Постанова

від 19.02.2021 по справі 904/1495/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2021 року м.Дніпро Справа № 904/1495/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді: Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.20р., повний текст рішення складено та підписано13.07.2020 року, суддя Фещенко Ю.В., у справі №904/1495/20

за позовом Українсько-Іспанського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" (м.Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" (смт. Слобожанське, Дніпровського району, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 410 від 29.12.2018 у загальному розмірі 36 582 грн. 70 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Українсько-Іспанське товариство з обмеженою відповідальністю "Урожай" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 410 від 29.12.2018 у загальному розмірі 36 582 грн. 70 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 26 880 грн. 24 коп. - основний борг;

- 3 545 грн. 80 коп. - пеня;

- 5 376 грн. 05 коп. - штраф;

- 403 грн. 20 коп. - інфляційні втрати;

- 377 грн. 41 коп. - 3% річних.

Також позивач просив суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідачем (постачальником) зобов`язань за договором поставки № 410 від 29.12.2018 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 26 880 грн. 24 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 4.1. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 15.09.2019 по 05.03.2020 в сумі 3 545 грн. 80 коп. За прострочення оплати понад 20 календарних днів на підставі пункту 4.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від загальної вартості неоплаченого товару в сумі 5 376 грн. 05 коп. (26 880,24 грн. х 20%). На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період прострочення з вересня 2019 року по січень 2020 року у сумі 403 грн. 20 коп., а також 3% річних за загальний період з 15.09.2019 по 05.03.2020 у сумі 377 грн. 41 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2020р. у справі №904/1495/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" на користь Українсько-Іспанського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" - 26 880 грн. 24 коп. - основного боргу, 2 482 грн. 06 коп. - пені, 3 763 грн. 24 коп. - штрафу, 403 грн. 20 коп. - інфляційних втрат, 377 грн. 41 коп. - 3% річних, 2 102 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було неналежно виконано зобов`язання за договором в частині оплати поставленого товару, а тому сума основного боргу підлягає стягненню у повному обсязі разом з нарахованими на цю суму відсотками річних, інфляційними та пенею, штрафом за порушення виконання грошового зобов`язання.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить суд скасувати останнє у повному обсязі.

Скаржник висловлює доводи щодо зменшення розміру штрафних санкцій, правильності розрахунку втрат від інфляції. Також стверджує, що суд першої інстанції неправильно, розподілив судові витрати, та вважає, що при зменшенні неустойки суд мав розподілити судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Узагальнені доводи інших учасників справи.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачені законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України відсутні. У зв`язку із чим, апеляційна скарга є безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2020р. у справі №904/1495/20 - залишено без руху, оскільки до апеляційної скарги апелянтом не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі та порядку.

У визначений Центральним апеляційним господарським судом строк усунуто недоліки апеляційної скарги скаржником.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2020р. у справі №904/1495/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Учасникам справи роз`яснено право подати відзив на апеляційну скаргу, встановлено строк для його подання, а також право подати клопотання та заяви (за наявності), додаткові докази (за наявності) та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції, заперечення на заяви та клопотання, встановлено строк їх подання.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

29.12.2018 між Українсько-Іспанським товариством з обмеженою відповідальністю "Урожай" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 410 (далі - договір, а.с.19).

Відповідно до умов якого постачальник зобов`язується здійснювати поставку хлібобулочних виробів, надалі товар, на торгову точку покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, згідно умов договору та додатків до нього (пункт 1.1. договору).

Постачальник доставляє товар на торгову точку покупця своїм автотранспортом (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 2.4. договору покупець зобов`язується прийняти, реалізувати і оплатити товар згідно ціни і кількості, зазначених у накладній на кожну окрему партію товару.

У пункті 3.1. договору сторони визначили, що ціни та товар приймаються сторонами згідно зазначених у накладній.

Пункті 3.2. договору сторони визначили, що покупець зобов`язаний проводити оплату за переданий реалізацію товар, або кожні 14 календарних днів з моменту початку постачань, або шляхом передплати згідно рахунка-фактури.

Сстрок дії договору встановлюється з моменту підписання і до повного виконання зобов`язань за договором. (п. 6.1 договору)

На виконання умов договору, позивачем у період з 01.08.2019 по 31.08.2019 було поставлено відповідачу товар на суму 49 108 грн. 08 коп., крім того до цього періоду товар регулярно постачався і в період з червня по липень 2019 року, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 51-250 у томі 1, а.с. 1-250 у томі 2, а.с. 1-250 у томі 3, а.с. 1-250 у томі 4, а.с. 1- 250 у томі 5, а.с. 1-250 у томі 6, а.с.1-171 у томі 7).

Відповідач свої зобов`язання за договором щодо своєчасного розрахунку за переданий йому у період з червня по серпень 2019 року товар не виконав, оплату в установлені в договорі строки у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 26 880 грн. 24 коп.

21.11.2019 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за вих. № 20/11/19-1 від 20.11.2019, в якій він просив невідкладно погасити заборгованість за поставлений згідно з договором поставки № 410 від 29.12.2018 товар на загальна суму 26 880 грн. 24 коп. (а.с.31-33 у томі 1), залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 4.1. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 15.09.2019 по 05.03.2020 в сумі 3 545 грн. 80 коп. За прострочення оплати понад 20 календарних днів на підставі пункту 4.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від загальної вартості неоплаченого товару в сумі 5 376 грн. 05 коп. (26 880,24 грн. х 20%). На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період прострочення з вересня 2019 року по січень 2020 року у сумі 403 грн. 20 коп., а також 3% річних за загальний період з 15.09.2019 по 05.03.2020 у сумі 377 грн. 41 коп.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (аналогічно ст..ст.525, 526 ЦК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1 - 3 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст..549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно ч.1 ст.230 ГК України, у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, зазначене підтверджується доказами, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, а саме: договором поставки, товарно- транспортними накладними, платіжними дорученнями, актами звірки, претензією , а це, в свою чергу, стало підставою для задоволення позовної вимоги про стягнення основної заборгованості з відповідача в сумі 26 880 грн. 24 коп.

Крім того, як у своєму відзиві, так і в апеляційній скарзі відповідач визнав факт поставки товару на зазначену вище суму і визнав факт наявності заборгованості в розмірі 26 880 грн. 24 коп.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконав у встановлений договором строк своє зобов`язання оплатити поставлений товар, він зобов`язаний сплатити не тільки суму боргу, але і втрати від інфляції та три проценти річних. Позивач обчислив розмір 3 % річних і втрат від інфляції згідно розрахунку, який містився у позовній заяві. Так, колегія суддів зазначає, що суд першої іннстанції здійснив перевірку правильності виконаного позивачем розрахунку, і правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення цих сум в заявленому позивачем розмірі , а саме 403 грн. 20 коп. - інфляційних втрат, 377 грн. 41 коп. - 3% річних .

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що розмір втрат від інфляції має, на його думку, становити 376,32 гривень, а не 403,20 гривень, однак такі доводи відповідача вже були предметом оцінки в суді першої інстанції. Оцінюючи ці доводи, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку, що контррозрахунок інфляційних втрат здійснено відповідачем за період з вересня 2019 року по лютий 2020 року, і враховуючи, що у лютому 2020 року існувала дефляція, у підсумку відповідачем було розраховано загальну суму інфляційних втрат у розмірі 376 грн. 32 коп.; однак позивач, розраховуючи та заявляючи до стягнення інфляційні втрати в сумі 403 грн. 20 коп., здійснив їх нарахування у періоді з вересня 2019 року по січень 2020 року, що не порушує вимог закону в цій частині; відповідно до частини 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

У пункті 4.1. договору сторони передбачили, що у разі прострочення оплати за товар покупець виплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Так , за прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 4.1. договору, позивач нарахував відповідачу пеню за період прострочення з 15.09.2019 по 05.03.2020 в сумі 3 545 грн. 80 коп.

Відповідно до матеріалів справи, суд першої інстанції здійснивши власний перерахунок пені, визнав правомірним та таким, що підлягає стягненню розмір пені у сумі 3 628,97 грн. При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3 545 грн. 80 коп. правомірно визнано судом першої інстанції обґрунтованими.

Крім того, у пункті 4.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати більше ніж на 20 днів, покупець додатково виплачує постачальникові штраф у розмірі 20% від загальної вартості неоплаченого товару.

Колегія суддів зазначає, що розрахунок заявленого до стягнення штрафу в сумі 5 376 грн. 05 коп. здійснено позивачем у відповідності до умов договору та допущеного відповідачем порушення, отже його розмір є обґрунтованим.

Статтею 233 Господарського суду України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, суд, з урахуванням усіх конкретних обставин справи, має право при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір.

При вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, суд, крім розміру збитків, повинен також враховувати: ступінь виконання зобов`язання, майновий стан сторін, не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, тобто суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Суд також може зменшити розмір штрафних санкцій у разі наявності інших обставин, які мають істотне значення, однак, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а є його правом і виключно у виняткових випадках.

Відповідач, обґрунтовує заяву про зменшення розмірі штрафних санкцій на 90 % тим, що прострочення виконання зобов`язання було пов`язано, виключно зі скрутним матеріальним становищем відповідача, а штрафні санкції надмірно великі порівняно із потенційними збитками позивача, крім того, збитки позивача недоведені.

Правовий аналіз матеріалів справи свдічить, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування приписів статей 233 Господарського кодексу України, 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та зменшив суму пені та штрафу, які підлягають до стягнення з відповідача, на 30%, а саме: - пені - до 2 482 грн. 06 коп.; - штрафу - до 3 763 грн. 24 коп.

Апеляційна інстанція зауважує, що укладаючи договір поставки № 410 від 29.12,2018, відповідач взяв на себе зобов`язання сплачувати пеню і штраф у випадку прострочення виконання зобов`язання. При укладенні договору відповідач знав про свій майновий стан; докази того, що майновий стан відповідача суттєво погіршився після укладення договору від 29.12.2018, матеріали справи не містять.

Скрутне матеріальне становище відповідача є наслідком підприємницької діяльності самого відповідача, яка здійснюється ним на власний ризик. Погіршення майнового стану сторони договору через поведінку тієї самої сторони договору, не може слугувати підставою для зменшення обсягу відповідальності такої сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надавав відповідачу можливість оплатити суму боргу без застосування штрафних санкцій, про що зазначав у своїй претензії.

Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно зменшення розміру штрафу і пені є безпідставними.

Апелянт також стверджує, що суд першої інстанції неправильно, розподілив судові витрати, та зазначає про те, що при зменшенні неустойки суд мав розподілити судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, в пункті 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 було надано роз`яснення про те, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно поклав на відповідача всі понесені позивачем судові витрати.

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника у справі.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2020 у справі 904/1495/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Кощеєв