Ухвала

від 18.02.2021 по справі 440/1840/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 лютого 2021 року

Київ

справа № 440/1840/20

адміністративне провадження № К/9901/3928/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі № 440/1840/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ТЕРМАСТІЛ до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

04.02.2021 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - скаржник), направлена до суду поштою 02.02.2021.

Верховний Суд ухвалою від 24.12.2020 вперше подану касаційну скаргу повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Так, повертаючи подану касаційну скаргу, суд звернув увагу на те, що скаржником не доведено подібність правовідносин у цій справі зі справами №822/6312/15, №808/846/16, №1440/1883/18, які були предметом розгляду Верховним Судом.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а зміст касаційної скарги є майже ідентичним тій, яку Верховний Суд повернув.

Усуваючи недоліки попередньо поданої касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник аналогічно попередній касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанцій не було враховано висновки Верховного суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Крім того, як і у попередній касаційній скарзі, посилаючись на ті ж самі постанови Верховного Суду, скаржник так і не зазначає взаємозв`язку із посиланням: 1) на норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) який саме висновок у них викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду.

Посилаючись на подібність правовідносин, скаржник не врахував, що вона означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати подібністю правовідносин.

Тобто, різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому незмістовними є посилання скаржника на таку подібність правовідносин як: суб`єктний склад (платник податків і податковий орган); об`єкт (правомірність податкового повідомлення-рішення); предмет (господарські операції з контрагентами); умов застосування норм (порушення норм матеріального права - підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, підпункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, пункту 1.2 статті 1, пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та порушення процесуальних норм статей 2, 7, 242 КАС України).

Фактично, обґрунтування формально наведеного пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а так само і приведена подібність правовідносин, зводиться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Посилання скаржника на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України не може бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки цей пункт регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі так і не викладено.

Крім того, вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові, що передбачено статтею 351 КАС України.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі № 440/1840/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ТЕРМАСТІЛ до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон