Постанова

від 08.02.2021 по справі 908/551/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2021 Справа № 908/551/20

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Широбокова Л.П.

секретар судового засідання Загреба В.С.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Сідельникова О.Л. адвокат, ордер серії АР№1008976 від 02.12.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.09.2020 у справі №908/551/20 (суддя Смірнов О.Г.; рішення ухвалене о 16:16 год. у місті Запоріжжя, повне рішення складено 06.10.2020)

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомцентр", Запорізька область, с.Малишівка

про стягнення 805948,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У березні 2020 року до Господарського суду Запорізької області звернулось Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомцентр" про стягнення за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27.12.2018 заборгованості за поставлену електричну енергію у сумі, 560107,72 грн., пені - 161992,65 грн., 15% річних - 74326,53 грн., інфляційних втрат - 9521,83 грн.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлену електроенергію у січні 2019 року.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.09.2020 (з урахуванням ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 про виправлення помилки) у справі №908/551/20 позовні задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомцентр" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" заборгованість в сумі 560107 грн. 72 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 8401 грн. 62 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомцентр" відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що судом встановлені обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати електричної енергії, що була поставлена позивачем відповідачу у січні 2019 року на загальну суму 507107,72 грн. за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно до положень Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії. Суд відмовив в задоволенні частини позовних вимог про стягнення пені, 15% річних та інфляційних втрат, оскільки позивачем не надано належних доказів для визначення настання строку оплати та відповідно визначення періоду прострочкення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач (ДПЗД "Укрінтеренерго") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 02.09.2020 у справі №908/551/20, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, без повного і об`єктивного дослідження доказів у справі, які мають істотне значення для вирішення спору по суті.

ДПЗД "Укрінтеренерго" наполягає на укладенні з відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27.12.2018, який є публічним договором і розміщений на офіційному сайті постачальника, та вважає, що відповідач повинен оплатити заборгованість за надання послуги з постачання електроенергії протягом її споживання всього місяця січня 2019 року. Позивач посилається на направлення споживачу акту купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2019 №000298 за розрахунковий період січень 2019 і рахунку від 09.02.2019 №000013608418/07/О01/03220.

Посилаючись на частину 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частину 4 статті 231 Господарського кодексу України, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача у зв`язку з його неналежним виконанням договірних зобов`язань пені, інфляційних втрат і 15% річних.

Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу

Відповідач (ТОВ "Інкомцентр") у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи позивача необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

ТОВ "Інкомцентр" зазначає, що не вчиняло жодних дій, направлених на прийняття умов публічного договору, ніяких документів від позивача не отримувало та не підписувало, що свідчить про відсутність будь-яких зобов`язань у відповідача перед позивачем. Оскільки публічний договір, фактично, не був укладений, положення договору, зокрема щодо застосування штрафних санкцій, індексу інфляції і 15% річних не можуть бути застосовані до відповідача.

Відповідач окремо звертає увагу на те, що зі змісту договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" і комерційної пропозиції до нього вбачається, що строк оплати електроенергії встановлений в залежності від отримання відповідачем рахунка на її оплату. Відповідачем не було отримано рахунок №000013608418/07/О01/03220 від 09.02.2019 на оплату спожитої електроенергії, що позбавляє можливості визначити строк настання оплати вказаного рахунку, а відтак, визначити період прострочення і перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку пені неможливо.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.09.2020 у справі №908/551/20; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 07.12.2020 о 16:00 год.

04.12.2020 від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшло клопотання про проведення засідання без участі позивача, в якому зазначається, що підприємство не має можливості забезпечити участь представника у засіданні та викладено прохання провести судове засідання та в цілому судове провадження без участі представника ДПЗД "Укрінтеренерго".

07.12.2020 судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Подобєда І.М. на лікарняному.

Після виходу судді Подобєда І.М. на роботу ухвалою суду від 14.12.2020 розгляд справи призначено в судовому засіданні на 08.02.2021 о 16:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2021 задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Сидельникової О.Л. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

В судове засідання 08.02.2021 представник позивача не з`явився. Представник відповідача - адвокат Сидельникова О.Л., яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримала доводи, які наведені у відзиві на апеляційну скаргу.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 08.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини

З набранням чинності 11 червня 2017 року Закону України "Про ринок електричної енергії" , суб`єкти господарювання, які до цього одночасно проводили діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, повинні були протягом 18 місяців з дня набрання чинності зазначеним Законом (тобто, до 11 грудня 2018 року) здійснити юридичне відокремлення діяльності з розподілу електричної енергії від інших видів діяльності вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання (обленерго), у тому числі шляхом створення електропостачальника. Ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом були анульовані.

Відповідними рішеннями НКРЕКП анульовано ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом відповідного суб`єкта господарювання з 1 січня 2019 року.

Таким чином, договори про користування електричною енергією (для населення) та про постачання електричної енергії, укладені споживачами з обленерго припинили свою дію з 1 січня 2019 року.

З 01.01.2019 Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" не здійснює постачання електричної енергії споживачам Запорізької області у зв`язку з анулюванням ліцензії на провадження такої діяльності. В той же час з 01.01.2019 Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" є оператором системи розподілу і надає послугу з розподілу електричної енергії споживачам Запорізької області.

Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі:

1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;

2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;

3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;

4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником;

5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" з 1 січня 2019 р. до 1 січня 2021р.

На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018 Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

За вимогами частини шостої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Як стверджує позивач, у відповідності до положень статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (Постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомцентр" (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27.12.2018 шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції, що є Додатком 1 до цього договору.

Так на виконання вимог ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" в мережі Інтернет за адресою: www.iue.kiev.ua ДПЗД "Укрінтеренерго" розміщено: порядок приєднання до умов договору, договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", комерційну пропозицію №2 до договору, додаток до комерційної пропозиції №2.

За пунктом 2.1. вказаного договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Відповідно до пунктів 5.1., 5.8. договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є Додатком 1 до Договору.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 5.10. договору передбачено, що оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Згідно з пунктом 13.1. цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого Правилами роздрібного ринку електричної енергії, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

У додатку №1 до договору "Комерційна пропозиція №2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" визначено спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником "останньої надії". За умовами пропозиції Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Постачальник стверджує, що ним на виконання умов договору споживачу у січні 2019 року було поставлено електричну енергію в обсязі 177507,00 кВт/год. на загальну суму 560107,72 грн.

Постачальником надано копію листа-повідомлення №44/09-1452/пон від 30.01.2019, адресованого споживачу і оператору систем розподілу - ПАТ "Запоріжжяобленерго", в якому відповідно до п. 6.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач повідомляється про початок постачання електричної енергії постачальником "останньої надії". У вказаному листі-повідомленні зазначено, що споживачу виставлено рахунок за січень 2019 року, який необхідно сплатити протягом 5 банківських (робочих) днів. Також вказано, що споживач має право завантажити з веб-сайта постачальника "останньої надії" два примірники договору на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та комерційної пропозиції, заповнити своє найменування, реквізити, підписати, скріпити печаткою та направити зазначені документи на офіційну адресу постачальника "останньої надії".

В додатку до листа вказано рахунок за електричну енергію від 30.01.2019 №000013608418/07/П01/01769 на суму 575288,40 грн.

Докази направлення вказаного листа споживачу в матеріалах справи відсутні.

Листом №007-66/5506 від 04.04.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" направило на адресу ДПЗД "Укрінтеренерго" звіти щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД за січень та лютий 2019, зокрема згідно звіту за січень 2019 року вбачається, що фактичний обсяг спожитої електроенергії ТОВ "Інкомцентр" у січні 2019 року складає 177507 кВт/год.

В подальшому ПАТ "Запоріжжяобленерго" листом №007-66/7306 від 25.04.2019 направило на адресу ДПЗД "Укрінтеренерго" скоригований звіт щодо фактичного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" за січень 2019 року.

На підтвердження надання споживачу послуг з постачання електричної енергії постачальником надано копію акту купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2019 №000298 за січень 2019 року, який підписаний лише представником постачальника.

Позивач через електронний суд надав до матеріалів справи копію поштового конверту та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.54 т.2), адресовані відповідачу, з яких вбачається що 12.03.2019 повернуто з позначкою "за закінченням встановленого строку зберігання" від відповідача кореспонденцію. При цьому на рекомендованому повідомленні зазначено документи, що направлялись: акт №000298 2 примірника, рахунок №000013608418/07/О01/03220 від 09.02.2019, попередження №44/09 __ від __ 2019.

Направлені постачальником вищевказані документи не були отримані відповідачем.

На оплату наданих послуг постачальником виставлено споживачу рахунок №000013608418/07/О01/03220 від 09.02.2019 на суму 560107,72 грн. з ПДВ.

У зв`язку з порушенням споживачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", щодо порядку проведення розрахунків, для уникнення настання несприятливих економічних та/або правових наслідків, керуючись статтею 530 ЦК України, а також ГК України, ПРРЕЕ постачальником на адресу споживача направлено вимогу про сплату штрафних санкцій і боргу за спожиту електроенергію за вих №44/10-201/пон від 06.02.2020.

Постачальник просив у семиденний строк з дати отримання цієї вимоги оплатити 245841,01 грн., яка складається з пені в сумі 161992,65 грн., інфляції в сумі 9521,83 грн., 15% річних в сумі 74326,53 грн. Крім того, у вимозі вимагається терміново погасити в повному обсязі заборгованість у сумі 560107,72 грн.

Додаток вимоги містить рахунок №13608418/07/2/3 від 05.02.2020 про нарахування пені, інфляційних витрат і 15% річних.

Проте, докази направлення на адресу споживача вказаної вимоги в матеріалах справи відсутні.

Відсутність оплати споживачем отриманих послуг з постачання електроенергії спонукала постачальника звернутись з позовом до господарського суду.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною першою статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частин першої, другої статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п`ята статті 633 Цивільного кодексу України).

За визначенням наведеним у частині першій статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

Положення договірних відносин на роздрібному ринку електричної енергії і порядок укладання договорів визначені Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ №312).

Правилами врегульовані взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

За пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ №312 договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" - домовленість між постачальником "останньої надії" та споживачем, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу на термін до 90 днів постачальником "останньої надії" за цінами постачальника "останньої надії".

Відповідно до пункту 1.2.9. ПРРЕЕ №312 постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Пунктом 1.2.15. ПРРЕЕ №312 встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Електропостачальники зобов`язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку.

Пунктом 3.1.4. ПРРЕЕ №312 передбачено, що електропостачальник перед початком постачання електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи, повинен укласти договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з оператором системи, на підставі якого отримати доступ до мереж оператора системи з метою реалізації своїх прав та виконання обов`язків та функцій як електропостачальника по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані на відповідній території до мереж оператора системи, узгодивши умови щодо необхідного інформаційного обміну, взаємних прав, обов`язків та відповідальності сторін, а також порядок виставлення рахунків за послуги з розподілу/передачі електричної енергії.

Як вбачається зі змісту пункту 2.2. договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Постачальник "останньої надії" повідомляє споживача про умови постачання, ціну на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника шляхом оприлюднення зазначеної у цьому пункті інформації на своєму офіційному веб-сайті (пункт 3.4.1. ПРРЕЕ №312).

Пунктом 3.2. договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" передбачено, що Постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії Споживачу протягом всього строку постачання, у разі:

Постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі:

- банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;

- закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;

- невиконання або неналежного виконання електропостачальником вимог правил ринку, правил ринку "на добунаперед" та внутрішньодобового ринку, а на перехідний період - договору між членами оптового ринку електричної енергії України, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;

- необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником;

- в інших випадках, передбачених цими ПРРЕЕ.

Зазначене узгоджується з пунктом 3.4.2 ПРРЕЕ №312:

Постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі:

1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;

2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;

3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку НДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;

4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником;

5) в інших випадках, передбачених цими Правилами.

Відповідно до пункту 3.4.4. ПРРЕЕ №312 постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний 3) здійснювати постачання електричної енергії споживачам у випадках, визначених статтею 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", до обрання споживачами електропостачальника, але не більше безперервного строку у 90 днів поспіль на умовах публічного договору приєднання, розробленого на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (підпункт 3) пункту 5.4.2. ПРРЕЕ №312);

За пунктом 5.5.5. ПРРЕЕ №312 споживач електричної енергії зобов`язаний:

1) користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів);

2) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів;

Пунктом 6.2.2. ПРРЕЕ №312 передбачено, що у разі банкрутства, ліквідації, завершення строку дії або анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії попереднього електропостачальника, а також у разі припинення його участі на ринку електричної енергії електропостачальник повинен протягом 1 робочого дня повідомити про це споживача (споживачів), відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача (таких споживачів), із зазначенням дати, з якої такий електропостачальник припинить здійснювати постачання електричної енергії споживачу (споживачам).

Відповідно до пункту 6.2.3. ПРРЕЕ №312 (в редакції від 14.03.2018) у разі необрання споживачем електропостачальника після розірвання договору з попереднім електропостачальником або незабезпечення власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку адміністратор розрахунків в одноденний термін переводить такого споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" шляхом зміни записів у реєстрі точок комерційного обліку електропостачальника щодо постачальника "останньої надії" у порядку, визначеному Правилами ринку, з одночасним повідомленням операторів системи.

Початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником (пункт 6.2.4. ПРРЕЕ №312).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Як правильно встановлено судом першої інстанції з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" не здійснює постачання електричної енергії споживачам Запорізької області у зв`язку з анулюванням ліцензії на провадження такої діяльності.

Про обізнаність споживача про припинення ПАТ "Запоріжжяобленерго" діяльності з постачання електричної енергії з 01.01.2019, що мало спонукати до укладання договору з постачання з новим електропостачальником, свідчить наявна в матеріалах справи Додаткова угода від 01.01.2019 №1 про внесення змін до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №324 від 01.01.2019 (а.с.117 т.1).

Однак відповідач своєчасно не скористався своїм правом відповідно до підпункту 2 пункту 5.5.1.ПРРЕЕ №312 на вибір електропостачальника, у зв`язку з чим відповідно до вимог Закону був переведений до постачання електричної енергії постачальнику "останньої надії" -ДПЗД "Укрінтеренерго".

Щодо укладеного між відповідачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр енергетичного моделювання", як постачальником, договору про постачання електричної енергії споживачу №2019/25, то він був укладений лише 15.01.2019.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що в період з 01.01.2019 по 14.01.2019 відповідачу постачалась електроенергія іншим постачальником, ніж позивач, або було припинено постачання електроенергії в цей період.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що у період з 01.01.2019 по 15.01.2019 постачання електричної енергії відповідачу фактично здійснював позивач, як постачальник "останньої надії".

Щодо аргументів відповідача про те, що ТОВ "Інкомцентр" не вчиняло жодних дій, направлених на прийняття умов публічного договору, ніяких документів від позивача не отримувало та не підписувало, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність будь-яких зобов`язань відповідача перед позивачем, то такі доводи відхиляються судом апеляційної інстанції з наступних мотивів.

Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 Цивільного кодексу України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 відзначила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути поінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу. так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Натомість у даному випадку, відповідач у справі є суб`єктом господарювання, якому надано свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом (статті 2, 3, 6, 42-44, 55 Господарського кодексу України).

Частина третя статті 179 Господарського кодексу України визначає, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Отже, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання, такий договір має бути укладений.

Як зазначено вище, відповідно до приписів статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" однією з підстав для укладення договору з постачальником "останньої надії" на умовах типового договору постачання електричної енергії, який є публічним договором приєднання, є існування обставин припинення дії ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника та/або необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником.

В силу таких обставин та за наявності фактичного споживання електричної енергії споживачем, таке користування електричною енергією слід вважати правовідносинами, що виникли за договором приєднання, який укладений в силу прямого припису Закону України "Про ринок електричної енергії" - з моменту початку споживання, тобто у даному випадку з 01.01.2019.

Колегія суддів погоджується з відповідачем, що в матеріалах справи не надано доказів того, що відповідач вчиняв дії направленні на прийняття умов публічного договору з позивачем як "постачальником останньої надії" чи здійснив оплату рахунків позивача.

Разом із цим, колегія суддів вважає, що невиконання таких дій зі сторони відповідача не має такого правового наслідку, як неукладення договору, оскільки підставою для укладення такого договору у статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначений конкретний перелік юридично значимих фактів. У даному випадку це фактичне споживання відповідачем електричної енергії після припинення договору на поставку електричної енергії, що був укладений із попереднім постачальником.

Зі своєї сторони відповідач, як споживач, що був обізнаний про припинення йому електропостачання попереднім постачальником з 01.01.2019, мав право заздалегідь обрати іншого постачальника, аніж постачальника за договором "останньої надії", проте завчасно не вчинив таких дій. А тому за встановлених судом обставин фактичного споживання електричної енергії з 01.01.2019 тільки такий факт, як не отримання відповідачем від позивача будь-яких повідомлень чи пропозицій про укладення договору як з "постачальником останньої надії" - не може свідчити про неукладення такого договору.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою статі 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За пунктом 3 частини першої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Зазначене право електропостачальника передбачено і підпунктом 1 пункту 7.1. договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

За приписами пункту 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Обов`язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору покладено на споживача підпунктом 2 пункту 6.2. договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

За умовами пункту 13.7. договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто під підпис за зазначеними в цьому договорі адресами сторін.

Як встановлено судом з матеріалів справи, рахунок на оплату послуг з постачання електроенергії №000013608418/07/О01/03220 від 09.02.2019 був направлений відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за адресою, яка відповідає адресі відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та яка вказується самим відповідачем в документах, проте не отриманий останнім.

Між тим, враховуючи підтвердження факту споживання відповідачем електроенергії в січні 2019 року та відповідного її обсягу, на спростування чого відповідач не надав будь-яких доказів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний здійснити оплату за спожиту електроенергію з 01.01.2019 по 14.01.2019.

Окрім суми заборгованості за постачання електричної енергії позовними вимогами позивача були також вимоги про стягнення з відповідача у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором пені за період з 19.03.2019 по 05.02.2020 у сумі 161992,65 грн., 15% річних за період з 19.03.2019 по 05.02.2020 у сумі 74326,53 грн. і інфляційних втрат за період з 01.04.2019 по 01.06.2019 у сумі 9521,83 грн.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу положень статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.11. договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Комерційною пропозицією №2 від 27.12.2018 передбачено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу, враховуючи день фактичної оплати. Пеня споживачем сплачується на підставі рахунків постачальника, а у разі незгоди споживача, стягується в судовому порядку.

Комерційною пропозицією №2 від 27.12.2018 визначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, має сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Враховуючи те, що за змістом 5.10. договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" і Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 строк оплати електроенергії залежить від дати отримання відповідачем рахунка на оплату, а матеріали справи не містять таких доказів, зокрема, в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем рахунка №000013608418/07/О01/03220 від 09.02.2019 на оплату спожитої електроенергії, колегія суддів погоджується з висновком суду суд першої інстанції про неможливість визначити строк настання строку оплати вказаного рахунка, період прострочення, а також перевірити строк позовної давності щодо стягнення пені, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені, 15 річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 18133,84 грн. на оплату судового збору, понесені позивачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на апелянта у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.09.2020 у справі №908/551/20 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 17.02.2021.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Чус

Суддя Л.П. Широбокова