Постанова

від 11.02.2021 по справі 924/243/20 (924/1155/18)

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року Справа № 924/243/20 (924/1155/18)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від ДП "Старокостянтинівський молочний завод": не з`явився

від СВК "Перший національний виробничий кооператив": Оніщук Є.О. - адвокат, представник за

ордером серії ВХ №1003855 від 19.01.2021р.

від ТОВ "Органік Сідс": Оніщук Є.О. - адвокат, представник за ордером серії ВХ №1004508

від 31.07.2020р.

арбітражний керуючий (розпорядник майна): не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс", м.Київ

на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 12.11.20р. суддею Мухою М.Є. о 15:16 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено 23.11.20р.

у справі № 924/243/20 (924/1155/18)

за заявою Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод", м.Старокостянтинів Хмельницької області

до - Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", м.Шепетівка Хмельницької області

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс", м.Київ

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. укладеного між СВК "Перший національний виробничий кооператив" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" у межах справи №924/1155/18 про визнання банкрутом СВК "Перший національний виробничий кооператив"

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.11.2020р. у справі №924/243/20 (924/1155/18) заяву Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. укладеного між СВК "Перший національний виробничий кооператив" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" у межах справи №924/1155/18 про визнання банкрутом СВК "Перший національний виробничий кооператив" - задоволено.

Визнано недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. укладеним між СВК "Перший національний виробничий кооператив" та ТОВ "Органік Сідс".

Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" на користь Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" 2102,00грн. судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" на користь Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" 2102,00грн. судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити. Також, просить стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- зауважує, що задовольняючи заяву ДП "Старокостянтинівський молочний завод", Господарський суд Хмельницької області виходив з того, що "оскільки провадження у даній справі про банкрутство СВК Перший національний виробничий кооператив" відкрите згідно ухвали від 11.01.2019р., а оспорюваний договір відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 укладено 26.09.2018р., отже менше ніж за три роки до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (у підозрілий період), та судом встановлено, що договір укладено із заінтересованою особою, зазначені обставини в сукупності свідчать про наявність самостійної підстави для визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 в порядку ч.2 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.";

- стверджує, що вирішуючи даний спір судом застосовано закон, який не підлягає застосуванню, а саме положення Кодексу України з процедур банкрутства. Щодо застосування ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства варто враховувати висновки Верховного Суду, зроблені в постанові від 12.11.2020р. у справі №911/956/17 у тотожному спорі;

- зазначає, що таким чином, оскільки спірний правочин укладено 26.09.2018р., тобто до набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства, судом безпідставно визнано недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 в порядку ч.2 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, що згідно п.4 ч.1 ст.277 ГПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви, оскільки діючий на момент укладення Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містив такої підстави для визнання правочину недійсним як укладення правочину заінтересованими особами. Крім того, роблячи висновок, що ТОВ "Органік Сідс" є заінтересованою особою щодо боржника, судом першої інстанції не зазначено в чому полягає така заінтересованість. При цьому, посилаючись на положення Кодексу України з процедур банкрутства, судом відхилено клопотання відповідачів про закриття провадження у даній справі;

- стверджує, що роблячи висновок про зменшення майна та грошових активів боржника, та як наслідок завдання збитків як боржнику так і кредиторам, судом не повністю з`ясовано обставини справи та не застосовано закон, який підлягає до застосування, а саме ст.204 ЦК України;

- вказує, що твердження про те, що ТОВ "Органік Сідс" не проведено розрахунку за отримане право вимоги від боржника помилкові, оскільки станом на 01.08.2018р. у боржника існувала заборгованість перед ТОВ "Органік Сідс". На підтвердження наявності у боржника заборгованості перед первісними кредиторами, які відступили свої вимоги на користь ТОВ "Органік Сідс" були надані відповідні документи та пояснення;

- додає, що укладаючи спірні договори цесії, у відповідача 1 з`явилась можливість зменшити існуючу перед ТОВ "Органік Сідс" заборгованість, шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, у відповідності до ст.601 ЦК України;

- вказує, що СВК "Перший національний виробничий кооператив" зобов`язаний був сплатити на користь ПрАТ "Добробут АГ", ТОВ "Зелений простір поділля" та ТОВ "Сапоніт-Інвест" грошові кошти в сумі 16 301 989,20грн. згідно договорів, і боржник не здійснював 01.08.2018р. будь-яких відступлень своїх прав чи зменшення своєї грошової маси, оскільки по вищевказаним договорам СВК "Перший національний виробничий кооператив" - боржник, а не кредитор. Кредиторами були ПрАТ "Добробут АГ", ТОВ "Зелений простір поділля" та ТОВ "Сапоніт-Інвест", які укладаючи 01.08.2018р. договори цесії, відступили свої права на користь ТОВ "Органік Сідс";

- зазначає, що підписуючи договори цесії 01.08.2018р., СВК "Перший національний виробничий кооператив" лише підтвердив обізнаність з тим, що свої зобов`язання з 01 08.2018р. необхідно виконувати перед ТОВ "Органік Сідс", а не перед первісними кредиторами - ПрАТ "Добробут АГ", ТОВ "Зелений простір поділля" та ТОВ "Сапоніт-Інвест". Тобто, 01.08.2018р. змінено кредитора СВК "Перший національний виробничий кооператив", що жодним чином не вплинуло на майновий стан боржника, та, відповідно, такі договори не могли бути спрямовані на недопущення подальшого стягнення на користь ДП "Старокостянтинівський молочний завод";

- зауважує, що оскільки ні законом ні спірним договором не встановлено обмежень щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, які існували у сторін на момент укладення угод про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог №26/09-2018/ОВ від 26.09.2018р., ТОВ "Органік Сідс" виконав свої зобов`язання щодо сплати грошових коштів боржнику за отримане право вимоги за спірним договором, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а зобов`язання ТОВ "Органік Сідс" по спірному договору припинені;

- констатує, що твердження позивача про те, що відповідачем 1 відчужені права вимоги відповідачу 2 без користі для боржника, помилкові;

- додає, що судом не враховано, що встановлення обставин, за яких договори цесії від 01.08.2018р. та угоди про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог можуть бути визнані недійсними (оспорюваними) за відсутності оспорення або визнання їх недійсними у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду даної справи, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для задоволення позову про визнання недійсним правочину, що є предметом розгляду даної справи, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному ст.204 ЦК України, і відповідно суд не може ставити під сумнів правочини, які недійсними не визнавались та не є предметом даної справи;

- стверджує, що боржник зменшив свою кредиторську заборгованість ще до порушення провадження у справі про банкрутство, тобто покращив свій майновий стан, а не погіршив;

- додає, що зазначаючи про нібито можливість задовольнити кредиторські вимоги за рахунок вимоги, яка відступлена за спірним договором цесії, позивач суперечить власним твердженням, оскільки як у даній справі, так і в справі №924/1208/18 та №924/439/19, ДП "Старокостянтинівський молочний завод" заперечує проти дійсності та розміру вимоги по спірному договору цесії, в справі №924/421/19 позивач намагається визнати недійсним основний договір поставки молока №49 від 12.08.2016р. по якому відступлено право вимоги на користь ТОВ "Органік Сідс" та заперечують отримання товару і наявність боргу, ДП "Старокостянтинівський молочний завод" заперечують також проти факту отримання товару і наявності заборгованості у справі №924/233/18, в межах якої на сьогоднішній день відсутні чинні рішення про стягнення коштів з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на користь ТОВ "Органік Сідс", і ТОВ "Органік Сідс" не отримав коштів по вимозі, що відступлена по спірному правочину, в той час як боржник реально зменшив свою кредиторську заборгованість шляхом заліку зустрічних однорідних вимог. Тому, оскільки ТОВ "Органік Сідс" розрахувався за отримане право вимоги, відсутні обставини, які свідчать про завдання збитків боржнику та/або кредиторам, і, відповідно, обставини завдання збитків недоведені, що є обов`язковою умовою визнання правочинів недійсними;

- констатує, що, таким чином, жодних прав позивача спірним правочином не порушено, а підстави для визнання правочину недійсним відсутні, а постановляючи оскаржуване рішення, Господарським судом Хмельницької області не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставами, відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, для скасування судового рішення про задоволення заяви, та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні заяви ДП "Старокостянтинівський молочний завод" необхідно відмовити.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/243/20(924/1155/18) у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І..

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №924/243/20(924/1155/18)/6904/20 від 17.12.2020р. матеріали справи №924/243/20(924/1155/18) витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

29.12.2020р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/243/20(924/1155/18).

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.12.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.11.2020р. у справі №924/243/20(924/1155/18) та призначено справу №924/243/20(924/1155/18) до розгляду на 20.01.2021р. об 15:50год., тощо.

12.01.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" - адвоката Оніщука Є.О. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/243/20(924/1155/18) поза приміщенням суду. В даній заяві заявник просить забезпечити представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" можливість проведення судового засідання по справі №924/243/20(924/1155/18), призначеного 20.01.2021р. об 15:50год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 12.01.2021р. заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" - адвоката Оніщука Є.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/243/20(924/1155/18) поза приміщенням суду задоволено та забезпечено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" - адвокату Оніщуку Є.О. участь в судовому засіданні у справі №924/243/20(924/1155/18), призначеному на 20.01.2021р. об 15:50год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

19.01.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника СВК "Перший національний виробничий кооператив" надійшов письмовий відзив від 19.01.2021р. на апеляційну скаргу, в яком просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.11.2020р. у справі №924/242/20 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити.

19.01.2021р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від ДП "Старокостянтинівський молочний завод" надійшов письмовий відзив від 14.01.2021р. на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. а рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.11.2020р. у справі №924/243/20 - без змін.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суд від 20.01.2021р. у справі №924/243/20(924/1155/18) розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.02.2021р. об 15:30год., тощо.

26.01.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" - адвоката Токовенка О.В. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/243/20(924/1155/18) поза приміщенням суду. В даній заяві заявник просить забезпечити представнику Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" можливість проведення судового засідання по справі №924/243/20(924/1155/18), призначеного 09.02.2021р. об 15:30год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021р. задоволено клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" - адвоката Токовенка О.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/243/20 (924/1155/18) поза приміщенням суду та забезпечено представнику Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" - адвокату Токовенку О.В. участь в судовому засіданні у справі №924/243/20(924/1155/18), призначеному на 09.02.2021р. об 15:30год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

09.02.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого (розпорядника майна) Завори О.В. надійшли письмові пояснення від 09.02.2021р. №09/02-21-3 по справі, в яких вказав, що при розгляді справи покладається на розсуд суду.

В судовому засіданні 09.02.2021р. представником ДП "Старокостянтинівський молочний завод" заявлено усне клопотання про відвід колегії суддів. Також, просить відкласти розгляд апеляційної скарги для письмового оформлення клопотання про відвід колегії суддів.

В судовому засіданні 09.02.2021р. оголошено перерву для надання можливості представникам ДП "Старокостянтинівський молочний завод" письмового оформлення клопотання про відвід колегії суддів та ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 09.02.2021р. розгляд справи №924/243/20 (924/1155/18) відкладено на 11.02.2021р. об 10:30год..

Розпорядженням керівника апарату Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021р. №01-04/41, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії по справі №924/243/20 (924/1155/18) - Савченка Г.І. у період з 11 лютого 2021 р. по 19 лютого 2021 р. включно., відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №924/243/20 (924/1155/18).

Автоматизованою системою документообігу визначено колегію суддів з розгляду справи №924/243/20 (924/1155/18) у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О., суддя Тимошенко О.М..

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суд від 11.02.2021р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.11.2020р. у справі №924/243/20(924/1155/18) прийнято до розгляду колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О., суддя Тимошенко О.М..

11.02.2021р., до початку судового засідання 11.02.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду, представником ДП "Старокостянтинівський молочний завод" Зінкевичем Д.В. подана заява про відвід головуючої судді Павлюк І.Ю, судді Демидюк О.О., судді Савченко Г.І. від розгляду справи №924/243/20 (924/1155/18).

В судовому засіданні 11.02.2021р. представник ТОВ "Органік Сідс" та СВК "Перший національний виробничий кооператив" заперечив щодо задоволення поданої заяви про відвід колегії суддів з підстав її необґрунтованості та безпідставності.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суд від 11.02.2021р. відмовлено у задоволенні заяви представника Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" Зінкевича Д.В. про відвід головуючої судді Павлюк І.Ю, судді Демидюк О.О., судді Савченко Г.І. від розгляду справи №924/243/20 (924/1155/18).

Попередньо, 10.02.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суд від представника ДП "Старокостянтинівський молочний завод" Зінкевича Д.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи, оскільки останній не може взяти участь по даній справі особисто, у зв`язку з його участю у іншій справі №924/1279/20 в Господарському суді Хмельницької області. Також вказує, що участь у справі №924/243/20 представника ДП "Старокостянтинівсьий молочний завод" (адвокат Зінкевич Дмитро Валерійович) є обов`язковою та бажає взяти участь у справі особисто.

Також, 11.02.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суд від представника ДП "Старокостянтинівський молочний завод" Карасьова О.С. надійшла заява про відкладення розгляду справи, оскільки на території України запроваджено карантин. Також вказує, що в Україні погіршилася погодна ситуація, що обумовлено великими опадами снігу, ожеледецею на дорогах. наявністю значних заторів, що підтверджується відомостями із засобів масової інформації. Такі обставини унеможливлюють прибуття члена дирекції ДП "Старокостянтинівський молочний завод" Карасьова О.С. до апеляційного господарського суду. Крім того, вважає, що безпосередня участь представника заявника у судовому засіданні є обов`язковою.

В судовому засіданні 11.02.2021р. представник ТОВ "Органік Сідс" та СВК "Перший національний виробничий кооператив" заперечив щодо задоволення поданих клопотань про відкладення розгляду справи з підстав їх необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши зазначені вище клопотання представників ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про відкладення розгляду справи колегія суддів відхиляє їх з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час та місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Разом з тим, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В даному випадку представниками ДП "Старокостянтинівський молочний завод" не надано жодних доказів, які унеможливлюють вирішення даного апеляційного провадження в даному судовому засіданні.

Також, представниками ДП "Старокостянтинівський молочний завод" не надано доказів, які підтверджують поважність причин неявки, не зазначено підстав неможливості направити в судове засідання іншого представника, що на думку Північно-західного апеляційного господарського суду, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію ДП "Старокостянтинівський молочний завод" щодо обставин справи та документальних доказів, яку висловило у поданому суду відзиві на апеляційну скаргу по справі.

Крім того, суд призначаючи апеляційну скаргу до розгляду та в подальшому відкладаючи розгляд справи, надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також, ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.12.2020р. про відкриття апеляційного провадження, ухвалами про відкладення розгляду справи, в тому числі, ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 09.02.2021р. про відкладення розгляду справи, явка учасників у справі не визнавалась обов`язковою, а також попереджено про те, що неявка сторін у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Учасники у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відсутні учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання 11.02.2021р. не з`явилися, своїх повноважних представників не направили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності таких учасників справи.

Представник скаржника (ТОВ "Органік Сідс") та СВК "Перший національний виробничий кооператив" в судовому засіданні 11.02.2021р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.11.2020р. у справі №924/243/20 (924/1155/18) скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього представника скаржника та СВК "Перший національний виробничий кооператив", проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 12.08.2016р. між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (покупець) та СВК "Перший національний виробничий кооператив (постачальник) укладено договір поставки молока №49 згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність покупця натуральне коров`яче молоко незбиране на умовах визначених цим договором, а покупець зобов`язується приймати і своєчасно оплачувати вартість продукції.

Надалі, 01.08.2018р. між ТОВ "Зелений простір Поділля" (первісний кредитор), ТОВ "Органік Сідс" (новий кредитор) та СВК "Перший національний виробничий кооператив" (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги №01/08-2018/ЗВ згідно умов якого, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до СВК "Перший національний виробничий кооператив", що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором позики №31-01/2018ФД (поворотної фінансової допомоги) від 31.01.2018р. на суму 2569070,00грн., укладеним між первісним кредитором та боржником.

Відповідно до п.2 договору, за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в розмірі 2 569 070,00грн.. Зазначена сума повинна бути сплачена новим кредитором протягом десяти років. Розрахунки між сторонами можливі в будь-якій формі, а саме: безготівковій формі, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, тощо.

Договір підписано від ТОВ "Зелений простір Поділля" директором ОСОБА_6, від ТОВ "Органік Сідс" директором ОСОБА_3, від СВК "Перший національний виробничий кооператив" головою кооперативу ОСОБА_8.

Також, 01.08.2018р. між ТОВ "Сапоніт-Інвест" (первісний кредитор), ТОВ "Органік Сідс" (новий кредитор) та СВК "Перший національний виробничий кооператив" (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги №01/08-2018/СВ за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до СВК "Перший національний виробничий кооператив", що належить первісному кредиторові, і стає кредитором з наступними договорами, укладеними між первісним кредитором та боржником, а саме: за договором позики №11-04/18ФД (зворотної фінансової допомоги) від 11.04.2018р. на суму 4800 000,00грн.; за договором позики №13-12/2017ФД (зворотної фінансової допомоги) від 13.12.2017р. на суму 1898450,00грн.; за договором позики №04-01/2018ФД (зворотної фінансової допомоги) від 04.01.2018р. на суму 1031220,00грн.; за договором позики №19/06-ПНВК (зворотної фінансової допомоги) від 19.06.2017р. на суму 23290,00грн.; за договором позики №08-11/2017ФД (зворотної фінансової допомоги) від 08.12.2017р на суму 20 000,00грн.; за договором поставки №31/05-18СК від 31.05.2018р.. Загальна сума всіх коштів, на які переходять право вимоги новому кредитору замість первісного кредитора складає 8480300,00грн..

Договір підписано від ТОВ "Сапоніт Інвест" директором ОСОБА_13, від ТОВ "Органік Сідс" директором ОСОБА_3, від СВК "Перший національний виробничий кооператив" головою кооперативу ОСОБА_8.

Надалі, 26.09.2018р. між СВК "Перший національний виробничий кооператив" (первісний кредитор) та ТОВ "Органік Сідс" (новий кредитор) укладено договір №26/09/2018-3 про відступлення права вимоги (цесії) згідно п.1.1 якого, первісний кредитор оплатно передає (відступає) належне йому право вимоги за договором поставки молока №49 від 12.08.2016р. на суму 3935558,00грн., укладеним між Дочірнім підприємством "Старокостянтишвськнй молочний завод" (надалі - "боржник") і первісним кредитором (надалі "основний договір"), а новий кредитор на умовах цього договору приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором. За умовами цього договору від первісного кредитора переходять до нового кредитора усі права та обов`язки первісного кредитора, що виникли з основного договору, в обсязі та на умовах що існують на момент укладення даного договору, включаючи, але не обмежуючись: 3312859,00грн. основного боргу, 395727,00грн. пені, 39160,00грн. 3% річних, 187812,00грн. інфляційних витрат та право на стягнення штрафних санкцій, інфляційних, річних та будь-яких інших, пов`язаних з виконанням основного договору платежів, які виникли та виникатимуть за весь час прострочення. Новий кредитор набуває права вимоги у повному обсязі, з моменту підписання даного договору. За передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору грошову суму у розмірі 3935558,00грн..

Договір підписано від ТОВ "Органік Сідс" заступником директора ОСОБА_14, від СВК "Перший національний виробничий кооператив" головою кооперативу ОСОБА_3.

Також, 26.09.2018р. підписано акти приймання - передачі документів та права вимоги до договору №26/09/2018-3 про відступлення права вимоги (цесії).

Крім того, 26.09.2018р. між ТОВ "Органік Сідс" (сторона 1) та СВК "Перший національний виробничий кооператив" (сторона 2) уклали угоду про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог №26/09-2018/ОВ відповідно до умов якої сторона 1 є кредитором, а сторона 2 - боржником за договором про відступлення права вимоги №01/08-20118/ЗВ від 01.08.2018р. (договір №1) сторона 2 зобов`язана здійснити оплату за вказаним договором в розмірі 2569070,00грн..

Сторона 1 є кредитором, а сторона 2 - боржником за договором про відступлення права вимоги №01/08-2018/СВ від 01.08.2018р. (договір №2). Сторона 2 зобов`язана здійснити оплату за вказаним договором в розмірі 8480300,00грн..

Сторона 2 є кредитором, а сторона 1 - боржником за договором №26/09/2018-1 відступлення права вимоги (цесії) від 26.09.2018р. (договір №3). Сторона 1 була зобов`язана здійснити оплату за вказаним договором в розмірі1 740 722,58грн..

Сторона 2 є кредитором, а сторона 1 - боржником за договором №26/09/2018-2 про відступлення права вимоги (цесії) від 26.09.2018р. (договір №4). Сторона 1 була зобов`язана здійснити оплату за вказаним договором в розмірі 849 836,00грн..

Сторона 2 є кредитором, а сторона 1 - боржником за договором №26/09/2018-3 про відступлення права вимоги (цесії) від 26.09.2018р. (далі - договір №5). Сторона 1 була зобов`язана здійснити оплату за вказаним договором в розмірі 3 935 558,00грн..

Беручи до уваги, що станом на 26.09.2018р, сторони є боржниками по відношенню один до одного, сторони домовились про зарахування зустрічних однорідних вимог. Розмір зустрічних грошових вимог, що підлягають заліку, складає 11 049 370,00грн..

З моменту підписання Угоди зобов`язання сторони 2 за договорами №1 та №2 вказаними в п.1-2 Угоди припиняються повністю. Зобов`язання сторони 1 за договором №3 та №4 вказаними в п.3-4 Угоди припиняються повністю, а зобов`язання сторони 1 за договором №5 вказаним в п.5 Угоди припиняється частково в розмірі 458811,42грн.. Залишок заборгованості сторони 1 перед стороною 2 за договором №5 становить 3 476 746,58грн..

Угода підписана від ТОВ "Органік Сідс" заступником директора ОСОБА_12, від СВК "Перший національний виробничий кооператив" головою кооперативу ОСОБА_3.

Матеріали справи містять витяги із ЄДРПОУ станом на 26.09.2018р. відносно ТОВ "Органік Сідс": ідентифікаційний код юридичної особи: 40794076; місцезнаходження юридичної особи: 30400, "Хмельницька обл., місто Шепетівка, вулиця Тітова, будинок 1А; керівник: Путря Максим Вікторович; перелік засновників (учасників) юридичної особи: ОСОБА_1 (адреса засновника: АДРЕСА_1 ), розмір внеску до статутного фонду (грн.): 30.00; ОСОБА_2 (адреса засновника: АДРЕСА_2 ), розмір внеску до статутного фонду (грн.): 70грн.;

СВК "Перший національний виробничий кооператив": ідентифікаційний код юридичної особи: 40108269; місцезнаходження юридичної особи: 30403, Хмельницька обл., місто Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, будинок 31; керівник: ОСОБА_3 ; члени кооперативу: ОСОБА_4 (адреса засновника: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (адреса засновника: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 (адреса засновника: АДРЕСА_5 );

ТОВ "Зелений простір поділля": ідентифікаційний код юридичної особи: 40164763: місцезнаходження юридичної особи: 30400, Хмельницька обл., місто Шепетівка, вулиця Тітова. будинок 1А; керівник: Стрельченко Сергій Миколайович (з 16.08.2016р.), перелік засновників (учасників) юридичної особи: ОСОБА_6 індекс АДРЕСА_6 , розмір внеску до статутного фонду - 1500 грн.;

ТОВ "Сапоніт-інвест": ідентифікаційний код юридичної особи: 34944534, місцезнаходження юридичної особи 30421, Хмельницька обл. Шепетівський район, Село Плесна, керівник: Божевалов Дмитро Юрійович, перелік засновників (учасників) юридичної особи: ОСОБА_7 , АДРЕСА_7 , розмір внеску до статутного фонду - 1344000,00грн. (по 05.06.2018р. засновником (учасником) була ОСОБА_5 ).

Крім того, до матеріалів справи додано копії оборотно - сальдових відомостей по рахунках 6851, 3771 за 01.08.2018р. - 27.09.2018р., бухгалтерської довідки №10 від 26.09.2018р., договір купівлі - продажу від 20.12.2017р. укладений між СВК "Перший національний виробничий кооператив" (покупець) та ПАТ "Добробут АГ" (продавець) підписаний головою кооперативу ОСОБА_8 та директором ОСОБА_9 , видаткової накладної №1 від 31.12.2017р. до даного договору; акту опису майна №66/20 від 30.03.2018р. у податкову заставу платника податків СВК "Перший національний виробничий кооператив"; договору позики №31-01/2018ФД від 31.01.2018р. укладений між СВК "Перший національний виробничий кооператив" (позичальник) та ТОВ "Зелений простір поділля" (позикодавець) підписаний головою кооперативу ОСОБА_8 та директором ОСОБА_6 , копії картки рахунку 6851 за січень 2017р. - вересень 2018р. до даного договору, банківських виписок руху коштів по рахунку СВК "Перший національний виробничий кооператив" станом на 27.02.2018р.; договору поставки №31/05-18СК від 31.05.2018р. укладений між ТОВ "Сапоніт - Інвест" (постачальник) та СВК "Перший національний виробничий кооператив" (покупець) підписаний головою кооперативу ОСОБА_8 та директором ОСОБА_10 ; договору позики №11-04/18ФД (зворотної фінансової допомоги) укладений між СВК "Перший національний виробничий кооператив" (позичальник) та ТОВ "Сапоніт - Інвест" (позикодавець) підписаний головою кооперативу ОСОБА_8 та директором ОСОБА_9 ; договору позики №13-12/2017ФД (зворотної фінансової допомоги) укладений між СВК "Перший національний виробничий кооператив" (позичальник) та ТОВ "Сапоніт - Інвест" (позикодавець) підписаний головою кооперативу ОСОБА_8 та директором ОСОБА_9 ; договору позики №04-01/2018ФД (зворотної фінансової допомоги) від 04.01.2018р. укладений між СВК "Перший національний виробничий кооператив" (позичальник) та ТОВ "Сапоніт - Інвест" (позикодавець) підписаний головою кооперативу ОСОБА_8 та директором ОСОБА_9 ; договору позики №08-12/2017ФД (зворотної фінансової допомоги) від 08.12.2017р. укладений між СВК "Перший національний виробничий кооператив" (позичальник) та ТОВ "Сапоніт - Інвест" (позикодавець) підписаний головою кооперативу ОСОБА_8 та директором ОСОБА_9 ; договору позики №19/06-ПНВК (зворотної фінансової допомоги) від 19.07.2017р. укладений між СВК "Перший національний виробничий кооператив" (позичальник) та ТОВ "Сапоніт - Інвест" (позикодавець) підписаний заступником голови кооперативу Потапчик Ю.М. та директором ОСОБА_9 ; копія ухвали Київського апеляційного суду від 16.06.2020р. у справі №11-сс/824/3056/2020 за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора Київської місцевої прокуратури №5 на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 27.05.2020р. якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого відділу Оболонського УП ГУНП у місті Києві про арешт майна у кримінальному провадженні №12020100050002629 від 18.04.2020р.; копія довіреності від 01.02.2019р. видана ТОВ "Органік Сідс" на ім`я ОСОБА_11 ; копія довіреності від 01.02.2019р. видана СВК "Перший національний виробничий кооператив" на ім`я ОСОБА_11 ; копії витягів з ЄДРЮОФОПтаФ щодо ТОВ "Кварц - Інвест" станом на 30.10.2018р., ТОВ "Лайф Єй Джі" станом на 15.05.2018р., 25.03.2019р., ТОВ "Органік Сідс" станом на 02.08.2018р., 27.11.2018р., СВК "Перший національний виробничий кооператив" станом на 03.04.2018р., 31.08.2018р, ТОВ "Сапоніт - Інвест" станом на 05.06.2018р., 31.05.2018р., 22.04.2019р., 02.05.2020р., ТОВ "Цефей - Груп" станом на 31.10.2017р., 24.04.2018р., 11.03.2019р., висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи у господарській справі №924/232/18 від 30.01.2019р..

За вказаних обставин, Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. укладеного між СВК "Перший національний виробничий кооператив" та ТОВ "Органік Сідс" у межах справи №924/1155/18 про визнання банкрутом СВК "Перший національний виробничий кооператив".

Обґрунтовуючи позовну заяву, Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" посилається на те, що 01.08.2018р. відповідач (боржник) уклав ряд договорів про відступлення права вимоги, однак такі дії, як вважає позивач, були спрямовані на недопущення подальшого стягнення: на користь ДП "Старокостянтинівський молочний завод" грошових сум за договором про надання послуг №3 ТЗР від 01.02.2017р. у розмірі 6 704 643,96грн.. Такі договори підписувалися від іменні нового кредитора ТОВ "Органік Сідс" ОСОБА_3 , який діяв на підставі Статуту як директор, а від імені боржника ОСОБА_8 , який діяв на підставі Статуту як голова кооперативу. Звертає увагу, що на дату укладення договорів від 01.06.2018р. один із засновників ТОВ "Сапоніт-Інвест" також була ОСОБА_5 , яка вже 05.06.2018р. вийшла із складу власників, а юридична адреса ТОВ "Зелений простір поділля" на момент підписання співпадала з юридичною адресою ТОВ "Органік Сідс". Тобто, як вказує позивач, внаслідок таких дій, грошова маса боржника була штучно зменшена, що призвело до подальшого банкрутства СВК "Перший національний виробничий кооператив" та створило неможливість виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.08.2018р. по справі №924/285/18, підтвердженням чого є подальші факти, зокрема порушення справи про банкрутство, винесення постанови про зупинення виконавчих дій по виконанню рішення суду.

Також позивач вказує, що укладаючи договір про відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. між ТОВ "Органік Сідс" (новий кредитор) та СВК "Перший національний виробничий кооператив" (первісний кредитор) на суму 3935558,00грн. його підписання здійснювалося від іменні нового кредитора ОСОБА_12 , який діяв на підставі Статуту як заступник директора, а від імені первісного кредитора ОСОБА_3 , який діяв на підставі Статуту як голова кооперативу.

Водночас, як було вказано у п.2 заяви, та, що відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату підписання договору цесії ОСОБА_3 одночасно був членом (керівником) виконавчого органу, як в СВК "Перший національний виробничий кооператив" так і в ТОВ "Органік Сідс", тобто здійснював представництво інтересів одночасно двох юридичних осіб. Крім цього, власником частки у розмірі 70% від статутного капіталу відповідача 2 була ОСОБА_5 , яка одночасно була учасником відповідача 1. Тобто, як зауважує позивач, фактично підписання договору здійснено з обох сторін ОСОБА_3 , хоча формально через ОСОБА_12 ..

Позивач посилаючись на приписи ст.1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства вважає, що підписання даних правочинів заінтересованими особами слід розцінювати як навмисні дії, що призвели до штучного зменшення маси Боржника, та як наслідок неможливості задоволення вимог кредитора в повному розмірі, тобто порушенні його прав.

Також, на думку позивача, укладення даного договору цесії переслідувало лише одну ціль - створення умов при яких виконання рішення суду стане неможливим через нестачу грошових коштів, майна кооперативу, із зазначенням в умовах договору відстрочку платежу до 5 років. Такими рішеннями, як вважає позивач ОСОБА_3 , за договором цесії зменшив активи (ліквідаційну масу) відповідача 1.

Відповідно до п.1.1 договору цесії, вказано, що відповідач 1 оплатно передав (відступив) відповідачу 2 право вимоги до позивача за договором поставки молока №49 від 12.08.2016р. на суму 3935558,00грн. яке перейшло до відповідача 2, включає: 3312859,00грн. основного боргу, 395727,00грн. пені, 39160,00грн. 3% річних, 187812,00грн. інфляційних втрат та право на стягнення штрафних санкцій, інфляційних, річних та будь-яких інших, пов`язаних з виконанням основного договору платежів, які виникли та виникатимуть за весь час прострочення. Тобто, відповідач 1 по договором цесії відступив право вимоги відповідачу 2, до якого увійшли також пеня, інфляційні нарахування, та 3% річних. Проте, жодним документом відповідач 1 не підтвердив відповідачу 2, що на момент відступлення в нього було право вимоги як основної суми, так і чітко встановленої суми пені, інфляційних втрат, та 3% річних по договору №49.

Отже, підсумовує позивач, згідно оскаржуваного договору було передано вимогу, яка фактично була відсутня у відповідача 1 на момент його укладення, що є прямим порушенням норм чинного законодавства.

Крім того, позивач зазначає, що зі сторони СВК "Перший національний виробничий кооператив", підписантом договору цесії був ОСОБА_3 , а зі сторони ТОВ "Органік Сідс" підписантом був ОСОБА_12 , який зазначається, як заступник директора, що здійснює свої повноваження на підставі Статуту, при цьому у ЄДРЮОФОПГФ відсутня будь-яка інформація про такого підписанта.

При цьому позивач повідомляє, що на адвокатський запит №19-03/19 від 07.03.2019р. до Шепетівського управління ГУ ДС у Хмельницькій області, у відповідь було надано інформацію по ОСОБА_12 , зокрема те, що повідомлення про прийняття його на роботу в ТОВ "Органік Сідс" до Шепетівського управління ДФС у Хмельницькій області не подавалося. Тобто, ОСОБА_12 , як вважає позивач, не може вважатися особою, уповноваженою на підписання договору цесії, а тому підписання договору цесії зі сторони відповідача 2 здійснено неуповноваженою особою. Таким чином, підписуючи договори цесії, ОСОБА_12 не мав відповідних повноважень, що є порушенням норм чинного законодавства, та такі правочини підлягають визнанню судом недійсними, тобто такими, що не створюють юридичних наслідків.

З огляду на вкладене, позивач наголошує на наявність підстав стверджувати, що договір цесії було підписано всупереч встановленим нормам цивільного законодавства, законодавства у сфері банкрутства, без намірів настання реальних правових наслідків, що полягали б у передачі права вимоги та отриманні коштів за відступлення права вимоги. Натомість справжньою метою їх підписання було ухилення відповідача 1 від погашення існуючої заборгованості та уникнення майбутнього арешту грошових коштів на рахунках відповідача 1, чим здійснено порушення прав ДП "Старокостянтинівський молочний завод" як кредитора.

Також, позивач вважає, оскаржуваний договір за його правовою природою договором факторингу виходячи із наступного.

За умовами договору цесії передбачалося, що від первісного кредитора до нового кредитора перейшли усі права та обов`язки первісного кредитора, що виник з основного договору, в обсязі та на умовах, що існували на момент підписання даного договору включаючи, але не обмежуючись: 3312859,00грн. основного боргу, 395727,00грн. пені, 39160,00грн. 3% річних, 187812,00грн. інфляційних втрат та право на стягнення штрафи санкцій, інфляційних, річних та будь-яких інших, пов`язаних з виконанням основного договору платежів, які виникли та виникатимуть за весь час прострочення, тобто передача здійснена також наперед (майбутніх вимог). Обов`язок нового кредитора по перерахуванню на користь первісного кредитора грошової суми у розмірі 8849836,00грн. впродовж п`яти років закріплений у пункті 2.2 договору цесії.

Посилаючись на норми ст.ст.350, 512-518, 1077 ЦК України позивач вказує, що фактор для надання фінансової послуги повинен бути включений до Державного реєстру фінансових установ. Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається. Позивач наголошує, що основний договір за яким було здійснено відступлення права вимоги є неукладеним, право вимоги за основним договором оскаржено, так зокрема рішенням суду області від 24.10.2019р. у справі №924/233/18, яке було залишено в силі постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020р. було відмовлено СВК "Перший національний виробничий кооператив" у стягненні грошових сум в розмірі 3935558,00грн. за договором №49. Тобто, фактично було передано вимогу, що не існувала на момент її передачі, що з врахуванням вказівки на передання вимог, що виникнуть в майбутньому та обов`язку нового кредитора сплатити упродовж 5 років грошову суму у конкретному розмірі 3935558,00грн. слід оцінювати як плату за договором факторингу, оскільки новий кредитор отримує оплату у вигляді різниці між номінальною вартістю відступленої вимоги та її реальною вартістю та вказує на проведення саме фінансової операції.

Однак, повідомляє, що виходячи із відкритих даних із державних реєстрів ТОВ "Органік Сідс" не є фінансовою установою, а тому не може надавати такі фінансові послуги як факторинг, у зв`язку з чим такий договір факторингу підлягає визнанню недійсним відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2020р. відкрито провадження у справі №924/243/20(924/1155/18) та призначено її до розгляду.

Відповідач 1 у письмовому відзиві на позов проти позову заперечує, водночас щодо аргументів позивача про порушення норм законодавства про банкрутство, недійсність переданої вимоги, відсутність повноважень у представника ТОВ "Органік Сідс", фіктивності правочину та наявність у договорі цесії ознак договору факторингу, відповідач 1 зазначає, що 28.01.2020р. Верховним Судом скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019р. та рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2019р. по справі №924/1208/18 і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про визнання недійсним договору про відступленння права вимоги №26/09/2018-3 від 26.09.2018р., укладеного між відповідачами. При цьому, зауважує, що провадження у даній справі та у справі №924/1208/18 є між тими самими сторонами - ДП "Старокостянтинівський молочний завод" до СВК "Перший національний виробничий кооператив" та ТОВ "Органік Сідс"; про той самий предмет - договір про відступлення права вимоги №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. і з тих самих підстав: недійсність переданої вимоги; відсутність повноважень у підписантів договору; фіктивність правочину. Відповідно відповідач 1 вважає, що вказані позивачем підстави досліджені в межах справи №924/1208/18, а тому не підлягають додатковому доведенню у межах справи №924/243/20.

Крім того вказує, що оскільки основний договір - договір поставки молока №49 від 12.08.2016р. недійсним в судовому порядку не визнавався, вимога про сплату заборгованості за Основним договором на момент відступлення права вимоги за ним є дійсною вимогою в розумінні ст.514-516 ЦК України, що встановлено Верховним Судом в постанові від 28.01.2020р..

Також, на думку відповідача 1 аргументи позивача про сумніви щодо дійсності угод про зарахування безпідставні, оскільки ні угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, ні зазначені вище договори, на підставі яких і було проведено зарахування, недійсними не визнавались, дані правочини є правомірними, а зобов`язання відповідача 2 щодо розрахунку за отримане право вимоги по спірному договору припинені. Отже, боржник зменшив свою кредиторську заборгованість ще до порушення провадження у справі про банкрутство, і ТОВ "Органік Сідс" відповідно не звертався з грошовими вимогами до боржника.

Покликання позивача про незаконність оспорюваних договорів з підстав одного й того самого керівника у сторін оспорюваного договору, та того, що власником частки в статутному капіталі на момент укладення спірного договору була член кооперативу - ОСОБА_5 , відповідач 1 вважає помилковими та безпідставними. Відповідно до ч.1 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. За приписами ч.1 ст.114 ЦК України учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом. Крім того, ОСОБА_5 не була власником СВК "Перший національний виробничий кооператив", а була лише одним із членів кооперативу. Наголошує на відсутність обмежень щодо участі в товаристві особи, яка є членом кооперативу та обмежень укладення правочинів між юридичними особами.

Зазначає, що твердження позивача про нібито зменшення ліквідаційної маси боржником помилкові, оскільки станом на 01.08.2018р. у відповідача 1 існувала заборгованість перед відповідачем 2 в загальному розмірі 16 301 989,20грн. на підставі: договору про відступлення права вимоги №01/08-2018/ЗВ від 01.08.2018р., відповідно до якого ТОВ "Зелений простір поділля" передало для відповідача 2 право вимоги до відповідача 1 на суму 2 569 070,00грн.; договору про відступлення права вимоги №01/08-2018/СВ від 01.08.2018р., відповідно до якого ТОВ "Сапоніт-Інвест" передало для відповідача 2 право вимог до відповідача 1 на суму 8480300,00грн.; договору про відступлення права вимоги №01/08-2018/ДВ від 01.08.2018р. відповідно до якого ПАТ "Добробут АГ" передало для відповідача 2 право вимоги до відповідача 1 на суму 5 252 619,20грн.. Таким чином, укладаючи спірні договори цесії у відповідача 1 з`явилась можливість зменшити існуючу перед ТОВ "Органік Сідс" заборгованість, шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, у відповідності до ст.601 ЦК України.

Таким чином, зважаючи на викладене, відповідач 1 вказує на відсутність порушення прав позивача як кредитора боржника спірним правочином, а підстави для визнання правочину недійсним визначені законодавством про відновлення платоспроможності боржника відсутні. У позові просить відмовити.

Водночас, відповідач 2 у відзиві на позов проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні з підстав викладених у ньому та які є ідентичними із підставами викладеними у відзиві відповідача 1.

Також, відповідач 2 у додаткових поясненнях від 28.10.2020р. вказує, що у частинах першій та другій ст.42 КУПБ визначено різні умови для визнання недійсності правочинів боржника. Так, у частині першій цієї статті встановлено такі умови: по-перше, вчинення правочинів після відкриття провадження у справі про банкрутство; по-друге, вчинення правочину протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство; по-третє, якщо правочини завдали збитків боржнику або кредиторам.

Вважає, що обов`язковою умовою визнання правочинів недійсними у цьому випадку є наявність завдання збитків боржнику або кредиторам. Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). ГК України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст.224 ГК України). Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При цьому згідно з вимогами частини другої ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною умовою є наявність усіх чотирьох складових правопорушення, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При доведенні збитків потрібно також брати до увагу статтю 74 ГПК України. Отже, у цьому випадку при доказуванні збитків для визнання недійсними правочинів боржника має бути доведено: те, що дії щодо укладення правочину суперечать інтересам боржника чи кредиторів; визначений конкретний розмір збитків, яких зазнав боржник або кредитор; те, що розмір збитків пов`язаний з укладенням оспорюваного правочину; наявність вини сторін правочину у збитках.

Також, вказує, що у разі якщо збитки були завдані органом державної влади чи місцевого самоврядування (наприклад поліцією), то для стягнення збитків необхідна наявність не чотирьох, а трьох складових правопорушення, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками. Прикладом стягнення таких збитків господарським судом є постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі №920/715/17.

01.04.2020р. до Господарського суду Хмельницької області від відповідачів надійшли заяви про закриття провадження у справі на підставі п.3 ст.231 ГПК України.

Зокрема, обґрунтовуючи заяви зазначають, що господарським судом Хмельницької області та Північно-західним апеляційним господарським судом здійснювався розгляд справи №924/439/19 за заявою позивача від 06.05.2019р. до відповідача 1 та 2 про визнання договору відступлення права вимоги №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 в межах справи №924/1155/18 про банкрутство СВК "Перший національний виробничий кооператив". Ухвалою від 04.12.2019р. Північно - західним апеляційним господарським судом постановлена ухвала про прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі №924/439/19. Крім того, повідомляють, що 28.01.2020р. Верховним Судом скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019р. та рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2019р. у справі №924/1208/18 і прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. укладеного між відповідачами.

Відповідачі вказують, що провадження у справах №924/243/20, №924/439/19, №924/1208/18 є між тими самими сторонами ДП "Старокостянтинівський молочний завод", СВК "Перший національний виробничий кооператив" та ТОВ "Органік Сідс" і з тих самих підстав: порушення норм законодавства про банкрутство (справа №924/439/19), недійсність переданої вимоги (справа №924/439/19, №924/1208/18), відсутність повноважень у підписанта договору (справа №924/439/19, №924/1208/18), фіктивність правочину (№924/439/19, №924/1208/18). З огляду на викладене, враховуючи наявність ухвали про закриття провадження у справі, а також рішення, які набрали законної сили між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав просить закрити провадження у справі №924/243/20.

Розглянувши заяви відповідачів про закриття провадження у справі судом першої інстанції взято до уваги, зокрема, наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Пунктом 3 ч.1 ст.231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 ч.1 ст.175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.2 ст.175 цього Кодексу.

Однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Передумовою для застосування положень п.2 ч.1 ст.175 ГПК України, та, як наслідок, застосування п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.

При цьому, для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві (заяві) викладає предмет і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, у клопотанні відповідачі вказують на наявність ухвали про закриття провадження, а також рішення, які набрали законної сили між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у справах №924/439/19, №924/1208/18, зокрема між тими самими сторонами ДП "Старокостянтинівський молочний завод", СВК "Перший національний виробничий кооператив" та ТОВ "Органік Сідс" і з тих самих підстав: порушення норм законодавства про банкрутство (справа №924/439/19), недійсність переданої вимоги (справа №924/439/19, №924/1208/18), відсутність повноважень у підписанта договору (справа №924/439/19, №924/1208/18), фіктивність правочину (№924/439/19, №924/1208/18).

Розглянувши зазначені клопотання судом першої інстанції встановлено що рішенням суду від 17.07.2019р. у справі №924/1208/18, залишеним без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019р. позов задоволено та визнано недійсним договір відступлення права вимоги №26/09/2018-3 від 26.09.2018р.. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2020р. скасовано рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2019р. у справі №924/1208/18 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019р., прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Судом взято до уваги, що підставами позову у справі №924/1208/18 позивач вказав: наявність боргу позивача, право вимоги щодо якого відступлено за оспорюваним правочином, не підтверджено належними доказами; оспорюваний договір є фіктивним, оскільки відповідач 2 не виконав і не мав наміру виконувати обов`язок за договором цесії щодо оплати коштів на користь відповідача 1. Окрім того, у відповідачів один і той самий керівник, що на думку позивача свідчить про те, що прийняття рішення про відступлення права вимоги спрямоване на залишення даними особами за собою контролю за коштами у розмірі 3935558,00грн.; у голови СГВК "Перший національний виробничий кооператив" ОСОБА_3 були відсутні повноваження на підписання договору цесії.

Водночас, у справі №924/439/19 за позовом Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. між СВК "Перший національний виробничий кооператив" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" недійсним у межах справи №924/1155/18 про визнання банкрутом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", суд постановляючи ухвалу від 19.09.2019р. зазначив: "При цьому оскільки у межах справи №924/1155/18 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" конкурсним кредитором - Дочірнім підприємством "Старокостянтинівський молочний завод", не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин з існуванням яких передбачена можливість визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 від 26.09.2018р., укладеного між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Перший національний виробничий кооператив" (30403, Хмельницька область, м.Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, 31, код 40108269) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" (30400, Хмельницька область, м.Шепетівка, вул.Тітова, будин. 1А, код 40794076) саме в порядку ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" через його сумнівний характер, переслідування мети обмеження інтересів кредиторів, наявність елементів зловживання правом, що призвели до зменшення обсягу майна боржника, і як наслідок є підставою для застосування до даних правовідносин ст.20 Закону, наявність рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2019р. у справі №924/1208/18 про задоволення позову Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 від 26.09.2018р., укладеного між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Перший національний виробничий кооператив" (30403, Хмельницька область, м.Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, 31, код 40108269) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік сідс" (30400, Хмельницька область, м.Шепетівка, вул.Тітова, будин.1А, код 40794076), у задоволенні відповідної заяви ДП "Старокостянтинівський молочний завод" у межах справи №924/1155/18 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" слід відмовити.". Тобто в ході розгляду справи №924/439/19 розглядались підстави визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. саме в порядку ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та із врахуванням рішення у справі №924/1208/18.

Однак, у справі №924/243/20 за заявою Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. укладеного між СВК "Перший національний виробничий кооператив" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" у межах справи №924/1155/18 про визнання банкрутом, позивач крім підстав визнання договору недійсним відповідно до ст.ст.93, 203, 207, 215 ЦК України, вказав додаткову підставу - ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема вчинення правочину пов`язаними особами.

Слід зазначити, що згідно ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, порівняно з приписами ст.215 ЦК України, розширює підстави для визнання недійсними правочинів та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство, або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

З огляду на сферу регулювання Кодексу України з процедур банкрутства України загалом і за змістом зазначеної норми статті 42, вона є спеціальною по відношенню до загальних, установлених Цивільним кодексом України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

За вказаних обставин, беручи до уваги підстави позову у справі №924/243/20, №924/1208/18 та 924/439/19 колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для закриття провадження у справі №924/243/20, а тому клопотання відповідачів обґрунтовано відхилено.

Крім того, позивач у відповіді на відзив на позов спростовуючи доводи відповідачів зазначає, що суди попередніх інстанцій здійснювали розгляд позовної заяви у вузьких межах, а саме наявності правових підстав передбачених нормами цивільного та господарського законодавства для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії), однак жодним чином не враховували та не досліджували наявності інших правових підстав, зокрема тих, що передбачені Кодексом України з процедур банкрутства. Вважає, що підстави зазначені у заяві кредитора не є тотожними підставам, що зазначалися під час вирішення справи №924/1208/18, в даних справах інша доказова база, що потребує детального вивчення та оцінки суду. Так, зауважує позивач, під час розгляду справи №924/1208/18 було встановлено, що права ДП "Старокостянтинівський молочний завод" не порушено, оскільки укладення договору цесії не порушує права боржника, однак в даній справі розгляд здійснюється з врахуванням статусу позивача як кредитора, права якого порушено укладенням даного договору цесії, що виключає за таких обставин наявність у справі №924/1208/18 преюдиційних фактів для справи №924/243/20 (924/1155/18). Крім того, вважає, що встановлення будь-яких преюдиційних фактів в межах справи №924/1208/18 не може мати наслідком обов`язкове їх врахування як доказів, оскільки між позовною заявою та заявою кредитора, що розглядається, різні межі судового розгляду та специфічна процедура розгляду.

Також, позивач вважає твердження відповідачів про те, що на підставі договорів про відступлення права вимог (цесії) №01/08-2018/ЗВ від 01.08.2018р.; №01/08-2018/СВ від 01.08.2018р. та №01/08-2018/ДВ від 01.08.2018р. у відповідача 1 вже існувало право вимоги до відповідача 2 такими, що не мають під собою жодного доказу, оскільки: не надано жодної копії даних договорів; доказу щодо проведення господарських операцій, що потягли за собою зміну в майновому стані підприємств. Таким, чином, констатує, що укладення таких правочинів нічим не підтверджено документально.

Стосовно повного виконання зобов`язань за угодами про припинення зобов`язань №26/09-2018/ОВ від 26.09.2018р. та 27/09-2018/ОВ від 27.09.2018р., позивач вказує, що в силу відсутності дійсності реального вчинення договорів про відступлення права вимог (цесії) №01/08-2018/ЗВ від 01.08.2018р.; №01/08-2018/СВ від 01.08.2018р. та №01/08-2018/ДВ від 01.08.2018р., та з врахуванням самого змісту угод про припинення зобов`язань, жодна із них не здійснила в повній мірі припинення обов`язку відповідача 2 перед відповідачем 1 за договором цесії.

Відповідно до п.6 Угоди №27/09-2018/ОВ від 27.09.2018р. залишок заборгованості СВК "Перший національний виробничий кооператив" перед ТОВ "Органік Сідс" становить 1775872,62грн., яку він повинен буде сплатити протягом 5-ти років.

Водночас, позивач вказує, що як вбачається із матеріалів справи №924/1155/18 та затвердженого реєстру вимог кредиторів, ТОВ "Органік Сідс" не здійснив жодної дії для стягнення заборгованості з СВК "Перший національний виробничий кооператив", що однозначно свідчить про навмисні дії заінтересованих осіб. Отже, на думку позивача, твердження відповідачів не мають жодного документального підтвердження і зводяться виключно до їхньої особистої думки щодо реальних обставинах справи.

Арбітражний керуючий у письмовій позиції з приводу вирішення даного позову покладається на думку суду.

Ухвалами Господарського суду Хмельницької області від 06.04.2020р., 27.04.2020р., 14.05.2020р., 29.05.2020р., 12.06.2020р., 01.07.2020р., 20.07.2020р., 04.08.2020р., 26.08.2020р., 14.09.2020р., 02.10.2020р., 15.10.2020р., 28.10.2020р. судові засідання відкладались.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.11.2020р. у справі №924/243/20 (924/1155/18) заяву задоволено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Аналогічне положення міститься і в ст.627 ЦК України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Так, у ч.ч.1-5 ст.203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, так:

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статей 6 та 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа №924/1155/18 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив".

Зокрема, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2019р. відкрито провадження у справі №924/1155/18 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" (30403, Хмельницька обл., м.Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, будинок 31, код ЄДРПОУ 40108269). Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення господарським судом Хмельницької області справи № 924/1155/18 про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" (30403, Хмельницька обл., м.Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, будинок 31, код ЄДРПОУ 40108269). Визнано вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" с.Мокіївці, Шепетівського району Хмельницької області в розмірі 3743575,73грн., з яких безспірні становлять 3317986,69грн.. Введено процедуру розпорядження майном боржника до 05.05.2019р., а також призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Ведмедєва Сергія Сергійовича (а/с 116, м.Київ, Україна, 01001, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; свідоцтво №1795 від 19.06.2017р.; тел. НОМЕР_2 ; E-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Попереднє засідання у справі призначено на 10 год. 12 березня 2019р.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.07.2019р. судом затверджено реєстр вимог кредиторів у справі №924/1155/18 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" (30403, Хмельницька обл., м.Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, будинок 31, код ЄДРПОУ 40108269) в загальному розмірі 115710792,64грн..

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 15.08.2019р. визнано банкрутом Сільськогосподарський виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив", відкрито ліквідаційну процедуру у справі №924/1155/18 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" строком на шість місяців - до 15.02.2020р..

Постановою Північно - Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019р. скасовано постанову господарського суду Хмельницької області від 15.08.2019р., справу №924/1155/18 направлено до Господарського суду Хмельницької області для продовження розгляду іншим складом суду.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.12.2019р. справу прийнято до провадження суддею Мухою М.Є. Судове засідання призначено на 22.01.2020р..

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020р. постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019р. залишено без змін.

Статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Старокостянтинівський молочний завод" просить визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. укладений між СВК "Перший національний виробничий кооператив" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" у межах справи №924/1155/18 про визнання банкрутом СВК "Перший національний виробничий кооператив", обґрунтовуючи позовні вимоги положеннями ст.203, 207 ЦК України та ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Зокрема, ДП "Старокостянтинівський молочний завод" вважає, що оскаржуваний договір підписано всупереч встановленим нормам цивільного законодавства, законодавства у сфері банкрутства, без намірів настання реальних правових наслідків, що полягали б у передачі права вимоги та отримання коштів за відступлення права вимоги.

Також, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019р. визнано вимоги кредитора ДП "Старокостянтинівський молочний завод" у розмірі 6704643,96грн. та включено до реєстру вимог кредиторів.

Як свідчать матеріали справи, за умовами договору відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. первісний кредитор оплатно передає (відступає) належне йому право вимоги за договором поставки молока №49 від 12.08.2016р. на суму 3935558,00грн., укладеним між Дочірнім підприємством "Старокостянтишвськнй молочний завод" (надалі - "боржник") і первісним кредитором (надалі "основний договір"), а новий кредитор на умовах цього договору приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором. За умовами цього договору від первісного кредитора переходять до нового кредитора усі права та обов`язки первісного кредитора, що виникли з основного договору, в обсязі та на умовах що існують на момент укладення даного договору, включаючи, але не обмежуючись: 3312859,00грн. основного боргу, 395727,00грн. пені, 39160,00грн. 3% річних, 187812,00грн. інфляційних витрат та право на стягнення штрафних санкцій, інфляційних, річних та будь-яких інших, пов`язаних з виконанням основного договору платежів, які виникли та виникатимуть за весь час прострочення. Новий кредитор набуває права вимоги у повному обсязі, з моменту підписання даного договору. За передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору грошову суму у розмірі 3935558,00грн..

Як вже зазначалось, відповідно до ч.2 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства підставою недійсності правочину в межах справи про банкрутство є також укладення боржником договору із заінтересованою особою.

Згідно абз.6 ч.1 ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Судом першої інстанції на підставі зібраних по справі доказів встановлено, що ТОВ "Органік Сідс" є заінтересованою особою щодо боржника - СВК "Перший національний виробничий кооператив".

Також, місцевий господарський суд вважав, що укладення договорів, зокрема 01.08.2018р. про відступлення права вимога №01/08-2018/СВ між ТОВ "Сапоніт-Інвест" (первісний кредитор), ТОВ "Органік Сідс" (новий кредитор) та СВК "Перший національний виробничий кооператив" (боржник) на суму 8 480 300,00грн.; про відступлення права вимога №01/08-2018/ЗВ між ТОВ "Зелений простір поділля" (первісний кредитор), ТОВ "Органік Сідс" (новий кредитор) та СВК "Перший національний виробничий кооператив" (боржник) на суму 2 569 070,00грн.; про відступлення права вимога №01/08-2018/ДВ між ПАТ "Добробут АГ" (первісний кредитор), ТОВ "Органік Сідс" (новий кредитор) та СВК "Перший національний виробничий кооператив" (боржник) на суму 5 252 619,20грн.; 26.09.2018р. про відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-1 між СВК "Перший національний виробничий кооператив" та ТОВ "Органік Сідс"; про відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-2 між СВК "Перший національний виробничий кооператив" та ТОВ "Органік Сідс"; про відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 між СВК "Перший національний виробничий кооператив" та ТОВ "Органік Сідс"; Угоди про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог №26/09-2018/ОВ від 26.09.2018р.; Угоди про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог №27/092018-/ОВ від 27.09.2018р. заінтересованими особами до боржника - ТОВ "Органік Сідс", ТОВ "Зелений простір Поділля", ТОВ "Сапоніт - Інвест" може свідчити про вчинення цілеспрямованих дій осіб, зокрема керівників (учасників) юридичних осіб щодо зменшення майна та грошових коштів СВК "Перший національний виробничий кооператив", доведення кооперативу до банкрутства та як наслідок завдання збитків як боржнику так і кредиторам.

Враховуючи вищезазначене, оскільки провадження у даній справі про банкрутство СВК "Перший національний виробничий кооператив" відкрите згідно ухвали від 11.01.2019р., а оспорюваний договір відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 укладено 26.09.2018р., отже менше ніж за три роки до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (у підозрілий період), та судом першої інстанції встановлено, що договір укладено із заінтересованою особою, зазначені обставини в сукупності, на думку Господарського суду Хмельницької області, свідчать про наявність самостійної підстави для визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 в порядку ч.2 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Водночас, судом апеляційної інстанції досліджуючи зібрані по справі відповідні докази встановлено, що роблячи висновок про зменшення майна та грошових активів боржника, та як наслідок завдання збитків як боржнику так і кредиторам, судом першої інстанції не повністю з`ясовано обставини справи, з огляду на наступне.

Зокрема, покликання про те, що ТОВ "Органік Сідс" не проведено розрахунку за отримане право вимоги від боржника не підтверджуються наявними у справі доказами, оскільки станом на 01.08.2018р. у боржника існувала заборгованість перед ТОВ "Органік Сідс", на підставі:

- договору про відступлення права вимоги №01/08-2018/ЗВ від 01.08.2018р., відповідно до якого ТОВ "Зелений простір поділля" передало для відповідача 2 право вимоги до відповідача 1 на суму 2569070,00грн.;

- договору про відступлення права вимоги №01/08-2018/СВ від 01.08.2018р., відповідно до якого ТОВ "Сапоніт-Інвест" передало для відповідача 2 право вимоги до відповідача 1 на суму 8480300,00грн.;

- договору про відступлення права вимоги №01/08-2018/ДВ від 01.08.2018р., відповідно до якого ПрАТ "Добробут АГ" передало для відповідача 2 право вимоги до відповідача 1 на суму 5252619,20грн..

Водночас, на підтвердження наявності у боржника заборгованості первісними кредиторами, які відступили свої вимоги на користь ТОВ "Органік Сідс" були додані до матеріалів справи відповідні документи, а саме:

1. Згідно договору про відступлення права вимоги №01/08-2018/ДВ від 01.08.2018р. ПрАТ "Добробут АГ" відступив своє право вимоги до боржника за договором купівлі-продажу №01/12СВК від 20.12.2017р. на суму 5 252 619,20грн. на користь ТОВ "Органік Сідс".

У відповідності до договору купівлі-продажу №01/12СВК від 20.12.2017, ПрАТ "Добробут АГ" по видатковій накладній №1 від 31.12.2017р. передав СВК "Перший національний виробничий кооператив" право власності на посівний комплекс "Термінатор" вартістю 5252619,20грн.. Заборгованість боржника перед ПрАТ "Добробут АГ" по договору купівлі-продажу №01/12СВК від 20.12.2017р. відображена в картці рахунку 6851, яка 01.08.2018р. відступлена на користь ТОВ "Органік Сідс".

Наявність вищевказаного майна у боржника та відповідно, наявність зобо`язань щодо сплати коштів за це майно, крім іншого підтверджується Актом №66/20 опису майна від 30.03.2018р., відповідно до якого проведено опис посівного комплексу "Термінатор" вартістю 4 377 182,67грн. без ПДВ (5 252 619,20грн. з ПДВ), який затверджений ГУ ДФС у Хмельницькій області.

2. Згідно договору про відступлення права вимоги №01/08-2018/ЗВ від 01.08.2018р. ТОВ "Зелений простір поділля" відступив своє право вимоги до боржника за договором позики №31- 01/2018ФД від 31.01.2018р. на суму 2 569 070,00грн. на користь ТОВ "Органік Сідс".

Відповідно до договору позики №31-01/2018ФД від 31.01.2018р., ТОВ "Зелений простір поділля" перерахував на рахунки СВК "Перший національний виробничий кооператив" грошові кошти в сумі 4 645 400,00грн., боржник повернув для ТОВ "Зелений простір поділля" 1995330,00грн., тому, станом на 01.08.2018р. залишок боргу по договору позики становив 2569070,00грн., право вимоги по якому ТОВ "Зелений простір поділля" відступив на користь ТОВ "Органік Сідс", що підтверджується карткою рахунку 6851. Наявність заборгованості у боржника, яка відступлена на користь ТОВ "Органік Сідс" додатково підтверджується копіями банківських виписок.

3. Згідно договору про відступлення права вимоги №01/08-2018/СВ від 01.08.2018р. ТОВ "Сапоніт-Інвест" відступив своє право вимоги до боржника на суму 8 480 300,00грн. на користь ТОВ "Органік Сідс", які виникли з:

- договору поставки №31/05-18СК від 31.05.2018р., відповідно до якого ТОВ "Сапоніт-Інвест" передав боржнику пшеницю 3-го класу вартістю 707 400,00грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №431 від 31.05.2018р., а у боржника виникла заборгованість, яка 01.08.2018р. відступлена на користь ТОВ "Органік Сідс", що підтверджується карткою рахунку 6851;

- договору позики №11-04/18ФД від 11.04.2018р., відповідно до якого ТОВ "Сапоніт-Інвест" надав СВК "Перший національний виробничий кооператив" позику в розмірі 4 800 000,00грн., яка не повернута боржником, а 01.08.2018р. ТОВ "Сапоніт-Інвест" відступив своє право вимоги до боржника на користь ТОВ "Органік Сідс", що підтверджується карткою рахунку 6851;

- договору позики №13-12/2017ФД від 13.12.2017р., відповідно до якого ТОВ "Сапоніт-Інвест" надав СВК "Перший національний виробничий кооператив" позику в розмірі 5000000,00грн., з яких боржником повернуто 3 101 550,00грн., відповідно залишок боргу становив 1 898 450,00грн., а 01.08.2018р. ТОВ "Сапоніт-Інвест" відступив своє право вимоги до боржника на користь ТОВ "Органік-Сідс", що підтверджується карткою рахунку 6851;

- договору позики №04-01/2018ФД від 04.01.2018р., відповідно до якого ТОВ "Сапоніт-Інвест" надав СВК "Перший національний виробничий кооператив" позику в 1 206 220,00грн., з яких боржником повернуто 175 000,00грн., відповідно залишок боргу становив 1 031 220,00грн., а 01.08.2018р. ТОВ "Сапоніт-Інвест" відступив своє право вимоги до боржника на користь ТОВ "Органік Сідс", що підтверджується карткою рахунку 6851;

- договору позики №08-12/2017ФД від 08.12.2017р., відповідно до якого ТОВ "Сапоніт-Інвест" надав СВК "Перший національний виробничий кооператив" позику в 120000,00грн., з яких боржником повернуто 100 000,00грн., відповідно залишок боргу становив 20000,00грн., а 01.08.2018р. ТОВ "Сапоніт-Інвест" відступив своє право вимоги до боржника на користь ТОВ "Органік-Сідс", що підтверджується карткою рахунку 6851;

- договору позики №19/06-ПНВК від 19.06.2017р., відповідно до якого ТОВ "Сапоніт-Інвест" надав СВК "Перший національний виробничий кооператив" позику в 80 000,00грн., з яких боржником повернуто 56 710,00грн., відповідно залишок боргу становив 23 290,00грн., а 01.08.2018р. ТОВ "Сапоніт-Інвест" відступив своє право вимоги до боржника на користь ТОВ "Органік-Сідс", що підтверджується карткою рахунку 6851.

Наявність заборгованості у боржника, яка відступлена на користь ТОВ "Органік Сідс" додатково підтверджується копіями банківських виписок.

З огляду на викладене, укладаючи спірні договори цесії, відповідач 1 зменшив існуючу перед ТОВ "Органік Сідс" заборгованість, шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, у відповідності до ст.601 ЦК України.

Згідно ч.3 ст.203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ст.601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 ЦК України визначено, що не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду), строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

Наведений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018р. у справі №914/3217/16.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, СВК "Перший національний виробничий кооператив" зобов`язаний був сплатити на користь ПрАТ "Добробут АГ", ТОВ "Зелений простір поділля" та ТОВ "Сапоніт-Інвест" грошові кошти в сумі 16 301 989,20грн. згідно вищезазначених договорів, і боржник не здійснював 01.08.2018р. будь-яких відступлень своїх прав чи зменшення своєї грошової маси, оскільки по вищевказаним договорам СВК "Перший національний виробничий кооператив" - боржник, а не кредитор. Кредиторами були ПрАТ "Добробут АГ", ТОВ "Зелений простір поділля" та ТОВ "Сапоніт-Інвест", які укладаючи 01.08.2018р. договори цесії, відступили свої права на користь ТОВ "Органік Сідс".

