Постанова

від 16.02.2021 по справі 369/10904/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 369/10904/19

провадження № 22-ц/824/1278/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)

суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Машинобудівників 17А

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1

на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року у складі судді Медведського М.В.

у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Машинобудівників 17А до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті внесків у розмірі 2 830 грн, пеню у розмірі 1 107,42 грн, судові витрати та витрати на послуги адвоката.

Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , та є співвласником багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ Машинобудівників 17А .

Згідно Статуту ОСББ Машинобудівників 17А завданням та предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСОБА_1 доручає ОСББ Машинобудівників 17А обслуговування будинку та прибудинкової території та приймає участь у витратах по виконаних роботах та утримання будинку згідно затверджено розміру внеску.

Проте, унаслідок не виконання власником квартири умов Статуту, в останньої виникла заборгованість по внескам та пені, яку позивач просив стягнути у судовому порядку.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Машинобудівників 17А заборгованість по внескам та платежам співвласників об`єднання за період з червня 2017 року по серпень 2019 року в сумі 2 830,73 грн та пеню у розмірі 1 107,42 грн, 1 921,00 грн судового збору та витрати на юридичну допомогу у розмірі 2 000,02 грн.

Не погоджуючись з указаним рішенням, 12 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки вважає, що суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, невірно та неповно оцінив докази, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що відповідач не була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи, була відсутня під час слухання справи, що не дало їй можливість захистити свої законні права

Зазначає, що вона ніколи не ухилялася від сплати послуг, однак, мала певні непорозуміння з ОСББ, пов`язані з розміром такої оплати та на чисельні усні запити і намагання зустрітись з бухгалтером їй було відмовлено.

Вказує, що введення в дію Закону України від 09 листопада 2017 року Про житлово-комунальні послуги не є підставою для автоматичного нарахування споживачам пені з 01 травня 2019 року.

Посилаючись на ст.26 Закону, відповідач уважає, що рішення в частині нарахування пені підлягає беззаперечному скасуванню, а також підлягає скасуванню рішення в частинні вирішення питання судових витрат.

24 грудня 2020року на електронну адресу Київського апеляційного суду представником ОСББ Машинобудівників 17А Денисенком Є.В. подано заперечення, які за змістом є відзивом на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , і в якій представник просить рішення суду першої інстанції залишити без зміни, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Крім того, представник просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача 1 000 грн витрат на правову допомогу за умовами укладеного з позивачем договору та на підставі наданого Акту виконаних робіт, копію якого приєднано до заперечення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем по справі були порушені обов`язки щодо оплати вартості наданих житлово-комунальних послуг, а тому вимоги позивача щодо стягнення боргу та пені підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, рішення суду не відповідає вказаним нормам, що згідно статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Судом установлено що згідно довідки Форми № 3, відповідач ОСОБА_1 зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_2 , але фактичним місцем проживання її є квартира у АДРЕСА_1 та користується вона житлово-комунальними послугами, що включають в себе: послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, послуги з вивезення побутових відходів.

Відповідно до Статуту ОСББ Машинобудівників 17А завданням та предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Розділ 5 п. 2 Статуту ОСББ визначає, що, співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені Статутом об`єднання обов`язки перед об`єднанням; статутом об`єднання можуть бути встановлені інші обов`язки співвласників.

Відносини з приводу створення та діяльності об`єднань співвласників багатоквартирних об`єднань регулюються Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , їх Статутом відповідно до ст. 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , до компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку визначення розмірів платежів та внесків членів об`єднання.

Протоколом №2 від 04 березня 2017 року загальних зборів ОСББ Машинобудівників 17А затверджено розмір щомісячних внесків (платежів) власників (співвласників) житлових та нежитлових приміщень (членів або не членів ОСББ Машинобудівників-17А ) у розмірі 5,28 грн за 1м2 загальної площі житлових (квартир) та нежитлових (офісів) приміщень.

Сплата внесків здійснюється щомісячно, в термін до 5 числа поточного місяця на рахунок ОСББ.

Відповідно до протоколу загальних зборів, розмір сплати ОСББ за період з червня 2017 року по серпень 2019 року становив 16 836,04 грн, проте, в указаний періодвідповідач частково сплачувала внескі.

З урахуванням заяви представника позивача, заборгованість за внесками становила 2 830,73 грн (а.с.31).

Розділ 6 Статуту ОСББ визначає, що відповідальність за порушення Статуту та за рішення статутних органів об`єднання визначається відповідно до статті 29 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно вимог ст. 32Закону України Про житлово-комунальні послуги плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків , затвердженихПостановою КМУ № 45 від 24 січня 2006 року Про внесення змін до постанови Кабміну від 08 жовтня 1992 року № 572 , власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вірного висновку дійшов , що відповідачем по справі були порушені обов`язки щодо оплати вартості наданих житлово-комунальних послуг, а тому вимоги позивача по даному позову є обгрунтовані і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що введення в дію Закону України від 09 листопада 2017 року Про житлово-комунальні послуги не є підставою для автоматичного нарахування споживачам пені з 01 травня 2019 року.

Проте, такі доводи не заслуговують на увагу суду з огляду на те, що законодавство не містить вказівок на розмір неустойки у разі невиконання зобов`язання, якщо її розмір не визначений у договорі. Оскільки такого розміру пені не визначеного в договорі про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території від 16 жовтня 2015 №П28АК32, суд цілком обґрунтовано послався на ст. 551 ЦК України, оскільки у даному випадку предметом неустойки є грошова сума і її розмір, встановлений договором, який регулює правовідносини між сторонами щодо надання житлово-комунальних послуг та обов`язок з боку відповідача сплатити такі послуги.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №14-382цс19.

Виходячи з принципів дійсності, необхідності, розумності, складності справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн, оскільки стороною позивача доведено обсяг витраченого часу на підготування справи до розгляду, участь адвоката у судових засіданнях, а також реальність таких витрат.

Доводи апелянта, що договір про надання послуг, укладений між Денисенко Є.В. та позивачем у вересні 2019 року, а відповідно до Акту виконаних робіт від 03 грудня 2019 року йому було сплачено кошти за підготовку позову та претензійну роботу до подачі позову не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, оскільки не підтверджені доказами, є суб`єктивною оцінкою відповідача та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що представник позивача надавав правові послуги у обсязі, визначеному у п. 4 Договору від 10 вересні 2019 року.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, і дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, про що ухвалив відповідне рішення.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи та на це посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі, судом першої інстанції ухвалено рішення за відсутності відповідача, щодо належного повідомлення якого у справі відсутні докази.

При цьому у матеріалах справи повинні бути належні докази такого повідомлення. Якщо відповідні докази відсутні, то відповідач не може вважатися повідомленим належним чином, і підстави для заочного розгляду справи відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що в судові засідання, призначені на 11 грудня 2019 року та на 27 лютого 2020 року відповідач повідомлялася за адресою реєстрації: АДРЕСА_4 . Проте, зворотні повідомлення поверталися на адресу суду без вручення адресату.

Також, колегія звертає увагу на ті обставини, що суд у рішенні встановив фактичне місце проживання відповідача у квартирі АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач ОСОБА_1 , проте, жодного разу за вказаною адресою сторона не повідомлялася, хоча така адреса була вказана безпосередньо і у позовній заяві.

Отже, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторін та ухвалив рішення, не перевіривши отримання судової повістки відповідачем ОСОБА_1 .

Нормами пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Виходячи з наведеного, колегія суддів доходить висновку, що розглянувши справу за відсутності відповідача ОСОБА_1 , місцевий суд порушив норми процесуального права, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи, що позбавило її права на участь у судовому засіданні, є обґрунтованими, а порушення судом норм процесуального права є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючі докази, мають обов`язок обґрунтовувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Відповідно до статті 374 ЦК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи те, що скасування рішення суду першої інстанції зумовлено порушенням норм процесуального права, а саме, ухваленням рішення за відсутності відповідача без його належного повідомлення, та не призвело до ухвалення по суті іншого рішення, ніж оскаржуване, підстави для стягнення з ОСББ Машинобудівників 17А судового збору за подання апеляційної скарги відсутні.

Наразі, не підлягають задоволенню вимоги представника позивача про стягнення з відповідача 1 000 грн витрат на правову допомогу на стадії апеляційного розгляду, оскільки доказів на підтвердження фактичного проведення розрахунку за надані послуги заявником суду не представлено.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року - скасувати.

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Машинобудівників 17А до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Машинобудівників 17А заборгованість по внескам та платежам співвласників об`єднання за період з червня 2017 року по серпень 2019 року у сумі 2 830,73 грн та пеню у розмірі 1 107,42 грн, 1 921 грн судового збору та витрати на юридичну допомогу в розмірі 2 000,02 грн

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.В.Желепа

О.Ф. Мазурик