Ухвала

від 08.02.2021 по справі 761/4114/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/4114/21

Провадження № 1-кс/761/3313/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року місто Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна, а саме: грошових коштів у сумі 114900000,00 грн., які належать ТОВ «Сільпо-Фуд», та знаходяться на банківських рахунках, у кримінальному провадженні № 420200000000001095, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2020, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.212 КК України,

В С Т А Н О В И В:

03 лютого 2021 року прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, а саме: грошових коштів у сумі 114900000,00грн., що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Сільпо-Фуд» (код ЄДРПОУ 40720198) відкритих в АТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299), у кримінальному провадженні № 420200000000001095, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2020, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.212 КК України

Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що службові особи ТОВ «Сільпо - Фуд» (код ЄДРПОУ 40720198) у період з липня 2018 року по липень 2019 року умисно ухилились від сплати податку на додану вартість у розмірі 84,6 млн. грн. та податку на прибуткок підприємства у розмірі 30,3 млн. грн., що підтверджується актом податкової перевірки від 11.01.2020 № 24/28-10-44-05/40720198.

За висновками прокурора, згідно з актом перевірки службові особи ТОВ «Аріона ІІІ» (код ЄДРПОУ 37268026), ФГ « ОСОБА_4 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), ТОВ «Центр Комторг» (код ЄДРПОУ 41430573) документально оформлювали продаж сільськогосподарської продукції (олія соняшника, соняшник, ячмінь, кукурудза) на адресу ТОВ «Сільпо - Фуд» без фактичного постачання продукції, оскільки вищевказаний товар придбаний даними суб`єктами господарської діяльності у підприємств з ознаками фіктивності та транзитності, у яких прослідковується підміна номенклатури товару, тобто придбання одного виду продукції, а реалізація зовсім іншого.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.

Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, не було тимчасово вилучено, а розгляд справи без повідомлення власників є необхідним з метою забезпечення можливого арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність здійснення розгляду вищевказаного клопотання слідчого без повідомлення власників майна та представників банківської установи про час та місце судового засідання.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши прокурора, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим слідчого управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби під процесуальним керівництвом прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020000000001095 від 15.06.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що службові особи ТОВ «Сільпо - Фуд» у період з липня 2018 року по липень 2019 року умисно ухилились від сплати податку на додану вартість у розмірі 84,6 млн. грн. та податку на прибуток підприємства у розмірі 30,3 млн.грн., що підтверджується актом перевірки від 11.01.2020 №24/28-10-44-05/40720498.

У органу досудового розслідування є підстави вважати, що грошові кошти, що містяться на банківських рахунках ТОВ «Сільпо - Фуд», відкритих у АТ КБ «ПриватБанк» можуть бути приховані, відчужені та перетворені особами, причетними до вчинення правопорушення, оскільки набуті шляхом реалізації схеми ухилення від сплати податків, зборів, обов`язкових платежів, що слігувало підставою для звернення до суду з даним клопотанням.

Так, статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 статті 170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п. 1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п. 3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).

Згідно з вимогами ч. 3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що наданими стороною обвинувачення матеріалами, зокрема, актом документальної позапланової виїзної перевірки від 11.01.2020 № 24/28-10-44-05/40720198, протоколами допитів свідків, достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 212 КК України.

Вирішуючи питання доведеності стороною обвинувачення обґрунтованості наявності підстав, що виправдовують саме такий ступінь втручання у права юридичної особи, слідчий суддя бере до уваги, що відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження слідчий суддя зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовувати у своїй діяльності практику Європейського суду з прав людини.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на мирне володіння майном має бути законним.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що законним є втручання, якщо існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Таким чином, вказаний принцип пропорційності вимагає доведення стороною обвинувачення обґрунтованості застосування такого достатньо суворого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Із наведеного витікає, що певне майно підлягає арешту лише у разі, якщо воно є доказом обставин вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Не виключаючи, що грошові кошти на банківських рахунках ТОВ «Сільпо-Фуд» можуть бути речовим доказом у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає, що доводи прокурора щодо обґрунтованості такого ступеню втручання у права та діяльність суб`єкта господарювання не є переконливими, оскільки не відповідають завданню ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження, яке згідно з абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК передбачає запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження майна, на яке планується накласти арешт.

З викладеного вбачається, що на ініціатора клопотання про арешт майна, покладений обов`язок довести, що таке майно потребує збереження, оскільки має доказове значення, виключно шляхом позбавлення його власника прав на користування та розпорядження таким майном.

Водночас, з огляду на обсяг зазначених прокурором банківських рахунків, що належать ТОВ «Сільпо-Фуд», обґрунтованим є висновок, що накладення на них арешту може позбавити відповідного суб`єкта господарювання можливості здійснювати господарську діяльність, що свідчить про невиправданість такого масштабного втручання у діяльність суб`єкта господарювання потребам досудового розслідування щодо встановлення обставин вчинення злочину.

Крім того, розглядаючи застосування зазначеного прокурором заходу забезпечення кримінального провадження з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), слідчий суддя бере до уваги, що для досягнення зазначених цілей, арешт накладається на майно підозрюваного, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного.

Таким чином, застосування арешту майна на стадії досудового розслідування з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, допускається за обов`язкової наявності зв`язку між майном, на яке планується накладення арешту, та його приналежністю відповідному учаснику кримінального провадження.

У той же час, у кримінальному провадженні №42020000000001095 відсутні особи, яким би оголошувалась підозра.

Разом із цим, на переконання слідчого судді, у клопотанні належним чином не доведено той факт, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, а саме: грошові кошти усумі 114900000,00грн.,що знаходяться на банківськихрахункахТОВ «Сільпо-Фуд» (код ЄДРПОУ 40720198) відкритих в АТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299), а саме:

-№ НОМЕР_2 (українська гривня),

-№ НОМЕР_3 (українська гривня),

-№ НОМЕР_4 (українська гривня),

-№ НОМЕР_5 (українська гривня),

-№ НОМЕР_6 (українська гривня),

-№ НОМЕР_7 (українська гривня),

-№ НОМЕР_8 (українська гривня),

відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та має значення речових доказів у кримінальному провадженні № 420200000000001095, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2020, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Зокрема, клопотання прокурора та додані до нього матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, чи містяться на зазначених вище розрахункових рахунках грошові кошти взагалі, та в якому саме розмірі, що, на переконання слідчого судді, унеможливлює висновок про те, що такі грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, що розслідується.

Крім того, слід відмітити, що предметом кримінального провадження, що розслідується, як вбачається із клопотання, є грошові кошти, які ТОВ «Сільпо-Фуд» було зобов`язане сплатити у якості податків до державного бюджету. Разом з цим, звертаючись з клопотанням про накладення арешту, прокурор жодним чином не довів, що грошові кошти, що можуть знаходитись на перелічених у клопотанні рахунках є грошовими коштами отриманими саме внаслідок несплати податків.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист прав власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним, п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом ведення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр» проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.

За змістом положень ч. 1 ст. 173 КПК України, обов`язок надання доказів необхідності арешту покладений на особу, яка подає клопотання про арешт майна, а слідчий суддя зобов`язаний відмовляти у задоволенні цього клопотання в разі, якщо доказів про необхідність арешту майна не буде надано автором клопотання.

Разом з тим, аналіз наданих в розпорядження слідчого судді матеріалів, свідчить про те, що прокурором не доведено правову підставу для арешту грошових коштів, можливість використання їх як доказу в кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.

З наведеного витікає, що стороною обвинувачення не наведені правові підстави застосування ініційованого нею заходу забезпечення кримінального провадження, що у силу ч. 2 ст. 173 КПК є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Керуючись статтями 2, 7, 131, 132, 159-164, 166, 309, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора групи прокурорі у кримінальному провадженні Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна, а саме: грошових коштів у сумі 114 900 000,00 грн., які належать ТОВ «Сільпо-Фуд», та знаходяться на банківських рахунках, у кримінальному провадженні № 420200000000001095, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2020, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.212 КК України, - залишити без задоволення.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1