Рішення
від 11.02.2021 по справі 544/744/20
ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/744/20

№ пров. 2/544/26/2021

Номер рядка звіту 79

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 лютого 2021 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ковтуна М.В. (діє на підставі ордеру серія ПТ № 202868 від 17.08.2020 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю),

представника відповідача Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху - адвоката Ступніка С.В. (діє на підставі ордера серія ПТ № 140737 від 10.08.2020 та угоди № 46 від 06.08.2020),

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху про зобов`язання видати трудову книжку, проведення розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 15 липня 2020 року звернувся до суду з даним позовом, який було уточнено 08.12.2020, в обґрунтування якого зазначила, що у відповідності до наказу № 12 від 05.11.2019, виданого на підставі протоколу № 6 засідання Загальних зборів учасників Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху від 25 жовтня 2019 року вона з 15 листопада 2019 року працювала на посаді голови правління (президента) Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху . З державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань позивачу стало відомо, що головою правління (президентом) Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху значиться ОСОБА_2 . Відповідно до закону у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи, проте адміністрація фонду до сих пір не провела позивачу виплат усіх сум, що належать їй при звільненні, її неодноразові звернення щодо виплати належних їй сум результатів не дали. У результаті несвоєчасної виплати їй належних сум при звільненні позивач вимушена просити в борг кошти, які їй вкрай необхідні для сплати кредиту, оплати житлово-комунальних послуг та організації життєдіяльності, а невидача трудової книжки позбавляє її можливості працевлаштуватися або стати на облік до центру зайнятості як особа, яка шукає роботу. Дані обставини завдали ОСОБА_1 моральних страждань, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків та додаткових зусиль для організації життєдіяльності та матеріального забезпечення, позивач втратила душевний спокій і рівновагу, що призвело до мого постійного перебування у стані нервового напруження . У зв`язку з викладеним позивач просить зобов`язати Пирятинський районний фонд Безпека дорожнього руху видати наказ про її звільнення з посади голови правління, видати їй трудову книжку з внесеним записом про її звільнення з посади голови правління (Президента) Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху , провести розрахунок при звільненні її з посади голови правління (Президента) Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху ; стягнути з Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху на її користь середній заробіток за період, починаючи з часу звільнення по день фактичного розрахунку та моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

08.12.2020 до суду позивачем направлено заяву про уточнення позовних вимог. Позивач просила зобов`язати Пирятинський районний фонд Безпека дорожнього руху видати наказ про її звільнення з посади голови правління (Президента) Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху . Раніше заявлені позовні вимоги залишає без змін. Заява про уточнення позовних вимог обґрунтована тим, що із пояснень представника відповідача стало відомо, що адміністрацією Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху дотепер не видано наказ про звільнення позивача з посади голови правління (Президента) Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху оскільки, як вважає адміністрація Фонду, такий наказ позивач повинна була видати сама. Згідно Витягу з реєстру застрахованих осіб з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування позивач вважається такою, що перебуває у трудових відносинах з Пирятинським районним фондом Безпека дорожнього руху . Наказ про звільнення повинен бути виданий власником або уповноваженим ним органом, а не особою, яка підлягає звільненню за ініціативою власника або уповноваженого ним органу та повинні надати його копію. У зв`язку із чим і подано заяву про уточнення позовних вимог, крім того надано детальний розрахунок по заборгованій заробітній платі.

