Рішення

від 09.02.2021 по справі 902/997/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/997/20

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Сичук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБРА ІМПЕКС", вул. Пушкінська, буд. 36, оф. 421, м. Одеса, 65012, код - 38573378

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК-СПАЙС", вул. Першотравнева, буд. 64, с. Горбанівка, Вінницький район, Вінницька область, 23232, код - 39137401

про стягнення 531 466,80 грн

В С Т А Н О В И В :

12.10.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБРА ІМПЕКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК-СПАЙС" про стягнення 531 466,80 грн заборгованості з яких 171 500,00 грн основного боргу, 140 087,10 грн 255% річних, 53 391,90 грн інфляційних втрат, 166 487,80 грн пені за договором купівлі-продажу № ОП-227 від 15.03.2017 року.

Також, 12.10.2020 року представником позивача до суду подано клопотання (вих. № 275 від 05.10.2020 року) про витребування доказів.

Ухвалою від 19.10.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБРА ІМПЕКС" залишено без руху.

02.11.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБРА ІМПЕКС" надійшла заява (вх. № 290 від 27.10.2020 року) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.11.2020 року відкрито провадження у справі № 902/997/20 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.12.2020 року.

В судове засідання 15.12.2020 з`явились представники сторін, протокольною ухвалою суд постановив оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні на 14.01.2021 на 12:00.

15.12.2020 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи.

Крім того, від представника позивача 28.12.2020, 13.01.2021, 14.01.2021 надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.01.2021 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/997/20 для розгляду по суті на 04.02.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

При цьому, з метою забезпечення учасникам процесу можливості реалізувати процесуальні права, судом постановлено ухвалу про проведення судового засідання 04.02.2021 року в режимі відеоконференції з Південно-західним апеляційним господарським судом (зал №19), за участю представника позивача, яку занесено до протоколу судового засідання 14.01.2021 року.

Ухвалою суду від 15.01.2021 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

01.02.2021 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 01.02.2021 року) (вх.канц. № 01-34/939/21) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Також, 01.02.2021 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 01.02.2021 року) (вх.канц. № 01-34/941/21) про долучення до матеріалів справи доказів та відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку з відсутністю уповноваженого представника прийняти участь в судовому засіданні за зайнятістю в іншому судовому засідання.

В судовому засіданні 04.02.2021 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на підставі ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України до 09.02.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання від 04.02.2021 року.

Представника відповідача про наступну дату розгляду справи по суті повідомлено за п`ять днів до дати його проведення телефонограмою, яка міститься у матеріалах справи.

При цьому, з метою забезпечення учасникам процесу можливості реалізувати процесуальні права, судом постановлено ухвалу про проведення судового засідання 09.02.2021 року в режимі відеоконференції з Південно-західним апеляційним господарським судом (зал №19), за участю представника позивача, яку занесено до протоколу судового засідання 04.02.2021 року.

09.02.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вих. № 38 від 04.02.2021 року) про долучення до матеріалів справи доказів.

Також, 09.02.2021 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 09.02.2021 року) в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату в зв`язку з відсутністю можливості бути присутньою в судовому засіданні за станом здоров`я.

Додатково представник відповідача клопоче про розгляд справи у її відсутність у випадку неможливості відкласти судовий розгляд.

Також, у клопотанні остання просить суд, зменшити розмір заявлених штрафних санкцій, в зв`язку із збитковістю підприємства.

У судовому засіданні 09.02.2021 року прийняв участь представник позивача.

При неявці у судове засідання представника відповідача суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись, з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ез рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМБРА ІМПЕКС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК-СПАЙС" договору купівлі-продажу № ОП-227 від 15.03.2017 року.

В зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК-СПАЙС" зобов`язань за договором купівлі-продажу № ОП-227 від 15.03.2017 року, в частині оплати поставленого товару, утворилась заборгованість.

Враховуючи викладене Товариство з обмеженою відповідальністю "АМБРА ІМПЕКС" звернулось з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК-СПАЙС" 171 500,00 грн основного боргу, 140 087,10 грн 25 % річних, 53 391,90 грн інфляційних втрат, 166 487,80 грн пені.

Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в якому було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

У судових засіданнях представник відповідача вказувала на невідповідність суми основного боргу первинним документам та клопотала про зменшення розміру штрафних санкцій у зв`язку із скрутним матеріальним становищем ТОВ "Органік-Спайс".

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 15.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМБРА ІМПЕКС" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК-СПАЙС" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № ОП-227 (а.с. 15-18, т. 2).

Відповідно п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується продати Покупцеві, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити товари в асортименті (товар), кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактур, товарних накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 1.2 в якості в даному договору мається на увазі продукти харчування в асортименті (горіхи, крупи, цукати, сухофрукти, сухі суміші та інше).

Реалізація товару здійснюється на підставі товарних (видаткових) накладних (п. 1.3 Договору).

Якість товару за даним договором має відповідати вимогам, встановленим державними стандартами або технічними умовами, які діють в Україні (п. 2.1 Договору).

Сукупна ціна договору складає суму всіх накладних, на підставі яких здійснена поставка товару та визначається виходячи із встановлених цін на товар, і складає 5 000 000,00 грн (п. 3.1 Договору).

За змістом п. 3.2 Договору ціна одиниці товару включає вартість товару, витрати на зберігання на складі Продавця, витрати з оформлення необхідної документації та окремі витрати Продавця у зв`язку з виконанням даного договору.

Вартість товару, ціна за одиницю товару, асортимент окремих поставок узгоджується сторонами у видаткових накладних ( п. 4.1 Договору).

Продаж товару за даним договором здійснюється окремими партіями на підставі замовлення Покупця (п. 4.2 Договору).

Заявку на окрему поставку товару Покупець зобов`язаний передати в письмовій формі або за допомогою факсимільного зв`язку (а у разі його відсутності - електронною поштою на адресу Продавця) із зазначенням: номеру та дати заявки; найменування товару, якість товару; асортимент товару, який належить поставити; кількість товару; найменування перевізника та д/н автотранспортного засобу перевізника; ПІБ водія (перевізника), його моб. телефон; номер та дата видачі водійського посвідчення (п. 4.3.1 Договору).

Передача (приймання-передача) товару здійснюється в місці відвантаження товару. Місцем відвантаження товару згідно даного договору вважається склад Продавця (п. 4.5 Договору).

Кошти за поставлений (проданий) товар перераховується на поточний рахунок Продавця, зазначений у рахунку-фактурі (п. 6.1 Договору).

Відповідно п. 6.2 Договору розрахунки мають здійснюватись у безготівковій формі. Покупець здійснює 100% оплату отриманого товару протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару.

За несвоєчасну оплату у випадку, передбаченому п. 6.2 Договору, Покупець зобов`язаний оплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня. Сторони домовились встановити трирічний строк для нарахування та стягнення пені (п. 7.2 Договору).

Згідно п. 7.4 Договору сторони домовились змінити розмір процентів річних визначені ч. 2 ст. 625 Цивільним кодексом України і встановити їх у розмірі 25 % річних.

Договір діє впродовж року з моменту його підписання уповноваженими особами сторін, та може бути пролонгований на підставі додаткової угоди сторін, або автоматично у разі відсутності у сторін письмових претензій згідно пролонгації договору на кожен на кожен послідуючий рік. Закінчення строку виконання договору на звільняє сторони від обов`язку належним чином виконати свої обов`язки по дійсному договору.

На виконання умов укладеного договору позивачем за період з 15.03.2017 року по 26.10.2018 року на підставі видаткових накладних та товарно-транспортних накладних №88 від 15.03. 2017 року; №123 від 04.04.2017 року; №154 від 25.04.2017 року; №202 від 25.05.2017 року; №285 від 18.07.2017 року; №340 від 14.08.2017 року; №419 від 22.09.2017 року; №496 від 27.10.2017 року; №526 від 23.11.2017 року; №127 від 16.03.2018 року; №137 від 27.03.2018 року; №159 від 02.04.2018 року; №164 від 03.04.2018 року; №189 від 12.04.2018 року; №210 від 24.04.2018 року; №223 від 03.05.2018 року; №238 від 10.05.2018 року; №243 від 16.05.2018 року; №275 від 30.05.2018 року; №315 від 14.06.2018 року; №321 від 19.06.2018 року; №344 від 02.07.2018 року; №345 від 02.07.2018 року; №357 від 05.07.2018 року; №374 від 10.07.2018 року; №397 від 17.07.2018 року; №450 від 09.08.2018 року; №464 від 16.08.2018 року; №517 від 06.09.2018 року; №543 від 20.09.2018 року; №606 від 02.10.2018 року; №682 від 22.10.2018 року; №696 від 26.10.2018 року відповідачу поставлено товари на загальну суму 664 496,78 грн (а.с. 38-169, т. 1, а.с. 2-127, т. 2).

Відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар в сумі 492 996,78 грн (а.с. 25-37, т. 1).

30.11.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМБРА ІМПЕКС" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК-СПАЙС" (Боржник) підписано Угоду № 1 про реструктуризацію заборгованості за договором купівлі-продажу № ОП-227 від 15.03.2017 року (а.с. 19, т. 2).

Відповідно п. 1 Угоди Боржник визнає та підтверджує заборгованість перед Кредитором за договором купівлі-продажу від 15.03.2017 року № ОП227 сумою 321 448,90 грн, станом на 30.11.2017 року, що еквівалентно 11 837,19 дол. США за курсом встановленим курсом Національного Банку України, станом на день укладення Угоди (1 долар США = 27,1555849 грн.).

Якщо на момент сплати заборгованості, або її частини, курс долара США за гривню, що встановлений НБУ зміниться, то сума сплати у гривні, визначається з урахуванням зміни зазначеного курсу, а саме за формулою Ос=Сз*Кз, де Ос - остаточна суму заборгованості, що підлягає сплаті, Сз - сума заборгованості, встановлена в Угоді на момент її підписання без урахування зміни курсу долару США, Кз - коефіцієнт зміни курсу.

Згідно п. 2 Угоди Боржник зобов`язується сплатити всю заборгованість зазначену у п. 1 цієї угоди в строк до 31.08.2018 року (включно) згідно наступного графіку:

- до 30.01.2018 року - 500,00 дол. США;

- до 28.02.2018 року - 1620,00 дол. США;

- до 30.03.2018 року - 1620,00 дол. США;

- до 30.04.2018 року - 1620,00 дол. США;

- до 30.05.2018 року - 1620,00 дол. США;

- до 30.06.2018 року - 1620,00 дол. США;

- до 30.07.2018 року - 1620,00 дол. США;

- до 31.08.2018 року - 1617,19 дол. США.

Відповідачем здійснено частково оплату за поставлені товари в сумі 492 996,78 грн, що підтверджується виписками по особовому рахунку (а.с. 25-37, т. 1).

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 171 500,00 грн.

29.09.2020 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію (вих. № 265 від 29.09.2020 року), з вимогою невідкладної сплати (в 3-денний термін) заборгованості (а.с. 170-173, т. 1).

Несплата відповідачем заборгованості за поставлений товар слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем продукції відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриману продукцію.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 171 500,00 грн боргу за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №ОП-227 від 15.03.2017 року правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 53 391,90 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 06.10.2017 по 05.10.2020 рр.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що він виконаний позивачем арифметично вірно.

Не спростовують позовних вимог також обставини підписання сторонами 30.11.2017 року Угоду № 1 про реструктуризацію заборгованості за договором купівлі-продажу № ОП-227 від 15.03.2017 року (а.с. 19, т. 2), згідно п. 2 якої розмір основного боргу визначено у іноземній валюті (доларах США).

Відповідно до п. 7 Угоди у разі порушення строків оплати виникає право вимоги усієї частини боргу, Угода втрачає чинність.

Оскільки, положення договору та підписаними сторонами видатковими накладними не визначено вартості поставленого товару з еквівалентом іноземної валюти, то позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати на суму основного боргу.

З огляду на що вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.

Також, судом розглянуто заявлені позивачем до стягнення 140 087,10 грн 25% річних від простроченої суми, нарахованих за період з 06.10.2017 по 05.10.2020 рр. та 166 487,80 грн пені, нарахованої за період з 06.10.2017 по 05.10.2020 рр. за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що вимоги позивача про застосування заходів відповідальності ґрунтуються на погоджених сторонами положеннях договору.

За несвоєчасну оплату у випадку, передбаченому п. 6.2 Договору, Покупець зобов`язаний оплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня. Сторони домовились встановити трирічний строк для нарахування та стягнення пені (п. 7.2 Договору).

Згідно п. 7.4 Договору сторони домовились змінити розмір процентів річних визначені ч. 2 ст. 625 Цивільним кодексом України і встановити їх у розмірі 25 % річних.

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунку пені та відсотків річних судом встановлено, що він виконаний позивачем арифметично вірно.

Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи та частковим погашенням відповідачем заборгованості, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених позивачем до стягнення пені та відсотків річних з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч. 3 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафних санкцій суд взяв до уваги наступні обставини:

- пеня та відсотки річних є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні їх розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення боргу;

- відповідачем погашено основну частину основного боргу (492 996,78 грн), що становить 74,92% від вартості поставленого товару (664 486,78 грн);

- одночасне нарахування 25% річних та пені на рівні від 12% до 36% покладає надмірний тягар на відповідача та є невиправданим з огляду на засади рівності сторін та пропорційності заходів забезпечення виконання основного зобов`язання;

- майнові інтереси позивача захищено шляхом нарахування інфляційних втрат, які не можуть зменшуватись судом;

- термін нарахування пені збільшено до трьох років, тому майнові інтереси позивача захищено шляхом нарахування пені та 25% річних після винесення судового рішення до дати фактичної сплати основного боргу;

- відповідачем через обмежене фінансування переведено роботи за режим скороченого робочого часу.

Крім того, судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Також, у справі №902/417/20 (Постанова ВП ВС від 18.03.2020 року) Велика палата виключила мотиви судів попередніх інстанцій щодо ототожнення понять пені та відсотків річних.

Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення як пені, штрафу, так і відсотків річних з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Водночас, при визначення обсягу зменшення відсотків річних та пені суд також враховує доводи позивача відносно тривалого терміну прострочення з проведення розрахунків, перебіг якого по окремим платежам розпочався ще у 2017 році, а також необхідність залучення кредитних коштів внаслідок порушення строків розрахунку.

Відтак, зменшення нарахувань у значному розмірі не відповідати засадам справедливості

Тому, першочергово враховуючи ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання, суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення на пені та відсотків річних на 30 %.

Отже, стягненню підлягають пеня в сумі 116 541,46 грн та 25% річних в розмірі 98 060,97 грн.

Зменшення даних виплат за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Тому, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 42 026,13 грн - 25% річних та 49 946,34 грн - пені.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "АМБА ІМПЕКС" позов підлягає задоволенню судом частково з врахуванням вищевикладених мотивів щодо зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України у повному обсязі, оскільки зменшення за ініціативою суду пені та відсотків річних не впливає на розподіл судових витрат.

При цьому, виходячи з підпунктів 2.1, 2.2 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до господарського суду позовних заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовних заяв немайнового характеру - 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2 102,00 грн.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зі змісту поданої позовної заяви (вих. № 274 від 05.10.2020 року) вбачається, що позивачем при зверненні до суду заявлено позовні вимоги майнового характеру.

Таким чином, виходячи з викладеного вище, позивач при зверненні з даною заявою до суду, повинен був сплатити судовий збір в сумі 7 972,00 грн (1,5 відсотки ціни позову).

Натомість позивачем відповідно до платіжних доручень № 198 від 05.10.2020 року та № 291 від 26.10.2020 року сплачено 7 971,50 грн (2 572,50 + 5 399,00 грн).

Таким чином, 0,50 грн судового збору за подачу позову до суду необхідно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБРА ІМПЕКС" у дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК-СПАЙС" (вул. Першотравнева, буд. 64, с. Горбанівка, Вінницький район, Вінницька область, 23232, код - 39137401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБРА ІМПЕКС" (вул. Пушкінська, буд. 36, оф. 421, м. Одеса, 65012, код - 38573378) 171 500,00 грн основного боргу за Договором купівлі-продажу № ОП-227 від 15.03.2017 року, 53 391,90 грн - інфляційних втрат, нарахованих за період з 06.10.2017 по 05.10.2020 рр .; 98 060,97 грн - 25% річних, нарахованих за період з 06.10.2017 по 05.10.2020 рр . , 116 541,46 грн - пені, нарахованої за період з 06.10.2017 по 05.10.2020 рр . ; 7 972,00 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБРА ІМПЕКС" (вул. Пушкінська, буд. 36, оф. 421, м. Одеса, 65012, код - 38573378) в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК-СПАЙС" (вул. Першотравнева, буд. 64, с. Горбанівка, Вінницький район, Вінницька область, 23232, код - 39137401) про стягнення 42 026,13 грн - 25% річних; 49 946,34 грн - пені.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБРА ІМПЕКС" (вул. Пушкінська, буд. 36, оф. 421, м. Одеса, 65012, код - 38573378) на користь Державного бюджету України 0,50 грн - судових витрат не сплаченого судового збору за подачу позову.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Роз`яснити учасникам справи можливість отримання копії судового рішення у приміщенні суду.

7. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та на електронні поштові скриньки учасників справи за наступними адресами: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 17 лютого 2021 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Пушкінська, буд. 36, оф. 421, м. Одеса, 65012)

3 - відповідачу (вул. Першотравнева, буд. 64, с. Горбанівка, Вінницький район, Вінницька область, 23232)