Ухвала

від 17.02.2021 по справі 200/4572/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 лютого 2021 року справа №200/4572/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Міронової Г.М., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., за участю представника позивача Дегтерьова Е.В., представника відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 р. у справі № 200/4572/20-а (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Орендне підприємство Шахта імені Святої Матрони Московської до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 200/4572/20-а з апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року.

Головним управління ДПС у Донецькій області до суду подано заяву про зміну сторони по справі - відповідача, а саме Головне управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області, у зв`язку тим, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 внесено запис про реєстрацію Головного управління ДПС у Донецькій області та розпочата реорганізація Головного управління ДФС у Донецькій області шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Донецькій області.

Відповідно до частини 1 статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність заміни відповідача у справі - Головного управління ДФС у Донецькій області на Головного управління ДПС у Донецькій області

Також, від Головного управління ДПС у Донецькій області надійшла заява про залишення позову без розгляду, враховуючи висновки Верховного Суду в постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (ч. 4 ст. 122 КАС України).

Згідно п. 56.19 ст. 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Таким чином, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Доказами, які свідчать про день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, є розписка про одержання рішення, докази відправки та отримання кореспонденції, акт про відмову одержати документ (надати пояснення), довідки, складені особами, у випадках, передбачених законом.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Матеріалами справи встановлено, що позивач скористався досудовим порядком вирішення спору шляхом подання скарги на спірне податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення від 22.03.2019.

Крім того, в справі №500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати у цій справі відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.

При цьому, в цій же справі Верховний Суд у складі судової палати, сформулювавши правовий висновок щодо правильного застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України, зазначив, що одним із суттєвих елементів верховенства права, яким повинен керуватися суд згідно зі статтею 6 КАС України, є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Зокрема, у рішенні Сєрков проти України (Заява № 39766/05) від 7 липня 2011 року визнав, що тлумачення законодавства, яким слід керуватися, може бути переглянуте за наявністю дійсних переконливих причин (пункт 39 рішення), а також зауважив, що в такому випадку зміна юридичного тлумачення має бути виправданою і аргументованою (пункт 40 рішення).

У рішенні в справі Сутяжник проти Росії (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Верховний Суд не тільки забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, про що зазначено в частині першій статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів , а й забезпечує остаточне вирішення спору як суд останньої інстанції, адже саме рішення Верховного Суду гарантують дотримання принципу правової визначеності (Верховний Суд постановляє остаточні судові рішення, які не можуть ставитися під сумнів). Саме Верховний Суд наділений правом відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

Необхідність відступити від висновку, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду, має виникати з певних визначених об`єктивних причин, і такі причини повинні бути чітко визначені й аргументовані.

Обґрунтованими підставами для відступлення від вже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміни в правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики щодо застосування норм права тощо.

Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Верховний Суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.

Водночас суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми.

Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення в даній адміністративній справі було прийнято судом першої інстанції у відповідності до чинної на той час судової практики Верховного Суду, до прийняття постанови Верховного Суду від 26.11.2020 в справі №500/2486/19, якою змінено правовий підхід до визначення строків звернення до суду за оскарженням ППР після їх адміністративного оскарження.

На підставі викладеного, з метою уникнення правового пуризму недопущення скасування правомірного рішення суду через зміну судової практики Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду.

Керуючись статтями 52, 122, 123, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про залишення позову без розгляду у справі № 200/4572/20-а - відмовити.

Заяву Головного управління ДПС у Донецькій області про заміну сторони - задовольнити.

Замінити в адміністративній справі № 200/4572/20-а відповідача - Головне управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня проголошення.

Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв

Судді: І.В. Геращенко

Г.М. Міронова