Постанова від 17.02.2021 по справі 908/3420/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2021 року м.Дніпро Справа № 908/3420/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Вечірка І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення господарського суду Запорізької області від 16.09.2020 року (повний текст рішення складено 23.10.2020 року) у справі №908/3420/19 (суддя Азізбекян Т.А.)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, буд.6 м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Лермонтово (вул. Волгоградська, буд. 26А, м.Запоріжжя, 69000, ідентифікаційний код 39273127)

про стягнення 9022,06 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.09.2020 року у справі №908/3420/19 позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Лермонтово задоволено частково.

Зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Лермонтово до суми 1000,00 грн. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Лермонтово (вул. Волгоградська, буд. 26А, м. Запоріжжя, 69000, ідентифікаційний код 39273127) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 20077720) 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. пені, 761 (сімсот шістдесят одна) грн. 40 коп. 3% річних, 2211 (дві тисячі двісті одинадцять) грн. 83 коп. інфляції та 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем порушено умови договору постачання природного газу №5218/1617-БО-13 від 14.09.2016 року в частині дотримання строків розрахунку за поставлений природний газ, що є підставою для стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України та стягнення пені відповідно до п.8.2 договору.

Надані позивачем розрахунки вказаних сум суд визнав вірними.

Зменшуючи належний до стягнення розмір пені, суд врахував положення ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та ту обставину, що відповідач є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку, використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії мешканцям будинку, не займається будь-якою підприємницькою діяльністю, а здійснення оплати поставленого позивачем природного газу значною мірою залежить від своєчасного внесення мешканцями будинку внесків на його утримання. Саме несвоєчасні розрахунки мешканців будинку з відповідачем за внескам на утримання будинку зумовили затримку в оплаті поставленого природного газу.

Не погодившись з рішенням суду, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України оскаржило його в апеляційному порядку.

Апелянт вважає, що рішення в частині відмови у стягненні пені в розмірі 5048,83 грн. є незаконним та ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вказує, що:

- судом порушено норми процесуального права, оскільки копія клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій (пені), та доданих до нього доказів, не була направлена на адресу позивача, що унеможливило надання заперечень на нього;

- в порушення вимог ст.233 Господарського кодексу України судом не надано оцінки майновому стану, фінансовому становищу обох сторін, особливостям діяльності позивача, не досліджено фінансове становище обох сторін.

Апелянт посилається на судову практику Верховного Суду щодо стягнення пені, зокрема на постанову від 04.02.2020 року у справі №918/116/19, за висновком якої зменшення судом належних до стягнення штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Просить рішення господарського суду Запорізької області від 16.09.2020 року у справі №908/3420/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 5048,83 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апелянта, вважає оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим.

Наголошує, що відповідач є неприбутковою організацією, не займається будь-якою підприємницькою діяльністю, використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії мешканцям будинку, здійснення оплати поставленого позивачем природного газу значною мірою залежить від своєчасного внесення мешканцями будинку внесків на його утримання.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 16.09.2020 року по справі №908/3420/19 без змін.

Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2021 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача в порядку письмового провадження.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З матеріалів справи вбачається, що 14.09.2016 року між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - позивач, постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Лермонтово (далі - відповідач, споживач) було укладено договір постачання природного газу № 5218/1617-БО-13 (далі - договір) (а.с.18-26).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач за період листопад 2016 року по лютий 2017 року прийняв газ на загальну суму 225946,81 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, які підписані та скріплені печатками позивача (постачальника) та відповідача (споживача). (а. с.36-39).

Відповідно до пункту 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з розрахунку позивача, відповідач оплатив поставлений природний газ у повному обсязі, але з прострочкою платежу, що останнім не заперечується (а.с. 13-15).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із наслідків порушення зобов`язання відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України є сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до умов договору позивачем нараховано пеню у розмірі 6 048, 83 грн. за період з 27.12.2016 року по 31.10.2017 року.

Щодо періоду нарахування та розміру пені відповідач надав суду заперечення, які судом спростовані і визначено правильність проведеного позивачем нарахування.

Також відповідач надав клопотання про зменшення пені (а.с.121-122).

Клопотання обґрунтовано тим, що:

- відповідач є неприбутковою організацією, використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії мешканцям будинку,

- здійснення оплати поставленого позивачем природного газу значною мірою залежить від своєчасного внесення мешканцями будинку внесків на його утримання.

- несвоєчасні розрахунки мешканців будинку з відповідачем за внесками на утримання будинку зумовили затримку в оплаті поставленого природного газу.

- прострочка та сума заборгованості є незначною,

- відповідачем здійснювались заходи щодо погашення заборгованості,

- нараховані позивачем більш ніж через два роки після остаточного розрахунку штрафні санкції не є засобом стимулювання відповідача виконати свої зобов`язання, а направлені на отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача.

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №916/65/18, від 03.07.2019 року у справі №917/791/18, від 22.10.2019 року у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 року у справі №902/855/18, від 27.01.2020 року у справі №916/469/19.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд першої інстанції повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Колегія суддів зазначає, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення з 6 048, 83 грн. до 1 000,00 грн. розміру нарахованої пені, врахував, що сплата боргу в повному обсязі відповідачем проведена, строки прострочення незначні, на користь позивача підлягають стягненню проценти річних та інфляційні, які у певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів, при зменшенні пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Колегія суддів погоджується з таким обґрунтуванням, вважає доводи апелянта щодо не встановлення судом обставин значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків безпідставними, оскільки позивачем про наявність у нього збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором не зазначено.

Апелянт вказує на значний період прострочення платежу за зобов`язаннями лютого 2017 року - на 218 днів. З розрахунку позивача вбачається, що дійсно така затримка платежу мала місце, відповідач проводив оплату приблизно рівними частинами впродовж період квітня- жовтня 2017 року.

Однак на спростування доводів скаржника слід зазначити, що наявність грошових коштів на рахунку відповідача дійсно ставиться в залежність від оплати мешканців будинку на утримання будинку. В даному випадку ця обставина вірно врахована судом першої інстанції і посилання скаржника на те, що виконання зобов`язання відповідачем не ставиться в залежність від дій третіх осіб, які не є стороною договору, колегія суддів вважає помилковим.

У даній справі встановлено, що відповідач виконав передбачені договором зобов`язання з оплати природного газу в повному обсязі.

Скаржник не спростував доводи суду про те, що позивач частково покриває понесені ним майнові втрати за рахунок стягнення інфляційних та 3% річних, а наявність у кредитора можливості стягнення надмірних сум як неустойки спотворює правове призначення неустойки, є джерелом невиправданих додаткових прибутків кредитора.

Суд обґрунтовано врахував, що загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст.3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені Верховним Судом критерії, про які вказано у згаданих вище постановах, дотримані судом першої при вирішенні питання про зменшення пені та судом обґрунтовано зменшено розмір заявленої до стягнення пені до 1000 грн.

За таких обставин доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують висновки, покладені в основу судового рішення в оскаржуваній частині.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не з`ясовано питання наявності фінансового стану позивача, їх розмір, що є обов`язковим для застосування ст. 233 Господарського кодексу України, колегія суддів також відхиляє за необґрунтованістю. Надані суду докази, в тому числі щодо господарської діяльності обох сторін, недоведеність позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання, розміру та періоду прострочки відповідачем платежів, стали підставою для законного та обґрунтованого висновку суду про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, судом надана оцінка обставинам справи в сукупності.

Виходячи з принципу змагальності сторін у господарському процесі кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач висновки оскаржуваного рішення не спростував. Апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає. Підстави для скасування рішення відсутні.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.09.2020 року у справі №908/3420/19 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя І.О. Вечірко