Постанова

від 11.02.2021 по справі 924/748/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року Справа № 924/748/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Орловська Т.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Берегиня" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2020 р. у справі №924/748/19 (суддя Заярнюк І.В., повний текст рішення складено 04.03.2020 р.)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Берегиня" (с.Грузевиця Хмельницького району Хмельницької області)

до відповідачів: 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гречани" (м. Хмельницький); 2) Хмельницької міської ради (м. Хмельницький)

про визнання за Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма Берегиня право власності на земельну ділянку площею 6.1395 гектарів, кадастровий номер 6810100000:12:002:0019, яка розташована у м. Хмельницький, вул. Польова.

про визнання недійним та скасування державного акту про право колективної власності на землю серії ХМ № 854, виданий 29.10.1998 р. Хмельницькою міською радою народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області в частині права власності приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Берегиня на земельну ділянку площею 6,1395 гектарів, кадастровий номер 6810100000:12:002:0019, яка розташована у м. Хмельницький, вул. Польова

за участю предстаників сторін:

позивача - Вакуляк В.А.;

відповідача - 1 - Мартинкова О.Л.;

відповідача - 2 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Берегиня" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гречани" та Хмельницької міської ради про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку площею 6,1395 гектарів, кадастровий номер 6810100000:12:002:0019, яка розташована у м. Хмельницький, вул. Польова, та про визнання недійним та скасування Державного акта про право колективної власності на землю серії ХМ №854, виданого 29.10.1998 р. Хмельницькою міською радою народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області в частині права власності позивача на вищезазначену земельну ділянку.

Позовну заяву в частині визнання права власності на земельну ділянку із посиланням на положення статей 15, 16 ЦК України, ст. 2, 82 120,152 ЗК України обґрунтовано виникненням у позивача права власності на земельну ділянку внаслідок переходу на підставі договору викупу майна від 28.05.2002 р. до позивача права власності на будівлі та споруди, розміщені на належній СТзОВ "Агрофірма "Гречани" на праві колективної власності земельній ділянці. Проте, оскільки позивач не може здійснювати належне йому право власності на будівлі та споруди, адже розпорядження нерухомістю безпосередньо залежить від можливості користуватися земельними ділянками, ПСП "Агрофірма "Берегиня" звернулося до суду.

Позовну заяву в частині визнання недійним та скасування державного акту із посиланням на положення ст. 152 ЗК України обґрунтовано тим, що законодавством України не передбачено можливості наявності двох або більше державних актів про право власності на одну й ту ж річ (земельну ділянку), оскільки це суперечить правовій природі земельних та цивільно-правових відносин.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2020 р. у справі №924/748/19 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції прийняв до уваги рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2012 р. у справі №22/5025/448/12 та встановивши, що земельна ділянка площею 79,10 га продовжує перебувати у колективній власності, а позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували припинення права колективної власності СТОВ "Агрофірма Гречани", беручи до уваги, положення ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку слід відмовити.

Також оскільки Державний акт серія ХМ № 854 від 29.10.1998 р. виданий на підставі чинного рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998 р. № 532, позивачем не надано суду належних доказів того, що земельна ділянка, на якій знаходиться зазначене нерухоме майно розміщена в складі земельної ділянки, вказаної в даному акті, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання недійним та скасування Державного акту про право колективної власності на землю серії ХМ № 854 від 29.10.1998 р. слід відмовити.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Берегиня" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що 28.05.2002 р. ПП "Агрофірма "Берегиня" уклала договір про викуп майна (колишнього радгоспу імені Щорса) з оплатою продукцією та послугами із уповноваженою особою співвласників майна Мазурик Н.В. Дане майно згідно акту прийому передачі було передане до ПСП "Агрофірма "Берегиня", на яке в подальшому було зареєстровано право власності на придбане майно, що знаходиться у м.Хмельницькій, по вул. Польова, 1. Тобто зазначені об`єкти нерухомого майна позивачем були придбані саме у співвласників (колективу) колишнього радгоспу імені Щорса (в подальшому АСП закритого типу "Гречани", реорганізоване в КСП "Гречани", яке в свою чергу реорганізовано в СТОВ "Агрофірма "Гречани"), що не заперечується відповідачем - СТОВ "Агрофірма "Гречани".

Зазначене майно, яке належить ПСП "Агрофірма "Берегиня" на праві власності, розташоване на земельній ділянці, що надана АСПЗТ "Гречани" в колективну власність рішенням Хмельницької міської ради народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області № 532 від 29.09.1998 р. На момент викупу колективного майна згідно договору від 28.05.2002 р. земельна ділянка, яка виділялась під дані будівлі належала колективу на праві власності відповідно до акту серія ХМ №854 від 29.10.1998 р., що і встановлено в рішенні суду від 24.02.2020 р. Тобто, позивачем придбано у власність розпайоване майно саме у співвласників (колективу), оскільки саме їм воно і належало на праві власності, що не знайшло відображення у рішенні суду.