Таким чином, укладаючи договори цесії 01.08.2018р., СВК "Перший національний виробничий кооператив" лише підтвердив обізнаність з тим, що свої зобов`язання з 01.08.2018р. необхідно виконувати перед ТОВ "Органік Сідс", а не перед первісними кредиторами - ПрАТ "Добробут АГ", ТОВ "Зелений простір поділля" та ТОВ "Сапоніт-Інвест". Тобто, 01.08.2018р. змінено кредитора СВК "Перший національний виробничий кооператив", що жодним чином не вплинуло на майновий стан боржника, та, відповідно, такі договори не могли бути спрямовані на недопущення подальшого стягнення на користь ДП "Старокостянтинівський молочний завод".

Також, слід зазначити, що основними договорами, по яких 01.08.2018р. відступлено вимоги до боржника, не передбачено будь-яких обмежень на передачу прав по договорах на користь третіх осіб, тому згода боржника на укладення цих договорів не потрібна була, і первісні кредитори мали право укласти договори цесії з будь-якими третіми особами.

Отже, оскільки ні законом ні спірним договором не встановлено обмежень щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, які існували у сторін на момент укладення угод про припинення зобов`язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог №26/09-2018/ОВ від 26.09.2018р., ТОВ "Органік Сідс" виконав свої зобов`язання щодо сплати грошових коштів боржнику за отримане право вимоги за спірним договором, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, тому такі зобов`язання ТОВ "Органік Сідс" по спірному договору припинені.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019р. у справі №914/385/18.

З огляду на викладене, покликання ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на те, що СВК "Перший національний виробничий кооператив" відчужені права вимоги ТОВ "Органік Сідс" без користі для СВК "Перший національний виробничий кооператив", безпідставні та не підтверджуються матеріалами справи.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що на час відкриття провадження у справі №924/1155/18 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" діяв Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також, судом встановлено, що провадження у справі перебуває на стадії розпорядження майном.

Системний аналіз норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту порушення (відкриття) щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону про банкрутство застосовуються переважно при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові 02.10.2019р. у справі №5006/5/39б/2012.

При цьому, 21.10.2019р. введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018р., який в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює свою дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.

З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992, №31, ст. 440 із наступними змінами).

Тобто, перехід від регулювання, передбаченого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до регулювання згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справ про банкрутство відповідно до положень цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №924/159/14, від 11.08.2020р. у справі №904/3457/19 та від 27.08.2020р. у справі №904/4928/17.

Як вже зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2019р. відкрито провадження у справі №924/1155/18 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив".

Судом встановлено, що 10.03.2020р. до Господарського суду Хмельницької області у справі про банкрутство звернулося Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" із заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. укладеного між СВК "Перший національний виробничий кооператив" та ТОВ "Органік Сідс" у межах справи №924/1155/18 про визнання банкрутом СВК "Перший національний виробничий кооператив".

Оскільки щодо боржника порушено провадження у справі про банкрутство, і на день введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства боржник перебував на стадії розпорядження майном боржника, то суд першої інстанції вірно подальший розгляд справи здійснив відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Водночас, слід звернути увагу на те, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції застосував положення Кодексу України з процедур банкрутства, але в даному випадку суттєвим є питання дії закону в часі. Такі питання можуть мати найрізноманітніші форми, зокрема, визначення норми закону, яку слід застосувати до спірних правовідносин, які виникли у минулому, але на момент виникнення спору та/або розгляду справи в суді (тривалості відповідної процедури банкрутсва) така норма втратила чинність або була суттєво змінена (шляхом розширення або звуження правомочностей будь-кого з учасників справи.

Отже, вирішуючи даний спір, обов`язково необхідно враховувати зміст конституційного принципу незворотності дії закону у часі та негайної дії норми процесуального права, а також аналізувати рішення Конституційного Суду України щодо порядку застосування норми права у часі та вже сформовану практику Верховного Суду із зазначеного питання.

Частиною 1 ст.58 Конституції України вбачається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 5 ЦК України "Дія актів цивільного законодавства у часі" визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.2015р. у справі №3-1085гс15).

Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001р. №3-рп/2001).

Аналогічний підхід застосовується і щодо дії процесуальної норми права. Зокрема, у ч.3 ст.3 ГПК України, передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

При цьому закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Це положення процесуального закону узгоджується з підходами Європейського суду з прав людини, який вважає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v. Italy, заява № 126/05, п. 102-111).

Також, відповідно до висновку Конституційного Суду, викладеного у рішенні від 09.02.1999р. №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), зазначений конституційний принцип про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб, у випадках коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які помякшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотньої дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997р. №1-зп/1997).

У рішенні від 03.10.1997р. № 4-зп/1997 Конституційний Суд України також надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".

Таким чином, на підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, доцільно зробити висновок про те, що судом під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.

Частиною 1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України, визначено принцип диспозитивності у господарському судочинстві, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч.2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Застосування конкретного способу захисту прав та законних інтересів залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Отже, факт подання юридичною особою або іншими особами до господарського суду позовної заяви із зазначенням вимог та підстав такого звернення є реалізацією відповідними особами права на судовий захист та за своєю правовою природою є процесуальною дією в розумінні частини третьої статті 3 ГПК України, що зумовлює обов`язок суду розглянути спір із застосуванням до спірних правовідносин процесуального закону, чинного на дату звернення відповідної особи до суду та розгляду її позовних вимог.

Як вже зазначалось, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Натомість, як вбачається з Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ним не передбачено надання зворотньої дії в часі положенням ст.42 цього Кодексу, як і будь-яким іншим положенням Кодексу. З огляду на таке, до договорів, які укладені до моменту набрання чинності КУзПБ застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину) .

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020р. у справі №911/956/17.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції на час укладення спірного договору), правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов`язання боржником у натурі після закриття провадження у справі про банкрутство.

За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу.

Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції визнав недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 від 26.09.2018р., який укладений між СВК "Перший національний виробничий кооператив" та ТОВ "Органік Сідс", на підставі того, що боржник уклав договір із заінтересованою особою, як передбачено ч.2 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, який набув чинності лише з 21.10.2019р. та не містив вказівки про надання йому зворотної дії в часі.

Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що до набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства законодавство України про банкрутстово не встановлювало такої спеціальної підстави для визнання недійсним договору, як укладення його із заінтересованою особою боржником, щодо якого порушено справу про банкрутство у відповідний період.

Таким чином, апеляційний господарський звертає увагу на те, що станом на час укладання спірного договору відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. такі підстави, які суд першої інстанції застосував для визнання його недійсним, не існували і укладаючи відповідний договір, сторони не порушували будь-який нормативно правовий акт, що був чинним.

Відтак оскаржуваний правочин не може бути визнаний недійсним у межах провадження у справі про банкрутство, зокрема, за заявою Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. укладеного між СВК "Перший національний виробничий кооператив" та ТОВ "Органік Сідс" у межах справи №924/1155/18 про визнання банкрутом СВК "Перший національний виробничий кооператив" зі спеціальних підстав, передбачених у ч.2 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема з тієї підстави, що боржник уклав договір із заінтересованою особою.

Також, слід зазначити, що серед підстав визнання договору недійсним позивач також вказує на недійсність переданої вимоги та відсутність повноважень у заступника директора ТОВ "Органік Сідс" на укладення спірного договору. Натомість судом береться до уваги, що зазначені підстави визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. були предметом розгляду у справі №924/1208/18 за позовом Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" про визнання договору відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 від 26.09.2018р., укладеного між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Перший національний виробничий кооператив" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" недійсним з моменту його укладення, у якій за результатом розгляду заяви постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2020р. у позові відмовлено.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність доведення порушених прав чи охоронюваних законом інтересів учасників справи, на які послалося ДП "Старокостянтинівський молочний завод" в своїй заяві, відсутність прямої вказівки в самому Кодексі України з процедур банкрутства про надання йому зворотної дії в часі, тобто, неможливість застосування до спірних правовідносин щодо визнання недійсним вищевказаного договору норм, які набрали чинності лише з 21.10.2019р..

Таким чином, апеляційний господарський суд не погоджується з вищевказаними висновками місцевого господарського суду та вважає, що станом на час укладання оскаржуваного договору відступлення права вимоги №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. такі підстави, які суд першої інстанції застосував для визнанням його недійсним, не існували і, укладаючи відповідний договір сторони не порушували будь-який нормативно правовий акт, чинний на той час, що виключає можливість визнання недійсним цього договору, з тих підстав, що визначило ДП "Старокостянтинівський молочний завод" в своїй заяві.

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушеннями норм права при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні правові підстави для її задоволення.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст.277 ГПК України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" слід задовольнити, в свою чергу, керуючись п.4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.11.2020р. у справі №924/243/20 (924/1155/18) слід скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. укладеного між СВК "Перший національний виробничий кооператив" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" у межах справи №924/1155/18 про визнання банкрутом СВК "Перший національний виробничий кооператив" - відмовити.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс", м.Київ задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.11.2020р. у справі №924/243/20 (924/1155/18) скасувати. Прийняти нове судове рішення.

У задоволені заяви Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод", м.Старокостянтинів Хмельницької області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", м.Шепетівка Хмельницької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс", м.Київ про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-3 від 26.09.2018р. укладеного між СВК "Перший національний виробничий кооператив" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" у межах справи №924/1155/18 про визнання банкрутом СВК "Перший національний виробничий кооператив" - відмовити.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" (Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.І.Франка, 47, ідентифкаційний код 31952591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" (м.Київ, провулок Алли Горської 5, ідентифікаційний код 40794076) 6306 грн. 00коп. (шість тисяч триста шість грн. 00коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Хмельницької області.

5. Справу №924/243/20 (924/1155/18) повернути до Господарського суду Хмельницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "16" лютого 2021 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Тимошенко О.М.