Рішення

від 18.02.2021 по справі 904/5177/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2021м. ДніпроСправа № 904/5177/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕРІЯ МЕТАЛУ" (ухвала від 30.10.2020)

про визнання договору поруки №Р1509610664682356942 від 02.11.2017 таким, що припинив свою дію

Представники:

від позивача: Вовченко С.О.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 15.09.2020 за вих.№б/н до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (далі - відповідач) у якій просить суд визнати договір поруки №Р1509610664682356942 від 02.11.2017 укладений між сторонами, таким, що припинив свою дію.

Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5177/20 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020.

Ухвалою від 27.09.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивачу рекомендовано усунути недоліки позовної заяви шляхом подачі до суду належних доказів доплати судового збору у розмірі 1262,00грн. та направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів (розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція) та опис вкладення. 21.10.2020 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява від 15.10.2020 за вих.№б/н про усунення недоліків разом із квитанцією №52094870 від 15.10.2020 на суму 1262,00грн. та доказами направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів (фіскальний чек від 19.10.2020 №000096207 00010, накладна №2750101930307 від 19.10.2020 і опис вкладення). Ухвалою від 30.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 24.11.2020.

21.10.2020 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 15.10.2020 за вих.№б/н про залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору в якому просить суд залучити ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕРІЯ МЕТАЛУ" (ідентифікаційний код 39104067) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Ухвалою від 30.10.2020 клопотання від 15.10.2020 за вих.№б/н про залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору задоволено. До участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача залучено ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕРІЯ МЕТАЛУ" (ідентифікаційний код 39104067). Ухвалою від 24.11.2020 третій особі рекомендовано подати письмові пояснення щодо позову та/або відзиву, у строк визначений ухвалою від 30.10.2020.

24.11.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 20.11.2020 за вих.№б/н у якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Ухвалою від 24.11.2020 відзив від 20.11.2020 за вих.№б/н прийнято до розгляду.

Ухвалою від 24.11.2020 підготовче засідання відкладено на 21.12.2020.

10.12.2020 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла відповідь на відзив від 10.12.2020 за вих.№б/н у якій позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити. Крім цього, 10.12.2020 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява від 10.12.2020 за вих.№б/н (в порядку статті 169 Господарського процесуального кодексу України) в якій позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити. Ухвалою від 24.11.2020 зобов`язано позивача направити на адресу третьої особи-1 копію відповіді на відзив від 10.12.2020 за вих.№б/н з доданими до неї документами листом з описом вкладення в строк до 24.12.2020. Докази направлення копії відповіді на відзив від 10.12.2020 за вих.№б/н з доданими до неї документами надати до суду в строк до 24.12.2020. Питання прийняття відповіді на відзив від 10.12.2020 за вих.№б/н з доданими до неї документами до розгляду відкладено. Крім цього, зобов`язано позивача направити на адресу третьої особи-1 копію заяви від 10.12.2020 за вих.№б/н (в порядку статті 169 Господарського процесуального кодексу України) з доданими до неї документами листом з описом вкладення в строк до 24.12.2020. Докази направлення копії заяви від 10.12.2020 за вих.№б/н (в порядку статті 169 Господарського процесуального кодексу України) з доданими до неї документами надати до суду в строк до 24.12.2020. Питання прийняття заяви від 10.12.2020 за вих.№б/н (в порядку статті 169 Господарського процесуального кодексу України) з доданими до неї документами до розгляду відкладено.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали від 24.11.2020 в частині зобов`язання позивача направити на адресу третьої особи-1 копію відповіді на відзив від 10.12.2020 за вих.№б/н з доданими до неї документами листом з описом вкладення в строк до 24.12.2020, господарський суд дійшов висновку відповідь на відзив від 10.12.2020 за вих.№б/н до розгляду не приймати, долучити до матеріалів справи та залишити без розгляду.

Ухвалою від 21.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження по 28.01.2021; підготовче засідання відкладено на 19.01.2021.

Ухвалою від 19.01.2021 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті 11.02.2021.

В судовому засіданні, яке відбулося 11.02.2021 оголошено перерву з 12год. 52хв. 11.02.2021 до 12год. 45хв. 18.02.2021.

В судове засідання, яке відбулося 18.02.2021, учасники процесу забезпечили явку представників.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

В судовому засіданні, яке відбулося 18.02.2021, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 18.02.2021, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

30.08.2017 третьою особою-1 підписано заяву про відкриття поточного рахунку по якому має бути встановлений кредитний ліміт.

02.11.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір поруки №Р1509610664682356942 відповідно до якого розмір зобов`язання склав 50000,00грн.

В травні 2019 року відповідачем подано позовну заяву до постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський банківський Союз" про стягнення заборгованості з третьої особи-1 та позивача у розмірі 289509,44грн.

Позивач зазначає, що саме під час розгляду справи постійно діючим Третейським судом при Асоціації "Дніпровський банківський Союз" останній дізнався , що розмір його зобов`язання за договором поруки збільшено з 50000,00грн. до 289509,44грн.

В подальшому, відповідач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення заборгованості з позивача та третьої особи-1, проте позовну заяву у справі №904/4315/19 залишено без розгляду.

Далі, відповідач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення заборгованості з позивача та третьої особи-1, проте позовну заяву у справі №904/1763/20 залишено без розгляду.

Позивач за результатами аналізу чинного законодавства доходить висновку, що збільшення його матеріальної відповідальності за договором поруки без повідомлення останнього є підставою для визнання договору поруки припиненим.

В підтвердження обраної правової позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26.12.2018 по справі №569/8360/16-ц; постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №910/13109/18.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Обґрунтовуючи незгоду з позицією позивача відповідач послався на положення пункту 1.1.1. розділу 3.2.1. договору поруки; пункту 1.1.2. розділу 3.2.2. договору поруки; пункт 1.2 договору поруки та вказав, що підстави для визнання договору поруки припиненим відсутні. Як на аналогічну правову позицію відповідач послався на постанову Верховного Суду від 22.06.2020 по справі №552/620/15-ц провадження №61-45313св18.

В період з 31.08.2017 кредитний ліміт на поточному рахунку третьої особи-1 змінювався у такі дати: 03.11.2017 встановлено розмір 50000,00грн.; 16.11.2017 встановлено розмір 180000,00грн.; 22.12.2017 встановлено розмір 200000,00грн.; 06.06.2018 зменшено до 10000,00грн.

Позивач вказує, що анкету-заяву юридичної особи про приєднання до умов і правил надання банківських послуг підписано позивачем. Позивач є директором відповідача. В якості особи, яка має право розпоряджатися рахунками третьої особи-1 є позивач, який прийнятий на роботу з 24.11.2015 відповідно до наказу (розпорядження) №01-пк від 23.11.2015.

На думку відповідача, підстави для визнання договору поруки припиненим відсутні.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Підсудність спору. 2. Обставини укладення основного договору. 3. Обставини укладення договору поруки. 4. Наявність обставин для визнання поруки припиненою.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Підсудність спору.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Отже, для забезпечення виконання основного зобов`язання сторони можуть передбачати як визначені у статті 546 види забезпечення зобов`язань, так й інші, встановлені договором або законом.

Законодавство України не проводить різниці у видах забезпечення основного зобов`язання для визначення юрисдикції суду для розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на вказаний припис учасниками господарського процесу можуть бути не лише юридичні особи та держава, але й фізичні особи у спорах, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, а також в інших спорах, вирішення яких прямо віднесене до юрисдикції господарського суду.

Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 чітко розмежував юрисдикцію судів за правилами цивільного та господарського судочинства щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, встановивши у пункті 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, що критерієм розмежування юрисдикції у таких спорах є суб`єктний склад основного зобов`язання.

Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З дати набрання чинності Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов`язання є тільки юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З огляду на те, що договір банківського обслуговування б/н від 30.08.2017, який є основним договором, укладено між відповідачем та третьою особою-1, які є юридичними особами, спір підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Відтак, позивач юрисдикцію суду визнав правильно.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 906/277/18 (провадження № 12-300гс18).

2. Обставини укладення основного договору.

30.08.2017 третьою особою-1 було подано Заяву на відкриття рахунку та Анкету про приєднання до Умов та правил надання послуг.

Відповідно до цієї заяви-анкети позичальник приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови).

Таким чином, 30.08.2017 між відповідачем та третьою особою-1 укладено кредитний договір б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із Анкети-заяви та Умов (далі - основний договір).

Відповідно до договору третій особі-1 встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку позивача з відповідачем-1, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

3. Обставини укладення договору поруки.

У забезпечення виконання зобов`язань третьої особи-1 (позичальника) за кредитним договором між відповідачем в якості кредитора та позивачем в якості поручителя укладено договір поруки №P1509610664682356942 від 02.11.2017 (далі - договір поруки) предметом якого зокрема є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання третьою особою-1 зобов`язань за угодами-приєднаннями, зокрема, до розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1) по сплаті кредиту в розмірі 50000,00грн. , процентної ставки за користування кредитом, комісійної винагороди.

Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Якщо під час виконання Угоди 2 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності (пункт 1.2. договору поруки).

У пункті 1.3. договору поруки сторони засвідчили, що поручитель з умовами "Угоди 1" ознайомлений.

За змістом пункту 1.5. договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов`язань за "Угодою 1" боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1" цей договір припиняє свою дію (пункт 4.1. договору поруки).

4. Наявність обставин для визнання поруки припиненою.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина 1 статті 527 Цивільного кодексу України).

За положеннями частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою, як одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 Цивільного кодексу України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина 1 статті 553 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1 статті 554 Цивільного кодексу України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2 статті 554 Цивільного кодексу України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 559 Цивільного кодексу України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договору поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За загальним правилом, установленим частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Приписи частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору , яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил , передбачених абзацом 3 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

За змістом частини 1 статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 4.2 договору поруки сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін.

За встановленими судами обставинами справи сторони не заперечують, що позивач як поручитель письмової згоди на збільшення кредитного ліміту третьої особи-1, а відповідно на збільшення обсягу своєї відповідальності, не надавав і про такі зміни повідомлений не був.

Враховуючи викладене, установивши, що кредитний ліміт за кредитними зобов`язаннями боржника збільшено без погодження з поручителем, господарський суд дійшов висновку, що порука за договором №Р1509610664682356942 від 02.11.2017 є припиненою в силу положень частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції), а позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №910/13109/18 Провадження № 12-7гс20.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 14, 73, 74-80, 86, 91, 129, 194, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д; Ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570) за участю третьої особи-1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕРІЯ МЕТАЛУ" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 52420, Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, село Новомар`ївка, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 5; Ідентифікаційний код юридичної особи 39104067) про визнання договору поруки №Р1509610664682356942 від 02.11.2017 таким, що припинив свою дію задовольнити у повному обсязі.

Визнати договір поруки №Р1509610664682356942 від 02.11.2017 укладений між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д; Ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570), таким, що припинив свою дію.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д; Ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 2102,00грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Складання повного рішення відкладено на строк не більш як десять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 19.02.2021.

Суддя І.В. Петренко