Постанова

від 16.02.2021 по справі 229/4562/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 229/4562/20

Номер провадження 22-ц/804/475/21

Єдиний унікальний номер 229/4562/20

Номер провадження 22-ц/804/475/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року Донецький апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Кішкіної І.В., Никифоряка Л.П.,

секретар Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 27 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Житлово-водопостачальне господарство Очеретинської селищної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі (суддя першої інстанції Гонтар А.Л. повний текст рішення складено 27 листопада 2020 року),

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_3 звернуся до суду з позовом до Комунального підприємства Житлово-водопостачальне господарство Очеретинської селищної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі. Просив стягнути на користь позивача з Комунального підприємства Житлово-водопостачальне господарство Очеретинської селищної ради заборгованість по зарьбіній платі в сумі 42785,11 грн.

Рішенням Дружківського міського суду Донецьої області від 27 листоада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Комунального підприємства Житлово-водопостачальне господарство Очеретинської селищної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено.

Стягнуто з комунального підприємства Житлово-водопостачальне господарство Очеретинської селищної ради на користь ОСОБА_2 , заборгованість по заробітній платі за період з січня 2020 року по липень 2020 року в розмірі 42785 грн. 11 коп., з утриманням податку й інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з комунального підприємства "Житлово-водопостачальне господарство Очеретинської селищної ради" судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.

Рішення в частині заробітної плати за січень 2020 року в сумі 4821 грн. 34 коп. з утриманням податку й інших обов`язкових платежів, підлягає негайному виконанню, в іншій частині - після набрання рішенням законної сили.

Із вказаним рішенням суду не погодився представник позивача ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, вважає, що воно відповідає нормам матеріального та процесуального права.

В обгрунтвання доводів скарги зазначає, що суд першої інстанції не застосував роз`яснення, які містяться у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши про розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні,що працвникові не були виплачені належні йому від піжприємтсва, установи, організації суми в день звільнення, колли ж він у цей день не був на роботі настпного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про рахрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його, до розгляду справи по день постановленні рішення.

Тобто, роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в системному зв`язку зі статті 117 КЗпП України визначають обов`язок суду, який розглядає трудовий спір стягнути на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при його непроведенні, до розгляду справи по день ухвалення рішення суду.

ОСОБА_1 , просив рішення Дружківського міського суду Донецької області від 27 листопада 2020 року, змінити та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі ОСОБА_3

Представник КП Житлово-водопостачальне господарство Очеретинської селищної ради у судове заідання не з`явився, про част та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданою 10 вересня 1978 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджено, що позивач у період з 17 квітня 2015 року по 31 липня 2020 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, на день звільнення обіймала посаду машиніста каналізаційних насосних установок 2 розряду у КП ЖВХ Очеретинської ради (а.с. 9-10).

Позивача було звільнено 31 липня 2020 року на підставі п.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням (наказ № 18 к від 31 липня 2020 року) (а.с. 10,11).

Відповідно до наказу № 18 к від 31 липня 2020 року компенсація за невикористану відпустку складає 26 календарних днів (а.с.11).

З наданої позивачем табуляграми - розрахунку заробітної плати за липень 2020 року вбачається, що ОСОБА_3 нараховано в липні 2020 року: всього нараховано 7925,23 грн., борг за підприємством на початок місяця складає 29672,71 грн., борг за підприємством на кінець місяця складає 36052,52 грн. (а.с.12).

10 листопада 2020 року представником відповідача ОСОБА_4 до суду надана заява про визнання позовних вимог та довідка від 10 листопада 2020 року № КП000000004, надана КП "Житлово-водопостачальне господарство Очеретинської селищної ради" за підписом директора та бухгалтера, в тому, що ОСОБА_2 дійсно працювала в КП Житлово-водопостачальне господарство Очеретинської селищної ради" з 19 квітня 2015 року по 31 липня 2020 року на посаді оператора очисних споруд. Заборгованість по заробітній платі станом на 10 листопада 2020 року складає 42785,11 грн., а саме: за січень 2020 року - 4821,34 коп., за лютий 2020 року - 5313,74 грн., за березень 2020 року - 5804,77 грн., за квітень 2020 року - 6459,21 грн., за травень 2020 року - 3553,65 грн., за червень 2020 року - 6379,81 грн., за липень 2020 року - 10452,59 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт заборгованості по заробітній платі підтвреджується матеріалами справи та визнано відповідачем.

Апеляційний суд погоджується з даним висноком суду першої інстанції

Спірні правовідносини врегульовані Кодексом законів про працю України, Законом України Про оплату праці , відповідно до яких врегульовано порядок нарахування та виплати заробітної плати працівникам, з якими укладено трудовий договір.

Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У частині першій статті 1 Закону України Про оплату праці визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 1); в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (стаття 33).

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із статтею 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із статтею 22 Закону України Про оплату праці суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

В статті 115 КЗпП України зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачка перебувала з відповідачем у трудових відносинах, при звільненні не отримала повного розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача.

Частина 1 статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Таким чином, положення частини 1 статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Отже, цей пункт втілює в собі право на суд , яке згідно з практикою Європейського суду з прав людини, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на розгляд спору судом (рішення у справі Кутіч проти Хорватії 2002 рік).

У відповідності до вимог статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З позовної заяви ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , вбачається, що позивачка просила суд лише стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 42785,11 грн. та не ставила питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Так, вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом, як наполягає позивачки, суперечить положенням статті 13 ЦПК України щодо розгляду справи в межах заявлених позивачкою вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо необхідності у даній справі вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки її власним суб`єктивним тлумаченням норм права представником позивачки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, вказані, а також інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового ршення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивача норм матеріального та процесуального права й зводяться виключно до необхідності переоцінки судом доказів,

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 27 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О. В. Халаджи

І.В. Кішкіна

Л.П. Никифоряк

Повний текст судового рішення складено 16 лютого 2021 року.

Головуючий-суддя О. В. Халаджи