Постанова

від 15.02.2021 по справі 914/2628/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р. Справа №914/2628/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді О.В. Зварич

суддів О.П. Дубник

Г.Г. Якімець,

секретар судового засідання М.С. Кіра,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Сервіс-К б/н від 28.12.2020 року (вх. № 01-05/143/21 від 12.01.2021 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 01.12.2020 року (суддя О.Д. Запотічняк; повний текст рішення складено 07.12.2020 року)

у справі № 914/2628/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ (надалі ТзОВ Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Сервіс-К (надалі ТзОВ Еко-Сервіс-К )

про стягнення 75000,00 грн,

за участю:

від позивача: Вакула А.Я. - адвокат (ордер серія ВС №1059481 від 11.02.2021 року);

від відповідача: Богданов О.В. - адвокат (ордер серія АВ №1005336 від 02.02.2021 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

09.10.2020 року ТзОВ Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ Еко-Сервіс-К про стягнення 75000,00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки дизельного палива №Л3008 від 06.09.2017 року не поставив товар, не виконав жодних робіт чи послуг на виконання договору та не повернув перерахованого Товариством авансу в сумі 75000,00 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.12.2020 року у справі №914/2628/20 (суддя О.Д. Запотічняк) повністю задоволено позовні вимоги ТзОВ Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ . Стягнуто з ТзОВ Еко-Сервіс-К на користь ТзОВ Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ 75000,00 грн та 2102,00 грн судового збору.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач не виконав свої договірні зобов`язання після отримання від позивача авансу в сумі 75000,00 грн. Протягом 3 років відповідач не вчинив жодних дій, які б свідчили про намір виконувати зобов`язання, не поставив дизельне паливо та не здійснив монтаж модульної АЗС.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Не заперечує, що 04.10.2017 року отримав від позивача 75000,00 грн. для виконання робіт згідно договору поставки дизельного палива № Л3008 від 06 вересня 2017 року. Ці кошти, на думку відповідача, не є частковою попередньою оплатою за поставку товару. Вважає помилковим висновок суду про те, що Товариство протягом 3 років не вчинило жодних дій, які б свідчили про намір виконувати свої договірні зобов`язання. Зазначає про те, що з метою виконання своїх зобов`язань перед позивачем, 13 вересня 2017 року уклав з ТзОВ «Петрометал Україна» договір № 13/09-17, згідно якого TзOB «ІІетрометал Україна» зобов`язалось передати у власність відповідача, а останній - оплатити і прийняти товар відповідно до специфікації (пункт паливозаправний у кількості 3 шт.; колонка паливороздавальна у кількості 2 шт.; монтаж, встановлення та підключення ППЗ; пуско-налагоджувальні роботи ПРК). Відповідач оплатив поставлений ТзОВ "Петрометал Україна" товар на загальну суму 560837,00 грн. Також зазначає, що для належного виконання своїх зобов`язань перед позивачем уклав з ПП Берлин престижбуд договір №17ПР-01 від 06.09.2017 року на розробку робочого проекту, відповідно до якого ПП Берлин престижбуд зобов`язалось виконати проектні роботи на установку мобільної АЗС на дві ПРК на території позивача за адресою: с. Нижухів, вул. Леоні, 1. Факт виконання вказаних проектних робіт підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 від 11.01.2018 року. Вищенаведене, на думку скаржника, свідчить про те, що він належно виконує свої зобов`язання, передбачені договором поставки дизельного палива №Л3008 від 06.09.2017 року. Стверджує, що позивач не надав йому площадки для організації модульної АЗС, що унеможливлює поставку дизельного палива. Зауважує, що до закінчення дії договору відсутні підстави для повернення позивачу 75000,00 грн. отриманого авансу на виконання робіт за договором. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 01.12.2020 року у справі №914/2628/20, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду Львівської області від 01.12.2020 року у справі №914/2628/20 законним і обгрунтованим. Покликається на те, що відповідач не поставив товар за договором № Л3008 від 06.09.2017 року, не виконав жодних робіт чи послуг на підставі даного договору та не повернув отриманого авансу в сумі 75000,00 грн. Звертає увагу на те, що господарські відносини відповідача з третіми особами не обумовлені договором поставки дизельного палива №Л3008 від 06.09.2017 року. Стверджує про відсутність прострочення з боку кредитора, оскільки договір не передбачає обов`язку Товариства надати площадку для АЗС. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 01.12.2020 року у справі №914/2628/20, апеляційну скаргу ТзОВ Еко-Сервіс-К - без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.

Представник позивача просив залишити без змін оскаржене рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 06 вересня 2017 року між ТзОВ Еко-Сервіс-К (постачальник) та ТзОВ Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ (покупець) укладено договір поставки дизельного палива №Л3008, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця дизельне паливо категорії Євро-5 (зимове та/або літнє), в асортименті та кількості згідно зі Специфікацією (додаток №1), яка є невід`ємним додатком до цього договору, в подальшому іменовані - товар, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору (а.с. 3-6).

