Постанова

від 16.02.2021 по справі 140/7033/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 140/7033/20 пров. № А/857/12630/20

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Волошин М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 року (рішення ухвалене о 10:39 у м. Луцьку у складі головуючого судді Смоковича В.І., повне судове рішення складено 14.09.2020) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 24 лютого 2020 року №3959-5233-0306, №3960-5233-0306, №3961-5233-0306, №3955-5233-0306, №3954-5233-0306, №3958-5233-0306, №3957-5233-0306; від 25 лютого 2020 року №0004027-2017-5233-0317, №0004027-2018-5233-0317, №0004027-5233-0317; визнання протиправним та скасування рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 06 травня 2020 року №15355/6/99-00-08-05-04-06.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що згідно податкових повідомлень - рішень від 24 лютого 2020 року №3959-5233-0306, №3960-5233-0306, №3961-5233-0306, №3955-5233-0306, №3954-5233-0306, №3958-5233-0306, №3957-5233-0306 позивачу нараховані грошові зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб, за належні йому земельні ділянки: №0710400000:13:004:0083 площею 3,1323 га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; №0710400000:01:011:0085, площею 0,0267 га. та №0710400000:01:011:0087 площею 0,3102 га., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , та згідно податкових повідомлень - рішень від 25 лютого 2020 року №0004027-2017-5233-0317, №0004027-2018-5233-0317, №0004027-5233-0317 - за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за цех напівфабрикатів площею 3388,5 кв. м. Просив позов задоволити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові - повідомлення рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 24 лютого 2020 року №3959-5233-0306, №3960-5233-0306, №3961-5233-0306 та від 25 лютого 2020 року №0004027-2017-5233-0317, №0004027-2018-5233-0317, №0004027-5233-0317. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржили Головне управління ДФС у Львівській області та ОСОБА_2 . Вважають, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційних скаргах.

Апелянт Головного управління ДПС у Волинській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Апелянт ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою адміністративний позов задоволити в повному обсязі.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задоволити, а у задоволені апеляційної скарги Головного управління ДФС у Львівській області відмовити з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Апеляційним судом встановлено, що згідно витягу з Реєстру платників єдиного платником позивач є платником єдиного податку 3 групи та здійснює види діяльності за КВЕД: 10.13. - виробництво м`ясних продуктів, 10.73.- виробництво макаронних виробів та подібних борошняних виробів, 46.39 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування (без алкогольних напоїв та тютюнових виробів), 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, (без алкогольні їх напоїв та тютюнових виробів), 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 77.12. - надання в оренду вантажних автомобілів.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення - рішення від 24 лютого 2020 року: №3959-5233-0306, №3960-5233-0306, №3961-5233-0306, якими визначено суму податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2018-2020 роки в розмірі 286029,73 грн. (двісті вісімдесят шість тисяч двадцять дев`ять гривень сімдесят три копійки) за кожен рік; №3955-5233-0306 - в розмірі 41703,91 грн. (сорок одна тисяча сімсот три гривні дев`яносто одна копійка) за 2020 рік; №3954-5233-0306 - в розмірі 37591,54 грн. (тридцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто одна гривня п`ятдесят чотири копійки) за 2019 рік; №3957- 5233-0306 - в розмірі 3234,07 грн. (три тисячі двісті тридцять чотири гривні сім копійок) за 2020 рік; №3958-5233-0306 - в розмірі 3589,60 грн. (три тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень шістдесят копійок за 2020 рік.

ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення - рішення від 25 лютого 2020 року №0004027-2017-5233-0317, який визначено суму податкового зобов`язання за 2017 рік в розмірі 16264,80 грн.; №0004027-2018-5233-0317 - за 2018 рік в розмірі 37846,15 грн. та №0004027-5233-0317 - за 2019 рік в розмірі 70701,05 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання до ДПС України скарги від 10 березня 2020 року.

