Постанова

від 15.02.2021 по справі 310/3326/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 16.02.2021 Справа № 310/3326/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/254/21 Головуючий у 1-й інстанції: Троценко Т.А.

Є.У.№ 310/3326/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянув увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем, заінтересована особа Бердянська міська рада,

за апеляційноюскаргою Бердянської міськоїради Запорізькоїобласті вособі представникаАреф`євої ЮліїМихайлівни нарішення Бердянськогоміськрайонного судуЗапорізької областівід 29вересня 2020року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем. Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку кадастровий номер 2324881300:01:002:0006, розташовану на території Єлизаветівської сільської ради, Приморського району Запорізької області та цінні папери (акції) ВАТ «Єлизаветівське». За життя ОСОБА_2 рідна сестра його матері, двічі виходила заміж та міняла прізвище. Через відсутність свідоцтва про народження померлої він не може оформити спадщину і довести свої родинні відносини. Встановлення даного факту необхідно для оформлення спадщини за заповітом.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та його рідною тіткою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у встановленні юридичного факту Бердянська міська рада посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Вважає, що між заявником і територіальною громадою існує спір про право на спадщину, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження. На думку міської ради, заявником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту родинних відносин із спадкодавцем ОСОБА_2 , а допитані судом першої інстанції свідки були заінтересованими особами.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подавав, проте це не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представників міської ради, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на такі обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За вимогами п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Бердянську Запорізької області померла ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть.

Згідно заповіту від 12.09.2019, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Степаненко Т.А., ОСОБА_2 заповідала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,9300 га кадастровий номер 2324881300:01:002:0006, яка розташована на території Єлизаветівської сільської ради Приморського району Запорізької області та цінні папери (акції) ВАТ «Єлизаветівське».

ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , подавши 14 лютого 2020 року відповідну заяву приватному нотаріусу Бердянського міського нотаріального округу.

Заявник вказує на те, що у зв`язку з відсутністю свідоцтва про народження померлої та тими обставинами, що вона двічі укладала шлюб та змінювала прізвище, він не може оформити спадщину у нотаріуса.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили той факт, що ОСОБА_1 є племінником померлої ОСОБА_2 , яка була рідною сестрою ОСОБА_3 , матері заявника.

Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 , 1918 р. народження, копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які одружилися 15.07.1938 року, копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 , матері заявника ОСОБА_1 , де її матір`ю зазначена ОСОБА_8 .

В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_9 , матір`ю якої вказана ОСОБА_5 . Свідки вказали, що після загибелі свого чоловіка ОСОБА_6 його дружина ОСОБА_8 взяла своє дівоче прізвище « ОСОБА_10 », народила доньку ОСОБА_11 , яку записали на прізвище « ОСОБА_10 ».

Даний факт підтверджений копією посвідки про народження, виданої відділом актів громадянського стану Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР, копія посвідчена головою Долинської сільської ради 07. 06. 1963 року.

Згідно копії запису акту про одруження від 07.05.1966 ОСОБА_9 одружилася з ОСОБА_12 , після одруження отримала прізвище « ОСОБА_13 », з яким розірвала шлюб 14.05.1970, що підтверджено копією свідоцтва про розірвання шлюбу.

Відповідно до свідоцтва про одруження ОСОБА_14 вступила в шлюб з ОСОБА_15 , після реєстрації їй присвоєно прізвище « ОСОБА_16 ».

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту родинних відносин є безпідставними.

У статті 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, враховуючи вказані норми ЦПК України, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши надані заявником докази, дійшли обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_2 .

У справі, що переглядається, на спростування факту родинних відносин міською радою доказів не надано.

Колегія суддів відхиляє доводи міської ради про те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги можливо вирішити тільки в порядку позовного провадження, оскільки у справі наявний спір про право, з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 293ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У пункті 5 частини другої статті 293ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Суддя відмовляє в відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

У частині першій статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із частинами першою та другою статті 1277ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Суд встановив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з метою підтвердження факту родинних зв`язків для оформлення спадщини після смерті його тітки, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому правильним є висновок суду про те, що у цій справі мова йде лише про наявність чи відсутність факту родинних відносин та його доведеність, оскільки інших спадкоємців на земельну ділянку, крім ОСОБА_1 немає, а спір про право між ОСОБА_1 та міською радою на даному етапі відсутній. Встановлення цього факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Аналогічний по суті висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 640/9847/19 (провадження № 61-1365св17), від 03 липня 2019 року у справі № 591/1590/16-ц (провадження № 61-18018св18).

Доводи представників міської ради про те, що до складу спадкового майна крім земельної ділянки увійшла також квартира, яка може бути визнана відумерлим майном, є неспроможними, оскільки належну ОСОБА_2 квартиру остання заповіла ОСОБА_4 , яка була допитана судом першої інстанції як свідок і яка прийняла спадщину, подавши до нотаріальної контори 14 лютого 2020 року відповідну заяву.

Оскаржуваним судовим рішенням питання про права і обов`язки міської ради не вирішувалися.

Залучення судом першої інстанції в якості заінтересованої особи міської ради, а не іншого спадкоємця за заповітом ОСОБА_4 , яка приймала участь у розгляді справи як свідок, не призвело до неправильного вирішення заяви і не вплинуло на права і обов`язки міської ради.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 369 ч.1, 374 , 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області в особі представника Ареф`євої Юлії Михайлівни залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 вересня 2020 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2021 року.

Головуючий: І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

О.М. Кримська