Постанова від 15.02.2021 по справі 922/135/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р. Справа № 922/135/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

за участю представників:

від позивача: Полілова С.І. адвокат, ордер;

від відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу відповідача (вх. № 103Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2020 року ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Прохоровим С.А., повний текст якого складено 09.12.2020 року, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна компанія "Унітех", Одеська обл., Овідіопольський район, селищна рада Таїровська,

до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", Харківська обл., м. Чугуїв,

про стягнення 2354300,39 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна компанія "Унітех" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" про стягнення заборгованості з оплати поставленого товару в сумі 2354300,39грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договорів № УН 06/09-18 від 06.09.2018, № УН 18/12-18 від 18.12.2018, № УН 07/06-19 від 07.06.2019, № УН 09/04-19 від 09.04.2019, № УН 15/05-19 від 15.05.2019, № УН 18/04-19 від 18.04.2019, № УН 28/08-19 від 28.08.2019, № УН 30/05-19 від 30.05.2019, а також неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, які виникли у нього по оплаті товару, поставленого позивачем на підставі рахунків № 50 від 08.02.2019, № 260 від 06.08.2019, № 265 від 15.08.2019, № 266 від 15.08.2019.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.11.2020 року (з урахуванням ухвали від 04.01.2021 року про виправлення описки) позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Унітех" - 2339137,19 грн. заборгованості за отриманий товар, 15163,20 грн. пені та 35314,50 грн. судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати в частині стягнення з відповідача 643847,75 грн., перерозподілити судові витрати між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги надане до матеріалів справи листування сторін: - (лист ДП ЧАРЗ вих. № 779 від 03.07.2019 та лист ТОВ ПКК УНІТЕХ вих. № 243/07-19 від 03.07.2020) з якого чітко вбачається, що відповідач пропонував позивачеві прибути для здійснення прийняття скління кабін ліхтарів, який прибув за рекламаційним: актами Міністерства оборони Азербайджанської республіки, однак позивач відмовився від участі. Окрім того, листом вих. № 497 від 06.08.2019 ДП ЧАРЗ повідомляло ТОВ ПКК УНІТЕХ про направлення зразків стекла на експертизу до компетентної експертної установи, жодних зауважень з цього приводу ТОВ ПКК УНІТЕХ не висловлювало.

Зазначає, що відповідач обґрунтовує заперечення проти позову, зокрема, обставиною постачання позивачем неякісного товару за договором №УН 06/09- 18 від 06.09.2018. В даному випадку, встановлення факту поставки неякісного товару не тільки за окремими накладними (за якими є заборгованість), але й по всьому неякісному товару в сукупності свідчитиме про недобросовісність позивача та має суттєве значення для вирішення справи, а відтак входить в предмет доказування по справі, та надані на підтвердження цих фактів докази, є належними та допустимими.

Зауважує, що судом першої інстанції при вирішені спору не взято до уваги Рекламаційний акт №46 від 15.01.2020, оскільки цей акт не доданий до відзиву на позов. Однак, відповідачем клопотанням від 22.09.2020 зазначений акт було долучено до матеріалів справи разом із іншими доказами по справі, які були долучені судом.

Стверджує, що з висновку, який міститься у Протоколі експертного дослідження Інституту газу Національної академії наук України від 09.08.2019 вбачається, що ТОВ ПКК УНІТЕХ поставило на адресу ДП ЧАРЗ скло Plexi Glas GS Ciear 249P2 GT із сертифікатами в яких було заявлено скло СО - 120, тобто марка поставленого товару не відповідає товаросупроводжувальним документам (сертифікати, етикетки, паспорти).

На переконання відповідача, виявлення факту продажу одного скла під маркою іншого з іншими фізичними властивостями вже після його використання (та появі тріщин) є суттєвим недоліком товару, який не можна усунути, а відтак, ДП ЧАРЗ може відмовитись від договору № УН 06/09-18 від 06.09.2018, а також договору укладеному у спрощений спосіб шляхом оформлення видаткової накладної № 57 від 04.02.2019 та вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Позивач у відзиві проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що умовами укладених сторонами договорів поставки, зокрема, умовами договору №УН 06/09-18 від 06.09.2018, чітко визначений порядок дій у разі виявлення дефектів в поставленому товарі - заявляється рекламаційний акт. Проте жодного рекламаційного акту від відповідача до позивача відповідно до розділу 7 договору не заявлялося. Поряд з цим, відповідачем не дотриманий порядок пред`явлення та задоволення рекламацій за ГОСТОМ 15.703-78, обов`язкового для відповідача. Відповідачем фактично доведено лише факт пред`явлення рекламацій з боку замовника - Міністерства Оборони Азербайджанської Республіці до ДК Укрспецекспорт та свою участь у роботі спільних комісій в зв`язку з виконанням ним певного об`єму робіт. Жодного разу до участі у роботі цих комісій не залучалися представники позивача.

Також зазначає, що наявне в матеріалах справи листування сторін, а також самостійно проведена позивачем оцінка технічного стану скла ліхтарів кабін літака Л-39, отримані ВКК Унітех від ДП ЧАРЗ із встановленням характеру та причин виникнення дефектів, про що складений акт від 09.08.2019, який свідчить про відсутність факту постачання позивачем неякісного товару, відсутність з боку покупця виставлення будь-яких рекламацій.

Стверджує, що судом першої інстанції цілком правомірно не взято до уваги висновок протоколу експертного дослідження Інституту газу Національної академії наук України від 09.08.2019, оскільки ідентифікувати зразки, які досліджувались, як товар, поставлений позивачем, дійсно неможливо, чого не спростовано відповідачем.

Також, зауважує, що твердження відповідача щодо незастосування судом першої інстанції ч.2 ст.662 ЦК України є необґрунтованим, оскільки він сам підтверджує, що ТОВ ВКК Унітех разом із проданим товаром за договором №УН 06/09-18 від 06.09.2018. та за видатковою накладною №57 від 04.02.2019. на підтвердження якості товару ДП ЧАРЗ було передано документи (сертифікати, етикетки, паспорта) відповідно до яких марка (модель) переданого скла - органічне скло СО-120А, проте в ході розгляду справи відповідач не довів належними та допустимим доказами, що поставлений товар не відповідає товаросупроводжувальним документам.

Крім того, зазначає, що відмова відповідача від договору, висловлена у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі є безпідставною, оскільки відповідач був добре обізнаний, що виявлені дефекти сталися внаслідок грубого порушення ним самим технології монтажу.

У судовому засіданні 15.02.2021 представник позивача заперечував проти доводів і вимог апеляційної скарги, просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представником відповідача подане клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування клопотання зазначає, що представник відповідача адвокат Макаренко О.А. не зможе прибути на розгляд справи з огляду на хворобу.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи залишається колегією суддів без задоволення оскільки, відповідач не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якому іншому представникові, а неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Наведена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 910/5125/17.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), позиція відповідача стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі і відзиві на неї доводи, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем укладено низку однотипних договорів поставки, а саме: Договір УН 06/09-18 від 06.09.2018 року, Договір УН 18/12-18 від 18.12.2018 року; Договір УН 07/06-19 від 07.06.2019 року; Договір УН 09/04-19 від 09.04.2019 року; Договір УН 15/05-09 від 15.05.2019 року; Договір УН 18/04-19 від 18.04.2019 року; Договір УН 28/08-19 від 28.08.2019 року; Договір УН 30/05-19 від 30.05.2019 року, а також договори поставки, укладені у спрощений спосіб (видаткові накладні №57 від 04.02.2019 року, №293 від 23.08.2019 року, №350 від 18.09.2019 року, №351 від 18.09.2019 року).

Так, за умовами Договору №УН 06/09-18 від 06.09.2018 р. постачальник (позивач) поставляє покупцю (відповідачу) товар згідно специфікації, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Постачання здійснюється постачальником за його рахунок (п.4.2 договору).

Згідно з п. 5.2 цього договору розрахунки за отриманий товар Покупець зобов`язаний здійснювати в безготівковій формі у строк 15 банківських днів з дати отримання товару з можливістю відстрочки платежу не більш ніж на 30 банківських днів з дати отримання товару.

За умовами п.8.3 цього договору за порушення строків оплати товару Покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.

Відповідно до п. 10.1 Договору сторони також домовились про досудове врегулювання спірних питань.

За договором № УН 06/09-18 від 06.09.2018р. позивачем поставлений та відповідачем отриманий товар всього на суму 4086720,00 грн, у т.ч. ПДВ, без претензій (рекламацій) щодо кількості та якості.

Товар отримувався на підставі видаткових накладних, ТТН представником відповідача, відповідального за отримання ТМЦ, факт отримання товару не оспорюється відповідачем.

За видатковою накладною від 14.12.2018 р. №442, рахунком на оплату №316 від 14.12.2018р., ТТН №Р442 від 14.12.2018р, довіреністю на отримання ТМЦ №346 від 14.12.2018р. відповідачем отриманий товар на суму 454 080,00 грн, у т.ч. ПДВ, проте заборгованість з оплати товару складає 154 080,00 грн, у т.ч. ПДВ.

За видатковою накладною від 08.02.2019р. №58, рахунком на оплату № 51 від 08.02.2019р., експрес-накладної №59998074740877 від 08.02.2019р., довіреністю на тримання ТМЦ №388 від 08.02.2019 р. відповідачем отриманий товар на суму 454 080,00 грн, у т.ч. ПДВ, проте заборгованість з оплати товару складає 454 080,00 грн, у т.ч. ПДВ.

За видатковою накладною від 21.03.2019р. №102, рахунком на оплату №85 від 21.03.2019р., експрес-накладної № 59998076514836 від 21.03.2019, довіреності на отримання ТМЦ №422 від 21.03.2019 відповідачем отриманий товар на суму 454080,00 грн, у т.ч. ПДВ, проте заборгованість з оплати товару складає 454 080,00 грн, у т.ч. ПДВ.

Тобто, отриманий товар відповідачем оплачений частково (25.04.2019 в розмірі 300 000,00 грн) та заборгованість складає 1062240,00 грн.

Пеня відповідно до умов п.8.3 Договору на суму заборгованості, розрахована позивачем станом на 31.10.2019 та складає 15 163, 20 грн.

Заборгованість за цією поставкою з урахуванням пені складає 1077403,20 грн.

За умовами Договору № УН 18/12-18 від 18.12.2018р. постачальник (позивач) поставляє покупцю (відповідачу) товар згідно специфікації, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Постачання здійснюється постачальником за його рахунок (п.4.2 договору). Покупець здійснює оплату наступним чином: 100% вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю. Розрахунки за отриманий товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника (розд.5 договору). Сторони домовились про досудове врегулювання спірних питань (п.10.1 договору).

За договором № УН 18/12-18 від 18.12.2018р. позивачем поставлений та відповідачем отриманий товар всього на суму 124 387,20 грн., у т.ч. ПДВ, без претензій (рекламацій) щодо кількості та якості.

Товар отримувався на підставі видаткових накладних, ТТН представником відповідача, відповідального за отримання ТМЦ.

За видатковою накладною від 29.01.2019р. №40, рахунком на оплату №39 від 29.01.2019р., експрес-накладна №59000396337649 від 29.01.2019р., довіреністю на отримання ТМЦ №377 від 29.01.2019р. відповідачем отриманий товар на суму 91083,84 грн., у т.ч. ПДВ.

Заборгованість за цією поставкою складає 91083,84 грн., яка не оплачена, що підтверджується наявними доказами, які містяться в матеріалах справи.

За умовами Договору № УН 07/06-19 від 07.06.2019р. постачальник (позивач) поставляє покупцю (відповідачу) товар згідно специфікації, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Постачання здійснюється постачальником за його рахунок (п.4.2 договору). Покупець здійснює оплату наступним чином: 100% вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю. Розрахунки за отриманий товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника (розд.5 договору). Сторони домовились про досудове врегулювання спірних питань (п.10.1 договору).

На виконання умов договору № УН 07/06-19 від 07.06.2019р. позивачем поставлений та відповідачем отриманий товар всього на суму 151 128,00 грн., у т.ч. ПДВ, без претензій (рекламацій) щодо кількості та якості.

Товар отримувався на підставі видаткових накладних, ТТН представником відповідача, відповідального за отримання ТМЦ.

За видатковою накладною від 20.06.2019 №209, рахунком на оплату №172 від 11.06.2019, експрес-накладної №59000430053950 від 21.06.2019, довіреністю на отримання ТМЦ №450 від 18.06.2019 відповідачем отриманий товар на суму 2 448,00 грн, у т.ч. ПДВ.

За видатковою накладною від 20.06.2019 №211, рахунком на оплату №185 від 19.06.2019, експрес-накладна №59000430053950 від 21.06.2019, довіреністю на отримання ТМЦ №450 від 18.06.2019 відповідачем отриманий товар на суму 148 680,00 грн, у т.ч. ПДВ.

Однак, заборгованість за поставку даного товару відповідачем не оплачена та яка складає 151128,00 грн..

Договором № УН 09/04-19 від 09.04.2019 передбачено, що постачальник (позивач) поставляє покупцю (відповідачу) товар згідно специфікації, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Постачання здійснюється постачальником за його рахунок (п.4.2 договору). Покупець здійснює оплату наступним чином: 100% вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю. Розрахунки за отриманий товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника (розд.5 договору). Сторони домовились про досудове врегулювання спірних питань (п.10.1 договору).

За договором № УН 09/04-19 від 09.04.2019 позивачем поставлений та відповідачем отриманий товар всього на суму 107496,00 грн., у т.ч. ПДВ, без претензій (рекламацій) щодо кількості та якості.

Товар отримувався на підставі видаткових накладних, ТТН представником відповідача, відповідального за отримання ТМЦ.

За видатковою накладною від 20.06.2019р. №212, рахунком на оплату №186 від 19.06.2019р., експрес-накладної №59000430053950 від 21.06.2019р., довіреністю на отримання ТМЦ №450 від 18.06.2019р. відповідачем отриманий товар на суму 30240,00 грн., у т.ч. ПДВ.

За видатковою накладною від 18.09.2019р. №352, рахунком на оплату №311 від 17.09.2019р., експрес-накладної №59000448739440 від 18.09.2019р., довіреністю на отримання ТМЦ №630 від 17.09.2019р. відповідачем отриманий товар на суму 576,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Заборгованість за цією поставкою складає 30816,00 грн.

За умовами Договору № УН 15/05-19 від 15.05.2019р. постачальник (позивач) поставляє покупцю (відповідачу) товар згідно специфікації, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Постачання здійснюється постачальником за його рахунок (п.4.2 договору). Покупець здійснює оплату наступним чином: 100% вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю. Розрахунки за отриманий товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника (розд.5 договору). Сторони домовились про досудове врегулювання спірних питань (п.10.1 договору).

За договором № УН 15/05-19 від 15.05.2019р. позивачем поставлений та відповідачем отриманий товар всього на суму 31960,40 грн., у т.ч. ПДВ, без претензій (рекламацій) щодо кількості та якості.

Товар отримувався на підставі видаткових накладних, ТТН представником відповідача, відповідального за отримання ТМЦ.

За видатковою накладною від 20.06.2019р. №208, рахунком на оплату №171 від 11.06.2019р., експрес-накладної №59000430053950 від 21.06.2019р., довіреністю на отримання ТМЦ №450 від 18.06.2019р. відповідачем отриманий товар на суму 17776,80 грн., у т.ч. ПДВ.

За видатковою накладною від 18.09.2019р. №354, рахунком на оплату №313 від 17.09.2019р., експрес-накладної №59000448739440 від 18.09.2019р., довіреністю на отримання ТМЦ №630 від 17.09.2019р. відповідачем отриманий товар на суму 14184,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Однак, даний товар відповідачем не оплачено і заборгованість за даною поставкою складає 31 960,80 грн..

За умовами Договору № УН 18/04-19 від 18.04.2019р. постачальник (позивач) поставляє покупцю (відповідачу) товар згідно специфікації, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Постачання здійснюється постачальником за його рахунок (п.4.2 договору). Покупець здійснює оплату наступним чином: 100% вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю. Розрахунки за отриманий товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника (розд.5 договору). Сторони домовились про досудове врегулювання спірних питань (п.10.1 договору).

За договором № УН 18/04-19 від 18.04.2019р. позивачем поставлений та відповідачем отриманий товар всього на суму 72669,60 грн., у т.ч. ПДВ, без претензій (рекламацій) щодо кількості та якості.

Товар отримувався на підставі видаткових накладних, ТТН представником відповідача, відповідального за отримання ТМЦ.

За видатковою накладною від 20.06.2019р. №207, рахунком на оплату №170 від 11.06.2019р., експрес-накладної №59000430053950 від 21.06.2019р, довіреністю на отримання ТМЦ №450 від 18.06.2019 відповідачем отриманий товар на суму 30549,60 грн., у т.ч. ПДВ.

За видатковою накладною від 20.06.2019 №210, рахунком на оплату №183 від 19.06.2019, експрес-накладної №59000430053950 від 21.06.2019, довіреністю на отримання ТМЦ №450 від 18.06.2019р. відповідачем отриманий товар на суму 41472,00 грн., у т.ч. ПДВ.

За видатковою накладною від 18.09.2019р. №353, рахунком на оплату №312 від 17.09.2019р., експрес-накладної №59000448739440 від 18.09.2019р., довіреністю на отримання ТМЦ №630 від 17.09.2019р. відповідачем отриманий товар на суму 648,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Заборгованість за цією поставкою складає 72669,60 грн..

За умовами Договору № УН 28/08-19 від 28.08.2019р. постачальник (позивач) поставляє покупцю (відповідачу) товар згідно специфікації, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Постачання здійснюється постачальником за його рахунок (п.4.2 договору). Покупець здійснює оплату наступним чином: 100% вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю. Розрахунки за отриманий товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника (розд.5 договору). Сторони домовились про досудове врегулювання спірних питань (п.10.1 договору).

За договором № УН 28/08-19 від 28.08.2019р. позивачем поставлений та відповідачем отриманий товар всього на суму 407407,20 грн., у т.ч. ПДВ, без претензій (рекламацій) щодо кількості та якості.

Товар отримувався на підставі видаткової накладної, транспортної накладної представником відповідача, відповідального за отримання ТМЦ.

За видатковою накладною від 10.09.2019р. №337, рахунком на оплату №278 від 29.08.2019р., експрес-накладної №59000446893697 від 10.09.2019р., довіреністю на отримання ТМЦ №626 від 09.09.2019р. відповідачем отриманий товар на суму 407407,20 грн., у т.ч. ПДВ.

Заборгованість за цією поставкою складає 407 407,20 грн..

Згідно з умовами Договору № УН 30/05-19 від 30.05.2019р. постачальник (позивач) поставляє покупцю (відповідачу) товар згідно специфікації, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Постачання здійснюється постачальником за його рахунок (п.4.2 договору). Покупець здійснює оплату наступним чином:100% вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю. Розрахунки за отриманий товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника (розд.5 договору). Сторони домовились про досудове врегулювання спірних питань (п. 10.1 договору).

За договором № УН 30/05-19 від 30.05.2019р. позивачем поставлений та відповідачем отриманий товар всього на суму 444600,00 грн., у т.ч. ПДВ, без претензій (рекламацій) щодо кількості та якості.

Товар отримувався на підставі видаткової накладної, транспортної накладної представником відповідача, відповідального за отримання ТМЦ.

За видатковою накладною від 26.06.2019р. №230, рахунком на оплату №226 від 26.06.2019р., експрес-накладна №59998080691967 від 27.06.2019р., довіреністю на отримання ТМЦ №491 від 26.06.2019р. відповідачем отриманий товар на суму 444600,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Заборгованість за цією поставкою складає 444 600,00 грн..

Окрім вищенаведених договорів між позивачем та відповідачем були укладені договори у спрощений спосіб.

Так, позивачем поставлявся відповідачу товар на підставі рахунків: №50 від 08.02.2019, №260 від 06.08.2019, №265 від 15.08.2019, рахунок №266 від 15.08.2019.

За рахунком на оплату №50 від 04.02.2019, видатковою накладною від 04.02.2019 №57, експрес-накладної №59998074512315 від 04.02.2019 відповідачем отриманий товар на суму 35687,75 грн, у т.ч. ПДВ, без претензій (рекламацій) щодо кількості та якості.

За рахунком на оплату №260 від 06.08.2019 видатковою накладною від 23.08.2019 №293, експрес-накладної №59000443320714 від 23.08.2019 відповідачем отриманий товар на суму 4776,00 грн, у т.ч. ПДВ, без претензій (рекламацій) щодо кількості та якості.

За рахунком на оплату №265 від 15.08.2019, видатковою накладною від 18.09.2019 №350, експрес-накладної №59000448739440 від 18.09.2019, довіреністю на отримання ТМЦ №630 від 17.09.2019р. відповідачем отриманий товар на суму 3 744,00 грн, у т.ч. ПДВ, без претензій (рекламацій) щодо кількості та якості.

За рахунком на оплату №266 від 15.08.2019, видатковою накладною від 18.09.2019 №351, експрес-накладної №59000448739440 від 18.09.2019, довіреністю на отримання ТМЦ №630 від 17.09.2019р. відповідачем отриманий товар на суму 3 024,00 грн, у т.ч. ПДВ, без претензій (рекламацій) щодо кількості та якості.

Однак, даний товар відповідачем не оплачений.

За претензією-вимогою позивача від 05.11.2019р. №142-11/19 оплата відповідачем також здійснена не була. Заборгованість за цими поставками складає 47 231,75 грн.

Таким чином, сума заборгованості відповідача за отриманий товар складає 2339137,19 грн.

05.11.2019 на адресу відповідача була направлена претензія - вимога №142-11/19 для врегулювання спору між сторонами в досудовому порядку. Однак, оплата за вищевказаними договорами відповідачем здійснена не була.

Претензія - вимога №142-11/19 від 05.11.2019 отримана відповідачем 12.11.2019, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте відповіді на адресу позивача направлено не було, вимоги претензії відповідачем не виконані.

Крім того, за Договором УН 06/09-18 від 06.09.2018 року позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 15163, 20 грн. за прострочення з оплати поставки товару, з урахуванням часткової оплати в розмірі 300000,00 грн., у відповідності до п. 8.3 даного договору, який передбачає пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договорів, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем було отримано поставлений позивачем товар за наведеними позивачем у позовній заяві договорами та на вказану в даній позовній заяві суму; претензій зі сторони відповідача щодо виявлених недоліків товару за даними договорами поставки матеріали справи не містять. Разом з цим, місцевий господарський суд визнав необґрунтованими посилання відповідача на поставку йому позивачем іншого, ніж було заявлено постачальником товару.

При цьому, господарський суд першої інстанції, виходив з того, що наданий відповідачем в обґрунтування відмови від договорів Висновок Протоколу експертного дослідження Інституту газу Національної академії наук України від 09.08.2019 як доказ істотних недоліків поставленого позивачем відповідачу товару містить лише такі дані щодо наданого на дослідження товару: кількість зразків - 6, опис зразків - пластик; а тому ідентифікувати ці зразки як товар, поставлений позивачем, неможливо. До того ж, як зазначив суд першої інстанції, товар за накладними №294 від 10.09.2018; №427 від 30.11.2018 за договором №УН 06/09-18 від 06.09.2018р. відповідачем повністю оплачений ще в 2018 році, а тому поставки за цими накладними не є предметом позову у даній справі.

Крім того, за висновком місцевого господарського суду, відмова відповідача від договору №УН 06/09-18 від 06.09.2018 в частині придбання товару по накладним №294 від 10.09.2018; №427 від 30.11.2018 до договору №УН 06/09-18 від 06.09.2018 не підлягає розгляду з огляду на приписи ч.1 ст.14 ГПК України, оскільки поставка за даними накладними не стосується позовних вимог.

Також господарський суд зауважив, що не підлягає розгляду наданий відповідачем Рекламаційний акт №46 від 15.01.2020, оскільки цей акт до відзиву на позов не наданий.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту поставки товару належної якості, яку своєчасно та в повному обсязі не оплачено відповідачем, та про наявність, у зв`язку з цим, достатніх правових підстав для задоволення позову.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області відповідач звернувся з апеляційною скаргою з підстав викладених вище до Східного апеляційного господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2020 у справі № 922/135/20 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, а саме: в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" на користь ТОВ "Виробничо - комерційна компанія "Унітех" - 643847,75 грн. заборгованості. Вимоги щодо стягнення частини не сплачених грошових коштів за договором № УН 06/09-18 від 06.09.2018р. в сумі 643847,75грн., зокрема, в частині придбання товару по накладним №442 від 14.12.2018 (заборгованість з оплати товару складає 154080,00 грн, у т.ч. ПДВ.), № 58 від 08.09.2019р. (заборгованість з оплати товару складає 454080,00 грн), а також від договору, укладеного в спрощений спосіб за накладною №57 від 04.02.2019р. (заборгованість з оплати товару складає 35687,75 грн.).

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України, за якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Оцінивши зміст договорів, з яких виникли права та обов`язки сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за своєю правовою природою спірні договори є договорами поставки, згідно з яким за приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч.ч. 1,2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ст.693 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 671 Цивільного кодексу України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Згідно з п. 1 та ч. 1 п. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

За ст. 269 Господарського кодексу України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред`явлення постачальникові претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів визначається законодавством відповідно до цього Кодексу.

У пункті п. 3.2. договору зазначено, що постачальник несе гарантійні зобов`язання по якості товару, що постачається відповідно до гарантійних зобов`язань, які встановлює завод-виготовлювач на товар, що поставляється, але не менш 24 місяців з дати поставки.

Частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Як свідчать матеріали справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, претензій відповідача щодо виявлених недоліків товару за договорами поставки на адресу позивача у встановлений спосіб не надходило.

Слід зазначити, що умовами укладених договорів, зокрема, і умовами договору №УН 06/09-18 від 06.09.2018, встановлений порядок дій у разі виявлення дефектів в поставленому товарі, а саме заявляється рекламаційний акт. Поряд з цим, жодного рекламаційного акту від апелянта (покупця товару) до позивача (постачальника) відповідно до розділу 7 договору не заявлялось.

Крім того, відповідачем не дотриманий порядок пред`явлення та задоволення рекламацій за вимогами ГОСТу 15.703-78, обов`язкового для відповідача. Зазначений ГОСТ розповсюджується на військову техніку (вироби, інша продукція) (знов виготовлену або відремонтовану), яка поставляється організаціям Міністерства оборони та інших міністерств (відомств), а також на роботи, які проводять підрядчик на виробах військової техніки під час вводу в експлуатацію, та на доробки виробів під час їх експлуатації. При цьому, власником відповідача є Державний концерн Укроборонпром та літаки Л-39, на які встановлювалось скло, відносяться до військової техніки.

Колегія суддів не може погодитися із посиланнями відповідача в апеляційній скарзі на те, що господарським судом першої інстанції не надано належної оцінки листуванню між сторонами, з огляду на наступне.

Лист відповідача від 14.05.2019, вих.№599 є по суті повідомленням про те, що кінцевим користувачем оформлюються рекламаційні акти, сам же даний лист рекламаційним актом не є ані за формою, ані за змістом.

Листом від 03.07.2019, вих.№779, відповідач запрошував представників позивача для виконання спільних робіт по заміні скла ліхтарів, а не проведення спільних досліджень, як представляє апелянт.

З тексту листа від 03.07.2019, вих.№243/07-19 вбачається, що позивач не відмовлявся від направлення своїх представників, а лише просив робочі зустрічі перенести на іншу дату.

У листі від 16.07.2019, вих.№851 відповідач дійсно підвереджує, що спільна робота представників позивача та відповідача з постановки скла в каркас була закінчена 13.07.2019, скло знаходилось на дільниці, проте 16.07.2019 були виявлені наслідки посірібряння та відповідач просив прийняти якесь рішення.

Після цього 2 передніх та 2 задніх каркаси були направлені 24.07.2019 до позивача.

Листом від 01.08.2019р., вих.№289/08-19 позивач повідомив відповідача про характер недоліків та те, що вони виникли внаслідок порушення технології монтажу, тому запропонував відповідачу створення комісії для спільного обстеження та дослідження фактів порушення технології з залученням незалежного експерта.

Листом від 06.08.2019р., вих.№947, відповідач відмовився від спільного дослідження фактів порушення технології монтажу.

Отже, листування сторін свідчить про відсутність факту постачання позивачем неякісного товару, та відсутність зі сторони відповідача (покупця) виставлення жодних рекламацій.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем було поставлено інший, ніж було заявлено постачальником товар (замість скла СО -120 та СО-120А поставлено скло Plexi Glas GS Ciear 249P2 GT), а тому відповідач на підставі ч.2 статті 678 ЦК України відмовляється від договорів поставки, а саме: від договору № УН 06/09-18 від 06.09.2018р. в частині придбання товару по накладним № 294 від 10.09.2018 р.; 427 від 30.11.2018 р., №442 від 14.12.2018 р., № 58 від 08.09.2019 р., а також від договору, укладеного в спрощений спосіб за накладною №57 від 04.02.2019 р.

На підтвердження своїх обґрунтувань відповідач надав місцевому господарському суду Висновки Протоколів експертних досліджень Інституту газу Національної академії наук України від 09.08.2019р. та від 13.09.2019 року.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, (ст.ст. 76-78 ГПК України).

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом першої інстанції про неналежність як доказу Висновку Протоколу експертного дослідження Інституту газу Національної академії наук України від 09.08.2019, оскільки, у даному протоколі щодо наданих на дослідження зразків містяться лише такі дані: кількість зразків - 6, опис зразків - пластик. Зазначена обставина унеможливлює беззаперечну ідентифікацію цих зразків саме як товару, поставленого позивачем.

При цьому відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів в спростування зазначеної обставини.

Крім того, як вірно встановлено місцевим господарським судом, товар за накладними №294 від 10.09.2018; №427 від 30.11.2018 за договором №УН 06/09-18 від 06.09.2018 відповідачем повністю оплачений ще в 2018 року, тому поставки за цими накладними не є предметом позову у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, поставка по договору №УН 06/09-18 від 06.09.2018 в частині придбання товару по накладним №294 від 10.09.2018; №427 від 30.11.2018 до договору №УН 06/09-18 від 06.09.2018 не стосується предмету позовних вимог, а тому не підлягає розгляду.

Окрім цього, слід зазначити, що відмова від договору в порядку частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України є інститутом матеріального права, у зв`язку з чим може здійснюватися лише в рамках матеріальних цивільно-правових відносин сторін, а не в господарському процесі про стягнення заборгованості, як це здійснено відповідачем.

Також, як зазначив Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі 910/22541/16, можливість реалізації права на відмову від договору у випадку його істотного порушення продавцем пов`язується з дотриманням форми повідомлення про відмову, а отже пов`язано із вимогами ч. 3 ст.214 ЦК України, відповідно до якої відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, у якій було вчинено правочин. Поряд з цим, як слушно зауважує позивач у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач не вчинив у належній формі (листування, направлення проекту угоди щодо відмови, звертання з претензією, позовом тощо) відмови від договорів.

Крім того, не можуть розглядатися як належні та допустимі докази, які надані відповідачем в якості підстави для відмови від товару, отриманому за накладними №294 та №427, а саме: І. Рекламаційний акт №01/2019 від 10.06.2019, отриманий від МО Азербайджанської республіки, та додані до нього: акт дослідження №39/Ч-2/19А від 16.08.2019; план програма; карти ремонту ВЧЛ; сертифікат якості виробу; бирки кондиційного виробу Ф-3; акт прийому №9. III. Рекламаційний акт №03/2019 від 10.06.2019, отриманий від МО Азербайджанської республіки, та додані до нього: акт дослідження №39/Ч-4/19А від 19.08.2019; план програма; карти ремонту ВЧЛ; сертифікат якості виробу; бирки кондиційного виробу Ф-3; акт прийому №9. IV. Рекламаційний акт №04/2019 від 10.06.2019, отриманий від МО Азербайджанської республіки, та додані до нього: акт дослідження №39/Ч-5/19А від 20.08.2019; карти ремонту ВЧЛ; сертифікат якості виробу; бирки кондиційного виробу Ф-3; акт прийому №9. VII. Рекламаційний акт №08/2019 від 08.07.2019, отриманий від МО Азербайджанської республіки, та додані до нього: акт дослідження №39/Ч-29/19А від 27.08.2019; карти ремонту ВЧЛ; сертифікат якості виробу; бирки кондиційного виробу Ф-3; акт прийому №12.

Поряд з цим, зазначені рекламаційні акти свідчать про факт пред`явлення рекламацій з боку замовника - Міністерства Оборони Азербайджанської Республіки до ДК Укрспецекспорт та свою участь у роботі спільних комісій в зв`язку з виконанням ним певного об`єму робіт. При цьому доказів залучення представників позивача до участі у роботі цих комісій матеріали справи не містять.

Також місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що не підлягає розгляду Рекламаційний акт №46 від 15.01.2020, оскільки в силу статті 165 ГПК України цей акт до відзиву на позов не наданий.

Крім того, рекламаційний акт МО Азербайджанської республіки №46 від 15.01.2020 стосується літака Л-39 №734050, борт-03, а додані до цього акту документи, а саме: акт дослідження №39/Ч-18/20/А, план-програма, бірки кондиційного виробу ФЗ, дві карти ремонту від 25.01.2019 та від 10.02.2020, стосуються іншого літака - борт №10 завод.№031608.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" на користь ТОВ "Виробничо - комерційна компанія "Унітех" - 643847,75 грн. заборгованості. Вимоги щодо стягнення частини не сплачених грошових коштів за договором № УН 06/09-18 від 06.09.2018р. в сумі 643847,75грн., зокрема, в частині придбання товару по накладним №442 від 14.12.2018 (заборгованість з оплати товару складає 154080,00 грн, у т.ч. ПДВ.), № 58 від 08.09.2019р. (заборгованість з оплати товару складає 454080,00 грн), а також від договору, укладеного в спрощений спосіб за накладною №57 від 04.02.2019р. (заборгованість з оплати товару складає 35687,75 грн.).

Разом з цим, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги щодо стягнення пені за прострочення з оплати відповідачем поставки товару за Договором поставки УН 06/09-18 від 06.09.2018 року в розмірі 15163,20 грн. (у даній частині рішення господарського суду першої інстанції відповідачем не оскаржується).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.02.2021 року.

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий