Постанова

від 03.02.2021 по справі 910/18317/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2021 р. Справа№ 910/18317/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 03.02.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-95"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 09.12.2020

у справі №910/18317/20 (суддя Демидов В.О.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Груп" про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Груп"

до 1) Київської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-95"

третя особа 1 Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація"

третя особа 2 Київський міський центр з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт"

про визнання недійсним пункту рішення Київської міської ради та договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Груп" про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Груп" до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-95" (треті особи, що не заявляють самосійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація", Київський міський центр з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт", про визнання недійсним пункту рішення Київської міської ради та договору оренди земельної ділянки - задоволено.

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Явір-95" будівництво та будь-яку підготовку до будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер № 8000000000:85:356:0019 по вул. Верхній Вал, 44 у Подільському районі м. Києва.

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Явір-95" укладати договори з третіми особами, направлені на будівництво та будь-яку підготовку до будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер № 8000000000:85:356:0019 по вул. Верхній Вал, 44 у Подільському районі м. Києва.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Явір-95" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/18317/20 про вжиття заходів забезпечення позову.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що об`єктом дослідження у звіті про науково-технічну роботу є будівля 42, до якої позивач не має відношення.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що в містобудівних умовах і обмеженнях забудови земельної ділянки вул. Верхній Вал, 44 Подільський район від 14.10.2011, виданих ГУ містобудування та архітектури КМДА, зазначена площа ділянки 316 кв. м, площа забудови - 307,67 кв. м., поверховість - 5 поверхів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-95" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/18317/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Мальченко А.О., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-95" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/18317/20, призначено справу до розгляду на 27.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Груп" задоволено, оголошено перерву у розгляді справи №910/18317/20 до 03.02.2021.

01.02.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Груп до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. В якому позивач заперечив проти апеляційної скарги вказавши, що з порталу єдиної державної електронної системи у сфері будівництва Державної архітектурно-будівельної інспекції України вбачається, що згідно якої декларація про початок виконання будівельних робіт об`єкта будівництва загальна площа об`єкту будівництва складатиме 2638,9 м кв., що неможливо.

Також, позивач у відзиві вказує, що звіт про науково-технічну роботу за темою "Виконання робіт із візуального обстеження технічного стану несучих конструкцій будівлі по вул. Верхній Вал, 42 у Подільському районі м. Києва" від 10.01.2020 стосується саме будинку Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Груп".

В судовому засіданні 03.02.2021 представники відповідачів підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, просили суд її задовольнити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/18317/20 скасувати.

В свою чергу представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/18317/20 залишити без змін.

Треті особи в судове засідання 03.02.2021 не з`явилися. Про поважність неявки в судове засідання не повідомили.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення третіх осіб (штрих-код №04116 3334948 7 та №04116 3334949 5) про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності третіх осіб та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 03.02.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 23.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Груп" до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-95" (треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація", Київський міський центр з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт") про визнання недійсним пункту рішення Київської міської ради та договору оренди земельної ділянки. Позовна заява із доданими до неї матеріалами передана судді Демидову В.О. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд визнати недійсним п. 44 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829 та рішення Київської міської ради від 14.07.2005 № 705/3280, яким передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Явір-95" земельної ділянки кадастровий номер № 8000000000:85:356:0019 для будівництва, обслуговування та експлуатації офісно-торгівельного комплексу по вул. Верхній Вал, 44 у Подільському районі м. Києва; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12.01.2006, укладений між Київською міською радою, в якості орендодавця, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Явір-95", в якості орендаря, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 1 та зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2006 № 85-6-00246 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 відкрите провадження у справі № 910/18317/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Груп" до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-95" (треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація", Київський міський центр з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт") про визнання недійсним пункту рішення Київської міської ради та договору оренди земельної ділянки.

04.12.2020 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Груп" про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Явір-95" (ідентифікаційний код 23502626) будівництва та будь-якої підготовки до будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер № 8000000000:85:356:0019 по вул. Верхній Вал, 44 у Подільському районі м. Києва; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Явір-95" (ідентифікаційний код 23502626) укладати договори з третіми особами, направлені на будівництво та будь-яку підготовку до будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер № 8000000000:85:356:0019 по вул. Верхній Вал, 44 у Подільському районі м. Києва.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована посиланням на такі обставини:

- з відкритих даних сайту містобудівного кадастру міста Києва позивачеві стало відомо, що на земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:85:356:0019 по вул. Верхній Вал, 44 у Подільському районі м. Києва видані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 14.10.2011, відповідно до яких земельна ділянка у розмірі 316 кв. м. надана для будівництва, обслуговування та експлуатації офісно-торгівельного комплексу;

- портал єдиної державної електронної системи у сфері будівництва Державної архітектурно-будівельної інспекції України надає інформацію, згідно якої декларація про початок виконання будівельних робіт об`єкта будівництва "Будівництво офісно-торгівельного комплексу по вул. Верхній Вал, 44 в Подільському районі м. Києва" від 08.04.2014, у якій відповідач 2 зазначив, що загальна площа об`єкту будівництва складатиме 2638,9 кв.м..; при цьому кількість поверхів вказана 1 (один);

- виходячи із математичних розрахунків, неможливо розмістити 2638,9 кв.м. у заявлені обмеження як за обсягом земельної ділянки, так і за площею поверхні запланованого будівництва, що надає підстави для розуміння очевидних намірів відповідача 2 порушити містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 14.10.2011, а також норми чинного законодавства;

- відповідно до п. г) ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; як визначено ч. 1, ч. 2 ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається щонайменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо); власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив);

- відповідач 2 у 2018-2019 роках розпочав будівельні роботи на земельній ділянці, виривши котлован, і вказані дії призвели до негативних наслідків для сусідніх будівель;

- висновками та рекомендаціями, наданими у звіті про науково-технічну роботу за темою "Виконання робіт із візуального обстеження технічного стану несучих конструкцій будівлі по вул. Верхній Вал, 42 у Подільському районі м. Києва", виконаному Державним підприємством "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" від 10.01.2020, зафіксовано, що "п. 5 зафіксовані характерні дефекти та пошкодження є наслідком декількох чинників - влаштований котлован біля торцевої стіни (по осі " 1"), що вже тривалий час є відкритим та сприяє систематичному замочуванню основи і фундаментів; значна зміна рельєфу місцевості на ділянці забудови, що в сполученні з підвищенням рівня підземних вод, обумовленими техногенними факторами, створило передумови для нерівного деформування ґрунтів основ, а також замочування стін будівлі".

Так, задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до заяви про вжиття заходів забезпечення позову також додано Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 "Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії культури в м. Києві", відповідно до пункту 2.1.2 якого охоронною зоною є район Подолу в межах: Поштова площа, схили Старокиївської гори, схили Замкової гори, вул. Верхній Вал, вул. Нижній Вал, вул. Набережно-Хрещатицька.

Виходячи з наведеного вище, житловий будинок № 42-а, розташований за адресою: вул. Верхній Вал у м. Києві, 1877 року побудови (1911 - рік побудови прибудови до будинку), площею 933 кв. м, що має статус пам`ятки архітектури та розташований у відповідній охоронній зоні, потребує особливих заходів охорони та, зокрема, попередження можливих руйнувань або пошкоджень.

На земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:85:356:0019 по вул. Верхній Вал, 44 у Подільському районі м. Києва видані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 14.10.2011, відповідно до яких земельна ділянка у розмірі 316 кв.м. надана для будівництва, обслуговування та експлуатації офісно-торгівельного комплексу. Портал єдиної державної електронної системи у сфері будівництва Державної архітектурно-будівельної інспекції України надає інформацію, згідно якої декларація про початок виконання будівельних робіт об`єкта будівництва "Будівництво офісно-торгівельного комплексу по вул. Верхній Вал, 44 в Подільському районі м. Києва" від 08.04.2014.

Відповідно до містобудівного кадастру міста Києва об`єкт будівництва "Будівництво офісно-торгівельного комплексу по вул. Верхній Вал, 44 в Подільському районі м. Києва" безпосередньо межує із житловим будинком № 42-а по вул. Верхній Вал у м. Києві.

Предметом спору у справі № 910/18317/20 є п. 44 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829 та рішення Київської міської ради від 14.07.2005 № 705/3280, яким передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Явір-95" земельної ділянки кадастровий номер № 8000000000:85:356:0019 для будівництва, обслуговування та експлуатації офісно-торгівельного комплексу по вул. Верхній Вал, 44 у Подільському районі м. Києва. Позивачем також заявлено позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.01.2006, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Явір-95", предметом якого є земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:85:356:0019 площею 316 кв м, розташована по вул. Верхній Вал, 44 у Подільському районі м. Києва.

Станом на дату звернення позивача із заявою про вжиття заходів забезпечення позову Державним підприємством "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" виконаний Звіт про науково-технічну роботу за темою "Виконання робіт із візуального обстеження технічного стану несучих конструкцій будівлі по вул. Верхній Вал, 42 у Подільському районі м. Києва" від 10.01.2020, у якому зазначено, що "п. 5 зафіксовані характерні дефекти та пошкодження є наслідком декількох чинників - влаштований котлован біля торцевої стіни (по осі " 1"), що вже тривалий час є відкритим та сприяє систематичному замочуванню основи і фундаментів; значна зміна рельєфу місцевості на ділянці забудови, що в сполученні з підвищенням рівня підземних вод, обумовленими техногенними факторами, створило передумови для нерівного деформування ґрунтів основ, а також замочування стін будівлі".

Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції вважав обґрунтованим припущення позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Явір-95" будівництва та будь-якої підготовки до будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер № 8000000000:85:356:0019 по вул. Верхній Вал, 44 у Подільському районі м. Києва; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Явір-95" укладати договори з третіми особами, направлені на будівництво та будь-яку підготовку до будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер № 8000000000:85:356:0019 по вул. Верхній Вал, 44 у Подільському районі м. Києва, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками, викладеними в ухвалі місцевого господарського суду, та вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою позивач повинен обґрунтувати імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення.

Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, тому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, імовірність настання вищезазначених негативних наслідків в разі невжиття таких заходів. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник і майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Колегією суддів встановлено, що обставини викладені у звіті про науково-технічну роботу за темою "Виконання робіт із візуального обстеження технічного стану несучих конструкцій будівлі по вул. Верхній Вал, 42 у Подільському районі м. Києва" від 10.01.2020 відповідають технічному стану об`єкта на момент його обстеження, а саме - грудень 2019року.

В свою чергу, станом на дату звернення позивача із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (04.12.2020), Товариством з обмеженою відповідальністю "Тауер Груп" до заяви не надано жодних доказів того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Явір-95" виконується будь-які будівельні роботи, підготовка до будівельних робіт чи наміри укладати договори з третіми особами, направлені на будівництво та будь-яку підготовку до будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер № 8000000000:85:356:0019 по вул. Верхній Вал, 44 у Подільському районі м. Києва.

Протилежного матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/18317/20 не містять.

Позивач у заяві про забезпечення позову зазначав щодо намірів відповідача-2 порушити містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 14.10.2011, оскільки неможливо розмістити 2638,9 м. кв. у заявлені обмеження, як за обсягом земельної ділянки, так і за площею поверхні запланованого будівництва.

Проте, судова колегія відхиляє дані твердження позивача, оскільки, як вбачається із матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Явір-95" до апеляційної скарги надано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки вул. Верхній Вал, 44 Подільський район від 14.10.2011, виданих ГУ містобудування та архітектури КМДА, де зазначена площа ділянки 316 кв.м, площа забудови - 307,67 кв.м., поверховість - 5 поверхів, що в свою чергу спростовує доводи позивача у відповідній частині.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Явір-95" виконується будь-які будівельні роботи чи підготовка до будівельних робіт тощо, колегія суддів вважає необґрунтованим та передчасним висновок суду першої інстанції щодо задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки не встановлено обставин які можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-95" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/18317/20 підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-95" - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/18317/20 - скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Груп" про забезпечення позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Груп" (03035, м. Київ, вул. Липківського, буд. 31, кв. 90 код ЄДРПОУ 37485747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-95" (04212, м. Київ, вул. Малиновського, 6-Б, код ЄДРПОУ 23502626) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві грн.) 00 грн.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва віл 09.12.2020 у справі №910/18317/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 12.02.2021.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир