Рішення

від 08.02.2021 по справі 922/3676/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3676/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпровід" (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, б. 32, ідентифікаційний код 31806384) до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, б. 299, ідентифікаційний код 00213121) про стягнення 4 379 872,47 грн за участю представників сторін:

позивача - адвоката Верещагіна М.В., ордер серії ЗП № 029671 від 31.12.2020;

відповідача - Петруніної К.О., довіреність №248-410/20 від 11.08.2020;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпровід" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" вартості поставленої продукції у розмірі 3 853 337,66 грн, пені за несвоєчасну оплату поставленої продукції у розмірі 97 547,50 грн, штрафу у розмірі 385 333,76 грн, 3% річних у розмірі 24 386,87 грн та інфляційних втрат у розмірі 19 266,68 грн, а загалом 4 379 872,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 238-12/776-ВК від 04.03.2020, який укладено між позивачем та відповідачем, а саме по оплаті поставленого позивачем товару в сумі 3 853 337,66 грн., у зв`язку із простроченням оплати за договором позивачем нараховано: пеню згідно з п. 10.5 договору у розмірі 97 547,50 грн за період з 24.08.2020 по 09.11.2020, штраф згідно з п. 10.6 договору у розмірі 385 333,76 грн, а також 3% річних у розмірі 24 386,87 грн за період з 24.08.2020 по 09.11.2020 та інфляційні втрати у розмірі 19 266,68 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3676/20. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на "14" грудня 2020 р. о 10:00.

На електронну адресу господарського суду Харківської області 24.11.2020 від позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпровід" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за підписом директора ТОВ "Техпровід" Тесленко Д.І. (вх. № 4730), яке підписано електронним цифровим підписом ОСОБА_1 . У поданому клопотанні позивач просить суд забезпечити можливість участі в судовому засіданні, яке призначене судом на 14.12.2020 о 10:00 в режимі відеоконференції та доручити Господарському суду Запорізької області або Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя забезпечити проведення вказаного судового засідання у справі №922/3676/20 в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 листопада 2020 року задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та судове засідання у справі №922/3676/20, призначене на 14.12.2020 року о 10 год. 00 хв., проведено в режимі відеоконференції.

08.12.2020 до господарського суду Харківської області від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву за вх.№ № 28679, в якому відповідач зазначив, що сума основного боргу у розмірі 3 853 337,66 грн на момент подання позову до суду є несплаченою, щодо нарахування позивачем пені, 3% річних відповідач зазначив про невірне визначення позивачем початку виникнення у відповідача прострочення по оплаті товару, а саме останнім не враховано те, що останній день на оплату визначену у п. 4.1. договору укладеного між сторонами припадає на 23.08.2020, що є вихідним днем - неділею, який переходить на наступний робочий день, тобто на 24.08.2020 (останній день оплати), отже прострочення у відповідача по оплаті товару виникло з 25.08.2020, тому відповідачем здійснено розрахунок: пені за період з 25.08.2020 по 09.11.2020 (77 днів) та визначено суму пені за вказаний період суму у розмірі 97 280,98 грн; 3% річних за період з 25.08.2020 по 09.11.2020 (77 днів) та визначено суму 3% річних за вказаний період суму у розмірі 24 320,25 грн. Також, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 95% від загальної їх суми в розмірі 482 614,74 грн, та у разі їх стягнення, стягнути в розмірі 24 130,74 грн. Щодо нарахування позивачем інфляційних відповідач залишає на розсуд суду. Також, відповідач просить здійснити розподіл суми судового збору відповідно до розміру задоволених позовних вимог, як того вимагають норми Господарського процесуального кодексу України.

До відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України відповідачем надані докази надсилання вказаного відзиву на позовну заяву на адресу позивача у справі та судом встановлено, що він поданий у строк визначений судом, а тому судом прийнято відзив на позовну заяву до розгляду.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 14 грудня 2020 року про відкладення підготовчого засідання на 23.12.2020 об 11:00 год.

На електронну адресу господарського суду Харківської області 14.12.2020 від позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпровід" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за підписом директора ТОВ "Техпровід" Тесленко Д.І. (вх. № 5128), яке підписано електронним цифровим підписом ОСОБА_1 . У поданому клопотанні позивач просить суд забезпечити можливість участі в судовому засіданні, яке призначене судом на 23.12.2020 об 11:00 год в режимі відеоконференції та доручити Господарському суду Запорізької області або Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя забезпечити проведення вказаного судового засідання у справі №922/3676/20 в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпровід" (вх. №5128 від 14.12.2020) про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

В підготовчому засіданні 23.12.2020 без виходу до нарадчої кімнати, судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 23.12.2020 про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, та про відкладення підготовчого засідання на 25.01.2021 о 10:00; про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

24.12.2020 до господарського суду Харківської області від позивача у справі надійшла відповідь на відзив за вх.№30186, в якій позивач прийняв контррозрахунок пені та 3% річних, що викладений відповідачем у відзиві на позовну заяву. Проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, що викладене відповідачем у відзиві на позовну заяву позивач заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

До відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України позивачем надані докази надсилання вказаної відповіді на відзив на адресу відповідача у справі та судом встановлено, що вона подана у строк визначений судом, а тому судом прийнято відповідь на відзив до розгляду.

30.12.2020 на електронну адресу господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпровід" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду (вх. №3012), в якому позивач просить суд забезпечити можливість участі в судовому засіданні, яке призначене судом на 25.01.2021 о 10:00 год в режимі відеоконференції та доручити господарському суду Запорізької області або Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя забезпечити проведення вказаного судового засідання у справі №922/3676/20 в режимі відеоконференції.

У зв`язку з відпусткою судді Чистякової І.О., у відповідності до пункту 6.7.1. Засад використання Автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл заяви по справі №922/3676/20, про що в.о. керівником апарату суду складено та підписано відповідне Розпорядження № 852/2020 від 30.12.2020.

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями для розгляду заяви по справі №922/3676/20 визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Сальнікову Г.І., про що заступником керівника апарату суду складено та підписано відповідний Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2020.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.12.2020 задоволено клопотання ТОВ "Техпровід" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду (вх. №3421 від 30.12.2020). Призначено проведення судового засідання на 25.01.2021 року о 10:00 год. у приміщенні господарського суду Харківської області, який знаходиться за адресою: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під`їзд, в залі судових засідань № 308, у режимі відеоконференції. Доручено господарському суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, буд. 4) забезпечити проведення судового засідання у справі № 922/3676/20, призначеного на 25.01.2021 року о 10:00 год., в режимі відеоконференції.

В підготовчому засіданні 25.01.2021 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 25.01.2021 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 08.02.2021 о 12:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні 08.02.2021 підтримав позицію викладену ним у відзиві на позовну заяву, зокрема просив зменшити розмір штрафних санкцій на 95 %.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопровід" (постачальник за договором, далі по тексту позивач) та Державним підприємством "Завод "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (замовник за договором, далі по тексту - відповідач) було укладено Договір №238-12/776-ВК про поставку продукції кольорового прокату (далі по тексту - договір).

Згідно до умов п. 1.1 договору позивач (постачальник) зобов`язується поставити у власність замовника (відповідача) продукцію кольорового прокату, а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором.

Найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 року №1749 зазначаються у Специфікації 1 (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Замовлення на поставку продукції згідно до п. 1.3. Договору оформлюється замовником у формі листа, який включає в себе найменування, кількість та термін поставки продукції. Поставка здійснюється окремими партіями. Кількість кожної окремої партії не повинна перевищувати 20 тон.

Згідно з п. 2.1 договору, Постачальник здійснює поставку продукції Замовнику протягом 5-15 (п`яти - п`ятнадцяти) календарних днів з моменту направлення письмового замовлення Замовником, згідно з п. 1.3 цього Договору.

Передача продукції здійснюється на складі Замовника за адресою: м. Харків, пр. Московський, б. 299 (п 2.2 Договору).

Згідно з п.2.4. договору, право власності на продукцію переходить до замовника з моменту її фактичної поставки від Постачальника або підписання Сторонами накладної.

За умовами п. 3.1 договору його загальна вартість складає 14 256 000,00 (чотирнадцять мільйонів двісті п`ятдесят шість тисяч гривень, 00 коп.) грн. у т.ч. ПДВ 20%: 2 376 000,00 (два мільйони триста сімдесят шість тисяч гривень, 00 коп.) грн.

Замовник здійснює оплату партії продукції протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки, але при цьому поставка наступної партії, в будь-якому разі, здійснюється за умови оплати вже поставлених партій та відсутності будь-якої заборгованості Замовника перед Постачальником за цим Договором (п.4.1. Договору).

Згідно до умов п. 9.3. договору датою отримання продукції вважається дата підписання Замовником товарно-супровідної документації.

24.07.2020 за результатами звернення Замовника було укладено Специфікацію №1 на поставку профілю колекторного ПКМС-В-ІІІ-100x6,09x3,17 у кількості 13 816,00 кг на загальну вартість 3 853 337,66 (три мільйони вісімсот п`ятдесят три тисячі триста тридцять сім гривень, 66 коп.) грн.

В ході поставки визначеної у Специфікації №1 продукції було складено наступні документи:

- Рахунок-фактуру №01212 від 24.07.2020 року;

- Видаткову накладну № 1212 від 24.07.2020 року, підписану сторонами, що також містить печатки сторін;

- Товарно-транспортну накладну №1212 від 24.07.2020 року, підписану сторонами, що також містить печатки сторін.

Після відвантаження визначеної у Специфікації №1 продукції за адресою м. Харків, пр. Московський, б. 299 її було прийнято Замовником, про що свідчать підпис повноважної особи та штемпель Замовника проставлені на видатковій накладній та товарно-транспортній накладній.

Таким чином, Постачальник виконав взяті на себе за Договором зобов`язання та поставив 24.07.2020 року Замовнику продукцію на загальну суму - 3 853 337,66 грн.

Згідно з п.4.1. Договору замовник здійснює оплату партії продукції протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки, але при цьому поставка наступної партії, в будь якому разі, здійснюється за умови оплати вже поставленої партії та відсутності будь якої заборгованості замовника перед постачальником за цим Договором.

Позивач вказує, що в передбачені п. 4.1 Договору строки, тобто до 24.08.2020 року Замовником поставлена продукція оплачена не була.

25.08.2020 року Постачальник направив на адресу Замовника лист вих. №281к з проханням сплатити вартість поставленої продукції, однак відповідач на вказаний лист не відреагував, та товар поставлений відповідачем не оплатив.

14.09.2020 року позивач повторно звернувся до відповідача листом вих. №296к з проханням оплатити поставлену продукцію у строк до 21.09.2020 та попередив відповідача проте, що у разі несплати заборгованості у вказаний термін, позивач має вимушений розпочати процес погашення заборгованості в судовому порядку та виконавчу службу. Оплата відповідачем у строк до 21.09.2020 здійснена не була.

05.10.2020 року позивач в порядку досудового врегулювання спору між сторонами направив на адресу відповідача досудову претензію - вимогу вих. №307к від 05.10.2020, в якій вимагав негайно виконати належним чином зобов`язання за договором № 238-12/776-ВК від 04.03.2020 та перерахувати позивачу 4 305 181,08 грн (3853337,66 грн - основний борг (вартість поставленої продукції); 53 207,73 грн - пеня (згідно п.10.5. договору); 385 333,76 грн - штраф (згідно п. 10.6. договору); 13 301,93 грн - 3% річних (згідно ст. 625 ЦК України) про сплату заборгованості за Договором №238-12/776-ВК від 04.03.2020 року про поставку продукції кольорового прокату).

Згадана досудова претензія-вимога була отримана Замовником згідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 07.10.2020 року.

Проте, відповідач на вказану досудову претензію не відреагував та суму боргу вказану позивачем у претензії не оплатив, що стало підставою для звернення до господарського суду із даним позовом про стягнення вартості поставленої продукції у розмірі 3 853 337,66 грн, пені за несвоєчасну оплату поставленої продукції у розмірі 97 547,50 грн за період з 24.08.2020 по 09.11.2020, штрафу згідно з п. 10.6. договору у розмірі 385 33,76 грн. 3 % річних у розмірі 24 386,87 грн за період з 24.08.2020 по 09.11.2020 та інфляційних втрат у розмірі 19 266,68 грн, а загалом 4 379 872,47 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти суми основного боргу не заперечує, в той же час просить зменшити штрафні санкції на 95 % до 24 130,74 грн, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат залишає на розсуд суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Також, ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи та умов договору відповідач мав оплатити вартість продукції поставленої за Специфікацією № 1 від 24.07.2020 у строк до 25.08.2020 включно, приймаючи до уваги те, що останній день строку по оплаті продукції припадав на вихідні та святкові дні, а саме 23 та 24 серпня 2020, а тому прострочення відповідача по оплаті продукції виникло з 26.08.2020.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву проти отримання продукції за Специфікацією № 1 від 24.07.2020 не заперечував, отже суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 3 853 337,66 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підтверджені матеріалами справи та є такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату поставленої продукції у розмірі 97 547,50 грн за період з 24.08.2020 по 09.11.2020, штраф згідно з п. 10.6. договору у розмірі 385 333,76 грн, 3 % річних у розмірі 24 386,87 грн за період з 24.08.2020 по 09.11.2020 та інфляційні втрати у розмірі 19 266,68 грн.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так, з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати за поставлений позивачем товар не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невиконання зобов`язання відповідачем по оплаті товару поставленого позивачем) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.10.5. Договору, за порушення строку оплати продукції, передбачених цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату пені в розмірі 0,1% вартості простроченої (несплаченої) продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочення.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, приймаючи до уваги також те, що прострочення по оплаті продукції виникло з 26.08.2020, перевіривши розрахунок позивача за допомогою системи Законодавство судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими в сумі 96 017,59 грн. Щодо решти частини позовних вимог у сумі 1529,91 грн позовні вимоги є безпідставними, а тому суд в частині позовних вимог щодо стягнення цієї суми пені відмовляє.

Також у п.10.6 Договору сторони погодили, що у разі порушення строку оплати замовником більш ніж на 30 календарних днів, постачальник має право пред`явити вимогу про сплату штрафу у розмірі 10% вартості несвоєчасно оплаченої (неоплаченої) продукції.

Перевіривши правильність нарахування суми штрафу у розмірі 385 333,76 грн, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, вказана санкція погоджена сторонами у договорі, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 385 333,76 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок позивача період нарахування останнім сум 3% річних за допомогою системи Законодавство , з урахуванням виникнення прострочення з 26.08.2020 судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення 3% річних є обґрунтованими в сумі 24004,40 грн. Щодо решти частини позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 382,47 грн позовні вимоги є безпідставними, а тому суд в цій частині позовних вимог щодо стягнення цієї суми 3% річних відмовляє.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 19 266,68 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій на 95 % до 24 130,74 грн.

Вказане клопотання обгрунтоване, зокрема тим, що відповідач є державним комерційним підприємством, яке на даний час знаходиться в скрутному матеріальному становищі. При цьому, періодичне блокування господарської діяльності підприємства, шляхом накладання арештів на всі рахунки відповідача та кризовий стан в галузі машинобудування сприяло вимушеним частковим виплатам не тільки контрагентам, але і працівникам заробітної плати та платежів до бюджету та комунальних платежів. Так, станом на 12.11.2020 у підприємства існує заборгованість по заробітній платі у розмірі 96,2 млн. грн; перед постачальниками електричної енергії, природного газу та послуг водовідведення в сумі 23,5 млн. грн; з оплати податку на землю 2,7 млн.грн, що підтверджується довідкою № 244/549 від 12.11.2019 р. при цьому, відповідач наголошує, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, а відтак зменшення розміру пені врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Позивач проти задоволення клопотання про зменшення пені заперечував, зазначав про понесення збитків позивачем унаслідок прострочення відповідачем оплати, зокрема відбулося значне здороження сировини - мідної катанки зі спеціальним хімічним сплавом. За умовами договору передбачено перегляд ціни на кожну партію в залежності від двох чинників: котирувань міді на біржі LME та курсу долара США. На момент узгодження останньої партії було сформовано ціну 232420грн без ПДВ за тону. Придбання сировини для виготовлення продукції здійснюється виключно за попередньою оплатою 100% вартості сировини. У разі своєчасної оплати продукції відповідачем у встановлені договором строки, а саме 25.08.2020, вартість сировини складала б: LME за 5 попередніх діб 6579,60 доларів США, комерційний курс долара складав 27,40 грн, отже вартість сировини для виготовлення продукції поставленої відповідачу складала б 2 907 177,09 грн без ПДВ. В той же час станом на 17.12.2020 середньоарифметичні котирування міді за 5 біржових днів на LME складають 7758,40 доларів США, комерційний курс гривні складає 27,86 грн, отже вартість сировини для виготовлення продукції поставленої відповідачу складала б 3 409 720,00 грн без ПДВ. На даний час вартість сировини продовжує збільшуватись. Таким чином, позивач зазначає, що вже поніс втрати через несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті поставленої продукції в сумі 502542,91 грн, що навіть більше за пред`явлені штрафні санкції у розмірі 482 614,74 грн. (пеня у розмірі 97280,98 грн та штраф у розмірі 385 333,76грн).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у ст. 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18).

При цьому слід враховувати, що правила ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19).

Враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд виходить з того, що відповідач тривалий час не сплачує борг, має неналежну платіжну дисципліну, позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, а останні в свою чергу погоджені сторонами у договорі, період нарахування вказаних санкцій не є великим, обставини, які відповідач зазначає у якості виняткових, зокрема щодо накладення арештів на рахунки відповідача у період за який нараховуються штрафні санкції не діяли, отже відповідач не надав належних доказів наявності виняткових обставин, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій на 95%, відповідно до цього суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату поставленої продукції у розмірі 96 017,59 грн та штрафу у розмірі 385 333,76 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 129 ГПК України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а отже судовий збір в розмірі 65 698,09 грн покладається пропорційно на сторони, зокрема на позивача покладається судовий збір у розмірі 28,69 грн, а на відповідача покладається судовий збір у розмірі 65 669,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 254, 258, 261, 267, 526, 611, 612, 623-629, 631, 662, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Позов задовольнити частково у розмірі 4 377 960,09 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, б. 299, ідентифікаційний код 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпровід" (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, б. 32, ідентифікаційний код 31806384) вартість поставленої продукції у розмірі 3 853 337,66 грн, пеню за несвоєчасну оплату поставленої продукції у розмірі 96 017,59 грн, штраф у розмірі 385 333,76 грн, 3% річних у розмірі 24 004,40 грн та інфляційні втрати у розмірі 19 266,68 грн, а загалом - 4 377 960,09 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Врешті частині позовних вимог у розмірі 1912,38 грн - у задоволенні позову відмовити.

Судові витрати по справі у розмірі 65 698,09 грн покласти пропорційно на сторони, зокрема на позивача покладається судовий збір у розмірі 28,69 грн, а на відповідача покладається судовий збір у розмірі 65 669,40 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, б. 299, ідентифікаційний код 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпровід" (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, б. 32, ідентифікаційний код 31806384) судовий збір у розмірі 65 669,40 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпровід" (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, б. 32, ідентифікаційний код 31806384).

Відповідач: Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, б. 299, ідентифікаційний код 00213121).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "18" лютого 2021 р.

Суддя І.О. Чистякова