Постанова

від 16.02.2021 по справі 540/2246/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 р.м.Одеса Справа № 540/2246/20

Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Час та місце ухвалення: 16:42, м. Херсон

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

при секретарі - Черкасовій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2020 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0140891302 від 24.09.2018 року про застосування штрафу по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 27 446,93 грн.;

- № 0142021302 від 24.09.2018 року про застосування штрафу по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 2 288,91 грн.;

- № 0174295105 від 10.06.2020 року про застосування штрафу по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 9 683,51 грн.;

- № 0174285105 від 10.06.2020 року про застосування штрафу по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 37 836,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивачем було своєчасно сплачено грошове зобов`язання по єдиному податку, але на помилковий рахунок про що податковий орган був сповіщений, проте дій на повернення коштів не вчиняв. Позивач вважав, що зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк та застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року позовні вимоги ФОП задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.06.2020 року:

- № 0174295105 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 9 683,51 грн.

- № 0174285105 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 37 836,76 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 517 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року в частині задоволення позовних вимог, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначив, що приймаючи податкового повідомлення-рішення від 10.06.2020 № 0174285105 діяв правомірно. При цьому звернув увагу суду на те, що позивачем дії податкового органу щодо не розгляду заяви про перерахування помилково сплачених коштів до суду оскаржені не були, а тому у позивача відсутні докази протиправності вказаних дій контролюючого органу, і не реалізація ним права на звернення до суду для захисту прав та інтересів не може ставитись у провину органу владних повноважень. Також апелянт зауважив, що заяву про перерахування надміру або помилково сплачених коштів позивачем було надано до контролюючого органу лише 08 листопада 2018 року, а тому, з урахуванням процедури повернення надмірно сплачених коштів, граничний строк повернення коштів припадає не раніше ніж на 28 листопада 2018 року, що свідчить про порушення позивачем граничних строків сплати зобов`язань, які виникли до помилкового зарахування коштів (14.09.2018), та до подання заяви про повернення помилково сплачених коштів (08.11.2018). Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення від 10.06.2020 року № 0174295105 апелянт лише навів розрахунок розміру застосованого штрафу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 02 вересня 2008 року по 28 грудня 2019 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

08 вересня 2018 року фахівцем ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Федотовою Л.П. проведена камеральна перевірка картки особового рахунку ФОП ОСОБА_1 з питання дотримання встановлених чинним законодавством граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань з єдиного податку за період з 08.09.2015 до 08.09.2018.

За результатами перевірки складений акт від 08.09.2018 року № 04451/21-22-13-02/ НОМЕР_1 , яким зафіксоване порушення підприємцем пункту 126.1 статті 126 ПК України, а саме несвоєчасна сплата єдиного податку.

На підставі зазначеного акту винесені податкові повідомлення-рішення від 24.09.2018 року :

- № 0140891302 про застосування штрафу по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 27 446,93 грн.;

- № 0142021302 про застосування штрафу по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 2 288,91 грн.

06 квітня 2020 року фахівцем ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведена камеральна перевірка картки особового рахунку ФОП ОСОБА_1 з питання дотримання встановлених чинним законодавством граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань з єдиного податку за період з 19.11.2018 до 15.03.2019.

За результатами перевірки складено акт від 06.04.2020 року № 006084/21-22-51-05/ НОМЕР_1 , яким зафіксоване порушення підприємцем пункту 126.1 статті 126 ПК України, а саме несвоєчасна сплата єдиного податку.

На підставі зазначеного акту були винесені податкові повідомлення-рішення від 10.06.2020 року:

- № 0174295105 про застосування штрафу по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 9 683,51 грн.;

- № 0174285105 про застосування штрафу по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 37 836,76 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 10.06.2020 року № 0174295105, суд першої інстанції виходив з його безпідставності, оскільки позивач зобов`язання зі сплати єдиного внеску виконав своєчасно, у встановлені законодавством терміни, і помилкове зазначення невідповідного рахунку не може слугувати підставою для застосування штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування даного виду податку. Скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 10.06.2020 року № 0174285105, суд першої інстанції виходив з того, що фактично штрафні санкції до позивача було застосовано за подання платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку до податкової декларації, що не є формою сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу, а тому у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пункту 126.1 статті 126 ПК України, розмір яких залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки його сплати.

Надаючи правову оцінку законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно до пункту 35.2 статті 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Порядок внесення змін до податкової звітності регулюється статтею 50 ПК України.

Так, пунктом 50.1 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Таким чином, законодавством передбачена можливість виправити помилки у вже поданій декларації платником податку, а тому слід зазначити, що відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов`язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.

З матеріалів справи вбачається, що 21 лютого 2019 року позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з єдиного податку за 2018 рік, задекларувавши до сплати зобов`язання у сумі 96 835,12 грн.

15 березня 2019 року позивач подав уточнюючі декларації, які прийняті контролюючим органом, унаслідок чого у позивача були відсутні податкові зобов`язання за вказаний період.

Згідно з пунктами 35.1, 35.2 статті 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що подання платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку до податкової декларації не є формою сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу, а тому у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, розмір яких залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки його сплати.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10.04.2020 року у адміністративній справі № 817/667/18.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку, у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій, передбачених пункту 126.1 статті 126 ПК України, оскільки об`єкт їх застосування відсутній.

Отже, висновок суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2020 року № 0174295105 є правильним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.06.2020 № 0174285105, колегія суддів враховує таке.

Як вбачається з розрахунку до податкового повідомлення-рішення № 0174285105, штрафні санкції позивачу нараховані у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгоджених грошових зобов`язань, визначених у податкових деклараціях від 11.07.2018 на суму 89 913,00 грн. та від 25.10.2018 на суму 85 939,95 грн., а також за ППР від 24.09.2018 № 0142021302 та № 0140891302. У зв`язку з чим, станом на 31 вересня 2018 року за ФОП ОСОБА_1 рахувалась недоїмка у сумі 64 888,51 грн.

Згідно платіжного доручення від 14.09.2018 № 755 ФОП сплачені кошти в сумі 70 000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_2 , призначення платежу: єдиний податок.

08 листопада 2018 ФОП ОСОБА_1 звернувся до податкового органу із заявою про перерахування помилково сплачених коштів в сумі 70 000,00 грн. з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_4 .

У свою чергу відповідач зазначає, що із заявою про перерахунок коштів позивач звернувся лише у листопаді 2018 року, тому, навіть якщо взяти цю заяву до уваги, то мав місце факт несвоєчасної сплати суми податку.

Як вже зазначалося вище, пунктом 126.1 статті 126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов`язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.

Згідно правової позиції викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 821/8447/17, зазначені штрафні санкції застосовуються саме у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

При розгляді даної справи, контролюючим органом не оспорюється, що сплачені позивачем кошти у сумі 70 000,00 грн. надійшли на казначейський рахунок - код класифікації доходів бюджету - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що податковий орган не вірно трактував дії позивача зазначивши, що ним було не сплачено до бюджету узгоджених грошових зобов`язань, адже позивачем було своєчасно, проте помилково сплачено суми податку на невідповідний рахунок, адже помилка при зазначенні невідповідного рахунку, не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій. До того, позивач, після виявлення помилкового перерахунку коштів, звернувся до податкового органу із відповідною заявою.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2020 року № 0174285105.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зазначених висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному розумінні норм матеріального права та принципу верховенства права в сфері адміністративно-правового регулювання.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення (в частині оскарження) з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 18 лютого 2021 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова