Рішення

від 18.03.2021 по справі 910/18317/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2021Справа № 910/18317/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О. , за участю секретаря судового засідання Шаповалова А.М . , розглянувши

матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тауер Груп (вул. Липківського, буд. 31, кв. 90, м. Київ, 03035) до Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044), Товариства з обмеженою відповідальністю Явір-95 (вул. Малиновського, буд. 6Б, м. Київ, 04212), треті особи: Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація (вул. Володимирська, буд. 51А, м. Київ, 01001), Київський міський центр з фізичної культури і спорту інвалідів Інваспорт (вул. Хрещатик, буд. 12, м. Київ, 01001) про визнання недійсним пункту рішення Київської міської ради та договору оренди земельної ділянки,

Представники сторін:

від позивача: Назаренко М.В.

від відповідача-1: Ільчик М.О.

від відповідача-2: Шкурупій В.В.

від третьої особи-1: Ковальчук В.М.,

від третьої особи-2: не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

23.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Тауер Груп до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Явір-95 , треті особи: Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація , Київський міський центр з фізичної культури і спорту інвалідів Інваспорт , про визнання недійсним пункту рішення Київської міської ради та договору оренди земельної ділянки та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд:

- визнати недійсним п. 44 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829 та рішення Київської міської ради від 14.07.2005 № 705/3280, яким передано Товариству з обмеженою відповідальністю Явір-95 земельну ділянку кадастровий номер № 8000000000:85:356:0019 для будівництва, обслуговування та експлуатації офісно-торгівельного комплексу по вул. Верхній Вал, 44 у Подільському районі м. Києва;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12.01.2006, укладений між Київською міською радою, в якості орендодавця, та Товариством з обмеженою відповідальністю Явір-95 , в якості орендаря, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 1 та зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2006 № 85-6-00246 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Позов мотивований тим, що ТОВ Тауер Груп є орендарем нежитлових приміщень в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 42, літ. А, згідно з договорами оренди № 2100 від 09.12.2015 та № 919-1 від 18.02.2016. З листа №05716-21542 від 19.11.2019 йому стало відомо про існування договору оренди земельної ділянки на вул. Верхній Вал, 44, відповідно до якого земельна ділянка в розмірі 316 кв. м. надана в оренду ТОВ Явір-95 для будівництва, обслуговування та експлуатації офісно-торговельного комплексу на підставі п. 44 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829 в редакції рішення Київської міської ради від 14.07.2005 № 705/3280. Нежитлові приміщення, що перебувають у володінні та користування позивача знаходяться в частині будівлі, що вікнами виходить на сторону, прилеглу до спірної земельної ділянки, а тому будівництво офісно-торгівельного комплексу впритул до приміщень позивача суттєво порушує його права, оскільки перекриває доступ світла, а будівельні роботи вплинуть на міцність будівлі та можливість її подальшої експлуатації, що підтверджується звітом про науково-технічну роботу за адресою позивача. Зазначає, що Київська міська рада, надаючи в оренду земельну ділянку історико-культурного призначення, розташовану в межах історико-культурних заповідників, з метою будівництва, обслуговування та експлуатації офісно-торгівельного комплексу, порушила режим земельної ділянки та її цільове призначення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Тауер Груп залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

04.12.2020, 08.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви з доданими до них документами.

Також, 04.12.2020 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Тауер Груп про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Тауер Груп до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Явір-95 (треті особи, що не заявляють самосійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація , Київський міський центр з фізичної культури і спорту інвалідів Інваспорт , про визнання недійсним пункту рішення Київської міської ради та договору оренди земельної ділянки - задоволено. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю Явір-95 будівництво та будь-яку підготовку до будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер № 8000000000:85:356:0019 по вул. Верхній Вал, 44 у Подільському районі м. Києва. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю Явір-95 укладати договори з третіми особами, направлені на будівництво та будь-яку підготовку до будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер № 8000000000:85:356:0019 по вул. Верхній Вал, 44 у Подільському районі м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.12.2020, запропоновано відповідачам у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив, визначено відповідач строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено строк для подання пояснень третім особам щодо позову.

22.12.2020 Київський міський центр з фізичної культури і спорту інвалідів Інваспорт подав до суду заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

24.12.2020 представник позивача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 24.12.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів Інваспорт про залучення третьої особи, розгляд справи відкладено на 21.01.2021.

29.12.2020 третя особа-1 подала до суду пояснення по справі, в яких просило відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що права та інтереси позивача не порушені, оскільки договір оренди №919-1 від 18.02.2016 припинив свою дію, і позивач використовує приміщення в будинку № 42, літер А, на вул. Верхній Вал, безпідставно.

04.01.2021 відповідач ТОВ Явір-95 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не обґрунтував, яким чином оскаржувані дії (рішення, договір) відповідачів порушують саме його права, свободи та інтереси. На момент підписання спірного договору, його сторонами було дотримано всіх вимог законодавства щодо відведення земельної ділянки на вул. Верхній Вал, 44 в Подільському районі м. Києва, і оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладений у відповідності до вимог закону даного виду договору.

04.01.2021 Київська міська рада подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову. Вказувала, що згідно плану розвитку Державного історико-архітектурного заповідника Стародавній Київ земельна ділянка на вул. Верхній Вал, 44 повинна бути забудована з урахуванням стильових особливостей існуючих зазначених пам`яток архітектури та історичної забудови. Аналіз сучасного стану забудови, благоустрою та озеленення, а також наявної проектно-планувальної документації показує, що розміщення на зазначеній ділянці офісно-торговельного комплексу не протирічить функціональному призначенню території, однак її стан потребує реконструкції на основі зкоригованої містобудівної документації. Позивачем не доведено порушення його прав у зв`язку з укладенням між відповідачами оспорюваного договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою суду від 21.01.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено судове засідання на 11.02.2021.

Ухвалою суду від 11.02.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.02.2021.

11.02.2021 позивач подав до суду клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу КМР (КМДА).

У зв`язку із перебуванням судді Демидова В.О. на лікарняному, розгляд справи 25.02.2021 не відбувся. Судове засідання призначено на 18.03.2021.

18.03.2020 представник позивача подав до суду клопотання про поновлення строку на прийняття відповіді на відзиви.

У судове засідання 18.03.2021 з`явились представники позивача, відповідачів 1, 2, третьої особи-1.

Представник третьої особи-2 у судове засідання 18.03.2021 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянув клопотання представника позивача про поновлення строку на прийняття відповіді на відзиви, суд залишив його без розгляду, відповідно до п.7 ст. 207 ГПК України, оскільки підготовче провадження по справі закрито 11.02.2021, а суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Також, у судовому засіданні 18.03.2021 представник позивача просив оголосити перерву, представники відповідачів 1, 2 заперечили проти задоволення вказаного клопотання, представник третьої особи-1 поклав розгляд цього клопотання на розсуд суду.

Суд без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання відмовив у задоволенні клопотання позивача про оголошення перерви в судовому засіданні.

У судовому засіданні 18.03.2021 сторони надали пояснення по справі.

В судовому засіданні 18.03.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 №419/1829 (п.44) Товариству з обмеженою відповідальністю Явір-95 передано на 15 років земельну ділянку площею 0,02 га для будівництва, обслуговування та експлуатації офісно-торговельного комплексу на вул. Верхній Вал, 44 у Подільському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.

Рішенням Київської міської ради від 14.07.2005 №705/3280 внесено зміни до вищевказаного рішення в частині заміни цифри 0,02 цифрами 0,03 .

На підставі зазначених рішень між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Явір-95 укладено договір оренди земельної ділянки від 31.01.2006 №85-6-00246.

Спірна земельна ділянка по вул. Верхній Вал у Подільському районі міста Києва розташована в центральному історичному ареалі міста, на території державного історико-архітектурного заповідника Стародавній Київ (постанова Ради Міністрів УРСР від 18 травня 1987 року № 183, рішення Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979).

Вказана земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення національного та місцевого значення на підставі положень статті 53 ЗК України та статті 34 Закону України Про охорону культурної спадщини .

Не погоджуючись з вказаним рішенням Київської міської ради (п.44) та укладанням між відповідачами договору оренди від 31.01.2006 №85-6-00246, до суду з цим позовом звернувся ТОВ Тауер Груп . Зазначає, що його права та законні інтереси порушено відповідачами, оскільки він є орендарем нежитлових приміщень в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 42, літ. А, згідно з договорами оренди № 2100 від 09.12.2015 та № 919-1 від 18.02.2016 (суміжна земельна ділянка). Вказує, що будівництво офісно-торгівельного комплексу впритул до приміщень позивача суттєво порушує його права, оскільки перекриває доступ світла, а будівельні роботи вплинуть на міцність будівлі та можливість її подальшої експлуатації, що підтверджується звітом про науково-технічну роботу за адресою позивача. Посилається на те, що Київська міська рада, надаючи в оренду земельну ділянку історико-культурного призначення, розташовану в межах історико-культурних заповідників, з метою будівництва, обслуговування та експлуатації офісно-торгівельного комплексу, порушила режим земельної ділянки та її цільове призначення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного рішення Конституційного Суду України.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

Посилаючись на порушення відповідачами своїх прав, позивач в позовній заяві вказує, що він є орендарем нежитлових приміщень в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, будинок 42, літ. А.

На підтвердження свого права на позов до позовної заяви ним долучено копії двох договорів оренди майна територіальної громади міста Києва, а саме: договір № 2100 від 09.12.2015, який згідно п. 9.1 припинив свою дію 07.12.2018, та договір № 919-1 від 18.02.2016, який згідно п. 9.1 припинив свою дію 16.02.2019.

Доказів продовження дії вказаних договорів оренди позивачем не надано.

Крім того, у своїх поясненнях третя особа-1 (Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація ) зазначала, що права та інтереси позивача не порушені, оскільки договір оренди №919-1 від 18.02.2016 припинив свою дію, і позивач використовує приміщення в будинку № 42, літер А, на вул. Верхній Вал, безпідставно.

До суду з цим позовом позивач звернувся 23.11.2020.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, а також докази які були додані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позивач не навів належного обґрунтування того, в чому саме полягає порушення його прав, які саме його права порушено прийняттям спірного рішення Київською міською радою, а також укладанням спірного договору оренди.

Якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Отже, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси, як заінтересованої особи, безпосередньо порушені спірним договором та в результаті визнання недійсним договору майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені. Позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 916/23/18, від 04.06.2019 у справі № 916/1522/18.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами у розумінні положень статей 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, що відповідачами порушено права та охоронювані законом інтереси позивача внаслідок прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення (п.44) та укладення оспорюваного договору оренди. Обставин такого порушення судом з поданих позивачем доказів не встановлено.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України , витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74 , 76-79 , 86 , 123 , 129 , 232-233 , 237-238 , 240 Господарського процесуального кодексу України , суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України .

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України .

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2021

Суддя В.О.Демидов