Постанова

від 17.02.2021 по справі 200/4572/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року справа №200/4572/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Міронової Г.М., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., за участю представника позивача Дегтерьова Е.В., представника відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 р. у справі № 200/4572/20-а (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Орендне підприємство Шахта імені Святої Матрони Московської до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю Орендне підприємство Шахта імені Святої Матрони Московської (далі - позивач, ТДВ Орендне підприємство Шахта імені Святої Матрони Московської ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000291412 від 9 січня 2019 року про збільшення податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 17393143,50 грн., у тому числі 11595429 грн. за основним платежем та 5797714,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, у повному обсязі; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000281412 від 9 січня 2019 року про завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 32852 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0000291412 від 9 січня 2019 року; визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0000281412 від 9 січня 2019 року; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ТДВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» судового збору в розмірі 21020 грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянтом зазначено, що позивачем у період до закінчення перевірки не було надано первинної документації, що відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України свідчить про їх відсутність. Також апелянт зазначає, що згідно аналізу ЄРПН, податкової звітності, не встановлена можливість виконання господарських операцій з придбання товарів ТОВ ТПК ЛІДЕР від постачальників.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року замінено в адміністративній справі № 200/4572/20-а відповідача - Головне управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ТДВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» зареєстровано в якості юридичної особи 13 жовтня 2008 року, основним видом діяльності згідно КВЕД є добування кам`яного вугілля, перебуває на обліку в Головному управлінні регіональної статистики, Артемівській об`єднаній Державній податковій інспекції головного управління ДФС у Донецькій області, місцезнаходження: 85201, Донецька область, місто Дзержинськ, вулиця Фестивальна, буд.1.

У період з 27 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року посадовими особами Головного управління ДФС Донецької області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» ( далі - ТДВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» , позивач)( код ЄДРПОУ 36182252) з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Лідер» ( код ЄДРПОУ 39354394) за червень, липень та серпень 2018 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у липні, серпні та вересні 2018 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 07 грудня 2018 року №1424/05-99-14-12-3618225, яким встановлено, зокрема, такі порушення ТДВ «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» : п.п.198.1, п.п.198.2, п.п. 198.3, п.п. 198.6, п.п. 198, п.201.1, ст..201 розділу V Податкового кодексу України в результаті чого було знижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 11595429 грн., у тому числі по періодах: червень 2018 року - 5503932 грн., липень 2018 року - 2837233 грн., серпень 2018 року - 2482428 грн., вересень 2018 року - 771836 грн., та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на відмови позивача у надані під час перевірки документів, які могли відобразити реальність господарської операції з контрагентом (первинна документація, бухгалтерський облік) та які є підставою для формування податкового обліку платника податків, також результат відображений у даних податкового обліку позивача фактично не настав внаслідок відсутності відповідних дій учасників такої операції, у зв`язку з імітацією купівлі-продажу у особи, яка фактично нічого не продавала, реальність вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентом не доведена, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері операції, таким чином у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Відповідачем, на підставі висновків акту перевірки, прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2019 року: №00000281412 за формою «В4» про завишення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного ( податкового) періоду на загальну суму 32852 грн.; №000029412 за формою «Р» про збільшення податкового зобов`язання за платежем ПДВ на загальну суму 17393143,50 грн., у тому числі 11595429,00 грн. за основним платежем та 5797714,50 грн. за штрафними ( фінансовими) санкціями.

Не погодившись з прийнятим податкових повідомлень-рішень № 00000281412 від 09 січня 2019 року та №000029412 від 09 січня 2019 року , платник податків до Державної фіскальної служби України направив скаргу на спірне рішення, але рішенням контролюючого органу від 22 березня 2019 року спірне податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, не підтверджують встановленні відповідачем в ході перевірки порушення, а навпаки підтверджено факт здійснення господарських операцій з контрагентом позивача, тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до положень пункту 198.1 статті 198 ПК України, До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку

Згідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) (у редакції на час виникнення правовідносин), активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система збору, обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; користувачі фінансової звітності (далі - користувачі) - фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1, 5, 7, 8 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704(далі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку є фактичне здійснення таких операцій у межах господарської діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст операцій та відображають їх реальне вчинення. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

У зв`язку з наведеним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на декларування показників податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт підприємницької діяльності (Товариство) повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено.

01 грудня 2020 року між ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Лідер» та позивачем укладено договір поставки товарів виробнично-технічного призначення № 14 та додаткова угода до цього договору від 01 грудня 2016 року щодо продовження терміну дії даного договору.( том №2, а.с. 220-222).

Постачальник поставив покупцю товар згідно специфікацій: №6/1 від 01 червня 2018 року на загальну суму 150384,90 грн, №6/2 від 01 червня 2018 року на загальну суму 37573425,25 грн, №6/3 від 01 червня 2018 року на загальну суму 8484,48 грн, №6/4 від 01 червня 2018 року на загальну суму 65983,60 грн, №6/5 від 01 червня 2018 року на загальну суму 6122,30 грн, №6/6 від 01 червня 2018 року на загальну суму 353501,76 грн, №6/7 від 01 червня 2018 року на загальну суму 16033,55 грн, №6/8 від 01 червня 2018 року на загальну суму 49637,23 грн, №6/9 від 01 червня 2018 року на загальну суму 16160 грн, №6/10 від 01 червня 2018 року на загальну суму 17591,93 грн, №6/11 від 01 червня 2018 року на загальну суму 736293,95, №6/12 від 01 червня 2018 року на загальну суму 2604,60 грн, №6/13 від 01 червня 2018 року на загальну суму 15330,42 грн, №7/3 від 02 липня 2018 року на загальну суму 14295070,80 грн, №7/9 від 02 липня 2018 року на загальну суму 12676,80 грн, №7/1 від 02 липня 2018 року на загальну суму 41928 грн, №7/2 від 02 липня 2018 року на загальну суму 385793,68 грн, №7/4 від 02 липня 2018 року на загальну суму 29088 грн, №7/5 від 02 липня 2018 року на загальну суму 7530,58 грн, №7/6 від 02 липня 2018 року на загальну суму 3867,49 грн, №7/7 від 02 липня 2018 року на загальну суму 11423,10 грн, №7/8 від 02 липня 2018 року на загальну суму 125730,13 грн, №8/4 від 01 серпня 2018 року на загальну суму 14928686,24грн, №8/1 від 01 серпня 2018 року на загальну суму 31219,20 грн, №8/2 від 01 серпня 2018 року на загальну суму 673822,03 грн, №8/3 від 01 серпня 2018 року на загальну суму 9563,04 грн, №8/5 від 01 серпня 2018 року на загальну суму 26495,04 грн, №8/8 від 01 серпня 2018 року на загальну суму 10018,49 грн, №8/6 від 01 серпня 2018 року на загальну суму 87295,27 грн, №8/7 від 01 серпня 2018 року на загальну суму 77921грн. (том.2 а.с.223-250, том.3 а.с. 1)

На підтвердження здійснення операцій за даним договором позивачем надані видаткові накладні: №421 від 14 червня 2018 року, №342 від 04 червня 2018 року, №343 від 04 червня 2018 року, №344 від 01 червня 2018 року, №345 від 01 червня 2018 року, №346 від 01 червня 2018 року, №347 від 01 червня 2018 року, №348 від 05 червня 2018 року, №378 від 06 червня 2018 року, №379 від 06 червня 2018 року, №380 від 05 червня 2018 року, №381 від 06 червня 2018 року, №346 від 01 червня 2018 року, №383 від 08 червня 2018 року, №386 від 08 червня 2018 року, №387 від 08 червня 2018 року, №388 від 06 червня 2018 року, №402 від 11 червня 2018 року, №403 від 11 червня 2018 року, №404 від 05 червня 2018 року, №412 від 13 червня 2018 року, №413 від 12 червня 2018 року, №414 від 13 червня 2018 року, №418 від 14червня 2018 року, №419 від 08 червня 2018 року, №420 від 14 червня 2018 року, №430 від 15 червня 2018 року, №431 від 15 червня 2018 року, №432 від 19 червня 2018 року, №433 від 19 червня 2018 року, №434 від 19 червня 2018 року, №435 від 19 червня 2018 року, №436 від 18 червня 2018 року, №437 від 18 червня 2018 року, №438 від 19 червня 2018 року, №440 від 20 червня 2018 року, №441 від 01 червня 2018 року, №442 від 01 червня 2018 року, №443 від 01 червня 2018 року, №444 від 01 червня 2018 року, №445 від 01 червня 2018 року, №446 від 01 червня 2018 року, №447від 02 червня 2018 року, №448 від 04 червня 2018 року, №449 від 04 червня 2018 року, №450 від 04 червня 2018 року, №451 від 05 червня 2018 року, №452 від 06 червня 2018 року, №453 від 06 червня 2018 року, №454 від 07 червня 2018 року, №455 від 07 червня 2018 року, №456 від 08 червня 2018 року, №457 від 08 червня 2018 року, №458 від 08 червня 2018 року, №459 від 08 червня 2018 року, №460 від 11 червня 2018 року, №461 від 12 червня 2018 року, №462 від 01 червня 2018 року, №463 від 01 червня 2018 року, №464 від 01 червня 2018 року, №465 від 01 червня 2018 року, №466 від 01 червня 2018 року, №467 від 21 червня 2018 року, №468 від 21 червня 2018 року, №469 від 21 червня 2018 року, №470 від 04 червня 2018 року, №471 від 05 червня 2018 року, №472 від 06 червня 2018 року, №473 від 06 червня 2018 року, №474 від 07 червня 2018 року, №475 від 07 червня 2018 року, №476 від 07 червня 2018 року, №477 від 08 червня 2018 року, №478 від 11 червня 2018 року, №479 від 14 червня 2018 року, №480 від 23 червня 2018 року, №481 від 23 червня 2018 року, №482 від 22 червня 2018 року, №483 від 23 червня 2018 року, №484 від 23 червня 2018 року, №485 від 23 червня 2018 року, №486 від 23 червня 2018 року, №487 від 25 червня 2018 року, №490 від 01 червня 2018 року, №491 від 06 червня 2018 року , №492 від 05 червня 2018 року, №493 від 05 червня 2018 року, №494 від 05 червня 2018 року. №495 від 06 червня 2018 року. №496 від 07 червня 2018 року, №497 від 08 червня 2018 року. №498 від 14 червня 2018 року, №499 від 14 червня 2018 року, №500 від 14 червня 2018 року, №501 від 14 червня 2018 року, №502 від 14 червня 2018 року, №503 від 14 червня 2018 року, №504 від 14 червня 2018 року, №505 від 15 червня 2018 року, №506 від 15 червня 2018 року, №507 від 15 червня 2018 року, №508 від 15 червня 2018 року, №509 від 15 червня 2018 року, №510 від 14 червня 2018 року, №511 від 14 червня 2018 року, №512 від 14 червня 2018 року, №513 від 14 червня 2018 року, №514 від 14 червня 2018 року, №515 від 15 червня 2018 року, №516 від 21 червня 2018 року, №517 від 26 червня 2018 року, №518 від 26 червня 2018 року, №519 від 27червня 2018 року, №520 від 27 червня 2018 року, №521 від 27 червня 2018 року, №522 від 27 червня 2018 року, №523 від 27 червня 2018 року, №524 від 18 червня 2018 року, №525 від 18 червня 2018 року, №526 від 18 червня 2018 року, №527 від 18 червня 2018 року, №528 від 18 червня 2018 року, №529 від 18 червня 2018 року, №530 від 27 червня 2018 року, №531 від 18 червня 2018 року, №532 від 18 червня 2018 року, №533 від 18 червня 2018 року, №534 від 27 червня 2018 року, №535 від 29 червня 2018 року, №536 від 29 червня 2018 року, №539 від 18 червня 2018 року, №540 від 18 червня 2018 року, №541 від 18 червня 2018 року, №542 від 18 червня 2018 року, №543 від 18 червня 2018 року, №544 від 18 червня 2018 року, №545 від 18 червня 2018 року, №546 від 18 червня 2018 року, №547 від 18 червня 2018 року, №548 від 23 червня 2018 року, №549 від 23 червня 2018 року, №550 від 23 червня 2018 року, №551 від 23 червня 2018 року, №552 від 25 червня 2018 року, №556 від 18 червня 2018 року, №557 від 19 червня 2018 року, №558 від 20 червня 2018 року, №559 від 21 червня 2018 року, №560 від 22 червня 2018 року, №563 від 27 червня 2018 року, №564 від 27 червня 2018 року, №565 від 27 червня 2018 року, №566 від 27 червня 2018 року, №567 від 27 червня 2018 року, №568 від 27 червня 2018 року, №576 від 18 червня 2018 року, №577 від 19 червня 2018 року, №578 від 27 червня 2018 року, №579 від 27 червня 2018 року, №580 від 27 червня 2018 року, №581 від 27 червня 2018 року, №582 від 27 червня 2018 року, №583 від 27 червня 2018 року, №584 від 27 червня 2018 року, №585 від 27 червня 2018 року, №586 від 27 червня 2018 року, №587 від 27 червня 2018 року, №588 від 27 червня 2018 року, №589 від 27 червня 2018 року, №590 від 27 червня 2018 року, №591 від 27 червня 2018 року, №592 від 27 червня 2018 року, №537 від 03 липня 2018 року, №538 від 03 липня 2018 року, №554 від 03 липня 2018 року, №555 від 05 липня 2018 року, №569 від 02 липня 2018 року, №571 від 05 липня 2018 року, №572 від 05 липня 2018 року, №573 від 10 липня 2018 року, №574 від 03 липня 2018 року, №575 від 09 липня 2018 року, №593 від 03 липня 2018 року, №594 від 07 липня 2018 року, №595 від 09 липня 2018 року, №596 від 06 липня 2018 року, №597 від 06 липня 2018 року, №600 від 18 липня 2018 року, №601 від 18 липня 2018 року, №603 від 20 липня 2018 року, №604 від 20 липня 2018 року, №605 від 23 липня 2018 року, №606 від 20 липня 2018 року, №607 від 18 липня 2018 року, №608 від 23 липня 2018 року, №609 від 20 липня 2018 року, №611 від 24 липня 2018 року, №612 від 24 липня 2018 року, №614 від 24 липня 2018 року, №615 від 09 липня 2018 року, №616 від 24 липня 2018 року, №617 від 03 липня 2018 року, №618 від 04 липня 2018 року, №619 від 04 липня 2018 року, №620 від 04 липня 2018 року, №621 від 04 липня 2018 року, №622 від 21 липня 2018 року, №623 від 04 липня 2018 року, №624 від 26 липня 2018 року, №625 від 14 липня 2018 року, №626 від 02 липня 2018 року, №627 від 02 липня 2018 року, №628 від 02 липня 2018 року, №629 від 02 липня 2018 року, №630 від 02 липня 2018 року, №631 від 02 липня 2018 року, №632 від 03 липня 2018 року, №633 від 04 липня 2018 року, №634 від 04 липня 2018 року, №635 від 04 липня 2018 року, №636 від 04 липня 2018 року, №637 від 04 липня 2018 року, №638 від 04 липня 2018 року, №639 від 04 липня 2018 року, №640 від 04 липня 2018 року, №641 від 04 липня 2018 року, №642 від 03 липня 2018 року, №644 від 26 липня 2018 року, №645 від 27 липня 2018 року, №646 від 27 липня 2018 року, №649 від 02 липня 2018 року, №650 від 02 липня 2018 року, №651 від 02 липня 2018 року, №652 від 02 липня 2018 року, №653 від 02 липня 2018 року, №654 від 03 липня 2018 року, №655 від 03 липня 2018 року, №656 від 03 липня 2018 року, №657 від 03 липня 2018 року, №658 від 03 липня 2018 року, №659 від 03 липня 2018 року, №660 від 03 липня 2018 року, №661 від 30 липня 2018 року, №662 від 31 липня 2018 року, №663 від 31 липня 2018 року, №668 від 25 липня 2018 року, №675 від 16 липня 2018 року, №676 від 16 липня 2018 року, №677 від 17 липня 2018 року, №678 від 17 липня 2018 року, №679 від 16 липня 2018 року, №680 від 16 липня 2018 року, №681 від 16 липня 2018 року, №682 від 16 липня 2018 року, №683 від 16 липня 2018 року, №684 від 16 липня 2018 року, №685 від 17 липня 2018 року, №686 від 17 липня 2018 року, №687 від 17 липня 2018 року, №694 від 16 липня 2018 року, №664 від 02 серпня 2018 року, №665 від 02 серпня 2018 року, №665 від 02 серпня 2018 року, №669 від 09 серпня 2018 року, №670 від 08 серпня 2018 року, №671 від 08 серпня 2018 року, №673 від 10 серпня 2018 року, №674 від 10 серпня 2018 року, №688 від 14 серпня 2018 року, №689 від 14 серпня 2018 року, №690 від 14 серпня 2018 року, №691 від 14 серпня 2018 року, №692 від 14 серпня 2018 року, №693 від 14 серпня 2018 року, №695 від 16 серпня 2018 року, №696 від 16 серпня 2018 року, №699 від 21 серпня 2018 року, №700 від 17 серпня 2018 року, №701 від 23 серпня 2018 року, №702 від 23 серпня 2018 року, №703 від 23 серпня 2018 року, №704 від 23 серпня 2018 року, №706 від 27 серпня 2018 року, №707 від 27 серпня 2018 року, №708 від 27 серпня 2018 року, №709 від 27 серпня 2018 року, №710 від 27 серпня 2018 року, №711 від 27 серпня 2018 року, №712 від 27 серпня 2018 року, №713 від 23 серпня 2018 року, №714 від 02 серпня 2018 року, №715 від 02 серпня 2018 року, №716 від 02 серпня 2018 року, №717 від 28 серпня 2018 року, №718 від 02 серпня 2018 року, №719 від 03 серпня 2018 року, №720 від 03 серпня 2018 року, №721 від 03 серпня 2018 року, №722 від 03 серпня 2018 року, №723 від 06 серпня 2018 року, №724 від 06 серпня 2018 року, №727 від 31 серпня 2018 року, №728 від 30 серпня 2018 року, №720 від 03 серпня 2018 року№729 від 30 серпня 2018 року, №733 від 16 серпня 2018 року, №734 від 16 серпня 2018 року, №735 від 16 серпня 2018 року, №736 від 17 серпня 2018 року, №737 від 17 серпня 2018 року, №738 від 17 серпня 2018 року, №739 від 17 серпня 2018 року, №740 від 20 серпня 2018 року, №741 від 20 серпня 2018 року, №742 від 20 серпня 2018 року, №743 від 20 серпня 2018 року, №744 від 21 серпня 2018 року, №745 від 21 серпня 2018 року, №746 від 21 серпня 2018 року, №747 від 21 серпня 2018 року, №748 від 22 серпня 2018 року, №749 від 22 серпня 2018 року, №750 від 22 серпня 2018 року, №751 від 22 серпня 2018 року, №752 від 23 серпня 2018 року, №753 від 23 серпня 2018 року, №754 від 23 серпня 2018 року, №755 від 23 серпня 2018 року, №756 від 27 серпня 2018 року, №757 від 27 серпня 2018 року, №758 від 27 серпня 2018 року, №759 від 27 серпня 2018 року, №760 від 28 серпня 2018 року, №761 від 28 серпня 2018 року, №762 від 28 серпня 2018 року, №763 від 28 серпня 2018 року, №764 від 29 серпня 2018 року, №765 від 29 серпня 2018 року, №766 від 29 серпня 2018 року, №767 від 29 серпня 2018 року, №696 від 16 серпня 2018 року (том.3 а.с. 2 -250, том.4 а.с. 1-90)

Також, між позивачем (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) укладено договір від 15 травня 2014 року про надання послуг щодо перевезення вантажу відповідно до якого перевізник зобов`язується надати послуги щодо перевезення вантажу.

До вказаного договору також надано додаткові угоди №1 від 22 грудня 2017 року та №1 від 12 грудня 2018 року відповідно до яких визначається термін дії договору.( том.4, а.с. 92-98)

На підтвердження переміщення товару позивач надав товарно-транспортні накладні: №УК4875 від 26 червня 2018 року, №АВ14220618-0004 від 22 червня 2018 року, №2506-3 від 25 червня 2018 року, №0106-1 від 1 червня 2018 року, №0106-2 від 1 червня 2018 року, №0106-2 від 1 червня 2018 року№0406-1 від 4 червня 2018 року, №0406-2 від 4 червня 2018 року, №0506-1 від 5 червня 2018 року, №0606-1 від 06 червня 2018 року, №0606-2 від 6 червня 2018 року, №0106-2 від 1 червня 2018 року№0606-4 від 6 червня 2018 року, №0806-1 від 08 червня 2018 року, №0806-2 від 08 червня 2018 року, №1106-1 від 11 червня 2018 року, №1106-2 від 11 червня 2018 року, №1206-1 від 12 червня 2018 року, №1306-1 від 13 червня 2018 року, №1306-2 від 13 червня 2018 року, №1406-1 від 14 червня 2018 року, №1406-2 від 14 червня 2018 року, №1506-1 від 15 червня 2018 року, №1806-2 від 18 червня 2018 року, №1906-1 від 19 червня 2018 року, №1906-2 від 19 червня 2018 року, №1906-3 від 19 червня 2018 року, №2006-2 від 20 червня 2018 року, №2006-2 від 20 червня 2018 року№2106-1 від 21 червня 2018 року, №2106-2 від 21 червня 2018 року, №2306-1 від 23 червня 2018 року, №2306-2 від 23 червня 2018 року, №2506-1 від 25 червня 2018 року, №2606-1 від 26 червня 2018 року, №2606-2 від 26 червня 2018 року, №2706-1 від 27 червня 2018 року, №2706-2 від 27 червня 2018 року, №2906-1 від 29 червня 2018 року, №2506-3 від 25 червня 2018 року, №0307-1 від 03 липня 2018 року, №0307-2 від 03 липня 2018 року, №0307-3 від 03 липня 2018 року, №0507-1 від 05 липня 2018 року, №0507-2 від 05 липня 2018 року, №0607-1 від 06 липня 2018 року, №0707-1 від 07 липня 2018 року, №1007-1 від 10 липня 2018 року, №1007-2 від 10 липня 2018 року, №1807-1 від 18 липня 2018 року, №1807-2 від 18 липня 2018 року, №2007-1 від 20 липня 2018 року, №2007-2 від 20 липня 2018 року, №2007-3 від 20 липня 2018 року, №2307-1 від 23 липня 2018 року, №2407-1 від 24 липня 2018 року, №2407-2 від 24 липня 2018 року, №2507-1 від 25 липня 2018 року, №2607-1 від 26 липня 2018 року, №2607-2 від 26 липня 2018 року, №2707-1 від 27 липня 2018 року, №3007-1 від 30 липня 2018 року, , №3107-1 від 14 червня 2018 року, №0208-1 від 02 серпня 2018 року, №0208-2 від 02 серпня 2018 року, №0808-1 від 08 серпня 2018 року, №0908-1 від 09 серпня 2018 року, №1008-1 від 10 серпня 2018 року, №1408-1 від 14 серпня 2018 року, №1408-2 від 14 серпня 2018 року, №1408-3 від 14 серпня 2018 року, №1608-1 від 16 серпня 2018 року, №1708-1 від 17 серпня 2018 року, №2108-1 від 21 серпня 2018 року, №2308-1 від 23 серпня 2018 року, №2308-2 від 23 серпня 2018 року, №2308-3 від 23 серпня 2018 року, №2708-1 від 27 серпня 2018 року, №2808-1 від 28 серпня 2018 року, №3108-1 від 31 серпня 2018 року, №3108-2 від 31 серпня 2018 року, №1408-3 від 14 серпня 2018 року, №0406 від 04 червня 2018 року, №0506 від 05 червня 2018 року, №0606 від 06 червня 2018 року, №0706 від 07 червня 2018 року, №0806 від 08 червня 2018 року, №1106 від 11 червня 2018 року, №1406 від 14 червня 2018 року, №1506 від 15 червня 2018 року, №1806 від 18 червня 2018 року, №1906 від 19 червня 2018 року, №2006 від 20 червня 2018 року, №2106 від 21 червня 2018 року, №2206 від 22 червня 2018 року, №2306 від 23 червня 2018 року, №27406 від 27 червня 2018 року, №0207 від 02 липня 2018 року, №0307 від 03 липня 2018 року, №0407 від 04 липня 2018 року, №1707 від 17 липня 2018 року, №0208 від 02 серпня 2018 року, №0308 від 03 серпня 2018 року, №1608 від 16 серпня 2018 року, №1708 від 17 серпня 2018 року, №2008 від 20 серпня 2018 року, №2108 від 21 серпня 2018 року, №2208 від 22 серпня 2018 року, №2308 від 23 серпня 2018 року, №2708 від 27 серпня 2018 року, №2808 від 28 серпня 2018 року, №2908 від 29 серпня 2018 року, №0307_Б від 03 липня 2018 року, №0407_Б від 04 липня 2018 року, №0106-1 від 01 червня 2018 року, №0206-1 від 02 червня 2018 року, №0406-1 від 04 червня 2018 року, №0506-1 від 05 червня 2018 року, №0606-1 від 06 червня 2018 року, №0706-1 від 07 червня 2018 року, №0806-1 від 08 червня 2018 року, №1106-1 від 11 червня 2018 року, №1206-1 від 12 червня 2018 року, №1406-1 від 14 червня 2018 року, №1506-1 від 15 червня 2018 року, №1806-1 від 18 червня 2018 року, №2506-1 від 25 червня 2018 року, №2706-1 від 27 червня 2018 року, №0307-1 від 03 липня 2018 року, №0407-1 від 04 липня 2018 року, №1607-1 від 16 липня 2018 року, №0308-1 від 03 серпня 2018 року, , №0608-1 від 06 серпня 2018 року, №1608-1 від 16 серпня 2018 року, №1708-1 від 17 серпня 2018 року, №2008-1 від 20 серпня 2018 року, №2108-1 від 21 серпня 2018 року, №2208-1 від 22 серпня 2018 року, №2308-1 від 23 серпня 2018 року, №2708-1 від 27 серпня 2018 року, №2808-1 від 28 серпня 2018 року, №2908-1 від 29 серпня 2018 року, №0407/1 від 04 липня 2018 року, №010002968 від 08 червня 2018 року, експрес-накладні: №59000342392254 від 06 червня 2018 року, №59000342697981 від 07 червня 2018 року, №10027114925 від 23 червня 2018 року, №59998063598780 від 30 травня 2018 року, №59998064376988 від 15 червня 2018 року, №59998063675831 від 31 травня 2018 року, №59000342640079 від 07 червня 2018 року, №59000342722411 від 07 червня 2018 року , №20450078061163 від 19 червня 2018 року, №59998064588133 від 20 червня 2018 року, №10030090411 від 04 червня 2018 року, №59000345482439 від 20 червня 2018 року, №10030506077 від 19 червня 2018 року, №59998064636787 від 21 червня 2018 року, №59998064330945 від 14 червня 2018 року,, №59998064269905 від 13 червня 2018 року, №59000345107762 від 22 червня 2018 року, №59998064665165 від 22 червня 2018 року, №59998064665156 від 22 червня 2018 року, №59998065144472 від 04 липня 2018 року, №59998064767942 від 25 червня 2018 року, №5999806480141 від 25 червня 2018 року, №20400093036183 від 27 червня 2018 року, №59000348173393 від 04 липня 2018 року, №20450079951160 від 05 липня 2018 року, №59000348173393 від 04 липня 2018 року, №20450082742714 від 30 липня 2018 року, №59000351520310 від 20 липня 2018 року, №59998065807860 від 23 липня 2018 року, №59000351126361 від 18 липня 2018 року, №20450081478044 від 17 липня 2018 року, №59998065747678 від 18 липня 2018 року, №59998067144971 від 20 серпня 2018 року, №59998066642194 від 08 серпня 2018 року, №59998066754105 від 10 серпня 2018 року, №59000355459893 від 08 серпня 2018 року, №510030690357 від 03 серпня 2018 року, №59998067130763 від 20 серпня 2018 року, №59000358382382 від 22 серпня 2018 року, №59000358615032 від 23 серпня 2018 року, №59000358198795 від 25 серпня 2018 року, №59000358028791 від 21 серпня 2018 року, №510030686562 від 27 серпня 2018 року, №59000358710682 від 23 серпня 2018 року, №59000358710682 від 23 серпня 2018 року, №59000358028791 від 21 серпня 2018 року

На підтвердження оплати договору поставки №14 від 01 грудня 2016 року між позивачем (векселедавець) та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Лідер» ( код ЄДРПОУ 39354394) (векселе-отримувач) були укладені додаткові угоди: від 27 червня 2018 року, № векселя АА2760493 на суму 1799601,4 грн., від 27 червня 2018 року, № векселя АА2760484 на суму 1944648 грн., від 27 червня 2018 року, № векселя АА2760486 на суму 1950636 грн., від 31 липня 2018 року, № векселя АА2760488 на суму 1925937,25 грн., від 31 липня 2018 року, № векселя АА2760489 на суму 1943146,74 грн., від 31 липня 2018 року, № векселя АА2760490 на суму 1300397,76 грн., від 31 липня 2018 року, № векселя АА2760491 на суму 1172877,96 грн., від 30 серпня 2018 року, № векселя АА2760496 на суму 1859385,19 грн., від 30 серпня 2018 року, № векселя АА2760497 на суму 1791888 грн., від 31 серпня 2018 року, № векселя АА2760498 на суму 1994478,48 грн., від 31 серпня 2018 року, № векселя АА2760499 на суму 1787337,6 грн., від 23 червня 2018 року, № векселя АА2816141 на суму 1858759,58 грн., від 23 червня 2018 року, № векселя АА2816141 на суму 1858759,58 грн., від 27 червня 2018 року, № векселя АА2816142 на суму 1794918,88 грн., від 27 червня 2018 року, № векселя АА2816143 на суму 1897000,64 грн., від 27 червня 2018 року, № векселя АА2816144 на суму 1794257,4 грн., від 27 червня 2018 року, № векселя АА2816145 на суму 1797562,42 грн., від 27 червня 2018 року, № векселя АА2816148 на суму 1830382,93 грн., від 20 серпня 2018 року, № векселя АА2816947 на суму 1973348,21 грн., від 20 серпня 2018 року, № векселя АА2816948 на суму 1898768,72 грн., від 19 липня 2018 року, № векселя АА2816949 на суму 1146753 грн., від 27 червня 2018 року, № векселя АА2816955 на суму 1809782,34 грн., від 27 червня 2018 року, № векселя АА2816956 на суму 1870373,77 грн., від 27 червня 2018 року, № векселя АА2816957 на суму 1068980,13 грн., від 26 червня 2018 року, № векселя АА2816958 на суму 1745554,93 грн., від 27 червня 2018 року, № векселя АА2816955 на суму 1809782,34 грн., від 26 червня 2018 року, № векселя АА2816959 на суму 1819742,64 грн., від 26 червня 2018 року, № векселя АА2816960 на суму 1603783,8грн., від 26 червня 2018 року, № векселя АА2816961 на суму 1099359,12 грн., від 27 червня 2018 року, № векселя АА2816962 на суму 1968272,95 грн., від 27 червня 2018 року, № векселя АА2816963 на суму 1820283,68 грн., від 27 червня 2018 року, № векселя АА2816964 на суму 1229881,09 грн., від 27 червня 2018 року, № векселя АА2816965 на суму 1687375,33 грн., від 27 червня 2018 року, № векселя АА2816966 на суму 1886400 грн., від 31 липня 2018 року, № векселя АА2816971 на суму 1944024 грн., від 31 липня 2018 року, № векселя АА2816972 на суму 1803124,08 грн., від 31 липня 2018 року, № векселя АА2816973 на суму 1828746 грн., від 31 липня 2018 року, № векселя АА2816974 на суму 1798854 грн., від 31 липня 2018 року, № векселя АА2816975 на суму 1797817,97 грн., від 13 серпня 2018 року, № векселя АА2816978 на суму 1502773,8 грн., від 13 серпня 2018 року, № векселя АА2816979 на суму 1601414,96 грн.,( т.5 а.с. 78-115) , що також підтверджується актами прийому-передач простих векселів: від 20 серпня 2018 року, від 30 серпня 2018 року, від 30 серпня 2018 року, від 31 серпня 2018 року, від 31 серпня 2018 року, від 31 липня 2018 року, від 31 липня 2018 року, від 13 серпня 2018 року, від 13 серпня 2018 року, від 20 серпня 2018 року, від 31 липня 2018 року, від 31 липня 2018 року, від 31 липня 2018 року, від 31 липня 2018 року, від 27 червня 2018 року, від 27 червня 2018 року, від 17 липня 2018 року, від 17 липня 2018 року, від 19 липня 2018 року, від 31 липня 2018 року, від 27 червня 2018 року, від 27 червня 2018 року, від 27 червня 2018 року, від 27 червня 2018 року, від 27 червня 2018 року, від 26 червня 2018 року, від 26 червня 2018 року, від 26 червня 2018 року, від 27 червня 2018 року, від 27 червня 2018 року, від 25 червня 2018 року, від 25 червня 2018 року, від 25 червня 2018 року, від 26 червня 2018 року, від 23 червня 2018 року, від 26 червня 2018 року, від 23 червня 2018 року, від 23 червня 2018 року, від 23 червня 2018 року.(т.5, а.с. 40-77)

На підтвердження використання у своїй діяльності технічно-виробничих товарів позивач надав акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів: лебідка зворотного руху від 04 червня 2018 року, насос Н3В-1 від 11 січня 2019 року, саморятівник шахтний ізолюючий ШСС-1П від 04 червня 2018 року, саморятівник шахтний ізолюючий ШСС-1П від 04 червня 2018 року, саморятівник шахтний ізолюючий ШСС-1П від 04 червня 2018 року, також акти списання: №30 від 31 січня 2019 року на суму 3063935,36 грн., №619 від 31 жовтня 2018 року на суму 232780,88грн., №77 від 31 січня 2019 року на суму 3063935,36грн., №88 від 28 лютого 2019 року на суму 3063935,36 грн., №89 від 28 лютого 2019 року на суму 3063935,36, №186 від 31 березня 2019 року на суму 7961993,25 грн., №187 від 31 березня 2019 року на суму 7996438,01 грн., №197 від 31 березня 2019 року на суму 8072783,89 грн., №201 від 31 січня 2019 року на суму 4208451,21 грн., №214 від 30 квітня 2019 року на суму 2931827,86 грн., №215 від 30 квітня 2019 року на суму 2923253,27 грн., №216 від 0 квітня 2019 року на суму 5203265,23 грн., №319 від 30 травня 2019 року на суму 2762726 грн., №320 від 30 червня 2019 року на суму 2919110,47 грн., №324 від 31 травня 2019 року на суму 2826153,94 грн., №389 від 30 червня 2019 року на суму 127400,62 грн., №390 від 30 червня 2019 року на суму 115938,78 грн., №401 від 31 липня 2019 року на суму 2924325,14 грн., №410 від 30 червня 2019 року на суму 109046,65 грн., №419 від 30 червня 2019 року на суму 225754,95 грн., №421 від 31 липня 2019 року на суму 2613666,21 грн., №427 від 31 серпня 2019 року на суму 3185856,83 грн., №430 від 31 серпня 2019 року на суму 2929177,4 грн., №458 від 31 липня 2018 року на суму 110354,42 грн., №463 від 31 липня 2018 року на суму 36603,17 грн., №464 від 31 липня 2018 року на суму 92433,43 грн., №466 від 31 липня 2018 року на суму 61270,39 грн., №467 від 31 липня 2018 року на суму 30747,45 грн., №469 від 31 липня 2018 року на суму 25043,52 грн., №491 від 31 серпня 2018 року на суму 3066277,49 грн., №504 від 30 вересня 2019 року на суму 2924471,28 грн., №521 від 31 серпня 2018 року на суму 183399,12 грн., №523 від 31 серпня 2018 року на суму 156749,94 грн., №529 від 30 вересня 2018 року на суму 3063935,36 грн., №530 від 30 вересня 2019 року на суму 2525121,91 грн., №554 від 30 жовтня 2018 року на суму 3063935,36 грн., №651 від 30 листопада 2018 року на суму 3063935,36 грн., №717 від 28 грудня 2018 року на суму 3063935,36 грн..(т.5, а.с.125-173)

Колегія суддів зазначає, що наявні у цій справі копії первинних документів, які прошиті, пронумеровані та скріплені печаткою підприємства у відповідності до ст.94 КАС України є належними та допустимими доказами.

Крім того, зазначені докази на виконання ухвали суду були скеровані засобами електронного зв`язку відповідачу, тому податковому органу було відомо про наявність цих доказів в суді першої інстанції, в ході розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі представник відповідача не висловлював сумнівів щодо відсутності первинних документів або невідповідності копій цих документів оригіналам.

Суд зазначає, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, крім укладених договорів, також підтверджується первинними документами (договорами та додатками до них, податковими накладними, актами, ТТН, видатковими накладними, та іншими документами), оформленими відповідно до вимог податкового законодавства, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та ґрунтуються на припущеннях.

Стосовно посилання апелянта як на підставу задоволення апеляційної скарги на положення п. 44.6 ст. 44 ПК України та твердження відповідача про ненадання позивачем на запит до перевірки первинних документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суд зазначає, що матеріали справи містять один запит до позивача щодо надання первинної документації, проте, він не відповідає вимогам ПК України, оскільки не містить печатки, що відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України, є підставою не надавати запитувану інформацію. Також, як вбачається з матеріалів справи, перевірка проводилась в період з 27.11.2018 по 30.11.2018, запит надано та отримано представником позивача 29.11.2018, тобто за день до закінчення перевірки, документального підтвердження здійснення запитування первинної документації у відповідності до вимог законодавства до початку та безпосередньо після початку проведення перевірки, матеріали справи не містять.

Крім того, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного суду від 24 вересня 2019 року №804/14/15.

Стосовно твердження апелянта про те, що матеріально-технічна база контрагента та його трудові ресурси (відсутності необхідної кількості працівників відповідної кваліфікації, відсутності у власності та в платному користуванні земельних ділянок, інше), суд зазначає, що недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість здійснення договору купівлі-продажу та надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів/послуг, у тому числі й по ПДВ. Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Крім того, перевезення товару підтверджується вищезазначеними договорами та ТТН.

Посилання апелянта щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагента позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом.

Також, суд зазначає, що відповідачем зустрічних перевірок контрагента позивача та третіх осіб у ланцюгах постачання, не проводилась.

Щодо посилання апелянта на те, що позивач, контрагенти та підприємства по ланцюгу постачання є фігурантами кримінальних проваджень, суд зазначає, що вирок у кримінальних провадженнях відсутній. Оцінку належності та допустимості цих доказів має бути надано судом під час розгляду кримінальних справ у порядку кримінального судочинства, а не під час розгляду даної адміністративної справи. Суд звертає увагу, що наявність кримінальних проваджень, в яких не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. З цього приводу Верховний Суд висловлював правову позицію, зокрема у справі №802/2231/17-а постанова від 18.09.2018.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, позивач та його контрагент, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також, суд зазначає, що Податковий кодекс не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, від 31.01.2011 у справі № 21-42а10, та Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №820/8206/15.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявний договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами та декларування показників.

У діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-44807/09/1670, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Позивачем доведено в судовому засіданні зв`язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача та правомірності визначення позивачем сум ПДВ, суд погоджується з висновком суд першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично доводи апеляційної скарги ґрунтуються на поясненнях та обставинах які надавались апелянтом суду першої інстанції в ході розгляду справи, які судом було досліджено та надано їм оцінку. Апелянтом в скарзі не наведено жодного доводу та доказів в спростування або помилковість висновків суду першої інстанції, не зазначено в чому саме полягає порушення судом першої норм матеріального права або помилковість оцінки обставин в справі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 р. у справі № 200/4572/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 р. у справі № 200/4572/20-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 18 лютого 2021 року.

Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв

Судді І.В. Геращенко

Г.М. Міронова