17 серпня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що проти задоволення заявлених позовних вимог заперечує, та відповідно до рішення (Протоколу) Загальних Зборів Учасників Благодійної організації Пирятинський районний фонд Безпека дорожнього руху від 13.01.2020 та наказу № 1К від 15.01.2020 головою (Президентом) Благодійної організації Пирятинський районний фонд Безпека дорожнього руху призначено ОСОБА_2 . До його призначення дану посаду займала позивачка ОСОБА_1 , яка фактично розпоряджалася всією документацією, що стосувалася діяльності Фонду, в тому числі кадровою (трудові книжки, тощо). ОСОБА_2 особисто неодноразово звертався до позивачки з пропозицією передати йому всю наявну документацію Фонду, на що остання відмовляла, проте не заперечувала, що документи та печатка Фонду знаходяться в неї, але їх вона передавати не буде, так як вважає себе незаконно звільненою із посади. Керівник був змушений звернутися до Пирятинського ВП Гребінківського ВП Головного Управління Національної поліції України в Полтавській області із відповідною заявою від 24.02.2020. Наразі місце знаходження печатки та документації (в тому числі трудової книжки позивачки ОСОБА_1 ) Благодійної організації Пирятинський районний фонд Безпека дорожнього руху невідоме. Відповідачем виготовлено дублікат печатки. За таких умов, враховуючи відсутність у відповідача трудової книжки ОСОБА_1 , яка знаходиться у самої позивачки, вимога про її видачу не може бути задоволена, як і вимога про внесення відповідного запису є передчасною та також задоволенню не підлягає. У зв`язку з перебування у позивача ОСОБА_1 всієї кадрової та бухгалтерської документації, відповідач не має конкретизованої інформації щодо сум нарахування відповідно до табелів обліку використання робочою часу, відомостей нарахування заробітної плати, представник відповідача зазначив, що цю документацію мала вести та заповнювати безпосередньо позивачка, єдиними наявними у розпорядженні організації-відповідача є банківські виписки (листопад, грудень 2019 року, січень 2020 року) та відомість зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії, тощо) за період з 01.01.2019 по 24.02.2020. Відповідні виплати, знову ж таки, проводила особисто позивачка ОСОБА_1 , з використанням особистого електронного ключа та підпису, також додав, що за ОСОБА_1 облікується підзвітна сума 1200 грн 00 коп, яка наразі не закрита звітом/не погашена. Враховуючи вищевикладене, також не може бути обрахований та стягнений середньомісячний та середньоденний заробіток. Позов у частині заявлених позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди також не підлягає задоволенню, оскільки позивачем взагалі не доведено факту порушення її законних трудових прав, а тим більше, наявності моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагало і вимагає для цього додаткових зусиль для організації життя. Просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Під час розгляду справи по суті позивачем та її представником підтримано вимоги викладені у позові та у заяві про уточнення позовних вимог, про що надані пояснення. Додатково позивач вказала, що трудова книжки знаходиться у неї на руках. На даний час вона працює по цивільно-правовій угоді заступником голови Пирятинської районної державної адміністрації. Після внесення відомостей до реєстру про нового голову правління їй стало відомо про її звільнення. На продовження розгляду справи позивач та її представник не з`явилися, на адресу суду подано заяву щодо подальшого розгляду справи у їх відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні під час розгляду справи по суті проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково вказав, що про рішення правління щодо звільнення ОСОБА_1 останній було відомо.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1 та 3 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом установлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до протоколу № 6 засідання Загальних зборів учасників Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху від 25.10.2019, наказом № 12 Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху від 05.11.2019 ОСОБА_1 призначено головою правління (Президента) Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху з 05.11.2019 з режимом неповного робочого часу (4 години на день) з посадовим окладом у розмірі 4200 грн, з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу (а.с. 6, 8, 61).

ОСОБА_1 займаючи посаду голови правління (Президента) у Пирятинському районному фонді Безпека дорожнього руху у штаті останнього працювала одна. Про що також позивач вказувала додатково у судовому засіданні.

Відповідно до п. 1.1 Розділу 1 Статуту Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху (нова редакція) (далі Статуту) Пирятинський районний фонд Безпека дорожнього руху - неприбуткова благодійна організація (а.с. 79).

Засновниками Фонду являються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про що свідчить витяг з детальною інформацією про юридичну особу, надану позивачем до позову (а.с. 9-11) про що ОСОБА_1 не заперечувала у судовому засіданні.

Відповідно до п.п. 3.2.2 п. 3.2 Розділу 3 Статуту , затвердженого протоколом Загальних зборів учасників Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху № 159 від 18.08.2016, до виключної компетенції вищого органу управління Фонду належать: призначення або обрання та зупинення чи припинення повноважень (відкликання) членів правління. Вищим органом управління Фондом є загальній збори учасників Фонду (а.с. 81-84).

У загальних зборах беруть участь учасники Фонду. Кожний учасник Фонду має один голос. Збори вважаються повноважними, якщо на них присутні не менше половини учасників Фонду.

13.01.2020 скликано загальні збори учасників Благодійної організації Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху на порядку денному стояло питання про звільнення з посади Голови Фонду (Президента) ОСОБА_1 та призначення Головою Фонду (Президента) ОСОБА_2 .

Відповідно до Протоколу загальних зборів учасників Благодійної організації Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху від 13.01.2020 ОСОБА_1 звільнено із посади Голови Фонду (Президента) з 14.01.2020 (а.с. 37).

Пункт п. 3.12 Розділу 3 Статуту вказує про те, що очолює правління голова Фонду (одночасно є Президентом), який призначається (звільняється) на посаду загальними зборами.

Відповідно до ст.ст. 92, 99 ЦК України, рішення Загальних зборів достатньо для припинення повноважень Голови Фонду. При цьому, якщо він був зареєстрований в Єдиному держреєстрі як керівник організації, необхідно вжити заходів до реєстрації нового керівника для можливості третіх осіб перевіряти вірогідність інформації про повноваження керівника.

Так, 20.01.2020 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху щодо керівника ОСОБА_2 .

Таким чином, судом встановлено, що датою звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Фонду (Президента) є 14 січня 2020 року, про що зазначено у протоколі і останній є документом про звільнення, і не потребує дублювання наказом нового керівника про звільнення його попередника, вказане не вимагається Законом. Підставою звільнення є - рішення загальних зборів учасників Фонду правління.

Голова фонду, відповідно до п. 3.17 Розділу 3 Статуту може отримувати заробітну плату за свою роботу. У випадку отримання зарплати, на голову фонду поширюється законодавство України про працю, соціальне забезпечення і соціальне страхування.

Розмір невиплачених сум у межах заявлених позовних вимог станом на 01.12.2020 складає 28617,65 грн., про що надано відповідний розрахунок суду (а.с. 60-73). Проте, суд рахує, що вони є арифметично невірними, оскільки як встановлено судом позивач звільнена з посади 14.01.2020.

Так, відповідно до наказу Про призначення голови правління (Президента) від 05.11.2019 № 12 ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків голови правління з режимом неповного робочого часу (4 години на день) з посадовим окладом в розмірі 4200 грн. 00 коп., з оплатою праці відповідно відпрацьованому часу.

Відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У заяві про уточнення позовних вимог позивач ОСОБА_1 вказує про те, що їй не проведено розрахунок по заробітній платі за грудень 2019 року та січень 2020 року. Проте, оплата праці позивачу за грудень 2019 року спростовується наданою Заключною випискою з АТ ПриватБанк (а.с. 24) відповідно до якої, вбачається виплата заробітної плати 10.01.2020 ОСОБА_1 за грудень у розмірі 1527,60 грн та 814,30 грн. Таким чином, виходячи з викладених обставин, судом встановлено, що Фонд перед ОСОБА_1 заборгував заробітну плату за 14 к.д. січня 2020 року.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 83 КзпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в листах Мінінстерства праці та соціальної політики від 24.06.2011 р. N 208/13/116-11 та Мінсоцполітики від 27.03.2013 р. N 321/13/84-13. змінний графік роботи, не повинен впливати на розрахунок з огляду на ст. 5 Закону України Про відпустки , згідно якої тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

Таким чином, у період часу роботи ОСОБА_1 на посаді Голови Фонду (Президента) з 05.11.2019 по 14.01.2020, остання має право на компенсацію за відпустку тривалістю 6 календарних дні (розрахунок 1 міс.-2,5 к.д.; відпрацьовано 2 міс. 9 к.д. = 6 кал. дн) у розмірі 420 грн. (6х70 грн. день).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Щодо видачі позивачу ОСОБА_1 трудової книжки та внесення запису до останньої про звільнення, судом встановлено наступні обставини.

У позові поданому до суду позивач вказувала про те, що Фонд заволодів її трудовою книжкою і не вносить запис про звільнення. Проте, при розгляді справи по суті було встановлено, що трудова книжка належна позивачу знаходиться в останньої на руках. Таким чином, суд не вбачає підстав, в цій частині, щодо задоволення позовних вимог.

Крім того, як було встановлено судом, та спростовано у судовому засіданні представником відповідача Заявою до Пирятинського ВП ГУНП в Полтавській області від 24.02.2020, розрахунок по заробітній платі ОСОБА_1 при звільнені не проводився у зв`язку із зникненням господарської документації, що стосувалася діяльності Фонду та печатки (а.с. 34-35). До складу відсутньої документації входять також табелі обліку використання робочого часу, обов`язок оформлення яких в спірному періоді покладався безпосередньо на позивачку та без яких відповідачу неможливо встановити обсяг відпрацьованого ОСОБА_1 часу та здійснити відповідних розмір нарахувань. Вказані документи станом на день розгляду справи - відсутні.