Рішенням ДПС про результати розгляду скарги від 06 травня 2020 року №15355/6/99-00-08-05-04-06, податкові повідомлення - рішення від 24 лютого 2020 року №3959-5233-0306, №3960-5233-0306, №3961-5233-0306, №3955-5233-0306, №3954-5233-0306, №3958-5233-0306, №3957-5233-0306; від 25 лютого 2020 року №0004027-2017-5233-0317, №0004027-2018-5233-0317, №0004027-5233-0317 залишено без змін, а скаргу адвоката ОСОБА_1 Іваницького Я.О. - без задоволення.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо визнання протиправними та скасування таких ППР позивач стверджував, що ці земельні ділянки використовуються ним у господарській діяльності. Зокрема, здаються в оренду як земельні ділянки, так і офісно-торгові приміщення, розташовані на цих земельних ділянках.

На підтвердження викладеного у матеріалах справи містяться: копія договору оренди з ТОВ КВАРТАЛ 5 №20/10/17/2 від 20.10.2017 р., копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з оренди офісно-торгових приміщень, підписаних ФОП ОСОБА_1 та ТОВ КВАРТАЛ 5 , копії рахунків-фактур та банківських виписок; копія договорів оренди землі, укладених між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 від 01.11.2018 р. та від 01.11.2019 р.; копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з оренди землі, підписаних ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , копії актів звірки між сторонами.

Відповідно до ч. 1-2 ст. З ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з пп. 14.1.36 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз вищенаведених положень у взаємозв`язку із іншими нормами ЦК України, ГК України та ПК України свідчить на думку апеляційного суду про те, що одним із видів господарської діяльності є передання нерухомого майна (будівель, споруд, земельних ділянок, їх частин тощо) в оренду.

Відповідно до підпункту 4 п. 297.1. ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Так, платник єдиного податку звільняється від обов`язків з нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку за земельні ділянки, що використовуються ним для провадження господарської діяльності, в т.ч. із надання такого нерухомого майна в оренду.

Також, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_4 який підписав рішенням ДПС від 26.03.2020 р. №11016/6/99-00-08-05-04-06 про продовження строку розгляду скарги ОСОБА_1 по 11.05.2020 р., перебуваючи в статусі в.о. директора Департаменту правового забезпечення ДПС, не був уповноваженою особою у відповідності до п. 56.9. ст. 56 ПК України.

Вказане в свою чергу, з урахуванням положень пункту 56.9 статті 56 ПК України та позиції Верховного суду, висловленої у Постанові від 10.10.2019 по справі № 826/4049/14 свідчить про те, що скарга ОСОБА_1 від 10.03.2020 р. є повністю задоволеною на його користь, а спірні податкові повідомлення-рішення, винесені ГУ ДПС у Волинській області, є протиправними й такими, що не мали б створювати будь-яких наслідків у вигляді настання Факту узгодження податкових зобов`язань та. відповідно, набуття ними статусу податкового боргу.

Однак, попри викладені вище обставини, 06.05.2020 р. ДПС України було прийнято уже згадуване нами Рішення про результати розгляду скарги від 06.05.2020 р. №15355/6/99- 00-08-05-04-06, яким скарга ОСОБА_1 від 10.03.2020 р. не була задоволена. За наявності такого Рішення виникла необхідність в оскарженні як спірних податкових повідомлень-рішень, так і самого Рішення про результати розгляду скарги від 06.05.2020 р. №15355/6/99-00-08-05-04-06.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2020 року ОСОБА_1 надіслав на адресу Державної податкової служби України скаргу на вищенаведені податкові повідомлення-рішення.

26.03.2020 на адресу ОСОБА_1 було надіслано рішенням ДПС від 26.03.2020 №11016/6/99-00-08-05-04-06 про продовження строку розгляду скарги по 11.05.2020 вказане рішення ОСОБА_1 не отримав.

12.05.2020 р. ОСОБА_1 отримано Рішення про результати розгляду скарги від 06.05.2020 р. №15355/6/99-00-08-05-04-06, яким відмовлено у її задоволенні.

Відповідно до п. 56.8. ст. 56 ПКУ, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно з п. 56.9. ст. 56 ПКУ, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Наведене вище дає підстави для висновку, що юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого Податкового кодексу України або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня. Такий самий правовий наслідок настає в разі, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків розгляду скарги не було надіслано платнику податків до спливу дваднятиденного строку для розгляду скарги в процедурі адміністративного оскарження.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 по справі №826/500/15, від 10.10.2019 по справі № 826/4049/14, від 10.02.2020 по справі 200/9042/19-а, від 10.05.2020 по справі 820/6164/16.

26.03.2020 року на адресу ОСОБА_1 було надіслано рішенням ДПС від 26.03.2020 р. №11016/6/99-00-08-05-04-06 про продовження строку розгляду скарги по 11.05.2020 р., яке підписано в.о. директора Департаменту правового забезпечення ДПС України ОСОБА_4 Водночас, під час судового розгляду Відповідачами не було надано жодного документа, у якому ОСОБА_4, як в.о. директора Департаменту правового забезпечення ДПС України, був би уповноважений на підписання рішення про продовження розгляду скарги.

Таким чином, наявне у матеріалах справи рішенням ДПС від 26.03.2020 №11016/6/99-00-08-05-04-06 про продовження строку розгляду скарги по 11.05.2020 р. не відповідає вимогам встановленим у п. 56.9 ст. 56 ПК України, адже воно прийняте та підписане не керівником НІС України, не його заступником чи іншою уповноваженою особою, а ОСОБА_4, який, перебуваючи в статусі в.о. директора Департаменту правового забезпечення ДПС України, не був наділений повноваженнями на підписання рішення про продовження розгляду скарги.

При цьому, звертаємо увагу суду апеляційної інстанції на те, що у наказі ДПС України від 06 березня 2020 року №120, на який посилається суд першої інстанції, ОСОБА_4 уповноважено приймати та підписувати рішення про продовження розгляду скарги платників податку при виконанні ним повноважень начальника відділу впровадження правових позицій ДПС управління інформаційно-аналітичної роботи Департаменту правового забезпечення, а не при виконанні ним повноважень в.о. директора Департаменту правового забезпечення ДПС України.

Відтак, враховуючи позицію Верховного суду, висловлену у Постанові від 18 лютого 2020 року у справі №200/9042/19-а (копія наявна у матеріалах справи), Рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 06.05.2020 №15355/6/99-00-08-05-04-06 прийняте Відповідачем-2 без врахування положень абзацу 3 пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Однак суд першої інстанції невірно на думка апеляційного суду здійснив оцінку вищенаведених обставин справи, що потягло за собою неправильне застосування норм матеріального права і, як наслідок, протиправну відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасувати Рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 06.05.2020 р. №15355/6/99-00-08-05-04-06.

Також при розгляді справи у суді першої інстанції позивачем було заявлено клопотання про відшкодування йому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Водночас, суд першої інстанції задовольнив це клопотання лише частково, стягнувши на користь позивач лише 8000,00 грн. із заявлених 15000,00 грн. зазначивши, що така сума є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Проте, погодитися з такими висновками суду першої неможливо, з огляду на таке.

Так, правнича (правова) допомога ФОП ОСОБА_1 - надавалась адвокатами Адвокатського об`єднання Західна правова група на підставі укладеного між сторонами Договору про надання правової допомоги б/н від 06.03.2019 року (надалі -Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, клієнт доручає та оплачує, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання, через своїх учасників, (перелік яких визначений у пункті 1.2. Договору), кожен з яких діє незалежно один від одного, надавати правову допомогу, представляти та/або захищати права та інтереси Клієнта в усіх: державних органах; органах місцевого самоврядування (включаючи виконавчі органи); в органах, уповноважених здійснювати примусове виконання судових рішень і рішень інших органів; інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування; перед фізичними особами та фізичними особами - підприємцями, в судах загальної юрисдикції будь-якої інстанції, включаючи адміністративні, господарські, а також третейські суди.