В пункті 1.2 договору передбачено, що поставка товару проводиться згідно замовлень покупця, які надаються постачальнику наступними способами: електронною поштою, телефонним, факсимільним зв`язком, в межах наступних орієнтовних кількостей пального:

- 85000,00 літрів на 1 місяць (обліковий період);

- 1000000,00 літрів на 1 календарний рік (12 облікових періодів).

Постачальник гарантує, що він вправі здійснювати поставку (відчуження) товару, який підлягає поставці на умовах даного договору, а також гарантує про відсутність будь-яких обмежень щодо цього товару.

Згідно з п.3.1 договору загальна ціна (вартість) цього договору визначається загальною кількістю поставленого постачальником та оплаченого і отриманого покупцем товару протягом всього строку дії даного договору

Відповідно до п. 3.3 договору до ціни товару входить також плата за користування покупцем пунктом паливозаправним укомплектованим (далі - Модульна АЗС), що є власністю постачальника та передається у користування покупцю на час дії даного договору (самостійно встановлюється (монтується та запускається) постачальником на попередньо підготовленій ним площадці для АЗС, що розташована на території підприємства покупця, за вказаною в даному договорі адресою покупця та безкоштовно надана покупцем для організації Модульної АЗС).

Модульна АЗС повинна бути передана покупцю у змонтованому та робочому стані з відповідною документацією за актом приймання-передачі Модульної АЗС протягом 3 робочих днів з моменту введення в експлуатацію АЗС (п. 3.4 договору).

В пунктах 4.2-4.3 договору сторони погодили, що місце поставки товару - місце знаходження Модульної АЗС постачальника (вказана в даному договорі адреса підприємства покупця). Термін поставки товару - згідно заявок покупця, в межах двох робочих днів з моменту замовлення.

Умовами п. 5.1 договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються на умовах повної (100%) передоплати за товар, в національній валюті України - гривні. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, що зазначений в даному договорі або відповідному рахунку на оплату товару.

Зобов`язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів за кожну окрему партію товару на банківський рахунок постачальника (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 6.1 договору передача покупцю товару за цим договором здійснюється постачальником на модульній АЗС шляхом наповнення резервуарів модульної АЗС безпосередньо з бензовоза.

За умовами даного договору модульна АЗС повинна бути обладнана постачальником не менше, як 3 (трьома) модулями місткістю 20,00 куб.м кожен, виключно з двостінними резервуарами, що забезпечують можливість одночасної заправки 2 (двох) автобусів покупця. Тобто Модульна АЗС повинна бути облаштована постачальником 2 (двома) незалежними автоматизованими системами заправки пального (п.7.1 договору).

Відповідно до п.7.2 договору постачальник здійснює монтаж Модульної АЗС у 60 денний термін з дня підписання даного договору.

Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та є чинним до 01 листопада 2018 року, а в частині належного здійснення усіх взаєморозрахунків за договором - до їх повного виконання. У разі, якщо за 2 тижні до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не заявить про своє бажання щодо припинення строку дії договору, цей договір вважається автоматично продовженим ще на 365 календарних днів на тих самих умовах, включаючи умови автоматичної пролонгації на кожен наступний строк (п.п. 11.1-11.2 договору).

Договір поставки дизельного палива №Л3008 від 06.09.2017 року підписали представники сторін. Вказаний договір містить відтиски печаток.

04.10.2017 року позивач отримав від відповідача лист за № 160 від 04.10.2017 року, в якому постачальник просив перерахувати аванс згідно договору №Л3008 від 06.09.2017 року в сумі 75000,00 грн. на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.7).

На виконання вказаних вимог позивач відповідно до меморіального ордеру №6021639979 від 04.10.2017 року перерахував відповідачу 75000,00 грн. з призначенням платежу "Опл. згідно листа 160 від 04.10.2017 р. аванс на виконані роботи в т.ч. ПДВ 20% 12500,00 грн." (а.с.8).

В матеріалах судової справи відсутні докази про виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № Л3008 від 06.09.2017 року щодо поставки дизельного палива та монтажу модульної АЗС за адресою підприємства покупця.

01.09.2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 166 від 01.09.2020 року, в якій просив в межах встановленого строку розгляду претензії перерахувати отриманий аванс в сумі 75000,00 грн. на рахунок Товариства (а.с.9).

В листі-відповіді за № 07-09/20 від 07.09.2020 року відповідач повідомив, що від своїх зобов`язань не відмовляється, кошти в сумі 75000,00 грн отримав та готовий вести переговори щодо взаємовигідного вирішення питання по припиненню дії договору (а.с.10-11).

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало невиконання відповідачем вищевказаної вимоги про повернення авансу в сумі 75000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву вх.№32967/20 від 17.11.2020, (а.с.38-41) відповідач підтвердив факт отримання 04.10.2017 року від позивача 75000,00 грн. для виконання робіт згідно договору поставки дизельного палива №Л3008 від 06 вересня 2017 року. З даним позовом не погодився, зазначивши, що з метою виконання своїх зобов`язань перед позивачем 13 вересня 2017 року уклав зі своїм контрагентом ТзОВ «Петрометал Україна» договір № 13/09-17, згідно з яким TзOB «ІІетрометал Україна» зобов`язалось передати у власність відповідача, а останній - оплатити і прийняти товар відповідно до специфікації (пункт паливозаправний у кількості 3 шт.; колонка паливороздавальна у кількості 2 шт.; монтаж, встановлення та підключення ППЗ; пуско-налагоджувальні роботи ПРК). Вказує, що оплатив дану поставку на суму 560837,00 грн. Таким чином, витрачено сплачений позивачем аванс для виконання п.7.1 договору поставки дизельного палива. Також зазначає, що позивач попередньо не виконав свого зустрічного зобов`язання у відповідності до п.3.3 договору щодо надання площадки для організації Модульної АЗС. На його думку, у даній справі має місце прострочення позивача, а не відповідача.

25.11.2020 позивач надав письмову відповідь вх. №33848/20 на відзив, в якій заперечив проти доводів відповідача з тих підстав, що договір поставки дизельного палива не передбачає обов`язку покупця надати площадку для АЗС (а.с.62, 63).

У запереченні вх.№ 34389/20 від 30.11.2020 відповідач вказав, що для належного виконання своїх зобов`язань перед позивачем уклав з ПП Берлин престижбуд договір №17ПР-01 від 06.09.2017 року на розробку робочого проекту, відповідно до якого ПП Берлин престижбуд зобов`язалось виконати проектні роботи на установку мобільної АЗС на дві ПРК на території позивача за адресою: с. Нижухів, вул. Леоні, 1. Факт виконання вказаних проектних робіт підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 від 11.01.2018 року (а.с. 66, 67).

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В ході розгляду даної справи суд встановив, що на підставі меморіального ордеру №6021639979 від 04.10.2017 року позивач на письмову вимогу відповідача про перерахування авансу згідно договору поставки дизельного палива №Л3008 від 06.09.2017 року, перерахував йому аванс в сумі 75000,00 грн.

Згідно з вищеописаним пунктом 7.2 договору №Л3008 від 06.09.2017 року, відповідач зобов`язаний був поставити товар та здійснити монтаж модульної АЗС у 60-денний термін з дня підписання даного договору, тобто до 06.11.2017 року.

Суд встановив, що в матеріалах даної судової справи відсутні докази про виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо поставки дизельного палива та монтажу модульної АЗС за адресою підприємства покупця у визначений пунктом 7.2 договору термін. Тому апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 75000,00 грн.

Суд критично оцінює твердження скаржника про те, що отримані від позивача кошти були використані з метою виконання п.7.1 договору поставки, придбання обладнання для установки мобільної АЗС, придбання обладнання для неї, оскільки позивач не є стороною у договорах з третіми особами, якими відповідач обґрунтовує належне виконання своїх зобов`язань у даному спорі. Укладеним між сторонами договором №Л3008 від 06.09.2017 року не передбачено господарських відносин відповідача з третіми особами щодо виконання своїх договірних зобов`язань.

Відповідно до вищеописаного п. 3.3 договору №Л3008 від 06.09.2017 року Модульна АЗС є власністю постачальника, самостійно встановлюється (монтується та запускається) постачальником на попередньо підготовленій ним площадці для АЗС, що розташована на території підприємства покупця, за вказаною в даному договорі адресою покупця та безкоштовно надається покупцем для організації Модульної АЗС.

Таким чином, позивач не повинен сплачувати авансових платежів за Модульну АЗС чи її установку.

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що поставка товару не відбувалася у зв`язку з простроченням кредитора, а саме ненаданням позивачем площадки для організації АЗС, враховуючи те, що договір №Л3008 від 06.09.2017 року не конкретизує порядку та строку надання покупцем площадки, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б засвідчували факт звернення постачальника до покупця з відповідною вимогою.

Колегія суддів визнає необґрунтованими інші доводи апеляційної скарги, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні умов укладеного між ним і позивачем договору, невірному трактуванні правових норм та не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 01.12.2020 року у справі № 914/2628/20.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Сервіс-К б/н від 28.12.2020 року (вх. № 01-05/143/21 від 12.01.2021 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 01.12.2020 року у справі № 914/2628/20 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя О.П. Дубник

Суддя Г.Г. Якімець