справи, при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження (у частині дотримання строку на апеляційне оскарження) за апеляційною скаргою такого учасника справи на рішення місцевого суду слід вважати, що строк на апеляційне оскарження пропущений з інших поважних причин (частина третя статті 354 ЦПК України).

При цьому суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, має оцінити обставини справи, пов`язані з надсиланням та отриманням рішення суду, можливістю учасника справи подати апеляційну скаргу, строк протягом якого заявник звернувся до апеляційного суду після отримання рішення суду, тощо. Водночас суд з одного боку має виходити з конституційної засади забезпечення права на апеляційного оскарження, а з іншого, зважаючи на розумність строків, запобігти порушенню принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Апеляційний суд встановив, ОСОБА_1 був викликаний до суду через оголошення у пресі відповідно до частини дев`ятої статті 74 ЦПК України 2004 року , що дає підстави вважати, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Проте, такий висновок апеляційного суду є помилковим.

Відповідно до частини третьої статті 122 ЦПК України 2004 року у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 цього Кодексу. У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

Місцевий суд отримав з Адресного бюро ГУ МВС України у м. Києві від 05 травня 2010 року інформацію про те, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (аркуш справи 48).

Згідно з частиною першою статті 158 ЦПК України 2004 року розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 27 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частин третьої - шостої статті 74 ЦПК України 2004 року судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Відповідно до частини дев`ятої статті 74 ЦПК України 2004 року відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.

Справа в суді першої інстанції неодноразово призначалася до судового розгляду.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 про час і місце судового розгляду в суді першої інстанції немає, оскільки телеграма про призначення судового засідання на 02 листопада 2010 року об 11 год 00 хв не доставлена, а відомостей про направлення та отримання повістки про судове засідання, призначене на 10 грудня 2010 року об 11 год 45 хв, матеріали справине містять.

Не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання і оголошення у пресі про призначення судового засідання на 10 грудня 2010 року, а саме в газеті Урядовий кур`єр від 16 листопада 2010 року (аркуш справи 70), оскільки такий порядок повідомлення розрахований на відповідача, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме. Разом з тим матеріали справи містять інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача (аркуш справи 48).

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки місцевий суд не повідомив ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку, передбаченому процесуальним законом, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 пропустив річний строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, визначений частиною другою статті 358 ЦПК України , який є присічним і поновленню не підлягає.

При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження, зокрема, у частині дотримання строку на апеляційне оскарження, апеляційному суду необхідно було застосувати статті 354, 357 ЦПК України (у разі неповажності наведених заявником підстав для поновлення процесуального строку залишити апеляційну скаргу без руху для надання права вказати інші підстави для поновлення строку).

Проте апеляційний суд не дав належної оцінки вказаним процесуальним нормам та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження без обговорення поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.

Таким чином, доводи касаційної скарги є обґрунтованими.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження чи відмову у відкритті залежно від встановлення поважності/неповажності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду(вирішення питання про відкриття апеляційного провадження) .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун