Постанова

від 18.02.2021 по справі 910/8329/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2021 р. Справа№ 910/8329/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Шаптали Є.Ю.

Розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРМАКАБА УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/8329/20 (суддя Підченко Ю.О., м. Київ, повний текст рішення складено 05.10.2020)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРМАКАБА УКРАЇНА"

про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 22 914, 10 грн,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (надалі також - позивач/ПАТ"СГ"ТАС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРМАКАБА УКРАЇНА" (надалі також - відповідач/ТОВ"Страхова група "ТАС") про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 22 914,10 грн.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує на той факт, що 07.08.2017 приблизно о 13 год. 20 хв. в м. Київ по просп. Леся Курбаса, 7-А сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобілю "Volkswagen Passat", державний номерний знак (надалі - д.н.з.) НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , що належить відповідачеві та автомобілю "Mazda" д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що належить Публічному акціонерному товариству "Укртелеком" (застрахований позивачем транспортний засіб).

При цьому, позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортних засобів № АМ/0241447 і, оскільки, ОСОБА_1 був визначний винним у означеній ДТП, зазначене товариство сплатило на користь позивача страхове відшкодування в межах ліміту полісу в сумі 21 486, 83 грн.

З урахуванням вищезазначеного, посилаючись на ст. 1194 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача, як з власника автомобіля "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 (яким керувала особа, що визнана винною у скоєнні ДТП) суму страхового відшкодування в розмірі 22 914, 10 грн, яка становить різницю між сумою фактичних витрат на ремонт застрахованого позивачем автомобіля "Mazda" д.н.з. НОМЕР_2 , в сумі 44 400,93 грн та виплаченим на користь позивача страховим відшкодуванням в сумі 21 486, 83 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/8329/20 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРМАКАБА УКРАЇНА" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" страхове відшкодування в сумі 22 914, 10 грн та судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду про задоволення позову мотивовано тим, що позивачем було сплачено на користь СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайф Авто" вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mazda" д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі фактичних витрат в сумі 44 400, 93 грн, а відтак різниця між означеною страховою виплатою, яку здійснив позивач та страховим відшкодуванням, яке виплатила третя особа на користь позивача в порядку суброгації (в сумі 21 486, 83 грн) становить 22 914,10 грн та в силу ст. 1194 ЦК України, підлягає стягненню з відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "ДОРМАКАБА УКРАЇНА" (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга ТОВ "ДОРМАКАБА УКРАЇНА" мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом було залишено поза увагою той факт, що в рахунку №910 та ремонтній калькуляції вказані різні дати, а саме: рахунок №710 датований 09.08.2017, а калькуляція - 10.08.2017. Вказане, на думку заявника апеляційної скарги, свідчить про ненадання позивачем належних та допустимих доказів розміру завданої шкоди, що у свою чергу виключає стягнення з відповідача страхового відшкодування.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

23.11.2020 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/8329/20- без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/8329/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/8329/20; розгляд апеляційної скарги ТОВ "ДОРМАКАБА УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/8329/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, 09.12.2016 між ПраТ "СГ"ТАС" (за договором - страховик) та ПАТ "Укртелеком" (за договором - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № А495474 (надалі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням, зокрема, транспортним засобом "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 .

Як вбачається Святошинського районного суду м. Києва від 13.09.2017 у справі №759/12358/17, 07.08.2017, приблизно о 12:20 год., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в м. Києві по проспекту Л. Курбаса, 7-а, не був уважний, не дотримався безпечної дистанції в результаті допустив зіткнення з транспортним засобом - автомобілем марки "Mazda" д.н.з. НОМЕР_2 яким керував, водій ОСОБА_2 , який рухався попереду, що призвело до пошкодження зазначених транспортних засобів.

Відповідно до вказаної постанови Святошинського районного суду м. Києва від 13.09.2017 у справі № 759/12358/17, винним у настанні означеної ДТП визнаний водій транспортного засобу "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 .

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 , що спричинила скоєння ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" на підставі полісу № АМ/0241447 зі строком дії з 06.06.2017 по 05.06.2018, цим полісом встановлено ліміт по майну у розмірі 100 000,00 грн франшизу в розмірі 00,00 грн.

Так, згідно рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Хенкель Баутехнік Україна" №170 від 09.08.2017, копія якого міститься в матеріалах справи, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mazda" д.н.з. НОМЕР_2 склала 44 750,49 грн.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акта №17631В/40/2017 від 22.02.2017, позивачем визначено розмір страхового відшкодування в сумі 44 400,93 грн та сплачено зазначені грошові кошти на рахунок потерпілої особи, що підтверджується відповідним платіжними дорученнями №32565 від 23.08.2017, копія якого міститься в матеріалах справи.

21.11.2017 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (за договором - Товариство) та Приватним акціонерним товариством "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" (за договором - Боржник) було укладено договір № 0462/17 добровільного відшкодування шкоди від 21.11.2017, відповідно до умов якого (п. 1.1 договору № 0462/17), Боржник у добровільному порядку на підставі полісу серія АМ/0241447 від 06.06.2017 відшкодовує в порядку регресу витрати АТ "СГ "ТАС" (приватне), який зазнало Товариство у зв`язку з виплатою страхового відшкодування на користь ПАТ "Укртeлeком" КМФ на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту КАСКО, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 07.08.2017 о 13 год. 20 хв. у м. Київ, пр. Курбаса із забезпеченим транспортним засобом марки VOLKSWAGEN, д.н НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована, згідно полісу серії АМ/0241447 від 06.06.2017 та автомобілем марки MAZDA, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_2

У п. 1.2. договору № 0462/17 добровільного відшкодування шкоди від 21.11.2017 сторони погодили, що за результатами розгляду поданої заяви по справі № 08268/40/2017/4 від 23.10.2017 сторони дійшли згоди, що розмір регресного відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на запасні частини в розмірі 70% (Ез = 0,70) становить: 21 486, 83 грн, розмір завданого матеріального збитку Стороні 1, відняти франшизу, яка розраховується у порядку встановленому п.5 Полісу та становить 0.00 гри., дорівнює 21 486, 83 грн (двадцять одна тисяча чотириста вісімдесят шість гривень 83 копійки).

Оскільки решту страхового відшкодування в сумі 22 194,10 грн відповідачем у добровільному порядку відшкодовано не було, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них (п. 2.1 ст. 2 Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України "Про страхування").

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору ( ст. 979 ЦК України).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17, перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку ст.993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/171/17 висловлено правову позицію, відповідно до якої згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

При цьому, у постанові в справі № 910/32720/15 від 02.04.2018 Верховний Суд зазначив, що вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред`являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.

Матеріали справи свідчать, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 , що спричинила скоєння ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" на підставі полісу № АМ/0241447 зі строком дії з 06.06.2017 по 05.06.2018, цим полісом встановлено ліміт по майну у розмірі 100 000,00 грн франшизу в розмірі 00,00 грн.

Отже, в даному випадку третя особа, як страховик цивільно-правової відповідальності власника автомобіля "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 - відповідача, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відтак, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 74, 76 ГПК України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Водночас, Закони України "Про страхування" та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачають зобов`язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, на що також вказує Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, проте, відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при здійсненні відшкодування обов`язковим є врахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана:

- з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

- з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

- з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

- з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, оскільки страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах спеціального нормативно-правого акта, а саме Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то в даному випадку застосовуються норми цього Закону, а саме статті 29.

Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) (надалі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. п. 7.38, 7.39 Методики, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Так, оскільки ДТП сталося у 2017 році, та як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль "Mazda" д.н.з. НОМЕР_2 - 2003 року випуску, тобто на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди строк експлуатації авто перевищував 7 років, то коефіцієнт фізичного зносу на підставі п. 7.38 Методики має враховуватися при розрахунку розміру страхового відшкодування.

Водночас, доказів на підтвердження наявності підстав для врахування коефіцієнту фізичного зносу на підставі п. 7.39 Методики матеріали справи не містять.

З урахуванням вище наведено, суд апеляційної інтанції приходить до висновку, що у зв`язку із настанням страхового випадку, у третьої особи виник обов`язок відшкодувати позивачу витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом автомобіля "Mazda" д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

У матеріалах справи міститься надана третьою особою копія ремонтної калькуляції № 1034 від 10.08.2017 здійсненої у системі "Audatex" та відповідно до якої вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mazda" д.н.з. НОМЕР_2 , з урахування коефіцієнту фізичного зносу (вирахування зношення запчастин), який визначений в розмірі 70 % (0,7%), складає 21 486, 83 грн.

Як зазначалось вище, 21.11.2017 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (за договором - Товариство) та Приватним акціонерним товариством "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" (за договором - Боржник) було укладено договір № 0462/17 добровільного відшкодування шкоди від 21.11.2017, відповідно до умов якого (п. 1.1 договору № 0462/17), Боржник у добровільному порядку на підставі полісу серія АМ/0241447 від 06.06.2017 відшкодовує в порядку регресу витрати АТ "СГ "ТАС" (приватне), який зазнало Товариство у зв`язку з виплатою страхового відшкодування на користь ПАТ "Укртeлeком" КМФ на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту КАСКО, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 07.08.2017 о 13 год. 20 хв. у м. Київ, пр. Курбаса із забезпеченим транспортним засобом марки VOLKSWAGEN, д.н НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована, згідно полісу серії АМ/0241447 від 06.06.2017 та автомобілем марки MAZDA, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_2

У п. 1.2. договору № 0462/17 добровільного відшкодування шкоди від 21.11.2017 сторони погодили, що за результатами розгляду поданої заяви по справі № 08268/40/2017/4 від 23.10.2017 сторони дійшли згоди, що розмір регресного відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на запасні частини в розмірі 70% (Ез = 0,70) становить: 21 486, 83 грн, розмір завданого матеріального збитку Стороні 1, відняти франшизу, яка розраховується у порядку встановленому п.5 Полісу та становить 0.00 гри., дорівнює 21 486, 83 грн (двадцять одна тисяча чотириста вісімдесят шість гривень 83 копійки).

З викладеного слідує, що внаслідок ДТП, третьою особою, як страхувальником відповідача (особи, що відповідальна за збиток спричинений внаслідок експлуатації автомобіля "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 ) згідно полісу № АМ/0241447, було визначено розмір страхового відшкодування, яке має бути виплачене відповідачеві в порядку суброгації 21 486, 83 грн та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Як зазначалося вище, позивачем було сплачено на користь СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайф Авто" вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mazda" д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі фактичних витрат в сумі 44 400,93 грн.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що різниця між означеною страховою виплатою, яку здійснив позивач та страховим відшкодуванням, яке виплатила третя особа на користь позивача в порядку суброгації (в сумі 21 486,83 грн) становить 22 914,10 грн та в силу ст. 1194 ЦК України, підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України)

Як зазначалось вище, доказів оплати зазначеної суми (22 914,10грн) відповідачем не надано.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог та правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 22 914,10 грн.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі

Суд апеляційної інстанції зазначає, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.

У постанові від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18 Верховний Суд вказав, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.

Відтак, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО з доданою до нього ремонтною калькуляцією, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Суд апеляційної зазначає, що з даної ремонтної калькуляції вбачається проведення ремонтних робіт саме транспортного засобу "Mazda" д.н.з. НОМЕР_2 ; у ремонтній калькуляції та у рахунок №710 визначено вартість проведених ремонтних робіт транспортного засобу у сумі 44 750,49 грн, що, в свою чергу свідчить, що рахунок №710 від 09.08.2017 був виставлений саме за проведення СТО ремонтних робіт транспортного засобу "Mazda" д.н.з. НОМЕР_2 .

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/8329/20, відповідно, апеляційна скарга ТОВ "ДОРМАКАБА УКРАЇНА" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 8, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРМАКАБА УКРАЇНА" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/8329/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

Є.Ю. Шаптала