Постанова

від 18.02.2021 по справі 200/14601/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року справа №200/14601/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Керуюча Компанія Західна на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року (повне судове рішення складено 08 жовтня 2020 року у м. Слов`янську) у справі № 200/14601/19-а (суддя в І інстанції Грищенко Є.І.) за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Керуюча Компанія Західна до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради Керуюча компанія Західна (далі - ККП Керуюча компанія Західна , платник податків) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000071303 від 05 січня 2018 року (форма Д ), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з військового збору, пені на загальну суму 157 352 грн. та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000051303 від 05 січня 2018 року (форма ПС ), яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що на підставі висновків акту перевірки № 853/05-99-13-03/38349197 податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05 січня 2018 року № 0000071303 та №0000051303.

Позивач вважав вказані податкові повідомлені-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачем порушено встановлений Податковим кодексом України (далі - ПК України) порядок проведення перевірок суб`єктів господарювання, а саме проведення перевірки було розпочато з порушенням п.77.4 ст.77 ПК України. Крім того, відповідачем не дотримано умов та порядку прийняття рішення про проведення перевірки, а саме не оприлюднено графік проведення документальних планових перевірок платників податків.

На підставі наведеного та враховуючи те, що фактично наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки є незаконним, рішення прийняті за результатом проведення такої перевірки підлягають скасуванню.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Також слід зазначити, що ухвалою місцевого суду від 12 березня 2020 року замінено первісного відповідача ГУ ДФС у Донецькій області замінено на його правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області).

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

На обґрунтування апеляційної скарги фактично зазначені доводи, аналогічні висловленим у позовній заяві. Апелянт наголошує, що невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, зокрема прийняття податкових повідомлень-рішень за її результатами. Натомість, суд першої інстанції не дослідив надані відповідачем докази, надав неналежну оцінку фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спірних правовідносин.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Наказом ГУ ДФС у Донецькій області від 17 листопада 2017 року № 1410 було призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ККП Керуюча компанія Західна .

Копія зазначеного наказу та повідомлення про проведення перевірки від 17 листопада 2017 року № 365 були направлені податковим органом листом № 31757/10/05-99-13-03-13-5 від 22 листопада 2017 року та отримано представником позивача 23 листопада 2017 року, що підтверджується відповідним підписом на рекомендованому повідомленні (а.с.120-124).

У період з 30 листопада 2017 року по 13 грудня 2017 року податковим органом проводилась документальна планова виїзна позивача з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 27 вересня 2012 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 20 грудня 2017 року № 853/05-99-13-03/38349197.

На підставі висновків вказаного акту, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 січня 2018 року № 0000071303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з військового збору на загальну суму 33 288 грн. та податкове повідомлення-рішення від 05 січня 2018 року № 0000051303, яким застосовано штраф у сумі 510 грн.

Позивач вважав такі рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з відповідними вимогами.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені ПК України (у редакції на момент призначення перевірки).

Порядок проведення документальної перевірки регламентує глава 8 ПК України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Як вбачається з позовної заяви, сам факт порушення позивачем податкового законодавства, що визначено в акті перевірки, на підставі якого сформовані спірні податкові повідомлення-рішення не спростовуються. Спірним питанням у цій справі є правомірність податкових повідомлень-рішень, які прийняті на підставі перевірки, яка, на думку позивача, була проведена з порушенням законодавства.

При цьому податковий орган посилаючись на те, що допуск до перевірки фактично реалізовано, вважає що дії податкового органу щодо призначення та проведення перевірки не є такими, що порушують права та інтереси позивача.

Так, слід зазначити, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Незалежно від того, чи проведена виїзна документальна перевірка та чи прийнято як її наслідок податкове повідомлення-рішення, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та/або проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого податкового повідомлення-рішення. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу.

Водночас процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не можуть сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами документальної невиїзної перевірки. Вчинені контролюючим органом процедурні порушення під час призначення та проведення зазначеної перевірки підлягають оцінці і з огляду на те, наскільки вони вплинули на можливість платника податків захистити свої права, зокрема, щодо надання відомостей контролюючому органу задля правильного установлення обставин та обґрунтованості висновків, та чи призвели установлені процедурні порушення до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу.

Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 (провадження № К/9901/25669/19).

Щодо допущених ГУ ДФС у Донецькій області порушень проведення перевірки.

Як вбачається з позовної заяви та апеляційної скарги, однією з підстав для скасування податкових повідомлень-рішень позивачем зазначено те, що план-графік проведення планових документальних перевірок на IV квартал 2017 року був затверджений з порушенням терміну та не був оприлюднений

Відповідно до положень ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.77.1 ст.77 ПК України).

Відповідно до статті 77 ПК України з метою удосконалення організації роботи з формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків Міністерством фінансів України затверджено Порядок № 524 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до положень Порядку № 524 річний план-графік складається, починаючи з 2018 року. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування територіальними органами ДФС.

Відповідно до п. 3 Порядку № 524 узгоджені відповідно до Порядку координації одночасного проведення планових перевірок (ревізій) контролюючими органами та органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року № 805, проекти планів-графіків на наступний квартал формуються територіальними органами ДФС не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу засобами інформаційних систем ДФС.

Слід звернути увагу позивача, що виходячи із вказаної норми, податковий орган має сформувати проекти плану-графіку не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу, а не затвердити. Таким чином посилання позивача на порушення строку затвердження квартального плану-графіку судом не приймаються.

Крім того, зміни до пункту 77.1 статті 77 ПК України, відповідно до якого план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, набрали чинності лише 01 січня 2017 року, а тому посилання позивача на порушення відповідачем порядку оприлюднення плану-графіку судами не приймаються.

В обґрунтування протиправності спірних податкових повідомлень-рішень позивачем також зазначено, що податковий орган направив копію наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення за сім календарних днів до проведення перевірки, що свідчить про порушення положень п.77.4 ст.77 ПК України.

З цього приводу слід зазначити, що за змістом пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Отже, зазначена правова норма передбачає два способи повідомлення особи про проведення перевірки - вручення під розписку копії наказу та письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення таких документів не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки.

Таким чином платник податків має право бути повідомлений належним чином про дату та час проведення перевірки до початку проведення такої.

Однак, норма пункту 77.4 статті 77 ПК України не містить застереження щодо ознайомлення платника з вказаними документами саме за 10 днів до початку проведення такої перевірки за умови надсилання платнику податків копії наказу та письмового повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.10.2018 по справі № 819/1013/16, від 24.01.2019 по справі № 818/433/14, від 24.10.2019 по справі № 817/3431/15.

При цьому в постанові від 26.11.2018 по справі № 817/697/17 також наявний правовий висновок про те, що задля встановлення дотримання податковим органом процедури повідомлення платника податку про проведення планової перевірки підлягає з`ясуванню саме дата надсилання платнику податків спірного наказу та письмового повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вже зазначалось раніше, наказ про проведення перевірки з 30 листопада 2017 року та повідомлення від 17 листопада 2017 року № 365 були направлені на адресу позивача відповідно до листа від 22 листопада 2017 року № 31757110105-99-13-03-13-5. Зазначений наказ, повідомлення та супровідний лист були надані до поштового відділення 23 жовтня 2017 року, тобто податковим органом не дотримано норм, передбачених пунктом 77.4 ст. 77 ПК України, в частині направлення вказаних документів за 10 календарних днів до початку перевірки.

Поряд з цим, слід звернути увагу, що у постанові від 21 лютого 2020 року № 826/17123/18 Верховний Суд вказує на необхідність встановлення зв`язку між порушенням відповідачем порядку проведення перевірки з протиправністю прийнятого за наслідками такої перевірки рішення.

Однак, як вбачається з позовної заяви, позивач взагалі не вказував на невідповідність висновків перевірки об`єктивним обставинам чи вимогам законодавства. Позивач не оскаржував висновків перевірки про порушення податкового законодавства, ані в адміністративному, ані в судовому порядку.

Також в постанові від 26.05.2020 в справі № 823/439/16 Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого вважав помилковими твердження судів першої та апеляційної інстанцій про те, що недотримання строку вручення під розписку/надіслання рекомендованим листом з повідомленням наказу від 28 грудня 2015 року № 444 (зміна періоду проведення перевірки і її термін) порушує права платника податків, зокрема, щодо подання всіх документів, що пов`язані з предметом перевірки.

В нинішній справі позивачем не доведено, що отримання копії наказу про проведення планової перевірки за 8 днів, а не за 10 (до проведення якої він, до речі, допустив працівників відповідача) порушує його права як платника податків, зокрема, щодо подання всіх документів, що пов`язані з предметом перевірки.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що наявність процедурного порушення проведення перевірки не є визначальним та не впливає на обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За встановлених в цій справі обставин та, з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах цієї адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржених рішень, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і у задоволенні позову слід відмовити.

Посилання апелянта на необхідність застосування до спірних правовідносин правовий висновок, висловлений у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 820/3426/16, колегія суддів вважає помилковими, оскільки предмет і підстави позову у даній справі не є тотожними, які були заявлені у справі № 820/3426/16.

У наведеній справі позиція суду касаційної інстанції полягала у тому, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків, в свою чергу, вона не містить інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Керуюча Компанія Західна - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року в справі № 200/14601/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 18 лютого 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук