Постанова

від 09.02.2021 по справі 198/278/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1120/21 Справа № 198/278/20 Суддя у 1-й інстанції - Гайдар І. О. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про визнання договору оренди припиненим, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про визнання договору оренди припиненим.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 1225982500:01:003:0532, площею 8,6670 га, розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області. 02 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Лан укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки на строк 15 років, який 09 жовтня 2014 року зареєстровано реєстраційною службою Юр`ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області. В спірному договорі сторони обумовили порядок його дострокового розірвання та припинення, тому позивачка 04 червня 2019 року та 18 липня 2019 року направила відповідачу листи, в яких повідомила про свій намір розірвати вказаний правочин. Однак, у відповідь на листи позивачка отримала відмову, яка порушує її права як власника земельної ділянки.

Враховуючи викладене, позивачка просила визнати припиненим договір оренди земельної ділянки від 02 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Лан , шляхом його розірвання за погодженням сторін.

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Рішення суду мотивоване тим, що сторони не досягли згоди щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 02 вересня 2014 року, яка є обов`язковою, відповідно до п. 7 договору, а одностороння відмова від договору згідно з п. 28 можлива лише за наявності вагомих причин для цього, про які позивачка під час розгляду справи не зазначила, інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки відповідно до норм ЦК України, ЗУ Про оренду землі або положень п. 27 договорів, судом не встановлено, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно п. 7 договору оренди земельної ділянки загальний строк дії договору становить 15 років, однак відповідач при укладенні договору погоджувався на дострокове розірвання договору через кожні п`ять років безперервного користування, у разі якщо у позивачки виникне для цього потреба або бажання. Апелянт зазначає, що має намір обробляти самостійно земельну ділянку.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 02 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Лан укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:003:0532, площею 8,6670, розташованої на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, за умовами якого орендодавець передала в оренду товариству належну їй земельну ділянку строком на 15 років.

09 жовтня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Юр`ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області здійснено державну реєстрацію речового права оренди зазначеної земельної ділянки, тобто з цієї дати в силу ст. 125 ЗК України та ст. 6 ЗУ Про оренду землі у сторін виникли права та обов`язки за договором оренди.

Встановлено, що в пункті 7 договору оренди земельної ділянки сторони закріпили положення про те, що орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір.

04 червня 2019 року та 18 липня 2019 року ОСОБА_1 , керуючись пунктом 7 договору, звернулась до ТОВ Лан з листом про намір припинити дію договору оренди та проектом відповідної угоди про його розірвання, пославшись на бажання обробляти належну їй земельну ділянку самостійно.

ТОВ Лан не погодилось на розірвання договору оренди, оскільки відсутні вагомі причини для розірвання договору в односторонньому порядку, а підприємство належним чином виконує обов`язки орендаря.

В ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частина 1 ст. 627 ЦК України деталізує принцип свободи договору, зокрема, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони в договорі мають право зазначати про момент та умови припинення дії договору, відмінні від законодавчо встановлених, оскільки таке право прямо передбачено принципами свободи договору та закріплено загальними нормами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 2 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ст. 792 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 651 ЦК України та ч.ч. 3, 4 ст. 31 ЗУ Про оренду землі (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін, а розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Правила ч. 3 ст. 651 ЦК України передбачають, що договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитись від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки для інших осіб.

Так, за правилами, передбаченими абз. 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Статтею 15 ЗУ Про оренду землі визначено, що за згодою сторін у договорі оренди землі крім істотних умов, необхідних для такого виду договорів, можуть зазначатися також обставини, які можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди.

Керуючись вказаними нормами закону, суд дійшов обґрунтованого висновку, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку можливе або в силу закону, або коли це прямо передбачено у договорі, при цьому сторони договору повинні чітко визначити підстави та порядок такого розірвання. В протилежному випадку договір може бути розірвано тільки за згодою сторін.

Так, п. 7 укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Лан договору оренди землі від 02 вересня 2014 року встановлено, що орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір.

Іншими словами, сторони обумовили, що для настання події розірвання договору за вказаним пунктом через кожні п`ять років дії договору повинно бути дотримано одночасно дві умови - своєчасне попередження орендодавця про намір розірвати договір та згода орендаря на таке розірвання.

Разом з тим, в пунктах 27 та 28 договору сторони домовились, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається, а дія договору припиняється шляхом його розірвання: 1) за взаємною згодою сторін; 2) за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Всі зазначені умови пунктів 7, 27 та 28 договору є результатом досягнення домовленості між ОСОБА_1 та ТОВ Лан , які є вільними у визначенні змісту зобов`язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладаючи договір оренди землі, сторони узгодили усі умови (пункти) договору, визначили їх зміст, а тому зазначений договір укладено з усіма погодженими сторонами умовами.

За правилами ст. 654 ЦК України розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. 32 ЗУ Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки доказів того, що зі спливом п`яти років позивачка має право в односторонньому порядку розірвати договір за потребою чи бажанням, ніяким із пунктів укладеного договору сторони не погоджували.

Доводи апелянта в скарзі про те, що згідно п. 7 договору оренди земельної ділянки загальний строк дії договору становить 15 років, однак відповідач при укладенні договору погоджувався на дострокове розірвання договору через кожні п`ять років безперервного користування, у разі якщо у позивачки виникне для цього потреба або бажання, а також те, що позивачка має намір обробляти самостійно земельну ділянку, - колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Враховуючи те, що договір оренди землі був укладений строком на 15 років, то і право розірвання договорів оренди наступає за спливом зазначеного строку, що в свою чергу надає право позивачці не укладати новий договір.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт допускає підміну понять таких як «строк дії договору оренди» та «право перегляду умов договору оренди раз на 5 років» .

Зважаючи, що жодних окремих підстав, як в сукупності так і окремо, необхідних та достатніх для розірвання договорів оренди землі передбачених законом позивачкою ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було, - колегія суддів не вбачає правових підстав для визнання договору оренди землі припиненим.

Колегія суддів наголошує, що свобода договору не є абсолютною та безмежною, оскільки при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, врахувавши заявлені позовні вимоги та підстави, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачена апелянтом сума судового збору за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко