Постанова

від 10.02.2021 по справі 520/3949/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 р.Справа № 520/3949/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.08.20 року по справі № 520/3949/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомленнь-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0040885805 від 21.06.2019 р. та № 0040935805 від 21.06.2019 р., винесені на підставі акту від 24.05.2019 р. №1928/20-40-58-05-10/40812330.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення №0040885805 від 21.06.2019 р. та № 0040935805 від 21.06.2019 р., винесені на підставі акту від 24.05.2019 р. №1928/20-40-58-05-10/40812330 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачем не враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М" оскаржувало податкові повідомлення-рішення, на підставі яких нараховано штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату податків, у зв`язку з чим невірно визначено дату узгодження податкових зобов`язань. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з`ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що відповідачем не доведено що податкове повідомлення-рішення від 17.05.2017 №0002681201 виносилось податковим органом, оскільки оригіналу вказаного податкового повідомлення-рішення суду не надано. Зазначає, що відповідач не надав доказів отримання позивачем податкових повідомлень-рішень за 2017 рік, на підставі яких було нараховано штрафні санкції у 2019 році. Враховуючи, що позивач не отримував оригіналу податкових повідомлень-рішень за 2017 рік, то вважає, що строк їх оплати не настав.

Крім того, зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підписані неуповноваженою особою.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання, в якому він просить суд апеляційної інстанції відкласти розгляд справи №520/3949/2020, призначеної до розгляду у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду на 10.02.2020.

В обґрунтування клопотання представник позивача зазначає, що не має можливості бути присутнім у даному судовому засіданні у зв`язку із зайнятістю у судовому засіданні у Дзержинському районному суді м. Харкова по справі №638/12948/17.

Згідно ч. 1 ст. 313 КАС України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

У відповідності до ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки; учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З огляду на наведені норми та враховуючи, що апелянт був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, участь учасників справи у судовому засіданні не визнана судом обов`язковою та беручи до уваги, що розгляд справи вже неодноразово відкладався за заявою представника позивача, з метою дотримання строків розгляду адміністративної справи, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 40812330.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та в порядку ст.76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М" з питання дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 24.05.2019 р. №1928/20-40-58-05-10/40812330.

Згідно висновків перевірки, викладених в акті від 24.05.2019 р. №1928/20-40-58-05-10/40812330, дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М" згідно податкового повідомлення-рішення (форма Р) №0002681201 від 17.05.2017 р., винесеного на підставі акту «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість підприємства ТОВ "АЛІОТ-М" від 22.03.2017 №1491/20-40-12-01-22/40812330; податкового повідомлення-рішення (форма ПС) №0085611214 від 22.11.2017 р., винесеного на підставі акту «Про результати камеральної перевірки ТОВ "АЛІОТ-М"» , з питань несвоєчасного подання податкової декларації з ПДВ від 22.11.2017 р. №20853/20-40-12-14-18/40812330; уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2017 року №9000275456 від 10.01.2018 р., чим порушено п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України. Відповідальність платника передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач надав до Головного управління ДФС у Харківській області заперечення, проте висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі висновків акту камеральної перевірки від 24.05.2019 р. №1928/20-40-58-05-10/40812330 контролюючим органом винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0040935805 від 21.06.2019 р., яким на підставі абз.3 п.126. статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 17 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 1020,00 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М" застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 102,20 грн. за платежем податок на додану вартість;

- податкове повідомлення-рішення №0040885805 від 21.06.2019 р., яким на підставі абз.3 п.126. статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 173 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 292722,40 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М" застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 58544,48 грн. за платежем податок на додану вартість.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду правомірність свого рішення, в той час, як доводи позивача не ґрунтуються на законі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. (п.54.5 ст. 54 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що фактичними підставами для застосування відповідачем штрафу є порушення позивачем термінів сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість за податковими повідомленнями-рішеннями №0002681201 від 17.05.2017 р. та №0085611214 від 22.11.2017 р., та за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість поданим самостійно позивачем у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2017 року №9000275456 від 10.01.2018 р..

Позивач вважає, що у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафу, оскільки позивач не отримував вищезазначених податкових повідомлень-рішень за 2017 р. та повністю сплатив нарахований борг з переплатою.

Як вбачається з акту перевірки та інтегрованої картки платника податку фактично, сплата грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №0002681201 від 17.05.2017 р., граничний термін сплати якого 30.06.2017 р., здійснена частками 28.09.2017, 11.12.2017 р., 12.12.2017 р. та 20.12.2017 р., тобто повна сплата зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням відбулась з фактичною кількістю днів затримки - 173.

Сплата грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №0085611214 від 22.11.2017 р., граничний термін сплати якого 03.12.2017 р., здійснена 20.12.2017 р., тобто повна сплата зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням відбулась з фактичною кількістю днів затримки - 17.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що останній не отримував вищезазначених податкових повідомлень-рішень за 2017 р., оскільки податкове повідомлення-рішення №0002681201 від 12.05.2017 р. було направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку та отримано останнім 20.06.2017 р., про що свідчить поштовий чек та трекінг поштового відправлення «Укрпошта» , та податкове повідомлення-рішення №0085611214 від 22.11.2017 р. було отримано уповноваженим представником ТОВ "АЛІОТ-М" 23.11.2017 р., про що свідчить його особистий підпис, оригінали податкових повідомлень-рішень та квитанція були оглянуті в судовому засіданні в суді першої інстанції. (а.с.128-130).

Суд зауважує, що в даті податкового повідомлення-рішення №0002681201 зроблена технічна помилка та невірно зазначено 17.05.2017 р., замість вірної дати - 12.05.2017 р.

Водночас, факт отримання позивачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень не спростовано представником позивача, навпаки, у позові позивачем зазначено про адміністративне оскарження вказаних рішень, що в свою чергу свідчить про їх отримання. Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень №0002681201 від 17.05.2017 р. та №0085611214 від 22.11.2017 р. до контролюючого органу в порядку адміністративного оскарження позивачем до суду не подано, протокол обшуку також не містить інформації про вилучення зазначених документів. (а.с.103).

Відповідачем також зазначено про відсутність у податковому органі матеріалів щодо оскарження позивачем зазначених рішень в порядку адміністративного оскарження.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9000275456 від 10.01.2018 р., граничний термін сплати якого 10.01.2018 р.

Як вбачається з акту перевірки та інтегрованої картки платника податку фактично, податкові зобов`язання по уточнюючому розрахунку від 10.01.2018 №9000275456 були сплачені 19.03.2018, 20.03.2018 та 26.04.2018, відповідно.

Позивач зазначає про неврахування контролюючим органом платіжних доручень, згідно яких сплата узгоджених податкових зобов`язань відбулась у встановлені законодавством строки, а саме, від 30.01.2017 р. в сумі 3480,00 грн., від 28.03.2017 р. в сумі 2816,00 грн., від 15.02.2018 р. в сумі 1020,00 грн., від 19.03.2018 р., в сумі 1581,00 грн. та від 26.04.2018 р. в сумі 3960,00 грн.

Оплата за вказаним платіжними дорученнями відбулась пізніше граничного строку сплати за уточнюючим розрахунком №9000275456 від 10.01.2018 р. У зв`язку з наявністю податкового боргу, декларуванням поточних зобов`язань та нарахуванням на виконання приписів ст.129 ПКУ пені за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошового зобов`язання, зарахування контролюючим органом коштів, сплачених платником податків, відбувалось в рахунок погашення податкового боргу та пені, згідно з черговістю його виникнення, що підтверджується інтегрованою карткою платника, де відображені зазначені платежі.

Детальний розрахунок порушення строків сплати вказаних грошових зобов`язань з кількістю днів затримки наведений в акті перевірки (а.с.75).

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.265 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Отже, встановлені в ході судового розгляду справи фактичні обставини свідчать про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М" п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, що є підставою для застосування до позивача штрафу у розмірах, встановлених ст.126 Податкового кодексу України.

Щодо доводів апелянта про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підписані не уповноваженою особою, колегія суддів зазначає, що згідно наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 04.12.2018 р. №9014 ОСОБА_1 надані повноваження щодо виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема: прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов`язань відповідно до статті 126 "Порушення правил сплати (перерахування) податків", у зв`язку з чим вказані доводи є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги. (а.с.152-153).

Констатуючи необґрунтованість інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя. Зокрема, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено, що у спірних правовідносинах він діяв правомірно, у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від податкові повідомлення-рішення №0040885805 від 21.06.2019 р. та № 0040935805 від 21.06.2019 р. прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, є обґрунтованими та скасуванню не підлягають.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року по справі № 520/3949/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 18.02.2021 року