Таким чином, суд рахує, що невиплачена ОСОБА_1 заробітна плата при звільненні у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України - не з вини Фонду. Позивачем ОСОБА_1 до заяви про уточнення позовних вимог було надано копії наказів про призначення на посаду, встановлення режиму робочого часу, затвердження графіку відпусток, а також розрахунково-платіжні відомості по заробітній платі, копія Статуту.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Так, відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Захист порушеного права у сфері трудових правовідносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких зазнала особа у зв`язку із посяганням на її трудові права та інтереси.

У відповідності до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач заподіяння моральної шкоди обґрунтовує тим, що через неправомірні дії відповідача, які полягають у невиплаті належних грошових коштів при звільненні вона втратила нормальні життєві зв`язки, змушена економити на харчуванні та ліках, що негативно вплинуло на відносини у її родині. Завдана їй моральна шкода також обумовлюється моральним та фізичним стражданням, у наслідок порушення її законного права на заробітну плату, приниження честі, гідності, ігноруванням її прав. Моральну шкоду позивач оцінює в 20000 грн.

Однак, суд вважає розмір моральної шкоди значно завищеним, виходячи з характеру зазначеного правопорушення. Виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, у розмірі 1000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд, у разі часткового задоволення позову, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так як позов задоволено часткового (на 5%), то судові витрати присуджуються позивачеві з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме правова допомога у розмірі 200 грн. 00 коп.

Представник відповідача БО ПРФ БДР адвокат Ступнік С.В. подав до суду відзив на позов разом з Угодою № 46 від 06.08.2020 про надання адвокатських послуг з детальним описом робіт, актом виконаних робіт на суму 20000 грн (а.с. 30-33).

За змістом ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд може, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що витрати на правничу допомогу мають бути стягнуті з позивача на користь відповідача відповідно до пропорційності задоволення позовних вимог, в судовому засіданні представник підтримував дану позицію.

За таких обставин, враховуючи характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, співмірність витрат, виходячи з принципу розумності та справедливості, беручи до уваги кількості затрачених годин фахівцем, а також те що позов задоволено частково, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати понесені останнім за надану правничу допомогу в розмірі 1900 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2270 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 92, 99 ЦК України, ст.ст. 50, 115, 116, 117 КЗпП України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху про зобов`язання видати трудову книжку, проведення розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов`язати Пирятинський районний фонд Безпека дорожнього руху внести у трудову книжку запис про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління (Президента) Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху .

Стягнути з Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 1400 (одну тисячу чотириста) гривень 00 копійок, за мінусом загальнообов`язкових податків та зборів, що стягуються з нарахованої заробітної плати .

Стягнути з Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху на користь ОСОБА_1 понесені останньою витрати на правову допомогу у розмірі 200 (двісті) гривень 00 копійок.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху понесені останнім витрати на правову допомогу у розмірі 1900 (одна тисяча дев`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Пирятинського районного фонду Безпека дорожнього руху на користь держави судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його отримання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 лютого 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та мешканка АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Пирятинським РС УДМС України в Полтавській області 21.01.2017.

Відповідач: Пирятинський районний фонд Безпека дорожнього руху , адреса місця знаходження: м. Пирятин Полтавської області, вул. Січових Стрільців, 235, код ЄДРПОУ 26026758.

Суддя Ю.О. Ощинська

Дата ухвалення рішення11.02.2021
Оприлюднено17.02.2021

Судовий реєстр по справі —544/744/20

Ухвала від 07.07.2021

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Бондаревська С. М.

Ухвала від 15.06.2021

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Бондаревська С. М.

Ухвала від 16.05.2021

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Панченко О. О.

Ухвала від 07.04.2021

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Панченко О. О.

Рішення від 11.02.2021

Цивільне

Пирятинський районний суд Полтавської області

Ощинська Ю. О.

Рішення від 11.02.2021

Цивільне

Пирятинський районний суд Полтавської області

Ощинська Ю. О.

Ухвала від 16.07.2020

Цивільне

Пирятинський районний суд Полтавської області

Ощинська Ю. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні