Постанова

від 12.02.2021 по справі 638/16646/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

12 лютого 2021 року

м. Харків

справа №638/16646/20

провадження № 22-ц/818/1346/21

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Кругової С.С., Тичкової О.Ю.,

учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ОРЕОЛА КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ,

Відповідач - ОСОБА_1 , Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України,

треті особи: Приватне акціонерне товариство ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА , Товариства з обмеженою відповідальністю СІНОПСІС

розглянувши у спрощеному позовному провадження без повідомлення учасників справи справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОРЕОЛА КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ до ОСОБА_1 , Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, треті особи Приватне акціонерне товариство ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА , Товариства з обмеженою відповідальністю СІНОПСІС про визнання недійсними свідоцтв та зобов`язання щодо вчинення дій,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ОРЕОЛА КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ на ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2020 року, постановлену суддею Омельченко К.О. в залі суду в м. Харків,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2020 року позовну заяву передано на розгляд до Печерського районного суду м.Києва.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ТОВ ОРЕОЛА КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2020 року скасувати та постановити нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що висновки суду першої інстанції є хибними, зроблені без урахування дійсних обставин справи. Зазначає, що позивач, подаючи позов до кількох відповідачів, які проживають та знаходяться в різних місцях, керуючись принципом диспозитивності та наданими ЦПК України правом вибору суду (територіальної підсудності), подав зазначений позов за місцем реєстрації (проживання) одного з відповідачів - ОСОБА_1 . Однак суд першої інстанції всупереч зазначеним правам та принципу диспозитивності, незаконно та необґрунтовано встановив, що позовні вимоги, які заявлені в позові, стосуються конкретно відповідача - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Посилається на те, що головним відповідачем у справі є ОСОБА_1 , оскільки на його ім`я видані спірні свідоцтва на знаки для товарів та послуг, які позивач просить визнати недійсним. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що позов було подано до двох відповідачів, а тому згідно ч. 15 ст. 28 ЦПК України він як позивач має право на вибір між кількома судами.

Учасники справи своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши надані матеріали, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про передачу справи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) Печерського районного суду м.Києва , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в позовній заяві зазначено відповідачами - ОСОБА_1 та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, однак позовні вимоги, які заявлені в позові, стосуються конкретно відповідача - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Оскільки місцемзнаходження відповідача Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є м. Київ, вул. Михайла Грушевського, б. 12/2, що територіально відноситься до Печерського району м. Києва, то справа не підсудна Дзержинському районному суду м. Харкова.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

Так, згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до ст. 23 ЦПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно достатті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону №2453-VI).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання (місцезнаходження) відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Положеннями ч. 15 ст. 28 ЦПК України визначено, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідно до ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Дане положення встановлює правила підсудності на вибір позивача - альтернативної підсудності. Сутність цієї підсудності полягає у тому, що вона не виключає можливості звернення до суду за правилами загальної підсудності, проте поряд з цією встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обирати один із двох чи декількох судів. Суд не має право обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, треті особи - Приватне акціонерне товариство ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА , Товариства з обмеженою відповідальністю СІНОПСІС про визнання недійсними свідоцтв, якф видані на його ім`я та зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести зміни до Державного реєстру свідотцтв України на знак для товарів і послуг.

Отже, позивач зазначив відповідачами ОСОБА_1 і Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та позовні вимоги стосуються прав та обов`язків обох відповідачів.

Позивач у позовній заяві, обґрунтовуючи підсудність даної справи, вказав, що вважає, що дана справа маючи альтернативну підсудність має розглядатися в суді за місцем проживання одного із відповідачів та обрав відповідача ОСОБА_1 місцем проживання якого вказав: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Дзержинського району м.Харкова .

Відповідно до ст. 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11.12.2003 № 1382-IV, реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. Відповідно до ст. 11 цього ж Закону, реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

Частинами 6, 9 статті 187 ЦПК України визначено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

З матеріалів справи не вбачається, що суд першої інстанції звертався до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції належним чином даних обставин не з`ясовано, оцінку їм не надано, передача справи на розгляд Печерському районному суду м.Києва із зазначених в ухвалі суду підстав не ґрунтується на вимогах закону та порушує права позивача та є передчасною, не враховано, що позовні вимоги заявлені в тому числі і до ОСОБА_1 , з питань, що стосується його прав та обов`язків, а тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Печерського районного суду м.Києва .

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОРЕОЛА КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ - задовольнити

Ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 грудня 2020 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

О.Ю. Тичкова