Постанова

від 17.02.2021 по справі 640/4194/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 640/4194/19

адміністративне провадження № К/9901/34876/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Бевзенка В.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ассетс ЛТД до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Кузьменка В.А. від 28 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Степанюка А.Г., Губської Л.В., Епель О.В. від 18 листопада 2020 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Ассетс ЛТД (далі - ТОВ Ассетс ЛТД , позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі -Департамент ДАБК м. Києва, відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 28 лютого 2019 року № 21/19/073-1947 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувану постанову прийнято неправомірно, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; крім того, у позивача наявні підстави вважати, що відповідачем за відсутності правових підстав продовжено строк проведення перевірки, а особою, яку мав перевірити Департамент на предмет достовірності даних, наведених у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, є ТОВ Клінінг Авто Груп , а не ТОВ АССЕТС ЛТД .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перевірка ТОВ Ассетс ЛТД без прийняття Департаментом ДАБК м. Києва наказу про продовження строків її проведення свідчить про її протиправність, а оскаржуваною постановою накладено на позивача штраф за правопорушення, яке останній не вчиняв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Департамент ДАБК м. Києва звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що відповідно до пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 533 (далі - Порядок № 533), підставами для проведення перевірки є, зокрема, необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів. У зв`язку з цим, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про недотримання відповідачем строків проведення перевірки.

Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про недотримання відповідачем порядку продовження строків проведення перевірки та не врахували правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 757/40310/16-а, відповідно до якої продовження строку перевірки на підставі службової записки чи шляхом проставлення резолюції може вважатися письмовим рішенням керівника відповідного органу ДАБК. Тому вважає, що оскільки у матеріалах справи міститься службова записка із резолюцією керівника продовжити на два робочих дні , суди попередніх інстанцій не врахували всі обставини справи та не надали їм належної правової позиції.

Крім того, скаржник зазначає, що посилання судів попередніх інстанцій на правову позицію Верховного Суду, що міститься у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 822/714/16 та від 26 лютого 2020 року у справі № 826/7847/17, є помилковим, оскільки спірні правовідносини (акт перевірки від 15 лютого 2019 року) у справі, що розглядається, виникли раніше винесення вказаних постанов.

Скаржник також вважає, що суди попередніх інстанцій при ухвалені рішень не врахували правову позицію, що міститься у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 809/1031/16, відповідно до якої формальні недоліки направлення на проведення перевірки щодо продовження строку перевірки не у формі окремого рішення не спростовують встановлені під час перевірки правопорушення та не можуть слугувати самостійною підставою для скасування результатів перевірки.

Щодо суті порушення за твердженням скаржника суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до додатку А ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва загальний журнал робіт є основним первинним виробничим документом; вимоги до його ведення та форми встановлені додатком В до ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва . Зазначене, на думку скаржника, спростовує висновки судів попередніх інстанцій про те, що положення пункту 4.8 ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва лише визначають перелік виконавчої документації, але не вимоги до її ведення.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу Департаменту ДАБК м. Києва не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу до суду подано 17 грудня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 640/4194/19, витребувано матеріали адміністративної справи та встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу Департаменту ДАБК м. Києва.

Скаржником подано клопотання про забезпечення його участі під час касаційного розгляду справи у судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 16 лютого 2021 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі зібраних у матеріалах справи доказів встановлено, що у період з 31 січня 2019 року по 15 лютого 2019 року працівниками Департаменту ДАБК м. Києва у зв`язку з поданням декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єкта з незначними наслідками (СС1) від 17 січня 2019 року № КВ141190170800 на підставі наказу від 21 січня 2019 року № 72, направлень від 31 січня 2019 року № б/н та від 14 лютого 2019 року № б/н, службової записки з резолюцією про продовження строків, було проведено позапланову перевірку об`єкта: Реконструкція нежитлових приміщень № 1 та № 2 нежитлового (громадського) будинку під автосалон на вул. Живописна, 2-А у Святошинському районі міста Києва , замовником якого є ТОВ Клінінг Авто Груп , підрядником є ТОВ Ассетс ЛТД , з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Результати перевірки зафіксовані в акті від 15 лютого 2019 року № б/н.

У ході перевірки було встановлено, зокрема, порушення пункту 4.8 ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва замовником будівництва ТОВ Клінінг Авто Груп та підрядником ТОВ Ассетс ЛТД , оскільки за результатами виконаних будівельних робіт надано виконавчу документацію (акти на закриття прихованих робіт, загальний журнал робіт), яка оформлена з порушенням будівельних норм, стандартів і правил та не в повному обсязі, а саме: не вказано список інженерно-технічного персоналу, який зайнятий на будівництві; загальний журнал робіт не прошнурований та не скріплений печаткою будівельної організації, яка його видала; в актах на закриття прихованих робіт не вказано номери креслень проєктної документації та дату їх складання.

На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем 15 лютого 2019 року винесено, зокрема, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким висунуто вимогу усунути встановлені порушення до 8 березня 2019 року.

Крім того, 15 лютого 2019 року Департаментом ДАБК м. Києва складено протокол про порушення у сфері містобудівної діяльності у присутності уповноваженої особи позивача - Лисенка С.В. відносно ТОВ Ассетс ЛТД про те, що за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті Реконструкція нежитлових приміщень № 1 та № 2 нежитлового (громадського) будинку під автосалон на вул. Живописна, 2-А у Святошинському районі міста Києва виявлено порушення, зокрема: позивачем надано виконавчу документацію (акти на закриття прихованих робіт, загальний журнал робіт), яка оформлена з порушенням будівельних норм, стандартів і правил та не в повному обсязі, а саме: не вказано список інженерно-технічного персоналу, який зайнятий на будівництві; загальний журнал робіт не прошнурований та не скріплений печаткою будівельної організації, яка його видала; в актах на закриття прихованих робіт не вказано номери креслень проєктної документації та дату їх складання, чим порушено пункт 4.8 ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва . Відповідальність за порушення передбачена пунктом 6 частини третьої статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності . Розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності призначено на 10:00 28 лютого 2019 року. У протоколі міститься відмітка про надіслання поштою для ознайомлення та підпису.

У подальшому, постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28 лютого 2019 року № 21/19/073-1947 у зв`язку з порушенням вимог пункту 4.8 ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва ТОВ Ассентс ЛТД визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 6 частини третьої статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , та накладено на підприємство штраф у сумі 34 578,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Департаменту ДАБК м. Києва у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України Про регулювання містобудівної діяльності , Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з положеннями частини першої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проєктувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку № 553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється ДАБІ України та її територіальними органами.

Пунктом 5 Порядку № 533 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 533 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що однією з підстав проведення позапланової перевірки є необхідність перевірки достовірності даних, наведених, зокрема, у декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Така перевірка може бути проведена протягом трьох місяців з дня подання такої декларації.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, декларація про готовність об`єкта до експлуатації була подана замовником будівництва ТОВ Клінінг Авто Груп та зареєстрована Департаментом ДАБК м. Києва 17 січня 2019 року за № КВ141190170800. При цьому позапланова перевірка була проведена у період з 31 січня 2019 року по 15 лютого 2019 року на підставі наказу від 21 січня 2019 року № 72, направлень від 31 січня 2019 року № б/н та від 14 лютого 2019 року № б/н. Зі змісту цих документів встановлено, що підставою для проведення перевірки є подання замовником будівництва декларації про готовність об`єкта до експлуатації та необхідність проведення перевірки достовірності зазначених у ній даних.

З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи наведені вище положення законодавства, колегія суддів доходить висновку, що позапланова перевірка у період з 31 січня 2019 року по 15 лютого 2019 року була проведена у межах тримісячного строку з дня подання декларації про готовність об`єкта до експлуатації (17 січня 2019 року).

Стосовно доводів скаржника про те, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку щодо неправомірного продовження відповідачем строку проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу третього пункту 7 Порядку № 533 строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п`яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що строк проведення позапланової перевірки було продовжена на два робочих дні шляхом складання інспектором Департаменту ДАБК м. Києва службової записки та проставлення на ній резолюції керівником про продовження перевірки на два робочі дні з 14 по 15 лютого 2019 року.

Відповідно до правової позиції, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 757/40310/16-а, продовження строку перевірки на підставі службової записки чи шляхом проставлення резолюції може вважатися письмовим рішенням керівника відповідного органу ДАБК. Зазначену правову позицію підтримано також Верховним Судом у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 818/1617/16 та від 20 травня 2020 року у справі № 809/1031/16.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою продовження строку проведення перевірки посадовою особою ДАБК м. Києва складено службову записку, на якій проставлено резолюцію керівника продовжити на два робочих дні . Необхідність у продовженні строку проведення перевірки зумовлена тим, що під час проведення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю суб`єктами містобудування, щодо яких проводилась перевірка, були надані не всі документи, що вимагались відповідачем.

З огляду на встановлені обставини справи, виходячи з положень абзацу третього пункту 7 Порядку № 533 та враховуючи правову позицію Верховного Суду, висловлену, зокрема, у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 757/40310/16-а, від 15 січня 2020 року у справі № 818/1617/16 та від 20 травня 2020 року у справі № 809/1031/16, щодо порядку застосування цієї правової норми, колегія суддів зазначає про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо неправомірності продовження строку перевірки Департаментом ДАБК м. Києва.

Колегія суддів також враховує, що формальні недоліки направлення на проведення перевірки щодо продовження строку перевірки не у формі окремого рішення не спростовують встановлені під час перевірки правопорушення та не можуть слугувати самостійною підставою для скасування результатів перевірки.

Аналогічна права позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 818/1617/16, від 20 травня 2020 року у справі № 809/1031/16.

Водночас суди попередніх інстанцій, враховуючи правову позицію Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 822/714/16 та від 26 лютого 2020 року у справі № 826/7847/17, дійшли висновку, що відсутність окремого наказу керівника органу ДАБК України про продовження строку проведення перевірки свідчить про протиправність такої перевірки та є підставою для скасування результатів її проведення.

Колегія суддів вважає посилання судів попередніх інстанцій на правову позицію Верховного Суду, висловлену, зокрема, у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 822/714/16 та від 26 лютого 2020 року у справі № 826/7847/17, помилковим, однак не з підстав, наведених скаржником у касаційній скарзі (висловлення цієї правової позиції пізніше, ніж виникли спірні правовідносини), а з цієї підстави, що у цих справах продовження строку проведення перевірки не оформлювалось будь-яким рішенням керівника органу ДАБІ України, а також, виходячи з того, що недотримання порядку продовження строку проведення перевірки було додатковою обставиною, що зумовила прийняття судами рішення про визнання протиправними та скасування результатів перевірки.

На цій підставі колегія суддів вважає неправильним висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсутність окремого наказу про продовження строку проведення перевірки за даних обставин може слугувати самостійною підставою для скасування результатів перевірки.

Стосовно доводів скаржника про помилковість висновків судів попередніх інстанцій по суті виявленого щодо позивача правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28 лютого 2019 року № 21/19/073-1947 ТОВ Ассентс ЛТД визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 6 частини третьої статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у зв`язку з порушенням вимог пункту 4.8 ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва .

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили, зокрема, з того, що пунктом 4.8 ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва визначено перелік виконавчої документації, а не порядок її ведення, у зв`язку з чим суди дійшли висновку, що накладення штрафу на підставі пункту 6 частини третьої статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у зв`язку з порушенням позивачем вимог пункту 4.8 ДБН А.3.1-5:2016 є безпідставним.

Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за ведення виконавчої документації з порушенням будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі вісімнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Пунктом 4.8 ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва визначено, що за результатами виконаних будівельних робіт має бути оформлена виконавча документація. Перелік необхідної виконавчої документації, визначений відповідно до вимог нормативних документів щодо виконання відповідного виду робіт на конкретному об`єкті будівництва, має бути наведений у ПВР.

До виконавчої документації належать:

а) загальний журнал робіт (додаток А);

б) спеціальні журнали з окремих видів робіт, перелік яких встановлюється в проекті організації будівництва в залежності від видів робіт (додаток Б);

в) журнал авторського нагляду відповідно до [19] та звітна документація щодо виконання робіт з науково-технічного супроводу (за наявності на об`єкті будівництва науково-технічного супроводу) відповідно до ДБН В.1.2-5;

г) акти на закриття прихованих робіт (додаток В);

д) акти проміжного прийняття відповідальних конструкцій (додаток Г);

е) виконавчі схеми відповідно до ДБН В.1.3-2;

ж) документи щодо випробувань та лабораторного контролю матеріалів та конструкцій відповідно до [20];

і) акти випробування устаткування, інженерних систем, мереж та обладнання;

к) інша документація, передбачена нормативними документами на виконання конкретного виду будівельних робіт.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що вона містить вимоги щодо оформлення виконавчої документації, зокрема, загального журналу робіт та актів на закриття прихованих робіт відповідно до форми, наведеної у додатках А та В відповідно.

Так, за формою, наведеною у додатку А ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва , загальний журнал робіт повинен містити у своїй структурі, зокрема, Таблицю А.1, в якій зазначається список інженерно-технічного персоналу, зайнятого на будівництві об`єкта.

Крім того, відповідно до пункту 11 Вказівок щодо ведення загального журналу робіт додатку А ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва загальний журнал повинен бути пронумерований, прошнурований, оформлений усіма підписами на титульному аркуші і скріплений печаткою будівельної організації, яка його видала.

Також з форми, наведеної у додатку В ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва , вбачається, що у пункті 2 акта на закриття прихованих робіт має бути зазначено роботи виконані за проектною документацією, а саме - найменування проектної організації, номер креслень і дату їх складання.

Тобто пункт 4.8 ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва містить вимоги не лише до переліку виконавчої документації, яка ведеться підрядником, але й до форми згідно додатків А та В.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що в протоколі про правопорушення від 15 лютого 2019 року, на підставі якого винесено оскаржувану постанову, на об`єкті Реконструкція нежитлових приміщень № 1 та № 2 нежитлового (громадського) будинку під автосалон на вул. Живописна, 2-А у Святошинському районі міста Києва Департаментом ДАБК м. Києва виявлено порушення, зокрема: позивачем надано виконавчу документацію (акти на закриття прихованих робіт, загальний журнал робіт), яка оформлена з порушенням будівельних норм, стандартів і правил та не в повному обсязі, а саме: не вказано список інженерно-технічного персоналу, який зайнятий на будівництві; загальний журнал робіт не прошнурований та не скріплений печаткою будівельної організації, яка його видала; в актах на закриття прихованих робіт не вказано номери креслень проєктної документації та дату їх складання, чим порушено пункт 4.8 ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва .

Проте суди попередніх інстанцій, взявши до уваги тільки те, що відповідачем не видано наказ про продовження строків проведення перевірки, а також те, що пункт 4.8 ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва нібито визначає перелік виконавчої документації, а не порядок її ведення, задовольнили позовні вимоги, визнавши протиправною та скасувавши постанову відповідача від 28 лютого 2019 року № 21/19/073-1947.

Водночас суди не перевірили правомірність цієї постанови по суті. Зокрема, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено та не перевірено, чи дотримано ТОВ Ассентс ЛТД порядку ведення та форми загального журналу робіт та актів на закриття прихованих робіт, а саме: чи вказано у загальному журналі робіт, як того вимагає Таблиця А.1 додатку А ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва , список інженерно-технічного персоналу, який зайнятий на будівництві; чи прошнурований та скріплений печаткою будівельної організації, загальний журнал робіт, як того вимагає пункт 11 Вказівок щодо ведення загального журналу робіт додатку А ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва ; чи зазначено в актах на закриття прихованих робіт номери креслень проєктної документації та дату їх складання, як того вимагає пункт 2 В1 додатку В ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва .

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Водночас без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими, що відповідно до частини другої статті 353 КАС України є достатньою підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі Перес проти Франції ( Perez v. France , заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі Артіко проти Італії (Artico v. Italy) серія A. 37, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно заслухані , тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі Ван де Хурк проти Нідерландів (Van de Hurk v. Netherlands) серія A. 288, заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі Пелекі проти Греції (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як довільне з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до заперечення справедливості (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу Департаменту ДАБК м. Києва слід задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляд суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити, відповідно, всі обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування. Суд повинен дати відповідь на кожний аргумент позивача та відповідача. У разі необхідності суд може зобов`язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з`ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

Оскільки колегія суддів направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року скасувати.

Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ассетс ЛТД до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк

Судді: В.М. Бевзенко

Н.В. Коваленко