Постанова

від 17.02.2021 по справі 700/305/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/229/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 700/305/20 Категорія: 302000000 Яценко Г. М. Доповідач в апеляційній інстанції Єльцов В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

судді-доповідачаЄльцова В. О. суддів секретар Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В. Винник І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_2 (скаржник) , ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ТОВ Наше Зерно Плюс , Державний реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Цьопа Б.А. ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Іванишина Олександра Олеговича в інтересах відповідача ОСОБА_2 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2020 у цивільній справі за позовом адвоката Якименка Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , ТОВ Наше Зерно Плюс , Державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру, рішення державного реєстратора, визнання недійним договору оренди землі та зобов`язання ГУ Держгеокадастру видати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ,

в с т а н о в и в :

У квітні 2020 року ОСОБА_1 , діючи через адвоката Якименка О.В., звернувся до суду з позовом, яким просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02.01.2020 №23-49/14-20-СГ Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району, розмір 2,00 га, кадастровий №7122887600:03:001:0339, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28.12.2019 №23-6720/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 вказану земельну ділянку;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Цьопи Б.А., індексний № 50634483 від 14.01.2020 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0339 за ОСОБА_2 та визнати припиненим право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.01.2020, запис № 35020528;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 20.01.2020 між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс щодо вказаної спірної земельної ділянки;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Цьопи Б.А. індексний №50772950 від 23.01.2020 про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ Наше Зерно Плюс та визнати припиненим вказане право оренди, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.01.2020, запис №35149990;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру в Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки та надання цієї земельної ділянки у власність.

В обґрунтування вказано на те, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням від 19.07.2019, яким просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Хижинської сільської ради Лисянського району за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим №7122887600:03:001:0339.

Клопотання зареєстроване ГУ Держгеокадастру 01.08.2019 за вх.№О-5653/94-19. По результатам його розгляду ГУ Держгеокадастру в Черкаській області видало наказ від 16.08.2019 №23-3031/14-19 СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач через представника уклала договір із сертифікованим інженером -землевпорядником ФОП ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Після розробки проект землеустрою був погоджений експертом державної експертизи Більською С.І. відповідно до висновку від 08.11.2019 №15050/82-19.

Позивач через Управління надання адміністративних послуг 16.12.2019 подав заяву до ГУ Держгеокадасту у Черкаській області з проханням затвердити вказаний проект землеустрою, до якої долучив витяг з Державного земельного кадастру та погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За результатами розгляду цієї заяви ГУ Держгеокадастру в Черкаській області видало наказ від 02.01.2020 №23-49/14-20-СГ, яким відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим №7122887600:03:001:0339 у власність з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі дану земельну ділянку.

З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 14.01.2020 згідно рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Цьопи Б.А. на земельну ділянку з кадастровим №7122887600:03:001:0339 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 , номер запису 35020528, підстава - наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність зі зміню цільового призначення від 28.12.2019 №23-6720/14-19-СГ.

Крім того, державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №50772950 від 23.01.2020, яким зареєстровано інше речове право: право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс на спірну земельну ділянку, підстава - договір оренди землі б/н від 20.01.2020.

Позивач вважає, що вищевказані накази ГУ Держгеокадастру є незаконними, а право власності ОСОБА_2 та договір оренди землі - недійсними, оскільки вони виникли всупереч вимог законодавства та порушують права позивача щодо отримання у власність спірної земельної ділянки.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 24.11.2020 позовні вимоги у справі задоволено частково та визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02.01.2020 №23-49/14-20-СГ Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району, розмір 2,00 га, кадастровий №7122887600:03:001:0339, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28.12.2019 №23-6720/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності зі зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Цьопи Б.А., індексний №50634483 від 14.01.2020, про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 та припинено всі права та їх обтяження ОСОБА_2 на земельну ділянку під кадастровим №7122887600:03:001:0339, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.01.2020, запис №35020528.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 20.01.2020 між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс щодо спірної земельної ділянки.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Цьопи Б.А., індексний №50772950 від 23.01.2020, про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ Наше Зерно Плюс та визнано припиненим право оренди ТОВ на цю земельну ділянку, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.01.2020, запис №35149990.

Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ТОВ Наше Зерно Плюс , Державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаської області Цьопи Б.А. на користь держави по 840,80 грн. судового збору з кожного.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що після проходження позивачем всіх законодавчо визначених етапів безоплатної приватизації земельної ділянки та звернення до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області із заявою про затвердження проекту землеустрою у позивача виникли легітимні сподівання на отримання земельної ділянки у власність, які, однак, були порушені переданням у власність та в подальшому в оренду цієї ж земельної ділянки іншій особі. Суд також врахував те, що позивач із відповідною заявою до ГУ Держгеокадастру звернувся раніше ніж ОСОБА_2 , його дії щодо оформлення права на земельну ділянку були послідовними, своєчасними, добросовісними, з дотриманням вимог законодавства, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області фактично надало необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки іншій особі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Іванишин О.О. 22.12.2020 через відділення поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині про задоволення позовних вимог та новим рішенням залишити без задоволення усі позовні вимоги у справі.

Зазначає, що дозволи на розробку проекту землеустрою щодо однієї і тієї ж земельної ділянки ГУ Держгеокадастру були видані позивачу та скаржнику в один день, що не суперечить вимогам законодавства.

Скаржник першим пройшов всі визначені законодавством етапи безоплатної приватизації земельної ділянки та першим отримав легітимні сподівання на отримання майна у власність. Підстав для непогодження скаржнику проекту землеустрою не було, однак ГУ Держгеокадастру протиправно відмовив у затвердженні наданого скаржником проекту 07.10.2019.

Скаржник 21.11.2019 повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про затвердження того ж проекту землеустрою, проте 29.11.2019 ГУ Держгеокадастру знову протиправно відмовило в цьому. І лише після третього звернення скаржника від 19.12.2019 ГУ Держгеокадастру 28.12.2019 його документацію на земельну ділянку було затверджено.

Усі дії скаржника щодо отримання у власність земельної ділянки були своєчасними та добросовісними. Позивач суттєво пізніше за скаржника замовив розробку свого проекту землеустрою стосовно спірної земельної ділянки. Усі етапи отримання у власність земельної ділянки позивач проходила пізніше ніж скаржник.

ВП ВС у постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц вказала, що необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати те, чи діяв орган виконавчої влади у ході прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою добросовісно та правомірно. Суд мав надати оцінку всім діям кожного із претендентів на спірну земельну ділянку, які передували прийняттю ГУ Держгеокадастру рішення про затвердження проекту землеустрою.

Вказує, що позивач допустив зволікання з розробкою та поданням власного проекту на затвердження ГУ Держгеокадастру.

Подання скаржником на затвердження ГУ Держгеокадастру втретє свого проекту землеустрою пізніше від позивача у справі було обумовлене незаконними відмовами ГУ Держгеокадастру в затвердженні раніше поданих скаржником проектів.

Суд, частково задовольняючи позовні вимоги, не вказав, які саме норми земельного законодавства були порушені ГУ Держгеокадастру. Як позивач так і скаржник є учасниками бойових дій, однак останній проживає на території Черкаської області на відміну від позивача.

Суд невірно послався на правовий висновок ВП ВС від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, оскільки ці справи мають різні предмети спору (надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та надання земельної ділянки у власність).

Адвокат зазначив, що ОСОБА_2 всупереч практики ЄСПЛ протиправно позбавили власності без законних підстав.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Якименко О.В. вказав на необґрунтованість її доводів та просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, зазначивши про протиправність наказів ГУ Держгеокадастру у Черкаській області .

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області просило її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції в цій справі, вказавши, що оспорювані накази ГУ приймалися з урахуванням вимог законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням від 19.07.2019 року, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, за межами населених пунктів, за рахунок земельної ділянки під кадастровим номером 7122887600:03:001:0339.

Вказане клопотання, зареєстровано в ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 01.08.2019 року за вх. № О-5653/0/94-19.

За результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видав наказ від 16.08.2019 року №23-3031/14-19-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

ОСОБА_1 , через свого представника, уклав договір із сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що підтверджується копією проекту.

Із висновку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08.11.2019 року №15050/8219, вбачається, що після розробки проект землеустрою був погоджений експертом державної експертизи Більською С.І.

16.12.2019 року позивач через управління надання адміністративних послуг подав заяву до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області. До заяви було долучено витяг з Державного земельного кадастру та погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02.01.2020 року №23-49/14-20-СГ вбачається що позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки під кадастровим номером 7122887600:03:001:0339 у власність з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі дану земельну ділянку .

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.2020 року №198428495, вбачається, що 14.01.2020 року згідно рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богданом Анатолійовичем, індексний номер: 50634483 від 14.01.2020 року, за земельною ділянкою під кадастровим номером 7122887600:03:001:0339 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 35020528.

Згідно довідки підставою для реєстрації права власності є наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення від 28.12.2019 року №23-6720/14-19-СГ.

Крім того, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.2020 року №198428495 також вбачається, що державним реєстратором виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопою Б.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50772950 від 23.01.2020 року, яким зареєстровано інше речове право: право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс (код ЄДРПОУ: 43184117) (Орендар) на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0339, номер запису про інше речове право: 35149990. Підставою для виникнення права оренди зазначено - договір оренди землі від 20.01.2020 року б/н.

Позивач у справі вважає, що надання відповідачу ОСОБА_2 у власність тієї земельної ділянки, про відведення якої позивачем розроблявся проект землеустрою та послідуюче передання її в оренду ТОВ Наше Зерно Плюс порушує його права щодо цього майна, адже він вчинив всі необхідні дії для безоплатної приватизації спірної земельної ділянки, що обумовило звернення з цим позовом до суду.

Такими є фактичні обставини справи. Правовідносини, які виникли на їх підставі, мають таку правову регламентацію.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю.

Так ст.118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Згідно з частиною першою цієї статті громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами абзацу першого частини 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.8 ст.118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 ЗК України).

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, ЗК України визначено порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам, що передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Позивач звернувся 19.07.2019 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, 16.08.2019 - йому було надано відповідний дозвіл, виготовлений проект землеустрою був погоджений експертом відповідно до висновку від 08.11.2019 за № 15050/82-19 та 16.12.2019 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, як розпорядника землями державної власності сільськогосподарського призначення, із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки.

Вищевказана заява зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 18.12.2019 за вхідним номером О-9598/0/94-19, що підтверджується відміткою на заяві.

Підставою для відмови у задоволенні цієї заяви було те, що ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видав наказ від 28.12.2019 №23-6720/14-19-СГ, яким земельну ділянку з кадастровим №7122887600:03:001:0339 передав у власність іншій особі, а саме ОСОБА_2 (скаржник у справі).

З матеріалів справи вбачається, що вказаний вище наказ від 28.12.2019 видано на підставі заяви ОСОБА_2 , яка була зареєстрована в ГУ Держгеокадастрі у Черкаській області 19.12.2019 за номером Х-9978/0/94-19, тобто, після реєстрації аналогічної заяви позивача.

Згідно зі статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 з відповідною заявою звернувся раніше ніж ОСОБА_2 , а також те, що його дії щодо оформлення земельної ділянки були послідовними, своєчасними, добросовісними, з дотриманням вимог законодавства, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області фактично надав необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки іншій особі, що є порушенням конституційного права на рівність перед законом, гарантованого статтею 24 Конституції України.

Ці висновки суду першої інстанції апеляційний суд вважає вірними та такими, що належним чином підтверджуються наданими сторонами справи доказами.

При цьому суд вірно врахував, що позивач є учасником антитерористичної операції на сході України, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 30.07.2018 та довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичний операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 18.02.2019 №1486/05/12-2019, що надає йому право на отримання у власність відповідної земельної ділянки.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо.

При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Подати позов до суду про захист свого законного інтересу може будь яка особа, яка звернулася до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду, залежно від істотних ознак кожної конкретної правової ситуації (зокрема, від добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб, обізнаності їх про інтереси інших осіб щодо цієї земельної ділянки тощо).

Окрім того, у пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду робить висновок про те, що неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає принципам забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю. Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу.

Як вірно зазначив суд першої інстанції в цій справі, ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі "Ганс-Адам II проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 35).

Отже захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Таким чином, після проходження всіх етапів безоплатної приватизації земельної ділянки та звернення до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області із заявою про затвердження проекту землеустрою у позивача виникли легітимні сподівання на отримання земельної ділянки, які передбачені чинними нормами законів України, та на які поширюється режим існуючого майна .

Однак відповідні права позивача були порушені відповідачем ГУ Держгеокадастру у Черкаській області шляхом видання наказів про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки позивачу та затвердження проекту землеустрою на цю ж земельну ділянку іншій особі (відповідачу ОСОБА_2 ), який звернувся до Держгеокадастру пізніше ніж позивач.

Більшість доводів скаржника в цій справі зводяться до тверджень про те, що він першим пройшов всі визначені законодавством етапи безоплатної приватизації земельної ділянки та першим отримав легітимні сподівання на отримання майна у власність, а позивач суттєво пізніше за скаржника замовив розробку свого проекту землеустрою стосовно спірної земельної ділянки та всі етапи отримання у власність земельної ділянки проходив пізніше ніж скаржник.

Також скаржник зауважує, що мали місце протиправні відмови ГУ Держгеокадастру за двома його заявами про затвердження проекту землеустрою, а задоволено було лише його третє звернення.

Проте апеляційний суд відхиляє такі обґрунтування скаржника у справі, оскільки ті звернення відповідача ОСОБА_2 , які залишилися без задоволення, не породили ні в нього, ні в позивача ніяких прав чи обов`язків стосовно спірного майна (земельної ділянки) та не можуть слугувати підставами для вирішення спору у цій справі про права на майно.

Натомість третє звернення скаржника до ГУ Держгеокадастру, на підставі якого і видавалися оспорювані в цій справі накази, було подано пізніше від звернення позивача, що скаржником не оспорюється та не спростовується, отже воно не могло мати пріоритет у розгляді перед таким же зверненням позивача, яке, однак, надійшло раніше.

При цьому час, коли претенденти проходили етапи набуття прав на земельну ділянку, правового значення не має, адже вирішальне значення для передачі особі у власність земельної ділянки має саме час подання усього необхідного пакету документів на затвердження Держгеокадастру, а не виготовлення його складових, що спростовує посилання скаржника на те, що суд мав надати оцінку всім діям кожного із претендентів на спірну земельну ділянку, які передували прийняттю ГУ Держгеокадастру рішення про затвердження проекту землеустрою.

У аспекті положень ст.ст.118, 122 ЗК України Держгеокадастр повинен приймати рішення про передачу у власність земельної ділянки тільки по результатам розгляду всіх необхідних для цього документів, отже момент, коли виготовлялися складові відповідного набору документів, не дає повноважень Держгеокадастру для прийняття того чи іншого рішення по зверненню особи щодо набуття землі у власність.

Що стосується тверджень скаржника у справі про те, що суд, задовольняючи позовні вимоги, не вказав, які саме норми земельного законодавства були порушені ГУ Держгеокадастру, то апеляційний суд вважає за необхідне вказати на положення ст.ст.118, 122 ЗК України про порядок набуття у власність земельної ділянки та поновлення Держгеокадастру з цього приводу, а також ст. 24 Конституції України, необґрунтовано надавши перевагу правам однієї особи перед іншою.

Місце проживання претендентів на земельну ділянку, про що вказує скаржник у справі, не має значення для вирішення питань про набуття такими особами землі у власність, адже ст.ст.118, 122 ЗК України не пов`язують право особи на землю з місцем її проживання в регіоні, де набувається у власність таке майно.

Слід оцінити критично доводи скаржника про те, що суд невірно послався на правовий висновок Великої Палати ВС від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, оскільки ці справи мають різні предмети спору (надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та надання земельної ділянки у власність), адже Великою Палатою ВС надавалася оцінка діям Держгеокадастру по розгляду звернень громадян для набуття прав на земельну ділянку. При цьому характер таких прав (право власності чи для створення ФГ) не змінюють порядок та умови розгляду Держгеокадастром заяв осіб.

Далі, відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, оскільки рішення ГУ Держгеокадастру у Черкаській області є незаконним, як указано вище, суд першої інстанції у цій справі вірно вказав про необхідність визнання недійсним договору оренди землі, який укладено особою, що набула прав на майно з незаконних підстав - відповідачем ОСОБА_2 , 20.01.2020 з ТОВ Наше Зерно Плюс щодо земельної ділянки під кадастровим №7122887600:03:001:0339.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Так як на момент вирішення спору у справі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0339 містився запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та права оренди за ТОВ Наше Зерно Плюс , у зв`язку із незаконністю наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про передачу у власність земельної ділянки та недійсністю договору оренди землі, для відновлення попереднього становища та повернення земельної ділянки до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, правомірними є вимоги позивача в цій справі про скасування рішення державного реєстратора та визнання припиненими права власності ОСОБА_2 та права оренди землі ТОВ Наше Зерно Плюс .

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 24.11.2020 у вказаній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Іванишина О. О. в інтересах відповідача ОСОБА_2 - без задоволення .

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд цієї справи судом апеляційної інстанцій слід віднести на рахунок держави, оскільки скаржника звільнено від сплати судового збору в силу вимог п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір .

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Іванишина Олександра Олеговича в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2020 у цивільній справі за позовом адвоката Якименка Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , ТОВ Наше Зерно Плюс , Державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру, рішення державного реєстратора, визнання недійним договору оренди землі та зобов`язання ГУ Держгеокадастру видати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд цієї справи судом апеляційної інстанцій віднести на рахунок держави.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 17 лютого 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді: