Рішення

від 16.02.2021 по справі 626/2007/20

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/2007/20

Провадження № 2/626/52/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

11.02.2021 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гусара П.І.,

за участю секретаря Івашкіної Т.В.,

представника позивача - адвоката Пивоварова В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Правекс-Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Правекс-Банк 03.09.2020 року звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості у сумі 3326,67 доларів США станом 28.07.2020 року, що за курсом НБУ станом на 25.08.2020 року складає 91131,46 грн, яка складається з:

-суми по кредиту - 9,15 Доларів США, що за курсом НБУ станом на 25.08.2020 складає 250,66 грн;

-суми відсотків - 1211,71 Доларів США, що за курсом НБУ станом на 25.08.2020 року складає 33193,83 грн;

-суми пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків - 2105,81 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25.08.2020 року складає 57686,98 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 09.08.2006 року між ОСОБА_1 та АКБ Правекс-Банк правонаступником всіх прав та обов`язків якого є АТ Правекс-Банк було укладено кредитний договір №12306-110/06Р. Відповідно до умов кредитного договору кредитор зобов`язався надати позичальнику на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання кредиту в валюті на суму 10800 доларів США у розмірі на умовах, визначених цим Договором, а позичальник зобов`язався прийняти, використовувати за цільовим призначенням та повернути (погасити) кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії, неустойки та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором. Згідно умов договору, кредит надавався строком до 09.08.2023 року. На забезпечення виконання зобов`язань за Договором, між АКБ Правекс-Банк та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №12306-110/06Р від 09.08.2006 року. Відповідно до умов договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позивальником перед банком за виконання умов основного зобов`язання всім належним йому майном та грошовими коштами. Відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є солідарними боржниками по відношенню до позивача. Оскільки відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує за ним утворилась заборгованість, у зв`язку із чим позивач звернувся з відповідним позовом до суду та просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором станом на 28.07.2020 року в сумі 3326,67 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25.08.2020 року складає 91131,46 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову враховуючи наступне. Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 18.11.2016 року (ухваленому в іншій справі), яке набрало законної сили, вимоги щодо дострокового погашення заборгованості за кредитним договором №12306-110/06Р від 09.08.2006 року вже задоволені. Рішення суду виконано в повному обсязі, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження №54089100 від 30.01.2019 року. Наявне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 18.11.2016 року доводить той факт, що АТ Правекс-Банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, як наслідок такими діями банк на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Відповідно право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі ст. 1050 ЦК України позивачем втрачено.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області 07.10.2020 року відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 14.12.2020 року закрите підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Пивоваров В.І. позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, на задоволенні позову наполягав.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Орєхової Н.В. 21.01.2021 року до суду надійшла письмова заява в якій просить справу розглядати за її відсутності з урахуванням позиції викладеної у відзиві на позовну заяву відповідачем ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому порядку, шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті суду, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило, відзиву на позовну заяву не надала.

Враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 210 ЦПК України, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи враховуючи наступне.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.08.2006 року між АКБ Павекс-Банк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12306-110/06Р, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10800 доларів США, зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 12,00 % річних, строком з 09.08.2006 року по 09.08.2023 року (а.с. 4-6).

З метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором між АКБ Правекс-Банк та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №12306-110/06Р від 09.08.2006 року (а.с. 11-12).

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 18.11.2016 року №626/1232/16-ц, яке набрало законної сили 29.11.2016 року, позов ПАТ КБ "Правекс-Банк"-задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Барвінківським РВУМВС України в Харківській області 25.09.2000 року, ІНН відсутній, що народився в м. Курган, проживає: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Барвінківським РВ УМВС України в Харківській області 25.09.2000 року, ІНН відсутній, на користь ПАТ КБ "Правекс-Банк" (м. Київ, Кловський узвіз б.9/2, ідентифікаційний код 14360920) заборгованість по кредитним договором №12306-110/06Р від 09.08.2006 року у розмірі 6520 (шість тисяч п`ятсот двадцять) доларів США 85 центів (а.с. 37-39).

Постановою заступника начальника відділу Зачепилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Безпечного Д.Л. від 30.01.2019 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №626/1232/16-ц виданого 29.11.2016 року Красноградським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 боргу 6520,85 доларів США закінчено, у зв`язку зі сплатою боргу (а.с. 58).

В судовому засіданні представник позивача вказував на те, що наявність рішення Красноградського районного суду Харківської області від 18.11.2016 року. не є підставою для припинення зобов`язань за кредитним договором та не звільняє відповідачів від виконання його умов, а позивача не позбавляє права на нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Як зазначено у позові, взяті на себе за кредитним договором зобов`язання, зокрема, з погашення суми кредиту та відсотків відповідачем не були виконані, в зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість у сумі 3326,67 доларів США станом 28.07.2020 року, що за курсом НБУ станом на 25.08.2020 року складає 91131,46 грн, яка складається з:

- суми по кредиту - 9,15 Доларів США, що за курсом НБУ станом на 25.08.2020 складає 250,66 грн;

- суми відсотків - 1211,71 Доларів США, що за курсом НБУ станом на 25.08.2020 року складає 33193,83 грн;

- суми пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків - 2105,81 доларів США , що за курсом НБУ станом на 25.08.2020 року складає 57686,98 грн.

Разом з тим, суд критично ставиться до вищенаведеного позивачем, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

АТ Павекс-Банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, звернувшись до суду із позовом про примусове стягнення цих коштів у судовому порядку із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що свідчить рішення Красноградського районного суду Харківської області від 18.11.2016 року.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги АТ Правекс-Банк .

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16 та зробила висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти, а також пені за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 кредитного договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість по кредиту рівними частками в сумі 53 долара США щомісячно, до 10 числа наступного місяця. Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісячно (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) в строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також в день повернення кредиту, указаний в п.1.2 даного договору (до 09.08.2023 року).

У 2016 році банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, тим самими змінивши строк виконання основного зобов`язання. Після чого право кредитора нараховувати передбачені договором проценти, а також пеню припинилося.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 208 року у справі № 444/9519/12, від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17).

Вимог про стягнення сум, нарахуванням яких передбачено ч. 2 ст.625 ЦК України, у цій справі позивачем не заявлялось.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що позивач використав право вимоги дострокового повернення заборгованості, суд відхиляє аргументи позивача про те, що він мав право нараховувати передбачені договором проценти та пеню до повного погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку із чим позов задоволенню не підлягає.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинстава є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинстава - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, належних доказів наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №12306-110/06Р від 09.08.2006 року сумі 3326,67 доларів США, позивачем не подано та не встановлено судом в ході розгляду справи.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

За таких обставин судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 81, 265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерному товариству Правекс-Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківській апеляційний суд через Красноградський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.02.2021 року.

Суддя