Отже, виходячи із аналізу норм ч. 2 ст. 146 ЦК України, пп. "г" ч. 1 ст. 82 ЗК України та ч. 1 ст. 120 ЗК України, в разі набуття права власності на будівлю або споруду, що перебувають у власності іншої особи (співвласників розпайованого майна), припиняється право власності земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти, оскільки земельна ділянка належить відповідачу СТОВ "Агрофірма "Гречани" саме на праві колективної власності. До особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Скаржник вказує, що висновок суду про те, що оскаржуваний акт на право колективної власності на земельну ділянку був виданий на підставі чинного рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998 р. № 532, а тому не може бути визнаний недійсним з цієї підстави - є помилковим, оскільки чинним законодавством України не передбачено можливості наявності двох або більше державних актів про право власності на одну й ту ж річ (земельну ділянку), оскільки це суперечить правовій природі земельних та цивільно-правових відносин та є порушення прав і охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Що стосується надання належних доказів того, що земельна ділянка, на якій знаходиться зазначене нерухоме майно розміщена в складі земельної ділянки, вказаної в Державному акті на право колективної власності на землю серії ХМ № 854 від 29.10.1998 р, то скаржник вказує, що об`єкти нерухомого майна позивачем були придбані саме у співвласників (колективу) колишнього радгоспу імені Щорса (в подальшому АСП закритого типу "Гречани" реорганізоване в КСП "Гречани", яке в свою чергу реорганізовано в СТОВ "Агрофірма "Гречани"), що не заперечується відповідачем - СТОВ "Агрофірма "Гречани" та розташовані на земельній ділянці, що надана АСПЗТ "Гречани" в колективну власність рішенням Хмельницької міської ради народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області № 532 від 29.09.1998 р. у м. Хмельницький по вул. Польова, 1, про що також свідчать витяги, видані Хмельницьким бюро технічної інвентаризації, листами Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради № 12-4367-02-10 від 18.10.2018 р., № 3499/02-15 від 22.11.2018 р.

Таким чином, скаржник вважає, що місцевий суд не в повному обсязі з`ясував обставини справи, зокрема не дослідив докази того, що земельна ділянка, на якій знаходиться зазначене нерухоме майно розміщена в складі земельної ділянки, вказаної в Державному акті на право колективної власності на землю серії ХМ № 854 від 29.10.1998 р., а також висновки суду не відповідають обставинам справи в частині визнання недійсним та скасуванню зазначеного акту.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 р. було відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд скарги призначено на 23.12.2020 р. об 14:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 р.. колегія суддів, враховуючи клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, з метою забезпечення процесуальних прав сторін на участь у судовому засіданні та додаткового вивчення матеріалів справи, дійшла висновку відкласти розгляд скарги на 21.01.2021 р. об 15:30 год.; доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Хмельницької області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 р. розгляд скарги відкладено поза межами строку, встановленого ст. 273 ГПК України на 11.02.2021 р. об 11:30 год.; доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Хмельницької області.

В судових засіданнях представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги, рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Представник відповідача-1 в судових засіданнях заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач-2 не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що стверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, строки розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним господарським судом, рішенням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998 р. № 532 на підставі постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 р. "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" та указу Президента України від 10.11.1994 р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" АТЗТ "Гречани" було передано в колективну власність земельну ділянку площею 160 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі даного рішення АТЗТ "Гречани" було видано Державний акт серії ХМ № 854 на право колективної власності на землю.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2012 р. у справі № 22/5025/448/12, яке набрало законної сили встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності АСПЗТ "Гречани" зареєстроване як юридична особа, код 05529646. В подальшому вказане вище підприємство реорганізоване в КСП "Гречани" та є його правонаступником (п. 1.1 Статуту КСП "Гречани", зареєстрованого Хмельницькою районною державною адміністрацією № 29 від 16.10.1998 р.).

В свою чергу СТзОВ "Агрофірма "Гречани" є підприємством заснованим на базі КСП "Гречани" та є його правонаступником, що підтверджується п. 1.1 та 1.4 Статуту СТзОВ "Агрофірма "Гречани", зареєстрованого 04.09.2007 р. № 16681070008000446.

Окрім того, факт того, що СТзОВ "Агрофірма "Гречани" (код 00529646) є правонаступником КСП "Гречани" та АСТЗТ "Гречани" підтверджується довідкою державного реєстратора № 37/13-1557/12 від 08.06.2012 р.

Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ № 854, СТОВ "Агрофірма "Гречани", як правонаступнику АСПЗТ "Гречани" належить не вилучена земельна ділянка площею 79,10 га, про що свідчить лист ПП "Земельно-юридичний центр", матеріали інвентаризації ДСК №298 за червень 2012 р., лист Управління Держкомзему в м.Хмельницькому та рішення Хмельницької міської ради № 532 від 29.09.1998 р. та сам акт на право колективної власності на землю.

28.05.2002 р. ПСП "Агрофірма "Берегиня" (підприємство) укладено із уповноваженою особою співвласників майна Мазурик Н.В. (співвласники) договір про викуп майна з оплатою продукцією та послугами, розділом 1 якого передбачено, що співвласники передають підприємству майно відповідно до Додатку 2, а підприємство зобов`язується оплатити вартість цього майна с/г продукцією, продуктами її переробки та послугами. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Договір підписаний представниками та скріплений печаткою ПСП "Агрофірма "Берегиня".

ПСП "Агрофірма "Берегиня" уповноваженою особою співвласників майна Мазурик Н.В. також було укладено Додаток до договору (Перелік основних засобів нерухомості) та Акт прийому-передачі нерухомого майна, що знаходиться у м. Хмельницькій, по вул. Польова, 1.

Позивачем також було долучено до позовної заяви:

- копію витягу № 9139977, виданого Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 02.12.2005 p., про реєстрацію права власності на будівлю насіннєсховища літ. "Б", заг. пл. 1173,1 кв. м., що розташована у м. Хмельницький, вул. Польова, 1;

- копію витягу № 9141477, виданого Хмельницькім бюро технічної інвентаризації 02.12.2005 p., про реєстрацію права власності на будівлю продовольчого складу, літ. "В", заг. пл. 999,2 кв. м., що розташована в м. Хмельницький, вул. Польова, 1;

- копію витягу № 9140281, виданого Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 02.12.2005 p., про реєстрацію права власності на кормокухню літ. "С", заг. пл. 162,6 кв. м., що розташована у м. Хмельницький, вул. Польова, 1;

- копію витягу № 9140043, виданого Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 02.12.2005 p., про реєстрацію права власності на автовагу літ. "Д", заг. пл. 123,1 кв. м., що розташована у м. Хмельницький, вул. Польова, 1;

- копію витягу № 9177779, виданого Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 06.12.2005 p., про реєстрацію права власності на будівлю санпропускника № 1, заг. пл. 391,7 кв. м., що розташована у м. Хмельницький, вул. Польова, 1;

- копію витягу № 9140124, виданого Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 02.12.2005 p., про реєстрацію права власності на будівлю свинарника літ. "Н", заг. пл. 849,7 кв. м., що розташована у м. Хмельницький, вул. Польова, 1;

- копію витягу № 17146705, виданого Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 20.12.2007 p., про реєстрацію права власності на сторожову будку тракторного стану, заг. пл. 30,8 кв. м., що розташована у м. Хмельницький, вул. Польова, 1;

- копію витягу № 17146456, виданого Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 20.12.2007 p., про реєстрацію права власності на тракторний стан з піднавісом для с/г техніки, заг. пл. 830,6 кв. м., що розташована у м. Хмельницький, вул. Польова, 1;

- копію витягу № 17146336, виданого Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 20.12.2007 p., про реєстрацію права власності на піднавіси гаражні на тракторному стані площ, заг. пл. 660,7 кв. м., що розташована у м. Хмельницький, вул. Польова, 1.

ПСП "Агрофірма "Берегиня" звернулося до Хмельницького міського голови із листом від 18.09.2018 р. щодо передачі у власність спірної земельної ділянки.

Листом від 18.10.2019 р. Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради № 12-4367-02-10, повідомив позивача про те, що до звернення не додані документи, що ПСП "Агрофірма "Берегиня" є правонаступником АСПЗТ "Гречани".

ПСП "Агрофірма "Берегиня" звернулося до Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради із листом від 30.10.2018 р. щодо передачі у власність сіпрної земельної ділянки.

Листом від 22.11.2018 р. Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради повідомив позивача про те, що ним не оформлено право користування земельною ділянкою, що розташована у м. Хмельницький, вул. Польова, 1.

Предметом позову у справі є вимога ПСП "Агрофірма "Берегиня" до СТзОВ "Агрофірма "Гречани" та Хмельницької міської ради про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, на яких розташовані належні йому на праві власності будівлі та споруди, на підставі ст. 120 ЗК України та визнання недійсним та скасування державного акту з посиланням на ст. 152 ЗК України.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийняв до уваги рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2012 р. у справі № 22/5025/448/12 та встановив, що земельна ділянка площею 79,10 га продовжує перебувати у колективній власності, а позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували припинення права колективної власності СТОВ "Агрофірма Гречани".

Також, відмовляючи в позові, місцевий суд дійшов висновку, що Державний акт серія ХМ № 854 від 29.10.1998 р. виданий на підставі чинного рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998 р. № 532, а позивачем не надано суду належних доказів того, що земельна ділянка, на якій знаходиться зазначене нерухоме майно розміщена в складі земельної ділянки, вказаної в даному акті.