Згідно з п. 4.1. Договору, за правову допомогу, що надається АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ через його учасників, у відповідності із умовами даного Договору, КЛІЄНТ сплачує обумовлену сторонами грошову суму, виходячи з наступної вартості:

1500,00 грн. - за участь учасника АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ, (перелік яких визначений у пункті 1.2. Договору) в 1 судовому засіданні;

1000,00 грн. - за 1 год. послуг з надання учасниками АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ, (перелік яких визначений у пункті 1.2. Договору) інших видів правової (правничої) допомоги (консультації, створення процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи тощо). Вказані послуги та їх вартість можуть бути відображені в акті виконаних робіт (наданих послуг).

На виконання наведених вище умов, адвокатами Адвокатського об`єднання Західна правова група , в рамках надання професійної правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 у спорі із податковими органами, а саме під час розгляду у Волинському окружному адміністративному суді справи №140/7033/20. виконано, зокрема, наступне:

-здійснено підготовку позовної заяви від 20.05.2020 року;

-здійснено підготовку додаткових пояснень до позовної заяви від 18.08.2020.

-здійснено підготовку письмових пояснень щодо відображення доходів ОСОБА_1 у формі 1ДФ та сплати ЄСВ за працівників від 31.08.2020 року

-здійснено підготовку двох клопотань про відкладення розгляду справи: від 23.06.2020 року та від 27.07.2020 року.

-здійснено підготовку цієї заяви про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

-взято участь у судових засіданнях , 16.07.2020 року, 21.07.2020 року, 07.08.2020 року, 26.08.2020 року, 02.09.2020 р. в якості представника ОСОБА_1 у Волинському окружному адміністративному суді у справі 140/7033/20.

Зазначені послуги та їх загальна вартість у розмірі 15000,00 грн. були відображені у Детальному описі виконуваних робіт (надаваних послуг) від 01.09.2020 року та Акті виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 01.09.2020 року.

Оплата за вищевказану правничу (правову) допомогу була здійснена позивачем у розмірі 15000,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність до основних видів адвокатської діяльності законодавець відносить, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Зважаючи на викладені обставини справи та законодавчі положення позивачем було виконано всі встановлені у процесуальному законодавстві вимоги для відшкодування витрат на правову допомогу у повному обсязі.

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої (правової) допомоги, що надавалась адвокатами Адвокатського об`єднання Західна правова група ОСОБА_1 у Волинському окружному адміністративному суді справи №140/7033/20 (спір із податковими органами) був співмірним за всіма ознаками, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Витрати на оплату професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 15000,00 грн. становили менше 1,5% від ціни позову.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що вказаний розмір був меншим, аніж розмір оплати за аналогічні послуги, встановлений радами адвокатів окремих областей у рекомендаціях щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару.

Тому, дана вимога апелянта в частині витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише частково позицію позивача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи наявні квитанції про сплату позивачем судового збору в розмірі 11350,80 грн. та 15765,00 грн. всього на суму 27115,80 грн.

Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 являються підставними і обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 року у справі №140/7033/20 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 24.02.2020 за №3955-5233-0306 на суму 41 703,91 грн. за 2020 р., №3954-5233-0306 на суму 37 591,54 грн. за 2019 р., №3958-5233-0306 на суму 3 589,60 грн. за 2020 р., №3957-5233-0306 на суму 3 234,07 грн. за 2019 р.

Визнати протиправним та скасувати Рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 06.05.2020 р. №15355/6/99-00-08-05-04-06.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (код ЄДРПОУ 43143484) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 27115,80 грн. та 15000,00 грн. витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 17.02.2021