Рішення

від 17.02.2021 по справі 467/1275/20

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/1275/20

2/467/62/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.

за участю секретаря Шарати Н.М.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Хлібна база №76 Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Хлібна база №76 державного агентства резерву України про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Свої вимоги мотивує тим, що з 12 червня 2009 року він працював у Державному підприємстві Хлібна база №76 Державного агентства резерву України. Наказом № 69-к від 10.11.2020 року його було звільнено з посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Посилаючись на те, що у порушення вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України відповідачем з ним не проведено остаточний розрахунок у день звільнення по заробітній платі, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 14538,64 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2020 року по 04.01.2021 року у розмірі 12108,99 грн.

Ухвалою судді від 09.12.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою від 17.12.2020 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначив, що відповідач у день звільнення та до цього часу не виплатив йому суми, належні при звільненні. Не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений у встановленому порядку. Враховуючи, що у справі є достатні відомості про правовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, однак відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань до суду не подав, представник позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, суд розглядає справу у відсутність відповідача у заочному порядку відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Суд, вислухавши позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступного.

Відповідно до ст.94 КЗпП України та ст.1 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку

Відповідно до ч.2 ст.117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Як видно, за положеннями ст.117 КЗпП України, підставою відповідальності власника (підприємства) є склад правопорушення, який включає два юридичних факти порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст.116 КЗпП України) та вина власника. Затримка розрахунку з працівником за відсутності спору про розмір належних працівникові сум тягне обов`язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Пред`являючи таку вимогу до власника, працівник не зобов`язаний доводити наявність будь-яких шкідливих наслідків затримки розрахунку при звільненні. Що ж стосується вини, то за аналогією із ст. 614 Цивільного кодексу України обов`язок доведення її відсутності лежить на власникові.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 117,237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за нормами ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду України від 14 грудня 2016 року по справі №6-788цс16.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Державним підприємством Хлібна база №76 Державного агентства резерву України і був звільнений з роботи на підставі наказу №69-к від 10.11.2020 року за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 3-6).

В день звільнення ОСОБА_1 не була проведена виплата всіх сум, що належать йому від Державного підприємства Хлібна база №76 Державного агентства резерву України. Згідно довідки від 29.01.2021 року №18, виданої відповідачем, загальна сума заборгованості по заробітній платі з вирахуванням податків і зборів на день звільнення становить 14538,64 грн.

За такого, вимоги в частині заявленого позову про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 14538,64 грн. з утриманням податків, страхових внесків та інших обов`язкових платежів є обґрунтованим та його належить задовольнити.

Так як судом встановлено, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 не проведено розрахунку по заробітній платі, суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив своє зобов`язання щодо здійснення розрахунку та виплати позивачу нарахованої заробітної плати в день звільнення та допустив затримку такого розрахунку, що є підставою для стягнення середньої заробітної плати за весь час затримки.

Порядок обчислення середньої заробітної плати та розміру компенсації при трудових відносинах встановлено Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100.

Абзацом 2 пункту 3 Розділу IIІ Порядку №100 передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно абзацу 1, 3 пункту 2 Розділу II Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

При цьому, пунктом 8 Розділу IV Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений з роботи 10.11.2020 року, його середня заробітна плата повинна обчислюватися з виплат, отриманих за попередні два місяці роботи, а саме за вересень та жовтень 2020 року.

З довідки Державного підприємства Хлібна база №76 Державного агентства резерву України за №18 від 29.01.2021 року з урахуванням даних розрахункового листка на ім`я ОСОБА_1 за вересень 2020 року встановлено, що позивачу нараховано заробітної плати (без відрахування податків і зборів) за вересень 2020 року 5454,65 грн., з них 3685,25 грн. за фактично відпрацьовані робочі дні (3071,04 грн. оплата по часовому тарифу та 614,21 грн. доплата за складність) та 1769,40 грн. за дні тимчасової непрацездатності, за жовтень 2020 року нараховано 7114,58 грн. Згідно зазначеної довідки №18 від 29.01.2021 року кількість фактично відпрацьованих ОСОБА_1 робочих днів у вересні склала 12 днів, у жовтні - 22 дні.

Всього за ці два місяці йому було нарахована заробітна плата в розмірі 10799,83 грн., кількість відпрацьованих робочих днів за цей період становить 34 робочих дні, тому середньоденна заробітна плата становить 317,64 грн. Кількість робочих днів за весь час затримки розрахунку становить 68 днів (за період з 11.11.2020 року по день ухвалення рішення суду 17.02.2021 року включно). Відтак, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні складатиме: 317,64 грн. х 68 робочих днів = 21599,52 грн.

Проведення розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з кількості робочих, а не календарних днів, відповідає правовій позиції, викладеній в постанові від 21 січня 2015 року №6-195цс14 Верховного Суду України.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині.

Отже, нарахування податків та платежів до компетенції суду не належить, дані відрахування проводяться підприємством при виплаті присудженої судом суми.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню по день постановлення рішення, в сумі 21599,52 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Оскільки позов суд задовольняє у повному обсязі, згідно положень ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню судовий збір у дохід держави за позовну вимогу про сплату нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 840,80 грн., та на користь позивача витрати по сплаті судового збору за вимогою про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Хлібна база №76 Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Хлібна база №76 Державного агентства резерву України (місцезнаходження: 55310, Миколаївська область, Арбузинський район, с.Кавуни, вул. Елеваторна, 10, код ЄДРПОУ 20885124) на користь ОСОБА_1 (за реєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 14538 (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять вісім) гривень 64 копійки.

Стягнути з Державного підприємства Хлібна база №76 Державного агентства резерву України (місцезнаходження: 55310, Миколаївська область, Арбузинський район, с.Кавуни, вул. Елеваторна, 10, код ЄДРПОУ 20885124) на користь ОСОБА_1 (за реєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 21599 (двадцять одна тисяча п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 52 копійки.

Сума середнього заробітку, що підлягає стягненню, визначена без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства Хлібна база №76 Державного агентства резерву України (місцезнаходження: 55310, Миколаївська область, Арбузинський район, с.Кавуни, вул. Елеваторна, 10, код ЄДРПОУ 20885124) на користь ОСОБА_1 (за реєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 копійок.

Стягнути з Державного підприємства Хлібна база №76 Державного агентства резерву України (місцезнаходження: 55310, Миколаївська область, Арбузинський район, с.Кавуни, вул. Елеваторна, 10, код ЄДРПОУ 20885124) в дохід держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 копійок.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем та іншими учасниками справи шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.О.Догарєва