Разом з тим, колегія суддів вважає за доцільне доповнити мотивувальну частину даного рішення наступним висновком.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Частиною 1 ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вказаної статті позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Разом із тим слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК передбачає лише у статтях 335 і 376. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів. Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.12.2014 р. у справі № 3-191гс14 та від 06.07.2016 р. у справі № 3-576гс16.

Таким чином, відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами.

Позивач обґрунтовує перехід права власності на спірну земельну ділянку з моменту укладення ним договору про викуп майна від 28.05.2002 р. (колишнього радгоспу імені "Щорса") з оплатою продукцією та послугами із уповноваженою особою співвласників майна Мазурик Н.В.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 02.12.2005 р. зареєстрував своє право власності на будівлі та споруди, що розташовані у м. Хмельницький по вул. Польова, 1 на підставі договору про викуп майна від 28.05.2002 р., що стверджується копіями витягів № 9139977, № 9141477, № 9140281, № 9140043, № 9177779, № 9140124, № 17146705, № 17146456, № 17146336, виданих Хмельницьким бюро технічної інвентаризації (т. 1. а. с. 31-42).

Колегія суддів зазначає, що до відносин, пов`язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.05.2018 р. у справі № 914/904/17.

Відповідно до ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення договору від 28.05.2002 р. та в редакції, чинній на момент реєстрації права власності 02.12.2005 р.) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод.

Згідно ст. ст. 125, 126 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення договору від 28.05.2002 р. та в редакції, чинній на момент реєстрації права власності 02.12.2005 р.) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Отже, чинне, як на час укладення договору про викуп майна від 28.05.2002 р. так і на час реєстрації позивачем права власності 02.12.2005 р. на будівлі та споруди, законодавство не передбачало автоматичного переходу права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на розташоване на ній нерухоме майно.

Апеляційним судом встановлено відсутність будь-яких цивільно-правових угод щодо земельної ділянки , а також документів, що посвідчують право власності позивача на спірну земельну ділянку, та його державної реєстрації.

Також колегія суддів зазначає, що за змістом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 328 цього Кодексу передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

За змістом ст. 120 ЗК України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Отже зазначеними нормами передбачений перехід права на землю (права власності чи права користування) у разі набуття права власності на нерухоме майно за цивільно - правовою угодою саме за наявності відповідного права у відчужувача нерухомого майна, оформленого і зареєстрованого належним чином.

Разом з цим, як установив суд апеляційної інстанції, позивач звертаючись з позовом до суду зауважує, що нерухоме майно було набуте ним у власність у зв`язку із викупом майна на підставі договору від 28.05.2002 р. у співвласників майна (уповноваженої особи) фізичних осіб - членів АСПЗТ "Гречани" (колишнього радгоспу імені "Щорса"), на той час як спірна земельна ділянка, що належала АСПЗТ "Гречани" на праві колективної власності, і на якій розташоване придбане позивачем нерухоме майно, залишилася у розпорядженні АСПЗТ "Гречани", правонаступником якого на час звернення до суду є СТзОВ "Агрофірма "Гречани" (відповідач у справі).

Отже право власності на нерухоме майно ПСП "Агрофірма "Берегиня" оформлено на підставі цивільно-правової угоди про викуп майна від 28.05.2002 р., укладеної уповноваженою особою від імені співвласників майна фізичних осіб - членів АСПЗТ "Гречани", а не шляхом укладення відповідного правочину із АСПЗТ "Гречани", чи його правонаступником - СТзОВ "Агрофірма "Гречани" (відповідач у справі).

Зазначені обставини унеможливлюють застосування положень ст. 120 Земельного кодексу України, яка визначена позивачем підставою його позовних вимог до СТзОВ "Агрофірма "Гречани" про визнання права власності на земельну ділянку у зв`язку із придбанням нерухомого майна.

Близька за змістом правовова позиця наведена у постанові Верховного суду від 11 грудня 2018 року у справі 911/3665/16.

Враховуючи наведені положення законодавства та обставини справи, зважаючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання за ним права власності на земельну ділянку на підставі ст. 120 ЗК України, колегія суддів, з мотивів, викладених у цій постанові, вважає, що в позові слід відмовити

Щодо поданої СТзОВ "Агрофірма "Гречани" до суду першої інстанції заяви про застосування строку позовної давності до даних позовних вимог, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Отже, враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в позові з підстав його необґрунтованості, тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 277 ГПК України підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПСП "Агрофірма "Берегиня" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2020 р. у справі №924/748/19 не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно змінити, доповнивши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача згідно ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Берегиня" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2020 р. у справі №924/748/19 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - змінити,доповнивши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений 18 лютого 2021р

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.