Постанова

від 04.02.2021 по справі 910/5146/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2021 р. м.Київ Справа№ 910/5146/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Дикунської С.Я.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 04.02.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.10.2020 (повне рішення складено 12.11.2020)

у справі №910/5146/20 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

до 1. Київської міської ради

2. Приватного підприємства "Білдкомпані Інвест"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Варт"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Рив`єра"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди

земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Перший заступник прокурора міста Києва в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Київської міської ради та Приватного підприємства "Білдкомпані Інвест", в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 20.09.2018 №1436/5500 "Про передачу приватному підприємству "Білдкомпані Інвест" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель з гостьовою автостоянкою та сервісного селекційно-технологічного центру кінного спорту на вул. Сім`ї Шовкоплясів, 11 в Оболонському районі м. Києва";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,5264 га на вул. Сім`ї Шовкоплясів, 11 в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:134:0103), укладений між Київською міською радою та Приватним підприємством "Білдкомпані Інвест", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 27.11.2018 за №1318.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача Київською міською радою спірної земельної ділянки в оренду Приватному підприємству "Білдкомпані Інвест" на виконання оскаржуваного рішення суперечить приписам ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України, адже була здійснена поза процедурою проведення земельних торгів, у зв`язку з чим існують правові підстави для скасування такого рішення та визнання недійсним договору оренди землі.

Також, прокурор посилався на те, що оскаржуваним рішенням Київської міської ради спірну земельну ділянку було передано ПП "Білдкомпані Інвест" саме у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно на підставі ст. 120 Земельного кодексу України для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель з гостьовою автостоянкою та сервісного селекційно-технологічного центру кінного спорту, однак право власності чи право користування на спірну земельну ділянку площею 2,5264 га не було оформлено попереднім власником нерухомого майно, тому у подальшому не могло виникнути переходу такого права на підставі ст. 120 Земельного кодексу України до ПП "Білдкомпані Інвест". Надання земельної ділянки саме площею 2,5264 га (що у 106 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній знаходиться та для експлуатації якого її надано) без відповідного обґрунтування такої різниці свідчить про порушення ст.ст. 122, 124, 134 Земельного кодексу України.

Короткий зміст заперечень проти позову Київської міської ради

Відповідач-1 - Київська міська рада - в обгрунтування заперечень проти позову посилалась на те, що:

- прокурором не обґрунтовано, яким чином оскаржуване рішення порушує інтереси держави, в той час як із змісту позову вбачається, що він направлений саме на захист можливих порушених прав та інтересів саме територіальної громади міста Києва;

- оскаржуване рішення Київської міської ради було прийнято в межах компетенції, на підставі повноважень, встановлених чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, а тому немає підстав для визнання його незаконним та скасування, адже в спірному випадку мало місце саме виділення землі відповідачу 2 як власнику розташованих на ній будівель, що унормовано положеннями ст.ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України, а не в порядку, визначеному ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України як вказує прокурор;

- відсутні обумовлені законом підстави для визнання недійсним укладеного на виконання оспорюваного рішення Київської міської ради договору оренди земельної ділянки;

- жодним нормативним актом, який регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не унормовано, що при розробленні документації з землеустрою мають враховуватись певні пропорції співвідношення площі таких об`єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться, в той час як відведення спірної земельної ділянки відповідачу-2 супроводжувалося врахуванням визначених обмежень.

Короткий зміст заперечень проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю Білдкомпані Інвест

Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю Білдкомпані Інвест в обгрунтування заперечень проти позову у відзиві та додаткових поясненнях посилалось на те, що:

- оскаржуване рішення Київської міської ради від 20.09.2018 №1436/5500 є законним, а оскільки відсутні підстави для визнання незаконним вказаного рішення, то відсутні підстави і для визнання незаконним спірного договору оренди земельної ділянки. Крім того, вказував на те, що прокурором не обґрунтовано, які конкретні інтереси держави порушені в спірному випадку, а тому відсутнє обґрунтування підстав для подання ним даної позовної заяви;

- нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, належить на праві власності ПП "Білдкомпані Інвест" на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.01.2015, укладеного з ТОВ "Фірма Варт", та окрім такого нерухомого майна ПП "Білдкомпані Інвест" було придбано у ПП "Перспектива Авто Плюс" на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2017, яке в свою чергу попередньо придбало у ТОВ "Дніпровська Рив`єра" згідно договору купівлі-продажу від 20.08.2013, будівельні матеріали, паркан, конструкції, споруду, зовнішні мережі, що знаходилися на спірній земельній ділянці до її відведення в оренду ПП "Білдкомпані Інвест".

Короткий зміст пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровська Рив`єра

ТОВ "Дніпровська Рив`єра" у письмових поясненнях по суті спору зазначено, що:

- рішенням Київської міської ради від 12.07.2007 №1149/1810 було затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Дніпровська Рив`єра" земельних ділянок для будівництва та експлуатації головного сервісного селекційного-технологічного центру по конярству та кінному спорту на вул. Павла Дибенка, 9 та вул. Богатирській (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва та передано ТОВ "Дніпровська Рив`єра" в довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 20,54 га, з них: ділянку №1 площею 4,44 га; ділянку №2 площею 3,44 га та ділянку №3 площею 12,66 га, що було оформлено відповідним договором оренди земельних ділянок;

- на означених земельних ділянках були розташовані будівлі та споруди третіх осіб, а тому згідно рішення Київської міської ради від 12.07.2007 №1149/1810 на ТОВ "Дніпровська Рив`єра" було покладено обов`язок з вирішення майнових питань з їх власниками, однак фінансова криза унеможливила реалізацію ТОВ "Дніпровська Рив`єра" проекту з метою якого було отримано відповідні земельні ділянки в оренду (в т.ч. щодо вирішення майнових питань з власниками розміщених на них будівель та споруд), у зв`язку з чим відповідний договір оренди землі було розірвано, а завезені та встановлені будівельні матеріали, паркан, конструкції, зовнішні мережі відчужені іншому підприємству.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/5146/20 у задоволенні позову Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікація код 22883141) та Приватного підприємства "Білдкомпані Інвест" (04053, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського, буд. 7, офіс 5-А; ідентифікаційний код 39584862) - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором не доведено існування правових підстав для визнання недійсним рішення Київської міської ради від 20.09.2018 №1436/5500 "Про передачу приватному підприємству "Білдкомпані Інвест" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель з гостьовою автостоянкою та сервісного селекційно-технологічного центру кінного спорту на вул. Сім`ї Шовкоплясів, 11 в Оболонському районі м. Києва", адже матеріалами справи підтверджується, що його прийняття було здійснено Київською міською радою в межах наданих законодавством повноважень з дотриманням визначених у спірному випадку положеннями ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 124 та ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) порядку та підстав вчинення таких дій, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість доводів відносно недійсності Договору оренди земельної ділянки площею 2,5264 га на вул. Сім`ї Шовкоплясів, 11 в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:134:0103), укладений між Київською міською радою та Приватним підприємством "Білдкомпані Інвест", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 27.11.2018 за №1318, мотивованих незаконністю Рішення Київської міської ради.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/5146/20, 02.12.2020 (згідно штемпеля поштового відділення на конверті в якому надійшла апеляційна скарга) Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/5146/20- скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права (ст.ст. 86, 104 Господарського процесуального кодексу України) та неправильно застосовано норми матеріального права (ст.ст. 5, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 1,4 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації ), рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- з огляду на визначений ст. 5 Земельного кодексу України принцип забезпечення раціонального використання та охорони земель, розмір земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням;

- відповідно до п. 1 рішення Київської міської ради від 20.09.2018 №1436/5500 "Про передачу приватному підприємству "Білдкомпані Інвест" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель з гостьовою автостоянкою та сервісного селекційно-технологічного центру кінного спорту на вул. Сім`ї Шовкоплясів, 11 в Оболонському районі м. Києва", спірну земельну ділянку площею 2, 5264 га надано в оренду Приватному підприємству "Білдкомпані Інвест" у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно; водночас, судом першої інстанції не взято до уваги, що на спірній земельній ділянці находиться нерухоме майно, належне відповідачу -2, загальною площею 237,3 кв.м.., що займає менше 1% площі спірної земельної ділянки, а тому в силу вимог ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України, відповідач-2 мав право набути не на конкурентних засадах право власності або користування на земельну ділянку, розташовану під об`єктами нерухомості, водночас, право оренди земельної ділянки вільної від нерухомого майна, відповідач-2 мав право набути лише за результатами земельного аукціону;

- судом першої інстанції не було взято до уваги, що на час формування спірної земельної ділянки, її реєстрації у Державному земельному кадастрі та права власності на неї - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, площа земельної ділянки 2,5264 га з урахуванням виду її використання, відповідала характеру об`єкта нерухомості для будівництва якого її сформовано, однак, оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування земельну ділянку надано вже для іншого виду використання - для експлуатації та обслуговування адміністративно - господарських будівель з гостьовою автостоянкою та сервісного селекційно-технологічного центру кінного спорту, які на земельній ділянці відсутні;

- судом першої інстанції в порушення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України не враховано, що не зважаючи на формування земельної ділянки надання її в розмірі, що значно перевищує площу нерухомого майна для експлуатації та обслуговування якого її надано, у тому числі для експлуатації та обслуговування об`єкта нерухомості, який взагалі відсутній на земельній ділянці, що свідчить про порушення Київською міською радою положень ст. ст. 5, 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України;

- судом першої інстанції не надано оцінки доводам прокурора, що оспорюваним рішенням спірну земельну ділянку надано для експлуатації та обслуговування сервісного селекційно - технологічного центру кінного спорту, який на земельній ділянці відсутній; при цьому, прокурор вказує, що ним не доводиться факт надання спірної земельної ділянки саме для будівництва, як помилково вважає суд першої інстанції, а лише звертає увагу на відсутність об`єкта нерухомості для експлуатації якого надано земельну ділянку, що припускає його будівництво у майбутньому;

- судом першої інстанції не враховано, що оскаржуваним рішенням суду спірну земельну ділянку, крім іншого, надано для експлуатації та обслуговування гостьової автостоянки, тобто об`єкту дорожнього сервісу, що також обумовлює необхідність проведення торгів згідно з ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України;

- жодних обгрунтувань надання Київською міською радою земельної ділянки відповідачу-2 саме площею 2,5264 га за рахунок землі територіальної громади, яка вільна від забудови (за виключенням 237,3 кв.м.), - матеріали справи не містять;

- судом першої інстанції в порушення ст.ст. 76, 104 Господарського процесуального кодексу України враховано, як належний доказ, висновок експерта № 2309 від 23.09.2020 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи з залученням фахівця в галузі землевпорядних робіт, який не спростовує доводів прокурора про неспівмірність наданої підприємству земельної ділянки та розміщеного на ній нерухомого майна, оскільки експерт не зазначає розміру земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування та експлуатації саме нерухомого майна площею 237,3 кв.м., а вказує лише про відповідність для зазначених цілей земельної ділянки площею 2,5264 га, що з урахуванням її розміру відносно розміщеного на ній майна - є очевидним.

Короткий зміст заперечень Київської міської ради проти апеляційної скарги

03.02.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Київської міської ради (відповідача-1) надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 2, 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу Київська міська рада просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач -1 наголошував, що при вирішенні спору судом першої інстанції обгрунтовано враховано, що:

- враховуючи наявність у відповідача-2 належним чином набутого та зареєстрованого на праві власності нерухомого майна, яке розташовано на переданій відповідачу-2 в оренду земельній ділянці, а також безпосереднє волевиявлення органу місцевого самоврядування, яке оформлене відповідним рішенням, земельна ділянка на законних підставах відповідно до ст. ст. 123, 124 та ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України передана в оренду відповідачу-2;

- судом першої інстанції обгрунтовано враховано при вирішенні спору матеріали кадастрової справи А-25330, висновок експерта № 2309 від 23.09.2020 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи з залученням фахівця в галузі землевпорядних робіт;

- земельна ділянка має саме той розмір, який передбачає можливість використання та обслуговування відповідачем-2 всього нерухомого майна, а інший розмір земельної ділянки не дав би змоги відповідачу-2 належним чином використовувати та обслуговувати будівлі, а також ефективно використовувати земельну ділянку, чим враховано та дотримано при прийнятті оскаржуваного рішення принципу забезпечення раціонального використання та охорони земель;

- оскаржуване рішення Київської міської ради було прийнято в межах компетенції, на підставі повноважень, встановлених чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, а тому немає підстав для визнання його незаконним та скасування, адже в спірному випадку мало місце саме виділення землі відповідачу 2 як власнику розташованих на ній будівель, що унормовано положеннями ст.ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України, а укладений на підставі прийнятого рішення договір відповідає вказаним нормам законодавства, у зв`язку з чим підстави для визнання його недійсним також відсутні.

Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги Приватного підприємства "Білдкомпані Інвест"

16.01.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Білдкомпані Інвест" (відповідача-2) надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП "Білдкомпані Інвест" просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач -2 наголошував, що при вирішенні спору судом першої інстанції обгрунтовано враховано, що:

- враховуючи наявність у відповідача-2 належним чином набутого та зареєстрованого на праві власності нерухомого майна, яке розташовано на переданій відповідачу-2 в оренду земельній ділянці, а також безпосереднє волевиявлення органу місцевого самоврядування, яке оформлене відповідним рішенням, земельна ділянка на законних підставах відповідно до ст. ст. 123, 124 та ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України передана в оренду відповідачу-2;

- судом першої інстанції обгрунтовано враховано при вирішенні спору матеріали кадастрової справи А-25330, висновок експерта № 2309 від 23.09.2020 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи з залученням фахівця в галузі землевпорядних робіт;

- земельна ділянка має саме той розмір, який передбачає можливість використання та обслуговування відповідачем-2 всього нерухомого майна, а інший розмір земельної ділянки не дав би змоги відповідачу-2 належним чином використовувати та обслуговувати будівлі, а також ефективно використовувати земельну ділянку, чим враховано та дотримано при прийнятті оскаржуваного рішення принципу забезпечення раціонального використання та охорони земель;

- оскаржуване рішення Київської міської ради було прийнято в межах компетенції, на підставі повноважень, встановлених чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, а тому немає підстав для визнання його незаконним та скасування, адже в спірному випадку мало місце саме виділення землі відповідачу 2 як власнику розташованих на ній будівель, що унормовано положеннями ст.ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України, а укладений на підставі прийнятого рішення договір відповідає вказаним нормам законодавства, у зв`язку з чим підстави для визнання його недійсним також відсутні.

Короткий зміст заперечень на відзив

16.01.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від прокурора Київської міської прокуратури надійшли заперечення на відзив, які прийняті судом апеляційної інстанції до розгляду.

У вказаних запереченнях прокурор наголошував на тому, що:

- не зважаючи на формування земельної ділянки надання її в розмірі, що значно перевищує площу нерухомого майна для експлуатації та обслуговування якого її надано, у тому числі для експлуатації та обслуговування об`єкта нерухомості, який взагалі відсутній на земельній ділянці, що свідчить про порушення Київською міською радою положень ст. ст. 5, 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України;

- оспорюваним рішенням спірну земельну ділянку надано для експлуатації та обслуговування сервісного селекційно - технологічного центру кінного спорту, який на земельній ділянці відсутній, а отже, земельна ділянка фактично передана для створення або будівництва нового селекційно-технологічного центру кінного спорту, тобто, для забезпечення використання спірної земельної ділянки відповідно до цільового призначення, відповідачу фактично треба добудувати сервісний селекційно-технологічий центр кінного спорту з відповідною інфраструктурою, а доводи відповідача щодо розміщення в одному із некапітальних боксів кінної амуніції - не підтверджує наявність на спірній земельній ділянці сервісного селекційно-технологічного центру кінного спорту, а лише свідчать про використання вказаного боксу у якості складської будівлі;

- оспорюваним рішенням суду спірну земельну ділянку, крім іншого, надано для експлуатації та обслуговування гостьової автостоянки, тобто об`єкту дорожнього сервісу, що також обумовлює необхідність проведення торгів згідно з ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України;

- жодних обгрунтувань надання Київською міською радою земельної ділянки відповідачу-2 саме площею 2,5264 га за рахунок землі територіальної громади, яка вільна від забудови (за виключенням 237,3 кв.м.), - матеріали справи не містять, а судом першої інстанції в порушення ст.ст. 76, 104 Господарського процесуального кодексу України враховано, як належний доказ, висновок експерта № 2309 від 23.09.2020.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Не погодившись з вказаним рішенням, 02.12.2020 (згідно штемпеля поштового відділення на конверті в якому надійшла апеляційна скарга) Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/5146/20 - скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 для розгляду апеляційної скарги Київської міської прокуратури сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, здійснити процесуальні дії у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до пп. 2.3.25 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 02.10.2018 року, автоматизованою системою має бути здійснено заміну судді Шаптали Є.Ю. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020, апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/5146/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Тарасенко К.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/5146/20, встановлено учасникам спору процесуальний строк на подання відзивів, заяв, клопотань, повідомлено учасників справи, що справа №910/5146/20 розглядатиметься у судовому засіданні, призначеному на 04.02.2021.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 03.02.2021 від Київської міської ради (відповідача-1) надійшов відзив на апеляційну скаргу, а 16.01.2021 - надійшов відзив на апеляційну скаргу від Приватного підприємства "Білдкомпані Інвест", які прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання загальних принципів господарського судочинства, визначених у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

26.01.2021 від прокурора Київської міської прокуратури надійшли заперечення на відзив, які прийнято до розгляду.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Варт" відзиву на апеляційну скаргу - не надходило, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, що узгоджується з приписами ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 04.02.2021 з`явились прокурор, представники Київської міської ради, Приватного підприємства "Білдкомпані Інвест".

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Варт" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Рив`єра" - в судове засідання 04.02.2021 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників третіх осіб.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а також враховуючи наявність в матеріалах справи позицій учасників справи щодо спору, суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Прокурор в судовому засіданні 04.02.2021 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/5146/20- скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме: визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 20.09.2018 №1436/5500 "Про передачу приватному підприємству "Білдкомпані Інвест" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель з гостьовою автостоянкою та сервісного селекційно-технологічного центру кінного спорту на вул. Сім`ї Шовкоплясів, 11 в Оболонському районі м. Києва", визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,5264 га на вул. Сім`ї Шовкоплясів, 11 в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:134:0103), укладений між Київською міською радою та Приватним підприємством "Білдкомпані Інвест", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 27.11.2018 за №1318.

Представник відповідача1- в судовому засіданні 04.02.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/5146/20 - залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з урахуванням доводів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача2- в судовому засіданні 04.02.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/5146/20 - залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з урахуванням доводів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "Фірма "Варт", як продавцем, та ПП "Білдкомпані Інвест", як покупцем, посвідченого 23.01.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за реєстровим №450, ПП "Білдкомпані Інвест" було придбано нежитлові будівлі загальною площею 237,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Дибенка Павла, 11, складаються з: нежитлової будівлі (літ. А), площею 43,6 кв.м.; нежитлової будівлі (літ. Б), площею 43,8 кв.м.; нежитлової будівлі (літ. В), площею 43,9 кв.м.; нежитлової будівлі (літ. Г), площею 43,9 кв.м.; нежитлової будівлі (літ. Д), площею 62,1 кв.м., та розташовані на земельній ділянці площею 4 4400,00 кв.м., кадастровий номер 8000000000:78:134:0023, про що між такими особами було складено акт приймання-передачі нежитлових будівель від 23.01.2015.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 20.12.2016 №704/1708 вулицю Дибенка Павла перейменовано на вулицю Сім`ї Шовкоплясів.

Рішенням Київської міської ради VI сесії VIII скликання від 20.09.2018 №1436/5500 "Про передачу Приватному підприємству "Білдкомпані Інвест" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель з гостьовою автостоянкою та сервісного селекційно-технологічного центру кінного спорту на вул. Сім`ї Шовкоплясів, 11 в Оболонському районі м. Києва" (надалі - "Рішення від 20.09.2018 №1436/5500"), відповідно до статей 9, 83, 93, 116, 120, 123, 124 Земельного кодексу України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи те, що земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.05.2018 №НВ-8000757392018), право комунальної власності територіальної громади міста Києва на яку зареєстровано в установленому порядку (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.06.2018 №127921935) та розглянувши заяви ПП "Білдкомпані Інвест" від 21.06.2018 №50113-002999392-031-03, від 21.06.2018 №01/06-18, вирішено:

1) передати ПП "Білдкомпані Інвест", за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 2,5264 га (кадастровий номер 8000000000:78:134:0103, витяг з Державного земельного кадастру №НВ-8000744142018) для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель з гостьовою автостоянкою та сервісного селекційно-технологічного центру кінного спорту на вул. Сім`ї Шовкоплясів, 11 в Оболонському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям власності на нерухоме майно (відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.01.2015 №8477168) (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ 03.15, справа А-25330, заява ДЦ №50113-002999392-031-03 від 21.06.2018);

2) ПП "Білдкомпані Інвест":

- виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України;

- у місячний термін надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені чинним законодавством, необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки;

- питання пайової участі та укладення з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору про пайову участь вирішувати в порядку та випадках, встановлених законодавством;

- забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки;

- питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку;

- питання сплати відновної вартості зелених насаджень або укладення охоронного договору на зелені насадження вирішувати відповідно до рішення Київської міської ради від 27.10.2011 №384/6600 "Про затвердження Порядку видалення зелених насаджень на території міста Києва" (із змінами і доповненнями);

- дотримуватись обмежень у використанні земельної ділянки, зазначених у витязі з Державного земельного кадастру;

3) попередити землекористувача, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог статей 141, 143 Земельного кодексу України;

4) контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

27.11.2018 між Київською міською радою (орендодавець) та ПП "Білдкомпані Інвест" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим №1318, (надалі - "Договір"), у відповідності до якого орендодавець, на підставі Рішення від 20.09.2018 №1436/5500, передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель з гостьовою автостоянкою та сервісного селекційно-технологічного центру кінного спорту, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2 Договору, об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, Рішення та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:78:134:0103;

- місце розташування - вул. Сім`ї Шовкоплясів, 11 в Оболонському районі м. Києва;

- цільове призначення - 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови;

- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

- для використання - для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель з гостьовою автостоянкою та сервісного селекційно-технологічного центру кінного спорту; розмір (площа) - 2,5264 га. Відповідно до витягу із технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 11.10.2018 за №5757/86-18 нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 17 322 264,22 грн.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що договір укладено на 15 років.

