Постанова

від 03.02.2021 по справі 509/2794/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1277/21

Номер справи місцевого суду: 509/2794/17

Головуючий у першій інстанції Калашнікова О.І.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст скарги на дії приватного виконавця.

12 травня 2020 року до Київського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшла скарга про визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. по виконавчому провадженню ВП№61452333.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року визнано скаргу ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича частково обґрунтованою. Визнано неправомірними і скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, винесені в межах виконавчого провадженню ВП № 61452333: постанову від 03 березня 2020 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди; постанову від 03 березня 2020 року про звернення стягнення на майно боржника; постанову від 03 березня 2020 року про арешт всього майна боржника; постанову від 03 березня 2020 року про арешт нерухомого майна боржника; постанову від 03 березня 2020 року про арешт коштів боржника; постанову від 20 березня 2020 року про арешт грошових коштів боржника в АТ КБ Приватбанк ; постанову від 09 квітня 2020 року про звернення стягнення на дохід боржника; постанову від 24 квітня 2020 року про накладення арешту на грошові кошти боржника в АТ УніверсалБанк .

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г.В. просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти постанову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні скарги, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, у задоволенні скарги на дії приватного виконавця необхідно відмовити.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, задовольняючи скаргу на дії приватного виконавця, судом першої інстанції встановлено наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах передбачено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження .

Згідно ст. 13 Закону Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 18 Закону № 1404-VIII зобов`язує виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.

Статтею 10 цього Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За змістом положень ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний розпочати примусове виконання рішення за наявності низки умов, зокрема якщо: виконання рішення передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, набрало законної сили; не пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ відповідає вимогам, передбаченим ст. 4 цього Закону; стягувач подав заяву про примусове виконання рішення та надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим.

Судом першої інстанції встановлено, що в даному випадку усі вищенаведені умови були дотримані, а отже приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження правомірно. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2020 року боржником не оскаржується.

У відповідності до ст. 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України №643 від 08 вересня 2016 року Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Як вбачається із матеріалів скарги, 03 березня 2020 року приватним виконавцем, винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 8000 доларів США (а.с.10). Розмір основної винагороди виконавець розрахував з грошового еквівалента зобов`язання боржника в іноземній валюті.

За змістом статей 192 та 524 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошове зобов`язання може бути виражене у гривні або сторони в договорі можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті.

При винесені оскаржуваної ухвали суд першої інстанції вказав, що рішенням суду від 07.11.2019 року зобов`язання боржника вказано у гривні (1972000 грн) з визначенням грошового еквіваленту в іноземній валюті (80 000 дол.США). З огляду на викладене, приватний виконавець в постанові про стягнення з боржника основної винагороди зобов`язаний розрахувати розмір основної винагороди з суми 1972000 грн і зазначити, відповідно, грошовий еквівалент в дол.США. Оскільки постанова виконавця про стягнення з боржника основної винагороди містить розрахунки тільки з суми грошового еквіваленту в іноземній валюті, то така постанова не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Порядок арешту і вилучення майна (коштів) боржника регламентований ст. 56 Закону № 1404-VIII.

За приписом вказаної норми арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Оскільки виконавцем невірно розраховано розмір основної винагороди приватного виконавця і в усіх постановах про звернення стягнення на дохід боржника, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника вказана сума стягнення з урахуванням основної винагороди, то суд першої інстанції визнав ці постанови такими, що не відповідають вимогам закону і порушують права боржника.

Однак колегія суддів погодитись із такими висновками суду першої інстанції не може з огляду на наступне.

Постановою Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у справі №509/2794/17, яка розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2018 року скасовано. Прийнято постанову. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 1 972 000 гривень (один мільйон дев`ятсот сімдесят дві тисячі гривень), що еквівалентно 80 000 доларів США. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до змісту даної постанови, судом встановлено, зокрема, що

- судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2010 року і 01 листопада 2010 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали договори позики;

- при укладанні договорів, сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов: суми позики і строку повернення позики. Договори сторони оформили у письмовій формі у вигляді розписок. На укладання договору сторони мали вільне волевиявлення і необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- ОСОБА_2 - позикодавець - свої зобов`язання за договорами виконала, коли передала ОСОБА_1 01 березня 2010 року 80 000 дол. США і 01 листопада 2010 року 10 000 дол. США. Виконання позичальником зобов`язань за договором підтверджується текстом розписки.

18 грудня 2019 року Київським районним судом м. Одеси на підставі вищевказаної постанови видано виконавчий лист Справа №509/2794/17 (а.с. 8), відповідно до якого: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 1 972 000 гривень (один мільйон дев`ятсот сімдесят дві тисячі гривень), що еквівалентно 80 000 доларів США.

03 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61452333 (а.с. 9), якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №509/2794/17 виданого 18 грудня 2019 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 1 972 000 гривень, що еквівалентно 80 000 доларів США.

03 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В., керуючись ст. 3, ч. 3 ст. 40, ст. 45 Закону України Про виконавче провадження , було прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61452333 (а.с. 10), якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 8000 дол. США.

Відповідно до змісту даної постанови, приватним виконавцем встановлено, зокрема, що:

- приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження. Статтею 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів визначено, що за вчинення виконавчих дій приватного виконавця сплачується винагорода;

- розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядком виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №643 від 08 вересня 2016 року встановлено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документу майнового характеру в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , одержує основному винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Відповідно до ч. 7 ст. 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Розмір основної винагороди розраховується за наступною формулою: А*10%=W. Де А-сума, що підлягає стягненню або вартості майна, що підлягає передачі; W-сума основної винагороди приватного виконавця 80000 дол. США*10%=8000 дол. США;

- враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органі та ч. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розміри основної винагороди приватного виконавця, постановити розмір основної винагороди приватного виконавця за виконавчим провадженням в розмірі 8000 дол. США.

03 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. було прийнято постанову про звернення стягнення на майно боржника ВП №61452333 (а.с. 11), якою звернено стягнення на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 88000 дол. США та 1000 грн.

03 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. було прийнято постанову про арешт майна боржника ВП №61452333 (а.с. 11), якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 88000 дол. США та 1000 грн.

03 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. було прийнято постанову про арешт майна боржника ВП №61452333 (а.с. 13), якою накладено арешт на все майно, нерухоме майно, а саме, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 88000 дол. США та 1000 грн.

03 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. було прийнято постанову про арешт коштів боржника ВП №61452333 (а.с. 14), якою накладено арешт на всі грошові кошти, що містяться на всіх рахунках в АТ КБ ПриватБанк , АТ Універсал Банк , АТ Мегабанк , АТ Ощадбанк , АТ Райффайзен Банк Аваль , АБ Південний , АТ Укрисиббанк , АТ ОТП Банк , АТ Альфа-Банк , ПАТ Банк Восток , АТ Пумб , ПАТ МТБ Банк та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 88000 дол. США та 1000 грн.

20 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. було прийнято постанову про арешт коштів боржника ВП №61452333 (а.с. 15), якою накладено арешт на всі грошові кошти, що містяться в АТ КБ ПриватБанк , а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 88000 дол. США та 1000 грн.

09 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. було прийнято постанову про звернення стягнення на дохід боржника ВП №61452333 (а.с. 16), якою звернено стягнення на дохід боржника ОСОБА_1 , що отримує пенсію з Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі.

24 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. було прийнято постанову про арешт коштів боржника ВП №61452333 (а.с. 17), якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ УніверсалБанк та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 88000 USD.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 31 Закону №1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону №1403-VIII основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Так, в скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди не відповідає виконавчому листу та постанові про відкриття виконавчого провадження, в яких вказано, що необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 1972000 грн, що еквівалентно 80000 доларів США та, що з виконавцем можливо було б погодитись якби у виконавчому листі було б вказано навпаки, що боржник повинен сплатити 80000 доларів США, що еквівалентно 1972000 грн.

Проте, згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчислені боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону №1404-VIII.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 49 Закону №1404-VIII у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Кошти виконавчого збору, стягнуті під час виконання рішення про стягнення коштів в іноземній валюті, відповідно до цієї статті підлягають валютообмінній фінансовій операції, а одержані після цього кошти у гривнях зараховуються до Державного бюджету України.

Витрати у зв`язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.

Як вбачається з рішення Київського районного суду м. Одеси по справі №509/2794/17, на підставі якого виданого виконавчий документ, стягнення з боржника суми було саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, несе двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного або приватного виконавця.

А тому у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.

Крім того, зазначення в резолютивній частині рішення та у виконавчому листі спочатку суми заборгованості у гривневому еквіваленті, а потім у доларах США, яку сторони визначити як грошовий еквівалент зобов`язання, не змінює вищенаведених висновків суду

Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц, яка вказала на те, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята в межах повноважень та у спосіб визначений Законом України Про виконавче провадження .

Враховуючи те, що судом визнано правомірною постанову приватного виконавця від 03 березня 2020 року про стягнення з боржника основної винагороди ВП № 61452333, саме в сумі 8000дол. США, постанови винесені в межах виконавчого провадженню ВП № 61452333: постанова від 03 березня 2020 року про звернення стягнення на майно боржника; постанова від 03 березня 2020 року про арешт всього майна боржника; постанова від 03 березня 2020 року про арешт нерухомого майна боржника; постанова від 03 березня 2020 року про арешт коштів боржника; постанова від 20 березня 2020 року про арешт грошових коштів боржника в АТ КБ Приватбанк ; постанова від 09 квітня 2020 року про звернення стягнення на дохід боржника; постанова від 24 квітня 2020 року про накладення арешту на грошові кошти боржника в АТ УніверсалБанк є також правомірними, оскільки їхня неправомірність відповідно до змісту скарги, була обґрунтована тим, що вони були винесені з урахуванням основної винагороди приватного виконавця.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а у задоволенні скарги необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року скасувати, у задоволенні скарги відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 грудня 2020 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дрішлюк