Постанова

від 15.02.2021 по справі 913/483/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р. Справа № 913/483/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Лукашов В.В. В.В. (свідоцтво ЗП№002464 від 24.12.2019, довіреність б/н від 12.02.2021);

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗЛЕНД» (вх.№61Л/1-43) на рішення господарського суду Луганської області від 18.11.2020 (суддя Н.М.Зюбанова, повний текст рішення складено 23.11.2020) у справі №913/483/20,

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ ПРО» , м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗЛЕНД» , м. Сєвєродонецьк Луганської області;

про стягнення 103291 грн. 51 коп.;

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗЛЕНД» , м. Сєвєродонецьк Луганської області;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ ПРО» , м. Харків;

про зменшення суми орендних платежів на 211951 грн. 75 коп. та стягнення 226081 грн. 75 коп., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ ПРО» , звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗЛЕНД» про стягнення 98910 грн. 79 коп. боргу, 697 грн. 24 коп. 3% річних, 494 грн. 55 коп. інфляційних нарахувань та 3188 грн. 93 коп. пені за договором суборенди нерухомого майна від 02.02.2018 № 01/04-18.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОЗЛЕНД» подало до суду зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ ПРО» про зменшення суми орендних платежів за договором суборенди нерухомого майна №01/04-18 від 02.02.2018, укладеним між сторонами, за період з 17.03.2020 по 14.05.2020 на загальну суму 211951 грн. 75 коп. та стягнення з ТОВ «РІЕЛТІ ПРО» на користь ТОВ "ХОЗЛЕНД" суми надмірно сплачених орендних платежів у розмірі 226081 грн. 75 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.11.2020 у справі №913/483/20 позовні вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ ПРО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗЛЕНД» про стягнення 103291 грн. 51 коп. задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗЛЕНД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ ПРО» 98910 грн. 79 коп. боргу, 697 грн. 24 коп. 3% річних, 494 грн. 55 коп. інфляційних нарахувань, 3188 грн. 93 коп. пені, 2102 грн. 00 коп. судового збору та 11830 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗЛЕНД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ ПРО» про зменшення суми орендних платежів на 211951 грн. 75 коп. та стягнення 226081 грн. 75 коп. відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОЗЛЕНД» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 18.11.2020 у справі №913/483/20 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов до ТОВ «РІЕЛТІ ПРО» про зменшення суми орендних платежів за договором суборенди нерухомого майна №01/04-18 від 02.02.2018, укладеним між сторонами, за період з 17.03.2020 по 14.05.2020 на загальну суму 211951 грн. 75 коп. та стягнення з ТОВ «РІЕЛТІ ПРО» на користь ТОВ "ХОЗЛЕНД" суми надмірно сплачених орендних платежів у розмірі 226081 грн. 75 коп. Також апелянт просить стягнути з ТОВ «РІЕЛТІ ПРО» судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом неправильно трактовано статтю 286 Господарського кодексу України та статтю 762 Цивільного кодексу України. Також вважає, що судом не враховано зміни до пункту 14 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, внесені Законом України № 553-ІХ від 13.04.2020 у зв`язку із розповсюдженням коронавірусної хвороби.

Крім того, апелянт заперечує проти стягнення з нього судових витрат на правничу допомогу в сумі 11830,00 грн.

Одночасно з апеляційною скаргою апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення господарського суду Луганської області від 18.11.2020 у справі №913/483/20, посилаючись на те, що отримав повний текст оскаржуваного 11.12.2020, що підтверджується даними з офіційної веб-сторінки Укрпошти та поштовим конвертом (додано до апеляційної скарги).

05.01.2021 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №913/483/20 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2020 у справі №913/483/20 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗЛЕНД" про поновлення строку на подання апеляційної скарги задовольнити, строк на подання апеляційної скарги поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗЛЕНД" на рішення господарського суду Луганської області від 18.11.2020 у справі №913/483/20. Встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на "15" лютого 2021 р. о 12:00

20.01.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№711), в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В судове засідання 15.02.2021 з`явився представник позивача, який заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з`явився, свого повноважного представника не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2018 між ТОВ «РІЕЛТІ ПРО» (позивачем за первісним позовом) та ТОВ «ХОЗЛЕНД» (відповідачем за первісним позовом) було укладено договір суборенди нерухомого майна № 01/04-18 (у редакції додаткової угоди від 27.08.2018), за умовами яких відповідач, як суборендар, прийняв з 01.04.2018 у платне користування нежитлові приміщення загальною площею 3833,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13 на строк по 31.01.2021.

Факт передачі орендованих приміщень підтверджується доданими до справи актами приймання-передачі об`єкту суборенди в платне користування від 01.04.2018 та від 10.09.2018 р., які є додатками до договору суборенди.

Згідно з п. 5.2. договору (у редакції додаткової угоди від 27.08.2018) сторони дійшли згоди про те, що розмір орендної плати складає 219016,75 грн. за повний календарний місяць оренди.

При цьому слід зазначити, що позивач передав в суборенду вказані приміщення, які є об`єктами оренди за договором від 30.01.2018 №30/01-18, укладеним між ТОВ «РІЕЛТІ ПРО» та ТОВ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» , яке є власником приміщень. Строк оренди за цим договором до 31.12.2020 у відповідності до п. 4.2 договору.

Таким чином, строк суборенди за договором №01/04-18 від 02.02.2018 (у редакції додаткової угоди від 01.05.2020) не перевищує строку оренди за договором №30/01-18 від 30.01.2018.

Щодо згоди власника приміщення та орендодавця за вказаним договором на передачу приміщень в суборенду, то за умовами підпункту «о» пункту 3.1 договору передбачено попереднє повідомлення. Позивач долучив до матеріалів справи листи ТОВ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» від 30.01.2018, 17.09.2020, за змістом яких йдеться про згоду на укладання сторонами у справі вказаного договору суборенди №01/04-18 від 02.02.2018.

Як свідчать матеріали справи, 01.05.2020 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до договору суборенди нерухомого майна №01/04-18 від 02 02.2018, за умовами якої строк оренди скорочено по 14.05.2020.

Факт повернення орендованого майна підтверджується актом приймання-передачі об`єкту суборенди від 14.05.2020, який є додатком № 4 до договору суборенди.

Позивач звернувся до суду тому, що відповідач не сплатив орендну плату за період з 01.05.2020 по 14.05.2020 на порушення умов п. 5.4 договору, за умовами якого щомісячна орендна плата сплачується суборендарем щомісяця, до 5-го числа кожного поточного місяця за розрахунковий місяць оренди, на підставі виставлених орендарем розрахунків.

Розмір боргу становить 98910,84 грн., виходячи із наступного розрахунку: 219 016,75 /31 (календарні дні у травні) = 7 065,06 грн. на день; з 01.05.2020 по 14.05.2020 -14 календарних днів; 7065,06 х 14 = 98910,79 грн. - розмір орендної плати за травень 2020 року.

Матеріалами справи підтверджено, що з наданих позивачем за первісним позовом рахунків на сплату заборгованості, суборендарем було сплачено лише рахунки на комунальні послуги та електроенергію, а також підписані та повернуті відповідні акти про відшкодування комунальних послуг за активну електроенергію, з водопостачання та водовідведення за травень 2020 року.

Рахунок за травень 2020 року на суму 98910,79 грн. за орендну плату сплачено не було, також не було підписано і відповідний акт.

Факт використання орендованого майна у господарській діяльності відповідача за первісним позовом підтверджується також і тим, що орендоване майно було повернуто суборендарем тільки 14.05.2020. При цьому, як зазначає позивач, в акті про повернення майна від 14.05.2020 жодного зауваження з боку відповідача не зазначено.

Оскільки відповідач за первісним позовом орендну плату за травень 2020 року не сплатив, йому нараховані додаткові вимоги на підставі ст. 625 ЦК України у вигляді 3% в сумі 697 грн. 24 коп., інфляційних нарахувань в сумі 494 грн. 55 коп. та пені - 3188 грн. 93 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідач подав зустрічний позов, в якому на ту обставину, що введення загальнодержавного карантину вплинуло на можливість суборендаря використовувати об`єкт оренди для здійснення господарської діяльності, що є підставою для зменшення орендної плати відповідно до ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України та ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Так, 16.03.2020 Кабінет Міністрів України постановою № 215 вніс зміни до постанови № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARSСоV-2» і з 17.03.2020 встановив на території України карантин до 03.04.2020 із забороною роботи: суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів (у тому числі закладів торгівельного і побутового обслуговування населення), а також із забороною роботи метрополітену на території м. Харкова та обмеженнями щодо руху міського/міжміського транспорту.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ "ХОЗЛЕНД", основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля непродовольчими товарами.

Частиною 1 ст. 263 ГК України передбачено, що господарсько-торговельною є діяльність, яка здійснюється суб`єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію.

Частиною 3 ст. 263 ГК України передбачені форми господарсько-торговельної діяльності, які можуть здійснювати суб`єкти господарювання, серед яких є і оптова торгівля.

Відповідно до п. 6 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торгівельного обслуговування на ринку споживчих товарів, який розповсюджуються і на суб`єктів оптової торгівлі, затв. постановою КМ України № 833 від 15.06.2006, суб`єкт господарювання для здійснення оптової торгівлі може мати складське приміщення або мережу складів.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом вважає, що за адресою об`єкта суборенди розміщувався торгівельний склад, який передбачав здійснення основної господарської діяльності ТОВ "ХОЗЛЕНД" - оптової торгівлі та зберігання товару (як допоміжної діяльності).

Здійснення оптової торгівлі ТОВ "ХОЗЛЕНД" передбачало продаж товарів як за безготівковий розрахунок, так і за готівку в касі підприємства.

Для здійснення готівкового розрахунку з покупцями ТОВ "ХОЗЛЕНД" на орендованому складі працював касир, що підтверджується штатним розписом підприємства, доданим до справи.

Відповідно до п.1.2., 3.4. договору суборендар на власний розсуд мав право встановлювати режим використання об`єкту оренди та мав право вільного доступу до приміщення для своїх працівників, відвідувачів, покупців, під`їзду вантажного транспорту, тощо.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, введення загальнодержавного карантину із забороною торгівлі, закриття метрополітену, обмеження руху міського та міжміського транспорту спричинило різке зменшення продажу товарів та фактичне повне припинення роботи підприємства з 17.03.2020, оскільки покупцями є ФОП та юридичні особи, які здійснюють наступний продаж придбаного у ТОВ "ХОЗЛЕНД" товару за роздрібними цінами кінцевому споживачу.

В підтвердження цих фактів позивач за зустрічним позовом надав наступні письмові докази: відповідні акти виконаних робіт на послуги інкасації за договором з АТ КБ "Приватбанк" за квітень 2020 року, копії наказів про надання відпусток працівникам на період карантину без збереження заробітної плати, акти прийому-передачі виконаних послуг щодо відшкодування суборендарем комунальних витрат за березень, квітень та травень 2020 за договором, які свідчать про суттєве зменшення витрат на утримання орендованого приміщення в період карантину, копії листів від основних контрагентів, які не здійснювали господарську діяльність у зв`язку з введеним загальнодержавного карантину, а також копії витягів із договорів з такими контрагентами.

ТОВ "ХОЗЛЕНД" вважає, що відмова ТОВ "РІЕЛТІ ПРО" у зменшенні і перерахунку орендної плати є неправомірною, тому звернулося до суду з позовом про зменшення суми орендних платежів за договором суборенди нерухомого майна № 01/04-18 від 02.02.2018, укладеним між сторонами, за період з 17.03.2020 по 14.05.2020 на загальну суму 211951 грн. 75 коп. та стягнення з ТОВ «РІЕЛТІ ПРО» на користь ТОВ "ХОЗЛЕНД" суми надмірно сплачених орендних платежів у розмірі 226081 грн. 75 коп.

Позивач за зустрічним позовом наголошує, що орендна плата за договором підлягає зменшенню через введення загальнодержавного карантину, що істотно вплинуло на можливість товариства здійснювати господарську діяльність і використовувати орендоване майно.

Щодо суми, на яку підлягає зменшенню орендна плата, то позивач за зустрічним позовом надав відповідний розрахунок, за змістом якого він виходив з розміру щомісячної орендної плати у сумі 219016,75 грн, зменшеної на 50% за період з 17.03.2020 по 14.05.2020 включно:

1) за період з 17.03.2020 р. (день початку карантину із забороною діяльності суб`єктів господарювання, які приймають відвідувачів) по 31.03.2020 р. орендна плата підлягає зменшенню на 52987,95 грн.; вартість оренди за 1 день - 7065,06 грн.; вартість оренди за 15 днів (з 17.03.2020 р. по 3 1.03.2020 р.) - 105975,9 грн., а зменшена на 50% сума - 52987,95 грн.

2) за період з 01.04.2020 по 30.04.2020 орендна плата підлягає зменшенню на 109508,36 грн.; вартість оренди за квітень 2020 р., зменшена на 50% - 219016.75 грн. : 2 - 109508,36 грн.

3) за період з 01.05.2020 по 14.05.2020 орендна плата підлягає зменшенню на 49 455,42 грн., вартість оренди за 1 день - 7065,06 грн.; вартість оренди за 14 днів (з 01.05.2020 по 14.05.2020) - 98910,84 грн., а зменшена на 50% - 49455,42 гри.

Оскільки ТОВ "ХОЗЛЕНД" сплатило 04.03.2020 за березень 2020 року орендну плату у сумі 219016,75 гри., а за період оренди з 01.03.2020 по 14.05.2020 - 438033,5 грн. (з урахуванням неповернутого гарантійного платежу), сума надмірно сплаченої оренди складає 226081,75 грн. (438033,5 гри. - 211951,75 грн.), яку заявлено до стягнення.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «РІЕЛТІ ПРО» про стягнення заборгованості за договором суборенди, суд визнав їх обґрунтованими та доведеними. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд вказав, що ТОВ «ХОЗЛЕНД» не підтверджено змін умов договору щодо зменшення суми орендних платежів, а сплачені кошти були перераховані як орендна плата за договором суборенди нерухомого майна у розмірі, який був визначений цим договором, тобто не можуть вважатися «надмірними» , тобто зайве сплаченими.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Так, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, зі змісту приписів ст. 1, ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 759, ч. 3 ст. 760 ЦК України та ч. 2 ст. 4, ч. 6 ст. 283 ГК України випливає, що ЦК України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені ГК України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно зі ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути : нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГК України).

Щодо правового регулювання орендної плати, то за змістом ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Щодо цивільного законодавства, то в ч. 4 ст. 762 ЦК України законодавець подібним чином передбачив, що наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо обставин, які обумовлюють виникнення у орендаря права на зменшення розміру орендної плати, то вони визначені на законодавчому рівні.

Так, законом України №553-ІХ від 13.04.2020 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" до п. 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було внесені зміни та встановлено, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини 2 ст. 286 ГК України, частин 4 та 6 шостої ст. 762 ЦК України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб.

Як свідчить предмет договору суборенди нерухомого майна №01/04-18 від 02.02.2018, укладеного між ТОВ «РІЕЛТІ ПРО» (позивачем за первісним позовом) та ТОВ «ХОЗЛЕНД» (відповідачем за первісним позовом) метою суборенди визначено господарську діяльність, яка полягає в зберіганні товарів та матеріальних цінностей (складська діяльність) та розміщенні офісу.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 286 ГК України та 762 ЦК України, на які посилається відповідач за первісним позовом, для підтвердження заперечень йому слід довести факти зміни умов господарювання за договором або зменшення можливостей користування майном відповідно.

Проте, як свідчать матеріали справи, жодного такого факту не наведено, оскільки зміна умов господарювання ТОВ «ХОЗЛЕНД» полягає у різкому зменшенні прибутку через введені з 17.03.2020 обмежувальні карантинні заходи, які потягнули зміну споживчої поведінки у торгівельному секторі економіки, що відобразилось на доходах товариства.

Однак, як вірно зазначає позивач за первісним позовом, відповідач не надав доказів, що в спірний період він не міг користуватися майном з метою, визначеною у п. 1.2 договору суборенди нерухомого майна.

Крім цього, в обґрунтування наявності у орендаря обов`язку сплачувати оренду плату за умовами укладеного договору свідчать наступні обставини:

- по-перше, у цій же ст. 286 ГК України законодавець передбачив, що орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності;

- по-друге, п. 2 додаткової угоди від 01.05.2020, яка укладалась вже у період дії карантину, передбачено, що інші умови договору залишаються незмінними;

- по-третє, факт сплати усіх рахунків за комунальні послуги за травень 2020 року свідчить про належне користування орендованим майном у спірний період;

- по-четверте, введені карантинні обмеження стосуються заборони роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, у той час, як господарська діяльність ТОВ «ХОЗЛЕНД» , визначена договором, не передбачає приймання відвідувачів у розумінні постанов Уряду, на які посилається суборендар.

За таких обставин прострочення сплати з боку відповідача боргу у сумі 98910 грн 79 коп. за оренду майна у травні 2020 року підтверджується матеріалами справи, тому цей борг стягується з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.

Щодо стягнення 697 грн. 24 коп. 3% річних (за період з 06.05.2020 по 30.07.2020) та 494 грн 55 коп. інфляційних нарахувань (за період з травня по червень 2020 року), то ці вимоги позивача також є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачена сторонами п. 9.2 укладеного договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент невиконання зобов`язання за кожний день прострочення платежу, що за належним розрахунком позивача складає 3188 грн. 93 коп. (за період з 06.05.2020 по 30.07.2020).

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення первісних позовних вимог.

Щодо зустрічного позову про зменшення суми орендних платежів за договором суборенди нерухомого майна № 01/04-18 від 02.02.2018 за період з 17.03.2020 по 14.05.2020 на загальну суму 211951 грн. 75 коп. та стягнення з ТОВ «РІЕЛТІ ПРО» на користь ТОВ "ХОЗЛЕНД" суми надмірно сплачених орендних платежів у розмірі 226081 грн. 75 коп., то колегія суддів вважає його необґрунтованим та виходить з наступного.

Стаття 5 ГПК України передбачає, що господарський суд, здійснюючи правосуддя, захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як звісно, одним з елементів позову є предмет позову. Предмет позову - матеріально правова вимога, заявлена позивачем у суд до відповідача відносно усунення допущеного відповідачем порушення права позивача.

Статтею 16 ЦК України визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, зокрема, припинення дії, яка порушує право; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб тощо.

Статтею 20 ГК України також визначено, якими способами захисту прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків тощо.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спосіб захисту, обраний позивачем у вигляді зменшення суми орендних платежів не відповідає тим, які визначені законом або договором.

За змістом ст. 286 ГК України право орендаря вимагати зменшення розміру орендної плати знаходиться у системному зв`язку з правилом про зміну орендної плати за погодженням сторін, оскільки предметом договору є оренда майна, яке не є державним або комунальним, що робить договірні правовідносини обов`язковими та законом не передбачено випадків для перегляду ціни договору.

У відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий спосіб захисту повинен бути повним, та забезпечувати, таким чином, мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Щодо позовних вимог про стягнення з ТОВ «РІЕЛТІ ПРО» на користь ТОВ "ХОЗЛЕНД" суми надмірно сплачених орендних платежів у розмірі 226081 грн. 75 коп., то місцевий суд правомірно визнав їх необґрунтованими, оскільки ці кошти були перераховані як орендна плата за договором суборенди нерухомого майна № 01/04-18 від 02.02.2018 у розмірі, який був визначений цим договором, тобто не можуть вважатися «надмірними» , тобто зайве сплаченими.

Відповідно до ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Заперечення апелянта щодо стягнення з нього на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 11830,00 грн. судовою колегією відхиляються, оскільки надання правничої допомоги підтверджується документально, що відповідачем не спростовано.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду Луганської області від 18.11.2020 у справі №913/483/20 слід залишити без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Представником позивача в судовому засіданні 15.02.2021 подано заяву про покладення на ТОВ «ХОЗЛЕНД» витрат на правничу допомогу в сумі 5600,00 грн. в суді апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5600,00 грн., понесених ТОВ «РІЕЛТІ ПРО» , суд виходить з наступного.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених Законом (ч. 2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас ч. 4 ст. 126 ГПК встановлено, що України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, позивач надав належні докази, а саме: договір про надання правової допомоги від 14.07.2020 з додатковими угодами від 23.09.2020 та 18.01.2021, акт приймання-передачі наданих послуг від 15.02.2021, детальний опис робіт на суму 5600,00 грн., платіжне доручення від 22.01.2021 №117 на суму 5600,00 грн.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підтверджені належними та допустимими доказами на суму 5600,00 грн.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗЛЕНД» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 18.11.2020 у справі №913/483/20 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗЛЕНД» (м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Єгорова, буд. 11, код ЄДРПОУ 41459351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТІ ПРО» , (м. Харків, проспект Московський, буд 259, код ЄДРПОУ 38000693) 5600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18.02.2021.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко