Рішення

від 10.02.2021 по справі 922/3835/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3835/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (49038, м. Дніпро, вул. Ак. Белелюбського, 7; ідент. код 00659101)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днеко" (61058, м. Харків, пров. Іванівський, 5, будівля Г-2, кім. 13; ідент. код 39686112)

про стягнення 28 140,66 грн.

за участю представників:

позивача - Шляєва І.В.,

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" 30.11.2020 р. звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днеко" про стягнення безпідставно збережених грошових коштів надмірно отриманої оплати у розмір 27000,00 грн., на яку (суму) в порядку приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 681,66 грн. - 3% річних та 459,00 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн., сплаченого позивачем за подання даної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2020 позовну заяву ПАТ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3835/20, розгляд якої призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 13 січня 2021 р. о 12:30.

У судовому засіданні 13.01.2021 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 922/3835/20 по суті до 02.02.2021 р. об 11:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 02.02.2021 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 922/3835/20 по суті до 10.02.2021 р. о 12:00, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач відмовився повернути зайво перераховані грошові кошти у розмірі 27000,00 грн. чим порушив майнові інтереси позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, на адресу суду повертались ухвали суду направлені на адресу відповідача, зокрема ухвала про відкриття провадження у справі від 18 грудня 2020 року та ухвали-повідомлення про оголошення перерви у судовому засіданні від 13.01.2021 та від 02.02.2021 р. з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких підстав, враховуючи те, що ухвали суду у даній справі направлялись відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61058, м. Харків, пров. Іванівський, 5, будівля Г-2, кім. 13), судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи та про дату, час та місце проведення судових засідань, проте не виявив бажання бути присутнім у судовому засіданні, та його неявка не перешкоджає розгляду справи в порядку ч. 1 ст. 202 ГПК України. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

У строк визначений судом для подання заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, жодних документів від відповідача не надходило.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Враховуючи, що судом було здійснено всі необхідні заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 10.02.2021 р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарським судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Днеко" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник) було укладено договір поставки № 17255 від 10.10.2017, у відповідності до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність замовника товар, вказаний у специфікації (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Днеко" вважаючи порушеними свої права у правовідносинах, які виникли на підставі договору поставки № 17255 від 10.10.2017 в частині оплати за поставлений Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" за видатковими накладними № ДН-000338 від 17.10.2017, № ДН-000343 від 19.10.2017, № ДН-000369 від 08.11.2017 товар, у квітні 2019 р. звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області за захистом своїх прав шляхом стягнення з боржника - Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" суми основного боргу у розмірі 220 123,20 грн., пені у розмірі 4 006,25 грн., штрафу у розмірі 6 603,70 грн., інфляційної складової у розмірі 27 146,17 грн., 3% річних у розмірі 8 656,48 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2019 р. по справі № 904/1381/19 позов задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Днеко" суму основного боргу у розмірі 220123,20 грн., пеню у розмірі 3 977,75 грн., штраф у розмірі 6 603,7 грн., інфляційну складову у розмірі 26 501,95 грн., 3% річних у розмірі 8 638,4 грн. та витрати з оплати судового збору у розмірі 3 987,68 грн.

Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи спір Господарським судом Дніпропетровської області було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Днеко" було поставлено Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на виконання договору поставки № 17255 від 10.10.2017 товар, що підтверджується видатковими накладними № ДН-000338 від 17.10.2017 на суму 55 800 грн., № ДН-000343 від 19.10.2017 на суму 64 771,2 грн., № ДН-000369 від 08.11.2017 на суму 99 552 грн., натомість Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" порушив свої зобов`язання за договором і не оплатив поставлений товар у належному розмірі та належні строки, внаслідок цього у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Днеко" у розмірі 220 123,20 грн.

Таким чином, загальна сума грошових коштів присуджена до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Днеко" на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2019 у справі № 904/1381/19 дорівнює 269832,68 грн.

Як на підставу позову в даній справі Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (позивач) посилається на те, що ним було перераховано на користь ТОВ "ДНЕКО" грошові кошти у загальному розмірі 296 832,68 грн., що більше суми визначеної за рішенням суду на 27 000,00 грн., а саме:

11 жовтня 2019 року платіжним дорученням № 7991 ТОВ "ДНЕКО" було перераховано 30 000,00 грн.

31 жовтня 2019 року платіжним дорученням № 8346 ТОВ "ДНЕКО" було перераховано 100 000,00 грн.

20 листопада 2019 року платіжним дорученням № 8668 ТОВ "ДНЕКО" було перераховано 50 000,00 грн.

27 грудня 2019 року платіжним дорученням № 613 ТОВ "ДНЕКО" було перераховано 116 832,68 грн.

За таких підстав позивач вважає, що ним без будь-яких правових підстав сплачено надмірні кошти у розмірі 27000,00 грн. понад суму визначену у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області та за відсутності інших правовідносин, крім тих, що встановлені у рішенні суду.

06.03.2020 p. позивач направив ТОВ "ДНЕКО" лист-претензію за вих. № 15-01/146, у якій в порядку ст. 1212 ЦК України вимагав в 10-денний строк з моменту отримання претензії повернути безпідставно отримані кошти у сумі 27000,00 грн. на рахунок Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод".

Як зазначає позивач, згідно з роздруківки із сайту "Укрпошти" зазначений лист було вручено відповідачу 23.04.2020, але станом на момент подачі позовної заяви грошові кошти не повернуто.

Така бездіяльність ТОВ "ДНЕКО" на думку позивача порушує законні права та майнові інтереси "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" та стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання свого грошового зобов`язання щодо повернення безпідставно збережених коштів позивачем було нараховано до стягнення з відповідача в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, 3% річних у розмірі 681,66 грн. за період з 28.12.2019 року по 30.10.2020 (включно), інфляційні втрати у розмірі 459,00 грн. за період з січня 2020 року по вересень 2020 (включно).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання вказаної норми закону є цивільно-правові відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання вказаної норми закону є цивільно-правові відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

Так, відповідно до ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї норми застосовуються до вимог: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Отже, до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

Матеріалами справи підтверджено, що між відповідачем у даній справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Днеко" та позивачем - Приватном акціонерном товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" склались цивільні правовідносини на підставі договору поставки № 17255 від 10.10.2017, на виконання якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Днеко" за видатковими накладними № ДН-000338 від 17.10.2017, № ДН-000343 від 19.10.2017, № ДН-000369 від 08.11.2017 був поставлений Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" товар на суму 220 123,20 грн., який не був своєчасно оплачений покупцем.

На підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2019 р. по справі № 904/1381/19 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Днеко" з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" стягнуто грошові кошти у загальному розмірі 269832,68 грн.

В свою чергу, позивачем підтверджено належними доказами, що ним на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Днеко" перераховано грошові кошти у загальному розмірі 296832,68 грн., що перевищує суму стягнення за рішенням суду на 27000,00 грн.

На підтвердження розміру перерахованих грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Днеко" Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надано до суду:

- копію платіжного доручення № 7991 від 11 жовтня 2019 року на суму 30 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу: сплата за шпали дерев, зг. рах. № ДН-0000412, зг. дог. № 17255 від 10.10.2017 р.; копію рахунку-фактури № ДН-0000412 від 17.10.2017 р., наданого ТОВ "ДНЕКО" на оплату 55800,00 грн. за шпали дерев`яні просочені типу А-1; копію видаткової накладної № ДН-000338 від 17.10.2017 р. в якій зазначено посилання на рахунок-фактури № ДН-0000412 від 17.10.2017 р.

- копію платіжного доручення № 8346 від 31 жовтня 2019 року на суму 100 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу: сплата за рішенням суду по справі № 904/1381/19 на виконання умов договору № 17255 від 10.10.2017 р.;

- копію платіжного доручення № 8668 від 20 листопада 2019 на суму 50 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу: сплата за рішенням суду по справі № 904/1381/19 на виконання умов договору № 17255 від 10.10.2017 р.;

- копію платіжного доручення № 613 від 27 грудня 2019 року на суму 116 832,68 грн. із зазначенням призначення платежу: сплата за рішенням суду по справі № 904/1381/19 на виконання умов договору № 17255 від 10.10.2017 р.

Таким чином, матеріали справи підтверджують підставність набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Днеко" грошових коштів у 269832,68 грн. та відсутність будь-яких підстав для отримання за рахунок Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 27000,00 грн., які були сплачені понад суму визначену у рішенні суду. Доказів протилежного, як і підставності отримання грошових коштів на суму 27000,00 грн. відповідачем не наведено.

За таких підстав, судом встановлено, що відповідач за відсутності правових підстав набув майно у вигляді перерахованих позивачем грошових коштів у сумі 27000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, та в порушення норм чинного законодавства не повернув їх власнику на його вимогу, залишивши без виконання його вимогу.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів підставності отримання зазначених грошових коштів (надання послуг позивачу) або належного виконання ним зобов`язання щодо повернення безпідставно отриманих коштів - не надав.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справи доказів (ст.86 ГПК України).

З урахуванням викладеного, заявлені позивачем позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 27000,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 681,66 грн. за період з 28.12.2019 року по 30.10.2020 (включно), інфляційні втрати у розмірі 459,00 грн. за період з січня 2020 року по вересень 2020 (включно).

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано правовий висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 відносно того, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення, в тому числі - до зобов`язань щодо повернення безпідставно отриманих коштів відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у постанові № 910/10156/17 від 10.04.2018 зазначила, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Разом з тим суд не погоджується з періодом прострочення, визначеним позивачем, як період на який здійснено нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

06.03.2020 p. позивач направив ТОВ "ДНЕКО" лист-претензію за вих. № 15-01/146, у якій в порядку ст. 1212 ЦК України вимагав в 10-денний строк з моменту отримання претензії повернути безпідставно отримані кошти у сумі 27000,00 грн. на рахунок Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод".

Як зазначає сам позивач, згідно з роздруківки із сайту "Укрпошти" зазначений лист було вручено відповідачу 23.04.2020, але станом на момент подачі позовної заяви грошові кошти не повернуто.

Отже, враховуючи вищевикладене відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно отриманих грошових коштів на суму 27000,00 грн. Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" з 04.05.2020 р.

А відтак судом визнано вірний період здійснення нарахувань за період з 04.05.2020 (дата початку прострочення згідно правовідносин, що склались між сторонами) по 30.10.2020 (дату визначену позивачем).

Здійснивши власний відповідний розрахунок інфляційних та 3% річних за прострочення повернення безпідставно отриманих коштів, з урахування вищенаведених розбіжностей, приймаючи до уваги правовідносини сторін та врахувавши той факт, що формування позовних вимог є диспозитивним правом позивача, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 53,00 грн. за період з травня 2020 р. по жовтень 2020 р. та 3% річних у розмірі 398,36 грн., нараховананих за період з 04.05.2020 по 30.10.2020.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог. Згідно з приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір вник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на те, що спір виник у зв`язку з неповернням відповідачем безпідставно збережених коштів у добровільному порядку, що доведено позивачем, а також враховуючи сплату позивачем за подання позову судового збору у мінімальному розмірі визначеному ЗУ "Про судовий збір", суд керуючись приписами ч. 9. ст. 129 ГПК України, вважає за можливе судовий збір у розмірі 2102,00 грн., сплачений позивачем, покласти на відповідача у повному обсязі та стягнути з останнього на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Днеко" (61058, м. Харків, пров. Іванівський, 5, будівля Г-2, кім. 13; ідент. код 39686112) на користь Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (49038, м. Дніпро, вул. Ак. Белелюбського, 7; ідент. код 00659101) безпідставно збережені грошові кошти надмірно отримані у розмір 27000,00 грн., 398,36 грн. 3% річних, 53,00 грн. інфляційних; а також 2102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 406,00 грн. інфляційних втрат та 283,30 грн. - 3% річних в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення та з урахуванням п.17.5 розділу ХІ «Перехідних положень» ГПК України та п. 4 розділ Х «Прикінцеві положення» ГПК України.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "15" лютого 2021 р.

Суддя М.І. Шатерніков