Ухвала

від 10.12.2020 по справі 757/2911/13-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2911/13-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року суддя Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , засудженої ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Києва клопотання ОСОБА_3 про дострокове зняття судимості

В С Т А Н О В И В:

14.01.2020 на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про зняття з неї судимості достроково.

Мотивуючи своє клопотання, ОСОБА_3 посилається на те, що після звільнення з місць позбавлення волі нових кримінальних правопорушень не вчиняла, веде правильний спосіб життя, крім того, має бездоганну поведінку у побуті, що підтверджується характеристиками, після її звільнення пройшло більше половини строку погашення судимості. Разом із чоловіком виховує трьох неповнолітніх дітей. Окрім того, на сьогоднішній чоловік ОСОБА_3 має тяжкий стан здоров`я, потребує системного лікування в медичних закладах ОСОБА_3 є єдиною працездатною людиною в родині. На час подання до суду клопотання ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) відбула більше половини строку погашення судимості.

У судовому засіданні засуджена ОСОБА_3 клопотання підтримала з підстав, викладених у клопотанні, просила його задовольнити.

Суд, заслухавши думку засудженої, дослідивши матеріали провадження, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

17.09.2013 року вироком Печерського районного суду м. Києва у кримінальній справі № 757/2911/13-к від 17.09.2013 року ОСОБА_4 визнано винною у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України та призначено покарання: - за ч. 4 ст. 190 КК України 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її власністю; - за ч. 1 ст. 366 КК України 2 років обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності строком на 2 роки. На підставі ч.1, 2 ст.70 КК України ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю, з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, строком на 2 роки.

11.06.2014 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_4 - за ч. 1 ст. 366 КК України - на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строку давності; - в іншій частині вирок Печерського районного суду м. Києва від 17.09.2013, зокрема, щодо призначеного покарання за ч.4 ст.190 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна залишено без змін.

Крім того, 04.07.2014 року Шевченківський районний суд м. Києва застосував до ОСОБА_4 ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» та скоротив наполовину невідбуту частину покарання (6 років 2 місяці і 14 днів), призначене вироком Печерського районного суду м. Києва від 17.09.2013 року з урахуванням ухвали Апеляційного суду м. Києва від 11.06.2014 року, визначивши остаточно невідбуту частину покарання в розмірі 3 (три) роки 1 (один)місяць і 7 (сім) днів з 04.07.2014 року.

23.12.2014 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирок Печерського районного суду м. Києва від 17.09.2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11.06.2014 року щодо ОСОБА_4 змінено: - за ч. 1 ст. 366 КК України замість обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих й адміністративно-господарських обов`язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, призначено ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, на строк 2 роки; на підставі статей 49, 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності звільнено ОСОБА_4 від цього покарання; виключено з вироку та ухвали рішення про застосування до ОСОБА_4 положень частини 1, 2 ст. 70, частини 1, 4 ст. 72 КК і постановлено вважати засудженою до призначеного за ч. 4 ст. 190 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, яке є її власністю. У решті вирок від 17.09.2013 року та ухвалу від 11.06.2014 року залишено без змін.

23.09.2015 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирок Печерського районного суду м. Києва від 17.09.2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11.06.2014 року щодо ОСОБА_4 - залишено без змін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва вiд 07.10.2015 року до ОСОБА_4 застосовано ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» та скорочено наполовину невідбуту частину покарання, призначеного вироком Печерського районного суду м. Києва від 17.09.2013 року з урахуванням ухвали Апеляційного суду м. Києва від 11.06.2014 року (остаточне покарання становить 3 роки 2 місяця 14 днів), обчислюється з 19 квітня 2014 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2015 року відповідно до Закону України "Про внесення змiн до Кримiнального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання)" строк основного покарання ОСОБА_4 було перераховано. ОСОБА_4 28.12.2015 року було звільнено з під варти у зв`язку із повним відбуттям призначеного їй основного строку покарання.

Відповідно до довідки МВС України серія ААА №0797803 від 21.12.2019 року на даний час в розшуку не перебуває та є особою, яку під прізвищем ОСОБА_5 засуджено за скоєні злочини Печерським районним судом міста Києва від 17.09.2013 року, тобто на час подачі клопотання ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) має непогашену судимість.

ОСОБА_3 після відбуття покарання і звільнення з під варти працює, отримує додаткову вищу освіту, веде суспільно-корисну, благодійну діяльність, до адміністративної відповідальності не притягувалася, нових злочинів не вчиняла, заміжня, разом з чоловіком, виховую трьох неповнолітніх дітей. Додаткового покарання, яке було б не відбуте ОСОБА_3 немає.

Згідно Ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2015 року 28.12.2015 року ОСОБА_4 звільнено з під варти у зв`язку із повним відбуттям призначеного їй основного строку покарання.

На час подання до суду клопотання ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) відбула більше половини строку погашення судимості, зазначеного у п. 9 ст. 89 КК України. Строк погашення судимості не переривався.

Судимість покликана закріпити результати впливу на засудженого під час виконання покарання, переконатися, що відбулося його виправлення. Однак засуджений своєю поведінкою має довести, що завдання, які стоять перед судимістю, досягнуті і до погашення її строку, встановленого в ст. 89 КК України. З огляду на це, закон передбачає можливість дострокового зняття судимості, що є не лише проявом гуманізму та індивідуального підходу до реалізації кримінальної відповідальності, а й сприяє прискоренню остаточного виправлення засудженого, попередженню рецидиву.

Закон встановлює вимоги щодо поведінки особи, яка претендує на погашення судимості. Ця особа повинна довести своє виправлення зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці протягом усього відбутого строку погашення судимості.

Зразковою слід вважати таку поведінку в сім`ї, стосовно сусідів, членів трудового колективу, інших колективів, членом яких є засуджений, всього суспільства, яка соціальне схвалюється, з позицій суспільної моралі гідна для наслідування іншими особами. Сумлінне ставлення до праці насамперед передбачає, що особа бере участь у суспільне корисній праці в одній із існуючих організаційно-правових форм (робота за наймом, участь в підприємництві, виконання роботи за цивільно-правовими договорами, індивідуальна праця). Сумлінне ставлення до праці передбачає добросовісне виконання трудових обов`язків, використання форм і методів отримання доходів, які допустимі з точки зору не лише індивідуальних, а й суспільних інтересів, сплата податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ст.88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувального вироку і до погашення або зняття судимості.

Судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає з дня набрання законної сили обвинувальним вироком, та встановлює підстави й припинення. Однак неодмінно вимагається, щоб з моменту набуття чинності обвинувальним вироком, яким засудженому особу і призначене покарання, пройшов певний строк.

Згідност. 91 КК України, якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених устатті 89 цього Кодексу.

Зняття судимості до закінчення строків, зазначених устатті 89 цього Кодексу, не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні злочини.

Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного устатті 89 цього Кодексу.

Порядок зняття судимості встановлюєтьсяКримінальним процесуальним кодексом України.

При цьому, ч. 2ст. 91 КК України, щодо неможливості зняття судимості до закінчення строків, зазначених устатті 89 КК Україниу випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні злочини, набрала чинності 25.01.2015 року, згідноЗакону України«Про національнеантикорупційне бюро»від 14.10.2014 року.

Вжиті законодавцем словосполучення «інші кримінально-правові наслідки діяння», а також «поліпшення (чи погіршення) становища особи іншим чином» охоплюють собою всі інші кримінально-правові наслідки діяння, окрім злочинності й караності, та всі можливі аспекти впливу на кримінально-правове становище особи, в якому вона опиняється внаслідок вчинення нею злочину.

«Іншими кримінально-правовими наслідками діяння» можуть визнаватися будь-які передбачені кримінальним кодексом України примусові заходи кримінально-правового характеру, здатні змінити (поліпшити чи погіршити) кримінально-правове становище особи.

Як відомо, темпоральна (часова) дія кримінального закону забезпечується єдністю двох принципів - ультраактивності та ретроактивності. Так, за загальним правилом злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (частина другастатті 4 КК) - принцип ультраактивності дії кримінального закону. Втім, якщо закон про кримінальну відповідальність скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, то він має зворотну дію у часі (частина першастатті 5 КК) - принцип ретроактивності дії кримінального закону (Постанова ВСУ № 5-42кс13 від 07.11.2013).

Порівняння редакціїст. 91 КК Україниу редакції Закону від 5 квітня 2001 року з редакцієюст. 91 КК Україниу редакції Закону від 14.10.2014 року свідчить, що новий закон погіршує становище засуджених, а отже, відповідно до вимог частини другоїстатті 5КК Українине має зворотної дії в часі, тобто не поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання цим законом чинності.

Водночас, слід звернути увагу на ту обставину, що, як зазначено в п. 52 рішення Європейського суду з прав людинивід 14.10.2010 року (справа «Щокін проти України»), Суд визнає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Зі змісту п. 57 цього ж рішення випливає висновок Суду, що у разі коли національне законодавство припускає неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків, національні органи зобов`язані застосовувати тлумачення, яке є найбільш сприятливим для особи.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має, найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).

Зворотня дія («зворотна чинність закону») припускає застосування акту у зв`язку з юридичними фактами, що виникли до введення його в дію.

Згідно ч.1 ст.58 Конституції України закони й інші правові, нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони зм`якшують і скасовують відповідальність особи.

Виходячи з вищенаведеного, при розгляді даного клопотання повинна застосовується редакція кримінального закону, яка діяла на час вчинення ОСОБА_4 злочинів, так як вона поліпшує її становище порівняно із діючою редакцієюст. 91 КК України.

Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Оскільки ОСОБА_4 вчинила злочин у 2007, 2009 роках, то питання щодо зняття з неї судимості має розглядатися згідно положеньст. 91 КК України, в редакції, яка була чинна станом на вказану дату.

Зокрема, відповідно дост. 91 КК України(в редакції станом на 2007, 2009 рік), якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених устатті 89 цього Кодексу.

Таке зняття судимості допускається лише після закінчення не менш половини строку погашення судимості, зазначеної уст.89КК України (4 роки від повних 8 років).

Згідно зіст. 538 КПК Українипісля відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.

Відповідно до ч. 1ст. 539 КПК Українипитання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.539 КПК України у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Згідно з п. 4 ч. 2ст. 539 КПК Україниклопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до суду, який ухвалив вирок,у разі необхідності вирішення питань, передбачених ст.538 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи позитивні характеристики, відсутність будь-яких даних, що негативно характеризують громадянку ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), суд вважає, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) своєю поведінкою довела своє виправлення, що є підставою для задоволення клопотання про дострокове зняття судимості за вироком Печерського районного суду м. Києва від 17.09.2013 року.

На підставі викладеного та керуючисьст. 89-91 КК України,ст.537-539 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 )про дострокове зняття судимості - задовольнити.

Зняти судимість з громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер 3045524140, засудженої вироком Печерського районного суду м. Києва від 17.09.2013 року.

Надати доручення Департаменту інформаційних технологій МВС України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) внести відомості про дострокове зняття судимості з ОСОБА_3 (

ОСОБА_4 )

На ухвалу може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя ОСОБА_1