Інформація про державну реєстрацію Договору внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: номер запису про інше речове право 29135536, дата реєстрації - 27.11.2018, підстава внесення: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44278874 від 27.11.2018, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг 195689295), а також не заперечувалось учасниками спору.

Також, в матеріалах справи наявні матеріали кадастрової справи А-25330, яка долучена згідно протокольної ухвали Господарського суду міста Києва від 28.07.2020, в якій міститься документація, яка передувала прийняттю оскаржуваного Рішення від 20.09.2018 №1436/5500 та укладенню оспорюваного договору, зокрема в якій міститься:

- пояснювальна записка № ПЗ-31537 від 21.06.2018, в якій обґрунтуванням прийняття рішення вказується те, що відповідно до статті 123 Земельного кодексу України, враховуючи витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.05.2018 № НВ-8000757392018 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності від 18.06.2018 № 127921935, Департаментом земельних ресурсів розроблено проект рішення Київської міської ради щодо передачі (надання) земельної ділянки без зміни її меж та цільового призначення без складення документації із землеустрою; особливими характеристиками ділянки вказано наявність будівель та споруд: забудована (на ділянці розташоване нерухоме майно загальною площею 237,3 кв.м., яке є власністю ПП "Білдкомпані Інвест", договір купівлі - продажу від 23.01.2015 № 450, акт приймання - передачі від 23.01.2015, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.01.2015 № 8477168, площа ділянки під забудовою орієнтовно 237 кв.м.); інші характеристики: земельна ділянка площею 4,4 га була передана в оренду на 15 років ТОВ Дніпровська рів`єра для будівництва та експлуатації головного сервісного селекційно - технологічного центру по конярству та кінному спорту (рішення Київської міської ради від 12.07.2007 №1149/1810, договір оренди земельної ділянки від 11.04.2008 № 78-6-00530, який розірвано рішенням Господарського суду міста Києва 08.08.2013 № 910/12828/13; в результаті розробленої за замовленням ПП "Білдкомпані Інвест" технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, сформовано 4 земельні ділянки, які зареєстровано в Державному земельному кадастрі площею 2 площею 2,5264 га (кадастровий номер 8000000000:78:134:0103), площею 0,4193 га (кадастровий номер 8000000000:78:134:0100), площею 1,1022 га (кадастровий номер 8000000000:78:134:0101), площею 0,3921 га (кадастровий номер 8000000000:78:134:0102). На земельну ділянку площею 2,5264 га кадастровий номер 8000000000:78:134:0103 було зареєстровано право комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради. Земельна ділянка не відноситься до зеленої зони. ДПТ або план зонування відсутній Відповідно до Генерального плану м.Києва територія за функціональним призначенням належить до комунально-складської території. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ 03.15). Землі комунальної власності територіальної громади міста Києва. Листом від 21.06.2018 № 01/06-18, ПП Білдкомпані Інвест звернулось до Київської міської ради із уточненням використання земельної ділянки та її адреси.

Також, матеріали кадастрової справи А-25330 містять копії договорів купівлі - продажу, на підставі яких відповідачем-2 було придбано нерухоме майно,яке розташоване на спірній земельній ділянці, технічні паспорти з відповідними експлікаціями площ, лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.06.2018 №05703-13271.

Крім того, ПП "Білдкомпані Інвест" було додано до матеріалів справи висновок експерта за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи із залученням фахівця в галузі землевпорядних робіт №2309 від 23.09.2020 (надалі - "Висновок"), складений судовим експертом Вецем Віктором Володимировичем (має вищу будівельно-технічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальностями 10.6 Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів , 10.10 Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд , свідоцтво №990, видане ЦЕКК Міністерства юстиції України від 09.06.2006, продовжене рішенням ЦЕКК Міністерства юстиції України № 6 від 25.10.2019, термін дії - до 25.10.2022, стаж експертної роботи 14 років) та фахівцем (інженером-землевпорядником) ОСОБА_1 (диплом про перепідготовку НОМЕР_1 за спеціальністю Землевпорядкування та кадастр , виданий Інститутом післядипломної освіти ДВНЗ Донецького національного технічного університету 30.03.2004, зареєстрований в реєстрі під № 373/04, стаж роботи з 2004 року).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ч. 3 ст. 4, ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках, прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор у позові вказував, що надавши поза аукціоном земельну ділянку неспівмірною площею та фактично під будівництво нового майна Київська міська рада діяла свідомо не в інтересах територіальної громади та держави, оскільки таким чином позбавила територіальну громаду можливості збільшити надходження до бюджету, а така передача в оренду без земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах. При цьому, вжиття заходів щодо скасування спірного рішення саме органом прокуратури обумовлена тим, що в даному випадку відсутній орган, який би мав здійснювати захист порушених інтересів держави, а органи Держгеокадастру законодавством не наділені правом на звернення до суду з позовами про скасування рішень органу місцевого самоврядування.

Отже, у даному спорі відсутній орган, який би мав здійснювати захист інтересів держави, про порушення яких вказує прокурор, а отже, спір належить до передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") випадків, коли прокурор може звертатися до суду, як позивач.

Крім того, відповідно до вимог Закону України Про внесення до деяких законодавчих актів України щодо позачергових заходів із реформи органів прокуратури від 19.09.2019, наказом Генерального прокурора від 03.09.2020 № 410 Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур , перейменовано без зміни ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичну особу Прокуратура міста Києва в Київську міську прокуратуру .

У відповідності до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ст.ст. 140, 142, 143 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Органи місцевого самоврядування, відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", наділені повноваженнями у сфері регулювання земельних відносин.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема: розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З огляду на викладені норми та враховуючи, що спірна земельна ділянка належить до земель територіальної громади міста Києва, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надання спірної земельної ділянки у користування відноситься до виключної компетенції Київської міської ради та може бути реалізовано не інакше, як за наслідками прийняття відповідного рішення Київською міською радою, що мало місце в даному випадку шляхом прийняття Рішення від 20.09.2018 №1436/5500, оскаржуваного прокурором .

У відповідності до положень стаття 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

За змістом вказаних норм вбачається, що діяльність органів місцевого самоврядування (в т.ч. Київської міської ради) має бути спрямована в першу чергу на дотримання закріпленого в Конституції принципу законності його дій.

Однак, звертаючись з відповідним позовом до суду, як і з апеляційною скаргою, прокурором вказується на порушення Київською міською радою принципу законності при передачі в користування ПП "Білдкомпані Інвест" спірної земельної ділянки за Рішенням від 20.09.2018 №1436/5500, обґрунтовуючи свої доводи, зокрема, тим, що:

- Рішенням від 20.09.2018 №1436/5500 спірну земельну ділянку було передано ПП "Білдкомпані Інвест" саме у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно на підставі ст. 120 Земельного кодексу України для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель з гостьовою автостоянкою та сервісного селекційно-технологічного центру кінного спорту, однак право власності чи право користування на спірну земельну ділянку площею 2,5264 га не було оформлено попереднім власником нерухомого майно, тому у подальшому не могло виникнути переходу такого права на підставі ст. 120 Земельного кодексу України до ПП "Білдкомпані Інвест";

- оскаржуваним рішенням від 20.09.2018 №1436/5500 спірну земельну ділянку надано не лише для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель з гостьовою автостоянкою, а й для експлуатації та обслуговування сервісного селекційно-технологічного центру кінного спорту, однак останній на вказаній земельній ділянці відсутній, що підтверджується поясненням ТОВ "Дніпровська Рив`єра", у зв`язку з чим спірну земельну ділянку було фактично надано в т.ч. для будівництва, що суперечить приписам ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 134, ч.ч. 1, 2 ст. 135 Земельного кодексу України, адже земельні ділянки комунальної власності або права на них під будівництво підлягають продажу виключно на земельних торгах;

- надання земельної ділянки саме площею 2,5264 га (що у 106 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній знаходиться та для експлуатації якого її надано) без відповідного обґрунтування такої різниці свідчить про порушення ст.ст. 122, 124, 134 Земельного кодексу України.

Оцінюючи вказані доводи прокурора, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як визначено ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За змістом ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного Рішення від 20.09.2018 №1436/5500), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як свідчать матеріали справи:

- розташоване на спірній земельній ділянці майно ПП "Білдкомпані Інвест", а саме: нежитлові будівлі, загальною площею 237,3 кв.м., будівельні матеріали, паркан, конструкції, зовнішні мережі, дві відкриті автостоянки (щебенева та асфальтована), було придбано у ТОВ "Фірма "Варт", згідно укладеного з ним договору купівлі-продажу, посвідченого 23.01.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за реєстровим №450, та у ПП "Перспектива Авто Плюс", згідно укладеного з ним договору купівлі-продажу від 16.11.2017, яке в свою чергу попередньо придбало відповідне майно (будівельні матеріали, паркан, конструкції, зовнішні мережі) у ТОВ "Дніпровська Рив`єра" згідно договору купівлі-продажу від 20.08.2013;

- на момент набуття у власність зазначеного майна, останнє було розташовано на земельній ділянці площею 4,44 га, кадастровий номер 8000000000:78:134:0023;

- земельна ділянка 8000000000:78:134:0023 попередньо була передана ТОВ "Дніпровська Рив`єра" в довгострокову оренду на 15 років згідно договору оренди земельної ділянки від 11.04.2008 відповідно до рішення Київської міської ради від 12.07.2007 №1149/1810 "Про передачу земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Рив`єра" для будівництва та експлуатації головного сервісного селекційно-технологічного центру по конярству та кінному спорту на вул. Павла Дибенка, 9 та вул. Богатирській (біля озера Редькіне) в Оболонському районі м. Києва";

- рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2013 у справі №910/12828/13 укладений між ТОВ "Дніпровська Рив`єра" та Київською міською радою договір оренди земельної ділянки від 11.04.2008 - розірвано.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів існування будь-яких, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства України, прав на земельну ділянку площею 4,44 га, кадастровий номер 8000000000:78:134:0023, як у ТОВ "Фірма "Варт", так і у ПП "Перспектива Авто Плюс" на момент набуття ПП "Білдкомпані Інвест" прав власності на розташоване на ній майно - матеріали справи не містять, і таких доказів не було подано ні суду першої інстанції на момент ухвалення оскаржуваного у даній справі рішення, ні суду апеляційної інстанції на момент здійснення апеляційного провадження.

Також, в подальшому, за наслідками проведення поділу земельної ділянки площею 4,44 га, кадастровий номер 8000000000:78:134:0023, було сформовано чотири земельні ділянки, що зареєстровано в Державному земельному кадастрі, а саме:

- площею 2,5264 га (кадастровий номер 8000000000:78:134:0103) - спірна земельна ділянка;

- площею 0,4193 га (кадастровий номер 8000000000:78:134:0100);

- площею 1,1022 га (кадастровий номер 8000000000:78:134:0101);

- площею 0,3921 га (кадастровий номер 8000000000:78:134:0102).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.05.2018 №НВ-8000757392018 і витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.06.2018 №127921935 було зареєстровано право комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради на земельну ділянку площею 2,5264 га кадастровий номер 8000000000:78:134:0103.

Наведені обставини підтверджуються зібраними в матеріалах справи доказами та не заперечувались учасниками справи.

Відповідно до ст. 79 1 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного Рішення від 20.09.2018 №1436/5500), формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного Рішення від 20.09.2018 №1436/5500), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З урахуванням наведеного, враховуючи приписи ст. 79-1, ст. 125 Земельного кодексу України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка площею 2,5264 га (кадастровий номер 8000000000:78:134:0103) набула статуту об`єкта цільних прав лише з 18.06.2018 та до прийняття Рішення від 20.09.2018 №1436/5500 - не передавалася на праві користування в установленому законом порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні правові підстави для висновку про можливість переходу права користування такою земельною ділянкою до ПП "Білдкомпані Інвест" в порядку, визначеному ст. 120 Земельного кодексу України, за наслідками набуття ним права власності на розташоване на такій землі майно (нежитлові будівлі, загальною площею 237,3 кв.м., будівельні матеріали, паркан, конструкції, зовнішні мережі, дві відкриті автостоянки (щебенева та асфальтована)), оскільки на дати набуття такого майна у його продавців були відсутні будь-які права як на земельну ділянку площею 4,44 га, кадастровий номер 8000000000:78:134:0023, так і на земельну ділянку площею 2,5264 га, кадастровий номер 8000000000:78:134:0103.

Частиною 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної вважає правомірними висновки суду першої інстанції про те, що в силу наведених норм ч.1 ст. 123, ст. 124, ч.ч. 1, 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та встановлених обставин виникнення спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, передача спірної земельної ділянки в оренду ПП "Білдкомпані Інвест" на підставі Рішення від 20.09.2018 №1436/5500 була здійснена саме у відповідності до положень ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 124 та ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), як власнику розташованої на ній нерухомості, що підтверджується також матеріалами кадастрової справи А-25330 від 18.06.2018.

З огляду на викладене, доводи прокурора на те, що в даному випадку мало місце безпідставної передачі спірної земельної ділянки в оренду ПП "Білдкомпані Інвест" в порядку, визначеному ст. 120 Земельного кодексу України, - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необгрунтовані.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що саме по собі посилання в тексті оспорюваного Рішення від 20.09.2018 №1436/5500 в т.ч. на ст. 120 Земельного кодексу України, поряд з іншими нормами, якими врегульовано порядок передачі земель комунальної власності у користування юридичним особам, не спростовує дійсного нормативно-правового обґрунтування передачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачу 2, що підтверджується, зокрема, і матеріалами кадастрової справи А-25330 від 18.06.2018.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у нового власника при переході права власності на будівлю чи споруду завжди виникають права на земельну ділянку, на якій вони розташовані і на земельну ділянку, яка необхідна для їх обслуговування, а тому не в залежності від визначення в тексті відповідного рішення норми, на підставі якої здійснюється передача такої землі у користування, такі дії уповноваженого органу спрямовані на дотримання загальних засад земельних правовідносин і не можуть визнаватися незаконними виключно з підстав невірності обраної норми, або зазначенні певної норми при наявності в особи права на отримання відповідної земельної ділянки, з урахуванням наявності у оспорюваному рішенні посилань на відповідні норми, якими врегульовано спірні правовідносини.

Стосовно обставин справи щодо необхідної власнику нерухомості (гарантованої Законом) площі для обслуговування відповідних будівель та споруд, у випадку коли її не було визначено для попереднього власника, що і має місце у спірному випадку, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Так, доводи прокурора в апеляційній скарзі щодо вказаного питання, зводяться до того, що на спірній земельній ділянці находиться нерухоме майно, належне відповідачу -2, загальною площею 237,3 кв.м., що займає менше 1% площі спірної земельної ділянки, а тому в силу вимог ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України, відповідач-2 мав право набути не на конкурентних засадах право власності або користування на земельну ділянку, розташовану під об`єктами нерухомості, водночас, право оренди земельної ділянки вільної від нерухомого майна, відповідач-2 мав право набути лише за результатами земельного аукціону. Також, прокурор вказував на те, що жодних обгрунтувань надання Київською міською радою земельної ділянки відповідачу-2 саме площею 2,5264 га за рахунок землі територіальної громади, яка вільна від забудови (за виключенням 237,3 кв.м.), - матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції вказані доводи прокурора відхиляє як підставу для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", було висловлено правову позицію відносно того, що у таких випадках розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо (п. 18 1 постанови).

Також, у постанові від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, досліджуючи подібне питання, вказав на те, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 20 Закону України "Про планування і забудову територій", ст.ст. 1, 15 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" в державі Україна, зокрема, діють: з 17.04.1992 Державні будівельні норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**", затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 за №44; з 24.07.1996 Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 №173; з 01.01.2006 Державні будівельні норми "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005, затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 №80, на підставі чого спростував висновки судів апеляційної та касаційної інстанції, що норми чинного законодавства не встановлюють порядок визначення або нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд.

Отже, питання визначення необхідної площі земельної ділянки для обслуговування розміщених на них будівель та споруд при переданні її у користування власнику такої нерухомості може бути вирішено шляхом проведення відповідної експертизи з урахуванням в т.ч. нормативів, встановлених наведеними положеннями.

Разом з тим, можливість проведення такої експертизи - не є безумовною.

За змістом статті 1 Закону України "Про землеустрій", заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об`єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів; землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Землеустрій, зокрема, забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів (пункт "в" статті 2 цього Закону).

Статтею 20 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; б) встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); ґ) організації нових і впорядкування існуючих об`єктів землеустрою; д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про землеустрій", документація із землеустрою підлягає державній експертизі з метою забезпечення її відповідності вихідним даним та технічним умовам, вимогам законів України, іншим нормативно-правовим актам. Порядок здійснення державної експертизи документації із землеустрою визначається законом.

Статтею 186 Земельного кодексу України встановлено, що документація із землеустрою подається для проведення державної експертизи землевпорядної документації у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Положеннями ст. 6 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", об`єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру.

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", суб`єктами державної експертизи є замовники та виконавці. Замовниками державної експертизи є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, землевласники, землекористувачі, підприємства, установи, організації і громадяни, заінтересовані у проведенні такої експертизи, а також розробники об`єктів державної експертизи.

За змістом ст.ст. 8-11 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", державна експертиза проводиться в обов`язковій, вибірковій та добровільній формах. Обов`язковій державній експертизі підлягають: схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у разі формування земельних ділянок за рахунок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; технічна документація з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Вибіркова державна експертиза проводиться за ініціативою спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи щодо об`єктів, які не підлягають обов`язковій експертизі. Добровільна державна експертиза проводиться за ініціативою замовника або розробника об`єкта експертизи щодо об`єктів, які не підлягають обов`язковій державній експертизі.

Згідно зі статтею 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що визначення площі земельної ділянки для обслуговування розміщених на них будівель та споруд при переданні її у користування власнику такої нерухомості - не належить до компетенції Київської міської ради та може бути здійснено виключно за наслідками проведення державної експертизи землевпорядної документації уповноваженими на це органами, і у визначених Законом випадках.

При цьому, необхідною умовою проведення такої експертизи є наявність розробленої землевпорядної документації (проекту землеустрою чи технічної документації), яка і є об`єктом відповідної експертизи.

В той же час, передача спірної ділянки за оскаржуваним Рішенням від 20.09.2018 №1436/5500 в користування відповідачу-2, як власнику розташованих на ній будівель та споруд, здійснювалася на підставі ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 124 та ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, без складення документації із землеустрою, адже така земельна ділянка була вже сформована, можливість чого обумовлено ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України.

Таким чином, правомірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що не в залежності від наявності відповідної волі, як Київська міська рада, так і ПП "Білдкомпані Інвест" були позбавлені можливості заявити про необхідність проведення державної експертизи землевпорядної документації у відповідності до приписів ст. 62 Закону України "Про землеустрій", ст. 186 Земельного кодексу України, ст.ст. 7-11 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у випадку надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення, що здійснюється без складення документації із землеустрою, наділений повноваженнями з розпорядження такою землею орган діє на власний розсуд в межах визначених принципів провадження своєї діяльності в сфері земельних правовідносин, якими є в т.ч.: забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель; забезпечення гарантій прав на землю, адже жодних чітких, легких до застосування без необхідності наявності спеціальних знань, норм розрахунку площі необхідної в такому випадку землі чинне законодавство України, - не містить.

Наведене знайшло своє відображення в листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.06.2018 №05703-13271, наданому у відповідь на лист ПП "Білдкомпані Інвест" №05/06/18 від 04.06.2018 про надання підтвердження наявності чи відсутності відомостей про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади міста Києва на спірну земельну ділянку з метою можливості її одержання в користування без розроблення документації із землеустрою на тих самих умовах без зміни цільового призначення земельної ділянки, в якому було підтверджено реєстрацію відповідних прав на спірну земельну ділянку (тобто, сформованість її як об`єкту цивільних прав), однак, повідомлено про те, що її передача ПП "Білдкомпані Інвест" без складення документації із землеустрою можлива виключно за умови належності йому всього розташованого на земельній ділянці майна.

Згідно з матеріалів кадастрової справи А-25330, для підтвердження наявності у ПП "Білдкомпані Інвест" прав на все майно, що розташовано на спірній земельній ділянці останнім були подані копії наступних документів: договір купівлі-продажу від 16.11.2017 та договір купівлі-продажу, посвідчений 23.01.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за реєстровим №450, на підставі яких ПП "Білдкомпані Інвест" було набуто у власність нежитлові будівлі, будівельні матеріали, паркан, конструкції, зовнішні мережі, дві відкриті автостоянки (щебенева та асфальтована), що розташовані на спірній земельній ділянці.

В свою чергу, належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України існування станом на момент підготовки та прийняття Рішення від 20.09.2018 №1436/5500 на земельній ділянці площею 2,5264 га, кадастровий номер 8000000000:78:134:0103, будь-якого іншого майна - матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що реалізуючи право на отримання спірної земельної ділянки в користування в порядку, визначеному ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 124 та ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), ПП "Білдкомпані Інвест" було належним чином підтверджено про належність йому всього розташованого на такій земельній ділянці майна.

При цьому, судом першої інстанції обгрунтовано, враховуючи в сукупності усі наявні у справі докази, було враховано, що відповідно до наявних в матеріалах справи фото- та картографічних зображень розташованого на спірній земельній ділянці майна ПП "Білдкомпані Інвест", вбачається його розміщення по всій площині в її межах, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

За таких обставин, відсутні правові підстав для висновку про те, що Рішення від 20.09.2018 №1436/5500 було прийнято Київською міською радою з порушенням такого принципу провадження своєї діяльності в сфері земельних правовідносин як забезпечення раціонального використання та охорони земель, у зв`язку з чим доводи прокурора в апеляційній скарзі у наведеній частині - відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.

При цьому, суд першої інстанції правомірно врахував при вирішенні спору, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що враховуючи специфіку процедури передачі земельної ділянки без складення документації із землеустрою, не виключається можливість в подальшому виникнення спору щодо доцільності та раціональності (законності) таких дій, зумовленого сумнівами зацікавлених осіб в співмірності площі переданої земельної ділянки із займаною розміщеним на ній майном площею, що породжує певний симбіоз доказування в межах такого спору, який полягає в обов`язку довести особою, якою ініційовано такий спір, наявність відповідної неспівмірності, що протиставляється праву опонента підтвердити законність його дій (тобто, наявність такої співмірності).

Також, суд апеляційної інстанції наголошує, що певна вищеобумовлена можливість виникнення спору щодо доцільності та раціональності (законності) таких дій не може бути покладена в основу висновку щодо незаконності Рішення від 20.09.2018 №1436/5500 та недійсність укладеного на його підставі договору оренди, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність.

За змістом ст.ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, саме через визначену наведеними нормами призму процесуальної змагальності учасників справи за допомогою встановлених в положеннях Глави 5 Господарського процесуального кодексу України засобів та процедур, в даному випадку підлягає вирішенню питання співмірності площі переданої земельної ділянки із займаною розміщеним на ній майном площею.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те що сам по собі факт перевищення площі переданої у користування земельної ділянки над займаною майном та необхідною для його обслуговування площею - не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною, адже в будь-якому випадку відповідному власнику майна чинним законодавством України гарантовано право на землю, на якій воно розміщено у визначених Законом межах, тому, вирішуючи таке питання слід встановлювати саме необхідний розмір, з послідуючим його співставленням з виділеним.

Тобто, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з наведених підстав, саме на ініціатора відповідного позову в першу чергу покладається обов`язок з доведення розміру, який є дійсно необхідним для користування та обслуговування розміщеним на землі майном задля послідуючого висновку про співмірність його, чи ні, з площею переданої земельної ділянки, дотримання чого у судовому процесі відповідатиме принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленому у статті 14 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, прокурором за допомогою визначених процесуальних засобів доказування не було визначено який же, на його думку, розмір земельної ділянки підлягає передачі відповідачу 2 задля реалізації його права на отримання землі для користування та обслуговування належного йому майна, що вказувало б на обґрунтованість його доводів відносно фактичного перевищення площі спірної земельної ділянки над таким розміром.

При цьому, посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що на спірній земельній ділянці находиться нерухоме майно, належне відповідачу -2, загальною площею 237,3 кв.м., що займає менше 1% площі спірної земельної ділянки, а тому в силу вимог ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України, відповідач-2 мав право набути не на конкурентних засадах право власності або користування на земельну ділянку, розташовану під об`єктами нерухомості, водночас, право оренди земельної ділянки вільної від нерухомого майна, відповідач-2 мав право набути лише за результатами земельного аукціону - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення за наведених обґрунтувань, оскільки земельна ділянка має саме той розмір, який передбачає можливість використання та обслуговування відповідачем-2 всього нерухомого майна, а інший розмір земельної ділянки не дав би змоги відповідачу-2 належним чином використовувати та обслуговувати будівлі, а також ефективно використовувати земельну ділянку, що враховано органом місцевого самоврядування при прийнятті оскаржуваного Рішення від 20.09.2018 №1436/5500. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що Київська міська рада погодила надання відповідачу-2 відповідного розміру земельної ділянки шляхом прийняття відповідного рішення в установленому законом порядку та згідно визначеної процедури, а в подальшому - реалізувала своє волевиявлення шляхом укладення відповідного договору.

Крім того, згідно наявних в матеріалах справи письмових пояснень Київської міської ради, остання вказувала, що жодним нормативним актом, який регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, не унормовано, що при розробленні документації з землеустрою мають враховуватись певні пропорції співвідношення площі таких об`єктів та площі земної ділянки,яка відводиться. До того ж, визначений до орендного користування відповідачу-2 розмір земельної ділянки визначений з врахуванням необхідності встановлення обмежень у використанні земельної ділянки, а саме, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку, земельна ділянка має наступні обмеження: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту площею 0,1059 га, площею 0,0477 га; охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта зв`язку площею 0,0133 га; охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи площею 0,3576 га та 0,0987 га; охоронна зона навколо інженерних комунікацій площею 0,0077 га; санітарно-захисна зона навколо об`єкта площею 2,5264 га; зона особливого режиму забудови площею 2,5264 га та 0,3258 га.

ПП "Білдкомпані Інвест" було додано до матеріалів справи висновок експерта за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи із залученням фахівця в галузі землевпорядних робіт №2309 від 23.09.2020 (надалі - "Висновок"), складений судовим експертом Вецем Віктором Володимировичем (має вищу будівельно-технічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальностями 10.6 Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів , 10.10 Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд , свідоцтво №990, видане ЦЕКК Міністерства юстиції України від 09.06.2006, продовжене рішенням ЦЕКК Міністерства юстиції України № 6 від 25.10.2019, термін дії - до 25.10.2022) та фахівцем (інженером-землевпорядником) ОСОБА_1 (диплом про перепідготовку НОМЕР_1 за спеціальністю Землевпорядкування та кадастр , виданий Інститутом післядипломної освіти ДВНЗ Донецького національного технічного університету 30.03.2004, зареєстрований в реєстрі під № 373/04, стаж роботи з 2004 року).

У відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Згідно із ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Із змісту Висновку вбачається, що його було складено на замовлення ПП "Білдкомпані Інвест" для подання його до господарського суду з наданням для дослідження документів, аналогічних зібраним в матеріалах справ (в т.ч. позовної заяви, відзивів та пояснень учасників даної справи), експерт про відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку обізнаний.

На вирішення експерту було поставлено наступні питання:

- Чи відповідає площа забудови земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:78:134:0103 по вул. Сім`ї Шовкоплясів, 11 в Оболонському районі м. Києва, переданої ПП "Білдкомпані" на підставі Договору оренди земельної ділянки від 27.11.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим №1318, забудованої комплексом будівель та споруд по вул. Дибенка Павла (наразі - вул. Сім`ї Шовкоплясів), 11 у м. Києві, що належить на праві приватної власності ПП "Білдкомпані Інвест", мінімальній щільності забудови, з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва?;

- Чи відповідає площа забудови земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:78:134:0103 по вул. Сім`ї Шовкоплясів, 11 в Оболонському районі м. Києва, переданої ПП "Білдкомпані" на підставі Договору оренди земельної ділянки від 27.11.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим №1318, площі необхідній для експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд по вул. Дибенка Павла (наразі - вул. Сім`ї Шовкоплясів), 11 у м. Києві, що належить на праві приватної власності ПП "Білдкомпані Інвест", з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва?.

За наслідками проведення відповідного експертного дослідження у відповідь на вказані питання, експертом у Висновку було встановлено, що:

- площа забудови земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:78:134:0103, по вул. Сім`ї Шовкоплясів, 11 в Оболонському районі м. Києва, переданої ПП "Білдкомпані" на підставі Договору оренди земельної ділянки від 27.11.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим №1318, забудованої комплексом будівель та споруд по вул. Дибенка Павла (наразі - вул. Сім`ї Шовкоплясів), 11 у м. Києві, що належить на праві приватної власності ПП "Білдкомпані Інвест", відповідає мінімальній щільності забудови, з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва;

- площа забудови земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:78:134:0103 по вул. Сім`ї Шовкоплясів, 11 в Оболонському районі м. Києва, переданої ПП "Білдкомпані" на підставі Договору оренди земельної ділянки від 27.11.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим №1318, відповідає площі необхідній для експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд по вул. Дибенка Павла (наразі - вул. Сім`ї Шовкоплясів), 11 у м. Києві, що належить на праві приватної власності ПП "Білдкомпані Інвест", з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва.

При цьому, із змісту Висновку вбачається, що проводячи відповідне експертне дослідження експертом було застосовано визначені в т.ч. Державними будівельними нормами "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**", затвердженими наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 за №44; Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 №173; Державними будівельними нормами "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005, затвердженими наказом Держбуду України від 18.05.2005 №80, нормативи визначення необхідної площі.

У відповідності до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Із матеріалів Висновку вбачається, що він обґрунтований, містить докладний опис проведених досліджень, чіткі висновки з поставлених перед експертом питань, містить підпис судового експерта та фахівця про їх обізнаність щодо відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що реалізуючи своє процесуальне право в межах породженого за ініціативою прокурора спору відповідачем-2 було надано експертний висновок на підтвердження законності Рішення від 20.09.2018 №1436/5500 та Договору в частині визначення співмірності площі спірної земельної ділянки із площею, необхідною для обслуговування належного йому на такій земельній ділянці майна.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що прокурором не було виконано процесуального обов`язку щодо підтвердження своїх доводів відносно невідповідності площі спірної земельної ділянки, площі, необхідній для обслуговування майна ПП "Білдкомпані Інвест", адже матеріали справи не містять жодних належних доказів на підтвердження цього, так і не було реалізовано права на спростування обґрунтованості наданих у Висновку відповідей експерта на поставлені перед ним питання, обмежившись виключно посиланнями на те, що: дві відкриті автостоянки (щебенева та асфальтована) не входили до складу нерухомого майна, яке стало підставою для надання спірної земельної ділянки; визначення дійсної площі, яка необхідна для обслуговування нерухомого майна, з метою чого відводиться земельна ділянка, повинно відбуватися на стадії погодження проекту землеустрою та передувати прийняттю рішення про надання земельної ділянки в оренду.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, по-перше, матеріалами кадастрової справи А-25330 підтверджується, що звертаючись з заявою про надання спірної земельної ділянки у користування для обслуговування розташованого на ній майна ПП "Білдкомпані Інвест" було подано в т.ч. докази придбання ним двох відкритих автостоянок (щебеневої та асфальтованої), що спростовує протилежні доводи прокурора; по-друге, в даному випадку передача спірної земельної ділянки відбувалась в порядку, визначеному ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, що унеможливлював проведення відповідного експертного дослідження до прийняття Рішення від 20.09.2018 №1436/5500, а тому, такі доводи прокурора не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та не відповідають обставинам спірних правовідносин.

Отже, будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність Висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи учасниками справи - не наведено і не спростовано належними процесуальними засобами доказування, а ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції за наслідками оцінки наявних матеріалів справи в сукупності - не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доданий до матеріалів справи Висновок - є належним та допустимим в розумінні ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказом у справі, у зв`язку з чим доводи прокурора в апеляційної скарзі про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема ст.ст. 76, 104 Господарського процесуального кодексу України - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.

Доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що оскаржуваним рішенням спірну земельну ділянку надано не лише для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель з гостьовою автостоянкою, а й для експлуатації та обслуговування сервісного селекційно-технологічного центру кінного спорту, однак останній на вказаній земельній ділянці відсутній, що підтверджується поясненням ТОВ "Дніпровська Рив`єра", у зв`язку з чим спірну земельну ділянку було фактично надано в т.ч. для будівництва, - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані та безпідставні, а також не були доведені жодними доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а отже, є припущеннями.

В той же час, із матеріалів кадастрової справи А-25330 вбачається, що ініціюючи питання отримання у користування спірної земельної ділянки ПП "Білдкомпані Інвест" заявлялося про намір її отримання виключно для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель з гостьовою автостоянкою та сервісного селекційно-технологічного центру кінного спорту на вул. Сім`ї Шовкоплясів, 11 в Оболонському районі м. Києва, що і знайшло в подальшому своє відображення як в пояснювальній записці №ПЗ-315537 від 21.06.2018, так і в п. 1 Рішення від 20.09.2018 №1436/5500, відповідно до яких таку земельну ділянку було надано ПП "Білдкомпані Інвест" саме для зазначеного виду використання.

Більш того, саме Київській міській раді в силу приписів ст.ст. 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 9, 122, 123 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 26, 59, 60, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" належать правомочності щодо встановлення умов використання земель власності територіальної громади міста Києва, які визначаються у відповідному рішенні чи в укладеному договорі оренди землі, у зв`язку з чим встановлення в п. 1 Рішення від 20.09.2018 №1436/5500 виду використання спірної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель з гостьовою автостоянкою та сервісного селекційно-технологічного центру кінного спорту на вул. Сім`ї Шовкоплясів, 11 в Оболонському районі м. Києва унеможливлює висновок про те, що її було надано для будівництва.

Також, суд апеляційної інстанції враховує, що за даними Державного земельного кадастру цільове призначення спірної земельної ділянки визначене відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2020 за № 31011/18306 - 03.15.для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови . Рішенням від 20.09.2018 №1436/5500 не було змінено цільового призначення спірної земельної ділянки, і жодних змін щодо категорії земельної ділянки - не приймалось.

З урахуванням викладеного, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності та перевіривши доводи усіх учасників спору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, в рамках обставин спірних правовідносин, сформованих специфікою порядку передачі вже сформованої земельної ділянки власнику розташованих на ній будівель і споруд, відповідачем-1 було підтверджено законність дій щодо передачі спірної земельної ділянки у користування відповідачу-2 згідно Рішення від 20.09.2018 №1436/5500, на підставі якого укладено Договір, а прокурором належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, як особою, на яку процесуальним законом покладено обов`язок доведення своїх вимог, не спростовано презумпцію чинності та законності оскаржуваного рішення, як не спростовано і обумовлену ст. 204 Цивільного кодексу України презумпцію дійсності укладеного правочину на підставі вказаного рішення - Договору оренди.

Таким чином, прокурором не було доведено існування правових підстав для визнання недійсним рішення Київської міської ради від 20.09.2018 №1436/5500 "Про передачу приватному підприємству "Білдкомпані Інвест" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель з гостьовою автостоянкою та сервісного селекційно-технологічного центру кінного спорту на вул. Сім`ї Шовкоплясів, 11 в Оболонському районі м. Києва", адже матеріалами справи підтверджується, що його прийняття було здійснено Київською міською радою в межах наданих законодавством повноважень з дотриманням визначених у спірному випадку положеннями ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 124 та ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) порядку та підстав вчинення таких дій, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість доводів відносно недійсності Договору оренди земельної ділянки площею 2,5264 га на вул. Сім`ї Шовкоплясів, 11 в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:134:0103), укладений між Київською міською радою та Приватним підприємством "Білдкомпані Інвест", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 27.11.2018 за №1318, мотивованих незаконністю Рішення Київської міської ради.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги прокурора не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов задоволенню не підлягає, у зв`язку з чим судом першої інстанції обгрунтовано ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що прокурору та учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/5146/20, за наведених прокурором доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Київську міську прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/5146/20- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/5146/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Київською міською прокуратурою.

4. Матеріали справи № 910/5146/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 15.02.2021.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.Я. Дикунська

К.В. Тарасенко